Сучасний стан та особливості банківського кредитування в Україні

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 

ІМ. В.ГЕТЬМАНА

Реферат

на тему: «Сучасний стан та особливості банківського кредитування в Україні»

                                                                   Виконала:

    студентка 3 курсу,

    1 групи, спец. 6509, ОЕФ

Київ-2011

Зміст

Вступ…………………………………………………………………………………….......3

1. Суть банківського кредитування…………………………………………………...4
2. Сучасний стан банківського кредитування в Україні………………………….…8
3. Проблеми та перспективи розвитку форм банківського кредитування в Україні……………………………………………………………………………....10

Висновок………………………………………………………………………………..….13

Список використаної літератури………………………………………………………....15

Вступ

 Банки  - це центри де в основному  починається і завершується ділове  партнерство. Від чіткої, розумної  діяльності банків залежить здоров’я  економіки. Без розвинутої мережі  банків, діючих саме на комерційній  основі, прагнення до побудови  реального і ефективного ринкового  механізму залишиться лише побажанням. А так як кредитування є  однією з найголовніших функцій  банків, то річ піде саме про  цей вид їх діяльності, а точніше  - про види кредитів комерційних  банків.

     Незважаючи на те, що з розвитком банківської системи банки освоюють дедалі нові види діяльності (наприклад, надають консультаційні, трастові послуги з управління нерухомістю), проникають у страховий бізнес (що є характерним для банківських систем країн Заходу), все ж основною їх функцією є кредитування діяльності клієнтів. Надання кредитів – не тільки важлива функція банку, що виділяє його як особливий вид капіталотворчого підприємства, а й основне джерело прибутку. Отже, кредитування було і є важливим попри всі зміни в економічному житті країни. Загалом, перехід до ринкової економіки, розвиток комерційних відносин справляють позитивний вплив на основи функціонування банківського кредиту в господарстві нашої країни. В сучасних умовах основними макроекономічними завданнями кредитного процесу є сприяння раціональній організації виробництва і збуту, збільшенню обсягів необхідної на ринку продукції, одержанню максимального прибутку при мінімальних затратах.

Одним із найважливіших моментів на шляху  до вирішення цих завдань є  визначення оптимальних умов і методів  кредитування, на основі яких виникають  виникають і розвиваються відносини  між банком і позичальником. Аналіз ситуації, що склалася сьогодні в банківській  системі України показує, що нині вона дещо призупинила свій розвиток, про що свідчить мала питома вага кредитів, що були надані суб’єктам господарювання в Україні по відношенню до внутрішнього валового продукту (протягом 2000р. –  трохи більше 9% [1]). Зважаючи на ці показники, стає очевидним, що забезпечення сталого розвитку економіки багато в чому залежить від вдосконалення діяльності комерційних банків.

1. Суть банківського кредитування.

Банківський кредит — це форма кредиту, за якою грошові кошти надаються в  позику банками. Комерційні банки, що мають  ліцензію НБУ, є головною ланкою кредитної  системи; вони одночасно виступають у ролі покупця і продавця наявних  у суспільства тимчасово вільних  коштів. Позики надаються банками  суб'єктам господарювання всіх форм власності у тимчасове користування на умовах, передбачених кредитним  договором. Фінансовою основою банківського кредиту є позичковий банківський  капітал.

 Банківський  капітал значно меншою мірою  обмежений щодо напряму, строків  і величини кредитних угод  порівняно з комерційним кредитом.

 Кредитором  в умовах банківського кредиту  є банк, позичальником — юридичні  та фізичні особи. При переході  до ринкової економіки принципово  змінюється об'єктно-суб'єктний механізм  організації банківського кредитування. Відбувся перехід від пооб'єктного  до прямого кредитування господарських  суб'єктів. Головне значення в  механізмі банківського кредиту  має вже не вибір об'єкта, а  оцінка суб'єкта кредитної угоди.

 У  нормально функціонуючій економіці  має місце досить жорстка міжбанківська  конкуренція за кредитне обслуговування  клієнтів. Позичальник самостійно  вільно вибирає той банк, в  якому б він хотів отримати  позику. Господарський суб'єкт має  право одночасно брати позики  в різних банках.

 У  централізованій плановій економіці  колишнього Радянського Союзу  мала місце значна диференціація  системи кредитування залежно  від галузевої ознаки позичальників.  Система кредитування промислових  підприємств суттєво відрізнялася  від кредитування колгоспів і  радгоспів. У сучасних ринкових  умовах комерційні банки реалізують  у своїй кредитній діяльності  єдині уніфіковані підходи до  своїх клієнтів — господарських  суб'єктів незалежно від їх  галузевої належності, форми власності  і відомчого підпорядкування.

 Основними  джерелами формування банківських  кредитних ресурсів є власні  кошти банків, залишки на розрахункових  і поточних рахунках, залучені  на депозитні рахунки кошти  юридичних і фізичних осіб, міжбанківські  кредити та кошти, одержані від випуску цінних паперів. Кредитні операції здійснюються банками у межах власних кредитних ресурсів. Величина кредитних ресурсів банків залежить від рівня обов'язкових економічних нормативів регулювання діяльності комерційних банків, що встановлюються НБУ,

 Ліцензуванню  НБУ підлягають такі активні  операції комерційних банків: надання  кредитів банкам; надання кредитів  юридичним особам; надання кредитів  фізичним особам; придбання права  вимоги щодо поставки товарів  і надання послуг, прийняття ризику  виконання таких вимог та інкасація  цих вимог (факторинг); вкладення  коштів у статутні фонди інших  юридичних осіб.

 З  метою захисту інтересів кредиторів  і вкладників банків кредитування  позичальників здійснюється згідно  з чинним законодавством України  з дотриманням встановлених НБУ  нормативів і вимог щодо формування  обов'язкових, страхових і резервних  фондів.

 Банківський  кредит носить комерційний характер. Мета діяльності банку в процесі  кредитування — отримання максимального  прибутку. Спрямованістю на прибутки  визначається головна лінія економічної  поведінки комерційних банків  як при купівлі кредитних ресурсів, так і при їх продажу клієнтам.

 Кожний  комерційний банк ставить за  мету — забезпечити високу  якість власного кредитного портфеля. Кредитний портфель — це сукупність  кредитів, наданих банком на певну  дату; він характеризує величину  капіталу, вкладеного банком у  кредитні операції. Кредитний портфель  включає агреговану балансову  вартість усіх кредитів, у тому  числі прострочених, пролонгованих  і сумнівних щодо повернення.

Банківський кредит надається при укладенні  кредитного договору. Всі питання, що виникають з приводу кредитування, вирішуються на договірній основі безпосередньо  між банком і позичальником. Згідно з договором кожний із суб'єктів  кредитних відносин бере на себе певні  зобов'язання. Кредитний договір  укладається банком для кожного  позичальника індивідуально.

 Позики  господарським суб'єктам надають  комерційні банки. НБУ як банк  останньої інстанції надає кредити  комерційним банкам через кредитні  тендери, ломбардні операції, переоблік  векселів на умовах двосторонніх  договорів.

 Комерційні  банки надають кредити як у  національній, так і в іноземній  валюті.

 При  проведенні кредитної політики  комерційні банки виходять із  необхідності забезпечити поєднання  інтересів банку, його акціонерів  і вкладників та господарських  суб'єктів із врахуванням загальнодержавних  інтересів. Комерційні банки самостійно  визначають порядок залучення  та використання коштів, проведення  кредитних операцій, встановлення  рівня відсоткових ставок і  комісійних винагород. Вони відповідають  за своїми зобов'язаннями перед  клієнтами всім належним їм  майном і коштами.

3 метою  активізації участі комерційних  банків у процесах структурної  перебудови вітчизняної економіки  важливе значення має запровадження  механізму передачі в управління  банкам на тривалий період  контрольних пакетів акцій підприємств,  яким вони надають довгострокові  кредити.

 Рішення  щодо надання кредитів позичальникам,  незалежно від запрошуваного  розміру кредиту, приймається  колегіально (Правлінням банку,  Кредитним комітетом, Комісією  тощо) більшістю голосів і оформляється  протоколом.

 У  разі надання позичальникові  кредиту в розмірі, що перевищує  10 відсотків власного капіталу ("великі  кредити"), комерційний банк повідомляє  про кожний такий випадок Національному  банку. Жоден із виданих великих  кредитів не може перевищувати 25 відсотків власних коштів банків. Загальний обсяг наданих кредитів  не може перевищувати восьмикратного  розміру власних коштів комерційного  банку (див. Положення НБУ "Про  кредитування").

 Значну  загрозу стабільності фінансового  стану комерційних банків несе  занадто ризикована кредитна  політика з метою отримання  надмірно високих прибутків. 

Отже, кредит відіграє дуже важливу роль в процесі  суспільного відтворення.

У ринковій економіці роль кредиту найбільшою мірою проявляється у оптимізації  пропорцій суспільного відтворення. Таким чином, за допомогою кредитного механізму досягається саморегуляція економічної системи, вирівнюється норма прибутку по різних галузях народного господарства тощо. Кредит сприяє концентрації та централізації капіталу. Надзвичайно важливою роль кредиту є у забезпеченні науково-технічного прогресу та обслуговуванні інноваційного процесу. Кредит є важливим джерелом фінансування капітальних вкладень.

Кредит відіграє дуже важливу роль у процесі розширеного відтворення. Банківський кредит виступає однією з провідних форм кредитування як суб'єктів господарювання, так і населення.

Кредитування  є однією з традиційних банківських  операцій.  Можна говорити про  виняткове значення даних операцій для банку, адже прибутки від їх здійснення не лише займають одну з провідних  місць у структурі банківських доходів, а й багато в чому формують загальну стратегію розвитку установи.

2. Сучасний стан банківського кредитування в Україні

На сучасному  етапі економічного розвитку одним  з важливих шляхів виходу України  з кризового стану займає удосконалення  та подальший розвиток банківського кредитування. Підвищення ефективності банківського сектору країни  - одна з актуальних, гострих і складних проблем, яка існує на сьогоднішній день. Адже  зараз банківські установи дещо уповільнили свою діяльність на ринку кредитування, що є безумовним наслідком світової економічної  кризи, яка похитнула економіку не тільки  нашої держави.

Кредитування - важлива складова економіки і  фінансового сектора України. В  період 2005-2007 р.р. банківське кредитування переживало справжній бум розвитку: за цей період ринок виріс більш  ніж в 5 разів.  Зросла  і значущість кредитів населення, споживчого кредиту, товарного кредиту та ін.,  які  відігравали важливу роль як для  банківського  сектора, так і для  економіки країни загалом. Співвідношення роздрібних кредитів і ВВП зросло майже в 4 рази [3].

З початком фінансової кризи внаслідок неповернення великої кількості кредитів, зменшення  тимчасово вільних коштів банків, введення обмежень на кредитування, зростання  вартості кредитних ресурсів спостерігалося уповільнення темпів видачі кредитів. А в кінці 2008 року Національний банк України ввів обмеження на видачу будь яких видів кредитів. Дане обмеження  розповсюджувалося мало не на всі  банки нашої держави.  На нашу думку, це був однин з найтяжчих  періодів   становлення та розвитку банківської системи України.

Як правило, коли мова йде про проблеми впровадження кредитування в нашій державі, насамперед вказують на відсутність досконалої правової бази. Це справді складна  проблема. ЇЇ особливість полягає  у тому, що деякі засадні моменти  створення необхідного правового  поля для кредитування лежать у політичній площині. Утім, окрім законодавчо-правових, не менш важливими є економічні чинники, які безпосередньо впливають  на успішне запровадження і розвиток кредитування. Зважаючи на нинішній стан економіки держави, ці проблеми можуть надовго загальмувати розвиток кредитування фізичних та юридичних осіб в Україні [ 2].

Станом  на кінець 2010 року, лише 10-15% всіх банків України інтенсивно кредитують народне  господарство, основними з яких є  ПриватБанк, Укрексімбанк, ВТБ Банк, Укрсоцбанк, Ощадбанк та ін. Хоча на 01.01.2010 в Україні зареєстровано 197 банків, з них діючих 182, а на стадії ліквідації знаходяться 14 [1]. Отже, можна зробити  висновки, що навіть четверта частина  всі банків країни, не займаються своєю  діяльністю на повну потужність.

З моєї точки зору, для стабільної та безперебійної діяльності банківського сектору, перш за все, необхідно удосконалити організаційний  та фінансово-економічний механізм банківської системи України, збільшити обсяги банківських кредитів та вдосконалити бізнес-планування фінансової та операційної діяльності.

3. Проблеми та перспективи розвитку форм банківського кредитування в Україні.

Нині  банківська справа в Україні, в тому числі організація кредитування, перебуває на перехідному етапі. Це означає, що в практиці оформлення, видачі і погашення кредиту використовуються як старі, так і нові форми. В роботі банків є, наприклад, такі види кредиту, які були характерні для розподільної системи, і нема нових форм, властивих  банківській системі ринкового  типу. Через ці економічні відносини  українські банки ще не можуть впровадити деяких позичкових рахунків, типових  для західних банків. Інфляція, нестабільність фінансового стану клієнтів посилюють  кредитні ризики, обумовлюють застосування форм кредитування , які захищають  інтереси банку кредитора.

І поряд  з цим, сучасна практика суттєво  змінилася, як в Україні, так і  в Європі. Зміни, що відбулися в  останньому десятиріччі в діяльності багатьох європейських банків, пов’зані із глибокими структурними перетвореннями , які обумовили такі явища, як сек’ютеризація, інтернаціоналізація капіталів  і звуження сегментаціїї активів. Так, комерційні банки провідних країнт світу дедалі частіше стикаються з тиском конкурентів, які надають  нові фінансові послуги, і водночас втрачають свій монополістичний  вплив на ринку кредитних послуг. Однією із загальних тенденцій, що простежуються  нині, є скорочення кредитних операцій комерційних банків через те, що їх клієнти мають реальну можливість застосування євронот. єврооблігацій, єврокомерційних векселів та інших нових фінансових інструментів.

Особливість сучасної системи кредитування полягає  також в її залежності не тільки від власних і залучених ресурсів, але і від визначених нормативів , що встановлює Національний банк для  комерційних банків, які здійснюють кредитування.

Суттєвою  ознакою сучасної системи є її договірна основа. Між банком і клієнтом укладається кредитний договір , який зміцнює відповідальність як кредитора , так і боржника.

Специфічною ознакою сучасної української практики кредитування є і те, що банки  поступово відходять від принципу галузевого підходу при виборі схеми  кредитування підприємств і організацій. Переважним стає принцип уніфікованого порядку кредитування, при якому галузеві особливості організації видачі і погашення позик часто нівелюються .

Суб’єкти господарської діяльності можуть використовувати такі форми кредиту [9]:

• банківський;
• комерційний;
• лізинговий;
• іпотечний;
• бланковий;
• консорціумний.

З цього  випливає, що скажімо кредит, який надається банком під заставу нерухомості (іпотечний) чи бланковий кредит (без застави) вже не є банківським. Те ж саме стосується і консорціумного кредитування позичальників банками. Такий підхід навряд чи можна вважати правильним. Отже , актуальною проблемою є вдосконалення законодавчої бази.

Сучасні проблеми економічного розвитку країни зумовлюють значні порушення кінцевих строків погашення банківського кредиту і зростання обсягів  заборгованості. Так, зокрема, за даними НБУ на 1.10.2002р. у загальній структурі  кредитного портфеля банківської системи нашої країни прострочена заборгованість за кредитними ставками 4,9% , а заборгованість сумнівна щодо погашення – 2%[10]. Стає очевидно, що за подібних обставин, окрім реалізації необхідних заходів макроекономічного характеру які б сприяли нормалізації фінансового стану позичальників, завданням банківських установ при організації кредитування є більш ретельний підхід як до оцінки кредитоспроможності клієнтів, так і до контролю за використанням наданих позичок.

Слід  також зазначити розбалансованість  кредитів, наданих комерційними банками  суб’єктам господарювання за строками погашення (станом на 1.07.2002р. короткострокові кредити складали 81%, довгострокові – 19%). Доцільним є з метою активізації участі комерційних банків у процесах структурної перебудови вітчизняної економіки запровадження механізму передачі в управління банкам на тривалий період контрольних пакетів акцій підприємств, яким вони надають довгострокові кредити [11].

Надання позик під процент є справою  вигідною, але тільки у тому випадку, коли вони не переходять у розряд прострочених, сумнівних, і в кінцевому підсумку не покриваються самим банком. Банку потрібна гарантія, що у випадку неповернення кредиту, він може стягнути позичену суму, реалізувавши заставу. оголосивши клієнта банкрутом , або одержати страхове відшкодування. Таким чином, необхідно розробити заставний механізм і механізм банкрутства підприємств, організацій, які б реально діяли у результаті проведення яких банки одержували б свої гроші з процентами .

Перспективною формою організації кредитних відносин банку з позичальниками , що мають  хороший фінансовий стан і високу репутацію, може стати відкриття  їм кредитних ліній. Кредитна лінія  являє собою угоду між банком і позичальником про надання  останньому кредитів протягом певного  часу в межах встановленого ліміту. Позичальник має можливість більш  точно оцінювати перспективи  своєї діяльності в рамках отриманого кредиту, скоротити грошові витрати  та час, які необхідні були б для  оформлення кожної кредитної угоди  зокрема.

Одним із методів кредитування, широко використовуваних комерційними банками розвинутих країн світу, перспективних і в нашій країні, є овердрафт, суть якого полягає в тому, що банк може оплачувати розрахункові документи клієнта на суми, що перевищують кредитовий залишок на його рахунку. В угоді між банком і клієнтом встановлюється максимальна сума овердрафт – ліміт, який визначається банком на основі ретельного аналізу майбутніх грошових надходжень і платежів.

Висновки

На сьогоднішньому етапі одну з найважливіших ролей  у стимулюванні розвитку економіки  відіграє банківський кредит як головне  джерело забезпечення грошовими  ресурсами поточної господарської  діяльності підприємств незалежно  від форми власності та сфери господарювання. Незважаючи на кризові явища в економічній системі, що сильно підірвали фінансову стійкість більшості вітчизняних підприємств, кредитні операції залишаються головним видом активних операцій комерційних банків, в який вкладається переважна більшість залучених банками ресурсів.

Водночас  в Україні об'єктивно відбувся процес зближення та переплетення банків з господарськими структурами, з  одного боку, як засновників і акціонерів комерційних банків, а з іншого - банки стають акціонерними підприємствами.

Лише  за таких умов, що повсюдно мають  лице у ринковій економіці комерційні банки будуть зацікавлені у ринковій економіці, будуть зацікавлені не просто отримувати процент та збагатитися  на кризовій ситуації в економіці, а  домогтися процвітання підприємств.

Важливо, щоб центральний банк - НБУ - не заважав  комерційним установам, що обслуговують народне господарство, виконувати свої операції, не втручався адміністративно.

Ринкова економіка може розвиватись в  повній мірі на основі різноманітних  за своєю діяльністю банків (ділових, ощадних, іпотечних, товариств взаємного  кредиту, кредитної кооперації).

В перспективі  банки в інтересах підвищення ефективності своєї діяльності можуть функціонувати як групи, які об'єднують  страхові аудиторські, інформаційні товариства, біржі, лізингові та факторингові компанії.

Певні зміни  вимагаються і в банківській (кредитній) політиці. На жаль, сучасна кредитна політика не здійснює стабілізуючого впливу на грошовий обіг, вона в значній  мірі направляє на  підтримку  видатків бюджету та його величезного  дефіциту.

Сьогодні  продовжується бюджетна емісія, яка  насичує господарський обіг зайвими  грошима, які не мають матеріального  забезпечення. Друкуючий верстат  включений на повну потужність і  якщо його робота не буде призупинена, це може привести до виникнення нових  диспропорцій в суспільному розвитку.

Список використаної літератури:

1. Дзюблюк О.В. Організація грошово – кредитних відносин в умовах ринкового реформування економіки.Київ.-2000.
2. Матеріали Національного банку України [Електронний ресурс]. - режим доступу: http://www.bank.gov.ua
3. Шемшученко,  Г.Ю. Банківський кредит у системі кредитних відносин / Г.Ю.  Шемшученко // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. - Випуск 10. - К:. НАН України, 2008. - C. 316-325.
4. Луценко,  А. Деякі аспекти правового регулювання кредитування в Україні / Луценко А. //Економіка України. - 2008. - № 5. - С.37-42
5. Положення про проведення кредитної політики і фінансування капітальних вкладень в установах УСБ, затверджене Правлінням банку 16.06.95р.
6. Про банки і банківську діяльність. Закон України. Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України від 20 вересня 2001 року N 2740-III,  від 28 листопада 2002 року N 249-IV, від 6 лютого 2003 року N 485-IV, від 22 травня 2003 року N 835-IV, від 5 червня 2003 року N 914-IV, від 20 листопада 2003 року N 1294-IV Про кредитування. Положення НБУ, затверджене Постановою Правління НБУ №246 від 28.09.95р. // Банківська справа. – 1996. – 2. – с.58-61.
7. Про порядок регулювання та аналіз діяльності комерційних банків. Інструкція НБУ, затверджена Постановою Правління НБУ №141 від 28.08.2001
8. Лагутін В.Д. Кредитуваня: теорія і практика.К.-2001.-254с.
9. Гладких Д. Основні тенденції розвитку кредитного ринку в Україні// Вісник НБУ,-2001.-№9.-с.49
10. Гуцал І. Принципи та умови реалізації кредитног механізму в економічній системі України// Наукові записи.-2001.-№8.-с.88
11. Тиркало Р.І. Банківська справа –Т.-2000.-219с.