Розширення Європейського Союзу

РЕФЕРАТ

з дисципліни «Европейська інтеграційна політика»

РОЗШИРЕННЯ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЗМІСТ

 

ВСТУП……………………………………………………………………………..3

1. Коротка характеристика Європейського Союзу…………………………5
2. Розширення Європейського Союзу…………………………………..…...9

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………...13

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………….15

ДОДАТКИ………………………………………………………………………..19

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Актуальність теми. За останні десятиліття у світі активізувалися інтеграційні процеси, які розвиваються в різних регіонах і охоплюють різні сфери відносин держав, важливу роль у розвитку цих процесів відіграють міжнародні організації, які сприяють співробітництву держав у сфері здійснення ними суверенних прав. Однією з таких міжнародних, регіональних організацій є Європейський Союз (ЄС).

Прокладаючи шлях до інтеграції держав-націй у колективний  наддержавний економічний й у  кінцевому підсумку політичний союз, Європа також вказує напрямок до утворення більших форм пост національної організації, що виходить за вузькі уявлення, характерні для епохи націоналізму. ЄС є найбагатостороннішим організованим регіоном світу. Досягнення успіху в області політичного об'єднання цього регіону можуть призвести до створення єдиної структури, яка об'єднує близько 500 млн. чоловік, які живуть в умовах демократії і мають високий рівень життя. Така Європа неминуче стане світовою державою. Європа також служить трампліном для подальшого просування демократії у глиб Євразії.

Така міжнародна організація як Європейський Союз привертає особливу увагу, тому що саме вона є фундаментом загальноєвропейського дому. Основна відмінність ЄС від інших організацій полягає, перш за все, в глобальності поставлених завдань і в комплексному підході до їх вирішення.

Досягнення  економічних цілей та їх поетапна реалізація в співтоваристві тісно пов'язані з інтеграційними процесами в політиці та праві, і закріплюються створенням спільних норм права держав-членів.

Міжнародні  організації діють в сфері  міждержавного співробітництва, не зачіпаючи внутрішніх функцій держав-членів та їх функціональних структур. А Європейський Союз – це наднаціональна організація, оскільки його завдання полягає в уніфікації територій, політики та економіки держав-членів. З цією метою він наділяється повноваженнями, аналогічно державним, і виконує їх на території держав-членів відносно їхніх громадян.

Об’єкт дослідження – міжнародна організація Європейський Союз.

Предмет дослідження – передумови, історична ретроспектива, динаміка розвитку та розширення ЄС.

Мета даної роботи – визначити передумови, історичну ретроспективу, динаміку розвитку та розширення ЄС.

Основними завданнями роботи було:

1. визначити основні передумови створення ЄС;
2. розглянути історичні нариси розвитку Євросоюзу;
3. вивчити основні етапи розширення Європейського Союзу.

Для вирішення  поставлених завдань і досягнення поставлених цілей у ході дослідження  використовувалися такі наукові  методи, як метод аналізу, синтезу, узагальнення, а також історико-правові, порівняльно-правові  методи. Джерелами для цієї роботи послугували нормативно-правові акти, Інтернет-ресурси та різноманітні видання: учбові посібники, підручники, наукова література, деякі американські видання та комп'ютерні тексти.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Коротка характеристика Європейського Союзу

 

Європейський союз (Євросоюз, ЄС) – економічне та політичне об'єднання 27 європейських держав [42]. Крім того до ЄС відносяться спеціальні території, це особливі і залежні території країн-членів ЄС:

• заморські території та коронні володіння Сполученого Королівства Великобританії і Північної Ірландії, що входять у ЄС через членство Великобританії згідно з Актом про приєднання 1972 року (Норманські острови: Гернсі, Олрдерні, Сарк, Херм, а також Острів Мен та Гібралтар);
• особливі території по за Європою, що входять у ЄС: Азорські острови, Гваделупа, Канарські острови, Мадейра, Мартініка, Мелілья, Реюньон, Сеута, Французька Гвіана;
• згідно зі ст.182 Договору о функціонуванні ЄС, країні-члени ЄС асоціюють з ЄС землі та території по за Європою, які підтримують особливі стосунки з: Данією – Гренландія; Францією – Нова Каледонія, Французька Полінезія, Уолліс і Футуна, Сен-Пьер і Мікелон, Майотта, Французькі Південні та Антарктичні території; Нідерландами – Аруба, Нідерландські Антильські острови; Сполученим Королівством – Ангілья, Бермуди, Британська Арктична територія, Британська територія в Індійському океані, Британські Віргінські острови, Кайманові острови, Монсеррат, Острів Святої Єлени, Фолкленди, Острови Питкерн, Теркс и Кайнос, Південна Георгія і Південні Сендвічеви острови.

Націлений на регіональну  інтеграцію, Союз був юридично закріплений  Маастрихтським договором у 1993 році на принципах Європейських співтовариств [22].

Вже після Першої світової війни європейська ідея була присутня у політичних дискусіях, але не привела до конкретних кроків. Потім, після руйнувань, які принесла Друга світова війна, європейські лідери прийшли до переконання, що співпраця та загальні зусилля є кращим способом забезпечення миру, стабільності і процвітання в Європі. Процес почався 9 травня 1950 року промовою Роберта Шумана, міністра закордонних справ Франції, який запропонував об'єднати вугільну і сталеливарну промисловість Франції і Федеративної Республіки Німеччини.

Ця концепція  була реалізована в 1951 році Паризькому Договором, що встановив Європейське співтовариство вугілля і сталі з шістьма країнами-членами: Бельгія, Франція, Німеччина, Італія, Люксембург та Нідерланди. Успіх Договору надихнув ці шість країн розширити процес на інші сфери.

У 1957 році Римський Договір  встановив Європейське економічне співтовариство і Європейське співтовариство з атомної енергії. Вони, відповідно, були націлені на створення митного союзу і ломку внутрішніх торговельних бар'єрів усередині Співтовариства, а також розвиток ядерної енергії в мирних цілях.

У 1967 році відбулося  злиття виконавчих органів трьох  Співтовариств, в результаті чого була створена базова структура, визнана  сьогодні, з такими основними інститутами, як Європейська Комісія, Рада, Парламент  і Суд.

Наступним наріжним каменем у процесі європейської інтеграції став Маастрихтський Договір 1992 року, який визначив три стовпи Європейського Союзу: перший – це Європейське Співтовариство, два нових – це міжурядове співробітництво в міжнародній політиці та в галузі безпеки, а також у правосудді і внутрішніх справах. Крім того, Маастрихтський Договір визначив рамки для єдиної валюти і більшої політичної інтеграції.

Подальші кроки обговорювалися на Міжурядової конференції, яка  розпочалася у 1996 році в Туріні і  завершилася підписанням Амстердамського договору в червні 1997 року. Завданням наступного століття буде розширення Європейського Союзу і включення нових країн-членів – особливо з Центральної та Східної Європи.

ЄС має власну офіційну символіку – прапор і  гімн. Прапор затверджений у 1986 році і являє собою синє полотнище у формі прямокутника з співвідношенням довжини і висоти 1,5:1, в центрі якого розташовані по колу 12 золотих зірок. Вперше цей прапор було піднято перед будівлею Європейської комісії в Брюсселі 29 травня 1986. Гімн ЄС – Ода радості Людвіга ван Бетховена, фрагмент його Дев'ятої симфонії (що також є і гімном інший загальноєвропейської організації – Ради Європи).

Хоча ЄС не має  офіційної столиці (країни-члени  є черзі головами Співтовариства протягом півроку згідно латинському алфавіту), більшість основних інститутів ЄС розташовані в Брюсселі (Бельгія). Крім цього деякі органи ЄС знаходяться в Люксембурзі, Страсбурзі, Франкфурті-на-Майні та інших великих містах.

В межах ЄС офіційно рівноправно використовуються 23 мови: англійська, болгарська, угорська, грецька, датська, ірландська, іспанська, італійська, латиська, литовська, мальтійська, німецька, нідерландська, польська, португальська, румунська, словацька, словенська, фінська, французька, чеська , шведський, естонський. На робочому рівні, як правило, використовуються англійська і французька. За даними офіційного опитування Європейського союзу 18% населення ЄС не вірять в бога, 27% допускають існування надприродної «духовної життєвої сили», в той час як 52% вірять у конкретного (особистого) бога [13].

Приблизно з  п'ятьмастами мільйонами жителів [19] частка ЄС як цілого в світовому валовому внутрішньому продукті становила в 2009 році близько 28% (16,4 трлн доларів) за номінальним значенням і близько 21% (14,8 трлн доларів) – за паритетом купівельної спроможності [12].

За допомогою  стандартизованої системи законів, що діють у всіх країнах Союзу, було створено спільний ринок, який гарантує вільний рух людей, товарів, капіталу та послуг, включаючи скасування паспортного  контролю між 22 країнами-членами Шенгенською угодою [47]. Союз приймає закони (директиви, законодавчі акти та постанови) у сфері правосуддя і внутрішніх справ, а також виробляє спільну політику в галузі торгівлі [3], сільського господарства, рибальства [2] і регіонального розвитку [1]. Шістнадцять країн союзу ввели в обіг єдину валюту, євро, утворивши євро зону.

Будучи суб'єктом  міжнародного публічного права, Союз має  повноваження на участь у міжнародних  відносинах та укладання міжнародних  договорів [29]. Сформована спільна зовнішня політика та політика безпеки, яка передбачає проведення узгодженої зовнішньої і оборонної політики. По всьому світу засновані постійні дипломатичні місії ЄС, діють представництва в Організації Об'єднаних Націй, СОТ, Великій вісімці (G8) і Групі двадцяти (G20).

ЄС – міжнародна утворення, що поєднує ознаки міжнародної  організації (міждержавність) і держави (наддержавність) [28], однак формально  він не є ні тим, ні іншим. У певних областях рішення приймаються незалежними  наднаціональними інститутами, а в інших – здійснюються за допомогою переговорів між державами-членами. Найбільш важливими інститутами ЄС є Європейська комісія, Європейський парламент, Рада Европейского союзу, Європейська рада, Суд Європейського союзу та Європейський центральний банк.

Отже, Європейський союз (Євросоюз) – об'єднання 27 європейських держав, що підписали Договір про  Європейський Союз (Маастрихтський договір). Є організацією, що має наднаціональний  характер, зі своїми органами влади  та обмеженим суверенітетом країн-членів. Союз є суб'єктом міжнародного публічного права, має повноваження на участь у міжнародних відносинах і грає в них велику роль. В Союзі діє спільна зовнішня політика і політика безпеки.

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Розширення Європейського Союзу

 

Розширення  Європейського союзу – це процес укрупнення Європейського союзу шляхом вступу до нього нових держав-членів. Процес розпочався з «Внутрішніх шести», що заснували «Європейське об'єднання вугілля і сталі» (попередника ЄС) в 1952 році. З тих пір кількість країн, що вступили до Союзу, збільшилася до 27 держав, включаючи Болгарію і Румунію, що приєдналися в 2007 році.

На даний  момент ведуться переговори про вступ  з кількома державами. Іноді процес розширення також називають Європейською інтеграцією. Однак цей термін використовується і коли мова йде про посилення співпраці між державами-членами ЄС, коли їхні уряди поступово гармонізують внутрішньодержавне законодавство.

Щоб приєднатися  до Європейського союзу, держава-заявник  повинна задовольняти політичним та економічним умовам, загальновідомим як Копенгагенські критерії (на честь саміту, який пройшов у Копенгагені в 1993 році) [5]. Згідно цих критеріїв держава, яка хоче стати членом ЄС має відповідати всім критеріям, викладених в:

1. Маастрихтській угоді 1992 року (ст. 49) – географічні та загальні політичні критерії;
2. Декларації Європейської ради від червня 1993 року в Копенгагені, тобто Копенгагенські критерії – більш детальний опис загальної політики:  політичні, економічні, законодавчі;
3. Структурі переговорів з державою-кандидатом щодо визначення і деталізація умов вступу, твердженню, яке підкреслює, що новий член не може вступити в союз, у разі, якщо сам ЄС не має достатню «поглинальну місткість» для цього.

На сьогоднішній день процес вступу супроводжується  цілою низкою формальних кроків, починаючи з перед вступного договору і закінчуючи ратифікацією заключного договору про вступ. Над цими кроками здійснює контроль Єврокомісія (Головуправління з розширення), але актуальні переговори проводяться між країнами-членами союзу і країною-кандидатом.

У теорії будь-яка  Європейська країна може приєднатися  до Євросоюзу. Рада ЄС консультується з Комісією та Європарламентом і  виносить рішення про початок  переговорів щодо вступу. Рада відхиляє або схвалює заявку тільки одностайно. Щоб отримати схвалення заявки, країна повинна відповідати наступним критеріям:

• повинна бути «європейською державою»;
• повинна дотримуватися принципів свободи, демократії, поваги до прав людини та фундаментальних свобод, верховенства закону.

Для отримання членства необхідна наступне:

• відповідність Копенгагенським критеріям, визнаних Радою у 1993 році;
• стабільність інститутів, що гарантують демократію, верховенство закону, людські права, повагу і захист меншин;
• існування функціональної ринкової економіки, так само, як і здатності впоратися з конкурентним тиском та ринковими цінами в межах Союзу;
• здатність прийняти зобов'язання членства включаючи прихильність політичним, економічним і грошово-кредитним цілям союзу.

У грудні 1995 року Мадридською Єврорадою були переглянуті критерії членства щодо включення умов для інтеграції держави-члена через відповідне регулювання його адміністративних структур: так як важливо, щоб законодавство Євросоюзу відбивалося в національному законодавстві, важливо, щоб переглянуте національне законодавство здійснювалося ефективно через відповідні адміністративні і судові структури.

Перш ніж  країна подасть заявку на вступ, вона зазвичай має підписати угоду  про асоційоване членство, щоб  допомогти підготувати країну до статусу кандидата і, можливо, члена. Багато країн не задовольняють навіть критеріям, необхідним для того, щоб  почати переговори раніше, ніж вони почнуть застосовуватися, тому це потребує довгих років, щоб підготуватися до процесу. Угода про асоційоване членство допомагає підготуватися до цього першого кроку. Коли країна офіційно запрошує членство, Рада просить Комісію висловити думки щодо готовності країни почати переговори. Рада може прийняти або відхилити думку Комісії. Якщо рада вирішує відкрити переговори, починається процес перевірки. Це процес, протягом якого ЄС і країна-кандидат досліджують свої закони і закони ЄС, визначаючи існуючі відмінності. Після цього Рада рекомендує почати переговори щодо «глав» закону, коли вирішує, що є достатньо точок дотику для конструктивних переговорів. Переговори зазвичай полягають в тому, що держава-кандидат намагається переконати ЄС, що його закони та адміністративне управління достатньо розвинені, щоб виконувати Європейський закон, який може здійснюватися, як визнано повними державами-членами.

Детальніші  данні про вступ країн до ЄС, наведені в таблицях 1-14. Представлені таблиці містять статистичні дані про минулих і майбутніх розширень Європейського союзу. За винятком даних про майбутні розширеннях, всі дані по населенню, території і валового внутрішнього продукту країн вказані на момент відповідного розширення, ілюструючи історично точні зміни Союзу. У відомостях про майбутні розширеннях використані поточні значення [15].

Подальше розширення відкрито для будь-якої європейської демократичної країни з вільним  ринком, що має бажання і можливості для приведення законодавства у  відповідність з правом ЄС [6]. Умови вступу включені в Копенгагенські критерії, узгоджені в 1992 році і закріплені в Маастрихтському договорі (ст/ 49). Чи є країна європейської визначається політичною оцінкою, що проводиться інститутами ЄС [8].

На даний момент чотири країни мають статус кандидата: Ісландія (подала заявку в 2009 році), Македонія (в 2004), Туреччина (в 1987) і Хорватія (в 2003), при цьому Македонія ще не почала переговорів з приєднання [7]. Решта держав Західних Балкан підписали Угоду про стабілізацію та асоціацію, яка вже набула чинності для Албанії, Хорватії і Македонії, яка зазвичай передує подачі заяви на членство[7]. Чорногорія, Албанія і Сербія також подали заяву в грудні 2008, квітні 2009 та грудні 2009 відповідно, але Європейська комісія ще не винесла рішення стосовно них. Проте згідно підписаного договору між ЄС та Хорватією, остання стане повноправним членом ЄС вже 1 липня 2013 року.

Таким чином, Європейський Союз за всю історію свого існування  пережив сім розширень відповідно у 1958 р., 1973 р, 1981 р., 1986 р., 1995 р., 2004 р. і 2007 р. Такі держави як Ісландія, Македонія, Туреччина і Хорватія є країнами-кандидатами у Євросоюз. Албанія, Сербія і Чорногорія лише подали заяви на вступ до ЄС.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

 

Європейський  Союз (European Union) – найбільше регіональне об'єднання, спрямоване на створення політичної і валютно-економічного союзу європейських держав з метою усунення всіх перешкод на шляху вільного пересування товарів, послуг, капіталу і людей, а також для формування єдиної зовнішньої політики і політики в сфері безпеки.

До складу Європейського  Союзу входить 27 держав: Австрія, Бельгія, Болгарія, Великобританія, Угорщина, Німеччина, Греція, Данія, Ірландія, Іспанія, Італія, Кіпр, Латвія, Литва, Люксембург, Мальта, Нідерланди, Польща, Португалія, Румунія, Словаччина, Словенія, Фінляндія, Франція, Чехія, Швеція, Естонія. А з 1 липня 2013 року приєднається Хорватія.

Вже після Першої світової війни європейська ідея була присутня у політичних дискусіях, але не привела до конкретних кроків. Потім, після руйнувань, які принесла Друга світова війна, європейські лідери прийшли до переконання, що співпраця та загальні зусилля є кращим способом забезпечення миру, стабільності і процвітання в Європі. Процес почався 9 травня 1950 року промовою Роберта Шумана, міністра закордонних справ Франції, який запропонував об'єднати вугільну і сталеливарну промисловість Франції і Федеративної Республіки Німеччини.

Ця концепція  була реалізована в 1951 році Паризькому Договором, що встановив Європейське співтовариство вугілля і сталі з шістьма країнами-членами: Бельгія, Франція, Німеччина, Італія, Люксембург та Нідерланди. Успіх Договору надихнув ці шість країн розширити процес на інші сфери.

У 1957 році Римський Договір  встановив Європейське економічне співтовариство і Європейське співтовариство з атомної енергії. Вони, відповідно, були націлені на створення митного союзу і ломку внутрішніх торговельних бар'єрів усередині Співтовариства, а також розвиток ядерної енергії в мирних цілях.

У 1967 році відбулося злиття виконавчих органів трьох Співтовариств, в результаті чого була створена базова структура, визнана сьогодні, з такими основними інститутами, як Європейська Комісія, Рада, Парламент і Суд.

Наступним наріжним каменем у процесі європейської інтеграції став Маастрихтський Договір 1992 року, який визначив три стовпи Європейського Союзу: перший – це Європейське Співтовариство, два нових – це міжурядове співробітництво в міжнародній політиці та в галузі безпеки, а також у правосудді і внутрішніх справах. Крім того, Маастрихтський Договір визначив рамки для єдиної валюти і більшої політичної інтеграції.

Подальші кроки обговорювалися на Міжурядової конференції, яка  розпочалася у 1996 році в Туріні і  завершилася підписанням Амстердамського договору в червні 1997 року. Завданням наступного століття буде розширення Європейського Союзу і включення нових країн-членів – особливо з Центральної та Східної Європи.

У Європейському Союзі  створено єдиний внутрішній ринок, знято  обмеження на вільне переміщення товарів, капіталів, робочої сили між країнами, утворена єдина валютна система з єдиним керівним грошово-кредитною установою.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

1. Activities of the European Union: Regional Policy – [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://europa.eu/pol/reg/index_en.htm
2. Agriculture and Fisheries Council – [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://consilium.europa.eu/showPage.aspx?id=414&lang=en
3. Common commercial policy (англ.). Глоссарий портала «Европа». Портал «Европа» – [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://europa.eu/scadplus/glossary/commercial_policy_en.htm
4. Economic, industry andcorporate trends,  A report from the Economist Intelligence Unit sponsored by Cisco Systems – [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://graphics.eiu.com/files/ad_pdfs/eiuForesight2020_WP.pdf
5. European Commission Enlargement Accession criteria – [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://ec.europa.eu/enlargement/enlargement_process/accession_process/criteria/index_en.htm
6. European Commission Enlargement Conditions for Enlargement – [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://ec.europa.eu/enlargement/the-policy/conditions-for-enlargement/index_en.htm
7. European Commission Enlargement Countries on the road to EU membership – [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://ec.europa.eu/enlargement/the-policy/countries-on-the-road-to-membership/index_en.htm
8. European Parliament Briefing No 23  
   Legal questions of enlargement – [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.europarl.europa.eu/enlargement/briefings/23a2_en.htm
9. For Czechs, euro adoption still a long way off – [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.radio.cz/en/section/curraffrs/for-czechs-euro-adoption-still-a-long-way-off
10. International Monetary Fund, Data and Statistics – [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.imf.org/external/data.htm
11. International Monetary Fund, World Economic Outlook Database – [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.imf.org/external/ns/search.aspx?NewQuery=european%20union&col=SITENG&filter_val=N&lan=eng 
12. International Monetary Fund. Report for Selected Country Groups and Subjects – [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.imf.org/external/pubs/ft/weo/2010/01/weodata/weorept.aspx?sy=2005&ey=2009&scsm=1&ssd=1&sort=country&ds=.&br=1&c=001%2C998&s=NGDP_RPCH%2CNGDPD%2CPPPGDP%2CPPPPC%2CPPPSH&grp=1&a=1&pr.x=36&pr.y=15
13. Social values, Science and Technology. — Directorate General Research, European Union. — P. 7–11. – [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://ec.europa.eu/public_opinion/archives/ebs/ebs_225_report_en.pdf
14. The European Atomic Energy Community (EURATOM) – [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://ec.europa.eu/energy/nuclear/euratom/euratom_en.htm

15. The Groningen Growth and Development Centre Projects – [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.ggdc.net/projects/index.htm

16. THE TREATY OF AMSTERDAM – [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.eurotreaties.com/amsterdamtreaty.pdf
17. The Treaty of Maastricht (1992) – [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.historiasiglo20.org/europe/maastricht.htm
18. The Treaty of Nice – [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.historiasiglo20.org/europe/niza.htm
19. Total population as of 1 January 2010 – [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://epp.eurostat.ec.europa.eu/tgm/table.do?tab=table&language=en&pcode=tps00001&tableSelection=1&footnotes=yes&labeling=labels&plugin=1
20. Treaty establishing a Constitution for Europe – [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://eur-lex.europa.eu/JOHtml.do?uri=OJ:C:2004:310:SOM:EN:HTML
21. Treaty of Lisbon amending the Treaty on European Union and the Treaty establishing the European Community, signed at Lisbon, 13 December 2007 – [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://eur-lex.europa.eu/JOHtml.do?uri=OJ:C:2007:306:SOM:EN:HTML
22. Treaty of Maastricht on European Union – [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://europa.eu/legislation_summaries/economic_and_monetary_affairs/institutional_and_economic_framework/treaties_maastricht_en.htm
23. TREATY ON EUROPEAN UNION Official Journal C 191, 29 July 1992 – [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://eurlex.europa.eu/en/treaties/dat/11992M/htm/11992M.html#0001000001
24. World Trade Organisation – [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.wto.org/english/res_e/booksp_e/anrep_e/world_trade_report09_e.pdf
25. Европейское экономическое сообщество – [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://ru.wikipedia.org/wiki/Европейское_экономическое_сообщество
26. ЕК предложила Эстонии присоединиться к еврозоне // Novosti ERR, 12.05.2010 – [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://rus.err.ee/
27. М. Витебский Принята самая толстая в мире конституция/Витебский М.// Лента.Ру. – 04.12.2010 – [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://lenta.ru/articles/2004/11/01/euroconst/
28. Anneli Albi Implications of the European constitution // EU enlargement and the constitutions of Central and Eastern Europe. — Cambridge, UK: Cambridge University Press, 2008, 2005. — P. 204.
29. Sari, Aurel The Conclusion of International Agreements by the European Union in the Context of the ESDP (англ.) // International and Comparative Law Quarterly. — Social Science Electronic Publishing, 2008. — Vol. 57. — P. 53—86.
30. Shore, Cris. «Изобретая народ Европы: Критический подход к европейскому сообществу культурной политики». Человек 28, №. 4. (декабрь, 1993): 779–800.
31. Борко Ю.А. Что такое Европейский Союз. М., 2000.
32. Дабровски М. Обновленный Европейский союз /М. Дабровски // Неприкосновенный запас: дебаты о политике и культуре. - 2008. - №6 - с. 211-219.
33. Европейский Союз. Путеводитель. М., 2003.
34. Евстигнеев В. Р. Валютно-финансовая интеграция в ЕС и СНГ: Сравнительный систематизированный анализ. — М.: Наука, 1997.
35. Калиниченко П.А. О гражданстве Европейского Союза // МЖМП № 3/ 2000, С. 51–54.
36. Кашкин С. Ю., Калиниченко П. А.,Четвериков А. О. Глава 1. Историческая эволюция Европейского Союза и его правовой системы: от европейской идеи к Европейской конституции // Введение в право Европейского Союза: учебник / Под ред. Кашкина С. Ю. — 3-е изд., перераб. и доп. — М.: «Эксмо», 2010. — С. 36.
37. Ковальский Е. Нормативные основы динамики интеграционного процесса на пространстве общеевропейского рынка/ Е. Ковальский // Государство и право. - 2008. - №8 - с. 36-46.
38. Лопатников Д.Л. Экономическая география и регионалистика: учеб. пособие д/студентов вузов/ Д.Л. Лопатников. - М.: Гардарики, 2006. - 224 с.
39. Международная экономическая интеграция: учеб. пособие/под ред. Н.Н. Ливенцева. - М.: Экономистъ, 2006. - 403 с.
40. Міжнародні економічні відносини: Навч. посіб. для студ. вузів / В. В. для студ. вузів / В. В. Козик та ін.— Львів: Львівська політехніка, 1999.
41. Овчинников Г. П. Международная экономика: Учеб. пособие. — 2-е изд.,испр. и доп. — СПб.: Изд-во В. А. Михайлова, 1999.
42. Райзберг Б. А., Лозовский Л. Ш., Стародубцева Е. Б. Европейский союз. // Современный экономический словарь. — 5-е изд., перераб. и доп. — М.: ИНФРА-М, 2007.
43. Сумароков В.Н. Расширение Европейского союза и внешнеэкономические связи России/В.Н. Сумароков, Н.В. Сумароков. - М.: Финансы и статистика, 2006. - 256 с.
44. Фурман Е. Идея интеграции в ЕС и СНГ: социальная база и альтернативы/Е. Фурман // Современная Европа. - 2007. - №2 - с. 61-77.
45. Четвериков А.О. Европейский Союз: новый этап интеграции (политико-правовые аспекты) / Общество, политика, наука: новые перспективы. М.: Московский общественный научный фонд, 2000. С. 412 - 437.
46. Шемятенков В.Г. Европейская интеграция. – М., Международные отношения, 2003.
47. European Commission Home Affairs, Schengen Area – [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://ec.europa.eu/home-affairs/policies/borders/borders_schengen_en.htm