Сторони в судовому процесі, їх права та обов'язки

  Сторони в судовому процесі, їх права та обов'язки.

  (Варіант  №7) 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

  План

  Вступ

1. Поняття та порядок судового засідання
2. Сторони в судовому процесі
3. Права та обов’язки сторін

Висновок 

Список  використаних джерел. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

  Вступ 

  Під судовим процесом ми розуміємо етап, що охоплює дії, які здійснюються під час господарського судочинства  після порушення провадження  у справі i до прийняття судом  рішення.

  Судовий процес у господарських судах  першої інстанції здійснюється переважно шляхом розгляду справи у судових засіданнях.

  У таких засіданнях беруть участь суддя (або троє суддів, якщо розглядається  складна справа), сторони та інші учасники процесу.

  Порядок проведення судового засідання у  господарських судах не є жорстко  формалізованим. Під час судового засідання у господарських судах не вимагається строго дотримуватися тих чи інших процедур, тому навряд чи у Вас виникнуть значні труднощі на цьому етапі.

  Незважаючи  на те, що формально порядок проведення судових засідань у господарських судах законодавством чітко не описано, за час роботи арбітражних (нині – господарських) судів склалася певна практика їх проведення. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

  Поняття та порядок судового засідання. 

  Судове  засідання починається з того, що суддя визначає порядок ведення засідання та оголошує склад господарського суду. Далі суддя представляє сторони та роз’яснює їм та іншим учасникам судового процесу їхні права та обов’язки.

  Далі  слово надається сторонам для  того, щоб вони представили свої позовні вимоги та пояснили суть аргументів, на пiдставi яких вони висуваються.

  Отже, перше, що Вам доведеться зробити  під час судового засідання –  виступити з “презентацією” своєї позиції.

  Під час такого виступу Вам необхідно  чітко i бажано коротко пояснити:

  •в  чому полягає суть спору (внаслiдок яких дій відповідача він виник);

  •якi Ваші права або законні інтереси та яким чином порушуються;

    на чому базується Ваша мотивація;

  •якi вимоги Ви висуваєте.

  Все це міститься у позовній заяві. Тому дуже часто виступ позивача зводиться  до банального зчитування її змісту.

  Під час першого виступу зовсім не обов’язково наводити всі аргументи. Це не останнє Ваше слово у судовому засiданнi, у Вас буде ще достатньо  можливостей для їх висловлення.

  Після Вашого виступу слово передається  вiдповiдачу, який аналогічним чином висловлює свою позицію.

  Далі  слово може бути надано третім особам, після чого сторонам задасть питання  суддя, а вже згодом починаються судові дебати.

  Вашою головною метою під час дебатів є:

  доведення своїх аргументів;

  заперечення аргументів іншої сторони.

  Під час дебатів Ви можете наводити будь-які  аргументи на свою користь, вивчати i досліджувати документи та інші докази, а також звертатися за згодою суду до всіх учасників судового процесу із запитаннями.

  Головні запитання бажано підготувати завчасно на пiдставi вивчення відзиву відповідача (за наявності). Не покладайтеся лише на імпровізацію.

  Відповіді на поставлень Вам запитання давайте  коротко, але чітко. Якщо вони будуть перетворюватися на довгий монолог, суд може не зрозуміти суто, що не піде Вам на користь. Не треба намагатися дати вiдповiдь “з льоту ” – не бійтеся звертатися до документів, це не заборонено.

  Після дебатів суд надає сторонам останнє  слово, в якому вони підбивають підсумки сказаному під час судового засідання i роблять вiдповiднi висновки.

  Після цього суд оцінює сказане сторонами  та приймає рішення. Як правило, для  цього оголошується перерва у судовому засiданнi.

  Ви  також можете:

  заявляти  клопотання;

  заявляти  відводи;

  подавати  суду уточнення до позовної заяви (письмово);

  подавати  нові докази та документи, що підтверджують  Ваші аргументи.

  Якщо  під час розгляду справи Ви змінили  свою позицію, немає потреби в  доведенні справи до кінця. В такому випадку Ви можете:

  відмовитися від позову;

  визнати позов (якщо Ви виступаєте в ролі відповідача);

  укласти мирову угоду.

  Для цього Вам необхідно скласти  письмову заяву, адресовану господарському суду, в якій слід зазначити прийняте Вами рішення. Заяву про відмову  від позову або про визнання позову підписуєте Ви особисто чи Ваш представник. Заяву про укладення мирової угоди підписують обидві сторони.

  Перед тим, як прийняти відмову, господарський  суд роз’яснює сторонам наслідки вiдповiдних процесуальних дій, перевіряє, чи є повноваження на вчинення цих дій у представників сторін.

  Про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі.

  Рішення про відмову від позову, визнання позову та про укладання мирової  угоди слід приймати помірковано.

  Річ у тім, що у випадках припинення провадження  у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет i з тих самих підстав не допускається.

  Тобто, прийнявши одне з наведених вище рішень, Ви втратите можливість на повторне звернення до суду з того ж предмету спору.

  З 28 червня 2002 року набрали чинності положення, згідно з якими під час ведення  судового засідання, а також під  час огляду та дослідження письмових  або речових доказів у мiсцi їх знаходження, складається протокол.

  У протоколі занотовуються всі  процесуальні дії, що здійснювалися  під час судового засідання, а  також інші відомості. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

  Сторони в судовому процесі 

  Сторонами в судовому процесі — позивачами і відповідачами — можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу.

  Позивачами  є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного  законом інтересу.

  Відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу.

    Для того, щоб господарський суд  прийняв справу до свого провадження,  розглянув її та ухвалив рішення,  необхідно, щоб заінтересована  особа реалізувала своє право  шляхом звернення до суду за захистом порушеного, невизнаного чи оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу. Заінтересовані особи, між якими виник спір, що переданий на розгляд господарського суду, називаються сторонами. Вони є головними особами, які беруть участь у справі, адже без них неможливий сам процес. Сторони мають у справі, що передана на розгляд господарського суду, особистий юридичний інтерес, який може бути протилежним за матеріальним (визначається спірними цивільними, господарськими, іншими матеріальними правовідносинами) і процесуальним (наслідками розв'язання матеріально-правового спору, одержання певного за змістом рішення суду) характерами.

    Сторонами у господарському процесі  є позивач і відповідач. Позивач  — особа, на захист суб'єктивних  прав і охоронюваних законом інтересів якої відкривається господарська справа у суді та розпочинається господарський процес. Відповідач — особа, яка за заявою позивача притягується до відповідальності за порушення чи оспорювання його права і охоронюваного законом інтересу. Однак коментована стаття не містить нормативного визначення сторін, зазначаючи лише, що сторонами у судовому процесі — позивачами і відповідачами — можуть бути підприємства та організації, зазначені у ст. 1 цього Кодексу, відповідно до якої право на звернення до господарського суду (а отже, і бути стороною у судовому процесі) мають підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, у тому числі іноземні, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності.

    У зв'язку з цим можна дійти  висновку, що законодавець визначає  три групи сторін: 1) підприємства  та організації незалежно від  форм власності, які мають статус  юридичної особи, у тому числі  іноземні; 2) громадяни, що здійснюють підприємницьку діяльність; 3) державні та інші органи, що не є суб'єктами господарювання і звертаються до суду за захистом не власних прав, а державних інтересів. Слід зазначити, що правове становище зазначених органів у господарському процесі має відрізнятися від тих осіб, які виступають на захист своїх інтересів, однак з цього ще не випливає, що зазначені державні та інші органи мають звертатися до суду не з позовною заявою, а просто із заявою, адже вони є учасниками позовного провадження.

    Сторони є головними учасниками  судового процесу, оскільки вони, як і всі особи, що беруть  участь у справі, мають юридичну  заінтересованість, специфічність  якої зумовлена тим, що стосується  їх особистої сфери, оскільки  саме сторони є суб'єктами спірних матеріальних правовідносин. Отже, позивач і відповідач заінтересовані як в участі у судовому процесі, так і в сприятливому матеріально-правовому результаті. Це зумовлено думкою позивача, що його права порушені чи є спірними, тому він домагається задоволення позову, вирішення господарського спору на свою користь, а відповідач заперечує проти задоволення позову, домагається прийняття рішення про відмову у позові. У зв'язку з цим сторони відрізняються від інших учасників судового процесу, насамперед, господарський суд ще до прийняття рішення вважає сторони суб'єктами спірних правовідносин. Саме зв'язок з допроцесуальними правовідносинами і надає сторонам ознак позивача чи відповідача.

    Сторони у господарському процесі  характеризуються такими основними ознаками: 1) ними є особи, між якими виник спір про право; 2) вони ведуть процес у справі від свого імені; 3) з приводу їх справи ухвалюється господарським судом рішення; 4) на них поширюються усі правові наслідки законної сили судового рішення; 5) вони несуть судові витрати; 6) їх правосуб'єктність допускає процесуальне правонаступ-ництво тощо. Процесуально-правове становище сторін визначається принципом рівності їх перед законом і судом (ст. 4-2 цього Кодексу). 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

  Права та обов'язки сторін 

  Сторони користуються рівними процесуальними правами.

    Сторони мають право знайомитися  з матеріалами справи, робити  з них витяги, знімати копії,  брати участь в господарських  засіданнях, подавати докази, брати  участь у дослідженні доказів,  заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу, заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників судового процесу, оскаржувати судові рішення господарського суду в установленому цим Кодексом порядку, а також користуватися іншими процесуальними правами, наданими їм цим Кодексом.

    Сторони зобов'язані добросовісно  користуватися належними їм процесуальними  правами, виявляти взаємну повагу  до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

    Позивач вправі до прийняття  рішення по справі змінити  підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

  Відповідач  має право визнати позов повністю або частково.

    Господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

    Відповідно до чинного законодавства  України правосуддя у господарських відносинах здійснюється на засадах рівності перед законом і господарським судом усіх підприємств та організацій незалежно від організаційної форми, форми власності майна, місцезнаходження тощо. Коментована стаття визначає права та обов'язки сторін, закріплюючи при цьому принцип процесуальної рівності сторін (ст. 4-2 цього Кодексу), сутність якого полягає в тому, що сторони в господарському процесі наділяються рівними можливостями щодо відстоювання своєї позиції у господарському суді. Поряд з принципами диспозитивності та змагальності і досягається рівність сторін у господарському процесі.

    Сторони належать до кола осіб, які беруть участь у справі, у зв'язку з чим вони наділяються  тими самими правами (ст. 18 цього Кодексу). Однак на підставі свого особливого стану у справі (ст. 21) закон наділяє їх додатковими правами щодо впливу на хід розгляду справи. Так, згідно з коментованою статтею, сторони мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, брати участь у господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу, заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників судового процесу, оскаржувати судові рішення господарського суду в установленому цим Кодексом порядку, а також користуватися іншими процесуальними правами, наданими їм цим Кодексом.

    Слід зазначити, що для забезпечення  виконання процесуальних функцій  сторони наділяються певними  господарсько-процесуальними правами,  які можна класифікувати на  групи:

    права, що характеризують повноваження  на відкриття провадження у справі: а) права на пред'явлення позову (статті 1, 2 цього Кодексу), зустрічного позову (ст. 60), вимоги про виправлення недоліків рішення судом, який його ухвалив; б) права апеляційного, касаційного оскарження судових рішень і ухвал про перегляд рішення, ухвали, що набрали законної сили, за нововиявленими обставинами, на пред'явлення вимоги про поворот виконання;

    права на зміни у господарському  спорі: а) права позивача на  зміну підстави або предмета  позову, збільшення або зменшення  розміру позовних вимог, на відмову від позову; б) права відповідача на повне або часткове визнання позову; права сторін на укладання мирової угоди; доповнення, зміна апеляційної та касаційної скарги або відмова від них;

    права на подання і витребування  доказів та участь їх у дослідженні: права сторін подати до суду свої пояснення, подавати письмові та речові докази, вимагати призначення експертизи. При розгляді справи — ставити питання одне одному, експертам, представникам органів держави і місцевого самоврядування; знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії документів, що є у справі, подавати свої доводи, міркування та заперечення тощо;

    права, пов'язані із залученням  до справи усіх заінтересованих  осіб — третіх осіб, органів  держави чи місцевого самоврядування, інших відповідачів тощо;

    права, пов'язані із забезпеченням  законного складу суду, об'єктивності  розгляду справи і виконання  судових рішень, — права сторін  заявляти клопотання про відводи  суддів, експертів тощо;

    права на участь у судових  засіданнях із розгляду справи і у здійсненні окремих процесуальних дій у суді першої інстанції, у провадженні справи в апеляційній і касаційній інстанціях та перегляду справи за нововиявленими обставинами; на особисту участь у веденні справи або на участь представника, на пояснення, заяви і виступи у суді рідною мовою; на одержання повідомлень (ухвал) про участь у судовому засіданні або виконанні окремих процесуальних дій;

    інші права, що забезпечують  захист у господарському процесі  у справі: вибір підсудності, забезпечення доказів і позову (відзиву) тощо.

  Зазначена класифікація прав сторін не є вичерпною  і передбачає деякі інші права  або поділ на групи за іншими критеріями (наприклад, диспозитивності, змагальності, гласності тощо).

    Як правило, реалізація сторонами  наданих їм прав є їх правом, а не обов'язком. Однак є процесуальні права, які водночас є обов'язком для сторін (наприклад, право сторін подавати докази, брати участь у їх дослідженні тощо). Закон покладає на сторони обов'язок доводити законність і обгрунтованість своїх вимог з метою захисту власних інтересів, зокрема кожна зі сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень (ст. 33 цього Кодексу). Якщо надані сторонами докази не є достатніми, господарський суд повинен сам витребувати їх у сторін або інших осіб незалежно від їх участі у справі (ст. 38). Отже, господарський суд покликаний дбати про можливість сторін найповніше використовувати надані їм процесуальні права.

    У зв'язку з цим процесуальні  права сторін можна поділити на три групи: 1) права, реалізація яких залежить від самих сторін (наприклад, право заявити відвід судді, заявити клопотання, знайомитися з матеріалами судової справи тощо); 2) права, реалізація яких, як правило, залежить від сторін, хоча і припускається можливість обов'язкової реалізації (наприклад, право брати участь у судових засіданнях — це право, а не обов'язок сторони, у зв'язку з чим справа може розглядатися за її відсутністю, якщо це не перешкоджає вирішенню справи по суті; права відповідача надавати відзив (ст. 59), проте іноді господарський суд може зобов'язати надати свої пояснення тощо).

    Крім наданих законодавством  процесуальних прав, на сторони  покладаються також процесуальні  обов'язки. Так, відповідно до  коментованої статті сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. При цьому процесуальні обов'язки сторін можна поділити на дві групи: 1) загальні, які полягають у добросовісному користуванні належними їм процесуальними правами; 2) спеціальні — полягають у виконанні певних процесуальних дій (наприклад, повідомляти суд про зміну юридичної адреси; позивач зобов'язаний надати позовну заяву з доданими до неї документами господарському суду та відповідачу, а скаржники — копії апеляційних та касаційних скарг тощо).

    Відмова позивача від позову, зменшення або збільшення розміру  позовних вимог та визнання позову відповідачем викладаються в адресованих господарському суду письмових заявах, що додаються до справи. До прийняття відмови позивача від позову суддя (судді) господарського суду роз'яснюють позивачеві процесуальні наслідки його дій. При прийнятті відмови позивача від позову господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі (ст. 78 цього Кодексу). Слід зазначити, що господарський суд не завжди приймає таку відмову, — згідно з коментованою статтею господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

  Висновок

  Сторонами в судовому процесі - позивачами і  відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу.

  Позивачами  є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

  Відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу.

  Значення  стадії розгляду цивільних справ  визначається змістом діяльності суду першої інстанції і виконуваних ним функцій в цій частині розвитку цивільного судочинства. Шляхом розгляду цивільних справ здійснюються функції правосуддя і виконуються завдання цивільного судочинства — захист прав і законних інтересів фізичних, юридичних осіб і держави. Розглядаючи цивільні справи, суд покликаний спрямовувати свою діяльність на всебічне, повне і об'єктивне вирішення цивільних справ у повній відповідності з чинним законодавством.

  Точне і неухильне додержання і застосування норм матеріального і процесуального законодавства при розгляді і вирішенні цивільних справ є гарантією їх правильного, справедливого і швидкого вирішення з метою захисту і охорони суспільного ладу і державності України, прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб всіх форм власності, дальшого зміцнення законності і правопорядку та виховання громадян і посадових осіб у дусі неухильного виконання законів і поважання прав і свобод, честі і гідності інших людей.

  В процесі розгляду судом цивільних  справ особи, які беруть участь у  справі, — громадяни і організації, можугь в демократичній процесуальній формі активно здійснювати доказову діяльність, спрямовану на досягнення мети процесу, на встановлення судом об'єктивної істини у справі і постановлення в ній законного і обґрунтованого рішення.

  В процесуальній діяльності суду і учасників процесу в цій стадії розкривається зміст і демократичний характер принципів цивільного процесуального права — справи розглядаються у відкритому судовому засіданні, обраними у встановленому порядку суддями, одноособове і колегіальне, в усній і безпосередній процесуальній формі; судді незалежні і вирішують справи на підставі принципів законності і об'єктивної істини, а сторони мають рівні процесуальні можливості — можуть використовувати на засадах диспозитивності і змагальності передбачені законом процесуальні засоби для захисту своїх суб'єктивних прав.

  Верховний Суд України звертає увагу  судів на необхідність підвищення рівня  здійснення правосуддя у цивільних  справах і культури цивільних  процесів, на забезпечення неухильного додержання принципів рівності громадян перед законом і судом, незалежності суддів і підкорення їх лише закону, гласності судових процесів і вимог про мову, якою ведеться судочинство, забезпечення захисту конституційних прав і свобод громадян. Суворо додержуватися правил судочинства розгляду кожної цивільної справи у точній відповідності з законом, у встановленні строки і на високому професійному рівні.

  Судовий розгляд цивільних справ надає  можливість суду активно здійснювати  попереджальну (превентивну) і виховну функції, спрямовувати свою діяльність на зміцнення законності і правопорядку в Україні. На досягнення зазначеної мети Верховний Суд України зобов'язує суди підвищувати рівень підготовки і проведення судових процесів, покращувати інформованість населення про прийняті судом рішення. А про найбільш актуальні процеси широко оповіщати в пресі, по радіо, телебаченню, доводити до відома трудових колективів, надсилати їм копії рішень. При розгляді цивільних справ виявляти причини правопорушень, постановлювати окремі ухвали і здійснювати контроль за своєчасним їх виконанням. 
 

  Список  використаних джерел: 

  1. Конституція України. Прийнята  на п червня 1996 р. – К.: Право, 1996. – 128 с.

  2. Господарський кодекс України  від 16.01.2003 р.// Голос України. - 14 березня 2003 р.

  3. Господарський процесуальний кодекс  України. – К., 2002.

  4. Цивільний кодекс України від  16.01.2003 р. // Голос України. - 12, 13 березня  2003 р.

  5. Закон України Про господарський суд від 04.06.1991 р. № 1142 – XII // “ЛІГА – ЗАКОН”.

  6. Васильев С.А. Хозяйственное судопроизводство Украины: Учебное пособие. – Х., 2002. – 367 с.

  7. Вирішення господарських спорів. Застосування норм матеріального права в роз’ясненнях і листах Вищого господарського суду України. Укл. В.Е. Беляневич. / За заг. Ред. Д.М. Притики – К.: Юстініан, 2002. – 640 с.

  8. Гражданское право. Учебник. Часть I. Издание третье, переработанное и дополненное. / Под ред. А П. Сергеева, Ю. К. Толстого.—М.: ПРОСПЕКТ, 1998. — 632 с.

  9. Добровольский А. А. Исковая форма защиты права / Изд-во ЛГУ, 1965, - С. 10