Соціальна допомога особам , постраждалих внаслідок аварії на ЧАЕС

Міністерство освіти та науки, молоді та спорту України 

Чорноморський державний  університет імені Петра Могили

 

 

 

 

Кафедра економіки та підприємства

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Реферат на тему :

«Соціальна допомога  особам , постраждалих внаслідок аварії на ЧАЕС»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Виконала :

Студентка 261 групи

Соколова Оксана

Перевірила:

к.е.н., в.о. доцента Міцкевич Неля Василівна

 

 

 

 

Миколаїв – 2012

Зміст

Вступ

   1.Поняття радіоактивного  забруднення, розміри катастрофи  на ЧАЕС

   2. Державний фонд ліквідації  наслідків Чорнобильської катастрофи  та соціального    захисту  населення. Національний фонд  соціального захисту матерів  і дітей "Україна - дітям"

  3. Захист прав громадян, якi постраждали внаслiдок чорнобильської катастрофи

  4. Компенсації, пільги особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської  катастрофи

  5. Наслідки катастрофи на ЧАЕС та прогнози на майбутнє

Висновок 

Список використаної літератури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

    Аварія на Чорнобильській АЕС призвела до унікальної багатоаспектної екологічної катастрофи, що за своїм масштабом визначена як планетарна. Винятковість катастрофи виявилась також у численності та багатомірності негативних соціальних явищ, які вона спричинила. Виник великий комплекс екологічних, медичних, інформаційних, соціальних, наукових, правових, управлінських, економічних, виробничо-технічних, а також і повсякденних побутово-практичних проблем, що сформували її еколого-соціальний феномен, який дістав в офіційному, науковому, повсюдному мовному вжитку назву наслідків Чорнобильської катастрофи.

    Масштабні екологічні зрушення навколо аварійної станції поставили проблему відповідного переформування життєдіяльності людей. Цій проблемі були підпорядковані зміни соціальної політики та управління: запроваджені нові норми, форми діяльності, скорочені традиційні виробництва тощо. У мешканців уражених територій виникла необхідність пристосування і до дії радіологічного фактора, і до змін у соціумі: до нових управлінських підходів у регулюванні життєдіяльності регіону, до змінених правових норм, до дефіциту медичної допомоги в умовах ризику захворювання. Великою проблемою для людей стала також необхідність адаптування до особистісних змін у самопочутті та здоров'ї.

  Задача порятунку життя мешканців регіону навколо ЧАЕС в період після аварії була вирішена шляхом їх евакуації. Отже, цілісна етнічно-поселенська структура зруйнувалася; сформувалися специфічні соціальні групи потерпілих: мешканців забруднених регіонів, ліквідаторів, самоселів, переселених. Кожна з них мала специфічну адаптивну ситуацію. Зокрема, переселені мусили адаптуватися і до наслідків опромінення та стресу, і до нового місця проживання, оточення, пошуків роботи тощо.

   Актуальність теми полягає в тому що  для забезпечення прав чорнобильців у повному обсязі, передбачених у бюджеті коштів недостатньо. Крім того, в деяких регіонах виплати компенсацій, допомог та надання пільг, передбачених законодавством, здійснюються несвоєчасно, а подекуди з великим запізненням.

   Об’єктом є соціальні виплати особам, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи.

 

 

 

 

 

 

 

1. Поняття радіактивного забруднення,  розміри катастрофи на Чорнобильський АЕС

   Терміни «радіоактивність», «радіоактивні речовини», «радіоізотопи»,

«радіація», «ядерна радіація», «ядерні  випромінювання» останнім часом

зайняли чільне місце як у специфічних  виданнях, так і у масовій

свідомості. Незважаючи на те, що саме явище радіоактивності відоме

людству уже понад століття (радіоактивність  була відкрита французьким

фізиком А. Беккерелем у 1896 р.), широкого розповсюдження використання

цих понять набуло у другій половині минулого століття, після успішних

спроб практичного використання енергії  ядра – спочатку у вигляді ядерної

зброї, а пізніше – і як джерела  енергії для задоволення енергетичних

потреб людства.

   Особливої актуальності проблема радіоактивного забруднення довкілля

набула після низки аварій на підприємствах ядерної галузі урізних

країнах світу, найвідомішими з  яких є аварії на АЕС у Віндскейлі

(Великобританія) та на хімічному  комбінаті «Маяк» («Киштимська аварія»,

Росія) у 1957 р., на АЕС “Три Майл Айленд”, (Пенсільванія, США, 1979

р.), на заводі з переробки ядерних  відходів у Токаймурі, (Японія, 1999

р.). Наслідком цих аварій були більш  чи менш масштабні викиди

радіоактивності в навколишнє середовище.

   Однак найважчою за масштабами свого впливу на довкілля була аварія на

четвертому блоці Чорнобильської АЕС (1986 р.), що визнана найбільшою

техногенною катастрофою в історії  людства і яка суттєво вплинула на

умови проживання мільйонів людей. Найбільше постраждали внаслідок

викидів аварійного блоку Україна, Білорусія та Росія. Значно менше  були

забруднені постчорнобильськими радіонуклідами території інших

європейських країн - Австрії, Англії, Болгарії, Греції, Італії,

Німеччини, Норвегії, Польщі, Румунії, Туреччини, Угорщини, Фінляндії,

Швеції, Югославії. Сліди чорнобильських випадінь ідентифіковані

практично на всіх континентах земної кулі.

 Якщо відразу ж після аварії основними дозоутворюючими радіонуклідами

чорнобильських опадінь були короткоживучі ізотопи (насамперед ізотопи

йоду), то сьогодні, через майже  два десятки років після аварії, основну

роль відіграють радіоцезій 137Cs, стронцій 90Sr та ізотопи плутонію.

   Дані про забруднення радіоцезієм чорнобильського походження території

вказаних країн та про кількість  населення, яке проживає на них,

представлені у таблицях 1 і 2 (згідно даних, приведених у монографії

«Чернобыльская катастрофа»).

Таблиця 1. Площі територій, забруднених 137Cs, тис. га

 

Країна Щільність забруднення, К/км2 Всього   

 

Росія  454 235                36                                   725

 

Україна 235,5  74      68                                 377,5

 

Білорусь 720,2   406     221                       325

 

Всього 1409,7 715  325                        2449,7

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.Державний фонд ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення. Національний фонд соціального захисту матерів і дітей "Україна - дітям"

  Державний фонд ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення

  Фонд для здійснення заходів по ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціальному захисту потерпілого населення (далі - Фонд) був створений відповідно до постанови Верховної Ради України у 1992 p.

  Кошти Фонду формуються за рахунок внесків підприємств і організацій незалежно від їх підпорядкованості та форм власності у встановленому розмірі від фактичних сум витрат на оплату праці. Всі сплачені суми відносяться на собівартість продукції (робіт, послуг).

   Причому внески коштів до Фонду у визначеному розмірі вносять як самостійні підприємства, організації та об'єднання, включаючи з іноземним інвестуванням, так і їхні філії, відділення та інші відособлені їхні підрозділи.

   У Фонд не вносять кошти бюджетні установи й організації та установи громадських організацій, які утримуються за рахунок добровільних і членських внесків, за винятком оплати праці за рахунок госпрозрахункової діяльності. По цих виплатах внески у Фонд провадяться на загальних підставах.

   Внески до ФОНДУ зараховуються установами банків в доход Державного бюджету на розділ 51, параграф 1 бюджетної класифікації на спеціальний рахунок.

   Облік сплачуваних сум внесків до Фонду в розрізі окремих платників провадиться податковою адміністрацією на основі поквартальної бухгалтерської звітності, що її надають у встановлені строки платники за місцем перебування, та розрахунків відрахувань за відповідними формами, а їх облік ведеться на карточках особистих рахунків.

   Кошти фонду мають цільовий характер і витрачаються на фінансування видатків, передбачених Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

   Закон визначає основні показники щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, соціального захисту потерпілого населення та ін.

  Державна політика в галузі соціального захисту населення, яке потерпіло від Чорнобильської катастрофи та проживає і працює на забруднених територіях, базується на принципах:

1) пріоритету життя та здоров'я  людей, які потерпіли від Чорнобильської  катастрофи, повної відповідальності  держави за створення безпеки  і нешкідливих умов праці для  них;

2) комплексного розв'язання завдань  охорони здоров'я, соціальної  політики й використання забрудненої  території на основі національних  програм з цих питань та врахування інших напрямів економічної і соціальної політики, досягнень у галузі науки й охорони навколишнього середовища;

3) соціального захисту людей,  повного відшкодування збитків  особам, які постраждали внаслідок  Чорнобильської катастрофи;

4) використання економічних методів  поліпшення життя шляхом проведення  пільгового оподаткування громадян, які постраждали;

5) забезпечення координації всіх  органів влади, управління, підприємств,  організацій та установ, об'єднань  громадян, які вирішують різні  проблеми соціального захисту  населення, що постраждало;

6) міжнародного співробітництва  у галузях здоров'я, соціального  захисту, охорони праці, використання  світового досвіду організації  роботи з цих питань.

  Законом визначено 4 категорії зон радіоактивного забруднення, а також статус осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. До них належать:

1. Учасники ліквідації наслідків  аварії та громадяни, які брали  безпосередню участь у ліквідації  аварії та її наслідків;

2. Потерпілі громадяни, включаючи  дітей, які зазнали впливу радіоактивного  опромінення.

    Держава взяла на себе зобов'язання по відшкодуванню за пошкодження здоров'я або втрату працездатності внаслідок катастрофи та втрату годувальника. Визначено матеріальні витрати, що їх зазнали громадяни та їхні сім'ї у зв'язку з катастрофою. Виходячи з цього, держава забезпечує своєчасне медичне обстеження і лікування та соціальний захист громадян.

    Особлива увага держави приділена дітям, які потерпіли внаслідок Чорнобильської катастрофи, їх лікуванню, забезпеченню продуктами харчування, грошовою допомогою і компенсацією та іншими пільгами.

   Визначено пенсії особам, що постраждали від Чорнобильської катастрофи, які встановлюються у вигляді державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

    Додаткова щомісячна пенсія призначається особам, зарахованим до І категорії, за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах:

- інвалідам І групи - 100 % мінімальної  пенсії за віком;

- інвалідам II групи - 75 % мінімальної  пенсії за віком;

- інвалідам ПІ групи, дітям-інвалідам,  а також хворим на променеву  хворобу - 50 % пенсій за віком.

  Особам, зарахованим до II категорії, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається у розмір 30 % мінімальної пенсії за віком:

ПІ категорії - 25 % і IV категорії - 15 %.

Передбачена щомісячна компенсація  сім'ям за втрату годувальника внаслідок  Чорнобильської катастрофи на кожного  непрацездатного та дітей до досягнення ними не більше 23-річного віку.

   Право на державну пенсію за віком особи, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, мають відповідно до року проживання чи праці і строку перебування, їм же встановлюється зменшення пенсійного віку на 10,8 і 5 років та стажу роботи не менше як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років.  

   Обчислення середньомісячного заробітку провадиться відповідно до Закону "Про пенсійне забезпечення".

  Національний фонд соціального захисту матерів і дітей "Україна - дітям"

Позабюджетний Національний фонд соціального  захисту матерів і дітей "Україна-дітям" (далі - Фонд) створений у листопаді 1996 p. з метою поліпшення соціального захисту інтересів дітей, матерів та сім'ї, забезпечення гармонійного розвитку підростаючого покоління, підвищення ефективності заходів, передбачених національними програмами з питань материнства і дитинства та залучення для цього недержавних джерел фінансування, тобто позабюджетних коштів.

  Позабюджетний фонд створений Президентом України Л. Д. Кучмою на виконання Національної Програми "Діти України", яка є довгостроковим Державним документом, спрямованим на поліпшення всіх сторін життя дітей в нашій незалежній державі. У межах Національної програми "Діти України" введена в дію українська дитяча спеціалізована лікарня - унікальний заклад по наданню найвищого рівня спеціалізованої медичної допомоги, яка ще не надається в інших лікарнях нашої держави.

  Мета створення фонду - поліпшення соціального захисту інтересів дітей, матерів та сім'ї, забезпечення гармонійного розвитку підростаючого покоління, підвищення ефективності заходів,передбачених національною програмою з питань материнства і дитинства.

  Фонд створено для реалізації в Україні положень Конвенції ООН про права дитини, в якій визначено право на використання найбільш досконалих систем охорони здоров'я, щоб жодна дитина в державі не була позбавлена в разі потреби доступу до повноцінної медичної допомоги.

    Фондом надається пріоритет дітям, що опинилися в особливо тяжких умовах (діти-сироти, діти-інваліди, постраждалі від аварії на ЧАЕС), тобто єдиний критерій його діяльності - пріоритет дітям.

 

 

 

 

 

3.Захист прав громадян, якi постраждали внаслiдок чорнобильської катастрофи

   У ст.16 Конституції України Чорнобильську катастрофу визначено як катастрофу планетарного масштабу, а збереження генофонду українського народу – як обов’язок держави. У результаті вибуху та руйнації реактора на Чорнобильській атомній електростанції в навколишнє середовище було викинуто величезну кількість радіонуклідів, що призвело до забруднення 53,4 тис. км2 території України. У 2293 населених пунктах цієї зони мешкало понад 2,3 млн. осіб. Усього ж від наслідків катастрофи постраждало понад 3 млн. громадян України.

   Підвищений радіаційний фон спостерігається на третині території України. Забруднення цезієм охоплює 7% території, у тому числі 15% лісів, 5% сільгоспугідь. У зв’язку з високим рівнем забруднення понад 15 Кі/км2 з обігу вилучено 180 тис. гектарів орних земель і 157 тис. гектарів лісів. Забруднення територій і пов’язане з ним виведення із використання природних ресурсів, виробничих потужностей, oб’єктів інфраструктури значною мірою вплинуло й на соціально-економічний розвиток Київської, Чернігівської, Житомирської, Рівненської, Волинської та деяких інших областей. Наслідки аварії продовжують справляти негативний вплив на довкілля ще й сьогодні. Моніторингові дослідження свідчать про накопичення радіонуклідів у деревині, грибах, ягодах, лікарських рослинах, м’ясі, кормах.

  За всі роки від часу Чорнобильської катастрофи площа зони відчуження збільшилась за рахунок приєднання до неї території зони безумовного (обов’язкового) відселення (місцеві жителі повністю відселені), на сьогодні становить понад 2600 км 2.

  Реалізуючи конституційну вимогу щодо збереження генофонду українського народу та враховуючи всебічний аналіз наслідків Чорнобильської катастрофи, Україна прийняла історичне рішення про повне закриття ЧАЕС і послідовно виконує його.

  Питання захисту прав потерпілих від аварії на ЧАЕС та її наслідків регулюються безпосередньо Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, 1991 р., іншими нормативними актами. Цей закон визначає основні засади щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок аварії, охорони їх життя і здоров’я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності в них, соціального захисту потерпілого населення. Положення закону спрямовані також на захист громадян, потерпілих від наслідків Чорнобильської катастрофи та розв’язання пов’язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території.

  Уповноважений з прав людини вважає за необхідне зазначити, що політика держави в галузі соціального захисту постраждалих від Чорнобильської катастрофи та створення умов проживання і праці на забруднених територіях на законодавчому рівні базується на принципах пріоритету прав цих осіб і насамперед збереження життя та здоров’я людей, потерпілих від Чорнобильської аварії, повної відповідальності держави за створення безпечних і нешкідливих умов праці, комплексного розв’язання завдань охорони здоров’я, соціальної політики і використання забруднених територій на основі національних програм із цих питань, з урахуванням інших напрямів економічної та соціальної політики, досягнень у галузі науки та охорони навколишнього середовища.

  Для вирішення проголошених завдань передбачається використання економічних методів поліпшення життя шляхом проведення політики пільгового оподаткування громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, та їх об’єднань, здійснення заходів щодо професійної переорієнтації та підвищення кваліфікації постраждалого населення. Велика увага при цьому приділяється забезпеченню координації діяльності державних органів, установ, організацій та об’єднань громадян, що вирішують різні проблеми соціального захисту постраждалого населення, а також співробітництва і проведення консультацій між державними органами і постраждалими, між усіма соціальними групами під час прийняття рішень з соціального захисту на місцевому та державному рівнях, а також міжнародному співробітництву в галузях охорони здоров’я, соціального захисту, охорони праці, використання світового досвіду організації роботи з цих питань.

  Відповідно до ст.14 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” визначаються категорії постраждалих осіб. До категорії 1 належать інваліди з-поміж учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від катастрофи та хворі внаслідок цієї катастрофи на променеву хворобу. До категорії 2 зараховані учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження з моменту аварії до липня 1986 р. – незалежно від кількості робочих днів, з 1 липня 1986 р. по 31 грудня 1986 р. – не менше п’яти днів, у 1987 р. – не менше чотирнадцяти днів, а також потерпілі від Чорнобильської катастрофи, евакуйовані у 1986 р. із зони відчуження, та особи, які постійно проживали у зоні безумовного (обов’язкового) відселення з моменту аварії до прийняття постанови про відселення.

  Категорія 3 – це учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження з 1 липня 1986 р. по 31 грудня 1986 р. – від 1 до 5 днів, у зоні відчуження в 1987 р. – від 1 до 14 днів, у зоні відчуження в 1988–1990 рр. – не менше 30 днів, на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві – не менше 14 днів у 1986 р., а також потерпілі від Чорнобильської катастрофи, які не віднесені до категорії 2 згідно з деякими умовами. Особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 р. прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, віднесені до категорії 4.

  Визначення категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, дає підстави надання їм відповідних пільг і компенсацій.

  Окрім того, громадяни, які брали участь у ліквідації інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, належать до відповідних категорій, а порядок визначення цих категорій встановлюється Кабінетом Міністрів України.

  За кваліфікацією згідно з цим законом розподіл осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, має такий вигляд. Усього за станом на 1 січня 2000 р. кількість потерпілих в Україні від цієї катастрофи становила 3 361 870 осіб

  Слід зазначити, що в Україні спостерігається тенденція до зростання кількості осіб, віднесених до категорії 1, тобто інвалідів, захворювання яких пов’язується з Чорнобильською катастрофою. Якщо в 1991 р. їх було близько 2 тис. осіб, то на сьогодні – вже 86,8 тис; відповідно зростають бюджетні видатки на забезпечення їх пільг. Так, витрати на лікування одного інваліда, захворювання якого пов’язується з Чорнобильською катастрофою, в середньому становлять понад 8 тис. грн. на рік, тоді як на інваліда загального захворювання – 500–600 грн.

  Привернуло увагу Уповноваженого з прав людини і звернення бійців 731-го окремого батальйону спеціального захисту, який був мобілізований 29 квітня 1986 р. для ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС з військовослужбовців запасу м.Києва та Київської області. Вони безпосередньо брали участь у локалізації аварії на ЧАЕС, виконуючи роботи по завантаженню гелікоптерів сумішшю, яка скидалася на зруйнований реактор четвертого енергоблоку, виконували на радіоактивно забрудненій території у третій зоні небезпеки хімічну розвідку та дезактивацію населених пунктів, відкачували воду з-під зруйнованого реактора, знімали землю з радіоактивним графітом на території ЧАЕС. Під час особистої зустрічі з Уповноваженим вони просили звернутися до Кабінету Міністрів України про надання їм статусу “осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною”. Їх звернення стало підставою для відкриття провадження у справі про порушення прав людини. Усвідомлюючи особливу складність та важливість цього питання Уповноважений, всебічно вивчивши його, звернулася з поданням до Президента України Л.Кучми щодо врегулювання зазначеної проблеми. Завдяки вжитим заходам на сьогодні вирішено 17 з 21 пункту спільного протоколу засідання під головуванням першого заступника міністра України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи В.Логінова і колишніх бійців 731-го окремого батальйону спеціального захисту. Проте частину питань ще не вирішено, тому провадження Уповноваженого у цій справі триває.

  Пріоритетом державної політики в подоланні наслідків Чорнобильської катастрофи є соціальний захист потерпілого населення. Завдяки заходам, яких вживає держава, останнім часом дещо поліпшилося фінансування чорнобильських програм з Державного бюджету. Якщо в 1998 р. їх було профінансовано на 55%, то в 1999 р.– на 88%. Це стосується і фінансування видатків на соціальний захист населення, постраждалого від катастрофи на ЧАЕС. У минулому році воно зросло порівняно з 1998 р. на 7,6%. За станом на 1 січня 2000 р. соціальний захист цієї категорії осіб профінансовано в сумі 1208 млн. грн. при плані на рік – 1310,1 млн. грн., що становить 92,2% від потреби. Питома вага видатків на соціальний захист чорнобильців у загальних обсягах видатків на ліквідацію наслідків Чорнобильської катастрофи становить 77,5%. Держбюджетом на соціальний захист цієї категорії населення у 2000 р. передбачено 1574,2 млн. грн., що на 40,7% більше, ніж у 1999 р.

 

 

4.Компенсації, пільги та допомоги громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи

  Конституцією України (ст. 16) Чорнобильську катастрофу визначено як катастрофу планетарного масштабу, а збереження генофонду українського народу – як обов’язок держави.

  Питання захисту прав постраждалих від аварії на ЧАЕС та її наслідків регулюється безпосередньо Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” іншими нормативними актами. 

    Згідно Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов’язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 вересня 2005 року № 936  розпорядником коштів визначено Мінпраці, розпорядниками коштів нижчого рівня – Головне управління соціального захисту населення. На районні управління праці та соціального захисту населення з початку 2006 року покладено повноваження прийняття  на облік та призначення компенсацій  громадянам, які мешкають в м. Києві, за місцем реєстрації громадян з дати подання заяви.

  В Управлінні на обліку перебуває 3528 осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, з них:

- 1 категорії – 1005 осіб;

- 2 категорії – 2421 особа;

- 3 категорії – 102 особи.

   Згідно вище зазначеного Закону нараховуються такі компенсаційні виплати:

-компенсація за пільгове забезпечення продуктами харчування  громадянам постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи виплачується за нормами встановленими Міністерством охорони здоров’я України станом на 01.01.2010 року  встановлено:

-1 категорії – 311 грн.;

-2 категорії – 155 грн.50 коп.  

- відшкодування громадянам один  раз на рік вартості проїзду  міжміським транспортом до будь-якого  населеного пункту України та  у зворотному напрямку (без врахування пересадок):

- 1 категорії – 100 % на підставі проїзних квитків ;

- 2 категорія – 50 % на підставі проїзних квитків;

- одноразова компенсація – учасникам  ліквідації наслідків аварії  на       Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім’ям, що втратили годувальника із числа осіб, які належать до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов’язана з Чорнобильською катастрофою, і батькам померлого громадянина, відповідно до частини першої статті 48 вище зазначеного Закону, постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 р. № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» становить:

- інвалідам 1 групи – 379 грн. 30 коп.,

- інвалідам 2 групи – 284 грн. 40 коп.,

- інвалідам 3 групи – 189 грн. 60 коп., та згідно постанови Кабінету  Міністрів України від 20.04.2007 р.  № 649 «Про встановлення розмірів  виплат деяким категоріям громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» становить:

- батькам померлого – 3792 грн.,

- дітям–інвалідам – 1264 грн.,

- сім’ям, які втратили годувальника – 7586 грн.;

- щорічна допомога на оздоровлення  відповідно до ч. 4 ст. 48 Закону, постанови  Кабінету Міністрів України від  12.07.2005р.  № 562 «Про щорічну допомогу  на оздоровлення громадян, які  постраждалих внаслідок Чорнобильської  катастрофи»:

- учасникам ліквідації 1 категорії інвалідам  - І, ІІ групи у розмірі - 120 грн.;

- учасникам ліквідації 1 категорії  інвалідам - ІІІ групи та дітям-інвалідам у розмірі - 90 грн.;

- учасникам ліквідації 2 категорії у розмірі - 100 грн.;

- учасникам ліквідації 3 категорії у розмірі - 75 грн.;

- евакуйованим із зони відчуження  в 1986 році 2 категорії у розмірі - 75 грн.

Компенсації та пільги потерпілим дітям та їх батькам.

На обліку в управлінні перебуває 346 осіб, які отримують компенсаційні виплати на потерпілих дітей.

Порядок визначає умови призначення  і виплати передбачених вказаним законом таких видів компенсаційних виплат:

- щомісячна виплата дітям шкільного  віку, що стали інвалідами внаслідок  Чорнобильської катастрофи –  32 грн.;

- щомісячна виплата дітям шкільного  віку, батьки, яких є інвалідами 1(2) групи внаслідок Чорнобильської  катастрофи,  що стали інвалідами  внаслідок Чорнобильської катастрофи – 32 грн.;

- щомісячна виплата дітям шкільного  віку, батьки яких померли внаслідок   Чорнобильської катастрофи – 32 грн.;

- щомісячна виплата дітям шкільного віку, батьки яких потерпілі від Чорнобильської катастрофи 1 (2) категорії – 16 грн.;

- щомісячна компенсація потерпілим  від Чорнобильської катастрофи  дітям до 3-х років, які відвідують  дошкільні заклади – 13 грн. 50 коп.;