Міністерство освіти і науки, молоді

та  спорту України

Ніжинський  державний університет 

імені Миколи Гоголя 
 
 
 

Реферат

на  тему:

«Розрахунок сил і засобів при затопленні (підтопленні) населених пунктів» 
 
 

                                                            Підготувала:

                                                            студентка філологічного ф-ту 
 
 

                                                            Викладач: 
 
 

Ніжин- 2011

План 

1. Гідрологічні  надзвичайні ситуації.
2. Таблиця.
3. Закарпаття постійно перебуває під загрозою затоплення.
4. Проведення інженерних робіт в осередках ураження і зонах зараження та катастрофічного затоплення.

Список літератури.

1. Гідрологічні  надзвичайні ситуації

   До гідрологічних небезпечних явищ, що бувають в Україні, належать: повені (басейни річок), селі (в горах Криму і Карпат), маловоддя (річки України), підйоми та спади рівня Чорного і Азовського морів. Через останній фактор постійно знижується біологічна продуктивність моря, щорічно гине близько 100 га прибережних територій, з яких значна доля — сільськогосподарські угіддя, створюється складна екологічна та містобудівна обстановка на таких узбережжях. У цих берегових зонах під постійною загрозою перебувають виробничі будівлі, житлові будинки, курортні комплекси, інженерні комунікації, сільськогосподарські поля. Від впливу на узбережжя Чорного і Азовського морів сильних штормів (у 1969, 1971, 1983, 1992 рр.) одноразові матеріальні збитки становили до 600 млн. гривень.

   Причинами руйнування морських берегів е природні фактори, пов'язані з зануреннями Північного Приазов'я, а також антропогенні: забруднення водних басейнів і зниження їх продуктивності, зарегульованість твердого стоку рік, безсистемна забудова берегової смуги та кіс, використання малоефективних, інколи шкідливих берегоукріплювальних заходів і конструкцій при "самозабудовах", будівництво берегозахисних споруд, які не відповідають характеру наявних гідродинамічних процесів, відступи від проектних рішень, порушення протизсувного режиму при забудові терас, безконтрольний вивіз піску з кіс і берегів, інші шкідливі наслідки "господарської" діяльності на узбережжі.

   Затоплення, повінь — це тимчасове затоплення значних територій внаслідок зливи, повеней великих річок, швидкого танення снігу (льоду в горах), руйнування греблі, дамби, великих морських припливів. При затопленні, повені гинуть посіви сільськогосподарських культур, можлива загибель людей, тварин, матеріальних цінностей, руйнування ліній зв'язку і енергозабезпечення, пошкодження житлових будинків і виробничих споруд. 23 % території України знаходяться в зоні природного й техногенного підтоплення.

    Вірогідними зонами можливих повеней на території України є:

— у  північних регіонах — басейни  річок Прип'ять, Десна та їхні притоки. Лише в басейні р. Прип'ять площа  повені може бути 600— 800 тис.га;

— у  західних регіонах — басейни Верхнього  Дністра (площа може досягти 100—130 тис. га), річок Західний Буг, Прут, Тиса та їхніх приток (площа можливих затоплень 20—25 тис. га);

— у  східних регіонах — басейни р. Сіверський Донець, з притоками річок  Ворскла, Сула, Псел та інші притоки  Дніпра;

— у  південному і південно-західному  регіонах — басейни приток нижнього Дунаю, р. Південний Буг та її притоки.

Річки Карпат і Криму в середньому дають 6—7 повеней на рік у будь-який сезон року, що часто мають катастрофічні  наслідки із загибеллю людей і  масовими руйнуваннями. Небезпечним  є й те, що повені на гірських річках формуються дуже швидко, від кількох  годин до 2—3 діб. У таких ситуаціях  ставляться високі вимоги до оперативності  прогнозування та оповіщення.

   Катастрофічні повені в Криму і Карпатах у період з 1960 по 2003 р. були 14 разів. За післявоєнний час на Закарпатті сталося багато високих паводків, які завдали значних збитків господарству. Це паводки 1947,1957,1970,1980,1992 (два), 1993,1995 (два), 1997 pp. і катастрофічний дощовий паводок 4—8 листопада 1998 p., коли рівні води в річках на 1,8—2,6 м перевищили передпаводкові показники. Під час цього паводку загинуло 17 чоловік, зруйновано або стали непридатними 2695 житлових будинків, 2877 потребували ремонту.

   Тривалість таких повеней (затоплень) може бути від 7 до 20 діб і більше. Можливе затоплення до 70 % сільськогосподарських угідь, великої кількості техногеннонебезпечних об'єктів.

   Повені Дніпра, Дністра, Дунаю та Сіверського Донця супроводжуються затопленням значних територій, у тому числі сільськогосподарських угідь, де гинуть посіви культур. Це вимагає проведення евакуації населення, сільськогосподарських тварин і машин, посівного матеріалу і кормів.При таких затопленнях небезпечною є загроза затоплення хімічно небезпечних об'єктів.

   У результаті сильних дощів, підвищення рівня ґрунтових вод виникають сильні паводкові підтоплення у Херсонській, Миколаївській, Запорізькій, Львівській, Дніпропетровській і Рівненській областях.

   Головна причина підтоплення — це незадовільний стан дренажних систем водовідведення.

   Проблема контролю за затопленнями, повенями потребує прогнозу на роки. Захисні заходи від затоплення, повені залежать від соціальних умов, відповідальності й активності населення. Затоплення, повінь можна передбачити, прагнути регулювати їх вплив, але запобігти їм не можна. Сьогодні затоплення, повені — одні з найбільш руйнівних і небезпечних для життя стихійних лих. Свідченням цьому є повінь у Закарпатті в листопаді 1992 р., у результаті якої були затоплені значні території, що прилягають до річки Уж, завдані великі збитки, загинули люди.

   Катастрофічна весняна повінь 2001 р. в Закарпатті підняла рівень води вище відмітки осінньої повені 1998 р. Повінь 2001 р. підтопила понад 250 населених пунктів з понад 33,5 тисячами будинків, більше 1,5 тисячі з яких були зруйновані. Для ліквідації повені було залучено 12 160 осіб (без місцевого населення).

   При безпосередній загрозі затоплення рішенням начальника цивільного захисту району (об'єкта) приводиться в готовність пункт управління, на якому організовують чергування відповідальних посадових осіб, уточнюють завдання штабу, служб і формувань цивільного захисту.

    Орган управління цивільного захисту наоснові прогнозування ознайомлює командирів рятувальних формувань з межами можливих зон стихійного лиха, вказує сигнали і способи оповіщення, місця евакуації населення, завдання формувань, транспорт для евакуації людей, сільськогосподарських тварин із небезпечних місць.

   Із виникненням загрози взоні затоплення потрібно організувати термінову евакуацію населення, сільськогосподарських тварин і матеріальних цінностей. Населенню повідомляють місця розгортання збірних евакуаційних пунктів, строки прибуття на пункти, маршрути евакуації пішки.Перед тим, як залишити будинки в зоні затоплення, потрібно перенести на горища або верхні поверхи все, що може пошкодити вода, виключити газ, освітлення, електронагрівні прилади, погасити вогонь у печах, взяти з собою документи і найбільш необхідні речі, невеликий запас продуктів, води і з'явитися на місце збору. Переправа 44 людей дозволяється тільки у позначеному броді глибиною не більше 1 м. При потребі евакуацію проводять на плотах, баржах, катерах, човнах та інших плаваючих засобах. Можна використати підручні засоби (колоди, дошки, бочки) і спорудити плоти (пороми).

   Одне з найважливіших завдань — це термінова організація пошуку людей на затопленій території. Для цього потрібно залучити всі плавзасоби, формування цивільного захисту, населення і при можливості запросити військові підрозділи.

   Під час проведення рятувальних робіт потерпілим потрібно виявляти витримку, стійкість, суворо виконувати вимоги рятівників. Не допускати переповнення рятувальних засобів (катерів, човнів, плотів та ін.), оскільки це ще більше загрожує безпеці людей.

   Під час посадки човен або інший засіб треба закріпити. Входять у човен по одному, ступаючи на середину настилу. Сідають за вказівкою старшого. Під час руху не дозволяється мінятися місцями і сідати на борт човна. Якщо людина потрапила у воду, потрібно пливти до найближчого незатопленого місця. Краще пливти під кутом до течії, поступово наближаючись до берега. Необхідно бути уважним, щоб не вдаритися об предмети, які пливуть під водою. При судорогах ноги її потрібно витягнути і за великий палець потягнути на себе.

   При загрозі стихійного лиха можлива зупинка роботи деяких підрозділів, цехів або відділів, а в навчальних закладах — занять. Зі зміною режиму роботи на об'єктах організовують цілодобове чергування відповідальних посадових осіб, спеціалістів аварійно-технічної служби. На евакуйованих фермах, уцехах, які тимчасово не працюють, потрібно вимкнути електроенергію, припинити подачу пари, газу, води. Якщо є можливість, дітей перевезти в інші школи, що знаходяться у безпечних місцях.

   Люди, які знаходяться на роботі, під час затоплення за розпорядженням адміністрації повинні припинити роботу і, дотримуючись встановленого порядку, перейти на підвищені місця. Люди, які під час раптового затоплення знаходилися в полі, лісі, також повинні перейти на підвищені місця або піднятися на дерева, використати різні плаваючі предмети: колоди, дошки, борти кузовів, бочки, камери шин автомобілів та сільськогосподарської техніки.

     Для захисту від затоплення населених пунктів, господарських будівель, виробничих приміщень споруджують найпростіші захисні гідротехнічні споруди: земляні насипи, загати, греблі. Крім цього, потрібно організувати спостереження за такими спорудами. Поблизу них на випадок просочування води зосереджують аварійні матеріали для закривання проривів для нарощування дамб.

     У зонах затоплень необхідно враховувати можливість різкої зміни обстановки. Тому від кожного формування, яке веде роботу самостійно, потрібно призначити спостерігача. Командир формування або старший групи повинен завчасно, на випадок інтенсивного підняття рівня води, намітити шляхи відходу людей у безпечні місця.

     Після того, як вода спала, населення повертається до місця постійного проживання і приступає до ліквідації наслідків затоплення, повені. У цей період потрібно залучити населення, рятувальні формування до виконання таких основних заходів: відведення води із затоплених місць та їх осушення; завалювання і прибирання на-півзруйнованих споруд, які не підлягають відновленню; відкачування води із підвальних та інших приміщень; ремонт пошкоджених водою будівель, комунально-енергетичної мережі, доріг, мостів та інших споруд; очищення затоплених ділянок, сільськогосподарських земель, угідь, територій цехів, тваринницьких ферм, сільських вулиць, дворів та ін. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

2. Таблиця

РОЗРАХУНОК

сил та засобів для ліквідації наслідків  надзвичайної ситуації пов’язаної з  затопленням або підтопленням населених  пунктів Бориспільського району, що можуть статись у результаті весняної повені, льодоходу та дощових паводків

у 2011 році

1. Для  будівництва тимчасових захисних  дамб під час різкого підвищення  рівня води використовуються  пісчані кар’єри на територіях  Гнідинської, Вишеньківської, Глибоцької, Вороньківської сільських рад.

2. Фінансування  заходів по ліквідації наслідків  надзвичайної ситуації здійснюється  за рахунок резервного фонду  бюджетів сільських рад та  району.

3. В  залежності від рівня надзвичайної  ситуації та масштабів шкідливої  дії паводкових вод за відповідним  поданням начальника ЦО району  можуть залучатись додаткові  сили та засоби регіонального  та державного рівнів.

4. Уразі  необхідності, для ведення повітряної  розвідки та оцінки масштабів  надзвичайної ситуації згідно  плану взаємодії використовується  гелікоптер МІ-8мт військової  частина А-2215, що дислокується  у м.Бориспіль.   
 

Начальник відділу з питань НС                                                           

     В.М. Петренко 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

3.Закарпаття постійно перебуває під загрозою затоплення

   Як повідомили кореспонденту UA-Reporter.com у Центрі пропаганди ГУ МНС в Закарпатській області, наш регіон через своє географічне розташування, завжди знаходиться під загрозою затоплення. Паводки тут – не рідкість. Вони повторюються раз у три–вісім років. За підрахунками спеціалістів, сумарні збитки від великої води за попередні двадцять років становлять майже 5 млрд. гривень. Особливо "плідним" що цього виявилось останнє десятиріччя, впродовж якого сталися три катастрофічні повені – у листопаді 1998-го, березні 2001-го і липні 2008-го.

   Ризик підтоплення існує і в інших державах, розташованих у басейні річки Тиса, що потребує міжнародної координації дій. З огляду на це у 2001-році було започатковано роботу Водного форуму басейну річки Тиса за участі п'яти країн – Румунії, Словаччини, Сербії, Угорщини та України. Згодом в Україні розробили Програму комплексного протипаводкового захисту в басейні річки Тиса у Закарпатській області на 2002-2015 роки, реалізація якої дозволить захистити від стихії 500 населених пунктів, 2600 виробничих об'єктів, 200 тисяч гектарів сільськогосподарських угідь. Приміром, у 2009 році згідно з вищезгаданою програмою протипаводкові роботи виконувалися на 40 об’єктах у 9 районах області. Станом на перше січня 2010 року здано в експлуатацію 27 об’єктів та 7 пускових комплексів. Введено в експлуатацію 25,66 км захисних дамб, 17,58 км берегоукріплень, 20 одиниць гідротехнічних споруд, в тому числі 2 автоматизованих гідропости в с.Хмелів Рахівського району та смт Солотвино Тячівського району. Цими заходами підвищено ступінь захисту від шкідливої дії вод 23 населених пунктів, близько 19,4 тис. га сільськогосподарських угідь.

   В області визначено понад 50 потенційно небезпечних ділянок, де існує загроза підтоплення населених пунктів. Ця державна програма передбачає також створення єдиного протипаводкового комплексу та прогнозування повеней і зон затоплення, оперативне оповіщення всіх учасників водогосподарського комплексу басейну р. Тиса про загрозу виникнення і проходження паводків, а головне – активне управління паводковим стоком шляхом здійснення організаційних та інженерних заходів на водозбірній площі. Впровадження спільної українсько-угорської автоматизованої інформаційно-вимірювальної системи /АІВС/ "Тиса" дозволяє здійснювати автоматизований моніторинг гідрологічної та метеорологічної ситуації у басейні кількох закарпатських рік, вчасно сповіщати населення про наближення біди. Роботою АІВС зацікавилися і в сусідніх Словаччині та Румунії.

   Останній (грудневий) паводок, який не завдав краю значної шкоди, продемонстрував ефективність цієї роботи. 24-26 грудня 2009 року на річках області сформувався потужний паводок з досягненнями по окремих водпостах ІІІ ступені протипаводкового захисту. Завдяки автоматизованій системі АІВС-Тиса про формування та розвиток цього паводку завчасно були повідомлені всі відповідальні організації. Завдяки вчасно побудованим спорудам вдалось захистити цілий ряд населених пунктів Рахівського, Тячівського, Хустського, Виноградівського, Мукачівського, Берегівського, Ужгородського районів. А там, де ще не дійшла черга до будівництва, і спостерігались надзвичайні ситуації місцевого характеру.

   Цьогорічна зима, яка видалася багатою на опади, викликає в місцевого населення (яке вже навчене гірким досвідом) неабиякі побоювання. Хоча, на думку фахівців, говорити, що найближчим часом Закарпаття очікує масштабний паводок, підстав нема. Заспокоює той факт, що кількість води в снігу, що випав, незначна, тому його танення не призведе до значного затоплення. Однак, усе залежить від погодних умов: при різкому потеплінні та наявності значних опадів підтоплення можуть стати суворою дійсністю, - розповів начальник обласного управління МНС генерал-майор служби цивільного захисту Володимир Бодак.

   З метою мінімізації наслідків проходження льодоходу, весняної повені та дощових паводків на річках Закарпаття у 2010 році та недопущення виникнення надзвичайних ситуацій в регіоні на всіх рівнях проаналізовані дії органів управління та сил під час їх пропуску в попередніх роках. На цій основі рішенням комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій Закарпатської облдержадміністрації затверджено комплексний план організаційних і практичних заходів. Також уточнено карти-схеми зон можливого підтоплення територій та населених пунктів, визначені об’єкти життєзабезпечення населення, транспорту, енергетики, зв’язку та інші об’єкти господарювання, що можуть зазнати негативного впливу природних явищ та уточнено розрахунок сил та засобів для проведення запобіжних заходів і виконання робіт з ліквідації їх наслідків.

   На засіданні комісії ТЕБ і НС підкреслювалась велика роль органів місцевого самоврядування, особливо сільських голів у роз’ясненні місцевому населенню необхідності проводити протипаводкові роботи – розчищати водовідвідні рівчаки і канави для стоку талої і дощової води для запобігання підтоплень їх особистих будинків і присадибних ділянок, наданні допомоги у цьому людям похилого віку,– продовжує Володимир Бодак.

   У лютому та на початку березня головним управлінням МНС в Закарпатській області проводиться комплекс заходів щодо безаварійного пропуску повеневих вод та льодоходу. Наразі рівень води на річках та водоймах не перевищує небезпечної межі, отож загрози підтоплень немає. Оперативно-чергова служба МНС разом з обласним центром Гідрометеорології та облводгопом постійно відслідковує гідрологічну обстановку та рівень води на об’єктах, рівень снігу, його щільність й насиченість водою. Аероглісер, плаваючий транспортер, надувні човни, електростанції, мотопомпи та інша рятувальна техніка й оснащення в гарнізонах та аварійно-рятувальному загоні спеціального призначення знаходиться в стані бойової готовності. Постійно уточнюється розрахунок сил і засобів державних установ та організацій, які можуть залучатися для проведення запобіжних заходів щодо недопущення виникнення НС під час пропуску повені, паводку та льодоходу. Беззаперечно, що головним у захисті регіону проти надзвичайної ситуації є злагоджена робота підрозділів МНС, облводгоспу та місцевої влади.

   Особлива увага приділяється захисту мостів та підмостових опор від льодоходу. З метою недопущення льодових заторів аварійно-рятувальним загоном спеціального призначення укладено угоду на вибухові роботи з Державним територіально-галузевим об’єднанням «Львівська залізниця» та окремими міськими та районними держадміністраціями. Для проведення вибухових робіт з ліквідації льодових пасток на водних об’єктах підготовлено два піротехнічні розрахунки. Проблемними у цьому плані залишаються Міжгірський, Рахівський та Тячівський райони.

    Аналізуючи можливі варіанти розвитку паводкової ситуації по ріці Тиса та її притоках, надані Закарпатським обласним виробничим управлінням по меліорації і водному господарству, для своєчасного та ефективного реагування на надзвичайні ситуації, пов’язані з проходженням льодоходу на водних об’єктах області, визначено райони ймовірного проведення рятувальних робіт, місць розташування та зосередження сил і засобів зведених загонів головного управління МНС України в Закарпатській області.

На Закарпатті діють комплексні програми протипаводкового захисту і прогнозування повеней.

4. Проведення інженерних робіт в осередках ураження і зонах зараження та катастрофічного затоплення

   Основу невоєнізованих формувань цивільної оборони складають формування територіальні і формування служб, що призначенні для проведення пошуковорятувальних та інших невідкладних робіт в осередках ураження (зараження) і зонах катастрофічного затоплення, серед яких значну роль мають інженерні формування.

    До них відносяться, зведені загони (команди) механізації робіт, команди по ремонту та відновленню доріг та мостів, команди (групи, ланки) інженерної розвідки, команди (групи) підривних робіт, ланки по обслуговуванню сховищ та укриттів.

    Головне призначення інженерних невоєнізованих формувань (територіальних і об’єктових)  – проведення запобіжних робіт при загрозі виникнення надзвичайних ситуацій, пошуку та визволення потерпілих з під завалів в осередках ураження, проведення інженерних і невідкладних аварійновідновлювальних робіт.Пошуковорятувальні роботи в осередках ураження внаслідок надзвичайних ситуацій включають:пошук потерпілих і визволення їх із під завалів, пошкоджених, затоплених (підтоплених), задимлених будинків і споруд та  що горять;відкопування зруйнованих, пошкоджених і завалених захисних споруд і підвальних приміщень;подавання повітря у зруйновані, пошкоджені і завалені захисні споруди і підвальні приміщення;надання першої допомоги потерпілим і їх евакуація в лікувальні заклади;вивід населення із небезпечних зон в безпечні райони;проведення санітарної обробки людей, дезактиваційних і дегазаційних робіт.Інші невідкладні роботи в осередках ураження (зараження) та зонах катастрофічного затоплення (підтоплення) включають:

прокладання колонних шляхів і устрій проїздів (проходів) у завалах і зонах зараження;

локалізацію аварій на газових, енергетичних, водопровідних, каналізаційних і технологічних  мережах з метою створення  необхідних умов для проведення пошуковорятівних робіт;

закріплення або обвал конструкцій будинків і споруд, що загрожують обвалом  і не дозволяють безпечному руху транспорту і проведення рятівних робіт;

ремонт  та відновлення пошкоджених і  зруйнованих ліній зв’язку і  комунальноенергетичних мереж з  метою забезпечення пошуковорятівних робіт, а також захисних споруд на випадок нових надзвичайних ситуацій;