Становлення та розвиток ДПС України

Зміст

1. Становлення та розвиток ДПС України………………………………..
2. Основні завдання органів ДПС України……………………………….
3. Проблеми функціонування та напрями вдосконалення діяльності ДПС України………………………………………………………………

Вступ

Реформування податкової системи необхідно проводити шляхом послаблення податкового тиску щодо тих, хто платить податки і інвестує кошти у виробництво. Для цього необхідно насамперед знизити кількість податків, тому що наше податкове законодавство цим переобтяжене. З другого боку - необхідно полегшити податковий тиск.

Передбачається впровадити стимулюючу систему податків: при  зростанні обсягів та рентабельності виробництва норматив сплати податків зменшується, що стимулює виробника  до збільшення виробництва продукції.

Метою реформування податкової політики України є зміна податкової системи для забезпечення стабілізації економіки і насамперед матеріального виробництва, підвищення його ефективності й на цій основі забезпечення доходів державного бюджету та забезпечення соціально-культурного розвитку держави. Виходячи з цього, можна сказати, що податкова система повинна забезпечити оптимізацію розподілу і перерозподілу національного доходу.

Перебудова податкової системи провадиться із врахування потреб, які забезпечили б формування місцевих бюджетів. Причому нормативи і порядок зарахування податків та інших обов'язкових платежів до бюджетів бюджетної системи регулюються законодавством України.

1. Становлення та розвиток ДПС України

У 1990 році була створена Державна податкова служба. У той час Державна податкова служба в Україні як система спеціальних державних органів по здійсненню контролю за дотриманням податкового законодавства почала формуватися як складова частина державної податкової служби Радянського Союзу, до складу якого входила тоді Україна. А відтак республіканська податкова служба ще не являла собою спеціальний податковий орган незалежної держави.

Перші кроки по створенню  власної системи спеціальних  державних податкових органів, які  відповідали б суті і завданням  самостійного державного утворення, було зроблено наприкінці 1990 року з прийняттям Закону Української РСР "Про Державну податкову службу в Українській РСР". Даний Закон було прийнято Верховною Радою Української РСР 4 грудня 1990 року і введено в дію з січня 1991 року. Проте цей Закон ще не відповідав повністю реальному змісту і завданням податкового контролю. Крім того, у 1991 році відбулося остаточне закріплення Української державності, було змінено офіційну назву держави. Тому до вищевказаного Закону "Про державну податкову службу в Українській РСР" 7 липня 1992 року Верховною Радою України було внесено зміни, які стосувалися вдосконалення структури податкової служби і закріплення правових засад її діяльності як спеціального податкового органу незалежної держави, а також закріплення у тексті Закону нової назви держави - Україна. Цим законом податкова служба була підпорядкована Мінфіну України.

2. Основні завдання органів ДПС України

Основні завдання державної податкової служби регламентується  Законом України “Про державну податкову службу в Україні”: 
Завданнями органів державної податкової служби є (ст. 2 Закону): 
– здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов’язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (далі – податки, платежі); 
– внесення у встановленому порядку пропозицій щодо вдосконалення податкового законодавства;

– прийняття у випадках, передбачених законом, нормативно-правових актів і методичних рекомендацій з питань оподаткування;

– формування та ведення  Державного реєстру фізичних осіб-платників  податків та інших обов’язкових платежів та Єдиного банку даних про  платників податків-юридичних осіб;

– роз’яснення законодавства з питань оподаткування серед платників податків;

– запобігання злочинам та іншим правопорушенням, віднесеним законом до компетенції податкової міліції, їх розкриття, припинення, розслідування  та провадження у справах про  адміністративні правопорушення.

Крім того, завданнями податкової міліції є (ст. 19 Закону): 
– запобігання злочинам та іншим правопорушенням у сфері оподаткування, їх розкриття, розслідування та провадження у справах про адміністративні правопорушення; 
– розшук платників, які ухиляються від сплати податків, інших платежів;

3. Проблеми функціонування та напрями вдосконалення діяльності ДПС України

Характерною особливістю  діючої податкової системи є її певна  недосконалість: неузгодженість і суперечливість окремих податкових законів, нестабільність, надмірне податкове навантаження на платників, безсистемне та невиправдане надання пільг, перекручування економічної сутності окремих податків. Усе це обумовлює необхідність реформування податкової системи, у першу чергу, шляхом створення всеохоплюючого – Закону Податкового кодексу.

Основним  напрями вдосконалення діяльності податкової системи України є створення більш ефективної і раціональної податкової системи, що дозволить забезпечити сприятливі умови для ведення бізнесу, здійснення інвестицій, зростання споживчого попиту на внутрішньому ринку, а також за збільшення сукупних податкових надходжень до усіх рівнів бюджетів та державних цільових фондів.

Для усунення недоліків, які існують у податковій системі необхідно:

1. Забезпечити, щоб зміни ставок податків, зборів (обов'язкових платежів), механізму їх сплати приймалися не пізніше, ніж за шість місяців до початку нового бюджетного року і набирали чинності з початку нового бюджетного року.
2. Терміни та визначення в податкових законах мають бути загальноприйняті, максимально уніфіковані, а не визначатися по-новому в кожному податковому законі.
3. Податковий облік повинен будуватися не паралельно до бухгалтерського обліку, а базуватися на його результатах. З метою забезпечення інтересів держави фінансовий результат діяльності підприємств для цілей оподаткування податком на прибуток повинен максимально спрощено коригуватися тільки за основними позиціями, суттєвими та необхідними в масштабах держави (наприклад, амортизація, резерви, благодійні цілі тощо), без жорсткого регулювання усіх можливих витрат.
4. У податкових законах необхідно мінімізувати кількість різних нюансів та особливих порядків, пільг та виключень. Податкові пільги повинні мати жорстке цільове призначення, бути обмеженими у часі, а їх надання необхідно супроводжувати комплексним моніторингом, щоб уникнути можливості для зловживань.
5. Реформувати податок на додану вартість:

• відмінити податкові накладні та значно спростити механізм оподаткування;

• вирішити проблеми відшкодування ПДВ шляхом застосування відповідних фінансових інструментів, що унеможливлювали б корупцію та несплату податків (наприклад, шляхом видачі векселів, які можуть бути використані експортером тільки для сплати інших податків).

6. Покращити систему адміністрування зборів податків, зокрема удосконалити процедуру реєстрації, у т.ч. правил добровільної реєстрації платників ПДВ; розробити систему моніторингу сплати ПДВ як передумови для удосконалення контролю за сплатою податку тощо. Переглянути функції та забезпечити реорганізацію органів державної податкової служби.

7. Змістити податкове навантаження в бік непрямих податків, підвищити роль екологічних і ресурсних платежів, місцевих податків у структурі доходів місцевих бюджетів, запровадити податок на нерухоме майно, а також рентні платежі не лише на видобуток нафти і газу, а й інших корисних копалин.

Отже, основними  недоліками чинної податкової системи  є її надмірна заплутаність (як теоретичних тлумачень, так і в практичному застосуванні), велика кількість податків, високі ставки. Потрібно позбутися практики прийняття податкових законодавчих актів "заднім числом". Усі зміни повинні вноситися тільки під час формування бюджету на майбутній рік з тим, щоб вони ставали відомими платнику податків заздалегідь.

Література

1. Конституція України. – К., 1996.
2. Закон України "Про державну податкову службу України" // Відомості Верховної Ради (із змінами та доповненнями, внесеними Законами України від 7 липня 1992 р. № 2555-ХІІ, 11 липня 1995 р. № 297/95-ВР, 16 травня 1996 р. № 203/96-ВР, 5 лютого 1998 р. № 83/98-ВР). – 1991. – № 6. – С. 37.
3. Закон України "Про державну службу" // Відомості Верховної Ради (із змінами згідно із Законами № 282-95-ВР від 11.07. 95 та № 358-95-ВР від 05.10. 95). – 1993. – № 52. – С. 490.
4. Закон України "Про систему оподаткування" // Урядовий кур’єр. – 1997. – 20 березня.
5. Аверьянов В. Б. Функции и организационная структура органов государственного управления. – К.: Наукова думка, 1979.
6. Азаров М. Я., Кольга В. Д., Онищенко В. А. Все про податки. – К.: "Експерт-Про", 2000.
7. Бачило М. Л. Функции органов управления. – М., 1984.
8. Бизюкова Н. В. Кадры. Подбор и оценка. – М., 1984.
9. Білоус В. Т. Управління податковою службою в Україні. – Автореф. дис… к. держ. упр. – К., 1998. – 22 с.
10. .
11. Венделин А. Г. Подготовка и принятие управленческих решений: Методологический аспект. – М.: Экономика, 1977.
12. Дубенко С. Д. Державна служба і державні службовці в Україні. – К.: Видавничий дім "Ін Юре", 1999.