Програма фінансового оздоровлення підприємства

План 

     Вступ

1. Програма фінансового оздоровлення підприємства
2. Проведення санації на підприємстві
3. Реструктуризація підприємства

     Висновок

     Література 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Вступ

     В умовах нестабільності економіки, зумовлених світовою фінансовою кризою,  нестабільності  ринку  в  Україні,  різких  коливань  валютних  курсів,  високих  темпів  інфляції  для  багатьох  підприємств  особливо  актуальною  є  задача  ефективного  оздоровлення за рахунок  мобілізації фінансових ресурсів та грамотного управління  діяльністю підприємств.

     Саме  процес прийняття виважених та ефективних управлінських рішень виступає найважливішим засобом забезпечення умов виходу  з економічної кризи та надійним механізмом соціально-економічних перетворень, яких неможливо досягти без здійснення ефективної процедури  контролінгу та моніторингу підприємства.

     В даний час кожен суб'єкт, незалежно  від виду основної діяльності і форми  власності підприємства повинний реально  оцінювати к власний фінансовий стан, так і фінансовий стан потенційних  партнерів чи контрагентів.

     Недостатній фінансовий стан підприємства є причиною його неплатоспроможності, погіршення фінансової стійкості, які приводять  до незапланованих втрат і не досягнення необхідного фінансового результату чи навіть банкротства. Виходячи з цього  питання дослідження фінансових засад проведення санації та стабілізації діяльності підприємства є важливим для забезпечення його подальшої роботи в ринкових умовах. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

1. Програма фінансового оздоровлення підприємства

     Щоб вийти з кризового стану підприємству необхідно реалізовувати заходи фінансового оздоровлення. Вибір даних заходів залежить від його можливостей по реструктуризації майнового стану; збільшення статутного капіталу; здійснення технічного переозброєння або модернізації виробництва; ліквідації заборгованості по заробітній платі і т.д. На вибір цих заходів впливає характер виниклих фінансових проблем, специфіка діяльності підприємства, його розміри, ступінь ризику та інші фактори.

     Найбільш доцільна, на наш погляд, наступна послідовність дій при виборі заходів фінансового оздоровлення: аналіз діяльності підприємства і виявлення найбільш гострих фінансових проблем, визначення допустимих варіантів вирішення проблеми фінансового оздоровлення та формування його стратегії, розробка програми фінансового оздоровлення підприємства; вибір основних заходів підвищення фінансової стійкості підприємства; оцінка альтернативних варіантів заходів фінансового оздоровлення; аналіз можливих наслідків реалізації вибраних заходів. Основними цілями реалізації заходів фінансового оздоровлення підприємства є: усунення неплатоспроможності, відновлення фінансової стійкості, забезпечення фінансової рівноваги в тривалому періоді.

     Усунути неплатоспроможність можна за допомогою продажу короткострокових фінансових вкладень, надлишкових виробничих запасів сировини, запасів готової продукції і скорочення дебіторської заборгованості, інвестицій, нерентабельних виробництв та об'єктів невиробничої сфери. Відновлення фінансової стійкості підприємства полягає в найбільш швидкому зниженні неефективних витрат. Воно здійснюється в результаті: зупинки нерентабельних виробництв; вдосконалення організації праці та оптимізації чисельності зайнятих на підприємстві; економії фонду заробітної плати; зменшення поточної потреби в оборотному капіталі; викупу боргових зобов'язань з дисконтом; конвертації боргів в статутний капітал; реалізації форвардних контрактів на поставку продукції.Досягнення фінансової рівноваги підприємства в тривалому періоді можливо тільки при збалансованості грошового потоку від усіх видів його діяльності. Основними заходами, що забезпечують рішення цієї задачі, є: підвищення конкурентних переваг продукції (послуг); збільшення грошової складової активів та їх оборотності в розрахунках; здійснення ефективної інвестиційної політики.

     Процес фінансового оздоровлення складається з декількох основних етапів: оцінка фінансового стану підприємства, аналіз можливостей фінансового оздоровлення; вибір найкращого способу виведення підприємства з кризи; розробка програми фінансового оздоровлення підприємства; реалізація заходів з підготовки виведення його з фінансової кризи; виведення підприємства з кризового стану за рахунок поліпшення його фінансового стану.

     Сукупності ув'язаних між собою заходів фінансового оздоровлення підприємства, що застосовуються на його окремих етапах, утворюють механізми фінансового оздоровлення. Вони підрозділяються на внутрішні, використовувані самим підприємством, і зовнішні, які реалізуються за допомогою сторонніх юридичних чи фізичних осіб.

     Основні види внутрішніх механізмів фінансового оздоровлення підприємства - стратегічні, тактичні й оперативні. Найважливішим зовнішнім механізмом фінансового оздоровлення підприємства є його санація, яка проводиться з ініціативи самого підприємства до порушення кредиторами справи про банкрутство, коли підприємство для виходу з кризового стану використовує зовнішню допомогу або за рішенням арбітражного суду на основі пропозицій, що надійшли від кредиторів. Масштаби кризового стану підприємства визначають напрями здійснення санації, найбільш застосовними з яких є наступні: санація підприємства, спрямована на його реструктуризацію (реорганізацію); санація підприємства, спрямована на рефінансування його боргу.

     Аналіз діяльності багатьох кризових підприємств показав, що вони вирішують в основному поточні завдання антикризового управління, використовуючи короткострокові заходи, націлені на «стиснення» виробництва. При цьому заходи перспективного економічного розвитку підприємства, як правило, навіть не розглядаються, а стратегічні механізми фінансового оздоровлення використовуються в період кризи відносно рідко.

     Це викликано як об'єктивними, так і суб'єктивними причинами: несприятливими макроекономічними умови діяльності підприємств в умовах кризи; різким звуженням внутрішніх можливостей виходу з фінансової кризи, пов'язаним з недостатністю інвестицій на реалізацію довгострокових заходів.

     У сучасних умовах перед українською економікою стоять дві складні завдання: фінансове оздоровлення підприємств і прискорення їх інноваційного розвитку. Тому значимість вирішення першого завдання в ув'язці з розробкою та впровадженням стратегії подальшого розвитку підприємств різко зросла. Визначення інноваційної стратегії підприємства є основою перспективного планування його розвитку і дозволяє пов'язувати плани переведення підприємства з поточного стану в стійкий фінансовий стан з цільовими завданнями його подальшого після кризового розвитку. При цьому, природно, слід враховувати безліч факторів, що впливають на внутрішню і зовнішню середу діяльності підприємства в умовах кризи.

     Реалізація заходів фінансового оздоровлення підприємства з урахуванням стратегічних цілей його розвитку має здійснюватися на основі різних програм і планів. Вони дозволяють стратегічні орієнтири фінансового оздоровлення і розвитку підприємства трансформувати в укрупнені фінансові показники, які конкретизуються в розрахункові статті бюджету виробничо-господарської діяльності підприємства. Внутрішні стратегічні механізми фінансового оздоровлення підприємства реалізуються найчастіше за допомогою інвестиційних програм. Вони спрямовані на залучення інвестицій і розробку найбільш ефективних шляхів руху інвестиційних потоків кризового підприємства. Інвестиційна діяльність кризового підприємства в значній мірі визначає масштаби і темпи його фінансового оздоровлення і подальшого розвитку. Її основна мета - забезпечення реалізації інвестиційного потенціалу підприємства. Проте до теперішнього часу багато питань теорії і практики інвестиційної діяльності кризового підприємства ще не досліджені в достатній мірі, а окремі методологічні положення інвестиційного аналізу не повною мірою відповідають його діяльності в умовах кризи. На наш погляд інвестиційна діяльність такого підприємства полягає в оцінці потреби, можливості, доцільності, ефективності та безпеки інвестицій, здійснюється кризовим підприємством; визначенні направлень та пріоритетних областей вкладення інвестицій; створення сприятливих умов для здійснення інвестицій.

     Для цілеспрямованого виведення підприємства з кризового стану та забезпечення його подальшого розвитку необхідно розробити і реалізувати інвестиційну програму фінансового оздоровлення, яка повинна включати в себе наступні основні антикризові заходи: реорганізація виробництва; перепрофілювання виробництва; закриття нерентабельних і створення нових виробництв; поповнення оборотних коштів.

     При формуванні інвестиційної програми фінансового оздоровлення і розвитку кризового підприємства його потреба в інвестиційних ресурсах може бути визначена як різниця між інвестиційним потенціалом цього підприємства і його інвестиційними ресурсами. Якщо потреба більше інвестиційних ресурсів і менше інвестиційного потенціалу кризового підприємства, то інвестиційну програму фінансового оздоровлення і розвитку підприємства доцільно реалізовувати.

     Інвестиційна програма фінансового оздоровлення і розвитку кризового підприємства має певні особливості. Її головне завдання - залучення фінансових ресурсів під розробляються інвестиційні проекти, реалізація яких сприятиме виходу підприємства з фінансової кризи. Інвестиційна активність кризового підприємства залежить від обсягу коштів, які воно може залучити. Важливу роль в процесі розробки інвестиційної програми фінансового оздоровлення і розвитку кризового підприємства займає аналіз майбутніх грошових потоків, що виникають в результаті здійснення капітальних вкладень. Його мета - визначення обсягу грошових коштів за основними напрямами їх використання та джерел надходження. При формуванні інвестиційної програми фінансового оздоровлення і розвитку підприємства необхідно оцінювати грошові потоки за часовими періодами, тобто розробити графік реалізації програми по термінах і обсягами робіт з розбивкою по місяцях, кварталах і роках. Також потрібно провести аналіз ризику очікуваних грошових потоків.

     Прогнозований грошовий потік інвестиційної програми фінансового оздоровлення і розвитку кризового підприємства може бути визначений як сума обсягів готівки, отриманих в результаті проведення операційної, інвестиційної та фінансової діяльності підприємства. При розробці інвестиційної програми фінансового оздоровлення і розвитку кризового підприємства в якості вихідних даних слід використовувати показники, що характеризують початкові інвестиційні витрати, чистий операційний грошовий потік і обсяг ліквідаційного грошового потоку. Після визначення прогнозних обсягів випуску та збуту продукції, величини операційних витрат, потреби в активах і чистому оборотному капіталі необхідно оцінити грошові потоки всієї інвестиційної програми фінансового оздоровлення і розвитку підприємства.

     Призначення та структура бізнес-плану фінансового  оздоровлення має різне трактування  в сучасній нормативній та спеціальній  літературі. 
Так термін „бізнес-план" визначається як короткий, точний, доступний для розуміння опис бізнесу, найважливіший інструмент для розгляду великої кількості різних ситуацій, який дає можливість вибрати найбільш перспективні рішення і визначити засоби для їх досягнення, що особливо важливо для неплатоспроможних підприємств. Метою розробки бізнес-плану фінансового оздоровлення підприємства визнано обґрунтування стратегії його виживання, планування реорганізаційних процедур, організацію управління підприємством в умовах кризи, обгрунтування необхідності та можливості надання підприємству державної підтримки.

     В іншому виданні бізнес-план фінансового  оздоровлення розглядається як внутрішньофірмовий документ, який розробляється для  обгрунтування заходів підприємства, що потребують інвестування (вкладення  коштів).

     Розробка  антикризової програми, поліпшення фінансового  стану та вихід підприємства зі стану  кризи (банкрутства або передбанкрутного стану) визначено як одне із завдань  розробки бізнес-плану.

     У працях вітчизняного дослідника професора  І.О. Бланка визначено, що план фінансового  оздоровлення підприємства (бізнес-план) має спрямовуватися на відновлення  платоспроможності й підтримки  ефективної діяльності підприємства з  урахуванням мобілізації існуючих ресурсів і залучення коштів зовнішніх  інвесторів (у тому числі й державної  фінансової підтримки) для проведення санаційних заходів.

     Рекомендації  щодо структури бізнес-плану фінансового  оздоровлення, як правило, базуються  на типових підходах до формування будь-якого бізнес-плану, напрацьованих  зарубіжним та вітчизняним досвідом. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

2. Проведення  санації на підприємстві

     Розгортання фінансової кризи на підприємстві може призвести навіть до його  банкрутства.  Найефективнішим  засобом  запобігання  банкрутству підприємства  є  фінансова  санація.  Проблеми  санації  сьогодні  є об’єктом пильного дослідження  вчених, зокрема, в дисертаційних роботах, присвячених проблемам антикризового управління й фінансового оздоровлення підприємств різних галузей і форм власності, що обумовлюється необхідністю підвищення ефективності її здійснення щодо підприємств, які знаходяться у кризовому   стані.   Зокрема,   дослідженню санації присвячено такі праці: О.О. Терещенко “Антикризове управління фінансами підприємств”, К.В. Багацька “Фінансовий механізм санації підприємства”, Г.В. Булкот “Облік і аналіз процесів ліквідації та санації підприємства”, О.В. Маковоз “Шляхи  фінансового  оздоровлення  неплатоспроможних підприємств”, Л.І. Лачкова “Економічний механізм санаційної реструктуризації підприємств.

     Тому  метою роботи є розкриття сутності та складових процедури санації на підприємстві та дослідження ролі контролінгу для підвищення прибутковості підприємства.

     Економічно  розвинені  країни по-різному вирішують  проблеми санації та банкрутства  підприємств.

     Цілісний  погляд на етапи проведення фінансового оздоровлення  окремого підприємства являє собою так звана “класична модель санації”, яка широко використовується як основа для розробки механізму фінансової санації суб’єктів господарювання у країнах з розвиненою ринковою економікою.

     Процедура банкрутства є досить ефективним інструментом для відновлення платоспроможності підприємства, що дозволяє успішно позбутися боргів і фактично почати  роботу з початку, не втрачаючи активи  підприємства після проведення кредиторами  виконавчого  впровадження  проти  боржника, а також зберігаючи за собою контроль над підприємством. Проведення процедури банкрутства є вигідним як  для  кредиторів,  так  і для держави.  Як  свідчить  статистика розгляду  справ  про 

банкрутство, у випадку ліквідації підприємства держава одержує близько 15-30 % належних  їй  податків. Вимоги кредиторів задовольняються  у меншому обсязі у зв’язку з відсутністю попиту на застаріле устаткування і виробничі активи.

     План  фінансового оздоровлення розробляють, я правило, фінансові і контролінгові  служби  підприємства,  яке перебуває у фінансовій  кризі, представники потенційного санатора,  незалежні аудиторські і консалтингові фірми. Однієї з причин виникнення  кризової  ситуації  на більшості українських підприємств є низький  рівень  менеджменту. Саме некваліфіковані і помилкові дії керівництва  привели  більшість суб’єктів господарювання до банкрутства. Істотним фактором, що обумовлює прийняття неправильних управлінських рішень, є відсутність на вітчизняних підприємствах системи контролінгу.  Більшість  фахівців у галузі керування і фінансового менеджменту під контролінгом розуміють функціональну систем планування, контролю, аналізу відхилень, координації, внутрішнього консалтингу і загального інформаційного забезпечення  керівництва  підприємством.

     У реалізації плану санації важливу роль відіграє оперативний санаційний контролінг, який координує діяльність різних підрозділів, контролює якість реалізації запланованих заходів, аналізує відхилення, ідентифікує і нейтралізує ризики, а також виявляє додаткові шанси і можливості. Санація вважається успішною, якщо за допомогою зовнішніх і внутрішніх фінансових джерел, проведення організаційних і виробничо-технічних удосконалень підприємство виходить із кризи: нормалізує виробничу діяльність, уникає оголошення банкрутства та забезпечує свою прибутковість і конкурентноздатність у довгостроковому періоді.

     Згідно  з класичною  моделлю санації (рис. 1), санація як процес фінансового оздоровлення підприємства розпочинається з виявлення (ідентифікації) фінансової кризи Наступним етапом санації є проведення причинно-наслідкового аналізу фінансової кризи. На підставі поданої інформації (первинні бухгалтерські документи, рішення зборів акціонерів, фінансові плани тощо) визначаються зовнішні та внутрішні фактори кризи, вид кризи, її глибина та якість фінансового стану фірми 

     У рамках аналізу санації підприємства здійснюється експертна діагностика  фінансово-господарського стану підприємства, аналізуються його сильні та слабкі сторони. На підставі результатів причинно-наслідкового аналізу, згідно з класичною моделлю санації, робиться висновок про санаційну спроможність підприємства, доцільність чи недоцільність санації відповідної господарської одиниці. Якщо виробничий потенціал  підприємства  зруйновано, ринки збуту продукції втрачено,

структура балансу незадовільна, то приймається рішення про консервацію та ліквідацію суб’єкта господарювання. В іншому випадку процедура санації означатиме лише відстрочку в часі ліквідації підприємства та принесе додаткові збитки для власників та кредиторів.

      У разі прийняття рішення на користь  санації слід здійснити невідкладні  заходи щодо поліпшення ліквідності, платоспроможності  підприємства та оптимізації структури  капіталу в бік зменшення питомої  ваги кредиторської заборгованості, тобто реалізація так званої першочергової (Crach) програми. Цією програмою можуть бути передбачені такі санаційні  заходи: лізинг замість купівлі, зворотний  лізинг, факторинг, заморожування інвестицій, збільшення власного капіталу, пролонгація  заборгованості, акції з розпродажу товарів за зниженими цінами та інші.

      Перший  крок  оздоровлення  –  комплекс заходів щодо виходу з кризового  становища, часто називають санацією.

      Досить  часто виникає проблема із розумінням термінів реструктуризація” та “санація”, що використовуються різними авторами. Так, під санацією” досить часто  розуміють заходи, що здійснюються на підприємстві-банкруті та реалізуються зовнішнім керівним органом або  ліквідаційною комісією, супроводжуються  зовнішнім фінансуванням.

      Тобто  під  санацією  розуміють  заходи,  якими  супроводжується  процес банкрутства  і які здійснюються на підприємствах, що визнані банкрутами,  або  тими, що скоро будуть оголошені  банкрутами. У зв’язку з цим, підприємства, що ще тримаються, які ще не  визнані неплатоспроможними і банкрутами, вважають, що їм “ще непотрібні заходи по санації”. Цей підхід є хибним.

      Насправді, під санацією розуміють оздоровлення підприємства,забезпечення ефективності його функціонування, оптимальності  всіх його функцій, і лише одна із можливих складових оздоровлення розглядається антикризове управління. А оздоровлення потрібне не лише фірмам, які опинилися у  глибокій  кризі, а  навіть  тим, які працюють відносно успішно, отримують прибутки, але покращити своє становище, оптимізувати свою діяльність. Навіть успішно діючі  підприємства мають  проблеми,  які з часом можуть поглибитись і призвести до кризи. Чим  раніше ці проблеми будуть ліквідовані, тим легшим і успішнішим буде оздоровлення.

      Закон розрізняє поняття "досудова санація", передбачене також новим Господарським  кодексом України.

      Досудова  санація — це система заходів  щодо відновлення платоспроможності  підприємства-боржника, які здійснюються органом, уповноваженим управляти  майном боржника, з метою запобігання  його банкрутству до початку порушення  провадження у справі про банкрутство.

      Отже, санація — система заходів  щодо попередження оголошення підприємства-боржника банкрутом і йото ліквідації.

      Санацію підприємство проводить у трьох  основних випадках:

      — до порушення кредиторами справи про банкрутство, якщо підприємство звертається до зовнішньої допомоги у спробі вийти з кризового  стану;

      — якщо підприємство, звернувшись до господарського суду із заявою про  банкрутство, одночасно пропонує умови  своєї санації (характерно для державних  підприємств);

      — якщо рішення про проведення санації  виносить господарський суд на основі одержаних пропозицій задовольнити вимоги кредиторів до боржника і виконати його зобов'язання перед бюджетом. Залежно  від масштабів кризового стану  підприємства й умов надання йому зовнішньої допомоги виділяють два  види санації: 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

3. Реструктуризація  підприємства

      Комплексне  оздоровлення або реструктуризація підприємства є комплексною інновацією, що спрямована  на  оптимізацію всіх функцій підприємства, забезпечення досягнення більшого економічного ефекту підприємством.

      За  визначенням реструктуризація підприємства, або комплексне оздоровлення, включає в себе кардинальні зміни на підприємстві, що охоплюють всі функції підприємства та його підрозділи. Причому метою проведення подібного комплексу змін на підприємстві є саме підвищення ефективності  роботи  всіх  функцій підприємства.

      Тобто можна зробити висновок, що комплексна реструктуризація підприємства є саме комплексною інновацією.

      Реструктуризація  підприємства включає ринкову орієнтацію підприємства, підвищення гнучкості  підприємства, активний розвиток тощо, що означає перехід підприємства на інноваційний тип розвитку.

      Про комплексність та інноваційність змін на підприємстві свідчить також той  факт, що на підприємстві замінюються  принципи роботи, концептуальний підхід до діяльності підприємства.

      Перш  ніж керівництво підприємства  або зовнішній консультант

починають розробляти програму реструктуризації підприємства з метою його оздоровлення, виходу з кризи,   забезпечення його конкурентоспроможності, мають бути визначені причини кризової ситуації і усвідомлено, що підприємство потребує заходів з оздоровлення, що підприємство має проблеми, вирішення яких залежить від нього,  що  можуть  бути ліквідовані  внутрішні причини кризового становища. Разом з тим, має бути проведений аналіз того, чи доцільне оздоровлення підприємства, чи піддається    воно  оздоровленню. Серед українських підприємств є  досить багато  прикладів підприємств, які не піддаються оздоровленню, або оздоровлення яких по, що виробляється на вузькоспеціальному обладнанні, яке не може бути використане  для виробництва інших видів товарів.

      Реструктуризація  – це здійснення організаційно-господарських, фінансово-економічних, правових, технічних заходів, спрямованих на реорганізацію підприємства, зміну форм власності, управління, організаційно-правової форми, що сприятиме фінансовому оздоровленню підприємства, збільшенню обсягів випуску конкурентоспроможної продукції, підвищенню ефективності виробництва та задоволенню вимог кредиторів.

      Критерій  успішності реструктуризації – загальна довгострокова ефективність функціонування об’єкта, на якому здійснювались заходи реструктуризації.

     Реструктуризація  – комплекс заходів з оздоровлення підприємств, що пов’язані також із зміною організаційної структури підприємства. До поняття реструктуризації входить зміна організаційної структури підприємства, зміни у структурі  управління підприємством, зміни у кадровій структурі, що пов’язані із змінами в організаційній структурі  підприємства або перепрофілюванням його підрозділів.

     Реструктуризація  здійснюється з метою підвищення ефективності функціонування підприємства, зміни в  організаційній структурі управління підприємством здійснюються з метою збільшення самостійності підрозділів, їх поділу і зміни підпорядкування з метою зменшення витрат на управління, підвищення гнучкості управління, збільшення швидкості обміну інформацією, швидкості прийняття управлінських рішень. У процесі реструктуризації розробляється нова стратегія функціонування, змінюється структура, принципи функціонування.

     В основі реструктуризації лежить переорієнтація підприємства, орієнтація на ринок, на  потреби споживача, закриття безперспективних товарів, переорієнтація на виробництво товарів, що потребує ринок. У процесі переорієнтації досить часто виникає потреба у заміні існуючої організаційної структури, закритті ліквідації одних підрозділів і створенні інших. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Висновок

     Метою проведення заходів з оздоровлення є виведення підприємства з кризи, забезпечення конкурентоспроможності продукції та підприємства.

     Комплексне  оздоровлення підприємства має назву “реорганізація підприємства”, або “реструктуризація”.

     Першим етапом реструктуризації підприємства, що знаходиться у кризовому становищі, є оперативний напрям, або санація підприємства (оздоровлення). Другим етапом є стратегічний напрямок, метою якого є стратегічна орієнтація підприємства, розробка стратегії його довгострокового розвитку, тобто забезпечення довгострокового успішного розвитку.

     Перед тим, як підприємство здійснюватиме  заходи оздоровлення, повинно бути проведене дослідження, яке має  на меті аналіз реального становища  підприємства, дослідження причин, що призвели до кризи, та можливостей оздоровлення підприємства.

     Застосування санаційних заходів, зокрема досудових сприятимуть стабільному розвитку вітчизняної економіки так як забезпечуватимуть стале функціонування українських підприємств.

     Вчасне та раціональне використання наявних оздоровчих  процедур дозволять уникнути значних втрат у фінансово-економічній діяльності, зміцнюватимуть конкурентні позиції підприємств. З цією метою необхідно удосконалювати  українське законодавство з питань банкрутства та санації, застосовуючи зарубіжний досвід та враховуючи особливості вітчизняної економіки. Також підприємства повинні застосовувати оздоровчі заходи не тільки при наявності загрози ліквідації, а й при існуванні короткотривалих фінансових труднощів. Для цього пропонуємо розробляти для конкретного підприємства, враховуючи специфіку його діяльності, ситуаційні плани оздоровлення. Це дозволить вчасно зреагувати на проблеми, що виникають у діяльності підприємств, та уникнути негативних наслідків.