Історія розвитку встановлення навчально-виховних закладів

24

Зміст

Вступ 2

Розділ  І. Історія розвитку встановлення навчально-виховних закладів 4

1.1 За кордоном 4

1.2 На сучасному рівні  за рубежом 9

1.3 В Росії 12

Розділ  ІІ. Україна на сучасному  рівні розвитку спеціальної  освіти 18

Висновки 22

Список  використаної літератури 24

Вступ

За останні  роки в системі спеціальної освіти дітей з особливостями психофізичного розвитку відбулися якісні зміни . У  зв'язку з переходом заг а льн  о освітньої школи на 12-річний термін навчання, удосконалено структуру  спеціальної школи, всіх її видів . Зокрема, для спеціальних шкіл сліпих, сл а бозорих, глухих, слабочуючих дітей та дітей з церебральним паралічем п е редбачено 13-річний термін навчання : початкова школа - 1-4 класи, основна школа - 5-10 класи, старша школа - 11-13 класи . Для дітей з тяжкими пор у шеннями мовле н ня, порушеннями психологічного розвитку та розумовою відсталістю те р мін навчання становить 10 років : 1-4 класи - початкова школа, 5-10 класи - основна школа . Для всіх дітей, які не отримали відповідної д о шкільної освіти, у стру к турі спеціальних шкіл передбачено підготовчі класи, основна мета р о боти яких - підготовка дітей до навчання в школі .

Завершено роботу з розробки Державного стандарту  загальної поча т кової освіти дітей, з особливостями фізичного та\або психічного розвитку, як комплексного нормативного документу, що містить зміст освітніх галузей та базовий навчальний план, обов'язковий для всіх типів спеціальних закладів, незалежно від їх належності (державних, комунальних, приватних, благоді й них ) та типу . У базовому навчальному плані виділяється інваріантна та варі а тивна складові змісту освіти . Інваріантна складова державного компоненту змісту освіти містить обов'язкові навчальні галузі загальнокультурного і з а гальнодержавного значення та компенсаторно-корекційний компонент, в и значає мінімальну кількість відведених для їх опанування навчальних годин . Варіат и вна складова реалізує особливі потреби, пізнавальні інтереси і нахили учнів, відображає специфіку конкретного закладу, його корекційну спрям о ваність у навчанні, своєрідність регіону, його історію та культуру, націонал ь ні традиції . Вона забезпечує реалізацію індивідуального підходу до учня .

Отже, у базовому навчальному плані виділяються  три види обов'язк о вих навчальних занять :

заняття, що становлять основу загальної середної освіти і  містять ко м пенсаторно-корекційний  блок ;

індивідуальні та групові корекційні заняття ;

заняття за вибором  учнів .

Дотримання та реалізація прав кожної дитини народитися здоровою, вижити і скористатися умовами для різнобічного розвитку, бути надійно с о ціально і психологічно захищеною до певної міри ускладнюється, оскільки ці г а рантії мають дещо декларативний і риторичний характер . Не розроблено поки що й механізми державного і громадського контролю за виконанням уже існуючих нормативів . Дотепер в Україні відсутній Закон "Про освіту д і тей з особливостями психофізичного розвитку", що відчутно гальмує ств о рення гнучкої державної системи ранньої комплексної реабілітації дітей, не сприяє об'єднанню зусиль держави, батьків таких дітей та громадських орг а нізацій для досягнення цієї мети . До сьогодні не набуло нормативного стат у су розро б лене інститутом положення про інтегроване (інклюзивне ) навчання, що ускладнює практичне розв'язання багатьох морально-психологічних, о р ганізаці й них, нормативно-правових, фінансових проблем . Як свідчить досвід, у загал ь ноосвітніх закладах не створено відповідної бази для корекційного блоку, який є невід'ємною складовою спеціальної освіти . Це стримує реаліз а цію принципу корекції порушень психічного розвитку (мовлення, мислення, уяви, сприймання, психомоторики тощо ) у ранньому віці, не сприяє запоб і ганню подальших відхилень у психічному, особистісному розвитку, форм у ванні провідних психічних функцій, спричиняє виникнення вторинної інт е лектуальної недостатн о сті .

Розділ  І . Історія розвитку встановлення навчально-виховних закладів

1.1 З а кордоном

Починаючи з  Стародавньої Спарти, де багато століть  створювався культ здорового  тіла , людей , які мали яскраво виражені відхилення від но р ми , просто знищували . Про це свідчать праці Аристотеля, Платона, Се ген . Ще більш гуманним було і відношення оточуючих до людей, які мали псих і чн і розлади в С ередні віки у Європі . Багато душевнохворих закінчували жи т тя на вогнищах інквізиції, будучи віднесеними до людей, якими володіла н е чиста сила чи злий дух .

Перші спроби гуманного  становлення до душевнохворих були зроблені французьким лікарем-психіатром Філіпом Пін ель (1745-1836 рр ). Його учень  Жан Етьєн Домінік Ес к ір о ль (1772-1840 рр ) ввів перший термін " розумова відсталість ". [ 1 7 ]

В кінці XVIII на початку XIX століття серед лікарів, педагогів  створ ю валися переконання, що потрібно створювати спеціальні заклади для  дітей з вадами інтелекту . Але щодо їхнього навчання то виникли великі сумніви . Ідея встановлена швейцарським видатним педагогом І .Г. Песталоці (1746-1827 рр ) про те, що діти з вадами інтелекту потребують і необхідні в особл и вій формі навчання і виховання . Він рекомендував відкрити спеціальні вих о вні будинки для дітей з легкою ступеню вадами інтелекту . А ле широкої пі д тримк и серед педагогів і лікарів в той час не отрима в . [ 13 ]

Лише на початку  ХІХ століття з бурхливим розвитком  промисловості виникла необхідність всезагального початкового навчання . Спробу навчання дітей з вадами інтелекту зробив французький психіатр Жан Пор (1775-1838 рр ). [ 7 ]

1828 р . французькі  лікарі Ферзю і Лере відкрили  відділення для ідіотів при  психіатричній лікарні в Біасетрі .

1831 р . психоло гічне відділення відкрив лікар Фоньре при лікарні в С а льпетріжі .

1833р . лікар  Ф . Вуазен заснував самостійний  заклад для дітей з пор у  шенням інтелекту в Парижі  – Ортофренічний інститут .

З 1835р . були створені притулки для дітей з порушенням інтелекту в Німеччині в таких містах як : Вільдеберзі, Ексберзі та інші . Ці напрямки представляли такі пастори як Пробст, Дисельхоф, Бартхолд .

1841р . В Сеген  відкрив в Парижі приватну  школу для дітей у ступені  ідіотії . Цього ж року в  горах Швейцарії лікар Гуггенбюль відкриває заклад для дітей у ступені ідіотії та епілептиків [ 1 7 ].

1846р . в Англії  був відкритий притулок у Лондоні  .

1848р . в США  відкривається медичний заклад  для дітей з порушенням інтелектуального  розвитку [ 1 7 ].

Перші п едагогічні заклади для дітей з порушенням інтелектуального розвитку були притулки та приватні школи-пансіонати . Загалом, в притулках різними цілями їхньої діяльності, в більшій мірі знаходились діти з глибоким порушенням інтелектуального розвитку , в школах навчалися діти з легкою формою порушення інтелекту . Основною метою закладів були загальне н а вчання, трудов а підготовк а , а це в свою чергу допомога масовій школі . Ідеї цього напрямку розглянув Ян Камос Коменський у своїх працях, а продо в жив їх згодом Песталоці . [ 7 ]

Починаючи з  першої четверті ХІХ століття стало  підніматись питання про необхідність організації самостійних допоміжних класів при масових школах і школах для дітей з вадами інтелекту .

У 1803 р . у м . Зай  т цеві в Німеччині був створений  особливий клас для дітей з порушенням інтелектуального розвитку при школі для дітей з бідних сімей .

У 1842р . німецький  педагог Зегерт відкриває школу  для дітей з вадами інтелекту  у Берліні . [ 7 ]

З ІІ половини ХІХ  століття основним типом закладів для  дітей з нед о розвитком інтелекту стали допоміжні класи і школи для дітей з легкою ст у пеню порушення інтелекту .

Особливий тип  школи для дітей з порушенням інтелекту відкрив Сеген в  Оране під Нью-Йорком . Дана школа  мала назву " Фізіологічна школа  Сег е на " , вона доступною була лише для заможних сімей . В ній були сконцентр о вані найбільші сили навчання та виховання дітей, майже індивідуально , т ак як на 12 вчителів припадало по 2 учні . Постійний догляд, найкращі умови, різноманітність занять . Навчальний процес був індивідуалізований .

У жовтні 1880 р . Сеген  склав новий проект школи для  дітей з різними аномальними  порушеннями . Дана школа розрахована  на дітей 3 груп :

молодші діт  и , недоліки яких потрібно виправляти з самого поч а тку, щоб не допускати формування нових дефектів ;

дітей, яких не можливо  виховувати в звичайних школах через  н е обхідність регулярного курсу  лікування для розвитку психічних  і фізіологі ч них функцій  організму .

дітей, виховання  яких в звичайних школах не дало бажаного р е зультату, заняття яких будується на виявлені і розвитку індивідуальних мо ж ливостей [ 17 ]

У Німеччині  перші спеціальні класи для дітей  з недорозвитком інтел е кту  при початкових школах були відкриті в 1867р . у м . Дрезделі .

Починаючи з 70-х  рр . . ХІХ століття такі класи відкривалися і в інших містах . Згодом вони перетворювалися в самостійні допоміжні школи . На п е ріод 1908 р . налічувалось 324 допоміжних школи у 210 містах, де навчалося понад 22 тисячі учнів .

Також почало навчання відображатися і у державних актах , і циркум е рах Міністерства Народної освіти Німеччини .

На початку  ХХ століття система закладів для  дітей з недорозвитком і н  телекту складалася з таких ланок :

Дитячі садочки  для дітей з порушенням інтелекту (3-7 років )

Допоміжні школи  з 5-річним навчанням (8-14 років )

Допоміжні школи-інтернати  для дітей з порушенням інтелекту

Лікувально-виховні  заклади для дітей з порушенням інтелекту та сиріт і безпритульних  до 1 6 років

Допоміжні професійні школи з 3-х річним навчанням після  допом і жної школи

Трудові колонії [ 1 2 ]

В Бельгії . П ерші заклади почали відкривати в кінці ХІХ століття . Заг а лом вони були окремими і приватними . З 1914 року з встановленням обов’ язкового навчання почали розвиватися і державні системи закладів для недорозвинутих дітей .

Перша школа  для аномальних дітей " Школа для  спеціального н а вчання №14 " була відкрита у Брюсселі в 1897 році під  керівництвом Жана Демора . У 1899 році була відкрита школа спеціально для хлопців  в Антве р пені . В 1904 році в  Генті . В 1901 році Депроні заснував у Брюсселі приватний платний з а клад – Інститут для спеціального навчання для дівчат і хлопців . У 1907 році у Бельгії було всього сім спеціальних шкіл, в яких займа лись 791 учень . Згодом було створено в системі спеціальних класів – класи спостереження, де знах о дилися діти віком від 2 місяців до 1 року .

В Італії . У 1898 році видатним педагогом і психологом Маріно Монт е сорі створено в Римі " Державн у ортофреничн у школ у для дітей з поруше н ням інтелекту ". Тут вперше почалася підготовка вчителів для роботи з дітьми з порушенням інтелекту . Великий внесок вніс лікар-психолог Санто де Со н текс . Він є автором " Римської системи догляду за недорозвинутим інтеле к том ". Де діти з вадами інтелекту, які мають органічну патологію напр а влені в самостійні заклади : школи-притулки і напівпритулки . Першу школу напі в притулком було відкрито відомим психологом у 1899 році у Римі для дітей з бідних сімей .

Загалом можна  стверджувати, що держава майже не брала участі в ро з витку навчання та виховання аномальних дітей . Так не великі притулки ві д кривалися в інших містах Італії при монастирях . [ 13 ]

В Швейцарії . Відкривалися великі заклади для дітей з вадами інтеле к ту . Так перші навчальні заклади були відкриті у Берні і Бозені . У 1903 році нараховувалися у країні 53 допоміжні класи, де займалося 1096 дітей .

1897 р . – проведений  перепис аномальних дітей . Допоміжні  школи і класи обслуговували  дітей віком від 6 до 12 років,  інколи дозволяли ся і діт  и віком до 18 років в спеціальних закладах .

Норвегія  . У 1882 році був прийнятий закон про обов’ язкове навчання дітей з недоліками у розвитку . Було створено на основі даного зак ону три т и пи шкіл для таких дітей : загальні, державні, приватні . Всі дані типи шкіл проводили навчання безкоштовно . Термін навчання – 8 років . Батьків, які відмовлялися відправляти дітей у допоміжну школу – штрафували .

Швеція . Рух на створення спеціальних класів для дітей з вадами інт е лекту почався з 1900 року . З 1901 року відкрилося декілька допоміжних кл а сів, до яких приймали дітей, які безуспішно ходили до масової школи прот я гом 2-3 років . Згодом відкривалися як державні так і приватні самостійні школи, приватні і благодійні притулки для дітей з порушеннями інтелекту .

Австралія . Навчання почалося з 70-х років ХІХ століття . В 1885 році відкриваються перші допоміжні класи, 1895 рік – допоміжні школи .

Голландія . Перші класи для дітей з вадами інтелекту відкриті були у 1896-1897 роках . 19 05 рік – самостійні спеціальні школи . [ 1 2 ]

Данія .1 855 рік – відкрито перший приватний заклад для дітей з вад а ми інтелекту, які здатні до розвитку . У 1900 році відкрились перші допоміжні класи .

Венгрія . У 1892 році відкриваються 2 класи для менш здібних при " К о ролівсько-венгерськ ому навчально-виховному закладі для здібних до н а вчання дітей у формі ідіотії ".

Югославія . 19 19 рік – засноване " Державне управління по захисту ан о мальних дітей ". У 1937-1938 роках в Югославії було всього 5 допоміжних шкіл і 96 допоміжних класів при масових школах .

Болгарія . 19 07 рік – розглянуто рішення про відкриття " Допоміжного інституту " для аномальних дітей, хоча воно не було прийнято . 19 22 р . в м . Софії відкриті класи для дітей з вадами інтелекту . Згодом відкрили школу-інтернат . [ 1 2 ]

Румунія . Мала лише декілька медико-педагогічних притулків .

Чехословаччина . Перший заклад відкритий в Празі під назвою " Ерне с тимум " у 1871 році лікарем С . Амерлінгом . П ерша школа була відкрита в Празі у 1896 році . Перше законодавство щодо навчання дітей з недоліками у інтелектуальному розвитку було прийнято в 1929 році . У 1936-1937 роках і с нувало всього 116 спеціальних шкіл для всіх категорій аномальних дітей .

Польща . Існували лише окремі допоміжні школи . У 1922 році був створений Варшавський інститут соціальної педагогіки .

1.2 На сучасному рівні  за рубежом

В залежності від  того, на яких дітей в державі  розповсюджується сп е ціальне навчання, в залежності від загального рівня  і системи народного н а  вчання, виділяють типи і системи  закладів для дітей з недоліком у розви т ку . В останні роки в країнах, де вже накопичений великий досвід по вихова н ню і навчанню дітей з недоліком інтелекту , спостерігається тенденція великої д и ференціації типів закладів , відповідно до рівня порушення інтелекту та в і ку аномальних дітей .

В більшості  країн , найбільш поширеним типом  закладів для таких д і тей  – є спеціальні класи при масових  школах, які мають різні назви : " дифере н ційні " , " розвиваючі " , просто " спеціальні класи " та " допоміжні класи ". [ 1 7 ]

У таких країнах  як : Туреччина, Фінляндія, Ісландія, Тайланд, вище п е рераховані класи є  єдиним місцем , де можуть навчатися  діти з порушенням інтелекту .

В більшості  розвинутих країн поряд з спеціальними класами створ ю ються самостійні спеціальні школи з інтернатами і без них . А саме : в Австр а лії, Англії, Данії, Люксембурзі, Нідерландах, Франції, Швейцарії, Італії, США, Японії та інших . Так в Австралії спеціальні школи створюються лише в містах, а у сільській місцевості функціонують спеціальні класи . У Норвегії, Швеції в спеціальних класах займаються діти у ступені дебільності, а глиб о ко відсталі у інтелектуальному розвитку – у спеціальних школах . В сільській місцевості існують школи-інтернати .

В Канаді діти з порушенням інтелектуального розвитку навчаються до 13 років в спеціальних класах , а з 13 до 16 років – в спеціальних школах .

У Фінляндії основним типом спеціальних закладів є самостійна шк о ла . У Німеччині інтернати організовуються для дітей з глибоким відстава н ням в інтелектуальному розвитку . У деяких країнах не існує єдиної державної си с теми закладів для дітей з порушенням інтелектуального розвитку . Спеціальні заклади можуть бути як державними так і приватними .

У Домініканській Республіці, Еквадор і, Гватемалі, Парагваї та інших країнах спеціальні школи-інтернати створюються лише на кошти благоді й ників . У Іспанії, Італії частина спеціальних закладів знаходиться під опікою церкви .

В Швейцарії, Італії, Франції , інших країнах заклади для дітей з пор у шенням інтелекту доповнюються різного роду медико-педагогічними закл а дами . [ 3 ]

В результаті того, що спеціальні навчання розповсюджуються в кра ї нах не лише на дітей  з порушенням інтелектуального розвитку , але і на інших д і тей, які  відчувають труднощі при засвоєнні програми масової шко ли, в иникає необхідність в додатковій диференціації спеціальних навчальних з а кладів або в диференціації учнів у рамках спеціальної школи . Виникає гостра потреба в створенні системи ефективної діагностики інтелектного рівня д і тей .

Наприклад : в  Англії спеціальні класи обслуговують лише педагогічно занедбаних дітей, в спеціальних школах – діти з  недорозвитком інтелекту .

У Німеччині  створено 2 типи допоміжних шкіл : один для дітей лише з інтелектуальним  порушенням розвитку , інші – для педагогічно занедбаних [ 1 7 ].

Також в більшості  країн посилюється тенденція  навчати дітей з легк и ми формами  відхилення в масових школах, забезпечуючи їх додатковими і н дивідуальними  заняттями . Така тенденція спостерігається  в Скандинавс ь ких країнах, США, Німеччині . В деяких випадках це пояснюється не лише нам а ганням не відривати дітей від звичного для них середовища, але і малою к і лькістю спеціальних закладів, особливо в сільських місцевостях .

Великий розвиток здобула система закладів для аномальних дітей в країнах, де всі заклади є лише державними . Основним типом закладів для д і тей з порушенням інтелекту є спеціальні школи з інтернатами і без них .

У Болгарії система  спеціальних закладів для дітей  з порушенням інт е лекту вимагає  спеціальні школи з інтернатами і без них з 8-річним терм і ном навчання . Для дітей дошкільного віку з вадами інтелекту створюються спец і альні дитячі садочки . Діти з глибоким порушенням інтелектуального розви т ку перебувають в спеціальних дитячих будинках Міністерства охорони зд о ров’ я і соціального забезпечення .

В Угорщині діти з порушенням інтелектуального розвитку навчают ь ся протягом 9 років  в допоміжних школах , з інтернатами  і без них, а також в допоміжних класах при звичайних школах . Діти з глибоким порушенням і н телектуального розвитку навчаються в спеціальних школах з інтернатами . Також існують і дитячі садочки для дітей з порушенням інтелектуального розвитку дошкільного віку . [ 1 2 ]

В Німеччині встановлений 8-річний термін навчання в допоміжних школах . Збільшується кількість інтернатів . При допоміжних школах створ ю ються дошкільні заклади .

В Польщі основними закладами для дітей з порушенням інтелекту є 8-річні допоміжні школи . В сільській місцевості існують допоміжні класи .

В Румунії система спеціальних закладів включають дитячі садочки, 8-річну допоміжну школу, дитячі будинки для дітей з глибоким порушенням інтелектуального розвитку .

В Чехії та Словаччині існують садочки дитячі для дітей з порушенням інтелекту, 8-річна допоміжна школа в основному з інтернатами і без них, школи для дітей з глибоким порушенням інтелектуального розвитку . Створ е ні школи для дітей з порушенням інтелектуального розвитку з недоліком м о влення, слуху та зору .

В Югославії дитячі садочки і допоміжні школи з 8-річним терміном н а вчання для дітей з порушенням інтелекту . [ 1 2 ]

В цілому на сучасному  рівні суспільного розвитку наукова  думка спрямована на інтеграцію дитини з вадами інтелекту в суспільстві, на ств о рення спрямованих  умов для перебування такої дитини в суспільстві .

1.3 В Росії

Відношення релігії  до аномальних дітей в Росії було більш гуманісти ч ним . Починаючи  з 996 року, опіка і догляд за бездомними знайшла своє місце в традиціях  і життєдіяльності народу, в офіційних  діях церкви і державної влади . В " П останові про православну церкву " , що було затверджено Київс ь ким князем Володимиром Святославовичем, було в несен о в обов’ язок церкви піклування про бідних та аномальних дітей . Але, звичайно, відн о шення було різне . Особливо після війни, екологічних катастроф їх кількість намагалися зменшити . Так 1551 р . в " Стоглавому судебнику " при Івані Грозному була було введено про необхідність піклування за знедоленими . Згідно неї людей та дітей поміщали в монастирі, щоб вони не були " пугалом для здорових ".

У ІІ половині X VIII століття Петро І створив " Указ про створення го с піталів  для душевнохворих " в яких перебували діти з ва д ами інтелекту . Кат  е риною ІІ був створений указ, згідно з яким почали створюватися з 1775р . благодійні заклади і школи . [ 1 7 ]

Новий етап в  історії спеціального навчання пов’ язаний з періодом кі н ця ХІХ - початку  ХХ століть у зв’ язку з створенням організацій по навчанню і вихованню  аномальних дітей . Даним питанням займалися  такі педагоги :

Е .К. Грачева (1866-1934р ) – організатор і керівник першого в Росії П е тербурзького притулку для дітей 3 ступені ідіотії та епілептиків . Її заслуга була в відкритті перших закладів для дітей з глибоким порушенням інтеле к ту, першої школи для дітей з вадами інтелекту . [ 13 ]

Ф . Пляц – відкрив  перший заклад для дітей з вадами інтелекту в 1854р " Лікувально-педагогічний заклад для дітей які стра ж  дають припадками, д і тей в  ступені ідіотії . Це був платний  заклад .

В .П. Кащенко  – створив школу-санаторій у 1908 р . для дефективних дітей, яка після 1917 р . стала державною допоміжною школою . А з 1943 р . переросла в науково-дослідницький інститут дефектології Академії педагог і чних наук, а згодом в інститут колекційної педагогіки . [ 7 ]

Він відстоював позицію щодо необхідності започаткування цілісної с и стеми допоміжних шкіл, яку висвітив у свої й статті : " Історичний вклад та с у часне положення справи виховання-навчання де фектних дітей в Росії " , що вийшла друком 1912 р . у збірнику наукових праць дефектологів . В якості а р гументів вчений, щодо доцільності створення системи спеціального навча н ня, нав о дить приклади успішного навчання дітей з вадами інтелекту за ко р доном, особливо високу оцінку він дає щодо професійн ої мережі спеціальних шкіл Швеції та Угорщини . В ідкриття допоміжного класу у Харкові в 1911р ., при Пушкінському міському училищі, де перебувало більше тисячі учнів, вчений засуджував . Виходячи з того, що в класі з загальною кількістю 31 учень навча лися діт и як з вадами інтелекту так і педагогічно-занедбані діти . Вказав це ігнорування м принципів індивідуального і диференційованого н а вчання учнів цього класу в умовах закладу для дітей з нормальним психол о гічним розвитком . [ 1 8 ]

Соціальний захист аномальних дітей стосувався і Академії Наук . Так, заява члена французької Академії Наук , депутата Установчих зборів Віктора Гюго відтворена у віршованій формі :

" Навчайте  грамоти, навчайте їх письму !

Відкрийте школу  їм, щоб скасувать т ю рму ! " [ 24 ].

Щодо дітей  з недоліками у розвитку , для кожної категорії створ ю ються спеціальні заклади : дитячі садочки і школи для сліпих і слабозорих, спеці а льні дошкільні заклади і допоміжні школи-інтернати для дітей з вадами інт е лекту . Діти з порушенням інтелекту в легкій ступені направляються в спеці а льн і допоміжні школи .

З початком демократизації загальноосвітньої середньої школи  з’ являються недержавні навчальні  заклади . З поглибленням централізації  управлінням школою, була змінена  назва школи на " Спеціальну корекційну школу ". [ 8 ]

Говорячи про  вітчизняну спеціальну школу, неможливо  підкреслити її державний характер . В першу чергу це проявилось в державних програмах навчання і виховання , які відображали  становище загальної педагогіки в кр а їні, соціальні та економіко-політичні  умови того чи іншого історичного пер і оду .

В перші роки радянської влади охорона дитинства, в тому числі і пр о блеми, які  пов’ язані з дитячою дефектністю, безпритульністю стали на перше  місце для руху наркоматів .

У 1918р приймаються  декрети Совнаркома, по якому всі заклади для аномальних дітей передаються під керування Н аркомпроса від Н аркомсоб е са . Це рішення мало не лише організаційний характер . Воно показало, що в допомозі аномальним дітям головні сили спрямовані не на їх ізоляцію , а на навчання . [ 15 ]

У 1918 р, коли під  керівництво Наркомпроса перейшла школа-санаторій, то на основі неї був  створений Будинок вивчення дитини – зразок наступних науково-експериментальних  закладів по проблемам аномального  дитинства . Основне завдання спеціальної  школи сформувалося як найбільш повна підготовка її випускників до самостійного життя , наполегливої і ціле с прямованої трудової діяльності .

Крім даного завдання вирішувалися і корекційні . Так у навчальний план включалися фізичні вправи, ручна праця, образотворче мистецтво, м у зика .

Великий внесок зробив і Л .С. Виготський . Н им були розроблені на у кові підтвердження  основи соціальної реабілітації аномальної дити ни . Були сформовані нові задачі спеціальної школи .

Визначним кроком в історії становлення допоміжної школи став ств о рений у 1924 р . ІІ З’ їзд соціально-правової охорони неповнолітніх, який в свою чергу створив основу для початку наукового підходу до проблеми ан о мального дитинства . 19 26 р . після Постанови Раднаркому " Про заклади для глухонімих, сліпих і дітей з вадами інтелекту та підлітків " вперше організ а ційно оформляються наступні типи спеціальних навчальних закладів :