Судовий експерт. Його права, обов'язки та відповідальність
14
РЕФЕРАТ
на тему:
«СУДОВИЙ ЕКСПЕРТ. ЙОГО ПРАВА, ОБОВ'ЯЗКИ ТА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ»
Зміст
| Вступ......................... | 3 |
1. | Поняття судової експертизи.................... | 3 |
2. | Юридично-правовий статус судового експерта...................... | 5 |
3. | Особи, які можуть бути судовими експертами. Відвід та самовідвід судового експерта….…................... |
6 |
4. | Права та обов'язки судового експерта...................... | 7 |
5. | Що заборонено судовому експертові.................... | 9 |
6. | Відповідальність судового експерта. .............................. | 9 |
| Література.….................. | 13 |
Вступ
Судова експертиза, яка надає істотну допомогу у відправленні правосуддя, пройшла тривалий шлях розвитку, включаючи всі стадії еволюції: від епізодичного проведення експертиз по мірі запитів практики розслідування злочинів до їхнього регулярного проведення.
Після переходу експертиз до категорії тих, що систематично виконуються, експертиза почала створювати свій науковий фундамент. Узагальнення накопиченого емпіричного матеріалу дозволяло визначити коло досліджуваних об'єктів, можливості їхнього дослідження, необхідні для цього методи і прийоми. На цій основі відбувалося формування окремих родів (видів) експертиз. По мірі розвитку кожен рід експертизи поповнювався теоретичними розробками, які формували наукову і практичну базу їх проведення. Так створювалися теорії окремих видів судових експертиз (судово-медичної, криміналістичної та ін.).
Паралельно з цим йшло осмислення загальних проблем, у першу чергу — аспектів процесуального регулювання експертизи в тому чи іншому процесі (карному, цивільному, адміністративному, арбітражному), питань, зв'язаних з її організацією і проведенням.
Разом з тим по мірі розвитку - у цілому інституту судових експертиз, постійного збільшення числа проведених судових експертиз, істотного розширення їх можливостей, обумовленого науково-технічним прогресом, приходило усвідомлене розуміння того, що судова експертиза як вид специфічної діяльності може стати в силу свого міждисциплінарного характеру об'єктом самостійного наукового знання - науки про судову експертизу. На цьому етапі виникли перші пропозиції про створення загальної теорії судової експертизи. Однак головна мета створення загальної теорії судової експертизи - визначення загальних принципів і постулатів, закономірних для судової експертизи будь-якого роду. Вона повинна стати системою знань, що розкриває закони, властивості і відносини досліджуваного нею об'єкта (судово-експертної діяльності) і на цій основі сприяти одержанню нового знання про судову експертизу.
Поняття судової експертизи.
Чинне законодавство містить багато нормативно-правових актів, які так чи інакше стосуються питань проведення експертиз усіх видів. Експертизи є одним зі способів дослідження, за допомогою яких з’ясовуються об’єктивні обставини здійснення тих чи тих дій у конкретних справах.
Порядок призначення судової експертизи визначений Кримінально-процесуальним, Цивільно-процесуальним та Господарсько-процесуальним кодексами України, Законом України «Про судову експертизу» від 25.02.1994 № 4038-ХІІ, Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 03.11.1998 за № 705, та іншими нормативно-правовими актами з питань судової експертизи.
Експерти державних судово-експертних установ керуються поняттям судової експертизи, визначеним ст. 1 Закону України “Про судову експертизу”: “Судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що знаходиться у провадженні органів дізнання, досудового і судового слідства”.
З точки зору практики, можна сказати, що судова експертиза - це відмінний від інших специфічний різновид експертиз, що має особливий статус. Її подібність до експертиз у інших сферах людської діяльності полягає у тому, що вона, по суті, є дослідженням, заснованим на використанні спеціальних знань. Водночас далеко не будь-яке дослідження, засноване на використанні спеціальних знань, може називатися судовою експертизою, оскільки такі експертизи здійснюються у ході судового дослідження з цивільних, господарських або кримінальних справ, справ про адміністративні правопорушення.
Судова експертиза завжди призначається судом і проводиться особливим суб'єктом - судовим експертом, який набуває процесуального статусу у силу юридичного факту - ухвали суду або постанови слідчого.
Таким чином, експертиза є самостійною процесуальною формою отримання нових і перевірки (уточнення) наявних речових доказів.
Судова експертиза відрізняється від експертиз, що здійснюються в інших сферах діяльності, за такими ознаками:
1. Дотримання спеціальних процесуальних норм, що визначають права та обов’язки експерта і суб’єкта, яким призначено експертизу.
2. Правила підготовки матеріалів для експертизи, її призначення і проведення.
3. Провадження дослідження, яке ґрунтується на використанні спеціальних знань з різних галузей народного господарства.
4. Надання висновків, що мають силу джерела доказів.
Підвищення ефективності судової експертизи, як інституту кримінального судочинства, ґрунтується на двох тенденціях: розвитку існуючих і формуванні нових родів, видів судових експертиз.
Для визначення місця виду судової експертизи, що формується, у класифікаційній системі експертиз необхідно окреслити предмет, об'єкт, методики дослідження, вид спеціальних знань, якими повинний володіти експерт даної судово-експертної галузі. Відзначені ознаки повинні розглядатися в сукупності, тому що жодна з цих ознак, узята окремо, ізольовано, не дозволяє зрозуміти сутність судової експертизи, а також відмежувати один її рід (вид) від іншого.
Предмет судової експертизи - поняття, що має складну структуру, її розгляд істотний як у теоретичному, так і в практичному ракурсах. У спеціальній літературі, присвяченій проблемам криміналістики і судової експертизи, зміст поняття предмета судової експертизи трактується неоднозначно.
Так в Інструкції, предметом судової експертизи є фактичні дані (факти, обставини), які визначаються на основі спеціальних наукових знань та досліджень матеріалів кримінальної справи. Зміст предмета експертизи залежить від об’єктів дослідження і питань, які поставлено на вирішення експерта.
Юридично-правовий статус судового експерта.
Слово "експерт" походить від латинського слова "expertus" (досвідчений, обізнаний) і в даний час означає компетентну в якій-небудь галузі знань і/чи практичної діяльності особу, яка має певний юридичний статус. Тобто, "експерт" -- видове поняття стосовно до родового поняття "спеціаліст".
Європейська континентальна доктрина визначає правове становище експерта як помічника судді, англо-американська - як свідка. Вітчизняне законодавство визначає юридичний статус експерта як самостійного суб'єкта процесу, який має власний обсяг процесуальних прав та обов'язків, що відрізняють його від інших суб'єктів процесуальної діяльності.
Відмінною рисою такого суб'єкта процесу є об'єктивна незаінтересованість в кінцевому вирішенні справи, що обумовлено його функцією подання суду особливого доказу - експертного висновку. Специфічним також є те, що експерт заздалегідь (а priori) не має доказової інформації - він добуває її в ході спеціального дослідження за допомогою своїх спеціальних знань.
Аналіз законодавчого закріплення можливості призначення експертизи показує, що найбільш детальна конкретизація знань дається у Цивільному процесуальному кодексі України. Так, згідно статті 57, експертиза може бути призначена для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань в галузі науки, мистецтва, техніки або ремесла. Кримінальний процесуальний кодекс України, розкриваючи випадки призначення експертизи, наголошує на потребі наукових, технічних або інших спеціальних знань, які є необхідними для вирішення певних питань (статті 75 КПК України). А Кодекс України про адміністративні правопорушення взагалі не дає розшифровки спеціальним знанням, закріплюючи лише, що експертиза призначається у разі, коли виникає потреба в таких знаннях (статті 273 КУпАП). Якщо ж ми звернемося до законодавства, норми якого регламентують провадження у справах про недобросовісну конкуренцію, то побачимо, що Закон України "Про захист економічної конкуренції" взагалі не оперує терміном "спеціальні знання". Згідно п. 3 статті 43 даного Закону, "експертом може бути призначена будь-яка особа, яка володіє необхідними знаннями для дачі висновку". А відповідно до п. 23 Правил розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, необхідність проведення експертизи може виникнути при потребі спеціальних знань у галузі науки, техніки, ремесла тощо. Наведений перелік спеціальних знань подібний до переліку, застосованому у цивільно-процесуальному законодавстві. Правда, відсутня вказівка на мистецтво, але використання слова "тощо" вказує на те, що перелік є відкритим.
Правовий статус експерта підпорядкований меті процесу і складається з його компетенції, визначеної процесуальними обов'язками і правами, а також правовими гарантіями належної реалізації ним своїх прав та обов'язків і його незалежності. Оскільки експерт не є стороною (учасником) процесу та не має особистої юридичної заінтересованості у вирішенні справи, його участь в процесі обумовлена не якимись правами, а головним обов'язком - дати об'єктивний висновок з поставлених перед ним питань.
Особи, які можуть бути судовими експертами. Відвід та самовідвід судового експерта.
У статті 10 та 11 Закону України "Про судову експертизу" (далі - Закон) визначається, які особи можуть бути судовими експертами, а які - ні.
Зокрема, ст. 10 Закону визначає, що "Судовими експертами можуть бути особи, які мають необхідні знання для надання висновку з досліджуваних питань. Судовими експертами державних спеціалізованих установ можуть бути фахівці, як мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності".
Цією ж статтею визначено, що до проведення судових експертиз, крім тих, що проводяться виключно державними спеціалізованими установами, можуть залучатися також судові експерти, які не є працівниками цих установ, за умови, що вони мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку в державних спеціалізованих установах Міністерства юстиції України, атестовані та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності у порядку, передбаченому Законом.
Статтею 7 Закону передбачено, що судово-експертна діяльність може здійснюватися на підприємницьких засадах, а також за разовими договорами. Однак органи дізнання, досудового слідства і суди зобов'язані доручати проведення судових експертиз переважно фахівцям, внесеним до Реєстру, згідно із статтею 9 Закону України "Про судову експертизу".
Проте, проведення експертизи за разовими договорами може мати місце лише у випадках, коли провести її в іншому порядку неможливо.
Права та обов'язки судового експерта особа набуває з моменту отримання відповідної кваліфікації судового експерта з відповідної спеціальності.
Атестацію з метою присвоєння кваліфікації судового експерта фахівців, які не є працівниками державних спеціалізованих установ проводить Центральна експертно-кваліфікаційна комісія при Міністерстві юстиції України.
Законодавство, зокрема Закони України „Про адвокатуру”, „Про судову експертизу”, „Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні” та Положення про представників у справах інтелектуальної власності (патентних повірених) (далі - Положення), не містить прямої заборони щодо сумісництва вищевикладених видів діяльності.
Стаття ж 11 Закону, на відміну від статті 10 містить визначення осіб, які не можуть бути судовими експертами. Зокрема, це такі особи, "що визнані у встановленому законом порядку недієздатними, а також особи, які мають судимість".
Інші обставини, що забороняють участь особи як експерта в судочинстві, передбачаються процесуальним законодавством".
Так, стаття 31 Господарського процесуального кодексу зазначає, що сторони і прокурор, який бере участь в судовому процесі, мають право заявити відвід судовому експерту у разі, якщо:
- він особисто, прямо чи побічно заінтересований в результаті розгляду справи;
- якщо він є родичем осіб, які беруть участь в судовому процесі;
- з мотивів його некомпетентності.
Цивільний процесуальний кодекс встановлює наступні підстави для відводу експерта:
- якщо він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи (п. 2 стаття 20 ЦПК);
- якщо є інші обставини, які викликають сумнів в його об'єктивності та неупередженості (п. 2 стаття 20 ЦПК);
- якщо він перебував або перебуває в службовій або іншій залежності від осіб, які беруть участь у справі (п. 1 ч. 2 стаття 22 ЦПК).
Кримінально-процесуальний кодекс, Кодекс адміністративного судочинства та Закон України «Про виконавче провадження» також вказують на право учасників процесу заявити відвід експерту з причин його заінтересованості в результаті розгляду справи або за наявності інших обставин, що викликають сумнів у його неупередженості.
Права та обов'язки судового експерта.
Які ж саме права та обов'язки має судовий експерт?
Обов'язки та права судового експерта визначені Законом, Кримінально-процесуальним кодексом, Цивільно-процесуальним кодексом, Господарсько-процесуальним кодексом, Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз про призначення та проведення судових експертиз та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз (далі - Інструкція).
Загальні для усіх видів судочинства права та обов'язки судових експертів встановлені Законом та Інструкцією, яка затверджена наказом Міністра юстиції України 08.10.98 № 53/5.
Відповідно до статті 12 Закону та статті 77 КПК України на експерта покладаються такі обов'язки:
- узяти до виконання доручену йому експертизу;
- повідомити в письмовій формі особу або орган, які призначили експертизу, про неможливість її проведення, якщо поставлене питання виходить за межі компетенції експерта (спеціаліста) або якщо надані йому матеріали недостатні для вирішення поставленого запитання, а витребувані додаткові матеріали не були одержані;
- з'явитися за викликом особи або органу, які призначили експертизу, для допиту з приводу проведеної експертизи або для повідомлення про неможливість її проведення;
- заявити самовідвід за наявності передбачених законом обставин;
- з дозволу особи або органу, які призначили експертизу, проводити дослідження в присутності підозрюваного, обвинуваченого, підсудного чи сторін у цивільних та господарських справах;
- на вимогу органу дізнання, слідчого, прокурора, судді, суду дати пояснення даного ним висновку.
Експерт не повинен давати висновки з питань, що виходять за межі його компетенції. У таких випадках, а також, коли недостатньо наданих експерту для проведення судової експертизи даних, експерт має в письмовій формі повідомити слідчого або суд про неможливість зробити висновок.
Згідно зі статтею 13 Закону експерт має право:
- ознайомлюватися з матеріалами справи, що стосуються предмета судової експертизи, і подавати клопотання про надання додаткових матеріалів;
- вказувати у висновку експерта на виявлені в ході проведення судової експертизи факти, які мають значення для справи і з приводу яких йому не були поставлені питання;
- з дозволу особи або органу, які призначили судову експертизу, бути присутнім під час проведення слідчих чи судових дій і заявляти клопотання, що стосуються предмета судової експертизи;
- подавати скарги на дії особи, у провадженні якої перебуває справа, якщо ці дії порушують права судового експерта;
- одержувати винагороду за проведення судової експертизи, якщо її виконання не є службовим завданням;
- проводити на договірних засадах експертні дослідження з питань, що становлять інтерес для юридичних і фізичних осіб, з урахуванням обмежень, передбачених законом.
Решта прав, як і зазначено у Законі, визначається процесуальним законодавством, а саме статті 77 КПК України. Так, експерт має право:
- з дозволу особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора або суду бути присутнім при провадженні допитів та інших слідчих дій і задавати особам, що допитуються, запитання, які стосуються експертизи,
- на забезпечення безпеки за наявності відповідних підстав.
Судовий експерт відповідно до статті 4 Закону України "Про судову експертизу", статті 79 Кримінально-процесуального кодексу України та статті 54 Цивільного процесуального кодексу України повинен мати відповідні умови для зберігання доказів та проведення експертних досліджень.
Слід зазначити, що Закон, цивільне й кримінально-процесуальне законодавство та відомчі нормативно-правові акти наділяють експерта досить широким колом прав, спрямованих на виконання його основного обов'язку - дати об'єктивний висновок по суті справи, що досліджується. Серед них - і право на експертну ініціативу, тобто право вказувати у висновку експертизи на факти, що мають значення для справи, про які йому не були поставлені питання, а також право ставити їх самостійно, або об'єднати питання, що по суті дублюють одне одне, та викласти їх у редакції, яка є більш раціональною.
Що заборонено судовому експертові.
Як визначено у п. 2.3. Інструкції, експерту забороняється:
- проводити експертизу без письмової вказівки керівника експертної установи (її структурного підрозділу), за винятком експертиз, доручених йому безпосередньо після слідчого огляду, в якому він брав участь як спеціаліст, а також експертиз, які проводяться під час судового розгляду.
- самостійно збирати матеріали, які підлягають дослідженню, а також вибирати вихідні дані для проведення експертизи, якщо вони відображені у наданих йому матеріалах неоднозначно.
- розголошувати без дозволу прокурора, слідчого, особи, яка провадить дізнання, дані попереднього слідства чи дізнання.
- вступати в контакти, не передбачені порядком проведення експертизи, з будь-якими особами, якщо такі особи прямо чи побічно стосуються експертизи.
- зберігати кримінальні, цивільні та господарські справи, а також речові докази й документи, що є об'єктами експертизи, поза службовим приміщенням.
Відповідальність судового експерта.
Експерт складає висновок експертизи від свого імені і несе особисту відповідальність за його правдивість. За надання заздалегідь неправдивого висновку, за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків, а також за розголошення без дозволу прокурора, слідчого або особи, яка провадить дізнання, даних попереднього слідства чи дізнання експерт несе кримінальну відповідальність за статтями 384 - 387 КК України.
За злісне ухилення від явки до органів дізнання та попереднього слідства або суду експерт несе відповідальність за статтями Кодексу України про адміністративні правопорушення.
За допущені порушення при проведенні експертизи, що не призвели до кримінальної чи адміністративної відповідальності, штатний співробітник експертної установи може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності, а позаштатний - звільнений з посади позаштатного експерта.
Відповідно до статті 14 Закону, у передбачених законодавством випадках, експерт може бути притягнутий до дисциплінарної, матеріальної, адміністративної чи кримінальної відповідальності.
Загальні підстави для дисциплінарної відповідальності експертів встановлені законодавством України про працю. Крім того, відповідно до Положення про експертно-кваліфікаційні комісії та атестацію судових експертів (Додаток № 2 до наказу Міністра юстиції України від 15.07.1997 р. № 285/7-А "Про експертно-кваліфікаційні комісії та атестацію судових експертів"), за порушення вимог Закону, інших пунктів законодавства України, що регламентують судово-експертну діяльність, до судового експерта можуть бути застосовані такі види дисциплінарної відповідальності:
- попередження;
- зупинення дії свідоцтва про присвоєння кваліфікації судового експерта;
- анулювання свідоцтва про присвоєння кваліфікації судового експерта;
- зниження кваліфікаційного класу судового експерта.
Підставами для притягнення до дисциплінарної відповідальності можуть бути: подання Мінюсту та його органів на місцях чи повідомлення керівників або заступників керівників державних органів, інших організацій або громадян; подання голови Експертно-кваліфікаційної комісії експертної установи; повідомлення в засобах масової інформації.
Матеріальну відповідальність експерт несе за правилами, встановленими цивільним законодавством. Адміністративну - за злісне ухилення від явки в суд, в органи досудового слідства чи дізнання відповідно до ч. 2 статті 185-3 ("злісне ухилення експерта від явки в суд - тягне за собою накладення штрафу від шести до дванадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян") або за статтею 185-4 ("злісне ухилення експерта від явки до органів досудового слідства або дізнання - тягне за собою накладення штрафу від трьох до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян") Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Кримінальна відповідальність експертів передбачена стаття 384, ч. 1 статті 385 та ч. 1 статті 387 КК України, відповідно, за:
1) дачу завідомо неправдивого висновку;
2) відмову від дачі висновку без поважних причин;
3) за розголошення даних досудового слідства або дізнання, якщо експерт був попереджений в установленому законом порядку про обов'язок не розголошувати ці дані.
Так, згідно зі статтею 384 завідомо неправдивий висновок експерта під час провадження дізнання, досудового слідства, здійснення виконавчого провадження або проведення розслідування тимчасовою слідчою чи тимчасовою спеціальною комісією Верховної Ради України або в суді, карається виправними роботами на строк до двох років або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років.
Ч. 1. статті 385 визначає, що відмова експерта без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків у суді або під час провадження досудового слідства, здійснення виконавчого провадження, розслідування тимчасовою слідчою чи тимчасовою спеціальною комісією Верховної Ради України чи дізнання карається штрафом від п'ятдесяти до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців.
І, відповідно до статті 387 розголошення без дозволу прокурора, слідчого або особи, яка провадила дізнання чи досудове слідство, даних досудового слідства чи дізнання особою, попередженою в установленому законом порядку про обов'язок не розголошувати такі дані карається штрафом від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років.
У останньому випадку експерта можна притягнути до кримінальної відповідальності тільки за умови документально оформленого попередження про нерозголошення.
Отже, повнота, правильність, обґрунтованість та правдивість висновку експерта, а також його незалежність та збереження конфіденційності забезпечуються цілим рядом процесуальних норм та так званою "клятвою експерта" - попередженням про те, що він несе кримінальну відповідальність за дачу за відомо неправдивого висновку і відмовлення без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків, а також можливістю призначення повторної судової експертизи. Гарантії незалежності судового експерта та правильності його висновку викладені в статті 4 Закону, згідно з якою:
"Незалежність судового експерта та правильність його висновку забезпечуються:
- процесуальним порядком призначення судового експерта;
- забороною під загрозою передбаченої законом відповідальності втручатися будь-кому в проведення судової експертизи;
- Судовий захист патентовласникiв
- Судовий збір його переваги та недоліки
- Судовий процес
- Судовий розгляд справ
- Судовий розгляд цивільних справ
- Судові витрати
- Судові витрати Судові штрафи
- Судова система України
- Судова система України
- Судовая гидроакустическая аппаратура
- Судовая система отопления
- Судовая эксплуатация
- Судове доказування
- Судове управління на регіональному рівні
