Статистичне вивчення амортизації і зносу основних засобів
23
Київський славістичний університет
Інститут економіки та управління
Кафедра обліку та аудиту
Реферат
з дисципліни: «Статистика»
на тему: «Статистичне вивчення амортизації і зносу основних засобів»
Київ 2011
Зміст
Вступ…………………………………………………………………
Розділ 1. Механізм відтворення основних засобів …………………………....4
Розділ 2. Види амортизації та їх характеристики ……………………………11
Розділ 3. Методи розрахунку амортизації основних засобів. ……………….15
Висновок……………………………………………….………
Список використаної літератури…………………………………….……….2
Вступ
Однією з найважливіших сфер економічних відносин в державі є процес відтворення виробничого апарату. На шляху побудови ринкових відносин у нашій державі, поряд з формуванням ринку капіталу, цілеспрямованого регулювання потребує процес відтворення основних фондів, тобто, в нашому розумінні, явище амортизації, оскільки вони великою мірою визначають ефективність суспільного виробництва, темпи впровадження науково – технічного прогресу, зростання національного доходу і добробуту населення.
В цьому рефераті я хочу зупинитися на сутності, видах, методах амортизації основних фондів та амортизаційній політиці в Україні, якій належить ключова роль у регулюванні та управлінні процесом відтворення основних фондів. Взагалі, амортизаційна політика – це сукупність заходів, що здійснюються державою і спрямовані на забезпечення нормального режиму відтворення основних фондів. Найважливішою умовою ефективного функціонування підприємств у ринковому середовищі є забезпечення принципу сомофінансування, який передбачає здійснення господарської та інвестиційної діяльності за рахунок власних джерел (амортизації та нерозподіленого прибутку). Серед джерел самофінансування амортизаційні відрахування посідають головне місце тому, що завдяки синхронності між колооборотом основних фондів і формуванням амортизаційного фонду, меншій їх схильності до кон’юнктурних коливань пов’язаних з результатом господарської діяльності, вони більшою мірою, ніж прибуток, можуть бути фінансовою базою сомостійності підприємств у відтворенні основних фондів.
Отже розглянемо докладніше подану інформацію.
Розділ 1. Механізм відтворення основних засобів
Як частина національного багатства, основні засоби (фонди) поділяються на виробничі і невиробничі. Перші задіяні у тих видах економічної діяльності, де виготовляється продукція або надаються виробничі послуги. Можна сказати, що вони «заробляють» на своє відтворення. До других відносяться житлові будинки, спортивні споруди та інші основні фонди соціально-культурної інфраструктури(дитячі заклади, школи, лікарні тощо), відтворення яких здійснюється за рахунок бюджетних асигнувань.
Зношення основних виробничих фондів (основного капіталу) поділяється на фізичне та моральне. Фізичне зношення відбувається внаслідок виробничого використання основних засобів ( в першу чергу їх активної частини), а також під впливом сил природи (як правило, внаслідок безгосподарності власників). Моральне зношення – це процес «старіння» основних засобів в результаті технічного прогресу, впровадження новітніх технологій у виробництво тощо. Воно теж першочергово стосується активної частини основних фондів (верстатів, обладнання,технологічних ліній, програмного забезпечення комп’ютерів тощо).
Вартісне вираження зношення основних фондів, що було перенесено на виготовлену продукцію та надані виробничі послуги, називається амортизацією.
Беручи участь у виробничому процесі, основні фонди лише частково споживаються у кожному його циклі, тому амортизація нараховується постійно протягом усього строку їх корисного функціонування. [1, с 100-101]
Тепер пропоную звернутися до праці Грицюка Е.О. «Економіка підприємства» [3, с 147-155 ], де широко розкрито дане питання.
Безперервний процес виробництва вимагає постійного відтворення фізично спрацьованих і технічно застарілих основних фондів. Необхідною умовою відновлення засобів праці у натурі є їх відшкодування у вартісній формі, яке здійснюється через амортизацію.
Амортизація основних засобів – це процес перенесення авансової раніше вартості усіх видів засобів праці на вартість виготовлюваної продукції з метою її повного відшкодування.
Після розгляду обох визначень хочу сказати, що вони обидва добре вказують на суть значення ключового поняття теми даного реферату. Далі розглядаємо суть механізму її (амортизації основних засобів) відтворення.
Для відшкодування вартості зношеної частини основних фондів кожне підприємство справляє амортизаційні відрахунки, тобто певних сум грошей відповідно до розмірів фізичного спрацювання і техніко – економічного старіння. Ці відрахування включають до собівартості продукції, реалізують при продажу товарів, а потім накопичують у спеціальному амортизаційному фонді, що слугує відновленню основних засобів.
Амортизаційні відрахування справляють за певними нормами, які характеризують щорічний розмір відрахувань у відсотках до балансової вартості основних фондів, розрахунки норм амортизаційних відрахувань на повне відновлення ( реновацію) основних фондів здійснюють централізовано за формулою:
де Ф – балансова ( первісна чи відновна ) вартість основних фондів;
Л – ліквідаційна вартість основних фондів;
Ап – амортизаційний період (нормативний строк функціонування ) основних фондів.
При встановленні норм амортизаційних відрахувань слід виходити з економічно доцільних середніх строків функціонування засобів праці, необхідності забезпечення повного відшкодування вартості основних фондів і врахування техніко – економічного їх старіння.
При цьому найбільш складним є правильне визначення тривалості амортизаційного періоду ( доцільного строку використання ) конкретних видів засобів праці. Звичайно його встановлюють з урахуванням багатьох впливаючих факторів, зокрема загальної фізичної довговічності і економічності капітального ремонту засобів праці, умов їх експлуатації, строків настання техніко – економічного старіння, можливих темпів оновлення, доцільності застосування методу прискореної амортизації тощо.
В міру розвитку техніки, удосконалення технології і організації виробництва змінюються тривалість та характер використання окремих видів основних фондів, виникає об’єктивна необхідність скорочення нормативних строків їх функціонування. У зв’язку з цим норми амортизаційних відрахувань періодично переглядають, уточнюють. Можливі розробка і запровадження нових норм амортизаційних відрахувань або ж лише коефіцієнтів зміни (збільшення, зменшення ) діючих норм.
Забезпечення нормального відтворення основних фондів вимагає правильного нарахування амортизації за встановленими нормами. Щорічну суму амортизаційних відрахувань на реновацію основних фондів обчислюють шляхом множення середньорічної вартості їх на відповідні норми амортизації і поправочні коефіцієнти до них, що враховують конкретні умови експлуатації окремих видів засобів праці. Середньорічна вартість кожного виду основних фондів визначається шляхом додавання до вартості на початок розрахункового року різниці між середньорічними величинами введення в дію нових і вибуття діючих елементів засобів праці. Середньорічне введення (вибуття) визначають за результатом перемноження абсолютного його розміру і коефіцієнта функціонування протягом розрахункового року засобів праці, що будуть введені в дію і вибудуть, тобто відношення кількості місяців експлуатації до числа 12.
В промисловості та інших галузях народного господарства існує певний порядок нарахування амортизації, якого слід дотримуватись на всіх підприємствах. Амортизації підлягають усі основні виробничі фонди, за винятком законсервованих елементів засобів праці. Амортизаційні відрахування на реновацію основних фондів повинні справлятись впродовж часу, достатнього для відшкодування повної їх вартості (з урахуванням ліквідаційної вартості). З огляду на існуючу на підприємствах практику нарахування амортизації протягом фактичного строку експлуатації основних фондів треба вважати економічно не виправданою.
Оцінка наявності та руху основних фондів торговельного підприємства проводиться по окремих інвентарних об'єктах основних фондів в натуральному та вартісному вимірі.
Натуральні показники характеризують кількість одиниць, що входять у склад кожного виду основних фондів, їх параметри – потужність, продуктивність, вантажність, рік введення в експлуатацію та інше.
Натуральні показники використовуються для оцінки технічного стану та морального зносу основних фондів, розробки балансу обладнання, оцінки продуктивної потужності та пропускної спроможності.
Кожна одиниця основних фондів має також визначену грошову вартість. Вартісні показники оцінки основних фондів дозволяють вести облік загального обсягу, відображати знос основних фондів та враховувати його при оподаткуванні, здійснювати фінансування відтворення основних фондів, оцінювати ефективність Їх використання.
Для оцінки основних фондів використовується первісна, відновну-вальна та залишкова вартість.
Первісна вартість відображає суму витрат підприємства на їх створення та введення в дію: витрати на зведення будівель, споруд; придбання машин та обладнання (включаючи витрати на доставку та монтаж, витрати на розробку проектно-кошторисної документації), страхування. За первісною вартістю основні фонди враховуються на балансі підприємства, тому її називають також балансовою вартістю.
Під відновлювальною вартістю основних фондів розуміють вартість їх відновлення за сучасних умов в цінах, тобто вона являє собою суму витрат, яку зазнало б підприємство при формуванні аналогічних основних фондів в певний проміжок часу. Зміна вартості основних фондів відбувається під впливом зміни цін на сировину та матеріали, зміни трудових витрат на Їх виробництво, а також під впливом інфляційних процесів в економіці. Виникаюча розбіжність між первісною та відновлювальною вартістю основних фондів ускладнює їх оцінку та регулювання процесів відтворення, призводить до викривлення показників оцінки ефективності використання.
Для забезпечення об'єктивності оцінки проводиться періодична переоцінка основних фондів за відновлювальною вартістю.
Залишкова вартість основних фондів характеризує їх реально існуючу вартість, яка ще не перенесена на вартість продукції (робіт, послуг). Кількісно вона дорівнює різниці між первісною вартістю та сумою накопиченого на момент оцінки зносу основних фондів в зв'язку з їх спрацюванням.
З метою оцінки та аналізу розрізняють:
- бухгалтерську залишкову вартість основних фондів, яка враховує вплив на вартість основних фондів діючого (державне визначеного) механізму її амортизації;
- реальну залишкову вартість, яка враховує втрату споживчої вартості основних фондів в результаті фізичного та морального зносу.
Потреба в амортизації основних фондів обумовлена тим, що термін використання основних фондів в діяльності підприємства має певні обмеження в зв'язку з поступовим зношуванням основних фондів та втратою їх споживчої вартості (корисності).
Прийнято виділяти два види зносу - фізичний та моральний.
Під фізичним зносом (спрацюванням) основних фондів слід розуміти втрату ними техніко-експлуатаційних властивостей внаслідок Їх використання або впливу на них природних сил.
На швидкість та розміри фізичного зносу основних фондів впливають Їх надійність та довговічність, рівень використання, особливості матеріалів, що застосовуються в їх виробництві, технологія виробництва, рівень використання в діяльності торговельного підприємства, якість технічного догляду та ремонтного обслуговування, кваліфікація робітників, інші організаційно-технічні фактори.
Моральний знос (техніко-економічне старіння основних фондів) - це процес знецінення діючих засобів праці до настання їх повного фізичного спрацювання під впливом науково-технічного прогресу. Причиною морального зносу є створення принципово нових або більш продуктивних та економічних основних фондів, впровадження нових технологій та матеріалів у виробництво тощо.
Фізичний знос (спрацювання) поділяють на усувний (тимчасовий) та неусувний (нагромаджувальний).
Перша частина фізичного зносу періодично усувається шляхом капітального ремонту основних фондів.
Друга не може бути усунена таким шляхом. З часом неусувний фізичний знос нагромаджується та зумовлює такий стан основних фондів, при якому подальше їх використання є неможливим. Настає момент повного фізичного спрацювання, яке вимагає заміни об'єктів основних фондів на нові — аналогічного призначення.
Моральний знос (техніко-економічне старіння) також може бути повним та частковим.
Частковий моральний знос може бути усунений шляхом проведення модернізації основних фондів, під якою розуміють внесення певних конструктивних змін в об'єкти основних фондів з метою покращення їх техніко-економічних характеристик.
Настання повного морального зносу обумовлює потребу в заміні об'єктів основних фондів підприємства.
Я вважаю, тут викладено всі сторони впливу на фізичне та моральне зношення основних засобів, які допомагають мені краще усвідомити ці явища.
Залежно від результатів зміни споживчої вартості основних фондів виділяють:
- просте відтворення, при якому досягається збереження споживчої вартості основних фондів;
- розширене відтворення, при здійсненні якого споживча вартість та кількість основних фондів підприємства зростає.
Просте відтворення відбувається шляхом проведення капітального ремонту та заміни застарілих об'єктів основних фондів, розширене - шляхом проведення нового будівництва, реконструкції та технічного переозброєння, модернізації основних фондів. Вибір форми відтворення здійснюється в процесі управління інвестиційною діяльністю торговельного підприємства.
Проміжок часу, протягом якого відбувається процес формування, використання та відновлення споживчої вартості основних фондів, характеризується поняттям "цикл відтворення основних фондів".
Основні стадії (етапи) циклу відтворення основних фондів наведено на рис.1.
| ||
І. Створення основних фондів II. Підготовка до експлуатації | ||
|
|
IIІ. Експлуатація основних фондів IV. Завершення експлуатації основних фондів |
|
|
| |
Рис. 1. Стадії та етапи циклу відтворення основних фондів торговельного підприємства |
Наведені поняття не тільки змістовно, а й кількісно відрізняються одне від одного.
Якщо цикл відтворення основних фондів більш тривалий, ніж обіг основних фондів, то підприємство отримує додатковий дохід за рахунок використання накопиченої амортизації.
Якщо ж в разі неефективного використання цикл відтворення коротший за обіг фондів, то підприємство не має фінансових джерел для відновлення основних фондів (в зв'язку з незавершенням амортизаційного періоду) і несе збитки через списання залишкової вартості основних фондів на фінансові результати діяльності.
Також, на мою думку, є доцільним вказати на рисунок з монографії Бубенка П.Т. який є моделлю формування амортизації і використання амортизаційного фонду на підприємствах України в сучасних умовах. Адже Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» не передба-
чає цільового напрямку амортизаційних коштів на технічне відновлення основних фондів. Вони можуть бути використані як і оборотні кошти (зокрема на заробітну плату та інші платежі), що і відбувається на практиці. Графічно цей процес подано на рис. 2. [4, с 180]
Рис. 5.3 – Модель формування амортизації і використання амортизаційного фонду на підприємствах України в сучасних умовах. [4, с 180]
Сьогодні, коли підприємство вправі вибрати метод нарахування амо-
ртизації, економічні служби у зв’язку з браком відповідної нормативно-
методичної бази не можуть підібрати найбільш корисний метод для підпри-
ємства з урахуванням його діяльності, фактичного стану основних фондів і цін на продукцію або послуги підприємства. [4, с 187].
Бубенко П.Т. вважає, що викладені доповнення дозволять підприємствам, міністерствам і відомствам, органам місцевого і регіонального управління одержати дані, що забезпечили б проведення глибокого аналізу стану відтворення основних фондів у галузевому й територіальному розрізах, а в кінцевому підсумку сприяли б підвищенню ефективності суспільного виробництва. [4, с 188].
Побачивши механізм відтворення основних фондів, на мою думку, буде важливим розглянути види та норми амортизації.
Розділ 2. Види та норми амортизації та їх характеристика
Відповідно до Закону під терміном "амортизація" основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах встановлених норм амортизаційних відрахувань.
Тут хочу звернути увагу на тлумачення цього поняття, яке чітко трактує Крамченко Л.І.:
«Амортизаційні відрахування – це специфічний вид фінансових ресурсів. З одного боку амортизаційні відрахування – це витрати підприємства, оскільки їх суму нараховану на виробничі необоротні активи, включають до собівартості продукції, робіт, послуг. Водночас, у складі виторгу (доходу) від реалізації продукції суму амортизаційних відрахувань розглядають як цільовий фонд, складову фінансових ресурсів, призначених для відтворення зношених в процесі виробництва необоротних матеріальних і нематеріальних активів». [1, с 102]
Витрати торговельного підприємства поділяються на:
- придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного використання;
- самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних фондів;
- проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів.
Не підлягають амортизації та повністю входять до складу валових витрат звітного періоду витрати платника податку на придбання основних фондів та нематеріальних активів з метою їх подальшої реалізації іншим платникам податку чи їх використання у виробництві (будівництві, спорудженні) інших основних фондів, призначених для подальшої реалізації іншим платникам податку, та на утримання основних фондів, що знаходяться на консервації.
Не підлягають амортизації та провадяться за рахунок прибутку торговельного підприємства витрати на придбання, ремонт та модернізацію легкових автомобілів, що використовуються.
З метою амортизації основні фонди підприємства підлягають розподілу на три групи:
група 1 - будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі житлові будинки та їхні складові (квартири і місця загального користування):
група 2 - автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього; меблі; побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, включаючи електронно – обчислювальні машини, інші машини для автоматичної обробки інформації, інформаційні системи, телефони, мікрофони та рації, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та прилади до них;
група 3 - будь-які інші основні фонди, не включені до груп 1 і 2.
Облік балансової вартості основних фондів групи 1 належить проводити окремо по кожному об'єкту (будівлі, споруді або їх структурному компоненту), а облік балансової вартості груп 2 і 3 ведеться по їх сукупній балансовій вартості незалежно від часу вводу в експлуатацію.
Амортизація основних фондів проводиться з застосуванням наступних норм:
група 1 – 5 відсотків;
група 2 – 25 відсотків;
група 3 – 15 відсотків.
Сума амортизаційних відрахувань звітного періоду визначається шляхом застосування встановлених норм амортизації до балансової вартості груп основних фондів на початок звітного періоду.
Балансова вартість групи основних фондів на початок звітного періоду розраховується за формулою:
Б(а)=Б(а - 1)+П(а - 1) - В(а - 1) - А(а - 1),
де Б(а) - балансова вартість групи на початок звітного періоду;
Б(а - 1) - балансова вартість групи на початок періоду, що передував звітному;
П(а - 1) - сума витрат, понесених на придбання основних фондів, здійснення капітального ремонту, реконструкції, модернізації та інших поліпшень основних фондів протягом періоду, що передував звітному;
В(а - 1) - сума виведених з експлуатації основних фондів за період, що передував звітному;
А(а - 1)-сума амортизаційних відрахувань, нарахованих у періоді, що передував звітному.
Для амортизації нематеріальних активів застосовується лінійний метод, за яким кожний окремий вид нематеріального активу амортизується рівними частками виходячи з його вартості протягом терміну, який визначається платником податку самостійно, виходячи із терміну корисного використання таких нематеріальних активів або терміну діяльності платника податку, але не більше 10 років безперервної експлуатації.
Амортизація проводиться:
- за основними фондами групи 1 - до досягнення балансовою вартістю такого об'єкта 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян з подальшим віднесенням залишкової вартості до складу валових витрат підприємства відповідного періоду;
- за основними фондами групи 2,3 та нематеріальними активами - до досягнення залишкової вартості нульового значення.
Торговельне підприємство може самостійно прийняти рішення про застосування прискореної амортизації основних фондів групи 3, придбаних після набуття чинності Закону за такими нормами:
1-й рік експлуатації – 15 відсотків;
2-й рік експлуатації – 30 відсотків;
3-й рік експлуатації – 20 відсотків;
4-й рік експлуатації – 15 відсотків;
5-й рік експлуатації – 10 відсотків;
6-й рік експлуатації – 5 відсотків;
7-й рік експлуатації – 5 відсотків;

- Статистичне вивчення відсотка за кредит
- Статистичне дослідження зайнятості в регіоні
- Статистичний аналіз економічної ефективності сільськогосподарського виробництва в господарствах Черняхівського району Житомирської
- Статистичний аналіз коливання та співвідношення цін
- Статистичні ряди розподілу
- Статистичні спостереження
- Статистичні характеристики бідності
- Статистическое наблюдение
- Статистическое наблюдение в правовой статистике
- Статистическое наблюдение в туризме
- Статистическое наблюдение его виды и способы
- Статистическое наблюдение: понятие, виды и методы
- Статистическое распределение
- Статистична перевірка гіпотез