Становлення та розвиток соцiальноi роботи в США

Тема 2: СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ В США

План

2.1. Сутність  соціальної роботи в США.

2.2. Підготовка соціальних працівників в США.

2.4. Соціальна  робота в школі.

2.1. Сутність соціальної роботи  в США

•   розвинених  країнах світу і,  в особливості,  в  США  фах “соціальний працівник”  дуже  поширений,  користується  великою повагою з боку держави й громадськості, а система різнорівневої підготовки соціальних працівників є динамічною й ефективною. Становлення системи соціального захисту та  соціальних служб у США починається з діяльності перших пансіонів допомоги бідним,  організатори  яких  виступали проти беззаконного використання дитячої праці, міської антисанітарії, за покращання умов праці, здоров’я жінок і дітей, за судовиробництво у справах неповнолітніх, за розвиток народної освіти.

Термін  “соціальний  працівник”  як  юридичне  визнання професії існує  в США з 1956 р., коли були створені спеціальні вищі школи.  Цей  термін  замінив  попередній – “працівник  сфери соціального забезпечення”, “народний опікун”  тощо. Критеріями компетентності соціального працівника в США більшість фахівців (Л.Баер (L.Baer),  Р.Федеріко  (R.Federico),  Д.Хардкасл (D.Hardcastle),  Х.Джонс (H.Johns),  В.Річaн (W.Richan), А.Мендельсон (A.Mendelsohn)  вважають  його  вміння  оцінювати ситуацію,  розробляти  план  вивчення  соціальної  проблеми, розвивати  здібності  людини  у  вирішенні  проблем,  подоланні стресів,  пов’язувати  людей  із  соціальними  системами, кваліфіковано захищати тих, хто зазнає будь-якої дискримінації, сприяти ефективній і гуманній дії систем, що забезпечують людей послугами,  ресурсами,  можливостями,  удосконалювати  ці системи, оцінювати ефективність виконаної роботи.

Сфера соціальної роботи в країні постійно розширюється, діяльність соціальних працівників поширюється на різні урядові організації,  підприємства,  офіси,  школи,  центри  охорони здоров'я,  агентства  по  охороні  сім'ї  та  дитини,  військові підрозділи, церкви, тюрми.

Так,  соціальні  працівники  церкви  надають  допомогу прихожанам різного віку: турбуються про те, щоб безпритульні могли переночувати у церкві, а зранку поснідати в церковному дворі; для тих, хто любить музику, організовують концерти та ін.

•   армії соціальні працівники  проявляють  турботу про сім'ї солдат, офіцерів, допомагають вирішувати конфліктні ситуації між військовослужбовцями.  Медичні соціальні працівники надають психологічну  допомогу  хворим,  допомагають лікарю підтримати  дух хворого,  родині – зрозуміти,  як  краще поводитися з близькою людиною після виписки з лікарні, дають пораду,  до  якого спеціаліста звернутися,  для зняття  стресу; працюють з безнадійно хворими людьми.

2.2. Підготовка соціальних працівників  в США

Підготовка  соціальних  працівників  у  США  –  це  активне поєднання  теорії  з  практикою,  навчання  з  дослідницькою діяльністю, в центрі якої є гуманістичний підхід. Серед основних пріоритетів навчання  соціальних  працівників можна визначити поєднання особистісного та  діяльнісного  підходів  до  навчання, розширену  польову  практику  в  соціальних  агентствах,  які  є специфічними установами, що надають соціальну допомогу, або приватних добродійних організаціях, які досить розповсюджені в США.

Порівняльний  аналіз  теоретичних  уявлень  про  соціальну роботу та її статус, стандартів професії соціального працівника дає змогу зауважити, що підготовка майбутніх фахівців соціальної галузі  в  Україні  характеризується  фундаментальністю  й передбачає, перш за все, засвоєння теоретичних знань, а в США головний  акцент  робиться  на  організації  практичної  діяльності студентів.

Відбір  конкурсантів у вищі навчальні заклади  проходить з урахуванням специфіки системи соціальної  роботи  та  сучасної соціальної ситуації в американському суспільстві. Сьогодні, у США соціальна робота,  перш  за  все,  спрямована  на  вирішення проблем самотності,  психологічного  та  емоційного перевантаження,  агресії і насилля,  у тому  числі сексуального, СНІДу.  Серед  основних  проблем  молоді,  в  сучасному американському  суспільстві  є  вживання  наркотиків,  підлітковий суїцид, насилля тощо. Придатність до вирішення цих складних завдань –  головний  критерій  до  відбору  майбутніх  соціальних працівників.

Існують  загальні  вимоги  для  вступу  до  будь-якого американського університету та конкретні вимоги, які включені до специфічного  опису  кожної  програми.  Конкурсанти  повинні зробити вибір майбутньої спеціалізації (наприклад, в найбільшому університеті  в  Мічигані,  де  навчаються 35000  студентів,  це охорона  здоров’я,  розумове  здоров’я,  надання  послуг  людям тощо) і успішно скласти вступний іспит з профілюючої дисципліни або написати есе. У США існує також можливість зарахування до навчання  без  отримання  ступеня,  виходячи  з  попередніх академічних успіхів студента, що дозволяє людині вивчати один або  два  курси  на  семестр  для  того,  щоб  сфокусувати  власні інтереси, перевірити здібності під час навчання, підвищити знання

• певної галузі соціальної роботи.

Система підготовки у вищих навчальних закладах США має багаторівневий  характер:  бакалавр,  магістр,  доктор  соціальної роботи.

Початковий  рівень практики соціальної роботи в  США – це ступінь бакалавра, який отримують після чотирьох років  навчання,

•   основна вимога  до  надання якого – відповідність  програмі підготовки  фахівців  із  соціальної  роботи  даного  рівня,  а  також відповідність  вимогам  до  освіти,  що  акредитовані  Радою  з соціальної освіти. Теоретичне навчання поєднується з практикою
• соціальних агентствах. Порівняно з Україною, де практика на рівні бакалавра складає 216 годин, у США вона нараховує 480 годин.

Програми  підготовки бакалаврів у провідних  американських університетах (Мічиган, Кентуккі, Індіана, Пенсільванія, Техас), на додаток до  професійно  сфокусованих  курсів,  мають блок предметів,  що  включають вивчення  соціальної  поведінки, біологічних процесів,  розвиток  практичних  навичок соціальних працівників. Так, в університеті штату Мічиган, студентам надають знання  про  системний  підхід  до  практичної  діяльності  й допомагають виробити  навички до  оцінювання  та  вирішення проблеми.

Наявність ступеня бакалавра відкриває  великі можливості та надає більшу мобільність на різних посадах, служить підґрунтям для отримання подальших ступенів у цій галузі знань.

Програми  підготовки  магістрів  більш  спеціалізовані, порівняно  з  програмами  підготовки  бакалаврів.  У  найбільших вищих навчальних  закладах  США існують два види  денної програми  підготовки  магістрів соціальної  роботи  й надання соціальних послуг: послідовне 16-місячне й 20-місячне навчання протягом  двох  академічних  років.  Наявна  також  розширена програма (Extended Degree Program) для тих, хто спочатку  не може навчатися за денною формою. Якщо студент має визначні успіхи  у  навчанні,  він може  отримати  ступінь за  програмою інтенсивного навчання (Advanced Standing).

Громадяни  та  мешканці  США,  зараховані  до  програми підготовки  магістрів соціальної  роботи,  мають два основні джерела фінансової підтримки з боку університету: стипендії і гранти школи соціальної роботи, й федеральну позичку з відділу фінансової допомоги університету.

Здобуття  ступеня  доктора  у  США  здійснюється  за програмами підготовки докторів соціальної роботи й соціальних наук. Це – суміжні програми різних факультетів, основою яких є самостійні  наукові  дослідження.  Як  правило,  рівень докторантури  у  соціальній  роботі  включає  інтенсивні  курси  з різних сфер соціальної роботи, інтернатуру з дослідження під наглядом  керівника (супервізора),  написання  дисертації, задовільну оцінку з попереднього навчання, наявність досвіду роботи,  демонстрацію  знань  та  навичок  у  визначеній  галузі спеціалізації  із  соціальної  роботи.  Випускники  докторантури отримують ступінь доктора філософії соціальної роботи (Ph.D) або доктора соціальної роботи (DSW). Ступінь Ph.D надають переважно  за  проведені  науково-теоретичні  дослідження,  а DSW, як правило, з практичної діяльності. І, хоча вони обидва високо цінуються, більшість університетів схильні до того, щоб частіше надавати  ступінь Ph.D, ніж DSW. Ступінь доктора філософії соціальної роботи (Ph.D) надають із соціальної роботи та  одної з п’яти інших соціальних  дисциплін:  антропології, економіки,  політології,  психології  і соціології.  Відповідно  до цього,  студенти  обирають  напрямок  спеціалізації.  Програма підготовки  за  кожним  напрямом  спеціалізації  переважно

сфокусована  на  дослідженні,  але  обов’язково  містить  хоча  б один аспект соціального  забезпечення.

Навчальний  план  підготовки  соціальних  працівників у школах соціальної роботи складають вступні й основні курси, які стосуються  п’яти сфер  навчання:  методи  роботи,  поведінка людини  в соціальному середовищі,  політика  соціального забезпечення  та  надання  послуг,  дослідження  та  оцінювання, польова практика. Вступні курси, які вивчають протягом першого семестру,  надають  студентам  знання  із  загальної  соціальної практики  й  служать  своєрідною  платформою  для  вивчення основних  курсів.  Наповнення  навчального  плану  індивідуальне для кожного студента, виходячи з його рівня знань. Усі студенти, які навчаються в школах соціальної роботи США, повинні обрати для себе так звану “подвійну концентрацію” (dual concentration): визначити практичний метод навчання й галузь практики. Вибір цих  двох  елементів  впливає  на  те,  які  курси  відвідуватимуть студенти, а також вибір місця для проходження польової практики. Практичний  метод  навчання  визначає  знання  з  теорії,   що пов’язані  з  практичною  роботою з людьми,  сім’ями,  групами, організаціями,  спільнотами.  Галузь  практики  включає обраний напрямок діяльності, тобто його специфіку, процедури, практику (наприклад, діти та молодь в сім’ях і суспільстві; люди похилого віку в сім’ях та суспільстві; охорона здоров’я; охорона розумового здоров’я; спільноти й соціальні системи).

Досить  різноманітними  є  форми  навчання  у  вищих навчальних  закладах  США.  Крім  лекцій,  семінарів,  практики  в агентстві або системах надання послуг (подібні форми існують в Україні),  назвемо  роботу  в  команді,  індивідуальне  додаткове консультування,  індивідуальне консультування  з особистих проблем, консультування в групах, тестування, ведення робочого зошиту студента, консультування в спеціальних службах (центрах охорони здоров’я,  центрах превентивної  роботи,  центрах медичної допомоги й медичного страхування,  центрах програм допомоги тощо).

Підготовка  студентів  шкіл  соціальної  роботи  неможлива без  проходження  польової  практики,  основні  завдання  якої включають: отримання технічних  навичок відповідно до галузі практики  та  методу  практики;  застосування  й  втілення отриманих  знань  з  теорії  на  практиці;  щоденне  застосування знань і вмінь, необхідних для розуміння етики, цінностей і цілей

соціальної  роботи;  розуміння  розмаїття  ролей  у  соціальній роботі на мікро- та макрорівнях; практику роботи з різними  за культурним, расовим, етнічним складом людьми.

Ураховуючи  велику  кількість  випадків  насильства  по відношенню  до  соціальних  працівників,  студенти  отримують підготовку  з особистої безпеки в школах  соціальної  роботи  на початку першого семестру,  а  потім  вивчають  настанови  до запобігання або зниження ризику в агентствах. Їх зміст полягає в обізнаності,  попередженні,  керуванні  небезпечними  ситуаціями вдома, на вулиці, під  час мандрівок,  у громадських  місцях, на підприємстві.

2.4. Соціальна робота у школі

Соціальна  робота  в  американських  державних  школах спочатку  здійснювалася добровольцями.  На  початку XX  ст. виникло поняття "провідуючий вдома вчитель".  Спочатку  ця категорія педагогів фінансувалася приютами для біженців або іншими приватними асоціаціями та агентствами. В 1913-1921 pp. "провідуючих удома вчителів" почали запрошувати для роботи в школи. Їх завдання полягало в тому, щоб надати допомогу в попередженні  відставання  і  правопорушень,  сприяти покращенню відвідування.

Прийняття  законів  про  обов'язкову  освіту  відображало усвідомлення суспільством значення освіти, визнання того, що кожна  дитина не тільки має право, але й  зобов'язана вчитися. У відповідності  зі законом про обов'язкову освіту, було збільшено кількість "провідуючих удома вчителів".

• 20-х роках основна увага шкільної  соціальної  роботи стала приділятися питанням  адаптації дитини.  Основним завданням було зменшення числа правопорушень і поліпшення психічного здоров'я не тільки через удосконалення шкільних і соціальних  умов, а й завдяки допомозі  дитині  в плані її особистісного розвитку. В ці ж роки зросла популярність вчення З. Фрейда. Шкільні соціальні працівники стали більше займатися питаннями психічного здоров'я, ніж соціальними.

Депресія 30-х  років  призвела  до  скорочення  числа соціальних  працівників  у  школах.  А  ті,  що  залишилися, займалися розподілом продуктів, житла, одягу. Коли ці питання перейшли до відання федерального уряду, соціальні працівники почали виконувати функції надання психологічної допомоги та емоційної підтримки дітям, у яких виникали певні труднощі. Ця тенденція спостерігалася в 40-і та 50-і роки.

60-і  роки, в шкільній соціальній роботі, виник інтерес до соціальних питань. У ці роки, збільшилась кількість соціальних працівників, зросло значення групової форми роботи в школах. Поняття "провідуючий  вдома  вчитель"  змінилося  поняттям „шкільний соціальний працівник".

70-і  роки ознаменувалися поширенням  соціальної роботи в умовах  школи.  Загострилися  такі  соціальні проблеми,  як правопорушення,  бідність,  расові  заворушення,  погане ставлення до дітей. Законодавчі акти, прийняті в 60-70-х роках, передбачали розширення  сфери діяльності  соціальних працівників у школах.  У 1978  р.  були  розроблені стандарти професійної діяльності  шкільного соціального працівника.  У відповідності з ними, основними об'єктами соціальної роботи в школі стали учні, батьки, вчителі.

•   сучасній  американській школі,  соціальні працівники виконують різні функції. Перш  за  все,  вони  займаються

питаннями прогулів . Робота з дітьми, які пропускають заняття,

• прикладом індивідуальної роботи з клієнтом-учнем. Соціальні працівники консультують учнів, які мають ті чи інші проблеми: підлітки  можуть  надмірно  дистанціюватися,  вести  себе агресивно,  знизити свою  успішність;  зустрічаються випадки вагітності  дівчат-підлітків.  У таких випадках,  соціальний працівник проводить індивідуальну роботу з підлітком.

Іншим  видом  соціальної  роботи  в  школі  є робота  з

батьками. Соціальний працівник часто спілкується з батьками,

щоб  отримати  додаткову  інформацію  про  дитину,  допомогти батькам ближче ознайомитися зі школою і зрозуміти дитину, та щоб дізнатися про установки батьків по відношенню до школи. Соціальний працівник може дати батькам поради з приводу їх поведінки, найбільш  ефективної  у відносинах  з дитиною. У випадках необхідності він направляє батьків у різні агентства, наприклад, агентства сімейної служби.

Шкільні  соціальні  працівники  ведуть  групи,  в  яких обговорюють з дітьми різні проблеми. Предметом обговорення можуть бути теми, які не викликають заперечень з боку батьків (наприклад,  як  спілкуватися  із  ровесниками),  але  часто піднімаються  і  такі  проблеми,  як  зловживання  алкоголем, попередження  вагітності,  сексуальні  порушення.  З  приводу таких тем,  інколи  виникають дебати,  оскільки  деякі батьки вважають, що  їх (наприклад,  такі  теми, як секс)  необхідно обговорювати тільки вдома. Тому соціальні працівники, зайняті розробкою  нових  програм  для  дискусійних  груп,  попередньо

обговорюють їх з педагогічним колективом, отримують  дозвіл шкільної адміністрації, заручаються  підтримкою батьків.

Шкільні  соціальні  працівники взаємодіють  з  вчителями

школи: консультують  їх  про  індивідуальні  особливості  тієї  чи іншої  дитини, про  відносини  в  класі, діляться  з  ними  своїми психолого-педагогічними знаннями.

Соціальні працівники беруть участь у виявленні учнів, які потребують  матеріальної  допомоги,  для отримання ними безкоштовних або частково оплачуваних обідів, безкоштовного гарячого молока. В деяких школах, серед незабезпечених дітей розподіляються книги, одяг, письмові приналежності.

• багатьох школах соціальні працівники з'явилися тільки після прийнятого федеральним урядом закону про спеціальну освіту для деяких категорій дітей (1975). У відповідності з цим законом, соціальні працівники входять в бригаду спеціалістів, які обстежують дітей, направлених на навчання за спеціальними програмами  з причин:  порушення мови,  певних  фізичних недоліків,  зниження  здатності  до  навчання,  розумової відсталості або інших порушень розвитку, емоційних порушень, вагітності.

Соціальний  працівник, який входить до складу спеціальної  бригади,  повинен  визначити  чи  проявляються  порушення  у домашній  обстановці,  чи  в  більш  широкому  соціальному оточенні.  У  відповідності  із  законом  про  спеціальну  освіту, прояви  аномальної  поведінки  тільки  в  умовах  школи  не  є ознакою емоційних порушень. Погана поведінка в школі (в той час як вдома, чи в більш широкому оточенні дитина „добре себе поводить") свідчить  про те, що  проблема  є в школі, а не  в дитині.  В даному  випадку соціальний  працівник,  повинен проконсультуватися  з вчителями школи,  щоб визначити, що потрібно змінити в шкільній програмі для задоволення потреб дитини.

Шкільний  соціальний  працівник  приймає  участь  у підготовці дитини до обстеження. У відповідності із законом про спеціальну  освіту,  батьки  повинні дати  письмову  згоду на обстеження.  Дане  обстеження,  яке  проводиться  бригадою спеціалістів є прикладом прикладного дослідження. Кожен член бригади  зацікавлений  в  отриманні  інформації  про  дитину  в рамках  своєї  спеціальності.  На  протязі  90  днів  з  дня направлення  на  обстеження  мультидисциплінарна бригада

повинна визначити, чи потребує дитина спеціальних  послуг і, якщо  потребує,  то  який  вид  послуг  рекомендується.  Такий висновок має серйозні наслідки для дитини.

Соціальний  працівник  вивчає  історію  розвитку  дитини, особливості  її  поведінки  вдома  і  в  суспільстві.  Він  збирає інформацію,  яка  допомагає  йому  визначити  чи  нормально розвивається  дитина.  Що  відчували  батьки  у  зв’язку  з народженням дитини? Чи почала дитина ходити і говорити в тому ж віці, що й більшість дітей? Які проблеми (якщо були), пов'язані з дитиною були в минулому, що турбувало батьків? Як дитина відноситься до батьків? Як вона веде себе дома? Які виховні впливи найкраще впливають на дитину? Чи є брати і сестри? Якщо так, то в якій послідовності народжувалися діти в сім'ї? Як дитина відноситься до них? Чи має дитина труднощі в спілкуванні із однолітками? Якщо так, то які? Що турбує батьків зараз у дитині? Як справи у дитини зі школою? Це тільки деякі питання, на які повинен мати відповіді соціальний працівник. Інколи батьки відчувають тривогу у зв'язку з обстеженням своєї дитини. Це  пов'язано з тим, що  надання ними  деякої інформації,  необхідної  для оцінювання  дитини,  піднімає хвилюючі  питання і оживляє хворобливі  спогади.  За  таких обставин  соціальний  працівник  повинен  використати  свої комунікативні навички і переконати батьків у тому, що з будь- якої  виходячої від них інформації будуть ознайомлені лише ті спеціалісти,  які проводять обстеження.  Гарантія конфіденційності допомагає батькам подолати свій страх. Інколи соціальний  працівник декілька  разів зустрічається з батьками дитини для того, щоб добитися від них довіри і співпраці, на що потрібен  час.  Соціальний  працівник при необхідності  бере  у батьків  дозвіл  на  збір  медичної  та  іншої  діагностичної інформації.

•   той час, як  соціальний  працівник приймає участь  в обстеженні,  інші  члени бригади теж виконують свої  функції. Психолог  використовує  психологічні  тести,  призначені  для виявлення емоційних порушень, оцінки рівня інтелектуального розвитку.  Педагог спостерігає за  поведінкою  дитини  в класі, робить  відмітки  в документі відносно  кількості часу,  який затрачає  дитина  на  навчальну роботу,  у співставленні  з кількістю часу, який витрачається безцільно.
• Зібравши  всі  дані,  члени  мультидисциплінарної  бригади зустрічаються з батьками. На цій зустрічі, бригада виносить свої рішення з приводу того, чи потрібна дитині спеціальна освіта. Батьки  повинні  дати  письмову  згоду  на  те, щоб  їх  дитина отримала спеціальну освіту. Вони можуть відмовитися від цього а, також можуть добиватися рішення, у відповідності з яким їх дитина не потребує спеціальної освіти.
• Шкільна соціальна робота - це значна сфера діяльності, яка ще розвивається.