Ирина Эланс

Автор который поможет с любыми образовательными и учебными заданиями

Рак шкіри та нижньої губи

Кафедра радіології

/Реферат/

Івано – Франківськ 2011

План

Вступ

Рак шкіри

Епідеміологія
Етіологія і фактори ризику
Класифікація
Клініка
Діагностика
Лікування
Метастазування і прогноз
Профілактика

Рак нижньої губи

Епідеміологія
Етіологія
Класифікація
Клініка
Діагностика
Лікування та результати

Висновок

Література

Вступ

Рак шкіри - одна з частих форм злоякісних пухлин, яка рівною мірою вражає чоловіків і жінок, переважно у віці старше 50 років, зазвичай на відкритих ділянках тіла. Частота рака шкіри складає близько 5% загальної захворюваності на рак.

Рак нижньої губи (РНГ) зустрічається в Україні досить часто. Захворюваність становить 4,3 на 100 тис. населення, що ставить його на 16 місце в структурі онкопатології населення України. Частіше хворіють на РНГ чоловіки (у 4 рази), і мешканці сільської місцевості (у 2 рази) в порівнянні з жінками і міським населенням.

1. Рак шкіри

Епідеміологія

Рак шкіри (РШ) - це друга за поширенням (після раку легень) злоякісна патологія в Україні. Захворюваність на рак шкіри в 1992 році становила 30,9 випадку на 100 тис. населення, у 1997 р. - 39,1, а в 1999 році - 35,5. Щороку діагностується близько 17,5 тис. нових випадків раку шкіри, а смертність становить всього 1,5/100 000. Тобто 98,5 % хворих на рак шкіри виліковуються і це, без сумніву, є значним досягненням онкології. У Сполучених Штатах рак шкіри (понад і,3 мільйона випадків щороку) не враховується при обчисленні загальних показників онкологічної захворюваності і смертності.

Останнім часом це запроваджено і в канцер-реєстрі України. Захворюваність на рак шкіри дещо більша у жіночого населення України (37,9/100 000), ніж у чоловічого (32,7). У жінок він знаходиться на другому місці після раку молочної залози. Значне збільшення захворюваності відмічається, починаючи з 50-річного віку: від 40 випадків до 180/100000 у віці 70-74 років. А у віковій групі понад 75 років рак шкіри займає домінуюче положення серед усіх злоякісних захворювань у жінок. У чоловіків рак шкіри знаходиться на третьому місці, поступаючись ракові легень і шлунка. Спостерігається аналогічна картина росту захворюваності з віком: у 50-річному віці вона становить 40/100 000, у 70-74 роки - 210, а в 80 років - 312 випадків на і00 тис. чоловічого населення.

1.2 Етіологія та фактори ризику

Фізичні фактори: - інсоляція вважається основним канцерогенним фактором. Девяносто відсотків раку шкіри виникають у тих місцях тіла, які постійно або інтенсивно зазнають впливу сонячного опромінення; - іонізуюче та рентгенівське випромінювання є причиною розвитку раку шкіри у віддаленому періоді після опромінення (через 20 і більше років). Причому базальноклітинний рак (БКР) виникає в 75 % випадків, а плоскоклітинний рак (ПКР) - в 25%. Рентгеноасоційований рак шкіри характеризується торпідним перебігом і агресивністю (наприклад, професійний рак шкіри рук у рентгенологів); - вугілля, вугільна смола, гудрон, асфальт - це виробничі канцерогенні фактори; - миш’як: тривала виробнича експозиція з миш’яковистими сполуками сприяє розвитку хвороби Боуена, мультифокального базальноклітинного і плоскоклітинного раку, а також асоціюється з карциномами кишечника. Тверді, жовтого кольору гіперкератозні нашарування в ділянці підошв і долонь є ознакою хронічного контакту з миш’яком.
Хронічні неспецифічні і специфічні процеси з явищами патологічної регенерації: - хронічні запальні процеси: трофічні виразки, остеомієлітні нориці, трщини і виразкування післяопікових рубців; - специфічні процеси: дискоїдний червоний вовчак, туберку-льоз шкіри, сифіліс, бульозний епідермоліз.
Факультативні передраки: - гіперкератози: старечий кератоз, фотохімічні або сонячні ке-ратози (в 20-25 % випадків трансформуються в рак), шкірний ріг (10-12 % ризику переродження в карциному; рис. і9); - доброякісні новоутворення: папіломи, фіброми, фібропапіломи, кератоакантоми, аденоми сальних і потових залоз, бородавки, гемангіоми.
Облігатні передраки: - пігментна ксеродерма, - хвороба Боуена (Bowen), - еритроплазія Кейра (Queyrat).
Спадкові фактори: - пігментна ксеродерма (аутосомно-рецесивне захворювання). Діти з цією хворобою мають високий ризик розвитку БКР, ПКР і меланоми; - базальноклітинний невусний синдром (передається за ауто-сомно-домінантним типом) характеризується множинними ураженнями шкіри обличчя і тулуба вже в юнацькому віці.
Інші фактори: - вік понад 50 років; - білий колір шкіри, світле і руде волосся, голубі очі, схильність до швидкого загару; - імуносупресія, як наприклад після трансплантації нирок, є сприяючим фактором для розвитку раку шкіри і лімфом; - папіломавіруси людини (HPV): НPV типів 5 і 8 спричиняють бородавчату епідермодисплазію, на грунті якої може виникнути ПКР під впливом сонячного опромінення. Як правило карциноми шкіри зовнішніх статевих органів і перианальної ділянки асоціюються з HPV типів 16 і 18; - активація онкогенів Kiras, N-ras, Haras, cmyc; інактивація антионкогенів (р53).

Передраковими захворюваннями варто вважати :

альбінізм
довгостроково існуючі виразки
великі рубці і хронічні передпухлинні процеси - дискератози, у тому числі хвороба Бовена, пігментна ксеродерма і вовчанка
радіаційний дерматит
пігментна ксеродерма й ін.

Рак шкіри може розвиватися в будь якому місці, трохи частіше на обличчі (спинка і крила носа, кут ока, чоло) і на тулубі у пахвовій ділянці, хоча нерідко вражає стопу або гомілку.

Класифікація

ТNМ класифікація раку шкіри (UІСС, 2002)

Т-первиннапухлина:

Тх - первинна пухлина не може бути виявленою

Т0 - немає ознак первинної пухлини

Тіs - карцинома in situ

Ті - пухлина розміром до 2 см

Т2 - пухлина розміром 2 - 5 см

Т3 - пухлина розміром понад 5 см

Т4 - пухлина проростає в екстрадермальні тканини: м’язи, хрящ, кістку

Клініка

Рак шкіри, залежно від морфологічної структури, поділяють на базальноклітинний (БКР) і плоскоклітинний (ПКР). На базальноклітинну карциному припадає 75 % усіх злоякісних захворювань шкіри, 20 % - на ПКР, решта 5 % -на меланому, саркоми, лімфоми та ін.

Базальноклітинний рак клінічно проявляється такими формами:

вузлова (нодулярна) форма переважно виникає на обличчі у вигляді воскоподібної папули з дрібними вкрапленнями чи судинною сіткою, які просвічуються через матову поверхню пухлини. Новоутворення, як правило, світлого чи світло-рожевого кольору.
базаліоми характерно кратероподібне заглиблення в центрі, яке часто покрите кіркою. Пухлина поширюється як горизонтально, так і в глибину шкіри. З часом у ділянці заглиблення появляється виразка, яку валикоподібно охоплюють краї пухлини.
виразково-вузлова форма БКР. Прогресуюча базаліома інфільтрує м’які підлеглі тканини, проростає в хрящ, руйнує кістку, спричиняє арозійні кровотечі. Цей місцево-деструктивний тип базаліоми (“rodent ulcer”) тяжко піддається лікуванню, часто рецидивує. Проте описані зміни відбуваються на досить тривалому проміжку часу (інколи декілька років), тому вчасна діагностика і лікування можуть перервати перебіг цього злоякісного процесу;
поверхнева форма БКР виникає на шкірі тулуба і голови, часто проявляються численними вогнищами (первинно-множинна карцинома), у вигляді коричневих сухих кірочок, лусочок, під якими знаходяться поверхневі ураження, що нагадують ерозії, які тривалий час не гояться. Такий тип базаліоми поширюється в більшості випадків горизонтально;
склеротична базаліома переважно уражає шкіру обличчя, дуже нагадує рубцеву тканину кольору слонової кістки, має чітко обмежені краї, плоска, щільна, дещо виступає над рівнем шкіри.

Плоскоклітинний рак шкіри може перебігати у вигляді таких форм:

вузлової
виразкової
інфільтративної

Рак шкіри клінічно проявляється виникненням безболісного щільного одного, чи відразу декількох вузликів, що зливаються між собою, рожево-жовтуватого воскоподібного кольору, іноді з перловими просвітчастими краями, ерітематозними чи пігментованими. Пухлина прогресивно збільшується й швидко звиразковується. Лише деякі форми рака шкіри (базаліоми) відрізняються дуже повільним ростом, іноді існуючи по багато років без видимих змін. Ракова виразка має характерні припідняті, валикоподібні різко ущільнені краї і грязно-сірого кольору дно. В міру розвитку пухлини настає зрощення її з підлягаючими тканинами й утворення щільного нерухомого інфільтрату. Часта ознака - супутня телеангіоектазія.

Іноді передпухлинне утворення ніяк не змінюється, але з'являються метастази в лімфатичні вузли. Плоскоклітинний рак тече повільно, але в пізніх стадіях зазвичай виникають регіонарні і віддалені метастази. У рідкісних випадках рак шкіри має агресивний перебіг (рецидиви зі швидким ростом, раннє метастазування в легені, кістки й інші тканини).

1.5 Діагностика.

Скринінг

Спеціально розробленої програми скринінгу в нашій країні немає. Однак кожний медичний працівник (лікар, фельдшер, медична сестра), здійснюючи елементарний огляд шкіри пацієнта, може запідозрити злоякісний ріст і цим сприяти своєчасній діагностиці. Та найбільш ефективним діагностичним методом є ретельне самообстеження всієї поверхні шкіри (перед дзеркалом), яке рекомендується здійснювати один раз на місяць. При виявленні навіть незначного ураження шкіри не займатись самолікуванням, а звернутись до спеціалістів: дерматолога, онколога.

Ретельний огляд підозрілої на рак пухлини проводять через збільшувальне скло. Для підтвердження діагнозу застосовують радіоізотопне дослідження, визначаючи накопичення радіоактивного фосфору в пухлині, що при раку досягає 300-400% у порівнянні зі здоровою ділянкою шкіри.

Основний метод розпізнавання цієї форми рака - цитологічне вивчення відбитків пунктата з виразки або з щільних ділянок пухлини, або біопсія, при якій висікають шматочок у вигляді сектора, захоплюючи краї здорові тканини. Гістологічно - вогнища злоякісних клітин знаходяться в склеродермоподібній фіброзній тканині. Цей тип БКР найчастше рецидивує; -пігментнабазаліома (вкл. - рис. 17) буває як поверхневою, так і нодулярною (необхідна диференційна діагностика з меланомою). Плоскоклітинний рак (ПКР) клінічно зустрічається у вигляді екзофітної форми росту (вузловий, грибоподібний), поверхневої та виразково-інфільтративної форми (вкл. - рис. і8, 20). Порівняно з БКР цей тип раку характеризується глибокою інфільтрацією шкіри, мікроскопічним площинним поширенням між шарами шкіри, “гіпертрофічним” виразкуванням, ураженням регіонарних лімфатичних вузлів і віддаленим метастазуванням (в 2-5 % випадків). Поверхневий ПКР проникає в глибину шкіри до початку ретикулярного шару, у той час як інфільтративний - захоплює всю товщину шкіри і підлеглу жирову тканину. На шкірі голови ПКР виникає в 75 % випадків, на руках -у і5 %, решта - в інших місцях (тулуб, нижні кінцівки; промежина: екстрамаммарний рак Педжета з ураженням вульви, мошонки, перианальної ділянки). Діагностика Діагностичний алгоритм: огляд, пальпація пухлини (визначається ступінь інфільтрації підлеглих тканин), пальпація регіонарних лімфовузлів, біопсія пухлини, інші методи обстеження (рентгенографія ОГК, УЗД). Верифікація діагнозу: - зскрібок скальпелем з виразково-ерозивної поверхні пухлини й приготування мазків для цитологічного дослідження; - мазки-відбитки з виразково-ерозивної поверхні; - аспіраційна пункційна біопсія пухлини (цитологічне дослдження); - ексцизійна або інцизійна біопсія пухлини (гістологічне дослідження); - аспіраційна пункційна біопсія лімфатичних вузлів при підозрі на метастази.

Для виключення наявності метастазів у внутрішніх органах використовують ультразвукове дослідження (УЗД), рентгенографію і комп'ютерну томографію (КТ).

Лікування.

Xipypгічні методи і вилучення пухлини: - для 1-ї стадії БКР вважається адекватним висічення пухлини в межах до 0,5 см візуально нормальних тканин (95 % ефективності). Для пухлин розміром понад 2,0 см у діаметрі висічення здійснюється в межах 0,5-1,0 см. Рецидивна і склеро-дермоподібна форми БКР вимагають відступити від краю пухлини на і,0-2,0 см; - для ПКР діаметром менше 1,0 см рекомендується висічення в межах 1,0 см нормальних тканин (90-100 % лікувальний ефект); пухлини розмірами понад 1,0 см вимагають ширших країв висічення: 1,5-2,0-3,0 см (70-90 % ефективності). Електроексцизія чи висічення скальпелем пухлин на стадії Т1-Т2 здійснюють під місцевим знеболюванням, дотримуючись правил абластики й антибластики. Висічення пухлин на стадії Т3-Т4 здійснюється при загальному знеболюванні. Залежно від величини операційного дефекту тканин застосовують різні методи пластики: звичайне зіставлення країв рани з накладанням швів; пластика місцевими тканинами шляхом перемщення шкірно-жирових клаптв; аутодермопластику; ведення рани з очікуванням утворення грануляційної тканини і відстроченою аутодермопластикою або самостійною епітелізацією рани. У західних клініках для висічення злоякісних пухлин шкіри застосовується так звана мікроскопічна хірургічна техніка за методом Mohs. Це спосіб висічення пухлини з одночасним гістологічним контролем (на кріостатних зрізах) горизонтального поширення пухлини по всіх шарах шкіри. Таким чином, можлива ще субопераційна корекція країв і глибини висічення. Якщо при БКР пухлину меншу < 20 мм висікти в межах 3 мм візуально здорової шкіри, то в краях рани, що утворилася, у 85 % випадків не знаходять клітин карциноми; висічення в межах 4-5 мм збільшує до 95 % відсутність ракових клітин на периферії. Хірургічні методи висічення найбільш ефективні у випадках вузлового росту карцином шкіри.

Деструкція пухлини: - електрокоагуляція здійснюється у випадках поверхневих карцином невеликих розмірів; - кріодеструкція: три сеанси “заморожування” на всю товщину шкіри зі самостійним розморожуванням ефективні при карциномах І стадії (і00 %). Холодова деструкція клітин пухлини наступає після їх охолодження (за допомогою рідкого азоту) до - 40°С і нижче. Кріодеструкцію не застосовують при склеродермоподібній формі БКР; - лазерна хірургія: під дією високоенергетичного лазерного випромінювання наступає миттєве “випаровування” (вапори-зація) пухлини.

Операції при метастазах у регіонарні лімфатичні вузли (N11): - операція Ванаха (підщелепова фасціально-футлярна лімфаденектомія) у випадках локалізації карциноми на шкірі обличчя; - пахвова лімфаденектомія (карцинома верхньої кінцівки та грудної клітки); - операція Дюкена (пахвинно-стегнова лімфаденектомія) при локалізації пухлини на нижній кінцівці.

Променеві методи лікування

Близькофокусна рентгенотерапія (60-80 Гр) застосовується переважно при поверхневих та інфільтративних карциномах на першій і другій стадіях (лікувальний ефект становить приблизно 90 %).

Гамма-терапія (40-60 Грекв) призначається як самостійний метод, так і в комбінації з хірургічним при карциномах на стадіях Т3-Т4. 3. Фотодинамічна лазерна терапія (PDT) є методом вибору при множинному канцероматозному ураженні шкіри голови і тулуба.

Комбіновані методи лікування

Доопераційна гамма-терапія (35-40 Гр) + операція (при пухлинах Т3-Т4). 2. Кріо-електровисічення рецидивної пухлини.

Хіміо-променева терапія при метастатичному ураженні (Мі). Місцева терапія. і. Крем “Imiquimod” 5 % для лікування поверхневих базаліом.

Проспідинова мазь або 5-фторурациловий крем у деяких випадках застосовують для лікування поверхневого раку шкіри, змащуючи уражену ділянку двічі на день протягом 4-6 тижнів.

Внутрішньопухлинне введення рекомбінантного інтерферону (INF-о2) тричі на тиждень протягом трьох тижнів (у пробних клінічних дослідженнях отримано добрі результати у випадках базальноклітинного раку). Хіміотерапія в системному режимі при локальних карциномах шкіри, як правило, не застосовується. Однак при метастатичному ураженні (Мі) кращі результати отримано у випадках комбінації цисплатину з 5-ФУ або доксорубіцином. Крім цієї схеми, використовують такі препарати, як метотрексат, блеоміцин, циклофосфан та інші.

Диспансерне спостереження

У перший рік після лікування пацієнти повинні оглядатись онкологом щоквартально, далі двічі на рік протягом чотирьох років, потім один раз на рік. При клінічному огляді звертається увага на стан післяопераційного чи післяпроменевого рубця (колір, ущільнення, ерозії), пальпуються регіонарні лімфатичні колектори, оглядаються інші ділянки шкіри. Щорічно призначається рентгенографія органів грудної порожнини, а у пацієнтів із високим ризиком появи метастазів у легені - двічі на рік. Підвищений ризик виникнення рецидивів буває у тих випадках, коли глибина інвазії пухлини перевищує 4 мм, якщо ж ПКР інфільтрував тканини на глибину більш ніж 8 мм, то існує високий ризик метастазування в лімфатичні вузли.

Більшість рецидивів і метастазів виникають у перші три роки після лікування. Тим часом нові вогнища раку шкіри появляются у 20-40 % пацієнтів. Виникнення рецидиву на місці променевої терапії вимагає хірургічних методів лікування. Рецидиви в ділянці післяопераційного рубця лікуються хірургічним або комбінованим методами.

1.7 Метастазування та прогноз

Метастазування рака шкіри йде переважно лімфогенним шляхом, тому при обстеженні хворих обов'язкове обмацування прилеглих і віддалених лімфатичних вузлів і при підозрі на їхнє метастатичне ураження - підтвердження діагнозу шляхом пункції. При базальноклітинній карциномі метастазування не буває.

Прогноз

За винятком рака шкіри кінцівок, що має більшу злоякісність і швидко дає метастази по лімфатичній системі з ураженням віддалених, недоступних видаленню лімфатичних вузлів, при інших локалізаціях у переважної більшості хворих вдається досягти повного й стійкого видужання. Перебіг повільний. Метастази утворяться вкрай рідко. Вилікування настає більш ніж у 90% випадків. Прогноз сприятливий при поверхневих формах.

1.8 Профілактика.

Профілактика рака шкіри складається з своєчасного лікування хронічних передракових дискератозів, вовчанки, довгостроково незагойних виразок і усуненні великих рубців, а також у запобіжних мірах в осіб, що мають професійні шкідливості.

Терапія ретиноїдами може попередити або відстрочити розвиток нових вогнищ базальноклітинного раку. Вона рекомендується також особам із базальноклітинним невусним синдромом. Вживання вітамінів С і Е, антиоксидантних препаратів необхідне людям старшого віку. Своєчасне лікування передракових станів шкіри та обмеження інсоляції - це найдієвша профілактика раку шкіри.

Рак нижньої губи

2.1 Епідеміологія

Рак губи - злоякісне новоутворення, що походить з клітин покривного епітелію червоної облямівки губ.

Рак губи посідає дев'яте місце серед злоякісних пухлин і становить 3% від загальної кількості злоякісних новоутворень. Рак верхньої губи менш поширений, ніж рак нижньої губи, але в той же час він більш агресивний. Чоловіки схильні до цього захворювання частіше (76% випадків). Вік хворих становить 70 років і старше. Бувають і молоді пацієнти, залежно від способу життя і захворювань.

2.2 Етіологія

Сприяючі чинники:

Професійні шкідливості
Вроджені дефекти (нижня губа не прикривається верхньою губою)
Вірусні інфекції
Несприятливі погодні умови (тривала інсоляція, вітер, низька температура)
дія сонячного світла
часта дія високої температури
часті механічні травми
куріння (особливо трубки), жування тютюну
хімічні канцерогени: з'єднання миш'яку, ртуті, вісмуту, антрацит, рідкі смоли, продукти перегонки нафти
алкоголь
вірусні інфекції
хронічні запальні процеси

Передракові стани:

Хронічні виразки губ
Ерозивні форми плоского лишаю і червоного вовчака
Хейліт Манганотті, тріщини губ
Вогнищеві дискератози, папіломи
Бородавчастий рак
Постлучевий стоматит, лейкоплакія
Венеричні захворювання (твердий шанкр)

Передракові захворювання можуть бути дифузного або вогнищевого характеру. Дифузні процеси консервативно лікують стоматологи, вогнищеві потребують оперативних втручань (кріодеструкція, лазеротерапія, діатермокоагуляція).

2.3 Класифікація

Класифiкацiя за системою TNM:

Т - первинна пухлина.

Т0, Тx - стандартнi значення

Т1 - пухлина губи до 2см в найбiльшому вимiрi

Т2 - пухлина губи до 4см в найбiльшому вимiрi

Т3 - пухлина губи понад 4см

Т4 - пухлина, яка поширюється на сусiднi структури (кiстки, шкiру шиї, язик).

N - регiонарнi лiмфатичнi вузли

N0,Nx - стандартнi значення

N1 - пальпуються рухомi лiмфатичнi вузли до 3 см у найбiльшому вимiрi на стронi ураження

N2 - пальпуються рухомi лiмфатичнi вузли на протилежнiй сто¬ронi, або з обох сторiн (до 6см у найбiльшому вимiрi)

N3 - пальпуються нерухомi лiмфатичнi вузли понад 6см у найбiльшому вимiрi.

М - вiддаленi метастази

М0, Mx - стандартнi значення

М1 - є вiддаленi метастази.

Групування за стадiями:

T1 T2 T3 T4 M1

N0 I II III IV IV

N1 III III III IV IV

N2 IV IV IV IV IV

N3 IV IV IV IV IV

M1 IV IV IV IV IV

2.4 Клініка

Локалізується РНГ переважно на червоній облямівці в стороні від середньої лінії, дуже рідко у кутику рота. У виключно рідких випадках зустрічається рак верхньої губи.

За гістологічною будовою РНГ переважно плоскоклітинний зроговілий і в 10% зустрічається плоскоклітинний незроговілий рак. Макроскопічно розрізняють екзофітні та ендофітні форми РНГ. До перших належать сосочкові розростання, щільної консистенції, іноді із виразку ванням, вкриті тонкими кірками. При ендофітних формах РНГ пухлина має вигляд виразки неправильної форми, з припіднятими, нерівними краями, нерівним зернистим дном і інфільтрацією основи губи. У випадку розвитку раку із тріщини, навколо останньої розвивається щільний інфільтрат, що свідчить про злоякісний процес.

Клінічні форми:

папілярна (екзофітний, на широкій основі папіломоподібний вузол);
бородавчата (множинні зливні екзофітні нарости з гіперкератичними нашаруваннями);
виразкова (плоска виразка, покрита струпом);
виразково-інфільтративна (виразка з вивернутими краями, глибоким дном та інфільтрацією губи, що перевищує розміри виразки;
комісуральна (рак у ділянці кута рота).

Симптоми

Рак губи завжди виникає на тлі іншого захворювання губи і ніколи - із здорової тканини. Іноді рак виникає з лейкоплакии або тріщини, іноді - з папіломи або бородавчастої форми дискератозу.

Спочатку з'являється невелике ущільнення, виступаюче над поверхнею губи. У центрі новоутворення виникає ерозія або виразка із зернистою поверхнею і валикообразным краєм. Освіта має нечіткі межі і поступово збільшується в розмірах. Пухлина покрита плівкою, видалення якої є хворобливим. Під плівкою видно горбисті розростання.

Пухлина поступово росте, руйнуючи навколишні тканини і значно инфильтрируясь. До новоутворення приєднується вторинна інфекція. Інфільтрат поширюється на щоку, підборіддя, нижню щелепу. Регіонарні лімфовузли спочатку щільні, безболісні і рухливі. У міру зростання метастазів лімфовузли збільшуються в розмірах, проростають сусідні тканини і втрачають рухливість. У запущених стадіях метастази перетворюються на великих инфильтраты, що розпадаються.

Поступово порушується живлення, приєднується розпад тканин, розвивається кахексія.

2.5 Діагностика

При діагностиці проводять:

огляд і пальпацію губи, щоки і ясен, слизової оболонки альвеолярних відростків щелеп
огляд і пальпація підщелепної області і шиї з обох боків
рентгенологічне дослідження грудної клітки
УЗД губи, шиї, органів черевної порожнини (по показаннях)
рентгенографію нижньої щелепи, ортопантомографію (по показаннях)
мазки-відбитки для цитологічного дослідження (при виразці) або біопсію зони ураження
біопсію лімфатичних вузлів шиї при їх збільшенні

2.6 Лікування та результати

Екзофітні форми раку губи переважно лікуються хірургічними методами (резекція губи, лазерна або кріодеструкція). У лікуванні ендофітних форм доцільніше застосовувати променеві методи.

Лікування первинного вогнища: - лейкоплакія, виражена дисплазія, карцинома in situ. Варіанти лікування: операція верміліонектомія (висічення червоної кайми), або кріодеструкція ураженої ділянки чи лазерна коагуляція; - Тis, Т1 (<1 см). Варіанти лікування: близькофокусна променева терапія (60-70 Гр), або прямокутна резекція губи з місцевою пластикою, або кріодеструкція пухлини чи лазерна коагуляція; - Т1-4: варіанти лікування - радикальний курс променевої терапії (для Т3-4 дистанційна гамма-терапія), або прямокутна чи трапецієподібна резекція губи з реконструкцією, або кріодеструкція (при Ті-2); - комісуральна форма раку: перевага надається променевій терапії.

Лікування регіонарних лімфовузлів: - якщо лімфовузли клінічно не визначаються, рекомендується динамічне спостереження або біопсія “сторожового” лімфовузла. У випадку низькодиференційованої первинної пухлини - променева терапія на 1-й рівень зони регіонарного лімфовідтоку; - при метастатично збільшених підщелепових і підборідних лімфовузлах рекомендується операція Ванаха (підщелепова фасціально-футлярна лімфаденектомія). У випадку метастатичного ураження лімфовузлів шиї виконується фасціально-футлярна лімфаденектомія або операція Крайла на боці ураження. Післяопераційна променева терапія планується за результатами патогістологічного дослідження видалених лімфовузлів

Цитостатична хіміотерапія призначається на ІІІ-ІV стадіях раку губи. Серед цитостатиків застосовуються комбінації таких препаратів: метотрексату, блеоміцину, цисплатину, 5-ФУ, гемцитабіну, таксанів. Хіміотерапія може призначатися в неод’ювантному режимі, у комбінації з променевою терапією та в післяопераційний період.

При обмежених рецидивах раки губи показано хірургічне або кріогенне лікування. При поширених рецидивах можливе виконання розширених хірургічних втручань з одночасною пластикою.

Результати

Показник виліковування при карциномі губи на стадії Ті становить 90 %, на стадії Т2 - 80 %. П’ятирічне виживання при ІІІ стадії раку губи всього 40 %. Загалом, молоді пацієнти мають гірший прогноз, у них частіше метастатично уражається нижньощелепова кістка й відмічається поширення пухлини на слизову ротової порожнини.

Висновок

Розробка нових методів лабораторної діагностики, в тому числі імунологічних, створення нових контрастних речовин для КТ і МРТ і нових препаратів для ПЭТ, нових методик для ПЭТ, емісійної томографії, МРС - це новий етап розвитку методів діагностики і лікування онкозахворювань. Завдяки удосконаленню методів діагностики, спрямованому на виявлення пухлини і вивчення змін метаболічних процесів в організмі під впливом пухлини, скорочується час дослідження і спрощуються діагностичні процедури, які вдається проводити амбулаторно. Застосування сучасних методів діагностики не зменшує цінності гістологічних досліджень. Тільки аналіз усієї сукупності даних, отриманих з використанням різноманітних методів діагностики, сприяє правильній інтерпретації результатів досліджень і ефективному лікуванню.

Рак шкіри та нижньої губи 📙 Реферат → 🆔 233406