Сучасний стан та перспективи розвитку готельного господарства України
Міністерство освіти і науки, молодв та спорту України
Київський національний торговельно-економічний університет
Факультет ресторанно-готельного та туристичного бізнесу
Кафяедра готельно-ресторанного та туристичного бізнесу
Реферат на тему:
«Сучасний стан та перспективи розвитку готельного господарства України»
Виконала:
Студентка 2 курсу 2 групи
Факультету ресторанно-
та туристичного бізнесу
Цеховська Аліна
Перевірила:
к. е. н., доц. В. Г. Жученко
Київ 2012
ЗМІСТ
ВСТУП
Розвиток туристичної галузі сьогодні є надзвичайно актуальним, оскільки туризм є одним із важливих чинників виходу нашої економіки з кризи, стабільного і динамічного збільшення надходжень до бюджету, позитивного впливу на стан справ у багатьох галузях народного господарства, підвищення зайнятості населення, розвитку у ринкових відносинах.
Туризм виконує важливу роль у здійсненні широкомасштабних завдань по розбудові української державності, входженню України до світового співтовариства, культурному та духовному відродженню нації. Адже Україна має багаті туристичні можливості, розвинуту мережу авіаційних, залізничних, автомобільних, морських і річкових шляхів сполучення, має вигідне для туризму місце розташування на перехресті шляхів між Заходом та Сходом. Саме тому Україна має всі умови для того, щоб стати туристичною державою світового рівня.
Водночас, подальший розвиток туризму стримує відсутність належної інфраструктури, відповідних сервісних умов, що в свою чергу позначається на рівні якості обслуговування туристів. Стан розвитку галузі не відповідає потенційним можливостям держави, яка має все необхідне для розвитку туристської індустрії: природні умови, історико-культурні та матеріальні ресурси.
На даному етапі туризм посідає незначне місце в економіці України в порівнянні з країнами розвинутої економіки. В багатьох країнах світу він є значною галуззю економіки, спеціалісти вважають туризм однією з найважливіших галузей світового господарства.
Основною складовою
туристської індустрії є
Якість обслуговування, в певній мірі, також залежить і від стану матеріальної бази готельних підприємств. За останні роки інфраструктуру туризму в Україні було зруйновано, прийшла в занедбаність частина готелів, мотелів, туристичних баз, порушилась система напрацьованих зв‘язків і маршрутів, були втрачені досвідчені кадри. В Україні, згідно з інформацією Держтуризму, приймати іноземних туристів можуть лише 300 готелів (86 тисяч місць) усіх форм власності. При цьому за міжнародними стандартами, тільки 28 українських готелів можуть претендувати на три “*” і лише 3, та й то з натяжкою на чотири “*”.
З усіх готелів, які діють в Україні, 65% треба просто закривати.
Актуальною на сьогодні є проблема зміцнення існуючої матеріально технічної бази готелів, зокрема її реконструкції та модернізації, саме тому автор вибрала темою своєї курсової роботи “Готельне господарство України. Сучасний стан та перспективи розвитку”.
Для туриста хороший готель – це візитна картка країни, він створює її імідж іноді в більшій мірі, ніж десятки інших факторів.
Але, на жаль, позитивний імідж країни все-таки не виникає одразу – для цього потрібні роки напруженої праці.
В туризмі на створенні імені економити не можна – це стосується також і готелів. Конкуренція на світовому ринку туристичних послуг дуже висока, і Україна на ньому далеко не перша. У боротьбі за туриста дуже важливі декілька речей – по-перше, якість самої послуги, по-друге – відмінна від інших рекламна кампанія, спрямована на визнання готелю і країни, по-третє – поміркована цінова політика.
Теоретичні дослідження туристичної сфери, дослідження досвіду і аналіз вітчизняної практики розвитку підприємств сфери послуг показують, що існує значна кількість проблем, вирішення яких дозволяє сподіватися на докорінну зміну в забезпеченні широких верств населення та іноземців доступним і якісним обслуговуванням. Головна роль у цьому процесі повинна належати державі. Вірна і узгоджена державна політика підтримки туристичних підприємств, з урахуванням специфіки їх функціонування, може дати можливість подолати кризові явища і створити найбільш сприятливі умови для розвитку туризму.
Об‘єктом дослідження даної роботи є розвиток готельного господарства України та туризму, проблеми, які турбують галузь, і шляхи їх вирішення, перспективи розвитку готельного господарства та туризму.
Метою є: аналіз сучасного стану готельного господарства України в контексті розвитку туризму, визначити шляхи та тенденції розвитку. Щоб досягти мети треба вирішити такі завдання:
- Висвітлити вплив туризму на розвиток готельного господарства України;
- Виявлити слабкі та сильні сторони готельного господарства;
- Запропонувати певні шляхи вирішення проблем, які має готельна галузь.
1.ХАРАКТЕРИСТИКА СУЧАСНОГО
Готельне господарство в Україні, як і вся економіка країни, знаходиться нині в кризовому стані. Переважна більшість готелів не відповідає основним європейським стандартам. Зроблені тільки перші кроки для розвитку цивілізованого ринку готельних послуг з урахуванням міжнародних вимог до засобів розміщення. Подальша робота в цьому напрямі вимагає створення відповідної законодавчої бази. [6]
Основу матеріально-технічної бази готельного господарства в Україні складають заклади розміщення у великих адміністративних центрах (Київ, Донецьк, Харків, Дніпропетровськ, Одеса, Львів) і в регіонах, які мають значні туристичні ресурси (Карпати, Крим, Чорноморсько-Азовське узбережжя). [4]
У великих адміністративних
центрах більшість готелів
Не менш важливим у готельній справі є якість обслуговування службою сервісу. Поганий сервіс відлякує заможних клієнтів, а для того, щоб підвищити рівень обслуговування, чи хоча б знайти можливість відремонтувати приміщення, потрібні кошти, які мають надходити від тих же клієнтів. [15]
Ціна проживання в готелі залежить від його розряду, категорії номеру, терміну перебування, розташування готелю. Чим нижчий клас готелю, тим менше послуг він надає, що відповідно впливає на ціну. Ціни на послуги розміщення постійно зростають. В основі цього зростання лежить загальне підвищення вартості проживання, викликане падінням вартості валюти на світовому ринку, зростанням оподаткування. [4]
На сьогоднішній день в готельному господарстві України існує проблема залучення клієнтів. [15] Щоб якось розв‘язати цю проблему, готельні господарства впроваджують пільги на готельні послуги. Наприклад, готель “Київська Русь” впровадив програму “Частый гость“, згідно якої клієнтами, які користуються послугами готелю досить часто, надаються пільги. Також, ціни на проживання в готелі у вихідні дні нижче, ніж у будні.
Готелі укладають угоди з туристичними фірмами, які зобов‘язуються постачати готелям туристів, а готелі при цьому надають певні знижки на розміщення.
За останні роки Україна стала в основному “виїздною” країною. А ті гості, які приїздять до нас з-за кордону, бажають жити в Україні так, як вони звикли у себе вдома. Ось чому вони стурбовані і незадоволені не лише високими розцінками у сфері послуг, але й низькими стандартами українських готелів. Україна відстає “за туристичними показниками” від інших східно-європейських країн. Зарубіжних туристів дратує, що вимушені платити за ті ж самі послуги вдвічі,втричі більше,ніж наші громадяни. [4]
У Києві попит на готельні послуги з боку іноземних туристів досить значний і стабільний, оскільки Київ як діловий центр країни привертає увагу багатьох представників ділової еліти світу. Тому можна сподіватись, що такі види іноземного туризму, як діловий і конгресний, будуть зростати в столиці України, особливо за умови економічного розвитку.
Туристам заважає приїхати до нашої країни криміногенна та погана екологічна ситуація, низька реклама України за кордоном. Країни, які прийшли до необхідності туристичної реклами, не жаліють на неї коштів. Наприклад: Японія щороку витрачає на рекламу своєї країни за кордоном $296 млн. із державного бюджету; Австралія – $106 млн., Франція – $65 млн., Голандія – $40 млн., Австрія – $32 млн., а Україна – практично ні копійки. В туристичній галузі існує велика кількість проблем, які заважають її розвитку, головні з них:
- недостатня законодавча і правова база у питаннях захисту інтересів вітчизняного туристичного підприємництва;
- невідповідність матеріальної бази і якості послуг вітчизняного туризму міжнародним вимогам, особливо у сфері готельного господарства і транспортного обслуговування;
- відсутність ефективного і гарантованого механізму фінансування об‘єктів галузі вітчизняними та іноземними інвесторами із недержавних джерел;
- недостатня організація системи аквізиції туристів в Україну (при виїздному туризмі) рекламно-інформаційного забезпечення, системи захисту прав подорожуючих.
Важливим для України
є також об‘єднання зусиль працівників
туризму і наукових працівників
різних профілів з метою створення
програмного матеріалу для
2. ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ГОТЕЛЬНОГО ГОСПОДАРСТВА УКРАЇНИ
2.1 Тенденції розвитку туристського ринку України
Президент, парламент і Кабінет Міністрів України проголосили туризм одним із пріоритетних напрямків розвитку національної економіки і культури. Про це свідчить прийняття Верховною Радою 15 вересня 1995 року Закону України “Про туризм”, Програми розвитку туризму в Україні до 2005 року, створення у 1996 році Національної ради по туризму.
10 серпня 1999 року Президент України Л.Д. Кучма підписав Указ Про основні напрямки розвитку туризму в Україні до 2010 року”, де конкретно викладено точки “докладення сил” для аквізиції іноземних туристів в Україну і розвитку внутрішнього туризму. Необхідно налагодити фінансові механізми роботи галузі, попіклуватися про стимулювання підприємництва, виробити інвестиційну політику, налагодити раціональне використання і відновлення природної і культурної спадщини, виробити екологічні норми освоєння туристичних ресурсів. Для цього необхідно вдосконалити податкову систему, покращити якість послуг, вирішити питання про поетапну приватизацію об‘єктів, залучити фінанси для розвитку туристичної інфраструктури і налагодити випуск екологічно чистих продуктів харчування. Окремо виділений розділ про фінансове забезпечення вказаних напрямків розвитку туризму в Україні. Для цього, перш за все, необхідно забезпечити нормативно-правову базу. Необхідні і кредити, і державні асигнування для розвитку туризму в нашій країні.
Завдання, яке стоїть перед підприємствами туристської індустрії, складається в реалізації поставлених цілей і, передусім, у збільшенні економічної віддачі галузі – цього важливого сектору народного господарства країни – в покращенні показників валового національного доходу, прискоренні ринкових реформ, поповненні держаного бюджету, вирішенні проблеми зайнятості населення. [12]
Розвиток туризму в Україні набуває на сьогоднішній час особливого значення. Вже зараз галузь виробляє 8% ВВП і дає 20% зовнішньо-торгового обороту України. Сьогодні кожний турист, відвідавший нашу країну, залишає тут майже $500 США. З урахуванням суміжних галузей туризм надає роботу приблизно 1,8 млн. осіб.
Туристичною діяльністю в Україні займаються більше 3 тис. суб‘єктів підприємницької діяльності. Для обслуговування туристів використовується близько 1400 готелів, мотелів, кемпінгів та інших підприємств різних форм власності. Їх загальна місткість одночасно складає 113,8 тис. ліжко-місць. Серед них готелі складають 69%, мотелі – 1,1%, кемпінги – 0,7%, гуртожитки 27,8%. В цілях спортивно-оздоровчого туризму використовуються більше 3, 5 тис. санаторно-лікувальних закладів. [9]
Але кількісні показники не дають повної картини рівня обслуговування туристів. В Україні до цього часу немає жодного п‘ятизіркового готелю, який би відповідав вимогам самих вибагливих клієнтів. По міжнародним стандартам готель “п‘ять зірок” повинен мати і плавальний басейн і майданчики для гри у великий теніс, в гольф і т.д. Наші найкращі готелі, такі як “Дніпро”, Президент-отель”, “Ореанда” (чотирьохзіркові) ще не надають таких послуг. [13]
Тепер, як ніколи раніше, перед працівниками галузі поставлено завдання не тільки визначити конкретні проблеми, але й розробити нові підходи, нові технології в туристичному бізнесі. В Україні до сьогодні не створена прогресивна система економічно-статистичного спостереження за туризмом і готельним господарством в цілому. Та, яка існує, знаходиться поки що в незадовільному стані. Керівникам туристських підприємств не вистачає необхідної інформації для аналізу та тестування роботи. В Україні немає організації, яка б активно направляла свою роботу на ефективне формування її міжнародного іміджу як туристичної країни для збільшення поїздок. [5]
По розподіленню туристичного потоку в Україні, м. Київ як столиця, політичний, діловий і культурно-історичний центр країни займає перше місце. За ним ідуть Одеська обл. і Республіка Крим.
Та попри все, незважаючи на всі політичні та соціально-економічні проблеми останніх років, індустрія туризму стала ледь не єдиною галуззю народного господарства України, яка постійно, ще й без залучення державних дотацій, нарощує обсяги своєї діяльності.
2.2 Шляхи розвитку готельного господарства України
Для успішного розвитку готельного господарства є удосконалення системи управління якістю на ринку готельних послуг України. Дослідження вітчизняних та закордонних вчених свідчать про те, що для сучасного ринку характерна стійка тенденція до підвищення цінових форм конкуренції і, особливо, конкуренції якості. Виходячи з цього, кожна організація, яка хоче досягнути успіху, повинна розробляти та впроваджувати ефективні системи управління якістю. [8]
З переходом до ринкової економіки готельні комплекси України теж вимушені розробляти свої такі системи, спрямовані на споживача.
В більшості країн світу система управління якістю розглядається як система, що інтегрує діяльність різних суб‘єктів та орієнтується на вивчення рівня якості, його досягнення, підтримання і підвищення з метою випуску продукції та послуг, що повністю і найекономічнішим шляхом задовольняє потреби споживача.
На сучасному етапі, поряд з позитивними змінами, які впливають на підвищення якості обслуговування в готельних комплексах, мають місце деякі недоліки в управлінні підприємствами. [8]
Якість обслуговування туристів у готелях є важливим чинником розвитку туризму. Дослідження показують, що якість обслуговування туристи оцінюють в чотири рази вище, ніж адекватність і поміркованість ціни, і в 1,2 рази вище, ніж якість самого турпродукту.
Для вирішення проблеми підвищення якості надання туристичних послуг були організовані спроби розробити єдину світову систему класифікації готелів. Експерти Міжнародної готельної асоціації виразили сумніви не тільки в можливості, але й у доцільності прийняття єдиної світової класифікації готелів. Вони відмітили, що характеристики готелів часто не співставні по типу готелів (курортний, замковий, мотель) за їх місцерозташуванням (центр міста, сільська місцевість, курорт). Жодна з класифікацій не може дати уяви про існування в тому чи іншому готелі атмосфери гостинності. [15] Тому більшість розроблених регіональних систем готельної класифікації носить швидше індикативний, рекомендований характер. При цьому у більшості країн попередня класифікація готелів є необхідною умовою при отриманні ліцензії на право діяльності у сфері готельного господарства. [1]
З метою захисту інтересів споживачів туристичних послуг, створення рівних можливостей для суб‘єктів підприємництва на ринку туристичних послуг, у відповідності до Закону України “Про туризм” прийнято постанову Кабінету Міністрів України від 17.05.94 р. № 316 “Положення про порядок видачі суб‘єктам підприємницької діяльності спеціальних дозволів (ліцензій) на здійснення окремих видів діяльності”.
Державним комітетом України по туризму була затверджена Інструкція про порядок видачі підприємництва спеціальних дозволів (ліцензій) на діяльність, пов‘язану з наданням туристичних послуг.
Метою ліцензування є забезпечення прав і законних інтересів держави та споживачів цих послуг, підвищення рівня туристичного обслуговування.
Крім ліцензування, згідно статті 15 Закону України "Про туризм" від 15.09.95 р., готельні послуги та послуги харчування, що надають суб‘єкти туристичної діяльності, підлягають обов‘язковій сертифікації. Для туристичних і готельних послуг вона введена в дію з 04.04.98 р., для послуг громадського харчування – з 01.07.98 р. [2]
Сертифікація – діяльність з підтвердження відповідності послуг встановленим вимогам, її здійснюють органи з сертифікації Системи УкрСЕПРО, зареєстровані у Держстандарті України. Для готелів з 01.01.97 р. діє Державний стандарт України "Класифікація готелів" (ДСТУ 28681.4-95). (Див.Дод.1) Його було розроблено в Росії на основі європейської системи класифікації готелів і прийнято як міждержавний для країн СНД. [2]
Відповідно до цього документу готелі в Україні класифікують на 5 категорій зірок, що позначаються символом "*", на підставі комплексу вимог до матеріально-технічного забезпечення номенклатури та якості послуг, рів-ня обслуговування. Особливої уваги заслуговують вимоги безпеки та вимоги до персоналу, що є новими для нашого готельного господарства. [11]
Сертифікація здійснюється за двома схемами. Перша з них передбачає проведення атестації готелю з перевіркою на відповідність вимогам нормативних документів. У результаті цього готелю надається певна категорія – "зірки" та видається сертифікат відповідності, термін дії якого 2 роки. Друга схема складніша, бо проводиться перевірка системи якості готельних послуг. Термін дії сертифікату, виданого за такою схемою, не більше 3 років. Якщо готель не відповідає у повному обсязі навіть вимогам найнижчої категорії – "*", але відповідає вимогам безпеки, то йому буде видано сертифікат з терміном дії 1 рік.
То ж у найближчий час готельне господарство України очікує велика робота щодо оновлення його матеріально-технічної бази та підвищення рівня обслуговування до відповідності новому стандарту, вимоги якого наближено до міжнародного рівня. [2]
Одним із напрямком розвитку готельного господарства є створення малих готелів. Як показує іноземний досвід, в останній час більшою популярністю у туристів користуються малі готелі місткістю 20-30 місць. Вони, як правило, розміщуються в курортних місцях, де незначний наплив туристів дозволяє ближче до природи, і вздовж найбільш насичених автомагістралей.
Будівництво малих готелів на трасах викликано тим, що 2/3 туристів за останні роки і в перспективі будуть мандрувати на автомобільному транспорті. Малі готелі передбачають аналогічну інфраструктуру. Зокрема, це можуть бути ресторани на 20-30 місць, а при деяких – “сімейні кухні”. Практично при всіх готелях будуть бари, які працюють цілодобово.
Таким чином, дані розробки будуть сприяти подальшому розвитку готельно-туристичного комплексу України. [10]
Орієнтиром у роботі по приведенню готельного сектору країни до міжнародних стандартів слугують затверджені в листопаді 1989 р. секретаріатом Всесвітньої туристичної організації рекомендації. Вони, в першу чергу, стосуються якості обладнання, систем водопостачання, опалення, вентиляції, рівня санітарної безпеки, технічного оснащення номерів, додаткових приміщень, кухні і т.д. Наприклад, обов‘язковою є вимога до готелів всіх категорій відносно холодного та гарячого водопостачання на протязі доби.
Стандарти передбачають наявність в готелях, починаючи з категорії три зірки, стаціонарного аварійного генератора для постійного забезпечення електроенергією готельних служб (ліфти, холодильники і т.інш.). Для України це особливо актуально у зв‘язку з проблемами енергозабезпечення в регіонах.
Особлива увага приділяється питанням обслуговування туристів-інвалідів. Готелі повинні мати достатню кількість інвалідних візків, визначену кількість спеціальних номерів з туалетами, ваннами, обладнаних для туристів-інвалідів.
Рекомендації ВТО висувають високі умови до якості питної води в готелях. Туристам не рекомендується вживати воду з кранів, тому готелі повинні мати спеціальні установки для забезпечення якості питної води. Лід в готелях та ресторанах виготовляється тільки з якісної питної води, а у нас, як правило, льодогенератори підключені до загальної системи водопостачання. Це – одна з багатьох проблем якості обслуговування в готельному господарстві. [14]
Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 27 липня 1998 р. №1165, готельне господарство входить до переліку пріоритетних видів економічної діяльності на територіях пріоритетного розвитку у Донецькій області, для яких встановлено спеціальний режим інвестування. Інвестори мають такі переваги: розв‘язання питань, що стосується вкладення капіталу у розвиток індустрії гостинності СЕЗ, гарантії незмінності економіко-правового механізму протягом 30 років на територіях пріоритетного розвитку, забезпечення ефективності інвестиційних вкладень. [7]
Корисною формою знаходження інвесторів є проведення виставок, бізнес форумів, конгресів ділових кіл, науково-практичних конференцій, семінарів, на яких є можливість ознайомитися з каталогами, пропозиціями інвестиційних проектів.
Перспективи розвитку готельного господарства столиці України визначаються у Програмі розвитку туризму і готельного господарства в м. Києві до 2010 року, яка затверджена розпорядженням Київської міської державної адміністрації (№1501) 30 вересня 1997 року. Управління готельного господарства, туризму та екскурсій настирливо працює над реалізацією цієї програми, яка передбачає будівництво в місті до 2010 року чотирьох-п‘ятизіркових готелів. Сьогодні столиця нашої держави відчуває потребу у високо комфортабельних європейського рівня п‘ятизіркових готелів. Вже розпочалося будівництво таких готелів, і після вводу їх в експлуатацію потреби міста будуть забезпечені у певній мірі. Київська міська адміністрація активно залучає іноземні інвестиції в готельний бізнес. Щоб створити гарні умови для роботи, необхідно вирішити ряд проблем. Зокрема, західні фірми хотіли б отримати землю у свою власність, а не на 49 років в оренду. Інвесторам, які мають наміри будувати готелі в Києві, необхідно надати пільги по обкладенню податками на в‘їзне обладнання і меблі. Також необхідно спростити процедуру узгодження загальної документації, розподілу землі, затвердження проекту. [3] Міська адміністрація, управління готельного господарства, туризму та екскурсій намагається завершити початі проекти.
Зараз інвестори проводять інтенсивну роботу по залученню кредитних ресурсів для завершення будівництва цих об‘єктів.
Крім будівництва нових
комфортабельних офісних
Буде продовжена реконструкція діючих готелів, побудованих 20-30 років тому. Передбачається оновити їх номерний фонд сучасними меблями, технологічним обладнанням, впроваджувати засоби автоматики, телемеханіки, електронної апаратури, словом, вивести готелі на рівень трьох-чотирьохзіркових. [3]
Сьогодні, коли туризм стає однією з провідних галузей світової економіки і мільйони людей кожного дня відправляються в ділові або розважальні поїздки, готелі займають все більше і більше місця в житті сучасної людини, стаючи її другою домівкою. Є надія, що в недалекому майбутньому готелі України увійдуть у світову систему сервісного обслуговування багаточисельних гостей нашої держави.
ВИСНОВОК
У невиробничій сфері перспективним та інвестиційно-привабливим видом підприємства є готельний бізнес, головне призначення якого – надання місць розміщення для обслуговування туристів та відвідувачів, що здійснюють поїздки з метою задоволення пізнавальних, рекреаційних потреб, вирішення комерційних та службових справ.
В останні роки готельне господарство виявилось непідготовленим до ефективного функціонування в умовах ринкової економіки. Це пов‘язано з рядом проблем: недостатня законодавчо-правова база, великі ставки оподаткування, недостатня організація аквізиції туристів в Україні, недостатні інвестиції у готельний бізнес. Основною причиною відставання готельної галузі від світової являється застаріла матеріальна база готелів. Готелі були побудовані за проектами, які на сьогоднішній день застаріли. В готелях практично відсутні сучасні засоби зв‘язку та комунікації, конференцзали і аудиторії, які мають аудіовізуальну техніку та технічні засоби для синхронного перекладу. При цьому тарифи на проживання в готелях України, як правило, не нижчі, а в багатьох випадках і не перевищують тарифи в європейських готелях аналогічних розрядів.
Щоб готельна база України
відповідала міжнародним
- Сучасний стан та перспективи розвитку страхування врожаю сільгоспкультур
- Сучасний стан та проблеми розвитку пакувальної галузі України
- Сучасний стан та проблеми розвитку страхового ринку в Україні
- Сучасний стан та роль банківської системи
- Сучасний стан та шляхи вдосконалення роботи місцевого самоврядування
- Сучасний стан, тенденції і перспективи розвитку молодіжного ринку праці
- Сучасний стан фінансової системи США
- Сучасний стан ринку макаронних виробів із нетрадиційної сировини та перспективи його розвитку
- Сучасний стан розвитку логістики в Україні
- Сучасний стан системи правової охорони винаходу і корисної моделі в Україні
- Сучасний стан страхового ринку в Україні
- Сучасний стан страхового ринку в Україні
- Сучасний стан та аналіз динаміки торгівельно-економічного співробітництва між Україною та країнами ЄС
- Сучасний стан та особливості банківського кредитування в Україні
