Разработка месторождения Донбаса

Актуальність  теми  
 

           Постійне збільшення глибини  розробки на Донбасі супроводжується  ускладненням умов ведення гірських  робіт і зростанням загальної  протяжності мережі гірських  виробок. Так по другій половині 90-х рр.. тільки в одному Донецько-Макіївському угольном районі Донбасу середня глибина ведення гірничих робіт досягла позначки 850 м, а загальна довжина підтримуваних виемочних виробок склала близько 2000 км.

           В даний час однієї з головних  завдань вдосконалення підземної  вуглевидобутку є створення ефективних засобів і способів збереження стійкості гірських виробок, а також здешевлення їх підтримки.

           Незадовільний стан гірничих  виробок ускладнює роботу шахтного  транспорту, провітрювання очисних  і підготовчих забоїв, веде до збільшення чисельності робітників, зайнятих на роботах з підтримання виробок, що в кінцевому підсумку знижує техніко-економічні показники роботи шахти. Особливо гостро стоїть питання підвищення стійкості пластових виемочних виробок, що підтримуються в умовах слабких містять порід у зоні інтенсивного впливу очисних робіт. Тому проблема підтримки гірничих виробок є досить актуальною.

           Мета роботи полягає в розробці  нового способу підтримки виемочних  виробок по всій їх довжині  і особливо в зоні впливу очисних робіт по средствам нової металевої конструкції аркової кріплення та замку податливих.  

До змісту

Загальна частина  
 

           У загальній частині реферата  розповідається про загальні  дані по відомому кріпленню  для дільничих виробок арочного перетину. Це обгрунтовується тим, що усе це кріплення є прототипом нової конструкціі.

           У вітчизняної практиці викомалтовують  наступне металеве кріплення:  арочне, кільцеве й трапецієвидне  податливе кріплення, арочне, кільцеве  й трапецієвидне шарнірне жостке кріплення.

           Нас цікаве тільки кріплення  для выробок арочного перетину. Далі про них подробній. 

           Арочне податливе кріплення з  шахтного спецпрофиля, які мають  широке розповсюдження на шахтах, складаються з окремих арок, які установлюються в выробках на відстані 0,5 – 1,2 м одна від другої, межрамних стяжек (распорок) та залізобетонных, дерев'янных або металевих решетчатих затяжек, які укладаются у пролітах між арками.

           Арочне податливе кріплення рекомендується  для выробок, проводимиых у породах з крепостью f=3 – 8, и предназначена для закріплення горізонтальних й похилих (з кутом нахилу до 30°) одно- й двухпутевих горних выробок. Величина розрахункової податливості кріплення повинна відповідати величині очікуваних зсувів.

Малюнок 1.1 - Металеве арочне кріплення  з спецпрофиля.

а - трьохланкове; б - п'ятиланкове; в - загальний від  податливого з'єднання ланків арки 

Арка трьохланкового податливого кріплення АП-3 (мал. 1.1, а) складається з верхняка 1 і  двох стійок 2, а арка п'ятіланкового податливого кріплення АП-5 (мал. 1.1,б) - з верхняка 1, двох стійок 2 і двох податливих ніжок 3. Усі ланки арки (трьохланкової й п'ятиланкової) сполучені між собою скобами 4 з планками 5 і гайками 6 (вузли III, IV). Уздовж виробки кожна арка з сусідньою з'єднується трьома міжрамними стягуваннями 3 (мал. 1.1,а), що розташовуються у крівлі і з боків виробки. Міжрамне стягування 3 закріплюються на арках кріплення за допомогою скоби 4 з планкою 5 і гайок 6.

           Для збільшення майдану опори усередину нижньої частини бкових стійок трьохланкового кріплення (вузел I) або елементів податливості п'ятиланкового кріплення (вузел IV) ввариваються діафрагми 7. При дуже слабких породах грунту інколи встановлюють спеціальні опорні черевики (вузел II). Спільний вид з'єднання ланок арочнго податливго кріплення приведений на мал. 1.1, в (номери елементів відповідають мал. 1.1, б.)

Малюнок 1.2 - Сталь гарячекатна профільна  для кріплення гірських вирабок  тіпа СВП. 

Арочне податливе  кріплення изготовляють з стального (марки Ст5) проката спеціального жолобчатого (шахтного) профилю типа СВП шости типоразмерів: СВП-14, СВП-17, СВП-19, СВП-22, СВП-27, СВП-33 (мал. 1.2).

           Міжрамні стягування ізготовлюються  з куточка, швелера або відходів  СВП. Шахтний профіль жолоба в арках мається в своєму розпорядженні в більшості випадків відкритою частиною до породи, рідше – відкритою частиною всередину вироблення. При останньому розташуванні профілю в арці збільшується аеродинамічний опір руху повітря у виробленні і зменшується опорна поверхня для укладання затягувань.

           Податливість кріплення досягається  за рахунок накладання кінців  ланок арки одного на інший  в місцях їх з'єднання. Проектна  величина податливості трьохланкової  арки - до 300 мм, п'ятиланкової - до 700 мм і більш.

           Арочне податливе кріплення призначається  для кріплення горизонтальних  та похилих виробок, що знаходяться  як в зоні впливу очисних  робіт, так і в зоні сталого  гірського тиску за умови відсутності  порід, що витріщають, в грунті вироблення; арочна трьохланкове кріплення може бути застосоване у виробках зсув крівлі в яких не перевищує 300 мм, п'ятиланкове – при зсуві крівлі більше 300 мм.

Малюнок 1.3 - Схеми  типових перетинів виробок з  металевим арочним податливим крепленям з спецпрофилю.

На підставі досліджень для розрахунку щільності  установки кріплення, при складанні  паспортів кріплення виробок, рекомендується орієнтовні величини несучої здатності (опори) однієї арки кріплення. Параметри  розроблених типоразмерів арочного трьохланкового кріплення на мал. 1.3, а. Параметри розроблених типоразмерів арочнго п'ятиланкового кріплення приведені на мал. 1.3, б.

Малюнок 1.4 - Арочне металеве кріплення  з безболтовими (кулачковими) податливими  вузлами ИГД им. А.А. Скочинскогго:

а - МКП А3; б - МКП А4; в - кулачковий податливий вузел; 1. - верхняк арки; 2. - стійка арки; 3. - податливий вузел;

4. - фіксатор, що  оберігається розбіжність профілів; 5. - скоба; 6. - вісь; 7. - кулачки; 8. - обмежувач  повороту.

Арочна металева крепь МПК-А3 (мал. 1.4, а) з безболтовими (кулачковими) податливими вузлами конструкції ІГД ім. А.А. Скочинського також виготовляється з шахтного спецпрофіля СВП і відрізняється від описаної вище арочного податливого кріплення з шахтного спецпрофіля лише конструкцією податливих вузлів розташованих в місцях з'єднання ланок арки. Замість хомутів з планками і гайками, що сполучають розташовані внахлестку кінці ланок арки, встановлюється кулачковий податливий вузол (мал.1.4, в), що включає скобу 5, вісь 6 і два ексцентрикові кулачки 7 з обмежувачем повороту 8. Двома - трьома легкими ударами по виступаючій частині кулачків кінці ланок арки з'єднуються, і надалі при їх ковзанні відбувається, завдяки криволінійному контуру кулачка, самозатягування податливого вузла без участі людини при цьому забезпечується постійний опір кріплення гірському тиску. Демонтаж податливого вузла проводиться ударами зверху по куркульках до виходу їх із зачеплення з фланцами спецпофилю.

           Кріплення МПК-АЗ призначене для  використання в горизонтальних і похилих (до 25°) виробках склепінчастої форми, розташованих як в зоні впливу очисних робіт, так і в зоні сталого гірського тиску за відсутності порід, що витріщають, в грунті вироблення. На відміну від вживаного трьохланкового арочного податливого кріплення із спецпрофіля СВП з податливими з'єднаннями елементів за допомогою хомутів і гайок, кріплення з безболтовими (кулачковими) податливими вузлами (МПК-АЗ, МПК-А4) можуть застосовуватися у виробках з великими зсувами крівлі (до 500-600 мм). Малюнок 1.5 - Арочне жостке кріплення: а - спільний вигляд; б - плоскі планки; в - фігурні планки. 

   Арочне  жостке кріплення. Кожна арка  кріплення складається з двох  кріволінейних елементів, що виготовляються  з двотаврових балок або рейок  і жорстко сполучаються між собою у вершині зводу за допомогою планок і болтів (мал. 1.5). Застосовують планки плоскі (із смугового заліза) і фігурні (литі або штамповані). Фігурні планки передають навантаження безпосередньо на полиці двотаврових балок і оберігають тим самим болти від зрізу.

           До достоїнств арочного жорсткого  кріплення відносяться несложность  конструкції і технології виготовлення, до недоліків - жорсткість конструкції,  велика довжина і значна вага  окремих елементів арок, а також  наявність болтових з'єднань. Ці кріплення призначені для вироблень із сталим гірським тиском за відсутності порід, що витріщають, в грунті.

           В даний час у вітчизняній  практиці арочне жорсткі кріплення  застосовуються рідко. Проте за  кордоном такі кріплення отримали досить широке практичне вживання, оскільки широкополочні двотаврові шахтні профілі, з яких виготовляються жорсткі арочне кріплення по питомій несучій здатності економічніші, ніж профілі жолобів.

           Металеве кріплення зарубіжних  країн. У зарубіжній вугільній промисловості (ФРН, Бельгії, Англії і інших країнах) широко застосовують податливе, жорстке, шарнірне і шарнірно-податливе металеве кріплення з спеціальних шахтних жолобів, колоколообразних, двутаврових, бокалообразних і інших профілів прокату.

Малюнок 1.6 - Податливі з'єднання  кріплення із спеціальних профілів жолобів прокату:

а - для профілів ТН; б.в - із затяжним клином; г - з поворотним клином;

е,ж - для профілів фірми «Кюнстлер»; з - для колокообразного  профілю.

Малюнок 1.7 - Податливе з'єднання елементів кріплення із стабілізованим опором податливості. 

  У податливому  кріпленні передбачаються з'єднання  елементів кріплення, що забезпечують  обмежений зсув щодо один одного  або вводяться спеціальні вузли  податливості. Конструкція податливого з'єднання стійки і верхняка з профілю ТН показана на мал. 1.6, а. Ряд зарубіжних фірм випускає податливе кріплення з клиновими податливими з'єднаннями елементів, що забезпечують наростаючий опір кріплення (мал. 1.6,б, в, г, д). Податливі з'єднання елементів кріплення, що виготовляється з колокобразного профілю випускаються у вигляді полускоб та планок і дозволяють сполучати в одному вузлі два і більш елементів з профілю будь-якого типоразмеру (мал. 1.6, з).

           На мал. 1.7 показана конструкція податливого з'єднання кріплення з профілю жолоба, що володіє стабільним опором податливості. Елементи кріплення забезпечені сполучними хомутами 1 і 2, пріварені відповідно до зовнішніх і внутрішніх елементів з'єднання. Усередині стійки приварюється діафрагма 5, службовка опорою для дерев'яного вкладиша 4, верхній кінець якого входить у верхняк. У торцях верхняка передбачені фігурні пластини 3, створюючі звуження в перетіні профілю. При взаємному переміщенні елементів арки під дією гірського тиску дерев'яний вкладиш деформується, внаслідок чого виникає опір податливості.

Малюнок 1.8 - Податливе з'єднання  елементів кріплення з прокату  двотаврового профілю.

  Для податливого  з'єднання елементів кріплення,  виконаних з двутавра, застосовуються  фігурні накладки (мал. 1.8). Опір податливості такго кріплення забезпечується за рахунок сил тертя, елементів кріплення, що виникають при прослизанні, між накладками. Для підвищення початкового опору податливості на кінцях елементів кріплення можуть встановлюватися шпильки, які зрізаються торцями накладок при певній величині навантаження на кріплення. Стандартні планки забезпечують податливість в межах 200 – 400 мм. Металургійний завод фірми «Август Тіссен» (ФРН) випускає подовжені планки, що забезпечують податливість з'єднання в межах 700 – 1000 мм. Такі планки застосовуються як для з'єднання елементів арок, так і як податливі опори.

Малюнок 1.9 - Конструкціі податливих вузлів.

Конструкції податливих вузлів для податливого кріплення  показані на мал. 1.9. Ці вузли, як правило, призначені для забезпечення вертикальної податливості кріплення і виконані у вигляді стійок. Опір в них досягається за рахунок сил тертя, а також деформації або руйнування спеціальних елементів.

           Податливий вузол фірми «Бекорит»  (ФРН) виконаний з двох відрізків швелера (мал. 1.9, а), що скріпляють в нижній частині хомутом 1; на верхню частину вузла надівається скоба з горизонтальним клином 2. Затискне зусилля у вузлі створюється вертикальним клином 3. У податливому вузлі фірми «Шварц» (ФРН) корпус зварений з двох відрізків швелера (мал. 1.9, б); для посилення конструкції на верхній кінець корпусу приварюється хомут 1. Усередині корпусу є ті, що спеціально направляють 2, профіль яких відповідає профілю елементів кріплення. До верхньої частини корпусу з внутрішньої сторони приварена клинова пластина 3, а між корпусом вузла і профілем елементів кріплення поміщений самозатягивающийся клин 4. Завдяки вживанню клинової пари в замку податливого вузла виникає велике зусилля розпору, що забезпечує високий опір кріплення.

           Корпус податливого вузла фірми  «Гутехофнунгсхютте» (мал. 1.9, в) складається  з двох швелерів, сполучених у верхній частині хомутом 1 і планкою 2 з гайками, а в нижній частині - за допомогою приварених накладок 3. Опір податливості досягається за рахунок сил тертя елементів кріплення і корпуси податливого вузла, що виникають між дотичними поверхнями. Для збільшення опору тертя між профілем кріплення і корпусом вузла поміщені пластини 4 і 5 з тонкої листової сталі. Пластина 4 огинає профіль кріплення і при вдвіженії останнього в корпус вузла втягується всередину; пластина 5 укріплена непорушно.

           Корпус 1 податливого вузла фірми «Реппель» (ФРН) виконаний з двох відрізків смугової сталі, знизу приварених до опорної плити, а що зверху скріпляють хомутом 2 (мал. 1.9, г). Усередині корпусу поміщена сталева пластина 3, один кінець якої закріплений на корпусі вузла. До нижньої частини стійки кріплення приварений опорний полуциліндр 4 з листової сталі. При вдвіженії стійки кріплення в корпус вузла, вільний кінець сталевої пластини втягується в корпус. Сили тертя і опору деформації смуги, що виникають при цьому, створюють опір податливості. Залежно від діаметру опорного полуциліндра і товщина сталевої смуги опір податливості може змінюватися від 20 до 250 кн і більш. Для навантаження, що перевищує 150 кн, випускають податливі вузли посиленої конструкції. В даний час найбільшого поширення набули податливі вузли з опором податливості 8-10 кн, що забезпечують мінімальну деформацію кріплення.

           На мал. 1.9, д показаний податливий  вузел фірми «Усшпурвис» (ФРН), корпус якого виконаний з коробчатого  профілю. У корпусі вузла є дерев'яний вкладиш 1 і шарнірний направляючий черевик 2. Опір податливості вузла досягається за рахунок опору деформації дерев'яного вкладиша і опору тертя.

           Податливі вузли, що виготовляються  фірмою «Герлах» (ФРН) (мал. 1.9, е) складаються з корпусу коробчатого профілю і затискної накладки. Накладка виконана у вигляді двох забезпечених ріжучими зубами пластин, укріпляємих болтами. Під дією зусилля, що створюється стягнутими болтами зуби накладки упроваджуються в стінку двотаврового профілю кріплення і при вдвіженії елементу кріплення в корпус вузла прорізають в стінці двутавра борозни, створюючи тим самим опір податливості.

           Податливі вузли з постійним  опором податливості засновані  на принципі руйнування спеціальних елементів конструкції. До таких податливих вузлів відносяться вузли фірм «Мюллер-Борггрефе», «Шмидт» (ФРН).

Малюнок 1.10 - Безболтовые шарнырные  узлы:

а - фірми «Герлах»; б - фірми «Шварц»; в - фірми «Лоренц»; г - фірми «Мюллер-боргтрефе». 

Малюнок 1.11 - Болтові шарнірні вузли: а - фірми «Урспуршвис»; би - фірми «Аугуст-Туссейн»; у - фірми «Кюнстлер». 

  У податливому  вузлі фірми «Шмидт» (мал. 1.9, же) між двома V-об-разними профілями  1, які служать такими, що направляють  для елементу кріплення 2, закріплений за допомогою болтів вкладиш з відрізків сталевих куточків 8. Вся конструкція скріпляється за допомогою планок 4 і болтів 5. Елемент кріплення забезпечений ножем 6 який під дією гірського тиску руйнує вкладиш і сполучні болти 7. У шарнірних крепях з'єднання елементів проводиться за допомогою шарнірних вузлів, представлених на мал. 1.10 і 1.11.

           На мал. 1.11. показані безболтові  шарнірні вузли, в яких навантаження  сприймаються опорними поверхнями  елементів, що сполучаються, а  поперечний зв'язок забезпечується відповідною їх профілізацією. Такі вузли забезпечують досить рухливе з'єднання елементів кріплення, проте при навантаженні що перевищує певну величину, вузли можуть розкритися і крепь втратить стійкість.

           На мал. 1.11 показані конструкції болтових шарнірних вузлів, в яких розтягуючі зусилля сприймаються болтами, а що стискують і бічні - відповідними опорними поверхнями шарнірів. Ці шарнірні вузли володіють більшою стійкістю, чим безболтові.

 Малюнок 1.12 - Арочне податливе шарнірне кріплення фірми «Урспурсвис». 

     У  шарнірно-податливому кріпленні  з'єднання елементів і забезпечення  податливості проводяться за  допомогою приведених вище шарнірних  і податливих вузлів. На мал. 1.12 як приклад показана конструкція  шарнірно-податлівой кріплення фірми «Усшпурвис» (ФРН).

           Жорсткі металеві кріплення широко  застосовуються для кріплення  гірських вироблень у всіх  галузях гірничодобувної промисловості.  З різних типів жорсткою металевою  кріплення найбільш широке вживання  отримали арочне кріплення. 

 Малюнок 1.13 - Планки для з'єднання елементів жосткого кріплення:

а - фірми «Аугуст-Туссейн»; б - безболтове з'єднання з штирями  фірми «Хайцман»; в - кліно-крюкове  з'єднання; 1. - клин; 2. - затискний крюк.

 Малюнок 1.14 - Конструкція металевих розпірок і вузлів кріплення їх до рам кріплення. 

 Малюнок 1.15 - Вузли кріплення  дерев'яних розпірок до рам  металевого кріплення. 

  Для з'єднання  елементів арочного кріплення  застосовуються планки різних  конструкцій. Стандартні болтові планки для кріплення з двотаврових профілів (мал. 1.13, а) випускаються фірмою «Аугуст Туссейн» (ФРН). Такі накладні планки підсилюють профіль кріплення не дивлячись на ослабіння місць з'єднання отворами для болтів. Проте болтові з'єднання володіють істотним недоліком – в результаті корозії болтів вони ста¬новятся важко роз'ємними. Тому застосовується безболтовоє з'єднання елементів кріплення. На мал. 1.14, би показано з'єднання такого типа що випускається фірмою «Хайнцман» (ФРН).

           З'єднання елементів проводиться двома планками, одна з яких забезпечена двома штирями з прорізами для клинів, а інша – отворами. Клини, щоб уникнути їх втрати, прикріпляються до планки ланцюжком. Разработано також кліно-крюкове з'єднання (мал. 1.13, в).

           Міжрамні розпірки, вживані для подовжнього зв'язку між окремими рамами кріплення, і вузли кріплення їх до рам приведені на мал. 1.14 - 1.15. Межрамная розпірка з куточка для крепей з профілю жолоба прикріпляється до арок за допомогою скоб, що складаються з планки з вкладишем і двох шпильок; така конструкція скоби запобігає деформації профілю під впливом стискуючих або розтягуючих зусиль в розпірках (мал. 1.14, а). У виємочних штреках вугільних шахт ФРН застосовуються межрамниє розпірки з вибиваною скобою (мал. 1.14, би). Ці розпірки легко знімаються з кріплення ударом молотка по скобі. На криволінійних ділянках, а також при щільності кріплення, що змінюється, застосовуються розсувні розпірки, довжину яких можна змінювати, вставляючи сполучні болти в різні отвори в полицях куточка (мал. 1.14, в).

           Для запобігання руйнуванню кріплення  при вибухових роботах встановлюються  між рамами кріплення тимчасові  посилені розпірки квадратного  перетіня (ФРН). На мал.1.14, г показано  прикріплення такої розпірки  за допомогою скоби і клинів. Ці з'єднання прості в установці не мають виступаючих частин і тому стійкіші проти ударів шматків породи. Тимчасова розпірка, що закінчується на кінці, зверненому до забою крюком, представлена на мал. 1.14, д. Дві стикуючі розпірки охоалюются скобою з виступом, який заводиться за полицю профілю після чого скоба заклинюється. На мал. 1.14, е показані швидкоустанавліваємі подовжні розпірки фірми «Штальаусбау» (ФРН), кінці яких, що мають фігурні вирізи, відгинаються ударами молотка і міцно утримують раму кріплення. Такі розпірки можуть виконуватися з відрізків того ж прокату, що і саме кріплення.

           У виробках змінного перетину  подовжній зв'язок між рамами  кріплення здійснюється за допомогою  зігнутих розпірок із смугової  сталі (мал. 1.14, же). З'єднання розпірок з профілем кріплення здійснюється за допомогою планок і болтів.

           Для тимчасового з'єднання рам  кріплення, встановленою із змінним  кроком, фірмою «Шефер» (ФРН) розроблена  конструкція розпірки (мал. 1.14, з), що складається з прямокутного стрижня 1 і клинових скоб, що переміщаються по ньому, 2 з клинами розпорів 3. Стрижень вільно перемещаєт¬ся в наявних в скобах вирізах і може бути закріплений в будь-якому положенні за допомогою клинів 3.

           Дерев'яні розпірки закріплюються на рамах кріплення за допомогою різних скоб-фіксаторов і підвісок, приведених на мал. 1.15. Подовжня стійкість рамної кріплення забезпечується вище описаними металевими і дерев'яними розпірками. Металеві розпірки застосовуються у виробленнях з терміном служби більше трьох років, дерев'яних - до трьох років.

           Все ці кріплення широко використовувалися  у «вугыльних» країнах світу  і мали дуже хороші техніко-економічні  показники. 

           У вугільних шахтах Донбасу  для дільничних вироблень широко застосовуються трьохланкове і п'ятиланкове кріплення КМП-А3 і КМП-А5 відповідно. Ці кріплення показували хороші ТЕП на глибинах до 800 – 900м, але з переходом на більш велику глибину зверх 1000м для гірських інженерів стало великою складністю утримувати виробки в первинному перетіні і всё частіше і частіше необхідно проводити перекріплювання виробок.

           Перекріплювання виробок є найдорожчим  видом ремонту. Його вартість  приблизно дорівнює половині  вартості проведення перекріплюваної довжини, тобто гірське підприємстві несёт великі збитки. Так само вченими розробляються різні способи охорони виробок, зміцнення порід і т. п. Загалом це все приводить до зайвих витрат і дорожчання собівартості однієї тонни вугілля. Тому перед нами стало завдання розробки нової конструкції кріплення, яка мала недорогу вартість, була безпечна і зручна при експлуатації і найголовніше утримувала перетіне дуже близько до проектної, а також не вимагала б вживання додаткових способів і засобів охорони. (докладні дані будуть викладені на сайт після захисту патенту) 
 

Висновок  

           У даному автореферати наведена  коротка характемалтика різних  видів арочних кріплень виемочних  виробок. Після проведеного аналізу  експлуатації наведених вище  кріплень ми прийшли до висновку, що ця конструкція застаріла і для більш безпечною й економічною відпрацювання вугільних пластів необхідна нова конструкція, яка більш технологічна і зручна, а головне більш економічна. 
 

Література 

1.Сыркин П.С., Мартыненко И.А., Данилкин М.С. Шахтное и подземное строительство. Технология строительства горизонтальных и наклонных выработок: Учеб. пособие/ Шахтин-ский ин-т ЮРГТУ. Новочеркасск: ЮРГТУ, 2002. 403 с.

2.Геомеханика  охраны выработок в слабометаморфизованных  породах /Усаченко Б.М., Чередниченко В.П., Головчанский И,Е.; Отв. ред. Зорин А.Н.; АН УССР. Ин-т геотехнологической механики – Киев: Наук. думка, 1990. – 144с.

3.Рамные крепи  горных выработок. (обзорная информация  и справочные материалы) /Сытник  А.А., Зигель Ф.С., Компанец В.Ф., Поляковский В.С.; Отв. за вып. Таранюк Г.В. - Донецк:ДонУГИ, 1992.

4.Визовы производства  и достижения отраслевой науки.  Сайт МинУглеПрома.

http://www.dpvu.com.ua/index.php?option=com_content&task=view&id=81&Itemid=1

5.Захаренко С.В.  «Совершенствование методики расчёта нагрузки на арочную податливую крепь.»

http://masters.donntu.edu.ua/2002/fgtu/zakharenko/diss/diss.htm

6.Шестопалов  И.Н. «Обоснование параметров  анкерной крепи.» 

http://masters.donntu.edu.ua/2005/fgtu/shestopalov/diss/index.htm

7.Шишко Д.М. «Исследование механизма деформирования заанкерного породного массива с использованием моделирования методом конечных элементов.»

http://masters.donntu.edu.ua/2007/fgtu/shishko/diss/index.htm

8.Яланский А.В.  «Исследования особенностей взаимодействия крепления горных выработок глубоких шахт с вмещающим масивом при формировании вокруг выработок зоны разрушенных пород»

http://masters.donntu.edu.ua/2008/fgtu/yalanskyy/diss/index.htm