Статистичне вивчення відсотка за кредит

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

План.

 

   Вступ

1. Поняття кредиту. Завдання статистичного вивчення кредиту.
2. Категорії, класифікації статистичних показників кредита.
3. Система статистичних показників кредитної діяльності
4. Статистичне вивчення відсотка за кредит.

   Висновки

   Список використаної літератури.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

       Предметом вивчення статистики грошового обігу і кредиту єкількісна характеристика масових явищ у сфері грошового обігуі кредитних відносин.

      Грошовий обіг-це рух грошей у внутрішньому обороті в готівковій табезготівковій формах у процесі обігу товарів, надання послуг іздійснення різних платежів. Грошовий обіг охоплює рух нетільки товарів і послуг, але і позикового та фіктивного капіталу. Значначастина платіжного обороту в країнах з ринковою економікою припадає нафінансові операції, тобто на угоди з різними видами цінних паперів,позичкові операції, податкові платежі та інші фінансові операції, великачастина грошового обороту здійснюється в безготівковій формі, що пов'язано зрізким збільшенням платіжно-розрахункових операцій.

     Кредит-надання на основі зворотності та цінну фінансовихресурсів одним суб'єктом господарювання іншому.

    Грошово-кредитна регулювання-система заходів держави,спрямована на стабілізацію грошового обігу, валютної системи,поліпшення функціонування кредитної системи. Шляхом зміни грошовоїмаси кредитних ресурсів держава впливає на економіку. Конкретниймеханізм такого впливу коригується у зв'язку з коливаннямиекономічної кон'юнктури. Центральний банк при грошово-кредитномурегулювання використовує такі прийоми, як регулювання дисконтної ставки,зміна норми обов'язкових резервів банків, проведення операцій здержавними цінними паперами.

      Завданнями статистики грошового обігу та кредиту є:

  -визначення розмірів грошової маси та її структури;

  -відображення грошового обігу та оцінка факторів, що впливають назнецінення грошей;

  -характеристика кредитної політики;

  -статистичне вивчення форм кредиту;

  -вивчення позикового відсотка.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Поняття кредиту. Завдання статистичного вивчення кредиту

    

Кредит — це форма мобілізації тимчасово вільних грошових ресурсів підприємств, організацій і населення з метою їх цільового використання у вигляді строкових позик.

Кредитні ресурси є  матеріальними носіями економічних  відносин, які виникають між суб'єктами кредитних угод з приводу перерозподілу  вартості на основі повернення строкових  платежів, цільового використання.

До основних джерел кредитних ресурсів, що формують кредитний ринок, належать:

• установи банківської  системи;

• господарюючі суб'єкти;

• посередники фондового  ринку;

• кредитно-фінансові установи небанківського типу. Кредитні ресурси держави — це кошти, які акумулюються

Національним банком і  використовуються для надання послуг державі та комерційним банкам.

Основна мета надання позик  — забезпечити пропорційний розвиток і підвищення ефективності суспільного виробництва.

Основною формою кредиту  є банківський кредит.

Кредити надаються для  збільшення оборотних та необоротних  засобів.

В основу кредитних операцій покладено економічні відносини, що виникають між; кредитором і позичальником  з приводу одержання позичальником  позики на умовах повернення в обумовлений  термін.

Кредитні операції — це вид активних операцій комерційних банків, пов'язаних з наданням клієнтам позик.

До основних завдань статистики кредитної діяльності належать:

• організація статистичного  обліку і звітності про кредитні операції;

• розробка системи показників, що характеризують кредитні відносини, їх стан і розвиток;

• виявлення статистичних закономірностей у розвитку кредитних  відносин;

• послідовне вдосконалення  методології та методики розробки і  аналізу систем, показників з урахуванням  досягнень економічної науки  та міжнародних стандартів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Категорії, класифікації статистичних показників кредита.

 

       Кредит є способом міжгалузевого і міжрегіонального перерозподілу грошового капіталу. Мета кредитної політики – вплив економічну кон'юнктуру з допомогою кредиту. У разі ринкової економіки кредитна політика спрямована або чи кредиту, або з його обмеження. При регулюванні кредитування Центральний банк, що проводить кредитну політику, використовує такий прийом, за зміну обсягу кредитів і підвищення рівня відсоткові ставки, ринку позичкового капитала.

       При кредитних угодах полягає договір позики, чи позички. У середовищі сучасних умовах все позички оформляються як грошового кредиту, а кредитні відносини є частиною всіх грошових отношений.

       Під кредитними відносинами маються на увазі грошові відносини, пов'язані з наданням і поверненням позичок, організацією грошових розрахунків, емісією грошових знаків, кредитуванням інвестицій, використанням державний кредит, проведенням страхових операцій та т.д. Гроші виступають як платежу скрізь, де є кредит.

       Кредит охоплює рух капіталу і сталий рух різних громадських фондів. Завдяки кредиту у господарстві ефективно використовуються кошти, высвобождаемые під час підприємств, у виконання державного бюджету, і навіть заощадження окремих особистостей і ресурси банков.

До складу ресурсів на кредитування входят:

  - грошові резерви підприємств і закупівельних організацій, высвобождающиеся у процесі кругообігу капитала;

  - грошові резерви, виступають на вигляді спеціальних фондів, і навіть фонд амортизаційних відрахувань, використовувані для капиталовложения;

  - державний грошовий резерв, що з поточних грошових ресурсів бюджета;

  - фонд коштів, спеціально що виділяється у розвиток кредитних відносин (наприклад, для довгострокового кредитування капиталовложений);

  - грошові накопичення населення, аккумулируемые банками;

  - емісія грошових знаків, здійснювана внаслідок зростання обороту готівкових денег.

       При кредитних угодах слід керуватися найважливішими принципами, внаслідок чого забезпечується ще одне рух засобів і з урахуванням яких визначається порядок видачі погашення ссуд.

       Принципами кредитування є: повернення, терміновість, забезпеченість позичок, цільове використання, платність (возмездность). Відповідно до зазначеними принципами організується оперативно-бухгалтерская робота позичальників, і кредиторів. Важливими класифікаціями, застосовуваними при формуванні системи статистичних показників кредиту, є класифікації кредитних операцій із функцій кредиту та за формами кредита.

Розглядаються три функції кредита:

  1. розподіл на поворотній основі коштів (розподільна функция);

  2. створення кредитних коштів обігу євро і заміщення готівкових денег

(емісійна функция);

  3. здійснення контролю над ефективністю діяльності економічних суб'єктів (контрольна функция).

       За сучасних умов відомі такі форми кредиту: банківський, комерційний, запозичення державою, споживчий, міжбанківський, міжгосподарський, международный.

       За підсумками принципів кредитування і класифікації кредитних операцій визначаються структура і змістом статистичних показників, характеризуючих різні боки кредитних отношений.

       Банківський кредит- кредит, наданий банками в грошової форми юридичним (компаніям, підприємствам) і фізичних осіб, і навіть державі. Банківський кредит відрізняється від комерційного як об'єктами, а й суб'єктами кредитування, і навіть динамікою кредитних вкладень. Суб'єктами банківського кредиту промислові й торгові компанії, і навіть кредитно-фінансові заклади і ринок цінних паперів. Рух банківського кредиту на на відміну від комерційного кредиту не перебуває у прямої залежності від змін обсягу виробництва та товарооборота.

       Банківський кредит підрозділяється на позичку грошей немає та позичку капіталу. У першому випадку він носить короткостроковий характер, т.к. виступає як платіжного і купівельного кошти й обслуговує рух обігового капіталу, у другому – довгостроковому характері, оскільки обслуговує оборот основний капітал і відданість забезпечує потреби розширення виробництва. Позика грошей, зазвичай, забезпечена векселями, товарними документами чи цінними паперами. Позика капіталу є необеспеченной.

       Довгостроковий кредит - це кредит з терміном погашення понад п'ять років. Він надається, зазвичай, інвестиційними банками, рідше – комерційними банками. Поруч із інвестиційними фондами довгостроковий кредит видають інші спеціалізовані кредитно-фінансові інституції особі страхових компаній і пенсійних фондів, також які одержують облігаційні позики корпорацій і компаній, випущені ринок цінних паперів. Довгостроковий кредит може надавати і держави через свої кредитні установи з метою стимулювання розвитку підприємств, галузей, як у державному, і приватний сектор экономики.

       До важливим показниками вітчизняної статистики банківського кредиту относятся:

  1. загальний розмір кредитування банками галузей економіки та населення з виділенням короткострокового і довгострокового кредитования;

  2. частка короткострокових і частка довгострокових кредитів на загальній сумі кредитних вложений:

  3. прострочена заборгованість підприємств і місцевих господарських організацій по позичкам банков:

  4. відсоток за кредит і ставка рефінансування (Центрального банка).

       Загальний розмір кредитування банкам галузей економіки та населення визначається з відрахуванням погашеної суми кредиту (повернення грошових коштів) банку, тобто. як залишку позичок на певний момент времени.

       Для вивчення динаміки кредитних вкладень як використовуються індекси, що характеризують зміни номінальних обсягів кредитних вкладень, а й визначається динаміка кредитних вкладень з коригуванням на розмір інфляції. У аналітичних цілях дані про обсягах ресурсів дефлятируются на індекс-дефлятор ВВП чи індекс споживчих цен.

       Для аналізу структури кредитування слід виділити галузі й окремо населення, одержавши позички банків. Важливе значення має тут угруповання кредитів на короткострокові і долгосрочные.

Нетривалий кредит надається банками:

  - формування сезонних чи інших наднормативних запасів товарно- тих матеріальних цінностей, накопичення яких нормального процесі виробництва та реалізації продукции;

  - формування нормативних запасів товарно-матеріальних цінностей, зарплатню в підприємств несезонных галузей за умов дольової участі власні кошти підприємств та банківського кредита;

   - на сезонні витрати, пов'язані з виробництвом і які заготівлею продукции;

  - на витрати на підготовці нових виробництв і освоєння нових видів продукции;

  - на розрахунки з постачальниками продукції тощо потреби, пов'язані з расчётами;

  - на тимчасове заповнення нестачі запасів матеріальних обігових коштів та др.

        Довгостроковий кредит обслуговує переважно капітальні вкладення і надається на нове будівництво і нових потужностей, впровадження нових технологій і здійснення витрат, возмещающихся протягом трьох – п'яти лет.

У першій половинки й середині 90-х  цілком рр. частка короткострокових кредитів на країн СНД у сумі кредитних  вкладень досягала 80-90 % і більше, а  частка довгострокових кредитів –  лише 10-20 % і менше. Таке співвідношення можна пояснити, насамперед, надмірним  ризиком, які виникають при вкладанні  кредитором ресурсів у інвестиційні програми за умов економічної кризи, інфляції та політичної нестабільності економіки, характерних практично  всім країн СНД на аналізованому  периоде.

       Комерційний кредит надається одним підприємством іншому у товарній формі (продаж на виплату). Інструментом комерційного кредиту є комерційний вексель, який оплачується через комерційний банк. Відсоток по комерційному кредиту нижче відсотки за банківському кредиту і у ціну товару суму векселі. Розміри комерційного кредиту обмежуються розміром резервного капіталу, яким мають промислові й торгові компанії. При комерційному кредиті об'єктом виступає товарний капітал, а при банківський кредит – позичковий капитал.

       Рух позичкового капіталу сфері взаємовідносин населення, суб'єктів господарювання, з одного боку, і держави, з іншого, ввозяться вигляді запозичень держави в інституціональних одиниць інших секторів економіки. Такі запозичення (як із форм кредиту) є головним способом залучення вільних фінансових ресурсів державою покриття своїх витрат. Суб'єктами при державному кредиті виступають юридичні, фізичні особи, і держави.    Держава розміщає свої облігації та інші цінних паперів серед державних та недержавних підприємств, організацій, установ, і навіть населення. При здійсненні кредитних операцій у країні держава зазвичай є заёмщиком коштів, а населення, підприємства міста і організації – кредиторами.

       У сфері міжнародних економічних відносин держава виступає у ролі, як позичальника, і кредитора. Розрізняють внутрішні запозичення державою і реального запозичення держави в інституціональних одиниць сектора «решти світу». З іншого боку, держава має виконувати роль гаранта за кредитами, наданих іноземним заёмщикам, місцеві органи влади, державним установам та др.

Внутрішні запозичення державою можна  форме:

  1. державного облігаційної позики, випуску інших цінних бумаг;

  2. звернення частини вкладів населення державні займы;

  3. запозичення коштів загальнодержавного позичкового фонда;

  4. казначейські ссуды;

  5. гарантованого займа.

       Якщо за першої формі запозичення державою фізичні і юридичних осіб купують цінних паперів рахунок власних тимчасово коштів, то, при другий формі кредит державі надає система ощадних установ рахунок заёмных коштів (Ощадбанк купує боргові зобов'язання государства).

       Третя форма запозичення державою використовувалася багато років на покриття витрат уряду. Воно характеризується тим, що державні кредитні установи безпосередньо передають частина ресурсів уряду, що використовується на фінансування дефіциту державного бюджету. Це правда званий інфляційний метод балансування прибутків і витрат державного бюджета.

       У РФ відмовилися від цього дуже нецивілізованого способу фінансування бюджетних витрат з 1995 р. Та ще раніше, наприкінці 1993-го р., Мінфін Росії що з Банком Росії розпочав випуск та розміщення державних короткострокових облігацій (ДКО) – це один із напрямів фінансування бюджетного дефіциту неинфляционными методами. У цьому статистика має щомісячними даними про розміщення ДКО (обсяг випуску (емісія), обсяг попиту аукціоні (за номіналом), обсяг розміщення (за номіналом), обсяг виручки від продажу, привлечённые кошти бюджету і дохідність інвестицій у відсотках за результатами аукціонів). Однією з різновидів державних цінних паперів є облігації федерального позики (ОФЗ) і облігації державного ощадного позики (ОГСЗ). Формується ринок обласної влади і муніципальних короткострокових облигаций.

       Такі форми державний кредит, як казначейські позички і гарантовані позики, лише починають використовуватися у Росії. Казначейські позички – це надання фінансову допомогу підприємствам, і організаціям із боку установ управління рахунок бюджетних коштів у умовах терміновості, платності і повернення. При гарантованому позиці уряд гарантує безумовне погашення позики, випущеного вищестоящими органами влади - чи господарськими органами, і навіть виплату відсотків з нему.

       Міжнародний кредит набуває форми державних зовнішніх позик. Як та внутрішні позики, вони надаються за умов повернення, терміновості і платності. Надання зовнішніх позик здійснюється рахунок бюджетних коштів чи спеціальних урядових фондів. Державні зовнішні позики видають у грошової чи товарної формі. Позики погашаються по угоді сторін товарними поставками чи валютою. Сума отриманих зовнішніх позик з нарахованими відсотками входить у державний борг страны.

       Система показників запозичень державою повинна не тільки характеризувати масштаби, структуру, динаміку таких запозичень і класифікацію позик, але й служити інформаційно-методологічною основою для прийняття рішень з управління державним боргом. У РФ частка витрат на обслуговування державного боргу у загальній сумі федерального бюджету за 1996 р. зросла з 8 до 17%. Збільшився і показник, характеризує відношення витрат на обслуговування державного боргу довеличиною ВВП (1995 р. - 1,38%, 1996 р. - 2,5%). За розрахунками, в результатівеликих запозичень, як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках (урезультаті випуску єврооблігацій) абсолютна величина державногоборгу до кінця 1997 р. Збільшиться до 630 трлн. руб., при цьому відношеннявитрат на обслуговування державного боргу до величини ВВП складе 2,9 %.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. Система статистичних показників кредитної діяльності

 

Інформаційно-аналітичне забезпечення менеджменту кредитної діяльності включає такі показники:1. Залишок  позик: загальний у тому числі:

    • за рахунок прострочених позик (З_пр);на початок періоду (З_п);на кінець періоду (З_к).

2. Обсяг погашення позик  — кредитовий оборот (Кр):

  • загальний (Кр₃), у тому числі за рахунок прострочених позик (Кр_пр).

3. Обсяг виданих позик  (В).

Балансовий зв'язок між  показниками кредитної діяльності:

З_п+В = Кр + З_к.

На основі балансового  рівняння обчислюють такі показники:

1. Абсолютні:

• середній залишок позик за період:

  - за наявності даних на початок і кінець періоду

  - за наявності даних на більш як дві дати через однаковіпроміжки часу

  • частка несвоєчасно повернених позик у загальному обсязі погашених позик

• частка простроченої заборгованості в загальному обсязі заборгованості

2. Відносні (відображають рівень оборотності позики):• швидкість обертання, що характеризується середньою кількістю оборотів, які здійснила короткострокова позика за певний період:

  • час обороту

де Д — кількість  днів у періоді (тривалість користування позикою).Взаємозв'язок показників:

       Однією з форм банківського кредиту є споживчий кредит,який видається населенню для придбання товарів тривалого користування

(автомобілі, меблеві гарнітури,  електронна та складна побутова  техніка), атакож для сплати послуг  довготривалого характеру. Термін  кредиту - кількароків. Він надається  торговими компаніями, комерційними  іощадними банками, страховими  та фінансовими компаніями.

Споживчий кредит широко поширений  в західних країнах, особливо в 

США. У цих країнах від 10 до 20% щорічних доходів населення  витрачається напокриття боргу за споживчим  кредитом. У країнах СНД кредит можезастосовуватися при продажі  товару з розстрочкою платежу, індивідуальному  ікооперативному житловому будівництві, розвитку фермерства.

       Міжбанківський і міжгосподарський кредит - відносно нові формикредиту. Міжбанківський кредит - кредит, який надається банкамиодин одному, коли у одних виникають вільні ресурси, а в інших їхбракує. При міжгосподарське кредиті суб'єктами кредитних відносинє різні підприємства і організації, які надають коштиу позику один одному. Він має схожість з комерційним кредитом, однак увідміну від останнього має на увазі надання грошових коштів у позику.

       Кредит міжнародний - це рух позичкового капіталу в сферіміжнародних економічних відносин, пов'язане з наданням валютнихі товарних ресурсів на умовах повернення, терміновості і сплати відсотка.

       В якості кредитора або позичальника виступають приватні компанії, банки таінші кредитно-фінансові інститути, уряду, державніустанови, міжнародні та регіональні валютно-кредитні та фінансовіорганізації.

       Міжнародний кредит відрізняється великою різноманітністю форм: за джереламивін підрозділяється на внутрішній і зовнішній (іноземний); за призначенням - накомерційний (для обслуговування зовнішньої торгівлі), фінансовий (дляінвестицій, погашення зовнішньої заборгованості, валютних інтервенцій),проміжний (для обслуговування змішаних форм вивозу капіталу, товарів іпослуг, виконання підрядних робіт - інжиніринг); за видами - на товарний івалютний; за строками - на короткостроковий (до 1 року), середньостроковий (від 1 до 5 років), довгостроковий (понад 5 років) і ін міжнародний кредит виступає втаких конкретних формах:

  1. міжнародний фірмовий кредит (надання позики експортером імпортеру);

  2. міжнародний банківський кредит (у вигляді експортних, фінансових, валютних кредитів);

  3. міжнародний брокерський кредит (містить елементи комерційного кредиту і банківського кредиту, тому що брокер запозичує кошти у банку).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

4. Статистичне вивчення відсотка за кредит.

 

       Частина новоствореної вартості, котра надходить до кредитору, служить платою позичальника користування кредитом, і навіть за можливість задоволення потреби у грошових засобах. Позичковий відсоток виконує стимулюючу функцію, і навіть гарантує збереження ссужаемой вартості, тобто. повернення кредитору кредитних засобів у повному обсязі. Котра Стимулює функція позичкового відсотка сприймається як вплив на функціонування заёмных засобів у обороті господарських організацій корисною і отримання прибутку кредитором за умов ринкової конкуренции.

Зблизька відсотка як гарантії збереження ссужаемой вартості і компенсації  за ризик чинниками, визначальними  її розмір, може бути терміни кредиту, сума кредиту, наявності забезпечення позички, ймовірність своєчасного  виконання зобов'язань перед кредитором та наявність (чи відсутність) інфляції. Наприклад, при тривалих термінах кредиту  та наявності інфляції підвищується рівень ризику кредитора, і тому позичковий відсоток обов'язково выше.

       Система показників статистики відсотка за кредит полягає в залежності тільки від функцій позичкового відсотка, а й з його класифікацій з різних ознаками: формам кредиту, видам кредитних відносин, термінів і видам позичок, видам операцій, способам начислений.

Поруч із показником «відсоток за кредит» широко використовується категорія  «облікова ставка». Облікова ставка - це відсоткову ставку, яку беруть кредитні установи купити векселей.

       Вексель – це документ, використовуваний при комерційному кредитуванні, коли покупець товару платить своєму постачальнику не відразу після придбання, а через певний час. За відстрочку платежу сплачується певний відсоток. Постачальник товару, продаючи вексель банку, заробляє такі гроші до закінчення термін, у своїй банк кредитує не всю суму векселі, а утримує учётный процент.

       Статистика вивчає динаміку відсотка за кредит за Центральний банк і комерційних банків для аналізу та прогнозування формування ринку ресурсів. Відсоток за кредит використовують і для регулювання кредитних відносин із комерційними банками (ставка рефінансування). У умовах лібералізації цін країн СНД у першій половині 90-х рр. відбувався різке зростання відсотка за кредит, тоді як у другої половини 90-х рр., коли інфляція сповільнилася, більшість із них як уже почалися його зниження. Ця тенденція простежується з прикладу ставки  рефінансування.

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

 

       Кредит – це система економічних відносин для мобілізації тимчасово вільних в економіці грошових коштів і використання їх на потреби відтворення. Кредит надають надають банківські установи господарським організаціям і населенню на умовах цільового використання  терміновості, платності й повернення.

       Кредитна діяльність або кредитні операції комерційних банків – це вид активних операцій, пов’язаних із наданням клієнтам позик – економічні відносини між кредиторами і позичальниками з приводу одержання  останніми позик на умовах повернення їх у певний термін зі сплатою відсотків.

       Суть  управління кредитною діяльність  – з урахуванням ресурсів банку  і  прибутковості кредитних  операцій, вкладання цих ресурсів  у кредитні операції відповідно  до потреб позичальників, їхньої  кредитоспроможності.

      Мета управління  – забезпечити виконання термінів  повернення позик, сплати відсотків,  передбачених угодою, мінімізувати  ризик неповернення позик, а отже – забезпечити прибуткову кредитну і банківську діяльність загалом, виконання планових і нормативних показників (зокрема, нормативів НБУ). Остаточна мета управління – забезпечити внутрішньобанківську та на рівні держави економічну й соціальну ефективність банківської кредитної діяльності.

      Для виконання  цих вимог банки розробили  та реалізували коротко- і довгострокові  програми перемоги в конкурентному  середовищі на ринку банківських  послуг за допомогою стратегічного  планування, структурної політики  взаємодії окремих елементів  управління.

      Способи  досягнення мети:

  • формування необхідного обсягу кредитних ресурсів відповідно до потреб позичальників;

  • забезпечення складу фінансово стабільних позичальників;

  • забезпечення потреб кредитування національної економіки України;

  • формування процентних кредитних ставок відповідно до вартості позичкових коштів, майбутньої інфляції та ризику неплатежів за кредитним портфелем;

  • підвищення ролі на ринку банківських кредитних послуг;

  • послідовне зростання прибутковості кредитних операцій;

  • виконання нормативів НБУ;

  • підвищення іміджу банку в банківському і поза банківському середовищі: рейтинг банку за прибутковістю, ліквідністю, платоспроможністю;

  • підвищення ролі банківської системи в реалізації соціально-економічних програм.

 

 

 

 

Список використаної літератури

 

1. А.В. Головач, Статистика фінансів, Київ, 2002.
2. Банківська статистика: Опорний конспект лекцій / А.В. Головач, В.Б. Захожий, Н.А. Головач. – К.: МАУП, 2006.
3. Є.І. Ткач, Фінансово-банківська статистика, Київ, 2002.
4. Статистика: Підручник / С.С. Герасименко, А. В. Головач, А.М. Єріна та інші – 2-ге вид., перероб. І доп. – К. Вид – во КНЕУ , 2004.
5. Антонов Н.Г., Пессель М.А. Грошовою обіг, кредит і банки. - М.: Финстатинформ, 1995 р.
6. Ліппе П. Економічна статистика: Стат. нариси; Т.1// ФСУ Німеччини, 1995
7. Теслюк И.Е. Статистика фінансів: - Мінськ: Вишейш.шк., 1994 р.
8. Фінансово-економічний словник./Под ред. М. Г. Назарова. - М.: Финстатинформ, 1995 р.
9. Економічна статистика: підручник/під ред. Ю. Н. Іванова. - М.: Инфра- М,  Москва, 1999 р.