Система митного оформлення вантажів

Зміст

Вступ

1. Особливості митного оформлення при переміщенні вантажів через митний кордон
2. Декларування вантажів як структурний елемент системи митного оформлення
3. Митні документи та специфіка їх оформлення
4. Вантажна митна декларація як основний документ при здійсненні митного оформлення вантажів

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Митна справа - це відносини, що складаються в системі зовнішньоекономічних відносин, важлива ланка в міжнародному співробітництві на регіональному  та національному рівнях. Вона складається  з митної політики, міжнародних правил, зовнішньо торгівельних угод, порядку  та умов переміщення через митні  кордони товарних, транспортних, фінансових та інформаційних потоків, а також  із загально прийнятних заходів тарифного  та нетарифного регулювання, експортного  контролю тощо.

У нових умовах митна справа виступає не лише як інструмент та провідник  зовнішньоекономічної діяльності, а  й має важливе значення, стаючи регулятором і засобом формування нових економічних відносин та зв’язків. Вивчення митної справи набуває особливої актуальності в сучасних умовах, оскільки її об’єктивно зростаюча роль у внутрішньо економічних процесах та розширення діапазону її впливу на зовнішньоекономічну діяльність зумовили, в свою чергу, необхідність підходу до регулювання всього складного та неоднорідного комплексу відносин, пов’язаних безпосередньо з реалізацією митної справи. Врахування цих обставин є необхідною умовою проведення ефективної митної політики. Кількісне зростання зовнішньоекономічних зв’язків, суттєві якісні зміни вимагають активного втручання держав у процес регулювання цієї діяльності з метою оптимізації, підвищення ефективності засобів, форм та інструментів.

1. Особливості митного оформлення при переміщенні вантажів через митний кордон

При визначенні митно-тарифної політики з огляду на функціональну  спрямованість однією із складових  є система митного оформлення. При цьому під митним оформленням  розуміють сукупність дій, пов'язаних з пропуском в Україну чи за її межі товарів, майна та інших предметів, що переміщуються через митний кордон України.

Воно здійснюється службовими особами митниці з метою забезпечення митного контролю та із застосуванням  засобів державного регулювання  ввезення чи вивезення товарів та інших предметів.

Процедура митного оформлення є суттєвим важелем митно-тарифної політики який може стимулювати реалізацію економічних інтересів суб'єктів  господарювання у сфері зовнішньоекономічних відносин, чи навпаки перешкоджати їх реалізації. Ускладнення процедури  митного оформлення, збільшення кількості  документів при проходженні товарів  через митний кордон стає значним  протекціоністським бар'єром.

Система митного контролю та митного оформлення є адміністративними  заходами, які здійснює держава при  регулюванні зовнішньоекономічної діяльності. Ці адміністративні інструменти  входять до системи митного управління зовнішньоекономічними зв'язками.

Комплекс заходів системи  митного оформлення можна класифікувати  на три групи:

1. Митне оформлення - це  засвідчення відомостей, одержаних  під час здійснення митного  контролю товарів і транспортних  засобів, які переміщуються через  митний кордон України.

2. Юридичне оформлення  результатів митного контролю.

3. Ведення статистичного  обліку ввезення на митну територію  України, вивезення за її межі  і транзиту через її територію  товарів і транспортних засобів.

Операції митного оформлення, порядок їх здійснення, а також  форми митних декларацій та інших  документів, що застосовуються під  час митного оформлення товарів  та транспортних засобів, та порядок  їх заповнення визначаються Державною  митною службою України.

Митному оформленню передує  система процедур, які визначаються як попередні операції, вони мають  сприяти прискоренню митного  оформлення товарів і транспортних засобів. Митне оформлення розпочинається після подання митному органу митної декларації, а також усіх необхідних для здійснення митного  контролю та оформлення документів відомостей щодо товарів і транспортних засобів, які підлягають митному оформленню.

Перелік документів, необхідних для проведення митного оформлення, визначається митним режимом, відповідно до якого проводиться оформлення, та встановлюється КМУ.

До відомостей, які необхідно  довести митному органу, необхідно  віднести інформацію про місцезнаходження товарів та транспортних засобів, про  готовність до митного контролю, відомості  про особу, що надає товари та транспортні  засоби до митного контролю, тощо.

Свідченням прийняття  товарів та документів на них до митного контролю та митного оформлення є проставлення відповідних відміток на митній декларації.

З метою здійснення митного  контролю та митного оформлення товарів  митним органом за вмотивованим письмовим  розпорядженням керівника відповідного митного органу або його заступника можуть братися проби та зразки зазначених товарів для дослідження (аналізу, експертизи). Під зразком товару варто розуміти одиницю продукції, що є тотожною по структурі, складу і властивостях усієї партії товару. Під пробою розуміється оптимально необхідна частина зразка товару, тотожна по складу і властивостях всьому об'єкту дослідження. Оплата проведення дослідження (аналізу, експертизи) товарів  здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Декларанти мають право  ознайомлюватися з результатами проведеного дослідження (аналізу, експертизи) взятих проб та зразків  товарів та отримувати копії результатів  досліджень (аналізів, експертиз).

Порядок взяття проб та зразків  товарів, строк проведення їх дослідження (аналізу, експертизи), а також розпорядження  ними встановлюються Кабінетом Міністрів  України.

Відповідно до законодавства  України у ряді випадків передбачено  спрощений порядок митного оформлення. При цьому товари, що підлягають митному оформленню у спрощеному порядку, можна класифікувати на на дві групи.

До першої групи, відносяться  товари необхідні для здолання суспільно  небезпечних наслідків: стихійного лиха (повінь, землетрус, сніжна замет  та ін.); аварій, тобто збитків, заподіяних транспортним засобам, вантажам в процесі  їх перевезення; епідемії (швидке і  безупинне поширення інфекційної  хвороби в межах визначеної групи  чи населення визначеного регіону).

До другої групи відносяться  товари, затримка митного оформлення яких може призвести до їх псування, заподіяння шкоди або невиконання міжнародних угод.

Визначення випадків і  умов застосування спрощеного порядку  митного оформлення залежить від  мети ввезення (вивезення) товарів, з  урахуванням насамперед суспільних інтересів, а також від характеру і властивостей товарів.

Спрощений порядок передбачає спрощення процедури митного  оформлення і скорочення часу його проведення, але в рамках і з  дотриманням основних принципів  митного оформлення.

Митне оформлення здійснюється митним органом, як правило, протягом однієї доби з часу пред'явлення товарів  і транспортних засобів, що підлягають митному оформленню, подання митної декларації та всіх необхідних документів і відомостей. Митне оформлення вважається завершеним після виконання митним органом митних процедур, визначених ним відповідно до заявленого митного режиму.

Таким чином, митне оформлення товарів та транспортних засобів  починається з моменту подання  митному органу митної декларації та пакета документів до неї та закінчується після проведення всіх необхідних митних процедур для випуску предметів  у відповідний митний режим. Зазначені  процедури мають бути проведені  у мінімальні строки. У разі обставин, які не дають змоги провести митне  оформлення у зазначений термін у  повному обсязі, митний орган має  право його подовжити.

У разі відмови у митному  оформленні та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів митний орган зобов'язаний видавати зацікавленим особам письмове повідомлення із зазначенням причин відмови та вичерпним роз'ясненням вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення та пропуску цих  товарів і транспортних засобів  через митний кордон України.

2. Декларування вантажів як структурний елемент системи митного оформлення

Обов'язковою умовою митного  оформлення вантажів є їх декларування. Декларування — це заява за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних даних про мету переміщення  через митний кордон товарів та інших  предметів і про самі товари та інші предмети, а також будь-яких відомостей, необхідних для митного  контролю та митного оформлення.

Декларування здійснюється в таких основних випадках: при  переміщенні товарів і транспортних засобів через митний кордон України; при зміні митного режиму (наприклад, у випадку, коли товар, що зберігався на митному складі, продається покупцю, режим митного складу міняється  на режим випуску для вільного використання); в інших випадках, обумовлених актами чинного митного  законодавства (наприклад, товари, розміщені  відповідно до митного режиму "митний склад", підлягають повторному митному  оформленню, що передбачає подачу нової  митної декларації, при анулюванні ліцензії на право відкриття та експлуатації митного ліцензійного складу та ліквідації митного ліцензійного складу).

Умови та порядок застосування форм декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного  контролю та митного оформлення, визначаються Кабінетом Міністрів України, а  порядок заповнення митних декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів  і транспортних засобів, встановлюється спеціально уповноваженим центральним  органом виконавчої влади в галузі митної справи.

Результати декларування товарів і транспортних засобів  можуть бути використані посадовими особами митного органу в різних цілях, а саме:

• правоохоронних (для боротьби з контрабандою й іншими порушеннями митних правил),
• податкових (як податкову декларацію),
• адміністративного регулювання зовнішньоекономічної діяльності (з метою здійснення квотування, ліцензування і т.д.),
• організації інших видів державного контролю на митному кордоні (ветеринарного, фітосанітарного, екологічного, радіологічного і т.д.), ведення зовнішньоторговельної (митної") статистики та ін.

Основними формами декларування є письмова й усна. Законодавство  передбачає можливість застосування інших  форм декларування, наприклад, шляхом здійснення конклюдентних дій. У  сучасній митній практиці декларування через здійснення конклюдентних  дій практикується в міжнародних  аеропортах, де організована система "зелених  коридорів". Пасажир, не складаючи  письмової декларації, самим фактом вибору "зеленого коридору" заявляє  митниці про відсутність товарів, що підлягають оподаткуванню або  заборонених до ввезення (вивезення) товарів.

У митному законодавстві  місце декларування визначається окремо для товарів і транспортних засобів. Місце декларування товарів визначається за місцем проведення митного оформлення.

Порядок визначення місця  декларування транспортних засобів  різниться залежно від виду транспортного  засобу та характеру перевезення  — пасажирського чи вантажного (зовнішньоторговельного).

Товари і транспортні  засоби, що переміщуються через митний кордон України, декларуються митному  органу, який здійснює митне оформлення цих товарів і транспортних засобів. При цьому транспортні засоби, що використовуються для переміщення  товарів, декларуються одночасно з цими товарами.

Морські, річкові та повітряні  судна декларуються митному органу в порту чи аеропорту прибуття на митну територію України або  в порту чи аеропорту відправлення з митної території України.

Порожні транспортні засоби та транспортні засоби, які перевозять пасажирів, декларуються в місці  перетину митного кордону України  або в митному органі за місцем розташування власника транспортного  засобу.

Терміни подачі митної декларації встановлюються Державною митною службою  України. При цьому вони не можуть перевищувати 10 днів з дати представлення  товарів і транспортних засобів  митному органу.

Особливі терміни декларування встановлюються для транспортних засобів, що перевозять пасажирів, і порожніх транспортних засобів: не пізніше трьох  годин після перетину митного  кордону в разі в'їзду транспортних засобів і не пізніше чим за три години до перетинання митного  кордону для транспортних засобів, що виїжджають.

При переміщенні через  митний кордон фізичними особами  товарів, які не призначені для виробничої чи іншої комерційної діяльності і знаходяться в ручній поклажі  і супроводжуваному багажі, митна  декларація подається одночасно  з представленням товарів.

оняття декларанта як суб'єкта митно-тарифних відносин є одним із найважливіших в системі митного регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Відповідно до визначення термінів, які вживаються в митному законодавстві України, декларант — це юридична чи фізична особа, яка здійснює декларування товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України.

У відносинах з митними  органами інтереси підприємств та громадян можуть представляти митні брокери  та інші особи на підставі відповідного договору, укладеного з підприємством, або нотаріально посвідченої  довіреності (доручення), виданої громадянином.

Підприємство, що здійснює декларування на підставі договору, має право  від свого імені за рахунок  і за дорученням власників вантажу  самостійно здійснювати такі операції в галузі митної справи:

• декларувати товари, транспортні засоби та інші предмети;

• подавати митному органові України документи, необхідні для  митного оформлення;

• пред'являти митниці товари, транспортні засоби та інші предмети, що декларуються;

• забезпечувати сплату митних платежів, установлених для  товарів, транспортних засобів та інших предметів, що декларуються;

• виконувати в межах  своєї компетенції інші дії, необхідні  для митного оформлення та митного  контролю товарів і транспортних засобів, що декларуються;

• оскаржувати у встановленому  порядку рішення митних органів України.

При цьому, підприємство, що здійснює декларування на підставі договору, зобов'язане:

• заявляти за затвердженою формою відповідно до прийнятих строків  дані про товари та їх митні режими, а також інші відомості, необхідні для митного оформлення;

♦ на вимогу митного органу пред'являти митниці товари, транспортні  засоби та інші предмети, що переміщуються через митний кордон України;

♦ надавати митному органові України документи, що містять відомості, необхідні для здійснення митного контролю та оформлення;

♦ перевіряти дійсність  документів, отриманих від власника вантажу;

♦ на вимогу митного органу України бути присутнім при митному  оформленні товарів і транспортних засобів та сприяти працівникам  митниці під час митного оформлення вантажів;

♦ здійснювати визначення кількості, завантаження, розвантаження, перевантаження товарів, виправлення  пошкодженої упаковки, відкриття  упаковки, пакування чи перепакування  товарів, що підлягають митному оформленню;

♦ правильно нараховувати митні платежі;

♦ сплачувати митні платежі, встановлені для задекларованих товарів, якщо це передбачено угодою підприємства, що здійснює декларування на підставі договору, з власником вантажу;

♦ здійснювати контроль за своєчасною і повною сплатою платежів власником платежу;

♦ сприяти при необхідності проведенню ветеринарного, фітосанітарного та інших видів державного контролю, якому підлягають задекларовані товари, транспортні засоби та інші предмети;

♦ дотримуватись умов та обмежень щодо використання товарів, транспортних засобів та інших предметів, розпоряджатись ними, якщо митне оформлення не завершене;

♦ негайно інформувати  митні органи про пошкодження  тари й упаковки, невідповідність  товарів відомостям про них у  транспортних, комерційних та інших  документах, які стосуються митної справи;

♦ забезпечувати відповідність використовуваних ним засобів автоматичного оброблення інформації та програмних продуктів засобам автоматичного оброблення інформації та продуктам, що використовуються митними органами України;

♦ подавати для ознайомлення суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності (на їх вимогу) свідоцтво про визнання підприємства декларантом;

♦ вести реєстр укладених  договорів із власниками вантажів та пред'являти митниці (на її вимогу) угоди  між підприємствами, що здійснює декларування на підставі договору та власниками вантажів;

♦ перевіряти повноваження власника щодо належності йому товарів та інших предметів;

♦ надавати консультації власникам  вантажів щодо вимог митного законодавства України;

♦ користуватися послугами  виключно осіб, уповноважених на декларування, які зараховані до штату підприємства, що здійснює декларування на підставі договору;

♦ протягом трьох робочих  днів інформувати митницю про  факти прийому на роботу або звільнення з роботи особи уповноваженої на декларування;

♦ забезпечити відповідність  знань осіб, уповноважених на декларування, які зараховані до штату підприємства, що здійснює декларування.

Декларанти можуть бути присутніми під час митного оформлення товарів  і транспортних засобів, які пред'являються  ними для такого оформлення. Присутність  декларантів при митному оформленні обумовлено необхідністю надання додаткової інформації усно або письмово, надання  додатково витребуваних митним органом  документів, роз'яснення положень щодо декларованої партії товарів тощо. Необхідно зазначити, що у таких  випадках декларант має бути присутнім  при проведенні митного оформлення тільки на вимогу посадової особи  митного органу.

Суперечки між підприємством, що здійснює декларування на підставі договору, та власником вантажу вирішуються  відповідно до чинного законодавства  України. При цьому митні органи України не несуть відповідальності перед власниками вантажів за дії  чи бездіяльність представницького підприємства-декларанта, у тому числі  й за затримку митного оформлення товарів, якщо така сталася внаслідок  неналежного виконання зазначеним підприємством своїх обов'язків.

3. Митні документи та специфіка їх оформлення

Відповідно до законодавства  особи, які переміщують товари і  транспортні засоби через митний кордон України або здійснюють діяльність, контроль за якою покладено на митні  органи, зобов'язані надавати цим  органам документи та відомості, необхідні для здійснення митного  контролю. Перелік документів та відомостей, необхідних для проходження процедури  митного оформлення, визначається Державною  митною службою України.

Подання митним органам документів та відомостей, необхідних для здійснення митного контролю покладається на осіб, які переміщують товари і транспортні  засоби через митний кордон України  чи провадять діяльність, контроль за якою покладено на митні органи.

Документи, необхідні для  здійснення митного контролю та митного  оформлення, подаються митному органові при: перетинанні товарами і транспортними  засобами митного кордону України; декларуванні товарів і транспортних засобів; повідомленні митного органу про намір здійснити переміщення  товарів і транспортних засобів  через митний кордон України; здійсненні митними органами інших контрольних  функцій.

Усю сукупність зовнішньоторговельних  документів можна систематизувати  на: оперативно-зовнішньоторговельні, комерційні, розрахункові, транспортні, страхові, дозвільні, митні та інші документи. Дана класифікація подана на рис. 1.

Перелічені документи  перевіряються посадовими особами  митних органів до прийняття рішення  про пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України  або рішення про їх випуск та використання відповідно до обраного митного режиму.

Перевірка документів полягає  в ознайомленні з їх відомостями  з точки зору відповідності чинним правилам митного законодавства  й повноти їх оформлення. Посадова особа митних органів має право  вимагати від декларанта подання  додаткових документів, необхідних для  митного контролю. Наприклад, відповідно до Порядку визначення митної вартості товарів та інших предметів у  разі переміщення їх через митний кордон України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.10.98 № 1598, митні органи повинні  вимагати подання копії

експортної декларації країни відправлення, а також прайс-листів виробника та продавця товару.

До оперативно-зовнішньоторговельних, документів відносяться документи  із забезпечення виробництва експортних товарів та документи з підготовки товару до відвантаження.

Комерційні документи, мають  містити вартісну, якісну та кількісну  характеристику товарів і транспортних засобів. До них відносяться: договір (угода), рахунок (проформа-рахунок), специфікація, рахунок-фактура, пакувальний лист, сертифікат якості тощо. Як правило, рахунки  виписуються в тій валюті, в  якій установлено ціну в контракті.

За допомогою платіжних, тобто розрахункових, документів підприємство доручає своєму банку провести виплату  певної суми у вказаній валюті названої країни. А у випадку, коли валюта знаходиться в іншій країні, або  за домовленим способом, або через  інші банківські операції, пов'язані  з виплатою грошових коштів відправнику (власнику) закупленої партії товару у  вказаний строк або за певними документами.

До платіжних, а в окремих  класифікаціях вони мають назву  документів з платіжних банківських  операцій, відносяться: платіжні документи  на перерахування сум митних та інших платежів; вексель, письмове зобов'язання; документи про надання фінансових гарантій; інші документи.

Транспортні документи —  це документи, які безпосередньо  супроводжують товари та транспортні  засоби, тобто це документи, на підставі яких товари та транспортні засоби переміщуються через митний кордон. Транспортні документи виписуються  вантажоперевізником для підтвердження того, що товар прийнято для перевезення. Тобто транспортним документом є документ, який свідчить про завантаження вантажу на транспортний засіб, відправлення або прийняття його під відповідальність. Такі документи призначені для надання посвідчень про укладання контракту перевезення, про прийняття товарів (перевізником) і, у деяких випадках, для посвідчення права власності, тобто права власника цих документів на володіння відповідними товарами.

До транспортних документів насамперед відносяться товарно-транспортні  накладні; Carnet TIR (книжка МДП), якщо вантаж доставляється автотранзитом через декілька країн Західної Європи; свідоцтво про допущення транспортного засобу до перевезення; документи, які застосовуються при підтвердженні витрат на доставку товарів.

При переміщенні товарів  чи інших предметів через митний кордон України всі транспортні  документи повинні містити обов'язкові реквізити, а саме: найменування продавця та покупця, адреса, номери телефонів; назва документа, дата і місце  його виписки; номер контракту і  його дата підписання; найменування товару, його опис і кількість; вид упаковки і маркування.

Страхові документи свідчать про взаємовідносини між страховиком  та застрахованим. Вони засвідчують, що товар застраховано від визначених ризиків і що в разі виникнення цих ризиків ціну товару буде відшкодовано власникові або одержувачеві товару. Збитки, понесені від незазначених ризиків, не підлягають відшкодуванню  з боку страхових компаній. При  цьому в багатьох країнах існує перелік типових ризиків (усі ризики або визначені ризики), від яких обов'язково страхується вантаж.

До них відносяться: страховий  поліс, страховий сертифікат, страховий  лист, страхове оголошення, каверпот.

До дозвільних документів відносяться різного виду дозволи  профільних органів державного регулювання  зовнішньоекономічних операцій.

Схема основних дозволів державних  органів при проведенні процедури  митного оформлення подана на рис.2.

Обов'язковим документом при здійсненні зовнішньоекономічної операції є довідка про декларування валютних цінностей, доходів та майна, що належать резидентові України  і перебувають за її межами. Вона необхідна з метою контролю за вчасним надходженням на територію  України валютних коштів за експортними  контрактами. Видається регіональними  управліннями Національного банку  України та органами податкової інспекції.

До дозволів, які видаються  закладами Міністерства охорони  здоров'я України, відносяться:

— Погодження на ввезення препаратів косметичних та засобів особистої  гігієни, яке використовується як підстава для отримання імпортної ліцензії у Мінекономіки, якщо товар підлягає ліцензуванню. Надається до митного  органу при здійсненні митного оформлення імпорту таких товарів.

— Ввезення на митну територію  виробів медичного призначення, медичної техніки та імунобіологічних препаратів в медичній практиці в  Україні дозволяється за наявності  дозвільного документа Державного департаменту з контролю за якістю, безпекою та виробництвом лікарських засобів і виробів медичного  призначення: при ввезенні в Україну  виробів медичного призначення, медичної техніки; підтвердження про  державну реєстрацію для зареєстрованої в Україні продукції; одноразовий  дозвіл для незареєстрованої в Україні  продукції; висновок про можливість застосування в медичній практиці для  незареєстрованої в Україні продукції; при ввезенні в Україну імунобіологічних препаратів; підтвердження про державну реєстрацію для зареєстрованої в  Україні продукції; одноразовий  дозвіл для незареєстрованої в Україні продукції.

— Сільськогосподарська продукція, яка ввозиться на митну територію  України, у тому числі на митні (консигнаційні) склади, підлягає санітарно-епідеміологічному  контролю (санітарно-епідеміологічний, санітарно-гігієнічний висновок).

— Для ввезення харчових добавок надається Гігієнічний  висновок державної санітарно-гігієнічної експертизи.

— Гігієнічний висновок державної санітарно-гігієнічної  експертизи на імпортовану продукцію. Це офіційний документ, який засвідчує, що продукція відповідає санітарно-гігієнічним  вимогам, нормам та правилам, і є  дозволом на виробництво, імпорт та використання продукції в Україні. Державній  санітарно-гігієнічній експертизі підлягає продукція, напівфабрикати, матеріали  та небезпечні фактори, використання, передача або реалізація яких може завдати шкоди здоров'ю людей.