Проблеми та перспективи розвитку економічного потенціалу Центрального економічного району
Міністерство освіти і науки України
НТУУ „КПІ”
Факультет мененджменту та маркетингу
кафедра міжнародної економіки
З регіональної економіки на тему:
„Проблеми та перспективи розвитку економічного
потенціалу Центрального економічного району”
Виконала:
Студентка групи УС-81
Сільвестрова Дар’я Дмитрівна
Перевірив:
Вступ.........................
1.Економіко-географічне положення району........................
2. Природно-ресурсний потенціал (природні умови та ресурси)......5
3. Населення.....................
4. Характеристика промисловості:................
а) галузеві спеціалізації
промисловості,................
б) центри промисловості
та промислові вузли.........................
5.. Транспорт.....................
6. Ввіз та вивіз продукції (економічні
зв'язки)......................
7. Проблеми та перспективи розвитку......................
8.Розвиток міжнародного
співробітництва...............
9. Суть та умови науково-технічного розвитку......................
10.Висновок...................
Список використаної
літератури....................
Вступ
Територія Центрального економічного району відноситься до давньоосвоєних. Ще племена полян в VI – VIII ст. заселяли дану територію. Надалі вона ввійшла в склад Київської Русі; поштовхом до розвитку було розташування регіону на шляху “із варяг у греки”. З X – XI ст. відомі такі населені пункти, як Звенигородка, Канів, Корсунь, Черкаси. Водночас, це була прикордонна територія, яка постійно зазнавала нападів кочових племен з півдня і південного сходу. В період середньовіччя територія мала назву: "Дике поле" і входила до земель війська запорізького з відповідним для того часу адміністративним поділом (паланки). На той час припадає заснування низки міських населених пунктів, які відігравали роль адміністративних одиниць та торговельних центрів – це Городище, Жашків, Сміла, Тальне, Умань, Христинівка, Чигирин (Черкаська область). Найголовніші козацькі полки формувались у Черкасах, Корсуні, Чигирині, Каневі, Кропивні, Умані. Тут зародилися державотворчі процеси, які сприяли утворенню в середині XVII століття української козацької держави, першою столицею якої став Чигирин. Це місто було і резиденцією гетьмана України Б.Хмельницького.
У різні часи ці землі були центром боротьби проти поневолення з боку Литви, Польщі, Туреччини, чисельних селянсько-козацьких повстань, в тому числі під керівництвом К.Косинського, С.Наливайка, Т.Федоровича, Я. Остряниці.
16 травня 1648 року під Корсунем відбулася одна з визначальних битв народно-визвольної війни українського народу 1648-1654 років проти шляхетської Польщі під проводом Б.Хмельницького. Разом з ним діяли Іван Богун, Максим Кривоніс, Нестор Морозенко, Филон Джалалій.
Територія сучасної Черкащини та Кіровоградщини була одним з основних районів формування гайдамацьких загонів в Україні та розвитку гайдамацького руху, який досяг найбільшого піднесення у 1768 році і ввійшов в історію під назвою “Коліївщина”.
Саму Черкащину по праву називають Шевченковим краєм. Великий пророк незалежності України народився в с. Кирилівка (Моринці) Звенигородського району. Похований на Чернечій горі поблизу Канева. З метою вшанування його пам’яті створені Шевченківський заповідник “Батьківщина Тараса Шевченка” і національний заповідник у м. Каневі.
Нещодавно центральний економічний район було теріторіально змінено. До нього приедналася Київська область(раніше вона належала до поліського ек. регіону). Такі зміни відбулися через спільності в спеціалізації Київської області і центрального ек. району.
1. Економіко-географічне положення району
Центральний економічний район займає центральну частину України. До складу району входять Черкаська та Кіровоградська області.Площа району - 45,5 тис. км2 (7,5% від усієї площі України).Населення - 2,8 млн. чоловік (5% від усього українського населення). За територіально-адміністративним устроєм в межах району налічується 41 район, 28 міст, 41 смт та 1843 сільських населених пунктів. За площею,населенням і промисловим потенціалом даний економічний район знаходиться на восьмому місці серед дев’яти економічних районів країни.
На півночі району розташований географічний центр України - село Добровеличківка. Територія району в основному збігається з межами Придніпровської височини.
Район межує:
- на півночі зі Столичним економічним районом;
- на заході з Подільським економічним районом;
- на півдні з Причорноморським
та Придніпровським
- на сході з Північно-Східним економічним районом.
. Практично це є
єдиний район України, який
немає виходу в будь-якій
Вигідне економіко-географічне положення району визначається тим, що він знаходиться на перехресті важливих залізничних та автомобільних магістралей. Важливе значення для народного господарства має головна водна артерія — ріка Дніпро. Сусідніми з Центральним районом є Поліс¬ся, Поділля, Східний та Придніпровський райони, з якими існують тісні господарські зв'язки. Важливим є те, що на території району розташована столиця нашої держави Київ з населенням 2637,1 тис. чол. Він виконує функції політичного, промислового, науково-освітнього культур¬ного центру, транспортного вузла, а також здійснює широке коло функцій державного та господарського управління .В загальнодержавному поділі праці район виділяється на виробництві продукції сільськогосподарського машинобудування, електротехнічного, енергетичного, приладобудування, харчової промисловості, видобутку графіту, уранових руд, будівельної індустрії, хімічної промисловості.
2. Природно-ресурсний потенціал (природні умови та ресурси)
Кліматичні умови регіону сприятливі для розвитку сільського господарства. Клімат помірно континентальний. Середні температури липня 20°...21°С, січня -5°...-6°С. Зима м’яка з частими відлигами, літо тепле, сухе. Тривалість безморозного періоду до 170 днів, сума активних температур близько 3000°. Середньорічна кількість опадів до 520 мм. Сталий сніговий покрив (11-16 см)встановлюється в другій половині грудня і лежить до кінця лютого – початку березня.
Центральний економічний район розташований в межах недостатньо вологої, теплої та посушливої дуже теплої агро кліматичної зони. В цілому клімат території сприятливий для розвитку сільського господарства, зокрема для вирощування зернових – озимої пшениці, кукурудзи, з технічних – цукрових буряків, соняшнику.
За геологічною будовою район повністю відповідає центральній частині Українського кристалічного щита – Кіровоградський та Білоцерківського блоків., з виходами на поверхню кристалічних порід. Рельєф території в основному височинний і хвилястий. Осадовий чохол поту тужністю від 150м залягає на денудованій поверхні фундаменту. На всій території в його будові беруть участь кайнозойські, лише на крайньому північному-заході – мезозойські відклади. Палеогенова система представлена пісками, бурим вугіллям, глинами, мергелями, неогенова – піщано-глинистими відкладами. Повсюдно поширені неоген-нижньоатнропогенові червонобурі відклади. Антропогенові відклади на плато представлені лісами, в річкових долинах – давнім і сучасним алювієм.
Район характеризується одним з найкращих в Україні ґрунтовим покривом. В лісостеповій частині Кіровоградської області переважають чорноземи середньо- і малогумусні чорноземи опідзолені. Для степової частини характерні чорноземи середньо- і малогумусні. В Черкаській області переважають лісові, лучні ґрунти, а також типові малогумусні чорноземи. У долинах річок поширені чорноземно-лучні та лучно-болотні ґрунти. Еродованість земель складає 48%.
Загалом у ґрунтовому покриві району до 80% території зайнято родючими чорноземами, що є найбільш продуктивними для сільськогосподарських рослин. Цей чинник є одним із вирішальних у визначенні спеціалізації району.
Серед степової рослинності переважають типчак, тимофіївка, ковила, тонконіг, волошка, молочай, ромашка.
Водними ресурсами район забезпечений недостатньо. По його території протікають річки Дніпро та Південний Буг з притоками. Пересічна густота річкової сітки складає 0,13 – 0,18 км/км2 . в районі налічується 210 річок, довжина кожної понад 10 км.; є також 100 водосховищ, 2,4 тис. заплавних озер та ставків. Тут також є Канівське, Кременчуцьке, Дніпродзержинське водосховища. На території Українського кристалічного щита є родовища лікувальних родонових та інших мінеральних вод (Умань, Новоукраїнка, Знам’янка). Район багатий на корисні копалини. Це пов’язано в значній мірі з розташуванням території в межах Українського кристалічного щита та особливостей геологічної будови. Розвідано понад 30 родовищ бурого вугілля Дніпровського буровугільного басейну. Значні промислові запаси мають і розробляють родовища біля м. Олександрії та Ватутіно. Активно розробляють також Тарнавське, Козацьке родовища. Але через незначну енергетичну цінність родовища розробляються лише для забезпечення власних, місцевих потреб. Є родовища горючих сланців, найбільше в Україні (Барвисте). В долині р. Ірдинь видобувають торф.
Район має велике значення для розвитку атомної енергетики країни у зв’язку з наявним тут покладами уранових руд (Кіровогорадська область, м. Смоліне). У східній частині району зосереджені поклади залізистих кварцитів, у Побужжі – хромітів та нікелевих руд. Відкриті в останні десятиріччя золоторудні родовища (Клинці, Юріївське та ін.) – основа для створення у майбутньому золотовидобувної та золотопереробної галузі. За даними геологів існує ймовірність відкриття родовищ платини, алмазів, міді, хрому, вольфраму та рідкісних металів.
В районі розвідані значні запаси нерудних корисних копалин.Площа розповсюдження бентонітових глин становить понад 1 тис. км²
В районі поширені палигорськитові глини – універсальна мінеральна сировина. Вони застосовуються як сорбенти, осушувачі, дезодоранти, інгібітори, суспензатори, наповнювачі для приготування солестійких бурових розчинів, очищення та обезбарвлення тваринних жирів, олій, у виробництві добрив, пестицидів, фарб, фармації, для очищення питних вод від колоїдних матеріалів, як адсорбент алкалоїдів, бактерій, отрут, радіонуклідів, важких металів.Тут також розташоване одне з найбільших у світі родовищ графіту – Завалівське. Поширені різноманітні будівельні матеріали: сірий і рожевий граніт, габро, лабрадорит, кварцит, мергель.
Отже, район є посередньо забезпечений основними видами природнім ресурсів, серед яких в першу чергу виділяються ґрунтові та агрокліматичні.
За чисельністю населення район відноситься до найменших в Україні – на 1.01.2002р. тут проживало 2,5 млн. осіб (5,3% населення України). Кількість населення в районі в останнє десятиліття зменшується, що пов’язано з природним процесом скорочення населення (впродовж 1989 – 2000рр. більш ніж на 100 тис. осіб).
Вперше мінусові показники в народжуваності в були зафіксовані в районі ще в 1991р. Основні причини загальновідомі – кризових стан в економіці, екологічна криза, соціальна незахищеність. Кількість народжених в районі на 2002р. складала 7,6 особи на 1000 мешканців ( в 1991р. – 12,2). Смертність складала відповідно 17,7 і 17,5. Відповідно, природній приріст в районі становить – 10,1 о/о, що значно перевищує пересічно державний показник.
Для детальнішого розгляду динаміки населення Центрального соціально-економічного району варто приділити увагу зміні чисельності населення в різних вікових групах та за статтю. Якщо порівняти в загальному кількість чоловіків та жінок, то за період 1989-2002рр. кількість чоловіків зменшилась на 40 тис. осіб, а жінок – більш ніж на 60 тис. осіб. Однією з основних причин є те, що в середині 90-х на роботу за кордон з регіону масово виїжджали жінки працездатного віку. Зміна чисельності жінок та чоловіків в районі наведена в таблиці.
Густота населення в районі є нижчою ніж в Україні в цілому і складає 58,5 осіб/км2 . Традиційно нижчою є густота сільського населення – 247% (на Кіровоградщині – 18,6%). До найгустозаселеніших відносяться Христинівський, Звенигородський, Городищенський райони, де густота складає 83 особи/км2 . Найменш заселеною є центральна частина району – 35 осіб/км2 .
В районі 64,7% працездатного населення зайняте в економіці, що набагато вище від пересічно українського показника. Основна частина трудових ресурсів зайнята в галузях матеріального виробництва (75%), з них 45% – у промисловості, 12% – у сільському господарстві, 14% – у будівництві, 13% – у транспорті та зв’язку. Рівень безробіття складає 11%.
В національному складі переважують українці – 84,1%. Проживають також росіяни (9,1%), євреї (1,1%), , молдавани (1%), поляки, серби та ін. національності. Рівень урбанізації - 56%.
4. Характеристика промисловості:
а) галузеві спеціалізації промисловості
Центральний економічний район характеризується своєрідною компонентно-функціональною структурою, яка сформувалась на основі власних природних ресурсів та вигідного економіко-географічного положення.Вони стали передумовою для розвитку хімічної індустрії, легкої, харчової галузей, машинобудування, чорної та кольорової металургії, будівельної індустрії. . У структурі валового випуску продукції на сільське господарство припадає 32.5%, промисловість — 23.8%, транспорт і зв’язок — 9.3%, будівництво — 5.9%, торгівля — 3.7%, інші галузі виробництва — 1.9% та невиробничу сферу — 22.8%.
Ключова роль в господарстві району відводиться харчовій промисловості, спеціалізацію якої визначає сільськогосподарське виробництво, яке постачає сировину для випуску значного асортименту товарів. В 2001р. на неї припадало 37% виробництва валової продукції району і зайнято до 40% промислового-виробничого персоналу регіону. Вони переважно переробляють місцеву сільськогосподарську сировину. Виділяється цукрова промисловість, особливо в Черкаській області, де працює 24 цукрових заводи. Є численні підприємства молочної, маслосироробної та м'ясної промисловості. Розвиваються борошномельно-круп'яна, ефіроолійна, спиртова, кондитерська та інші галузі.
Легка промисловість району дала в 2000р. 3,3% ВВП району. Основними підприємствами цієї галузі є Черкаський шовковий комбінат, Черкаська текстильна і Стеблівська прядильно-ткацька фабрика, швейні фабрики в Черкасах (ВАТ “Азас”, фірма “Ковіс”, МП “Україна”), Шполі, Корсунь-Шевченківському, Смілі, Золотоноші, Умані (“Роксолана”), Гайвороні (“МП “Гайтекс”), Кіровограді, Олександрії, Жашкові, Чигирині. Взуттєва промисловість представлена в Черкасах, Кіровограді Умані. Трикотажні вироби виготовляють в Черкасах. Легка промисловість забезпечується місцевою сировиною, діють ряд льонокомбінатів. У Києві працює ватно - ткацька фабрика, Київський та Дарницький шовкові комбінати, трикотажне об'єднання "Киянка", швейне об'єднання "Україна" і "Каштан". Розвинуті швейна, трикотажна, шкіряна, взуттєва галузі. Тут випускають шовкові тканини, гігроскопічну вату, художні вироби.Незначного розвитку дістали деревообробна і меблева галузі. Є численні підприємства будіндустрії.
До 18% виробленої продукції в районі припадає на машинобудівний комплекс. Основні підгалузі – сільськогосподарське, транспортне машинобудування та верстатобудування, виробництво технологічного устаткування для харчової і комбікормової промисловості. Машинобудування і металообробка представлена виробництвом машин і обладнання для сільського господарства та харчової і легкої промисловості, друкарських машинок, радіо-виробів, підйомно-транспортного устаткування, телеграфної апаратури, телевізорів, фотоприладів, баштових кранів, "Урових „машин.
Чорна металургія представлена Криворізьким гірничо-збагачувальним комбінатом (м. Долинська), потужністю 26,0 млн. т сирої залізної руди, біля 11 млн.т рудних концентратів і 10,0 млн.т окатишів на рік. Діє також ливарний завод в Кіровограді.
Кольорова металургія представлена наступними підприємствами: ВАТ “Чисті метали” і Світловодський комбінат твердих сплавів і тугоплавких металів, які випускають радіоактивні і важкі метали, вольфрамовий дріт, литво з кольорового металу.
Галуззю спеціалізації є хімічна промисловість в районі. Хімічна галузь – це чотири підприємства (ВАТ “Азот” та “Хімволокно”, м. Черкаси, завод “Промінь”, м. Світловодськ, завод “Прогрес”, м. Кіровоград), продукція яких широко відома в Україні та за її межами: мінеральні добрива, хімічні волокна, лакофарбові матеріали, хімічні реактиви, розчинники , засоби для догляду за автомобілем , плівки полімерні, лікарські засоби.
Паливна промисловість. Область забезпечує 100% державних обсягів видобутку бурого вугілля. Родовища бурого вугілля відносяться до Дніпровського буро-вугільного басейну. Родовища знаходяться в Олександрії, Балаховці, Петровому, Михайлівці, Байдурівці. Середнє річне видобування бурого вугілля брикетів на Дмитрівській і Байдаківській фабриках – близько 3,5 млн. тонн. На території області знаходяться невеликі родовища торфу, що розташовані в заболочених плавнях річок Мала Вись та Велика Вись, в долинах річок близько Новомиргорода, біля Онуфріївки.
Основою гідроенергетики є Канівська, Красноухівська, Новоархангельська, Гайворонська, Стеблівська, Корсунь-Шевченківська, Ватутінська ГЕС. Великими ТЕС є Кіровоградська, Олександрійська, Черкаська, Ватутінська, які працюють переважно на місцевому бурому вугіллі. Проводиться будівництво потужньої Канівської гідроакумулюючої станції. Промисловість будівельних матеріалів має широке представництво в районі. В Кіровоградській області каолін видобувається на родовищах вогнетривких глин, що знаходяться поблизу с. Катеринівки. З облицювальних каменів використовуються граніти, серед яких виділяються три основних різновиди: – сировина рівномірнозерниста та порфіровидні граніти (Гайворонське, Кіровоградське, Аджамське, Суботинське родовища); — рожеві та рожево-сіріпорфіровидні граніти (Андріївське, Адабашське, Бобринецьке родовища); — червоні порфіровидні та трахітоїдні граніти (Горіхівське, Капустянське родовища).
Асфальтобетонні підприємства розташовані в Черкасах, Кіровограді. Залізобетонні конструкції випускають в Знам’янці.
У районі добре розвинутий АПК, який базується на багатогалузевому сільському господарстві. Переважає рослинництво.Виходячи з фізико-географічних умов розташування, район є значним сільськогосподарським районом України. В структурі виробленої продукції 33% припадає на продукцію сільського господарства. На одного жителя району виробляється валової продукції сільського господарства в 1,5 рази більше, ніж в середньому в Україні. У галузевій структурі валової продукції сільського господарства провідне місце належить рослинництву, питома вага якого складає 71 %, тваринництва – 29 %. Вирощують озиму пшеницю, ярий ячмінь, кукурудзу. Серед технічних культур — цукрові буряки, соняшник, ефіроолійні культури, коноплі, коріандр. Розвинуті овочівництво і садівництво.
Площа орних земель в районі складає 2683 тис га. Ступінь розораності в районі є одним з найвищих в Україні і складає 76% в північній, лісостеповій частині району і понад 70% – в південній, степовій. Провідними галузями є скотарство і свинарств.Скотарство в Черкаській області має молочно-м'ясний напрям, а в Кіровоградській — м'ясо-молочний .Птахофабрики розміщені у містах Ульянівка, Добровеличківка, Бобринець, Петрове.
В 2002р. в регіоні налічувалось 3607 фермерських господарств, яким належало 353,2 тис. га сільськогосподарських угідь (12,5% від фермерських землеволодінь в Україні). Допоміжними галузями у тваринництві є бджільництво, ставкове рибальство, кролівництво та звірівництво (вирощування норок, чорно-бурих лисиць). Загалом в межах Центрального соціально-економічного району виділяють три типи агропромислових комплексів: – лісостеповий АПК з м’ясо- і молокопромисловим, бурякоцукровий і зерно продуктовий з виробництвом плодоовочевої продукції; – степовий АПК з м’ясо- і молоко промисловим, зерно- і олійнопродуктовим та плодоовочеконсервним підкомплексами; – приміський овоче-молочно-м’ясопродуктовий АПК.
б) центри промисловості та промислові вузли
Головним містом і промисловим центром району - є Черкаси. У другій половині 19 століття виникають промислові підприємства-цукровий (1854 р.), лісопильний (1870 р.) заводи, тютюнова фабрика (1878 р.). З 1954 р. Черкаси - центр Черкаської області. Черкаси (312 тис. чоловік) є також найбільшим містом району. Воно має сприятливе географічне положення, знаходячись на березі Кременчуцького водосховища, на залізничній і автомобільній магістралях, що сполучають правобережну і причорноморську частини України з її лівобережною частиною. В місті з 1960р. діє Черкаський річковий порт, до складу якого входять 11 пристаней, пасажирські, буксирні, рейдо-маневровочні та службові судна. Порт оснащений портальними козловими, плаваючими кранами, авто- й електронавантажувачами. Порт розрахований на відгруз сипучих тарно-штучних вантажів, контейнерів, устаткування, лісу, мінеральних добрив.
За роки незалежності України в місті сформувався новий сектор економіки – середній та малий бізнес, який в певній мірі дозволяє забезпечити додаткові робочі місця та зняти соціальну напруженість. Частка таких підприємств зросла до 22% (2000р.). серед найкрупніших проектів, які вже реалізовано слід назвати Черкаську тютюнову фабрику, яке сьогодні входить в трійку найпотужніших в місті. За схожою схемою було запущено Черкаський завод шампанських вин.
Гострою залишається екологічна проблема. В повітрі міста Черкас в 1999 р. були виявлені максимальні концентрації: по аміаку – 4,3 ГДК, сірковуглецю – 2,1 ГДК, діоксиду азоту – 3,4 ГДК, етилбензолу – 3 ГДК, пилу – 1,4 ГДК, формальдегіду – 2,5 ГДК, оксиду вуглецю – 2 ГДК. Основними джерелами забруднення повітря міста Черкаси є ВАТ "Азот", ВАТ "Хімволокно", ТЕЦ, автотранспорт. Із проб атмосферного повітря, відібраних під факелом промислових підприємств, перевищення ГДК встановлено в 12,7% проб.
Основу промислового вузла становлять хімічна, харчова, легка та машинобудівна галузі. В Черкасах працюють потужні
підприємства хімії: виробничі об'єднання «Азот», «Хімволокно», завод хімічних реактивів та побутової хімії «Аврора». До підприємств харчової промисловості належать консервний, м'ясний, хлібний комбінати, цукрорафінадний і молочний заводи, тютюнова фабрика тощо. Різноманітними за величиною і спеціалізацією є підприємства легкої промисловості: шовковий комбінат, фабрики художніх виробів, трикотажна, гігроскопічної вати та ін. Машинобудування і металообробка представлена заводами: «Фотоприлад», «Строммашина», НВО «Ротор», спеціального технічного устаткування, телеграфної апаратури тощо. В Черкасах, як і в кожному великому місті країни, є підприємства будіндустрії: ВО «Черкасизалізобетон», заводи стінових матеріалів, великопанельного домобудування та ін. Меблева промисловість представлена ВО «Черкасмеблі».
Великим промисловим центром Уманського промислового вузла та другим за кількістю жителів містом Черкаської області є Умань (94 тис. чоловік). Провідне місце належить машинобудуванню і металообробці: ВО «Уманьферммаш» (обладнання для тваринницьких ферм), ВО «Мегомметр», «Вега», оптико-механічний завод. У місті працює підприємство, що виробляє театральне обладнання, є кілька комбінатів, заводів і фабрик харчової і легкої промисловості (птахокомбінат, консервний, горілчаний заводи, швейна, взуттєва, художніх виробів фабрики). Будіндустрія випускає залізобетонні вироби, толь, цеглу, різні будматеріали. В місті є ВО «Вітаміни».
Умань — значний туристичний центр. Головним об'єктом туризму є всесвітньо відомий дендропарк «Софіївка».
Основою економічного зростання міста Сміла (84 тис. чоловік) є його зручне географічне положення в центрі України в потужному вузлі залізничних і автомобільних магістралей (залізничний вузол імені Т. Г. Шевченка та дві залізничні станції). Провідними галузями промислового центру є машинобудування і металообробка, харчова і легка промисловість. Машинобудування і металообробка представлена виробництвом машин і обладнання для харчової промисловості, передусім цукрової, радіоприладів, телевізорів тощо. Великим машинобудівним заводом міста є електромеханічний ремонтний. До харчової промисловості належать молочноконсервний, цукровий, хлібний комбінати, заводи пивоварний і продтоварів-. У Смілі працюють меблева фабрика, швейне об'єднання та ін.
Значним промисловим вузлом Центрального економічного району є Кіровоградський з центром Кіровоград (281 тис. чоловік). Провідна галузь промисловості міста — машинобудування і металообробка. Підприємства галузі випускають сільськогосподарські машини, друкарські машинки «Ятрань».
У Кіровограді працюють заводи «Гідросила», радіовиробів, ливарний тощо. Розвинута харчова промисловість (м'ясо-, хлі-бо-, птахокомбінати, об'єднання хлібопекарської промислово-
сті, олійноекстракційний завод). У місті працюють і підприємства легкої промисловості (швейна, взуттєва, панчішна та інші фабрики).
Центром буровугільної промисловості країни та Олександрійського промислового вузла є Олександрія (106 тис. чоловік). Тут знаходяться кар'єри видобування бурого вугілля, брикетна фабрика, ТЕЦ. До хімічної промисловості належить виробництво гірського воску. Машинобудування і металообробка представлена заводами підйомно-транспортного устаткування (випускає електричні мостові крани) і електромеханічним. Працюють два авторемонтних підприємства. У місті є фабрика діаграмного паперу, підприємства легкої, харчової промисловості, будіндустрії.
Світловодськ (59 тис. чоловік) — нове місто. Воно виникло з початком будівництва Кременчуцького гідровузла в 1961 р. Нині — це третій за значенням промисловий центр Кіровоградської області. За структурою промислового виробництва відрізняється від інших міст економічного району. Основними підприємствами міста є заводи чистих металів та твердих сплавів і тугоплавких металів, виробничі об'єднання «Дніп-роенергобудіндустрія», «Скло», «Пластик», керамічний завод, меблева фабрика.
Центральність розташування території обумовлює розвиток транспортної системи території, хоч вона є менш розвинутою у порівнянні з сусідньою Столичною чи Придніпровською. Так, в територією району не проходить важливих залізничних колій, що мають міждержавне значення. Їх загальна протяжність складає 1,7 тис. км. Автомобільний транспорт відіграє ключову роль, але також на дороги на 12% не мають твердого покриття. Основними залізничними вузлами є: імені Т. Г. Шевченка, Черкаси, Христинівка, Цвіткове у Черкаській області; Знам'янка, Долинська, Помічна у Кіровоградській. Територією району проходять такі автомагістралі Санки-Петербург – Одеса, Київ – Дніпропетровськ, Київ – Кишинів, Умань – Первомайськ. Залізничні та автомобільні вузли району: Черкаси, Сміла, Миронівка, Канів, Кіровоград, Знам'янка. Найбільші аеропорти розміщені у Борисполі та Жулянах.
Судноплавство на Дніпрі розвинуто слабо. Основні порти – Канів, Черкаси.
Територією району проходять траси газопроводів “Союз”, Кременчук – Кіровоград, Кременчук – Кривий Ріг, нафтопроводу Кременчук – Кривий Ріг.
6. Ввіз та вивіз продукції (економічні зв'язки)
- Проблеми та перспективи розвитку інституту соціального партнерства в Україні
- Проблеми та перспективи розвитку морських портів України
- Проблеми та перспективи розвитку рекреаційно-туристичного господарства України
- Проблеми та перспективи розвитку ринкової економіки в Україні
- Проблеми та перспективи розвитку страхового ринку в Україні
- Проблеми та перспективи розвитку страхового ринку України
- Проблеми та перспективи розвитку фондового ринку в Україні
- Проблеми студентської сім'ї та їх вирішення
- Проблеми сучасного олімпійського руху
- Проблеми сучасної демографії
- Проблеми та негативні тенденції інноваційної моделі економічного розвитку
- Проблеми та основні напрямки соціально-економічного розвитку регіонів обласного рангу Херсонської області
- Проблеми та перспективи вексельного обігу в Україні
- Проблеми та перспективи залучения iноземних iнвестицiй в економiку львiвщини
