Становлення та розвиток відносин Україна – НАТО

      МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

      ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ  НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

      імені ЮРІЯ ФЕДЬКОВИЧА 

      Факультет історії, політології та міжнародних відносин 

      Кафедра міжнародних відносин 
 
 
 
 

      «Становлення та розвиток відносин Україна – НАТО»

      (реферат) 
 
 
 

      Чернівці-2011

      ЗМІСТ 

Вступ

        Актуальність теми. У сучасних умовах для того, щоб розвиватися, державі необхідно стати частиною глобальної системи економіки, інформації та безпеки. Життєво необхідно вкладати великі інвестиції в економіку, запозичувати передовий досвід та новітні технології.

      Розуміючи це, керівництво нашої держави  вже після здобуття незалежності проголосило курс на інтеграцію у світове господарство, досягнення європейських цінностей та відповідного рівня життя. Для того, щоб стати членом європейської „сім’ї ”, Україні необхідно приєднатись до європейської системи безпеки, тобто стати членом НАТО.

      Вступ до НАТО став нині чи не найобговорюванішою темою не лише в українському політикумі, а й в суспільстві у цілому. Саме у такому контексті ми вважаємо надзвичайно актуальним питання становлення та розвитку відносин Украхна-НАТО.

      Предметом дослідження є співпраця Ураїни з НАТО у таких питаннях, як підтримання миру і безпеки, реформування галузі безпеки й оборони, та інформування громадськості.

      Об’єктом  дослідження виступають відносини Україна-НАТО від часів їх зароження до сучасності.

      Мета  і завдання дослідження. Метою роботи є дослідження  основних напрямків та стану стосунків між Україною та НАТО.

      Реалізація  сформульованої мети зумовила постановку та вирішення наступних завдань:  

• розглянути історію співпраці НАТО та України;
• розкрити сутність основних програм партнерства Україна-НАТО;
• досдіти напрями функціонування НАТО в Україні;
• виявити діючі структури НАТО в Україні;
• проаналізувати реалізацію інформаційної діяльності НАТО в Україні.

      РОЗДІЛ  І. ПОСЛІДОВНІСТЬ  РОЗВИТКУ КОНТАКТІВ  І СПІВПРАЦІ УКРАЇНА-НАТО 

      Після завершення «холодної війни» Організація  Північноатлантичного договору (НАТО) стала найважливішим партнером  України при забезпеченні безпеки держави та створенні інтегрованої пан-європейської системи безпеки[8]. У ті часи зацікавленість у співпраці була присутня в обох сторін. З одного боку, Альянс прагнув отримати союзника у нестабільних регіонах, з іншого – Україна хотіла розв’язати низку своїх проблем за рахунок співпраці та подальшого вступу до НАТО.

      Проте на початку 90-х необхідність інтеграції до євроатлантичного простору та вступу до Альянсу не була очевидною для  політичної еліти. Більшість провідних  політичних партій були прихильниками позаблокового статусу України. Тоді керівництво країни взяло курс на багатовекторність зовнішньої політики, яка мала значних вплив на позицію багатьох політичних діячів, більшість із яких дотримувалися обережного або негативного ставлення стосовно членства України у євроатлантичних інституціях. Можливо, у перші роки незалежності України позаблоковий статус і був вигідним політичним досягненням, оскільки надав час для вивчення ситуації. Але поступово він вичерпав своє значення. Механізм колективної оборони був визнаний більш ефективним, ніж нейтральний статус.

      Офіційні  відносини між Україною й НАТО встановлюються в 1991 році, коли Україна вступає в Раду північноатлантичного співробітництва (пізніше перейменована у Раду євроатлантичного партнерства) відразу після розпаду Радянського Союзу і отримання нею незалежності.

      У 1994 році Україна стала першою країною  – членом СНД, яка приєдналась до «Партнерства заради миру» (ПЗМ). Участь у програмі передбачала спільні військові навчання і прилучення до процечу військового планування НАТО, адаптацію до військовх стандартів Альянсу, сприяння у гармонізації військово-цивільних відносин країн-партнерів і прозорості оборонних бюджетів тощо[2]. Крім того, це приводить до розробки Плану дій Україна – НАТО міністрами закордонних справ, на зустрічі в листопаді у Празі, Чеська Республіка.

      Україна була серед перших країн, які відкрили дипломатичні місії при НАТО в 1997 році.

      У травні 1997 року в Києві відкрився  Центр інформації та документації НАТО, роль якого полягає в координації інформаційної діяльності, спрямованій на підтримку взаємовигідного партнерства України і НАТО і пояснення політики Альянсу широким колам української громадськості. Центр має у своєму складі військовий зв’язковий елемент, який тісно співпрацює з українськими збройними силами над питаннями участі у спільних навчаннях, тренуванні та миротворчих операціях під проводом НАТО.

      9 липня 1997 року в Мадриді український президент і глави держав і урядів НАТО підписали Хартію про Особливе партнерство між НАТО та Україною (21 серпня 2009 року була підписана Декларація про її доповнення). Хартія стала основою для відносин між НАТО та Україною і дала можливість державам НАТО підтвердити свою підтримку суверенітету, незалежності, територіальній цілісності, демократичному розвитку, економічному процвітанню і статусу неядерної держави України, а також принципу недоторканності кордонів.

      Згідно  з Хартією було створено Комісію Україна – НАТО (КУН), яка є органом, відповідальним за розвиток відносин між НАТО і Україною та керування спільною діяльністю.

      Для виконання роботи у специфічних  сферах створено спільні робочі групи. Зокрема, це оборонна реформа, озброєння, економічна безпека, наукова та екологічна співпраця, які визначені в Хартії як сфери політичних консультацій і практичного співробітництва. До інших сфер належать оперативні питання, врегулювання кризових ситуацій і підтримка миру, співпраця між військовими та цивільне планування на випадок надзвичайних ситуацій [2, c. 219].

      1998 р. При НАТО відкрито Військову місію по зв’язках. Українські військовослужбовці працюють у Центрі координації партнерства, який розташований поряд з оперативним командуванням НАТО в Монсі, Бельгія.

      Створена  спільна робоча група з оборонної реформи Україна – НАТО з метою співпраці по реформуванню галузі безпеки і оборони.

      У квітні 1999 р. у Києві відкривається  Бюро зв’язку НАТО, покликане полегшити участь України в програмі «Партнерство заради миру» і сприяти її реформам за допомогою контактів з Міністерством оборони й іншими українськими установами. Бюро очолює цивільна особа, яка повинна працювати безпосередньо з українськими офіційними колами, заохочуючи їх до цілковитого використання можливостей співпраці у рамках Хартії Україна – НАТО і програми ПЗМ.

      На  місце служби в складі миротворчого контингенту під керівництвом НАТО в Косово прибуває польсько-український батальйон.

      У травні 2002 р. президент Л. Кучма оголосив про бажання України вступити до НАТО. На засіданні КУН у Рейк’явіку міністри закордонних справ наголосили на своєму прагненні підняти відносини на якісно новий рівень, зокрема через інтенсифіковані консультації і співпрацю з політичних, економічних і оборонних питань.

      У квітні 2005 рокупід час засідання КУН на рівні міністрів закордонних справ, що відбулося у Вільнюсі, Литва, країнами – членами Альянсу та Україною, з огляду на прагнення України набути членства в НАТО та пакета короткострокових дій щодо підтримки ключових реформ, започатковується новий формат відносин: Інтенсифікований діалог.

         Шляхом обміну листами НАТО та Україна погоджують процедури щодо підготовки заходів з підтримки Україною антитерористичної операції НАТО на Середземному морі “Активні зусилля”.

         У вересні в рамках Інтенсифікованого діалогу розпочато низку обговорень на рівні експертних груп.

         У жовтні цього ж року члени Північноатлантичної ради відвідують Київ з метою обговорення Інтенсифікованого діалогу з міністрами закордонних справ та оборони України.

      Ключовим  практичним інструментом здійснення реформ за сприяння Альянсу є Річні національні  програми (РНП), запроваджені в 2009 р. згідно з рішенням засідання Північноатлантичної Ради НАТО на рівні міністрів закордонних справ 2-3 грудня 2008 р. Остання така програма була затверджена 13 квітня 2011 року Указом Президента України. Виконання Програми сприятиме продовженню внутрішньодержавних реформ у безпековій, оборонній, економічній, правовій та інших сферах. Вона відповідає визначеним Президентом України завданням щодо проведення широкомасштабних внутрішніх реформ, а також програмним засадам діяльності Уряду України[9].

      Отже, Україна налаштована на збереження динаміки політичного діалогу та практичної співпраці з НАТО на основі “партнерської формули співробітництва”. Україна продовжуватиме реформи в рамках реалізації РНП і зацікавлена в продовженні отримання експертної та ресурсної допомоги Альянсу. Виконуючи досягнуті з НАТО домовленості, реалізовуючи чинні програми та проекти, Україна утримуватиметься від нових зобов’язань, які не спроможна виконати. Подальші відносини з НАТО розвиватимуться настільки, наскільки це відповідатиме національним інтересам України та інтересам європейської безпеки.

      Головними завданнями на євроатлантичному напрямі  в 2011-2012 р. є забезпечення провідної ролі КУН у діалозі України з НАТО; імплементація РНП-2011 та підготовка РНП-2012; реалізація проектів практичного співробітництва; забезпечення відкритості діалогу України з НАТО. 
 

      РОЗДІЛ  ІІ.ПЛАН ДІЙ УКРАЇНА-НАТО 

      План  дій Україна – НАТО було затверджено в листопаді 2002 р. у Празі на засіданні КУН. Метою Плану є чітке визначення стратегічних цілей і пріоритетів України на шляху до цілковитої інтеграції в євроатлантичні структури безпеки та забезпечення стратегічних рамок для поточної і майбутньої співпраці. План дій Україна – НАТО спрямований на поглиблення і розширення відносин між НАТО і Україною та встановлює спільноузгоджені принципи і завдання щодо:

      − політичних і економічних питань;

      − інформаційних питань;

      − питань безпеки, оборони та військових справ;

      − захисту і безпеки інформації;

      − правових питань [2, c. 220].

      Оцінюючи виконання Плану дій у середині 2004 року, члени Альянсу наголосили на необхідності здійснення українським керівництвом рішучих кроків щодо забезпечення вільних і чесних виборів, гарантування свободи преси і верховенства права, зміцнення громадянського суспільства і судової гілки влади, поліпшення контролю за експортом зброї, втілення реформи у галузі оборони і безпеки та виділення фінансових ресурсів для її здійснення. Вони також визнали виконання Україною комплексного оборонного огляду, результати якого вказують на необхідність значного перегляду підходів України до оборони сукупно з активною модернізацією українських збройних сил.

      Квітень 2005 року. У Вільнюсі, Литва, на засіданні КУН на рівні міністрів закордонних справ держав Альянсу і України розпочали Інтенсифікований діалог щодо прагнення України вступити до НАТО. 27 червня 2005 року під час візиту Генерального секретаря НАТО до Києва уряд України офіційно презентував перший документ для обговорення, у якому розглядалися ключові питання: внутрішня і зовнішня політика, реформування галузі безпеки й оборони, питання права і безпеки. Визначено у специфічних термінах ті сфери, де необхідно досягти прогресу для того, щоб наблизити до реальності прагнення України. Цей документ став основою для проведення структурованих фахових дискусій, які дають українським офіційним особам можливість більше дізнатись про те, що очікуватиметься від України як потенціального члена Альянсу, а також дозволяють представникам НАТО детальніше ознайомитися з політикою реформ і можли-востями України.

      У Вільнюсі держави Альянсу і Україна  такожоголосили про пакет короткотермінових  заходів, спрямованих на поглиблення співпраці між НАТО і Україною у ключових галузях реформ: посилення демократичних інституцій, вдосконалення політичного діалогу, інтенсифікація реформ сектора безпеки й оборони, поліпшення інформування громадськості та управління соціально-економічниминаслідками реформ [2, c. 222].

      Листопад 2007 р. У Києві на базі Офісу зв’язку НАТО в Україні пройшли зустрічі в рамках цільових груп Мережі партнерства Україна – НАТО. Учасники пропонували зосередитись на якісних показниках, визначених Планом дій Україна – НАТО: дослідити такі сфери, як додер- жання прав людини, судова реформа, боротьба з корупцією, реформування сектора безпеки, утилізація надлишкових видів озброєння та військової техніки тощо. 
 
 
 
 
 
 
 
 

РОЗДІЛ  ІІІ. СПІВПРАЦЯ У  ВІЙСЬКОВІЙ СФЕРІ

                  3.1. Співробітництво Україна-НАТО у сфері оборони

      Співробітництво Україна-НАТО у сфері оборони  спрямоване на досягнення військових критеріїв членства в Альянсі та забезпечення реалізації Державної програми розвитку Збройних Сил України на 2006-2011 роки. Воно здійснюється в рамках щорічних РНП, Робочого плану Військового комітету Україна – НАТО, Індивідуальної програми партнерства між Україною та НАТО, робочої програми Спільної робочої групи Україна-НАТО високого рівня з питань воєнної реформи, Процесу планування та оцінки сил, а також інших спільних проектів як з Організацією Північноатлантичного договору, так і з державами-членами Альянсу.

      На  Бухарестському саміті НАТО (02-04.04.08), глави  держав та урядів НАТО підтримали прагнення  України щодо членства в НАТО та одноголосно прийняли політичне рішення стосовно інтеграції України до Альянсу.

      У грудні 2008 року на засіданні міністрів закордонних справ країн НАТО у м. Брюссель наголошено на підтримці України в імплементації реформ, необхідних для забезпечення майбутнього членства України в НАТО, які будуть реалізовуватися через РНП.

      У серпні 2009 року Україна та НАТО підписали  Декларацію про доповнення Хартії про особливе партнерство між Організацією Північноатлантичного договору та Україною, де закріпили можливість скликання на вимогу України засідання Комісії Україна-НАТО у випадку прямої загрози своїй територіальній цілісності, політичній незалежності чи безпеці.

      В умовах обмеженого фінансування у 2011 році основну увагу зосереджено на таких завданнях:

      - забезпечення воєнно-політичного діалогу керівництва Збройних Сил України з Альянсом;

      - участь керівників ключових структурних підрозділів Генерального штабу Збройних Сил України у засіданнях Робочої групи Військового комітету НАТО з питань співробітництва з Україною;

      - участь визначених сил та засобів у операціях та місіях під проводом НАТО;

      - проведення заходів в рамках інформування військовослужбовців ЗС України щодо НАТО та євроатлантичної інтеграції України.

      Індивідуальна програма партнерства між Україною та НАТО є одним із дійових механізмів обміну досвідом між збройними силами держав-членів Альянсу та країн-партнерів щодо реалізації завдань безпеки і оборони. Основну увагу зосереджено на питаннях співробітництва в галузях військової освіти та підготовки; командування, управління, зв’язку та інформаційних систем; стандартизації, сумісності і логістики. Протягом 2008 року в рамках Індивідуальної програми партнерства представники Збройних Сил та Міністерства оборони України взяли участь у 237 заходах.

      Україна бере активну участь в Процесі планування та оцінки сил (ППОС) в рамках програми НАТО “Партнерство заради миру”. ППОС є практичним механізмом досягнення взаємосумісності між підрозділами Збройних Сил України та збройними силами країн-членів Альянсу. Метою ППОС є надання державам-партнерам можливості для визначення та підготовки сил, здатних ефективно взаємодіяти зі збройними силами інших держав в операціях під егідою НАТО.

      У 2008 році Північноатлантичною Радою  підтримана ініціатива України щодо залучення військових активів до участі в Силах реагування НАТО. Начальником Генерального штабу – Головнокомандувачем Збройних Сил України були погоджені пропозиції щодо сил та засобів до складу найближчих ротацій СРН, а саме: два офіцери Збройних Сил України до складу багатонаціональних штабів однієї із ротацій СРН, взвод радіаційного, хімічного, біологічного захисту, а також літак Іл-76МД зі складу Повітряних Сил Збройних Сил України. До кінця 2015р. Силами негайного реагування Збройних Сил України поетапно планується досягти відповідних стандартів Сил реагування Альянсу.

      Програма  НАТО з обміну даними про повітряну обстановку (Air Situation Data Exchange – ASDE) була затверджена Північноатлантичною радою (ПАР) у січні 2001 року як перший крок співробітництва з країнами-партнерами в галузі протиповітряної оборони (ППО). Україна приєдналася до цієї Програми. Підписано Меморандум про взаєморозуміння між Міністерством оборони України і Міністерством оборони Угорщини та Штабом Верховного головнокомандувача об’єднаних збройних сил НАТО в Європі з обміну даними про повітряну обстановку між командним пунктом Повітряного командування “Захід” (м. Львів) і Центром управління та оповіщення (м. Веспрем, Угорська Республіка). У грудні 2008 року встановлене відповідне обладнання та налагоджено обмін інформацією. Під час консультацій наприкінці серпня 2009 року опрацьовано алгоритм імплементації розширення системи ASDE в Південному регіоні Європи.

      Україна залишається єдиною з країн-партнерів  Альянсу, яка бере участь у всіх операціях  під проводом НАТО. Участь підрозділів та миротворчого персоналу Збройних Сил України в операціях під проводом НАТО залишається пріоритетним завданням у співпраці з Альянсом і сьогодні проводиться цілеспрямована робота щодо збереження протягом 2011-2012 років формату нашого залучення до поточних операцій Альянсу.

      Керівництво НАТО позитивно оцінює досягнутий Збройними Силами значний прогрес на шляху до євроатлантичної інтеграції та активну участь України в усьому спектрі операцій НАТО. Окремо відзначаються унікальні можливості України щодо надання послуг у сфері стратегічних авіаційно-транспортних перевезень та аеромедичної евакуації, що, в свою чергу, дозволить відповідним підрозділам Збройних Сил підвищити рівень своєї підготовки.

      Перспективними  напрямами співробітництва між  Україною і НАТО у сфері оборони  є:

      - реалізація заходів в рамках Річних національних програм;

      - продовження участі в операціях та місіях НАТО;

      - інтеграція Процесу планування і оцінки сил у національну систему оборонного планування України;

      - проведення оцінок (самооцінок) підрозділів Збройних Сил України в рамках Концепції оперативних можливостей у світлі майбутнього залучення до Сил реагування НАТО;

      - співробітництво з НАТО у сфері управління повітряним рухом, обмін даними про повітряну обстановку. 

      3.2. Співпраця між військовими у галузі озброєнь 

      Співпраця між військовими України і НАТО розвивається в рамках Військового робочого плану Україна – НАТО. Головна його мета – допомога Україні в здійсненні оборонної реформи та обмін військовим досвідом і знаннями щодо роботи, яку виконує Спільна робоча група з оборонної реформи.

      Військовий  персонал НАТО також взяв на себе відповідальність за розробку правових рамок, які дозволили б НАТО і Україні розвивати оперативну співпрацю. До них належить Угода про статус збройних сил ПЗМ, що набула чинності 26 травня 2000 року. Меморандум про взаєморозуміння щодо підтримки країни, яка приймає представників інших держав, ратифікований у березні 2004 року і спрямований на розв’язання питань надання цивільної і військової допомоги збройним силам Альянсу, які розташовані на території України або перетинають її транзитом у мирний час, під час кризи або війни. Меморандум про взаєморозуміння щодо стратегічних військово-транспортних повітряних перевезень, підписаний у червні 2004 року, надає НАТО важливу допомогу в перевезенні великогабаритних вантажів.

      Різні заходи і військові навчання ПЗМ, які інколи проводяться і в Україні, дають змогу особовому складу збройних сил тренуватись у проведенні операцій з підтримання миру та отримувати безпосередній досвід співпраці з підрозділами країн – членів НАТО та інших партнерів Альянсу.

      Члени Альянсу в 2006 р. виділили Україні близько $800 тис. на підготовку цивільних спеціалістів для Міністерства оборони.

      Завдяки НАТО було збережено найбільший у Європі полігон «Яворів» у Львівській області, до забезпечення діяльності якого залучаються тисячі цивільних осіб і десятки приватних компаній малого та середнього бізнесу, отримуючи постійну роботу та замовлення щодо надання побутових та інших послуг, поставок продуктів харчування, одягу тощо [3, c. 1-2].

      У листопаді 2007 р. корвет ВМС України «Луцьк» у рамках антитерористичної операції НАТО «Активні зусилля» прибув до грецької військово-морської бази Суда-Бей. Екіпаж корвета пройшов сертифікацію експертами Альянсу, здійснив два виходи в море, де українські моряки разом з екіпажем фрегата італійських ВМС продемонстрували свій професіональний вишкіл та здатність працювати у складі з’єднання НАТО.

      Українські старші офіцери регулярно навчаються на курсах в Оборонному коледжі НАТО в Римі, Італія, та Школі НАТО в Обераммергау, Німеччина. Зв’язки з цими закладами допомогли створити новий багатонаціональний факультет в Академії оборони України [2, c. 226].

      Відповідно  до Цільового плану Україна – НАТО на 2007 рік у Львівському інституті сухопутних військ та Харківському університеті повітряних сил за підтримки представників Стратегічного командування НАТО з трансформації були обговорені шляхи отримання консультативно-дорадчої допомоги в рамках реалізації Державної програми розвитку Збройних Сил України на 2006-2011 роки, стан та перспективи військового співробітництва нашої країни із Стратегічним командуванням НАТО з трансформації. 

      РОЗДІЛ  ІV. ІНФОМУВАННЯ ГРОМАДСЬКОСТІ.

      Українському керівництву важливо переконати народ України в тому, що його амбіційна програма реформ і прагнення членства в НАТО слугують інтересам країни. Очевидно, що багато людей в Україні усе ще з підозрою ставляться до НАТО й асоціюють Альянс зі стереотипами часів «холодної війни».

      За  результатами соцопитування, 50,1 % опитаних, даючи характеристику рівню своєї поінформованості про НАТО, визначають його як низький або відповідають, що взагалі нічого не знають про Альянс. Чим вище рівень поінформованості про НАТО, тим частіше респонденти готові голосувати за вступ України в цю оборонну організацію: їхній відсоток росте від 1,2 % серед тих, хто нічого не знає про Альянс, до 33,9 % серед тих, хто оцінює рівень своєї поінформованості про НАТО як високий [14].