Стандартні складові платіжного балансу

Зміст

Вступ……………………………………………………………………………….3

 1. Структура платіжного балансу………………………………………………7

 2. Стан платіжного  балансу України ІІ кварталу 2011року…………………14

Висновок………………………………………………………………………….19

Перелік посилань………………………………………………………………...20

Вступ

    Незалежно від того, у якій формі відбувається економічне міжнародне співробітництво - по лінії зовнішньої торгівлі, капіталовкладень, надання і погашення кредитів, надання різноманітних послуг, воно має вартісний вираз. Тим самим створюється об'єктивна основа для вираження позиції даної країни в системі міжнародних економічних відносин у формі зведених вартісних балансів, найважливішим із яких є платіжний баланс.

    Платіжний баланс виражає всю складну сукупність економічних відносин країни з іншим  світом. Характер цих відносин залежить як від розвитку економіки даної країни, так і від змін, що відбуваються в економіці інших країн і на світовому ринку. Уміння вчасно помітити ці зміни ще на стадії їх формування за окремими конкретними показниками платіжного балансу дає змогу створити найбільш повну картину майбутнього розвитку економіки даної країни.

    Розвиток міжнародних політичних, наукових і культурних зв'язків також зумовлює необхідність здійснення численних форм розрахунків між країнами. Надходження і платежі, вимоги і зобов'язання, що випливають із цих зв'язків, відбиваються у відповідних балансах - платіжному, розрахунковому та ін. 
 
 
 
 

1. Структура платіжного балансу

    У п'ятому виданні Рекомендацій визначено такі основні стандартні компоненти платіжного балансу: рахунок поточних операцій і рахунок операцій з капіталом та фінансовими інструментами.

    Стандартна  структура платіжного балансу

    До  складу рахунку поточних операцій, або поточного балансу, входять  чотири групи операцій: з товарами, послугами, чисті доходи від інвестицій і чисті поточні трансфери. Вартісне співвідношення експорту та імпорту товарів утворює торговельний баланс (trade balance), а різниця між товарним експортом та імпортом — сальдо торговельного балансу. На торговельний баланс припадає переважна частина всіх зовнішніх поточних розрахунків.

    До  товарів відносять звичайні готові товари, товари для подальшої переробки (наприклад, сиру нафту), ремонт товарів, придбання товарів у портах транспортними організаціями, немонетарне золото.

    Операції  з послугами, доходами і поточними  трансферами утворюють баланс послуг та некомерційних платежів, які умовно називають "невидимими операціями".

    Ця  частина поточного рахунку фіксує розрахунки з експорту та імпорту нефакторних послуг, до яких належать платежі за використання інтелектуальної власності (патентів, технологій, авторських прав); витрати, пов'язані з міжнародним туризмом, транспортом, страхуванням, культурним обміном, користуванням засобами поштово-телеграфного зв'язку і т. п. До факторних послуг відносять чисті доходи від інвестицій. Вони пов'язані з "чистим експортом" кредитних послуг, тобто послуг щодо інвестованого за рубежем національного грошового капіталу.

    Доходи  від інвестицій охоплюють власне прибутки від інвестицій, процентні  платежі за борговими зобов'язаннями, оплату праці резидентів, які працюють за кордоном.

Рахунок поточних операцій

Розглянемо  основні види поточних операцій докладніше.

    Товари

Енергоносії — відображаються окремим кодом.

    Товари  для перероблення — це товари, які  перетинають кордон з метою їх подальшого перероблення, після чого вони повертаються до країни — власника товару. Перероблення товарів не передбачає переходу права власності. Ці товари враховуються на валовій основі (за повною вартістю товарів до і після перероблення). Платежі за перероблення товарів ураховуються за категорією інших ділових послуг.

    Послуги

    Ремонт  товарів — вартість ремонту пересувного  обладнання, який виконується нерезидентом або для нерезидента. До цієї статті не включаються інші види ремонту, а  саме: ремонт будівель та споруд (будівельні послуги), ремонт комп'ютерної техніки (комп'ютерні та інформаційні послуги) та технічне обслуговування транспортного обладнання в морських та повітряних портах (інші послуги на транспорті).

    Товари, придбані в портах транспортними  організаціями, — пальне, продовольство, матеріальні запаси, допоміжні матеріали. Надання супутніх послуг (технічне обслуговування транспортних засобів, лоцманські послуги тощо) не належить до цієї статті.

    Транспортні послуги — вантажні та пасажирські  перевезення всіма видами транспорту та супутні послуги.

    Комунікаційні послуги — послуги зв'язку, у  тому числі телекомунікаційні, забезпечення телефонного, телексного, телеграфного зв'язку, радіомовлення, електронної пошти, сутгутникового, факсимільного та телевізійного зв'язку, поштові послуги.

    Будівельні  послуги — будівництво об'єктів, монтаж обладнання, ремонт будівель та споруд за межами економічної території.

    Страхові  послуги охоплюють різні види страхування, що здійснюються страховими компаніями-резидентами для нерезидентів, і навпаки (наприклад, страхування зовнішньоторговельних вантажів).

    Фінансові послуги — це послуги фінансових посередників (наприклад, у зв'язку з відкриттям кредитних ліній), виплата  чи стягнення комісійних за операції з акредитивами, банківськими акцептами, фінансовим лізингом.

    Комп 'ютерні та інформаційні послуги — оброблення баз даних, упро вадження програмного забезпечення, зокрема розроблення і програмування конкретних систем замовника, управління обчислювальними комплексами, консультування у сфері обчислювальної техніки, експлуатація та ремонт обчислю вальної техніки, послуги інформаційних агентств, пряма (індивідуальна) передплата на періодичні видання.

    "Роялті" та ліцензійні послуги — офіційно дозволене використання нематеріальних активів (патенти, ліцензії, авторські права, торговельні знаки, технології). Проте придбання та продаж таких активів належать до операцій з капіталом (капітальні трансфери).

    Послуги приватним особам та послуги у  сфері культури і відпочинку —  створення художніх фільмів, радіо- і телевізійних програм, проведення спортивних, культурних та оздоровлювальних програм, послуги, пов'язані з навчанням чи лікуванням за кордоном.

    Урядові послуги — зовнішньоторговельні операції посольств, консульств, військових представництв, які вони проводять із резидентами тієї країни, де розташовані.

    Інші  ділові послуги — різноманітні види ділових, професійних, технічних та пов'язаних з науково-дослідною діяльністю послуг, які не увійшли до наведених вище категорій послуг. Зокрема:

    а) перероблення давальницької сировини;

    б) операційний лізинг — оренда обладнання без персоналу, здавання в оренду (чартер) морських і повітряних суден  та іншого транспортного обладнання без команди та екіпажу;

    в) послуги з підготовки документів, консалтинг у сфері бухгалтерського обліку, аудиту й податкового законодавства, надання оперативної допомоги фірмам;

    г) послуги в галузі реклами та маркетингу;

    д) наукові дослідження та дослідно-конструкторські розробки;

    ж) архітектурні, інженерні та інші технічні послуги;

    з) послуги в галузі сільського господарства, видобування корисних копалин, перероблення на місцях тієї продукції;

    к) послуги з добору кадрів (наприклад, екіпаж суден), письмового та усного перекладу, оплата будівельних матеріалів компаніями-нерезидентами, що ведуть будівельні роботи на території даної країни;

    л) агентські послуги — оплата компаніями послуг їхніх закордонних агентів, у тому числі представництв.

    Доходи

    До  статті "Доходи" поточного рахунку  входять компенсації працівникам, доходи від інвестицій (доходи від  прямих інвестицій та інші дивіденди і проценти). Ця стаття відображає взаємозв'язок між доходами і капітальним рахунком, а також між платіжним балансом і балансом зарубіжних інвестицій.

    Основні види доходів, що відбиваються на поточному рахунку, такі:

    Оплата  праці — заробітна плата та інші виплати, отримані робітниками  та службовцями за межами країни, резидентами  якої вони є.

    Доходи  від прямих інвестицій:

    а) дохід від пайової участі в  капіталі компаній — дивіденди, розподілений та нерозподілений прибуток закордонних  відділень, реінвестований прибуток;

    б) проценти за борговими зобов'язаннями — це проценти, які сплачує прямому  інвесторові підприємство прямого інвестування, і навпаки.

    Доходи  від портфельних інвестицій являють  собою рух коштів між резидентами  і нерезидентами, що виникає внаслідок  володіння акціями, облігаціями, довгостроковими цінними паперами, інструментами грошового ринку.

    Поточні трансфери

    Стаття "Поточні трансфери" відбиває операції, проведені на безоплатних засадах. Ця група операцій збільшує доходи та споживання країни-одержувача за рахунок доходів та споживання країни-постачальника. Поточні трансфери охоплюють грошові трансфери урядам на фінансування видатків, гуманітарної допомоги, щорічних або інших регулярних внесків у міжнародні організації, оплату урядом або міжнародними організаціями витрат (у тому числі й заробітної плати співробітникам) на надання технічної допомоги.

    Чисті поточні трансфери є результатом  даної групи поточних операцій країни, тобто різницею між дебетовим і кредитовим оборотами.

    Облік поточних трансферів здійснюється окремо по сектору державного управління та інших секторах.

    Поточні трансфери сектора державного управління містять гуманітарну допомогу, внески державних органів до фондів міжнародних організацій, податки та штрафи, сплачені нерезидентами державним органам, і навпаки.

    До  поточних трансферів інших секторів входять:

    а) грошові перекази осіб, які працюють за кордоном, — безоплатні грошові  перекази сім'ям;

    б) інші трансфери — дарування, спадок; аліменти та інші виплати на утримання  дітей; пенсії та інші виплати; приватні перекази; періодичні відрахування (включаючи членські внески) у благодійні, релігійні, наукові та культурні організації; сплата мита і штрафів, якщо вона проводиться резидентами даної країни на користь державних органів інших країн.

    Рахунок операцій з капіталом  і фінансовими  інструментами

    Ця  частина платіжного балансу відбиває міжнародні угоди, пов'язані зі зміною права власності на іноземні фінансові активи чи пасиви країни. Насамперед це операції, що полягають у заявленії і та погашенні фінансових вимог однієї країни до інших країн, і навпаки.

    Цей рахунок поділяється на рахунок  операцій з капіталом та рахунок  фінансових операцій.

    Рахунок операцій з капіталом

    На  цьому рахунку відображаються всі виплати з капітальних трансферів, а також придбання/продаж нематеріальних нефінансових активів.

    Трансфер  вважається капітальним, якщо відбувається передача права власності на основний капітал або анулювання боргу кредитором за обставин, коли одна із сторін не отримує вартісного еквівалента. Анулювання боргу кредитором являє собою списання частини боргу банком або будь-якою іншою приватною чи урядовою структурою. Капітальні трансфери можуть здійснюватися як у грошовій, так і у матеріальній формі.

    Чисті капітальні трансфери відображають результат цієї групи операцій, тобто  різницю між дебетовими і кредитовими записами.

    Стаття "Придбання/продаж нематеріальних нефінансових активів" охоплює операції з активами, які не є результатом виробництва (земля, надра), а також невідчутні активи (патенти, авторські права, торговельні  знаки і т. п.). Важливо пам'ятати, що розрахунки за використання невідчутних  активів відображаються на рахунку поточних операцій, а придбання чи продаж — на рахунку операцій з капіталом.

    Рахунок фінансових операцій

    Цей рахунок містить операції з прямого і портфельного інвестування та інші інвестиції.

    Прямі інвестиції — це операції, внаслідок яких резидент однієї країни (прямий інвестор) стало впливає на резидента іншої економіки (підприємства прямого інвестування). Вплив прямого інвестора є сталим, якщо він відіграє суттєву роль в управлінні підприємством і володіє понад 10% звичайних акцій або голосів акціонерів, або еквівалентом такої участі, якщо підприємство не є корпорацією. Прямі інвестиції складаються з акціонування, тобто придбання нових акцій дочірніх та асоційованих підприємств; інвестування, тобто зворотних вкладень частини нерозподіленого у формі дивідендів прибутку; інших інвестицій, які головним чином являють собою внутрішньофірмове кредитування материнською компанією своїх дочірніх та асоційованих компаній.

    Акціонерний капітал — це капітал відділень, акції дочірніх та асоційованих підприємств, крім "неголосуючих" привілейованих акцій, а також інші капіталовкладення прямого інвестора, що збільшують статутний фонд підприємства прямого інвестування.

    Реінвестований прибуток — це та частина прибутку підприємств прямого інвестування, що належить прямому інвесторові й не підлягає розподілу.

    Інший капітал у формі прямих інвестицій ("міжфірмовий борг") охоплює  всі операції щодо залучення коштів і кредитних ресурсів, які здійснюються між прямим інвестором і підприємствами прямого інвестування. За цією позицією ураховуються також "неголосуючі" привілейовані акції дочірніх і асоційованих підприємств, що не дають права на участь у додаткових прибутках; вкладення коштів у нерухоме майно приватними особами (наприклад, будівництво дачних та інших будівель для власного користування та здавання в оренду).

    Портфельні інвестиції — це операції з торгівлі фінансовими інструментами між нерезидентами, які не дають права прямого контролю щодо об'єкта інвестування. До фінансових інструментів належать акції, облігації та похідні від них так звані фінансові деривативи (опціони, варанти, свопи, ф'ючерси); інструменти грошового ринку — казначейські векселі, банківські акцепти, короткострокові боргові зобов'язання з банківською підтримкою, депозитні сертифікати та ін.

    Стаття "Портфельні інвестиції" фінансового  рахунку охоплює операції з акціями, іншими цінними паперами та похідними  фінансовими інструментами, за винятком тих випадків, коли ці операції належать до прямого інвестування чи операцій з резервними активами. Характерною особливістю цих інструментів є те, що вони можуть вільно обертатися на фінансовому ринку.

    Операції  з портфельного інвестування поділяються на дві групи: операції з фінансовими активами (зарубіжними цінними паперами) і операції з фінансовими зобов'язаннями (вітчизняними цінними паперами).

    Інші  інвестиції — це всі міжнародні інвестиції, які не віднесено до прямих, портфельних та операцій з резервними активами. На цьому рахунку відбиваються всі операції щодо залучення коштів і кредитних ресурсів:

    • рух комерційних кредитів, які  безпосередньо пов'язані із зовнішньою торгівлею товарами та послугами і є короткостроковими;

    • позики, тобто пряме надання кредитних  ресурсів. Сюди належать позики для  фінансування торговельних угод, авансові платежі, іпотечний кредит, фінансовий лізинг, кредити МВФ;

    • готівкові гроші та депозити —  депозити до запитання, строкові, ощадні та ін., банкноти та монети, які перебувають  в обігу; отримання готівки в національній валюті нерезидентами і в іноземній валюті резидентами, а також відкриття ними відповідних рахунків.

    Подібно до портфельних інвестицій, інші інвестиції поділяються на "інші інвестиції — активи" та "інші інвестиції - зобов'язання" відповідно до їхньої національної належності.

    Класифікувати операції з "іншого інвестування" можна таким чином.

    Торговельні (комерційні) кредити — це вимоги та зобов'язання, які виникають унаслідок  того, що продавець надає кредит безпосередньо покупцеві товарів  або покупець здійснює попередню оплату.

    Позики  — це пряме надання кредитором боржникові певної суми коштів; крім того, до категорії позик входять платежі  за угодами РЕПО, виплата основної суми боргу за фінансовим лізингом.

    Депозити  — ліквідні депозити (депозити до запитання) та інші види депозитів, депозити в  кредитних спілках, будівельних  товариствах та ін.

    Рахунок поточних операцій та рахунок операцій з капіталом і фінансовими  інструментами, за винятком короткострокового  капіталу і резервних активів, разом  складають базовий баланс, а операції з резервними активами — баланс офіційних розрахунків.

    Резервні  активи — це іноземні фінансові активи, які перебувають у розпорядженні органів грошово-кредитного регулювання і можуть бути використані в будь-який момент відповідно до цілей економічної політики.

    Резервні  активи призначені для фінансування і регулювання дефіциту платіжного балансу та інших чітко обумовлених  цілей і контролюються монетарною владою.

    Резервні  активи складаються з монетарного  золота, спеціальних прав запозичення, резервної позиції країни в МВФ, валютних активів, інших фінансових вимог.

    Монетарне золото — золото, яке перебуває  в розпорядженні центрального банку  або уряду країни і може бути реалізоване  на світових ринках золота або міжнародним організаціям за іноземну валюту. Монетизація золота означає його купівлю у державні резерви, демонетизація — продаж з резервів. У державних запасах зберігається золото найвищої проби — не нижче 995/1000.

    Спеціальні  права запозичення — резервний актив, який випускається МВФ і розподіляється між країнами—членами МВФ відповідно до їхніх квот у капіталі МВФ. СДР можуть використовуватися не тільки як резервні, а і як платіжно-розрахункові засоби. У цілому частка СДР у світових резервних активах не перевищує 3%.

    Резервна  позиція в МВФ — величина цієї складової офіційних резервів дорівнює 25% квоти країни в капіталі МВФ. Відповідно до встановлених правил резервна позиція  може бути отримана країною у будь-який час без жодних умов.

    До  складу валютних активів входять іноземні валюти та інші фінансові активи, виражені в іноземній валюті: банківські депозити, урядові цінні папери, акції приватних підприємств, фінансові деривати ви та ін. У структурі офіційних резервів валютні активи становлять найбільшу частку.

    Решта вимог у валютах, цінних паперах, депозитах, які не віднесено до зазначених вище категорій резервних активів, включаються до інших вимог.

    Висновок

    Стандартна  міжнародна класифікація операцій з  капіталом і фінансовими інструментами  становить перелік форм та видів  міжнародних фінансових потоків. Рахунок  операцій з капіталом і фінансовими  інструментами відбиває вартісні обсяги руху реальних і фінансових ресурсів між країнами.

    Основні рахунки платіжного балансу —  поточний і капітальний —пов'язані між собою і базуються на принципах організації обліку міжнародних економічних операцій. Сальдо поточного балансу фінансується рухом капіталу.

    З огляду на сучасну тенденцію глобалізації світового економічного розвитку і фінансових ринків міжнародні фінансові потоки, будучи факторами виробництва, не лише опосередковують рух матеріальних активів, а й формують міжнародну фінансову позицію країни як дебітора чи кредитора, впливаючи на баланс зовнішніх платежів.

    Загальне  сальдо платіжного балансу є структурним  показником, який характеризує пасивний чи активний характер зовнішньоекономічної діяльності країни, її фінансову позицію. Нетто-боржником є країна з тривалим дефіцитом поточного рахунку. Країни — нетто-кредитори мають активні поточні баланси впродовж тривалого періоду часу. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    Перелік посилань: 

1. Економічна  теорія: Підручник/ В. М. Тарасевич, В. В. Білоцерківець, С. П. Горобець, О. В. Давидов та ін.; За ред. В. М. Тарасевича; М-во освіти і науки України, Нац. металургійна акад. України . -К.: Центр навчальної літератури, 2007. -779 с.
2. Корнієнко Є. Платіжний баланс України: основні тенденції та їх економічне значення // Вісник Національного банку України. -2008. -№ 1. - С. 28-33
3. Боринець С. Я. Міжнародні фінанси: — К. Знання 2006, 309с.
4. Міжнародні фінанси: навч. посіб., О. М. Мозговий, Т. Є. Оболенська, Т. В. Мусієць, КНЕУ, 2008.
5. Міжнародні фінанси: Підручник / О.І. Рогач, A.C. Філіпенко, Т.С. Ше-мет та ін.; За ред. 0.1. Рогача. — К.: Либідь, 2007. — 784 с.
6. Офіційний сайт Національного Банку України http://www1.bank.gov.ua