Сучасний стан фінансової системи США

 

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І  НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

КІРОВОГРАДСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

 

 

 

 

 

 

 

 

Реферат

на тему:

«Сучасний стан фінансової системи США»

 

 

 

 

 

 

 

                                                   Виконала

студентка групи ОА 10-2

                                                             Бількевич Анна

 

 

 

 

 

 

Кіровоград – 2013

Зміст

1. Склад фінансової системи США.
2. Федеральний бюджет, його витрати і доходи.
3. Сучасний стан фінансової системи США.
4. Спеціальні фонди.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Сполучені Штати Америки — лідер світової економіки, одна з найбільших за територією і населенням країна у світі. Розвиток економічних процесів в Америці є головним генератором змін в економіці всього світу. Ділова активність США — головний індикатор для світової економіки, безпосередньо має вплив на зміни циклу і руху господарського стану інших країн, впливає на структуру міжнародного фінансового обміну.

Фінансова система США  складна й різноманітна, складається  з безлічі федеральних державних  та інших органів влади та управління, фінансових і адміністративних відомств та установ, приватних банків і корпорацій, які здійснюють як внутрішні, так  і міжнародні фінансові операції. У силу величезного впливу на всю  світову економіку і світові  фінанси фінансова система США  більш ніж якась інша національна  система є частиною світової фінансової системи

Організація фінансової системи  в США характеризується високим  рівнем автономності — кожен з  рівнів державного управління самостійно проводить бюджету та податкову  політику. Загалом через державні фінанси перерозподіляється близько  третини ВВП.

 

 

Сучасна фінансова система США складається з:

• фінансової системи федерації;
• фінансових систем 50 штатів;
• фінансових систем 12,7 тис. адміністративних, господарсько-підприємницьких, культурно-освітніх та інших місцевих підрозділів (графств, муніципалітетів, таун-шипів, сільських, шкільних, спеціальних округів і т.п.);
• спеціальних фондів.

Така система організації  державних фінансів характеризується відсутністю єдності. Це означає, що кожен підрозділ державного управління (федерація, штати, місцеві органи) самостійно складає і затверджує свій бюджет, розробляє і здійснює податкову політику, управляє боргом. Бюджети штатів не входять у федеральний бюджет, а місцеві бюджети – до бюджету штатів.

Бюджетний рік федерального уряду починається з 1 жовтня і завершується 30 вересня наступного року, а більшості штатів – починається 1 липня і закінчується 30 червня наступного року. При цьому понад половини штатів практикують складання бюджету на два роки. У більшій частині місцевих адміністративних одиниць бюджетний рік збігається з календарним.

Центральне місце в  системі державних фінансів США  займає фінансова система федерації і федеральний бюджет, про що свідчать параметри розподілу та перерозподілу коштів між бюджетами трьох рівнів: близько 65% сукупних витрат консолідованого бюджету проходять через федеральний бюджет і 35% - частка інших двох рівнів, яка ділиться між штатами та місцевими органами влади в пропорції 2/1.

За федеральними органами закріплені витрати загальнонаціонального  значення (на військові цілі, міжнародні справи, на фінансову підтримку будь-яких галузей і секторів національного господарства; на утримання федерального державного апарату; на управління федеральним державним боргом і т.д.). На частку влади штатів і місцевих органів припадає значна частина державних витрат, пов'язаних з фінансуванням соціальних потреб місцевого господарства, адміністративного апарату. Що стосується доходів, то основним джерелом доходної частини бюджету є податкові надходження. Причому, в доходах федерального бюджету переважають прямі податки, в доходах штатів – непрямі, а у доходах місцевих органів влади – майнові податки.

У США бюджет регулюються  через систему дотацій і відрахувань. Рух ресурсів відбувається одночасно по чотирьох каналах:

1. з федерального бюджету – до бюджетів штатів і в місцеві бюджети;
2. з бюджетів штатів – до місцевих бюджетів;
3. з місцевих бюджетів – до бюджетів штатів;
4. між місцевими бюджетами.

У базі власних доходів  влади штатів і місцевої влади спостерігається неухильно зростаюча залежність від федеральних дотацій. Федеральна допомога штатам (23%) і місцевій владі (6%) носить яскраво-виражений програмно – цільовий характер. Дотації та субсидії в США розподіляються нерівномірно. З їхньою допомогою на рівні штатів реалізується більше 500 цільових програм. Така зростаюча залежність від федеральних дотацій дає підставу стверджувати, що «федеральна допомога» (29% загальної суми доходів штатів і місцевих органів) перетворилася на засіб прямого контролю федерації за фінансовою політикою штатів і місцевих органів влади.

Федеральний бюджет у США  – це досить складний фінансовий механізм управління та контролю за діяльністю всіх федеральних міністерств і відомств. Він повністю визначає економічні основи державного будівництва який має потужний вплив на стан економіки в цілому. За формою він являє собою регулярно затверджуваний докладний кошторис усіх урядових витрат і доходів, які розподіляються за джерелами надходжень, основними напрямками та програмами витрачання коштів. Під бюджетними доходами в США зазвичай розуміється грошова сума податкових надходжень та інших платежів, зібрана з населення і підприємств федеральним урядом через федеральні або місцеві влади. Бюджетні доходи включають також різного роду подарунки та вклади. У доходи не включаються суми від розпродажів федерального майна, доходи за відсотками, виплати за позиками і внутрішніх грошових переказів між урядовими рахунками.

Бюджетний процес складається  з трьох основних стадій, тісно пов'язаних між собою:

1) вироблення президентського  варіанту проекту бюджету;

2) робота Конгресу над  бюджетом;

3) виконання бюджету.

Вироблення президентського  варіанта проекту бюджету розпочинається весною кожного року, приблизно за 9 місяців до його подання на розгляд  Конгресові та щонайменше за 18 місяців до початку фінансового року.

Головні напрями бюджетної  та фінансової політики визначає Президент. Розроблення проекту федерального бюджету здійснює Міністерство фінансів та Адміністративно-бюджетне управління. При формуванні проекту враховуються наслідки виконання бюджету у попередні роки включно з тим роком, виконання бюджету в якому ще не завершене, а також відгуки на проект бюджету, розгляд якого триває у Конгресі. Беруться до уваги й економічні прогнози, підготовлені спільно Радою економічних консультантів, Адміністративно-бюджетним управлінням та Міністерством фінансів. Агентства подають на розгляд Адміністративно-бюджетного управління свої вимоги про надання коштів із бюджету.

Процес прийняття рішень зазвичай завершується до кінця грудня. Потім настає заключний етап, під час якого відбувається деталізація бюджетних даних і розпочинається підготовка бюджетної документації.

Президент подає свій варіант проекту бюджету на розгляд Конгресові на початку календарного року. При розгляді бюджетних пропозицій президента Конгрес володіє широкими повноваженнями — може бути змінено обсяги фінансування, скорочено цілі програми або додано такі, яких у проекті немає, Конгрес може скасувати податки і ввести нові, відмовитися від використання певних джерел надходжень або запровадити додаткові, запропонувати інші зміни.

За результатами розгляду проекту в комітетах бюджетні комітети обох палат створюють спільну  бюджетну резолюцію, у якій зазначаються загальні суми надходжень, витрат, а також обсяги бюджетних повноважень — як загалом для цілого бюджету, так і для окремих його статей. У межах кожної статті бюджетної резолюції розподіляються бюджетні повноваження та витрати між окремими комітетами, котрі мають розглядати державні програми, пов'язані з певною статтею бюджету. Бюджетна резолюція не є законом і не затверджується президентом.

Затвердженню бюджету  передує важливий етап бюджетного процесу—санкціонування. На цьому етапі мають бути ухвалені законодавчі акти, якими на певне агентство покладається обов'язок виконувати конкретну державну програму. Часом ці документи містять положення, якими встановлюються граничні суми, що можуть бути надані для виконання тієї чи іншої програми. Одні державні програми потребують щорічного ухвалення законів, що санкціонують їхнє здійснення, інші — одного закону на кілька років, а решта може бути санкціонована без обмеження строку чинності.

Наступним є етап ухвалення  законів про асигнування. Особливість американського бюджетного процесу полягає в тому, що Конгрес безпосередньо не надає чинності державному бюджету. Шляхом щорічного ухвалення законів про асигнування (зазвичай їх 13) він лише наділяє державні установи правом витрачання коштів.

Після затвердження бюджету  Конгресом розпочинається його виконання  Міністерством фінансів та міністерствами і відомствами. Розподілом бюджетних коштів відповідно до періодів серед відомств займається АБУ. Кожне агентство повинне мати систему внутрішнього контролю, яка забезпечує належне використання коштів. Контрольні функції на цьому етапі також здійснює Головна контрольна служба — орган контролю Конгресу.

Федеральний (державний) бюджет як фінансовий документ складається  з кількох томів — власне бюджет, пояснення до нього, історичні дані, добірка економічного аналізу та брошури, що пояснюють процедури  бюджетного процесу, обсягом загалом  близько 3000 сторінок.

Приблизна структура видатків федерального бюджету така: 15 % спрямовується  на оборону, приблизно 2 — на освіту, 20 — на охорону здоров'я, 20 — на обслуговування державного боргу, 20  — на соціальне забезпечення. Освіта переважно фінансується з місцевих бюджетів та бюджетів штатів. Близько 40—60 % доходів регіональних бюджетів штатів та територіальних одиниць формуються за рахунок трансфертів.

Дохідну частину Штатів становлять: прибутковий податок, податок на прибуток корпорацій та податок із продаж. Якщо перші два податки  вносяться у федеральний бюджет за єдиними ставками на всій території  країни, то надходження в бюджети  штатів відбувається за нормативами, встановленими місцевими органами законодавчої влади.

Для бюджетної системи США характерна сталість бюджетно-податкових відносин держави і регіонів. Фактично штати  мають рівні права у цій галузі з федерацією в цілому, тому на рівні федерації й у штатах є ідентичні за найменуванням податки (прибутковий податок із населення та корпорацій).

Найпринциповіше обмеження податкових прав штатів полягає в забороні на введення окремих непрямих податків, які перешкоджають свободі торгівлі між штатами, що заборонено Конституцією США. Саме тому середня ставка податку з продажів, яка забезпечує до 30 % бюджетних надходжень, становить за штатами майже 4 % у роздрібній ціні. Прямого перерозподілу коштів між штатами практично немає. Але Конгрес США відповідно до Конституції має право фінансувати витрати тільки на «загальний добробут США», що також перешкоджає перерозподілу засобів між регіонами. Штати можуть встановлювати будь-які форми податків, але не можуть перешкоджати міжрегіональним господарським зв'язкам, що призводить до рівного податкового тиску.

Основною формою фінансових зв'язків  між центральним урядом і місцевими  органами влади США є блоки  і програми розподілу доходів. Блоки  — це федеральні субсидії, що надаються  штатам і місцевим органам влади  з метою використання у визначеній законом галузі. Програма розподілу  доходів — принцип розподілу  повноважень між центральним  урядом і владою штатів у сфері  фінансів.

За даними Міністерства фінансів США, у січні 2013 року профіцит федерального бюджету США склав $ 3 млрд проти дефіциту у $ 27,4 млрд у січні 2012 року.

Останнього разу профіцит федерального бюджету США був зафіксований у січні 2008 року. Аналітики прогнозували дефіцит бюджету у січні 2013 року у розмірі $ 2 млрд.

Американська скарбниця отримала підтримку внаслідок скасування податкових пільг на фонд заробітної плати, які були прийняті Конгресом 1 січня з метою запобігання «фіскальному обриву». Скасування пільг принесло бюджету додаткових $ 9 млрд.

Обсяг державних витрат у  січні зріс порівняно з аналогічним  періодом 2012 року і склав $ 269,3 млрд проти $ 261,72 млрд, а обсяг доходів збільшився до $ 272,2 млрд проти $ 234,3 млрд на рік раніше.

Сукупний дефіцит за жовтень-січень 2012-2013 фінансового року досяг $ 290,41 млрд, що на $ 59 млрд менше від показника за аналогічний період 2011-2012 фінансового року.

Протистояння політичних партій у США робить все більш реальною загрозу секвестру - автоматичного скорочення бюджетних витрат країни на $ 1,2 трлн, яке може потрясти американську економіку.

Важливим питанням є державний борг США, який вперше в історії країни перевищив $16 трлн. Державний борг США— це гроші, які федеральний уряд Сполучених Штатів Америки винен своїм кредиторам. До державного боргу США не зараховуються борги окремих штатів, корпорацій, або фізичних осіб, і гроші, що належать отримувачам соціальної допомоги у майбутньому.

З 1 по 31 серпня 2012 року Сполучені  Штати збільшили державний борг на $108,631 млрд, тобто на 0,68%. Нинішній рівень державного боргу означає, що кожен громадянин США винен всьому світу по $50 тис. 920. На кожному платникові податків країни лежить борг у розмірі $140 тисяч.

Гранично допустимий рівень державного боргу США зараз складає 16,4 трильйонів доларів. До тих пір, поки верхня межа державного боргу не буде підвищена, в Казначействі не мають  права позичати більше, ніж вищевказана  сума, а це необхідно керівництву  Сполучених Штатів для того, щоб  розплатитися за всіма своїми фінансовими  зобов'язаннями.

Президент США Барак Обама  надіслав на розгляд Конгресу свій проект федерального бюджету на 2013 рік загальним обсягом 3,8 трн доларів.

Президент пропонує збільшити витрати на освіту, необхідну для надання студентам допомоги у здобутті відповідного технічного досвіду для отримання доброї роботи. Він планує збільшити податкові ставки для корпорацій і заможних американців, як також скоротити урядові витрати на 4 трильйони доларів протягом наступних десяти років.

План передбачає програму державних капіталовкладень загальним  обсягом 3,8 трн доларів, спрямованих  на стимулювання економічного зростання  США.

Важливе місце в системі  державних фінансів належить спеціальним  фондам США, які функціонують відокремлено як самостійні фінансово - кредитні установи. Вони являють собою сукупність грошових ресурсів, які мають цільові призначення.

Найбільш значними є фонди  соціального страхування. До основних загальнонаціональних систем (фондів) соціального страхування та забезпечення відносяться страхування по старості, у зв'язку з втратою годувальника та страхування здоров'я. Крім того, існує страхування по безробіттю, по тимчасовій непрацездатності і, нарешті, система державної допомоги людям похилого віку, інвалідам і нужденним. На додаток до цього є досить урізані системи родинних допомог, які частково фінансуються федерацією, але перебувають у віданні влади штатів і місцевих органів.

Право на отримання пенсії по старості в США в повній сумі виникає лише в осіб, що досягли 65 років і які мають необхідний стаж страхування. Посібники зі страхування здоров'я виплачуються особам по досягненні 65 років. Фонд допомоги з безробіття формується за рахунок внесків підприємців (у розмірі незначного відсотка до фонду заробітної плати).

Також у США в залежності від цілей використання виділяють  наступні спеціальні фонди:

1. Економічні фонди, призначені для регулювання господарського життя. До них належать інвестиційні, кон'юнктурні, фонд перебудови і розвитку і т.д. Кошти цих фондів спрямовуються на фінансування чесних компаній і малорентабельних державних підприємств, особливо в періоди циклічних криз. Допомога представляється у формі безоплатних субсидій та пільгових кредитів.
2. Науково-дослідницькі фонди, що використовуються для фінансової підтримки наукових досліджень в промисловості, будівництві, а також утримання державних наукових центрів, що здійснюють розробку фундаментальних досліджень.
3. Військово-політичні фонди – резерви, що знаходяться головним чином в розпорядженні президента США, за рахунок яких фінансуються додаткові цільові заходи мають особливу важливість. У США до них відносяться особисті (секретні) фонди федерального бюджету. З них фінансують секретні великомасштабні науково - технічні проекти.
4. Інші фонди.

Спеціальні фонди США мають цільовий характер і формуються за рахунок податкових і неподаткових надходжень та за рахунок коштів федерального бюджету.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

Сучасна система державних  фінансів США складається з фінансової системи федерації, фінансових систем 50 штатів, фінансових систем 82,7 тис. адміністративних одиниць і спеціальних фондів.

Дохідну частину Штатів становлять: прибутковий податок, податок на прибуток корпорацій та податок із продаж. Якщо перші два податки  вносяться у федеральний бюджет за єдиними ставками на всій території  країни, то надходження в бюджети  штатів відбувається за нормативами, встановленими місцевими органами законодавчої влади.

При єдності податковій системі  США кожна адміністративна одиниця  вибирає собі свою структуру податків з урахуванням різноманітності  місцевих умов та рівня життя населення.

Важливою проблемою є державний борг США, який перевищує       $16 трлн.

Фінансова система США  є найвпливовішою частиною світової фінансової системи. У склад фінансової системи США входять федеральні державні та інші органи влади й  управління, фінансові й адміністративні  відомства та установи, приватні банки  і корпорації, які здійснюють як внутрішні, так і міжнародні фінансові  операції.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури:

1. А.М. Ковалева, Финансы и статистика: Навчальний посібник. – Київ, 2003 – 264с.
2. М. І. Карлін, Фінанси зарубіжних країн: Навчальний посібник. – Київ,  2004 – 328 с.
3. С.І. Юрій, В.М. Федосов, Фінанси: Навчальний посібник. – К: Кондор, 2008 – 384 с.