Сім’я як соціальний інститут

Реферат 

з дисципліни: «Соціологія» 

на тему: 

           Сім’я як соціальний інститут 
 
 
 

                                                                                       студентки

                                                                                       Викладач:

Кривий  Ріг

2009 рік 

ПЛАН

Вступ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .3  

Розділ 1. Соціологія сім'ї як спеціальна соціологічна теорія . . . . . . . . . .4

        1.1. Поняття соціології сім'ї . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .4

        1.2. Сім'я як складний соціальний феномен . . . . . . . . . . . . . . . . . . .5

Розділ 2. Особливості сім’ї, як однієї з основних складових соціальної структури суспільства . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 8

       2.1.  Роль сім'ї у суспільстві: її основні функції . . . . . . . . . . . . . . .8

           2.2. Структура сім'ї та її внутрішня організація . . . . . . . . . . . . . .11

Розділ 3. Становлення та розвиток сім’ї . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 14

           3.1. Сімейно-рольова взаємодія . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 14

           3.2. Негативні явища в шлюбно-сімейних відносинах та шляхи їх подолання . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 15

Висновки  . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .19

Список  використаних літературних джерел . . . . . . . . . . . . . . . . . . .20 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ 

     Сім’я – це надзвичайно складна і багатогранна структура, яка формується під дією багатьох об’єктивних та суб’єктивних факторів. Її варто розглядати як об'єкт теоретичного соціологічного аналізу на макрорівні. Це дає змогу з'ясувати типи сім'ї і шлюбу в різних культурах, їх зв'язок з іншими соціальними інститутами та системами, визначити функції сім'ї і з'ясувати, наскільки функціонування сім'ї і спосіб її життя відповідають потребам суспільства.

     Невипадково темою реферату я обрала саме тему сім’ї, як соціального інституту, адже вона є дуже актуальною на сучасному етапі, тому, що є запорукою добробуту, соціального порядку, достатньо високої ефективності функціонування етно-структури, розвитку культурних умов суспільства.

     Актуальність  дослідження сім’ї спричинена необхідністю одержання відповідей на наступні запитання:

     - як сім’я впливає на функціонування суспільства вцілому?

     - які особливості формування та  розвитку сім’ї?

- під  впливом яких чинників відбувається  внутрішня організація                                            сімейних відносин?

     - чи є важливим функціонуванні сім’ї, як одного з факторів соціальності? Відповіді на ці запитання можна отримати, аналізуючи та систематизуючи історичний досвід, набутий багатьма поколіннями. Саме тому у рефераті я застосовую методи аналізу, абстрагування, синтезу, індукції. Дана тема глибинно простежується в соціології, що особливо відображається у працях А.Харчева, Є.Гідденса, О. Конта. Осмисливши та систематизувавши теоретичні, статистичні дані, вони зуміли досконало донести їх до читача  й висвітлити всю проблематику теми сім’ї. Саме різні погляди на проблему й допомогли всесторонньо дослідити тему реферату.

     У процесі діяльності переді мною були поставлені певні цілі, за допомогою яких я чітко  змогла визначити етапи своєї роботи.

       То ж мета роботи: розкрити етапи та принципи побудови сім’ї,  визначаючи її функції, роль,  структуру показати важливість вивчення даної теми.

     Завдання:

• Розглянути поняття та завдання соціології сім'ї.
• На підґрунті вивченої літератури дослідити цілісність та взаємозв’язок всіх елементів сім’ї.
• послідовно висвітити особливості сімейно-рольової взаємодії.
• дати об’єктивну оцінку явищу сім’ї в соціології.

     Поставлені  завдання допоможуть мені досягти мети роботи, опанувати методику дослідження даної теми на певному історичному етапі суспільного розвитку. 

Розділ 1

Соціологія  сім'ї як спеціальна соціологічна теорія 
 

1. Поняття та завдання соціології сім'ї

      Соціологія  сім'ї - це галузь соціології, що вивчає закономірності виникнення, розвитку і функціонування сім'ї як соціального феномену, що поєднує в собі риси соціального інституту та малої соціальної групи.

      Соціологія  сім'ї як спеціальна соціологічна теорія розвивається в двох напрямках: перший - досліджує історію сім'ї, аналізує соціальні закономірності її походження, еволюції внаслідок розвитку економічного базису суспільства. При цьому враховується, що прогрес форм сім'ї має відносну самостійність. Другий - вивчає стан сучасної сім'ї як соціального інституту (аналіз взаємодії сім'ї і суспільства) і як малу соціальну групу (дослідження внутрішньо сімейних відносин).

     При дослідженні сім'ї як соціального  інституту вивчаються: суспільна  свідомість в сфері шлюбно-сімейних відносин, узагальнені характеристики сімейної поведінки окремих груп населення в різних економічних та культурних умовах, вплив суспільних потреб на характер відносин і спосіб життя сім'ї, наслідки недостатньо високої ефективності функціонування інституту сім'ї в тих чи інших умовах.

      Дослідження сім'ї як малої соціальної групи  орієнтується на вивчення умов формування, етапів розвитку, структури та функцій  сучасної сім'ї, взаємовідносин батьків і дітей, на розподіл обов'язків в сім'ї, причини та мотиви розлучень. Під час вивчення структури сім'ї використовуються не тільки такі показники, як кількість членів сім'ї, число поколінь, які проживають разом, але й такі характеристики як рівень згуртованості, характер сімейної взаємодії, розподіл соціальних ролей та першості в сім'ї, структура сімейного спілкування.

     На  відміну від інших галузей  соціології, в 70-х - на початку 90-х років соціологія сім'ї розвивалась досить успішно. Пояснюється це тим, що сім'я покликана, з одного боку, забезпечити фізичне і духовне відтворення населення, тобто виконати таку соціальну функцію, яка не під силу ні одному соціальному інституту. А з іншого боку, — сім'я виконує господарсько-побутову та інші соціальні функції, виступає фактором формування і переоцінки цінностей та установок дорослої людини в процесі її життєдіяльності. Вченими України, Росії, Білорусії вивчається ряд важливих проблем, пов'язаних із репродуктивною поведінкою сім'ї, проблемами, суміщенням професійних ролей працюючих жінок, розподілом влади і обов'язків між членами сім'ї. З цією метою проводяться опитування, вивчаються статистичні матеріали, застосовуються інші методи конкретних соціологічних досліджень.

      Соціологія  сім'ї та шлюбу як соціологічна теорія одержала значний розвиток за кордоном. Найвідомішими її спеціалістами є І.Най, Дж. Хілл, У.Гуд (США), Ф.Мішель, А.Жірар, М.Бекомбо (Франція). У колишньому Радянському Союзі соціологія шлюбу і сім'ї Почала активно розвиватись лише у 70—80-ті роки XX ст. Провідники вченими в цій галузі є А.Харчев, М.Мацковський, А.Антонова, В.Сисенко, С.Голод, Л.Чуйко, А.Пономарьов, Н.Лавриненко, Ю. Якубова. 
 
 

2. Сім'я  як складний соціальний феномен

      Сім'я  являє собою складний соціальний феномен. Вона є однією з найдавніших природних спільнот, пов'язаних кровним родством. Разом з тим це мала контактна група людей, що взаємодіють між собою. Нарешті сім'я -це особливий соціальний інститут, який регулює відтворення людини за допомогою спеціальної системи ролей, норм та організаційних форм.

      Як  правило, в сучасних визначеннях сім'ї підкреслюються всі ці характеристики. Наприклад, американський соціолог Н.Смелзер пише: «Сім'єю називається засноване на кровному родстві, шлюбі чи всиновленні об'єднання людей, пов'язаних спільним побутом і взаємною відповідальністю за виховання дітей». Відомий радянський дослідник сім'ї А.Харчев звертає увагу на зв'язок сім'ї з потребами суспільства. Він розглядає сім'ю «як історично конкретну систему взаємовідносин між подружжям, як малу соціальну групу, члени якої пов'язані шлюбними відносинами, спільним побутом, взаємною моральною відповідальністю, і соціальна необхідність якої зумовлена потребами суспільства в фізичному і духовному відтворенні населення».

      Отже  сім'я, по суті, являє собою систему  відносин між чоловіком і жінкою, батьками та дітьми, засновану на шлюбі і родстві, яка має історично визначену організацію.

      Її основними ознаками є:

      а) шлюбні або кровно-родственні зв'язки між членами сім'ї;

      б) спільне проживання в одному приміщенні;

      в) загальний сімейний бюджет.

      Юридична  сторона, юридичне оформлення тут не виступає як незаперечна умова. Та й інші ознаки не такі вже й важливі: скільки часу треба прожити разом, щоб стати сім'єю — тиждень, чи декілька років, яку частину від особистого бюджету кожного члена сім'ї треба передавати до сімейного бюджету і т.д. Але не просто сім'я, а хороша сім'я являє собою один із найважливіших компонентів людського щастя. В добрій, міцній сім'ї зацікавлене й суспільство. Незважаючи на те, що утворення сім'ї, вступ у шлюб регулюється правом, все ж таки головне місце в ньому займає мораль. Необхідно сказати, що багато сторін шлюбу контролюються тільки совістю вступаючих у нього людей. Вдалим вважається тільки розумний шлюб, звабливий — нерозсудливим.

     Шлюб - це історично обумовлена, санкціонована і регульована суспільством форма стосунків між жінкою і чоловіком, що визначає їхні права і обов'язки стосовно одне одного і дітей. Британський соціолог Є.Гідденс визначає шлюб як соціально визнаний і схвалений союз двох дорослих індивідів чоловічої і жіночої статі. Таким чином, шлюб є соціальним інститутом через який суспільство впорядковує й санкціонує статеве життя чоловіків та жінок, встановлює їхні подружні та батьківські права й обов'язки.

      Сім'я  є складнішим поняттям, ніж шлюб, адже вона поєднує в собі риси соціального інституту і малої соціальної групи. В той же час шлюб — це традиційний засіб формування сім'ї та суспільного контролю за нею, один із засобів, шляхів, способів самозбереження і розвитку суспільства. Своєрідним соціальним орієнтиром для совісті вступаючих у шлюб являються моральні норми, узагальнені у практиці сучасної сім'ї:

• реєстрація шлюбу відповідними державними органами являє собою не тільки юридичний акт, а й форму прийняття моральних обов'язків, що витікають зі шлюбу;
• морально оправданим вважається лише той шлюб, який заключається на основі взаємної любові;
• рішення про вступ до шлюбу належить тільки тим, хто вступає до нього;поради батьків, друзів можуть бути врахованими, але вони не повиннім ати вирішального значення;
• треба бути соціально й психологічно підготовленим до вступу в шлюб, що передбачає   готовність   до   продуктивної   праці,   виховання   дітей, самообслуговування.

     В сімейних відносинах, в силу їх складності, інтимності та індивідуальності виникає багато протиріч, які можуть бути врегульовані тільки за допомогою моралі. Моральні норми, які регулюють сімейні протиріччя прості, але ємні за змістом і значимістю. Головним з них є: взаємна любов та повага між чоловіком і жінкою, недопустимість спроб здійснювати командні функції одним із членів подружжя, піклування та чуйність у відносинах між усіма членами сім'ї, любов до дітей, підготовка їх до трудового життя, тактовність у вирішенні протиріч, що мають місце у сім'ї, взаємодопомога у всіх видах діяльності, в тому числі і в побутовій праці.

     Вимога  взаємної любові, рівності та взаємодопомоги подружжя -основа, від якої залежить вирішення багатьох великих і малих питань, які появляються щоденно у сім'ї, і які проявляються у зіткненні різних інтересів, поглядів, позицій. Рівність між членами подружжя як основа їхньої взаємоповаги і дружби залежить не тільки від впевненості у її справедливості: ця вимога часто піддається випробуванням, особливо у

випадках  значного розриву в рівнях духовного, політичного та морального розвитку чоловіка і жінки, різниці їхнього соціального стану. Ось чому рівність у сім'ї вимагає участі обох членів подружжя в суспільно корисній праці, виконанні домашніх робіт, тому що тільки участь у рівній мірі створює сприятливі умови для такого ж рівного розвитку чоловіка і жінки, для їхньої духовної близькості.

      Особливе  значення має моральний обов'язок відносно виховання дітей. Виконання цієї функції може бути успішним за умови (встановлення в сім'ї атмосфери дружби, взаємоповаги, розумної вимогливості до дітей, повага до праці. Крім цього в сім'ї закладаються генетичні, біологічні основи здоров'я, а також звички, навички, установки відносно свого здоров'я.

      Споживання  людьми матеріальних благ і духовних цінностей також в значній мірі формується у сім'ї. Саме тут виховуються смаки, потреби, нахили молодого покоління. Саме від сім'ї залежить наскільки молода людина вміє залишатися самим собою. Професійні якості спеціаліста, а значить ефективність виконання ним своїх функцій також залежить від сім'ї. Тут закладаються звички, традиції, відношення до представників старшого покоління: милосердя чи бездушність, тепла доброта чи холодний розрахунок, - все це відноситься до соціальної значимості сім'ї. Але сім'я також має і персональну значимість. Для більшості людей сім'я - це нормальне, необхідне середовище проживання та існування людини. За даними зарубіжних дослідників смертність серед людей, які не перебувають у шлюбі значно переважає смертність серед людей, які мають сім'ю. При чому це відноситься практично до всіх причин смертності: і в результаті самогубств, і з причини зловживання алкоголем, чи смертність від хвороб, що вимагають тривалого лікування. Особливо це стосується до чоловіків. Так, чоловіки віком від 25 до 65 років, які розлучились вдвічі частіше вдаються до самогубств, ніж сімейні. Вони ж у 3,3 рази частіше вмирають від цирозу печінки та раку і 5,4 рази частіше - від діабету та туберкульозу.

      Звісно, благотворно впливає на людину лише здорова, благополучна сім'я, створення якої, як правило, вимагає значних зусиль і певних особистісних якостей. Неблагополучна ж сім'я навпаки, швидше погіршує її стан. Немало неврозів, інших психічних захворювань, аномалій мають свої джерела саме в сім'ї, у взаємовідносинах, що склалися між подружжям. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Розділ 2

Особливості сім’ї, як однієї  з основних складових соціальної структури суспільства 
 

1. Роль сім'ї у суспільстві: її основні функції

     Роль  сім'ї розкривається в її функціях. Під функціями сім’ї вчені розуміють спосіб прояву активності, життєдіяльності сім'ї та її членів, спрямованої на вдоволення базисних потреб суспільства й індивідів.

     Оскільки  сім'я взаємодіє, з одного боку, із суспільством, а з другого —  з окремими особами (членами сім'ї), то ті функції, що вона виконує стосовно суспільства, називають суспільними функціями, а ті, які виконуються щодо окремих членів сім'ї, — індивідуальними. Суспільні функції зв'язані з потребою суспільства в інституті сім'ї, а індивідуальні — з потребами особи, що належить до сімейної групи.

      Функції сім'ї — історичні, зумовлені соціально-економічним станом суспільства. Під впливом еволюції суспільства змінюються їх характер та ієрархія.

      Сім'я  як соціальний інститут виконує певні  соціальні функції Соціологія вбачає функції сім'ї у виявленні активності, життєдіяльності сім'ї та її членів. Іншими словами, йдеться про роль сім'ї у суспільстві. На сучасному етапі виділяють такі основні функції сім'ї: репродуктивну, виховну, економічну і побутову, первинного соціального контролю, духовно-емоційну, організації та проведення дозвілля, сексуальну.

      Одна  із сімейних функцій є найважливішою, вона найбільшою мірою характеризує сім'ю як соціальний інститут і наявна в усіх суспільствах без винятку. Це репродуктивна функція, яка полягає у забезпеченні біологічного відтворення суспільства і задоволенні потреби людини у дітях. Функція відтворення населення включає фізичне (народження дітей) і духовне відтворення людини в сім'ї. Якщо в минулому головними стимулами народження дітей були економічні фактори, то сьогодні вони в значній мірі поступилися духовним: глибинна моральна і психологічна потреба в своїй дитині, бажання відтворити себе в дітях, повторити з ними свій життєвий шлях, надія та впевненість у духовному родстві з дітьми і онуками в майбутньому. 

      З репродуктивною функцією тісно пов'язана  виховна функція сім'ї. Сім'я забезпечує спадковість у розвитку культури, бере участь у збереженні та передачі молодому поколінню духовних цінностей і трудових навичок. Сім'я забезпечує первинну соціалізацію дитини, вводить її у складний світ соціальних зв'язків, прищеплює звички, навички, формує погляди, моральні установки. Поряд з цим, сім'я виконує рекреативну, тобто відновлюючу функцію або функцію емоційної стабілізації та психологічної терапії. В сім'ї ми отримуємо допомогу, підтримку, скидаємо ту напругу, яку набули в процесі соціальних контактів.

     Економічна  і побутова функції сім'ї дають змогу підтримувати фізичне здоров'я членів суспільства, економічно підтримувати неповнолітніх і непрацездатних, доглядати дітей, надавати й отримувати господарчо-побутові послуги. Виражається економічна і побутова функція сім'ї у веденні домашнього та особистого підсобного господарства, садоводства й городництва, в обслуговуванні й самообслуговуванні членів сім'ї у підтримуванні необхідного санітарного стану і гігієни в житлі, дотриманні сімейного бюджету.

     Важливою  функцією сім'ї є первинний соціальний контроль. Сім'я здійснює первинну моральну регламентацію поведінки людини в різних сферах життєдіяльності, а також відповідальності й зобов'язань у стосунках між чоловіком і дружиною, батьками і дітьми, старшим і середнім поколінням, формує і підтримує моральні і правові санкції за неналежну поведінку і порушення моральних взаємин між членами сім'ї.

     Духовно-емоційна функція забезпечує розвиток особистісних якостей членів сім'ї, сприяє її духовному взаємозбагаченню, здійсню емоційну стабілізацію індивідів і їх психологічну терапію, психологічний захист, надає емоційну підтримку.

      Функція організації та проведення дозвілля має на меті допомогти членам сім'ї більш плідно реалізувати свої здібності і таланти, в розумному споживанні духовних цінностей, у забезпеченні активного відпочинку.

     Розглянуті  функції сучасної сім'ї є узагальненими  і не вичерпують переліку функцій сім'ї. Існування їх зовсім не означає виконання кожною конкретною сім'єю кожної функції. До того ж інститут сім'ї постійно

змінюється, що зумовлено розвитком суспільства  і, отже, зміною суспільних потреб. На систему конкретних цінностей, норм, санкцій та їх взаємозв'язок із сімейною поведінкою на різних стадіях розвитку сім'ї істотно впливають соціально-економічні, ідеологічні, історичні чинники.

      Сукупність  норм та санкцій інституту шлюбу  регулює стосунки між чоловіком і дружиною. Одні норми (обов'язки, права) мають юридичний характер і регламентуються законодавством. В Україні на даний момент така регламентація здійснюється на основі Кодексу про шлюб і сім'ю. У більшості зарубіжних держав правові проблеми шлюбу регулюються цивільним законодавством, де юридично закріплені питання про. володіння майном, матеріальні обов'язки подружжя один щодо одного і щодо дітей, про мінімальний (нерідко і максимальний) вік вступу в шлюб, комплекс норм, пов'язаних із розлученням, тощо. Інші норми регулюються мораллю, звичаями, традиціями. До них належать норми залицяння, шлюбного вибору, дошлюбної поведінки, розподілу компетенції між чоловіком і дружиною, виховання дітей, сімейний відпочинок, тощо. Певна регуляція здійснюється й у взаєминах з родичами та друзями.

     Особливості сучасної демографічної ситуації в  українському суспільстві (низький рівень народжуваності і перевищення кількості померлих над народженими) вимагають аналізу концептуальних засад щодо планування сім'ї як соціального явища і створення науково обґрунтованої концепції, саме тому існує таке поняття, як демографічна політика.

     Демографічна політика — це система соціальних заходів, спрямованих на формування бажаної демографічної поведінки населення, насамперед регулювання процесів дітонародження, сприяння його зростанню.

     Це  можуть бути заходи, що безпосередньо  стимулюють народжуваність, — надання жінкам одноразової заохочувальної грошової допомоги, тривалішої післяпологової відпустки з оплатою тощо, а можуть бути й опосередковано стимулюючі заходи — піднесення життєвого рівня, зміцнення здоров'я, розвиток сфери обслуговування, поліпшення житлових умов тощо.

      Наприкінці  XIX ст. у Європі був поширений мальтузіанський підхід до проблеми регулювання народжуваності. Теорія Томаса Мальтуса (1766-1834) ґрунтувалась на припущенні, що населення має внутрішню тенденцію до необмеженого розмноження і що саме зростання населення породжує голод, безробіття, соціальну нерівність, тощо. Уповільнення темпів зростання і зменшення чисельності населення Мальтус розглядав як найважливіший засіб встановлення загального благоденства. Він вважав, що існує два види перешкод зростанню населення: руйнівний (голод, війни, епідемії) та запобіжний (утримання від народження дітей). Сам автор цієї конвенції, хоча й був через неї відлучений від церкви, надзвичайно негативно ставився до абортів і контрацепції, вважаючи, що шлях до зниження народжуваності у пізньому вступі у шлюб і сексуальному утриманні у шлюбі.

     Мальтузіанська  концепція регулювання народжуваності знайшла своє продовження в XX ст. в теорії «неомальтузіанства». Суть її полягала у припущенні, що кожна людина і кожна сім'я намагаються поліпшити свій достаток шляхом обмеження кількості дітей, і якщо доступ до засобів регулювання народжуваності буде забезпечений, вона знижуватиметься.

      Тривалий  час теоретичною основою державної  політики щодо сім'ї слугувала концепція перешкод. її суть ґрунтувалася на думці, що кожній людині і, відповідно, кожній сім'ї властива потреба у великій кількості дітей. Обмеження народжуваності існує завдяки зовнішнім чинникам, які перешкоджають задовольнити ці потреби. Якщо їх усунути, народжуваність зросте. З теоретичної точки зору ця концепція є досить примітивною, але на рівні побутової свідомості виявилась прийнятною. В ній існує приховане припущення, що перешкоди до високої народжуваності є тимчасовими і відімруть самі одночасно із підвищенням рівня добробуту.

      Соціологічні  дослідження свідчать, що поліпшення умов життя - особлива цінність. Але поліпшення матеріальних умов життя не завжди підвищує можливості для реалізації потреби у дітях. Діяльність щодо поліпшення добробуту здійснюється, як правило, поза сім'єю. Вона передбачає досягнення низки цілей, які не мають прямого відношення до сім'ї, наприклад, підвищення рівня освіти чи кваліфікації. До того ж підвищення рівня добробуту сім'ї істотно змінює її стиль життя і створює нові можливості для розвитку позасімейних орієнтацій. Отже, поліпшення умов життя відкриває перед сім'єю нові перспективи і стимулює активність, спрямовану на реалізацію потреб даної сім'ї. Якщо серед них є потреба в дітях, то вона реалізується. За відсутності такої потреби поліпшення матеріальних умов буде використано для задоволення інших запитів, що частіше за все й відбувається. Відносно цього слід зауважити, що низьким рівнем народжуваності саме і відрізняються країни з високим рівнем життя.

Німеччина, Франція, Швеція. Таким чином, економічний  добробут не підкріплений значним підвищенням цінності дітей у свідомості особистостей, які утворили сім'ю, часто не дає очікуваного результату. 
 
 

2.2.Структура сім'ї та її внутрішня організація 

     Структура сім'ї та її внутрішня організація  залежать від багатьох факторів. Насамперед вона визначається характером і особливістю шлюбу. Кожне конкретно-історичне суспільство висуває свої вимоги відносно характеру взаємовідносин між подружжям, способів піклування за непрацездатними членами суспільства, участі людей у суспільно-корисній праці, організації побуту, безпеки членів сім'ї.

     В первісному суспільстві невисокий  рівень розвитку продуктивних сил вимагав об'єднання в праці всіх членів суспільства та рівного розподілу отриманого продукту. Окрема сім'я тут ще не виділялась із роду, який виступав в ролі первинної господарської одиниці. Відтворення населення, виховання дітей, піклування про непрацездатних здійснювались всередині роду. Цьому періоду відповідали груповий та парний шлюб. З розвитком засобів виробництва, продуктивних сил в цілому до такого рівня, коли одна людина, чи невелика група людей могли вже прогодувати себе самостійно, виникли умови для виділення моногамної сім'ї, яка складається із чоловіка та дружини, що проживають в сталому шлюбі, і їхнього потомства.

     В рабовласницьку епоху головною метою  шлюбного союзу стає збільшення багатства та забезпечення умов для його наслідування. Жінка була віддана під безумовну владу чоловіка. Навіть у народженні дітей роль жінки принижувалась. Наприклад, у Стародавньому Римі чоловік міг після того як він прожив з дружиною один рік зробити її своєю рабинею або продати в рабство. Батьківська сім'я захищала жінку, тому для того, щоб зберегти свої права і свободу вона повинна була хоча б один раз на рік покинути будинок чоловіка і провести мінімум один день в батьківській оселі. Надалі ходіння в батьківські сім'ю було замінене шануванням жінки і матері в будинку чоловіка. Поступово цей день перетворився у велике сімейне свято, яке відмічали у березні. Сімейні відносини, в яких керівне становище посів чоловік отримали назву патріархату, на відміну від матріархату де правила жінка. Під впливом різних умов життя у своєму історичному розвитку патріархат «пережив» різні форми. В країнах Арабського Сходу він набув форму полігінії, за якої чоловік одночасно перебуває в шлюбних взаєминах відразу з декількома жінками. В окремих випадках полігінія реалізовувалась у вигляді сім'ї гаремного типу. В Європі та більшості країн світу патріархальна сім'я поступово розвивалась в сторону закріплення моногамії.