Професіоналізм судді

 

                                                                                                                        

ВИЩА КВАЛІФІКАЦІЙНА КОМІСІЯ СУДДІВ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНА ШКОЛА СУДДІВ УКРАЇНИ        

                              ОДЕСЬКА НАЦІОНАЛЬНА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РЕФЕРАТ по напрямку стажування

«Судоустрій України.  Етика та деонтологія судді»

 

Тема:  «Професіоналізм судді»

 

 

 

 

 

Слухача (кандидата на посаду судді) Вінницького міського суду Вінницької області Полотнянко Оксани Іванівни 

 

 

            (підпис слухача,кандидата на  посаду судді)

 

 

 

Суддя – наставник, суддя Вінницького міського суду Король О.П.   

 

 

 

                              (підпис судді-наставника)

 

 

 

 Вінниця 2013

 

 

ВСТУП

 

«Професіоналізм суддів є головною складовою у побудові в Україні справедливого та чесного суду, що діє за законом і захищає права кожного громадянина»

В.Янукович (14.02.2012)

 

Актуальність. Сьогодні в Україні широко дискутується питання побудови ефективної судової системи.  Одним із чинників впливу на ефективність правосуддя є кадрове забезпечення суддівського корпусу високопрофесійними суддями. Виносять судові рішення не установи суду  або якісь інші інститути судової влади, а конкретні люди, яких відповідно до передбаченої законом процедури, наділено таким правом – професійні судді. І саме від їх професіоналізму, правосвідомості  залежить якість судового рішення.

Європейською  Хартією про статус суддів, прийнятою  у Страсбурзі у липні 1998 року (БЛІ/БОС (98)23), встановлено вимогу передбачити законом забезпечення умов, що гарантуватимуть шляхом дотримання вимог щодо освітньої кваліфікації та наявності попереднього досвіду призначення на посаду саме тих осіб, які здатні здійснювати судові обов'язки.

Міжнародними  стандартами у сфері судочинства передбачено певні рекомендації щодо навчання суддів. Зокрема, вказане стосується Рекомендації Rec (2004) Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам про роль Європейської конвенції з прав людини в університетській освіті та професійній підготовці, а також Висновку № 4 (2003) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо належної підготовки та підвищення кваліфікації суддів на національному та європейському рівнях. Про важливість професійної підготовки суддів вказано у таких міжнародних документах, як Основні принципи ООН щодо незалежності правосуддя, прийняті у 1985 році, та документах Ради Європи, прийнятих у 1994 році (Рекомендація № Я (94) 12 щодо незалежності, ефективності та ролі суддів), а також у 1998 році (Європейська Хартія про статус суддів), посилання на які містяться в п. 11 Висновку КРЄС № 1.

Отже, питання  професіоналізму суддів визнається як на національному так і на міжнародному рівні і є актуальним.

Метою роботи є аналіз основних принципів професіоналізму суддів в Україні.

Об'єктом дослідження є принципи професіоналізму суддів

Предметом дослідження є поняття, юридична природа професіоналізму суддів, сутність і зміст їх службових прав, обов'язків та повноважень.

Методи дослідження. Під час дослідження були використані теоретико-правовий, аналітичний методи, метод аналогій, синтез.

Основний текст роботи викладено на  20 сторінках. Перелік  використаної літератури складає джерел.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 1.ПІДГОТОВКА ПРОФЕСІЙНИХ СУДДІВ В УКРАЇНІ

 

Для того, аби Вища кваліфікаційна комісія суддів України (далі – ВККС України) направила Вищій раді юстиції (далі – ВРЮ) матеріали з рекомендацією про призначення кандидата на посаду судді вперше, останній повинен пройти фактично три етапи відбору після здачі документів відповідно до вимог ст.ст.68 – 70 Закону. Перший етап полягає в проходженні кандидатами на посаду судді анонімного тестування й у випадку успішного результату, претендент направляється для проходження спеціальної підготовки, організація якої покладається на Національну школу суддів України.

Другий етап полягає  в проходженні кандидатом вже  як слухач шестимісячної спеціальної  підготовки в Національній школі  суддів, яка включає в себе як теоретичний, так і практичний курс навчання. Матеріали стосовно слухачів, котрі успішно пройшли спеціальну підготовку, направляються до ВККС України для складення кваліфікаційного іспиту.

Третій етап – кваліфікаційний  іспит, який є фактично атестуванням кандидата на посаду судді, що успішно  пройшов спеціальну підготовку. Під  час цього іспиту встановлюється рівень теоретичних і практичних знань кандидата, готовність його до здійснення правосуддя з врахуванням особистих та моральних якостей.

За вказаних обставин важливість спеціальної підготовки кандидатів на посаду судді, організація якої покладена на Національна школу суддів (є надзвичайно актуальною і полягає вона не лише в підготовці слухача для здачі кваліфікаційного іспиту, але й у підготовці його для подальшої роботи на посаді судді. «Вважаю, що незалежний суддя – це, в першу чергу суддя освічений, суддя, професіоналізм якого є запорукою доступного, справедливого та чесного судочинства», – наголошував Президент України В. Янукович 29 травня 2012 року під час прийняття присяги новообраними суддями. Як бачимо, вимоги держави й суспільства до рівня підготовки суддів з кожним роком зростають і ключова роль у цьому процесі відведена саме Національній школі суддів України.

На перший погляд, не існує суттєвих проблем з організацією спеціальної підготовки кандидатів на посаду судді вперше, але треба звернути увагу на п. 2 ст. 69 Закону, де вказано: «перелік юридичних вищих навчальних закладів, які здійснюватимуть підготовку кандидатів на посаду судді, затверджується ВККС України». Виникає певне протиріччя: хто ж усе-таки займатиметься спецпідготовкою майбутніх суддів – Національна школа суддів України чи певні вищі юридичні навчальні заклади? Законодавець поклав на Національну школу суддів лише організацію такої спецпідготовки, а сам процес спецпідготовки проводитимуть відповідні вузи.

Якщо слідувати досвіду  ряду європейських країн, де функціонують відповідні навчальні заклади для  суддів, то бачимо, що юридичні вищі навчальні  заклади зробили свій внесок у  формування майбутнього судді –  вони за п’ять років дали йому належну  теоретичну підготовку з юриспруденції. Адже на даному етапі стоїть питання не про навчання кандидата, а його спецпідготовку як майбутнього судді, де робиться акцент на роботу з ним професійних суддів-викладачів, суддів-наставників. Саме в такому аспекті працює Національна академія прокуратури, академії МВС та СБУ та інші спеціалізовані заклади.

Друге питання, що виникає під час аналізу системи професійної підготовки професійних суддів, чим така спецпідготовка відрізнятиметься від роботи факультетів, які функціонували чи навіть функціонують до цього часу в національних університетах «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого» та «Одеська юридична академія».

Програма підготовки на кандидатів на посаду суддів передбачає не лише опанування новими знаннями, а й формування правової культури, інтелектуальний розвиток слухачів, розвиток емоційної сфери, психомоторний розвиток – формування специфічних навичок поведінки, необхідних у професійній діяльності судді.

Спеціальна підготовка кандидата на посаду судді включає  теоретичне та практичне навчання й містить загальний та спеціальний компоненти. До загального компоненту змісту спеціальної підготовки входять курси фундаментальної, соціальної та функціональної спрямованості, до спеціального – підготовка за чотирма напрямами (“цивільне судочинство”, “кримінальне судочинство та судочинство у справах про адміністративні правопорушення”, “адміністративне судочинство”, “господарське судочинство”).

Усі курси практично  орієнтовані з урахуванням функцій  судді та спрямовані на опанування вміннями й навичками, необхідними для майбутньої роботи. Суть спеціальної підготовки полягає у формуванні в кандидата на посаду судді фахових умінь і навичок високої моральності та професійної культури ще до заняття посади судді. Мета такої підготовки – допомогти кандидатам розвинути якості та набути вміння й навички, необхідні для виконання їхніх майбутніх обов’язків судді, завдяки яким вони зможуть приймати законні та обґрунтовані рішення, з повагою ставитися до особи, забезпечувати реалізацію її прав і свобод, поважати особу та гарантувати їй права й основоположні свободи, дотримуватися норм етики й судової деонтології, а також усвідомлювати високу значимість суду в демократичному суспільстві, інтегрованому в міжнародне середовище.

Програма спеціальної підготовки враховує потреби в соціальній обізнаності суддів, а також їхню обізнаність із європейськими питаннями, вивчення Конвенції з прав людини та основоположних свобод, практики Європейського суду з прав людини, а також включає підготовку з етики та ознайомлення з іншими сферами, які мають відношення до суддівської діяльності, як, наприклад, управління справами та адміністрація судів, інформаційні технології, соціальні науки та альтернативні засоби вирішення спорів про право.

Крім спецпідготовки кандидатів на посаду судді на Національну школу суддів покладається підготовка суддів, яких призначено на посаду судді вперше, обрано на посаду судді безстроково, а також суддів, призначених на адміністративні посади. Окрім того, проведення періодичного навчання суддів з метою підвищення рівня їх кваліфікації, підготовка працівників апаратів судів, наукові дослідження з питань удосконалення судочинства, вивчення міжнародного досвіду організації діяльності суддів. Законодавець поклав на Національну школу суддів також науково-методичне забезпечення діяльності судів загальної юрисдикції, ВККС та Вищої ради юстиції.[9]

Аналізуючи систему  професійної підготовки суддів, слід відмітити, що в напрямку покращення їх професіоналізму створюються  певні програми. Проаналізуємо деякі з них.

Так, наприклад, проект USAID «Справедливе правосуддя» оголошує конкурс грантів на виконання розробки та підготовки до друку «Книги судді» з метою сприяння підвищенню професіоналізму та ефективності судової влади України.

Грант буде надаватися і реалізовуватися відповідно до нормативних документів Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) та уряду США, що регулюють надання грантів в рамках контрактів, а також відповідно до правил управління грантами в рамках проекту USAID «Справедливе правосуддя».

Метою грантової програми є сприяння підвищенню професіоналізму  та ефективності судової влади України» шляхом розробки та підготовки до друку  «Книги судді» для суддів України, яка  допоможе потенційній читацькій  аудиторії краще зрозуміти філософію  носіїв судової влади та покликана стати посібником-порадником для українських суддів у їх повсякденному (як професійному, так і особистому) житті. [10]

 

2.ЗАГАЛЬНІ ПРИНЦИПИ ПРОФЕСІОНАЛЬНОЇ ПОВЕДІНКИ СУДДІ

 

Професіоналізм судді - це сукупність знань, інтелекту, культури, морально-психологічних якостей, які йому необхідні для повноцінного виконання посадових обов'язків; це вміння не створювати своїми діями конфлікту, бути терплячим, обмежувати себе навіть у простих життєвих ситуаціях.

Професія судді є  однією з найбільш складних юридичних професій. У діяльності судді реалізується значна кількість спеціальних якостей і навичок особистості, які, будучи приведені в систему, органічно входять у структуру особистості судді і визначають його творчий потенціал та індивідуальний стиль діяльності. Тому головним у суддівській етиці є особа судді.

Перебуваючи на службі, суддя  повинен думати не тільки про виконанні  службового обов'язку, але і про  борг моральному, який зобов'язує суддю  відноситься шанобливо до людської гідності, бути справедливим як по відношенню стоять перед судом, так і по відношенню до представників народу в особі присяжних, народних і арбітражних засідателів, яким не зрозуміло словосполучення "честь мундира", але зате властиво милосердя, народна мудрість. Враховуючи постійну присутність подібних співвідношень у своїй діяльності, суддя повинен бути простий у викладі суті справи настільки, щоб бути зрозумілим будь-яким слухачем.

Суддя може і повинен  виходити в судове засідання, детально вивчивши матеріали справи, а також матеріальний і процесуальний закони, що підлягають застосуванню в даній справі. Не підготували до судового засідання по справі суддя буде здійснювати правосуддя не на належному професійному рівні і це будуть відчувати як знаходяться в залі засідання громадяни, так і розуміти беруть участь у процесі особи. Не професійне здійснення правосуддя відчувається і сприймається юридично не обізнаними людьми як прояв несправедливості. Несправедливий суддя - аморально.

Лінію поведінки судді  в судовому засіданні визначають принципи здійснення правосуддя: відкритість, гласність розгляду справи, змагальність і рівноправність сторін, диспозитивність, безпосередність, безперервність, законність, незалежність, що поєднуються з розташованими за рамками закону аспектами поведінки судді, такими як взаємовідносини з учасниками засідання, загальна морально-етична атмосфера, дотримання процесуальних норм при здійсненні правосуддя, загальна культура процесу.[1]

Судовий процес суддя  повинен починати в призначений  час. У ході судового засідання не повинен відволікатися від розглядуваної справи на інші проблеми. Не етично під час засідання передавати судді записки або викликати суддю із залу засідання до телефону. Зазначені та подібні їм супутні фактори негативно впливають на уявлення громадян про судову владу.

У разі затримки засідання, незалежно від причин, які спричинили її, судді слід вибачитися за затримку засідання.

При запізненні кого-небудь з учасників процесу судді доцільно зробити спізнілому зауваження після офіційного відкриття судового засідання. Запізнення в судове засідання - це знак зневажливого ставлення до суду як органу судової влади. Зауваження судді, зроблене у коректній формі, але твердо, свідчить про чітке виконання суддею службового обов'язку та про те, що суддя не приватна особа, а представник судової влади.

Перед початком судового процесу секретар судового засідання вже повинен  знаходитися в залі засідань і  забезпечити присутність всіх учасників  процесу. При вході в зал судового засідання складу суду (судді) секретар повинен звернути увагу всіх присутніх у залі на вихід судді (складу суду) урочистими словами: "Встати, суд іде!"

Суддя повинен завжди пам'ятати, що присутні постійно вивчають і оцінюють кожен жест, погляд, слова судді. Їм цікаво стан здоров'я і зовнішній вигляд судді. Тому суддя повинен бути врівноваженим, спокійним, витриманим, терплячим, що буде мовчазно характеризувати суддю як неупередженого, об'єктивного, що віддає всю свою увагу конкретній справі і здатному розібратися в будь-якій складній ситуації.

У якій би обстановці не проходило  судове засідання - в спеціально оформленому  залі судового засідання будинку  правосуддя або в пристосованому для розгляду судових справ приміщенні - судді бажано бути одягненим в  суддівську мантію.

Суддівська мантія - це один з обов'язкових, передбачених законом символів судової влади. Суддівська мантія дисциплінує всіх присутніх у залі судового засідання: самого суддю, учасників процесу, слухачів. Суддя відчуває, що він знаходиться при виконанні обов'язків судді, учасники - навіч бачать представника судової влади і тримають необхідну в таких ситуаціях дистанцію і звертаються з належним повагою, сприймаючи суддю як головну фігуру в процесі судового розгляду.

Не рекомендується ні суддям, ні народним засідателям, ні присяжним засідателям, ні арбітражним засідателям одягатися екстравагантно, помітно, зухвало.

Як правило, суддя у процесі  звертається офіційно: чи є у сторін, учасників процесу відводи? Чи є  клопотання у позивача, його представника, адвоката? Слово представляється експерту. Свідок, суд пропонує розповісти, що вам відомо по даній справі.[2]

На початку судового засідання  зазвичай відчувається напруга і  свідкам, потерпілим, всім, хто рідко  буває в судовій обстановці, важко  говорити від хвилювання. Суддя в такому випадку повинен знайти допустимий і доречний спосіб розрядити обстановку: звернутися до свідка на ім'я по батькові, сказати нейтрально: "не слід хвилюватися", "давайте спробуємо спокійно розібратися в ситуації" і т.п. До сторін у цивільному процесі, до підсудного і потерпілому у кримінальному процесі розумним буде звертатися на процесуальному мовою: потерпілий, підсудний.

Необхідно пам'ятати, що виклик в суд  є для більшості людей стресовою  ситуацією, тому здійснення справжнього  правосуддя вимагає завжди коректного ставлення до будь-якій людині, що переступили поріг суду. Ставте себе подумки на місце людини, з яким Ви говорите, намагаючись уявити, що він повинен відчувати, спілкуючись з вами. Коли Ви навчитеся розуміти інших людей, ви будете справедливі і шановані.

Суддя в судовому засіданні повинен  говорити, як можна, менше, не читати моралей, не жартувати, не проводити порівнянь, вміти слухати і своєчасно  ставити питання, з'ясовуючи необхідні  деталі для розгляду справи по суті. Питання не повинні бути навідними, що підказують.

Уміння слухати і почути - це самий неоціненний дар, яким може володіти суддя.

Суддя не повинен висловлювати своїх  оцінок, критичних зауважень при  дослідженні обставин цивільної  справи або причин і умов вчинення злочину при розгляді кримінальної справи. Суддя повинен свої оцінки, свою думку висловлювати в процесуальних документах: визначенні, приватному визначенні, рішенні, вироку.

Часом в залі суду виникає  гучне обговорення ходу процесу, чиїхось свідчень, робляться підказки та інші порушення порядку. У таких ситуаціях суддя рівним, але рішучим тоном в процесуальних рамках (краще посилаючись на процесуальну норму) пропонує піднятися тому, хто порушує порядок, пропонує назвати прізвище, ім'я, по батькові, робить попередження і роз'яснює передбачені законом наслідки, які можуть настати для порушника порядку судового засідання (це відноситься до осіб - не учасникам процесу). У суперечку з порушником судді вступати не слід, брутальність, нестриманість також не допустимі.

Як видно, результат роботи суду залежить не тільки від визначення порядку дослідження доказів, що враховує думки учасників процесу, але і від ряду інших факторів, серед яких помітне місце займають професіоналізм, досвід, особисті якості судді та інші фактори.

Згідно з чинним законодавством суд за допомогою сторін, повно, об'єктивно досліджує всі обставини справи. Разом з тим в процесі нерідко адвокат і прокурор поводяться недостатньо активно. У такому випадку суддя повинен так провести процес, щоб його учасники самі проробили основну частину роботи за поданням доказів, доводів, їх оспорювання і т.д., а суддя тільки уточнював би необхідні для винесення судової ухвали деталі, які не можна отримувати за допомогою погроз, тиску, звинувачення. Отримати їх слід за допомогою професійно поставлених питань, зіставлення з раніше даними свідчення, проведення "перехресного допиту".

Недозволено судді допускати  не передбаченого законом скорочення процесу і спрощенства, а також  неприпустимо заздалегідь висловлювати думку про можливе рішення по справі.

Суддя (суд) свою думку  зобов'язані виражати в публічно проголошувати судовому акті.

Інакше кажучи, суддя  в будь-якій життєвій ситуації повинен  знаходити таке вирішення питання, проблеми, конфліктної ситуації, яке  дозволить зберегти особисту гідність, не упустити своєї честі, не заподіяти шкоди суддівської репутації і не знизить авторитету судової влади.[3]

 

 

 

 

 

3. ПРИНЦИПИ ПРОФЕСІЙНОСТІ СУДДІ В ПОЗАСЛУЖБОВІЙ ДІЯЛЬНОСТІ

 

У силу особливого статусу  суддів, законодавець пред'являє до них підвищені вимоги, у тому числі з точки зору дотримання морально-етичних норм, як при виконанні своїх повноважень, так і у позаслужбових відносинах.

Це означає, що суддя  при виконанні своїх повноважень, а також у позаслужбових відносинах повинен уникати всього, що могло б применшити авторитет судової влади, гідність судді чи викликати сумнів у його об'єктивності, справедливості та неупередженості.

У позаслужбовий діяльність судді не повинна викликати сумнівів у його порядності та чесності. Суддя повинен уникати будь-яких особистих зв'язків, які можуть завдати шкоди репутації, торкнутися його честь і гідність.

Позаслужбова діяльність судді не повинна викликати сумнівів у його об'єктивності, справедливості і непідкупності.

Суддя вправі займається будь-яким видом діяльності, якщо це не суперечить вимогам Закону України "Про статус суддів" та цього кодексу.

Суддя може брати участь у громадській діяльності, якщо вона не завдає шкоди авторитету суду і  належного виконання суддею своїх  професійних обов'язків.

Суддя може брати участь у публічних засіданнях або контактувати іншим чином з органами законодавчої та виконавчої влади або їх посадовими особами з питань, що стосуються права, правової системи або здійснення правосуддя, якщо при подібних контактах не виявляється тиск на суддю у зв'язку з виконанням ним своїх професійних обов'язків і не виникає сумнівів у його об'єктивності.

Суддя не вправі належати до політичних партій і рухів, підтримувати їх матеріально чи іншим способом, а також публічно висловлювати свої політичні погляди, брати участь в ходах і демонстраціях, що мають політичний характер, або в інших політичних акціях.

Суддя повинен уникати  будь-яких особистих зв'язків, які  можуть завдати шкоди репутації, торкнутися його честь і гідність.

Суддя повинен утриматися від фінансових і ділових зв'язків, які здатні порушити його неупередженість, перешкодити йому належним чином виконувати свої обов'язки.[4]

Виразніше й конкретніше  про поведінку судді в позаслужбовій  обстановці сказати майже неможливо. У будь-якому випадку, при вирішенні питань матеріального порядку, влаштування дитини в дитсадок, придбання квартири і з інших проблем суддя повинен завжди визначити міру своїх вимог, порядок поведінки, взаємодії і контактів, щоб не применшити авторитет судової влади і не заподіяти шкоди своєму суддівському гідності та честі.

«Заборонені особисті, фінансові, ділові зв'язки, які можуть негативно  позначитися на його репутації і  професійної діяльності» .10 Тобто  розбірливість і обережність, бездоганність  у поза службовому поведінці є невід'ємною якістю кожного судді.

Також не вітаються судді  з учасниками процесу, їх родичами та іншими зацікавленими особами поза службової обстановки. Він не має  права давати їм будь-якого роду обіцянки, вислуховувати прохання і  давати рекомендації, висловлювати свою особисту думку по даній справі.[5]

«Суддя на посаду призначається  відразу, без всяких випробувальних термінів, тобто він не проходить" випробування працею ", не витримавши якого, міг би бути звільнений з посади. Метод тестування і т. п. - єдине, що може замінити випробувальний термін судді. Так, всю підготовку кандидата в судді потрібно організовувати з урахуванням тестових випробувань.

В ідеалі взагалі всі  кандидати в судді мали б проходити  попереднє двох-або трирічне навчання на базі регіональних центрів по спеціальним програмам зі здачею різних кваліфікаційних іспитів, обширною і різноманітною практикою ». Наприклад, потрібно попрацювати в юридичній сфері в якості прокурора або адвоката і в якійсь мірі в якості слідчого або секретаря судового засідання.

Таким чином, для того щоб конкурсні комісії суддів, а потім і кваліфікаційні колегії суддів могли спиратися на численні фактори, виявлені різними випробуваннями, при відборі гідних кандидатів, наука й практика мають розробити і прийняти закон про перевірку кандидата в судді на наявність компрометуючих його обставин і фактів, з приводу її фізичної і психічної придатності до заняття цієї посади. Також про перевірку відсутності в нього рис характеру, з наявністю яких даній людині вкрай небажано заняття цій відповідальній посаді.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

4. КОДЕКС ЧЕСТІ СУДДІ, ЩО ЗАКРІПЛЮЄ ПРИНЦИПИ ПРОФЕСІЙНОСТІ СУДДІ

 

Вимоги моралі в юридичній професії визначають поведінку людей, як у  сфері службової діяльності, так  і в поза виконання посадових функцій. Високі моральні якості суддя повинен підтримувати в процесі повсякденного життя, що сприяє моральному становленню особистості, самовиховання. У будь-якому випадку, позаслужбова діяльність не повинна викликати сумнівів у його об'єктивності, справедливості, непідкупності. Участь судді у громадській діяльності можливе за умови, що вона не завдає шкоди авторитету суду. Також, суддя не може брати участь у політичних партіях, демонстраціях і рухах, якимось чином їх підтримувати, публічно висловлювати свої політичні погляди. «Заборонені особисті, фінансові, ділові зв'язки, які можуть негативно позначитися на його репутації і професійної діяльності». Тобто розбірливість і обережність, бездоганність у поза службовому поведінці є невід'ємною якістю кожного судді.

Також не вітаються зв'язку судді з учасниками процесу, їх родичами та іншими зацікавленими особами  поза службової обстановки. Він не має права давати їм будь-якого  роду обіцянки, вислуховувати прохання і давати рекомендації, висловлювати свою особисту думку по даній справі.

Суддя повинен приймати рішення, ґрунтуючись тільки на ретельному встановленні фактів, відповідно до законом  і совістю.

Суддя не має права  розкривати або використовувати  у своїх цілях конфіденційну  інформацію, яку він отримав в  результаті своєї посади.

Суддя вправі без обмеження  займатися викладацькою, науковою або  іншою творчою діяльністю з отриманням за це відповідної винагороди. Така діяльність судді, як одна з форм підвищення його професійної кваліфікації, повинна  підтримуватися та заохочуватися.

Суддя не вправі діяти  в якості повноважного представника у справах або іншим законним інтересам інших осіб, за винятком справ, пов'язаних з членами його сім'ї і не заважають виконанню  суддівських обов'язків.

При порушенні положень цього кодексу органами суддівського співтовариства може бути поставлено питання перед відповідними посадовими особами, які мають право на порушення дисциплінарного провадження про застосування заходів дисциплінарного характеру щодо винних осіб.

Відповідно до Кодексу суддівської етики до поведінки судді при здійсненні професійної діяльності висуваються такі вимоги:

- суддя при виконанні своїх обов'язків по здійсненню правосуддя повинен виходити з того, що захист прав і свобод людини і громадянина визначає сенс і зміст діяльності органів судової влади.

- суддя повинен сумлінно виконувати свої професійні обов'язки і вживати всіх необхідних заходів для своєчасного розгляду справ і матеріалів.

- суддя зобов'язаний бути неупередженим, не допускати впливу на свою професійну діяльність з боку кого б то не було.

При виконанні своїх  обов'язків суддя не повинен проявляти  упередження расового, статевого, релігійного  або національного характеру.

Громадська думка, можлива  критика діяльності судді не повинні  впливати на законність та обґрунтованість його рішень.

Суддя повинен бути терпимим, ввічливим, тактовним і поважним щодо учасників судового розгляду. Судді слід вимагати аналогічного поведінки  від всіх осіб, що беруть участь у  судочинстві.

Суддя не вправі розголошувати  інформацію, отриману при виконанні своїх обов'язків.

  Також пред'являються вимоги до правил поведінки судді при виконанні інших службових обов'язків: