Протистояння економічному тиску транснаціональних корпорацій

     Зміст 
 

      Вступ.

     Одним з найбільш актуальних процесів, який визначає тенденції розвитку сучасного світового співтовариства є глобалізація, що проникає у всі сфери життя суспільства від ТНК до людини, від якої залежать політичні та економічні інтеграційні процеси у світі.

     Глобалізація  господарського життя, характеризується різким збільшенням чисельності  і зростанням ролі транснаціональних  корпорацій у світовій економіці. Звідси випливає те, що процеси транснаціоналізації  виробництва і капіталу, вираженням яких стали транснаціональні корпорації, є основою і рушійною силою сучасної глобалізації світової економіки. Одночасно глобалізація веде до виникнення економічної взаємозалежності держав, в результаті чого відбувається поступове руйнування національного економічного державного суверенітету і винекнення нових наднаціональних економічних утворень - глобальних корпорацій - транснаціональних управлінських структур.

     Сучасні транснаціональні компанії звертають  мало уваги на національні кордони і не відчувають прихильності до певних урядам. Вони глобальні за масштабами, тому що виробляють продукцію, збувають її і черпають фінансові ресурси де завгодно і як завгодно, лише б це найкращим чином відповідало їх довгостроковим стратегічним планам. Вони здатні мобілізувати капітал з будь-якого розвиненого ринку, а спонукають їх до цього бажання мінімізувати витрати і максимізувати прибуток. 

     1. Суть і ознаки ТНК.

     Поява у світовому господарстві міжнародних корпорацій означала вихід підприємницьких структур на якісно новий рівень, визначальною рисою якого стала втрата капіталом своєї виключно національної природи. Цей процес відбувався двома шляхами: утворенням багатонаціональних корпорацій; утворенням ТНК.

     Багатонаціональні та міжнаціональні корпорації є інтернаціональними за принципами утворення капіталу та за сферами діяльності. Вони являють собою особливий випадок міжнародної корпорації, оскільки створювалися переважно в західноєвропейському регіоні. Перші такі компанії виникли на початку XX ст., а пік їх розвитку припав на 50-70-ті роки.

     На відміну від міжнаціональних компаній, ТНК утворюються як національні щодо капіталу й контролю і міжнародні за сферою своєї діяльності. Діяльність цих підприємств має наднаціональний, наддержавний характер і веде до створення наддержавних зв'язків.

     З часу виникнення ТНК не існувало спільної точки зору на питання про кількість країн, в яких відбувається діяльність компанії, яка б дала змогу кваліфікувати її як транснаціональну. Вважалося, що для визнання компанії як ТНК цілком достатньо факту її діяльності більш як в одній країні.

     Серед інших критеріїв класифікації фірми як транснаціональної називалися її кількісно-якісні параметри: (1) корпоративна власність та її розподіл, (2) система управління, (3) число зайнятих, (4) величина та системи заробітної плати, (5) склад вищого управлінського апарату тощо, їх вимірювання здійснювалося як на абсолютній, так і на відносній основі. Абсолютний критерій пов'язаний з оцінкою фінансових і людських ресурсів у міжнародних операціях. Відносний критерій враховує те, що фірма повинна пов'язувати частину своєї діяльності із зарубіжними операціями.

     Транснаціональний характер діяльності ТНК давно перейшов економічні кордони і пов'язаний з вирішенням багатьох соціальних і політичних проблем, однак переважна більшість визначень ТНК досі має головним чином економічний характер.

     Узагальнення суто економічних критеріїв ТНК дає можливість виділити параметри їх вимірювання, критерії оцінки. ТНК можна об'єднати у дві групи: 1) група кількісних характеристик; 2) група якісних характеристик. Групу кількісних характеристик утворюють три підгрупи.

     Перша з них дає загальну кількісну характеристику діяльності компанії за кордоном. Вона містить такі показники:

     1) число іноземних держав, у яких діють ТНК;

     2) відсоток грошової маси, що виплачується за кордоном;

     3) відсоток іноземних капіталовкладень;

     4) число зайнятих за кордоном;

     5) відсоток прибутку, який компанія отримує з інших країн;

     6) відсоткове співвідношення продукції та отримуваного прибутку в країнах базування і за кордоном;

     7) загальний рівень продажу за кордоном.

     Друга група - розрахункові коефіцієнти, які дають змогу уточнити висновок про транснаціональний характер компанії. Вони розраховуються, по-перше, як співвідношення (1) зарубіжного і всього продажу, (2) зарубіжного і всього прибутку, (3) зайнятих за рубежем і всіх зайнятих; по-друге, як дані про (1) збільшення і скорочення майна і внесків за рубежем, (2) збільшення і скорочення прибутку за рубежем; по-третє, як співвідношення вищеназваних даних з аналогічними показниками країни, в якій розміщені ТНК.

     Третя група показників, хоч і належить до кількісних, має змішаний кількісно-якісний характер, її утворюють такі критерії:

     - досить великий розмір фірми, що дає змогу використати весь арсенал коштів ефективної міжнародної діяльності;

     - елементи монопольного становища на ринку;

     - інтернаціональна виробнича структура з розвинутим внутріфірмовим поділом праці;

     - значна частка зарубіжних операцій у загальній діяльності, транснаціональний характер операцій;

     - верховенство центру при прийнятті стратегічних рішень і контроль всіх ланок;

     - єдина глобальна стратегія.

     Групу якісних параметрів ТНК становлять характеристики, що визначаються як космополітизм інтересів компанії, глобальність її операцій, що відображає специфіку міжнародних монополій. Суть цих уточнюючих характеристик ТНК полягає в тому, що незалежно від того, в якій країні була спочатку розміщена корпорація, вона розглядає весь світ як єдине ціле, як арену своєї діяльності й проникає в усі кутки земної кулі в пошуках ринків, техніки, технологій, людей, ідей, капіталів та ін. Світові ринки мають для ТНК істотне значення, навіть якщо вони походять з великих економічно розвинутих країн і могли б розглядати зарубіжні операції як другорядне доповнення до основної діяльності всередині країни свого базування.

     З огляду на це визначальна якісна характеристика ТНК охоплює не лише кількісне зростання транснаціонального монополістичного капіталу - збільшення числа ТНК, їх активів, оборотів (що є характеристикою кількісного розвитку), - а й поступове підвищення зацікавленості компаній у глобальних операціях, тобто у створенні власних глобальних мереж науково-технічної-та виробничо-збутової діяльності в усьому світі. Суть цієї стратегії полягає в такій організації виробництва, закупівлі, збуту, планування, управління, технологічної та фінансової політики, за якої діяльність всіх елементів інтернаціонального економічного комплексу ТНК підпорядковується інтересам фірми як єдиного механізму, що функціонує в глобальному масштабі.

     Володіючи розгалуженим, багатократним виробничим комплексом, ТНК під впливом об'єктивних передумов і потреб розвитку продуктивних сил і для отримання додаткових можливостей раціоналізації зовнішньоекономічного обміну в рамках своєї внутрікорпораційної структури розвивають різні форми міжнародного поділу праці - предметну, подетальну, поопераційну (технологічну) спеціалізацію. У такому разі якісною відмінною рисою ТНК є не просто перенесення частини виробничої або збутової операції в іншу країну, а розміщення виробництва деталей і напівфабрикатів на підприємствах, які обслуговують регіони і континенти.

     Таким чином, ТНК - це міжнародні фірми, що мають свої господарські підрозділи у двох або більше країнах, управління якими здійснюється з одного або декількох центрів. В основі такого управління - механізм прийняття рішень, який дає змогу здійснювати узгоджену політику і загальну стратегію, розподіляючи ресурси, технології та відповідальність для досягнення результату - отримання прибутку. ТНК - це мережа взаємопов'язаних підприємств, які походять з однієї країни і мають складові частини та філії в інших країнах. ТНК володіють або контролюють комплекси виробництва та/або обслуговування, що знаходяться за межами країни базування. Вони є лідерами у виробництві та реалізації певного товару. На відміну від звичайної корпорації, яка функціонує на світових ринках, ТНК переносить за кордон не товар, а сам процес вкладання капіталу, поєднуючи його із закордонною робочою силою в межах міжнародного виробництва. 

     2. Форми експансії ТНК.

     Бурхливе зростання ТНК припадає на 60-70-ті роки XX ст. із настанням нової фази в розвитку ринкової економіки. ТНК належать до категорії міжнародних монополій, відомих уже декілька десятиріч, і вони не є чимось випадковим. Однак їхня діяльність істотно відрізняється від діяльності монополій, що виникли у формі картелів, синдикатів, трестів тощо. Вони, наприклад, не ставлять за мету формальний розподіл сфер впливу і ринків, не діють лише у сфері обігу. Головну увагу ТНК зосереджують на виробництві, орієнтуються на зарубіжні філії та збутові підрозділи. Отже, ТНК - це форми вияву більш загальної тенденції -прагнення капіталу до зовнішньоекономічної експансії, яка пов'язана з особливостями самого капіталізму останньої чверті XX ст. Розгляд ТНК як певної форми експансії на світовому ринку допомагає глибшому усвідомленню її феномена.

     На ранньому етапі розвитку капіталізму переважаючою формою експансії була торгівля товарами (товарний експорт). Наприкінці XIX ст. за межами національних кордонів починає здійснюватися експансія у формі позичкового капі- ; талу, тобто експорт капіталу для отримання вищого відсотка за рубежем. У зарубіжній літературі такий експорт має назву "портфельні інвестиції". Могутнім експортером капіталу на початку XX ст. була Велика Британія. Експорт капіталу в такій формі не дає експортеру право контролю за зарубіжними промисловими підприємствами.

     Після Другої світової війни масштаби експорту капіталу за національні кордони зростають, однак у формі прямих зарубіжних інвестицій. Зарубіжне виробництво, яке раніше мало епізодичний характер, стало визначальним чинником, характерною рисою міжнародної компанії нового типу.

     ТНК як міжнародна монополія - реальний показник того, що рівень концентрації капіталу і виробництва переріс національні кордони, що вони стали завойовувати міцні позиції не лише в національній, а й у світовій економіці.

     ТНК можна розглядати як олігополістичну структуру, в якій власність, управління, виробництво і продаж здійснюються в рамках юрисдикції декількох національних держав. Головна мета корпорації - забезпечення виробництва товарів для світового ринку з максимально меншими витратами для отримання найвищого прибутку. Ця мета досягається або найбільш ефективним розміщенням, найбільш наближеним до споживача розподілом виробництва чи послуг, або завдяки мінімальному оподаткуванню за сприяння місцевого уряду.

     У зв'язку з цим виникає запитання, коли стала можливою і необхідною така форма експансії капіталу? Специфіка діяльності ТНК полягає у створенні й розширенні зарубіжних і дочірніх підприємств і встановленні контролю за їх діяльністю. Інвестиції за кордоном стають можливими, якщо:

     1) окремі капітали у процесі концентрації та централізації досягають таких масштабів, що вони спроможні нести ризик і витрати початкового періоду, які пов'язані із створенням нових виробничих одиниць за кордоном. До таких ризиків відносять специфічні умови фінансування монополій, які виникають у процесі переплетіння виробничого і банківського капіталу, закони та інші нормативні акти в країні, яка вивозить капітал, і в країні, яка ввозить його, що стимулюють інвестиції, здійснювані за рубежем;

     2) існують міжнародні інститути в господарській, валютній, торговій сферах і в галузі податкової політики, які роблять рентабельним у тривалій перспективі переміщення виробництва за кордон і пов'язані з ним фінансові операції, зумовлені таким переміщенням (наприклад, репатріація прибутків);

     3) рівень розвитку міжнародної системи комунікацій забезпечує обмін товарів і координаційних дій між материнською і дочірніми компаніями;

     4) країни, в які надходять інвестиції, встановлюють ін-ституційні рамки, що забезпечують функціонування виробництва, і відкривають свої ринки для товарів цього виробництва.

     Ці умови інтернаціоналізації виробництва й капіталу можуть бути доповнені й розширені у тих випадках, коли їх використання дає монополіям певні переваги, причому істотні, і тиск конкурентів змушує використати їх на практиці.

     Певною мірою така інтернаціоналізація діяльності компанії була зумовлена митними тарифами, валютним контролем, кількісними та іншими нетарифними обмеженнями, які нерідко забезпечують істотні переваги товарам місцевого виробництва. Отже, єдино можливий спосіб для іноземних компаній проникнути на такі ринки - збудувати підприємства у відповідних країнах. Таким чином, інтернаціоналізована корпорація є найбільш ефективною і найбільш конкурентоспроможною формою економічної та політичної діяльності на сучасному етапі.

     Наявність зарубіжних виробничих філій надає міжнародним компаніям можливості, пов'язані з використанням відмінностей господарських ситуацій в різних країнах, вилучення додаткових прибутків за рахунок відмінностей економічного становища країн, елементів асинхронності світового циклу. В періоди економічних потрясінь ТНК спираються на підтримку своїх філій у країнах, не охоплених кризою. Спеціальні дослідження, проведені у США, свідчать про пряму залежність між мірою стабільності прибутків ТНК і збільшенням числа країн, в яких вони мають виробничі філії. Більше того, виграш від рівня стабільності тут значніший, ніж від зростання таких показників, як величина компанії або рівень диверсифікації виробництва.

     За допомогою зарубіжних ресурсів компанії вільніше формують свою поведінку під час криз. Вони цілком здатні запобігти невигідним змінам і стимулювати необхідні. У деяких аспектах криза вигідна ТНК - з'являється можливість позбутися конкурентів.

     Порівняно безболісне переживання криз ТНК - ще одне важливе свідчення їх гнучкості й міцності.

     ТНК мають унікальну можливість пом'якшувати наслідки економічних криз. Завдяки інтернаціоналізації своєї діяльності вони перебувають у привілейованому становищі порівняно з усією економікою країни базування.

     Прямі іноземні капіталовкладення - інтегральна частина глобальної стратегії на олігополістичних ринках. Самі капіталовкладення визначаються зростанням і змагальними можливостями олігополістичних корпорацій, пов'язаних з Урядовими позиками та інфраструктурними типами капіталовкладень. Однак прямі капіталовкладення мають секторальний специфічний характер і часто пов'язуються із змагальними можливостями місцевих фірм, які ТНК прагнуть або використати, експлуатувати, або усунути. У цих випадках становище ТНК певною мірою є інтегративним. Вони пов'язують себе з економічною діяльністю певної країни, однак сама ця діяльність надто суперечлива, оскільки (і це Цілком природно), вкладаючи гроші, ТНК передусім дбають про відсоток прибутку, який отримають. 

     3. ТНК і тонізація економіки України.

     Сьогодні  глобальні корпорації фактично формують нову тоталітарну систему, призначенням якої має стати утвердження їх абсолютної влади над світом. Насамперед вона проявляється в тому, що глобальні корпорації ухиляються від сплати національного податку, чим підривають суверенні нації-держави, навіть великі. Приміром, величезна глобальна світова корпорація Даймлер-Крайслер відмовилась платити будь-які податки і Німеччині, і США. Це означає, що навіть над найбільшими країнами, які називають себе представниками «золотого мільярду», над країнами-глобалізаторами нависла смертельна загроза глобалізму. І Сполучені Штати, з їх небаченими, колосальними нагромадженнями та національними багатствами, і Німеччина, яка завдяки найвищій конкурентоспроможності стала провідним експортером світу, і Японія, яка попри наявність найсучасніших технологій не має жодного внутрішнього механізму безпеки розвитку, сьогодні опинилися в жахливому стані. Особливо Японія, яка з останнього десятиліття ХХ століття перебуває в хронічній фінансовій кризі.

     Новий глобалізм, де владарюють транснаціональні корпорації, веде до непривабливої перспективи — повної тінізації світової економіки. Якщо глобальний корпоративізм вирве всю економічну владу у націй-держав (навіть великих, не кажучи вже про такі бідні, як Україна), то їх національна економіка перейде в так звану «відносну тінь». Оскільки уряди, незважаючи на численні спроби застосувати різні механізми регулювання — тоталітарні, адміністративні чи ринкові, — безсилі перед міццю нового глобалізму. Відтак, вже сьогодні людство опинилося на перехресті проблем, які наразі мусить вирішувати: як гарантувати безпечний розвиток національних економік, як досягти соціалізації розвитку, як забезпечити свободу народного підприємництва в кожній країні, як позбутися злоякісної тінізації економіки. Сьогодні відбувається пошук сил, спроможних розв’язати ці проблеми. Серед них називають такі.

     Перша — Світова організація торгівлі (СОТ). Звичайно, СОТ має велику вагу в системі світогосподарських відносин, але я не вірю, що вона в змозі вирішити ці доленосні питання. Глобальні організації нав’язуватимуть їй свою волю так само, як Міжнародному Валютному Фонду чи Світовому банку.

     Друга — міжнародні об’єднання на кшталт Європейського Союзу. Їх активізація сьогодні є спробою захистити стару, менш конкурентоспроможну Європу не тільки від США, а й від глобальних корпорацій. Але ефективність подібних об’єднань поки що дуже мала.

     Третя — регіональна інтеграція в різних її формах.

     Четверта — внутрішня інтеграція економіки в мегаутворення, які в новій економічній теорії називають кластерними системами виробництва й обміну діяльністю. Сподіваюсь, що ця сила може стати хоч і не абсолютно, але відносно ефективною.

     Якщо  говорити про шляхи повернення тіньових капіталів в Україну, то не варто  шукати можливості для цього у  формальному змісті нового Кримінального кодексу. Думаю, що найперший і найдійовіший механізм повернення закордонних коштів і майна — це прийняття закону про амністію і легалізацію вивезених капіталів через їх реінвестування в економіку України. Я не вірю, коли кажуть, що гроші з України вивозять в Ізраїль, звідти на Кіпр, а потім повертаються додому. Бо якби так відбувалося, то ми б це реально бачили. Приклад зі світового досвіду — Китай. Ті китайці, що втекли зі своїми капіталами через Гонконг, Тайвань та інші канали, стали капіталістами і тепер везуть свої капітали назад, у Великий Китай. І ніхто їх не переслідує за це.

     Друге. Тут все ж таки потрібно вмикати  механізми політичної волі. Я думаю, що «риба гниє з голови», тож і  тінізація економіки, і інші прояви злоякісного розвитку, в тому числі в Україні, починаються згори. Коли в знищену, спроституйовану, морально вбиту Францію після зміни 29 урядів прийшов сильний лідер — генерал де Голь і проголосив, що віднині й навіки стратегічним лозунгом їх держави буде «Велич Франції», то це дало значний поштовх для подальшого розвитку. Країна, яка свідомо робить із себе велику державу — і економічну, і політичну, і соціальну, — здатна вирішити будь-які проблеми, зокрема соціалізації розвитку. Франція довела це — стала великою державою, країною демократії, справедливості і добробуту для всіх.

     Отже, ми знову й знову наштовхуємося  на брак політичної волі керівників держави і консолідації нації. Втім, певні зрушення в цій площині в Україні вже відбуваються. І, сподіваюся, що за кілька років ми зможемо вирішити не тільки питання легалізації капіталів, а й інші, більш складні проблеми нашої країни. 

     4. Тиск глобальних ТНК – найбільший виклик ХХІ століття.

     Багато  політиків і державних керівників не хочуть бачити найжахливішу форму сучасного тероризму: фінансово-економічний і соціальний тероризм глобальних корпорацій. Часом складається враження, що світова дискусія тероризму є надпропорційною спеціально для того, щоб обминути, прикрити нею дискусію з проблем тероризму глобальних корпорацій. Багато хто з політиків Заходу накладають табу на проблеми тероризму корпорацій вважаючи, що така дискусія має ідеологічний характер. З їх точки зору існують лише погані терористи, як правило ісламського походження, а корпорації тут ні до чого. Цим ігнорується природа, суть і характер глобального тероризму. Він однозначно зводиться лише до специфічної форми бандитизму.

     Ми  переконані, що треба шукати глибокі  політичні, економічні і соціальні корені глобального тероризму. Без цього даремно очікувати успішного вирішення надзвичайно складних проблем безпеки глобального розвитку. Недаремно в п. 3 Резолюції Парламентської Асамблеї ОБСЄ 2002 року «Предотвращение терроризма: вызовы в области экономического измерения ОБСЕ» підкреслюється, що «Терроризм... связан с политическими, экономическими и социальными проблемами и последствия глобализации могут способствовать широкому росту недовольства, которое может вести к терроризму».

     Як  бачимо, в цій обережній компромісній формулі є терористи, є широке незадоволення мас глобалізацією, але немає ні корпорацій, ні відповідних урядів. А саме вони є носіями глобалізації і глобалізму. Саме вони несуть відповідальність і за хвилі глобального тероризму. Дуже часто вони породжують, фінансують, контролюють. В п. 5 вищезгаданої Резолюції ПА ОБСЄ лише згадується, що ключове значення в боротьбі з міжнародним тероризмом має питання про його фінансові ресурси. Але ж фінансові ресурси Бен Ладена — це ресурси його глобальної корпорації, яка успішно функціонує в економічній системі глобалізму.

     З іншого боку, справедливо відзначається, що бідність і несправедливість є соціальною базою тероризму. Знову ж таки, саме глобальні корпорації є найбільшими генераторами бідності, безробіття, зубожіння (абсолютного і відносного) навіть у багатих країнах Європи, таких як Німеччина, Австрія та інші.

     Слід, очевидно, не тільки зіставляти загрози  від різних видів глобального  тероризму, а й забезпечувати  комплексний підхід до вирішення  його проблем. Неконтрольований розвиток глобальних корпорацій, їх фінансова експансія і посилення веде до агресії корпорацій, які носять характер тероризму, шантажу і тиску на багато країн і не тільки слабких і бідних. Корпоративний глобалізм перетворюється в чи не найбільшу загрозу міжнародній безпеці. Безпека глобального розвитку в умовах повного панування глобальних корпорацій, посилення процесів глобалізації і формування небаченої за своїм цинізмом системи глобалізму не може не викликати тривогу людства. Розширення і посилення Європейського Союзу не вирішує жодну з названих проблем. Інтегрована Європа нездатна протистояти системі глобалізму, бо вона є її частиною. Така ж ситуація і стосовно Світової організації торгівлі, і НАТО, і ОБСЄ.

     Загальновідомо, що глобалізація в розумінні інтеграції і кооперування є абсолютно природними, об’єктивними процесами, так би мовити, законом природи. В цих умовах головною загрозою для безпеки світового розвитку і головною проблемою нової ери ХХІ століття є не глобалізація сама по собі, а її нинішній штучний, неприродний характер, що породжує систему глобалізму як новий світовий суспільний устрій і систему абсолютної політичної і економічної влади глобальних корпорацій. В цій системі корпорації стають все сильнішими, агресивнішими, а держави все слабкішими. Корпорації перебирають на себе економічну, а значить і політичну владу. На цій основі вони руйнують існуючі в країнах національні системи соціального компромісу і соціального партнерства і формують свої глобальні системи — системи цинічної несправедливості і експлуатації країн і народів.

     Набираючи силу і владу, посилюючись в результаті їх глобальної синергії з державами-глобалізаторами, корпорації дедалі більше ігнорують інші нації-держави, вони ігнорують національні інтереси навіть «своїх» країн, країн свого походження і базування, включаючи багаті європейські країни, що їх породили. Світові банківські корпорації влаштовують валютні і фінансові кризи, кризи заборгованості. Все більше глобальних корпорацій вивозять за кордон капітал і навіть відмовляються платити податки своїм країнам, чим підривають державні бюджети і економічну безпеку багатьох країн. Хіба це не методи економічного тиску? Хіба штучні методи економічного тиску? Хіба штучні обвали національних валют не є корпоративним тероризмом?

     Ця  нова фаза світового розвитку, відповідно до існуючих думок, наприклад концепція Дж. Сороса, збігається з процесом, який останній називає «кризою глобального капіталізму». Багато хто з капітанів великого бізнесу вбачають можливість виходу з цієї кризи лише через перехід всієї економічної влади до рук глобальних корпорацій. З нашого погляду, сьогодні вже не досить говорити про кризу глобального капіталізму, чи навіть про глобальний капіталізм як нову більш високу стадію класичного імперіалізму. Стає зрозумілим, що новий світовий порядок — система глобалізму, є новим типом, новим станом імперіалізму. Це є імперіалізм глобальних корпорацій, який, з нашої точки зору, становить головну загрозу для економічного і соціального розвитку, усталеного розвитку Європи і для європейської цивілізації.

     Відповідно до цієї нової системи, системою глобалізму центр розвитку пересувається з нині малоконкурентного індустріального сектора, в висококонкурентний сектор науки, технології, інформації та інтелектуального менеджменту, базованих на інтелектуальній власності. Розуміючи це, глобальні корпорації в своїх довгострокових стратегіях передбачають цинічне заміщення і витіснення традиційної і навіть посиленої експлуатації робочої сили, яка на Заході дуже дорого коштує, експлуатацією інтелектуальних ресурсів світу, яка є набагато рентабельнішою.

     Цим корпорації для себе забезпечують мільярдні  надприбутки, породжуючи безробіття і бідність, а також зубожіння працюючих. І все це робиться «в законному порядку». Уряди безпомічно спостерігають поведінку глобальних корпорацій, які відмовляються від післявоєнної західноєвропейської системи соціальної відповідальності, підриваючи систему соціального суспільства добробуту для всіх. Глобальні корпорації свідомо і послідовно підривають соціальне партнерство і соціальний компроміс. Перетворившись у глобально-корпоратизований, так званий соціально реформований протягом ХХ століття капіталізм знову став максимально агресивним. Навіть «сильні» уряди США, Німеччини, Франції почуваються безнадійними зіткнувшись з такими новими проблемами. А що вже говорити про уряди малих, слабких і бідних держав?