Соціально-педагогічна робота з “дітьми вулиці”

Соціально-педагогічна робота з “дітьми вулиці”.

Зміст  
Вступ  
1.Теоретичні аспекти проблеми. Чинники, що зумовлюють соціальне явище “Діти вулиці”. 
1.2 Класифікація «Дітей вулиці».  
2. Соціально-педагогічна робота з «Дітьми вулиці».  
2.1 Територіальна система профілактичної діяльності щодо захисту прав дитини.  
Висновок.  
Список використаної літератури.  
 
ВСТУП  
 
На сьогоднішній день у сучасному українському суспільстві ростуть масштаби соціального сирітства неповнолітніх, жорсткого з ними поводження. Безпритульні діти й підлітки бродяжать, займаються крадіжкою, уживають спиртні напої, наркотичні, токсичні речовини, здійснюють протиправні дії.

Відсутність належного догляду, зневага  інтересами й потребами особистості, що розвивається в досить великій  кількості родин, створює реальну загрозу нормальному розвитку дитини та обумовлює зростання числа дітей і підлітків, які залишили рідний дім і опинилися в неблагонадійних компаніях.

Бездоглядність дітей і підлітків є першим кроком до безпритульності, соціальної дезадаптації, порушення нормального процесу соціалізації дитини.

Сьогодні проблема дитячої бездоглядності й безпритульності в Україні  набула загальнодержавного значення. Вона стала предметом стурбованості широких кіл громадськості, органів державного управління та місцевого самоврядування. Оскільки у фізичній та моральній занедбаності дітей криється джерело небезпеки для розвитку культури, майбутнього здоров’я народу, його моральності.

1.Теоретичні аспекти проблеми. Чинники, що зумовлюють соціальне явище “Діти вулиці”.

 Діти вулиці – це неповнолітні  втікачі з власних домівок  для яких вулиця стала постійним місцем перебування.

 Серед дітей вулиці виділяються  чотири основні категорії. Ті, хто не має батьків узагалі,  ті, чиї батьки живі, однак діти  цілком утратили з ними зв'язок. До третьої категорії можна  віднести тих, хто чергує життя  на вулиці з життям у родині, а до четвертого - дітей, що  ночують удома, але весь день  проводять на вулиці без догляду “позитивних” старших.

 До дітей вулиці в Україні  також відносяться такі категорії:

- безпритульні діти – діти, які не мають постійного місця перебування через те, що втратили близьких, або коли їх вигнали з дому;                                                                                                                        - бездоглядні діти – це діти, які мають де жити, але через                                                                                       -бездоглядність близьких вони змушені тікати з дому;                                       -діти-утікачі з виховних установ – діти, що зазнали психологічного та інших насильств у закладах інтернатного типу;                                            -діти-втікачі із зовні благополучних сімей. Це ті діти що мають високий рівень конфліктності і віддаленості у психологічному розвитку;                                                                                                                         -діти, що за своїми психологічними ознаками схильні перебувати на вулиці (позбавлені батьківського піклування).

Починаючи з 1997 року в Україні проводиться  ряд досліджень із характеристики “дітей вулиці” з’ясування їхнього стилю  життя і потреб.

 Це дозволило виявити, що більшість дітей вулиці це діти підліткового віку, з них хлопчиків більше на вулиці, ніж дівчаток на даний час, а у 1997 році було навпаки, і це пояснюється тим, що:

¦ більшість підлітків виховується  у багатодітних сім’ях;                                           ¦ часто проживають без батьків або тільки з матір’ю чи батьком;         ¦ серед батьків таких дітей часто зустрічаються освідчені, які мають постійну роботу;                                                                                                              ¦ значна частина дітей має проблеми з батьками;                                                      ¦ “діти вулиці” - це також ті , які мають низьке матеріальне становище;                                                                                                                         ¦ діти вулиці часто зазнають насилля з боку ровесників;                                      ¦ значна частина таких дітей часто заробляє сама собі на життя, займаючись злодійством, жебракуванням;                                                                        ¦ діти часто голодують;                                                                                                     ¦ діти вулиці вживають алкоголь, палять, нюхають клей і вживають наркотики.

 Основні психофізичні характеристики дітей, які формують в умовах вулиці визначаються раннім залученням дитини до виживання. Більшість безпритульних дітей втратили сімейні зв’язки: були покинуті батьками , або самі їх покинули. Важливо звернути увагу на те, чому діти не відвідують, або нерегулярно відвідують школу. Згідно з даними опитування кожна третя дитина не має бажання відвідувати школу, тому, що їй там не цікаво, у 30% - немає грошей на шкільні приладдя, у 22 % - дома немає умов для навчання, у 18 % - діти змушені заробляти на життя самостійно, у 4 % немає документів.

1.2 Класифікація «Дітей вулиці»  
Існують такі класифікації «дітей сиріт»:  
А) залежно від часу перебування дитини на вулиці це:  
· Діти, виховання яких не займаються батьки або особи, що їх заміняють, а лише ті, хто оточує їх на вулиці. Такі діти додому найчастіше повертаються тільки ночувати;  
· Діти, періодично йдуть з сім'ї, на короткий час і що повертаються додому;  
· Діти, які пішли з сім'ї, але перебувають на вулиці порівняно недовгий час (від кількох тижнів до півроку);  
· Діти, які живуть на вулиці тривалий термін (рік і більше);  
· Діти-вихованці сирітських установ, позбавлені піклування батьків і виховуються середовищем життєдіяльності;  
· Молоді люди, що вийшли із сирітських установ. Формально вони мають житло, але їх за специфіки організації життєдіяльності даних установ вони не готові до самостійного життя і теж опиняються на вулиці.  
В) в залежності від соціального стану дитини;  
· Бездомні-діти, які не мають постійного місця проживання або проживають в умовах, абсолютно не відповідають соціальним нормам, іншими словами, ті яким з яких-небудь причин ніде жити;  
· Бездоглядні-неповнолітні діти, контроль за поведінкою яких відсутня внаслідок невиконання або неналежного виконання обов'язків по їх вихованню, навчанню і змістом з боку батьків або законних представників, або посадових осіб.  
Суть цього суспільного явища полягає у відсутності належного нагляду за дітьми (дитиною) з боку батьків або осіб, їх займаються. Такі діти можуть приходити постійно або періодично ночувати вдома. До них відносять і тих, батьки (або особи, їх займають) які використовують їх в інтересах самозбагачення: спонукають до жебрацтва, проституції, злодійства та ін Нагляд у такому випадку використовується в інтересах самозбагачення. Крайній прояв бездоглядності - безпритульність;  
· Безпритульні - бездоглядні, що не мають місця проживання та (або) місця перебування. На відміну від бездомних безпритульні можуть мати житло, але не жити в ньому з яких-небудь причин. Їх нерідко називають бомжами - це неповнолітні, що залишилися без піклування батьків і не мають визначеного місця проживання. Така категорія дітей може бути як при живих батьках або особах, які їх замінюють, так і без них.

Значна частина «дітей вулиці»  потребує захисту дорослих. Це проблема «нічиїх дітей». Їх фактично нікому шукати, нікуди подіти, нічим допомогти і захистити. Життя на вулиці спонукає їх до злочинної поведінки. Захистити їх - значить урятувати від її негативного впливу, жорстокого поводження, насильства над ними, попередити їх злочинну поведінку, надати дах, забезпечити доцільне виховання і навчання, допомогти у самовизначенні в житті. Цей комплекс проблем повинен вирішувати соціальний працівник, соціальний педагог та інші фахівці. Їхнє завдання полягає в тому, щоб вилучити дитину з вулиці та облаштувати його або в сім'ю, або під опіку, або до державної установи.  

2. Соціально-педагогічна робота з «Дітьми вулиці»  
У процесі соціально-педагогічної роботи з «дітьми вулиці» передбачається створення так званого «реабілітаційного простору». Під ним у теорії та практиці соціальної роботи розуміється формування територіальної системи відомств, служб, установ, громадських ініціатив, які здійснюють у взаємодії з населенням пошук і реабілітацію неповнолітніх. Вираз «реабілітаційний простір» включає в себе:  
· По-перше, виявлення неповнолітніх, зробити перший крок в організації діяльності щодо їх соціального захисту і налагодженню соціально-педагогічної роботи з ними;  
· По-друге, забезпечення взаємодії, створити найбільш сприятливі умови для виявлення осіб групи ризику;  
· По - третє, реабілітаційний простір передбачає можливості подолання негативного впливу факторів середовища, що сприяє розвитку бездоглядності;  
· По - четверте, це визначення говорить про створення системи взаємодії з організації діяльності спрямованої на захист прав дитини, подолання виниклих соціальних проблем для нього.  

2.1 Територіальна система  профілактичної діяльності щодо захисту прав дитини.

Вона вирішує такі завдання:  
· Виявляє неповнолітніх осіб групи ризику;  
· Забезпечує захист прав і свобод кожної дитини групи ризику з моменту його виявлення;  
· Координує зусилля всіх зацікавлених відомств та осіб щодо забезпечення соціального захисту нужденних дітей;  
· Проводить профілактичну посаду з неповнолітніми групи ризику щодо недопущення з боку їх правоправних дій;  
· Направляє дітей групи ризику в притулки, центри соціальної реабілітації з урахуванням віку та їх соціальних проблем.  
Основні функції ТСЗПР:  
· Об'єднання та координація зусиль всіх зацікавлених у захисті прав неповнолітніх та соціально-педагогічної роботи з ними на території ЕСЗПР;  
· Дослідні, спрямовані на виявлення бездоглядних та соціального сирітства, а також причин їх виникнення, можливостей профілактичної роботи за місцем проживання та ін;  
· Забезпечення соціозащітной діяльності по відношенню до неповнолітніх;  
· Залучення до соціозащітной діяльності по відношенню до неповнолітніх населення району;  
· Соціально-педагогічна діяльність по відношенню до неповнолітніх, який став її об'єктами;  
· Сприяння законотворчої ініціативи в сфері захисту прав дитини.  

ВИСНОВОК  
Отже, причини того, що діти залишаються без батьківської опіки і стають дітьми вулиці, мають різний характер. Труднощі , які торкнулися усіх сфер діяльності в першу чергу позначилися на найменше захищений категорії-дітях. І ця проблема стала однією з найскладніших і найактуальніших проблем. Проблема “дітей вулиці” в Україні не дає про себе забути: щодня тисячі позбавлених домашнього тепла підлітків на наших очах вживають алкоголь, нюхають клей, жебракують та вчиняють злочини. Говорячи про роботу з «дітьми вулиці» необхідно мати на увазі роботу з широким колом дітей, які вже на вулиці або можуть там опинитися.

До подолання дитячої безпритульності  потрібно долучатися всім, а особливо вчителям, батькам потрібно проводити  профілактику як запобігання безпритульності, або все-таки більше приділяти увагу  своїм дітям. Бо майже на всіх чекає одне - голод, хвороби, неувага зі сторони держави та презирство суспільства. Або дитбудинок, колонії для “важких” дітей, де умови утримання чи не гірші за ті, що вони бачать на вулиці.

Список використаної літератури  
1. Гуслякова Л.Г. Об'єкт, предмет і методи соціальної роботи,-Барнаул 1995  
2. Девіантна поведінка дітей та підлітків: проблеми та шляхи їх вирішення / Под.ред. В.А. Нікішина, М, 1996 р.  
3. Іванов В.М. Девіантна поведінка: причини і масштабність / / Соціально-політичний журнал -, СПб, 1993.  
4. Козлов О.О., Іванова Т.Б., Практикум соціального працівника, Р / Дон, 2001 р.  
5. Котова Н, Украдене дитинство / / Соціальне забезпечення, 2003 р. № 10  
6. Мардакаев Л.В., Соціальна педагогіка, М., 2003р.  
7. Мертон Р.А. Соціальна структура і аномалія/ /Соціум 1992 р. № 2  
8. Основи соціальної роботи. Підручник / Отв.ред. П.Д. Павленко, М., 1997р.  
9. Планування заходів боротьби зі злочинністю -, М., 1982 р.  
10. Профілактична та реабілітаційна робота спеціалізованих установ для неповнолітніх / Под.ред.Г.М.Івашенко, М., 2001  
11. Смирнова К.Р., Ярська В.М., Філософія і методологія соціальної роботи, Саратов, 1997 р.  
12. Соціальна робота: теорія і практика. Навчальний посібник / Отв.ред.,  
А.С. Сорвіно., М., 2001 р.  
13.Справочное посібник з соціальної роботи / За ред., Холостовой У.И., М., 1997р.