Ирина Эланс

Автор который поможет с любыми образовательными и учебными заданиями

Судовий розгляд цивільних справ

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

юридичний факультет

Кафедра правосуддя

РЕФЕРАТ

з курсу «Актуальні проблеми цивільного права України»

на тему:

«Судовий розгляд цивільних справ.»

студентки

1 курсу магістратури 7 групи

Ясельської Наталії Михайлівни

Київ 2011

ПЛАН

Вступ……………………………………………………………………………….3

Погляди вчених на поняття судового розгляду цивільних справ……….4
Порядок судового розгляду:……………………………………………….5

2.1)підготовча частина;…………………………………………………….5

2.2)розгляд справи по суті;………………………………………………...8

2.3)судові дебати;………………………………………………………….11

2.4)ухвалення судового рішення………………………………………… 13

Висновок…………………………………………………………………………. 16

Список використаної літератури……………………………………………….. 17

ВСТУП

Основною стадією цивільного процесу, в якій суд розглядає справу по суті, досліджує докази, встановлює фактичні обставини, з'ясовує права та обов'язки сторін і ухвалює судове рішення, є судовий розгляд. Його належна організація та проведення по кожній справі у чіткій відповідності та при суворому дотриманні норм цивільного процесуального права - найважливіша умова ухвалення законного і обґрунтованого рішення.

Для виконання завдання цивільного судочинства (ст. 1 ЦПК) цивільне процесуальне законодавство встановлює суворий порядок розгляду і вирішення цивільних справ судом, при якому послідовність вчинення процесуальних дій та дотримання процесуальної форми являються обов'язковими і відображають дію всіх принципів цивільного процесу, особливо диспозитивності, змагальності, безпосередності, усності, гласності тощо.

Завдяки дії принципу гласності по результатам діяльності суду в цій стадії суспільство оцінює стан законності при здійсненні правосуддя.

Точне і неухильне додержання і застосування норм матеріального і процесуального законодавства при розгляді і вирішенні цивільних справ є гарантією їх правильного, справедливого і швидкого вирішення з метою захисту і охорони суспільного ладу і державності України, прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб всіх форм власності, подальшого зміцнення законності і правопорядку та виховання громадян і посадових осіб у дусі неухильного виконання законів і поважання прав і свобод, честі і гідності інших людей.

Погляди вчених на поняття судового розляду цивільних справ.

Загалом, в науці цивільного процесуального права судовий розгляд визначають як інститут цивільного процесуального права і як стадію цивільного процесу.

На думку Ю.С.Червоного судовий розгляд як інститут цивільного процесуального права - це систем норм, що регулюють відносини між судом, особами, які беруть участь у справі, та іншими учасниками процесу, діяльність суду, осіб які беруть участь у справі, та інших учасників процесу, спрямована на розгляд та вирішення по суті цивільно-правового спору та справ наказного та окремого провадження.

А безпосередньо під стадією судового розгляду Червоний розуміє систему процесуальних дій суду та інших учасників процесу, спрямована на розгляд і вирішення по суті цивільно-правового спору.¹

Підтримуючи думку Червоного, С.І. Чорнооченко виділяє судовий розгляд як інститут та як стадію. Судовий розгляд як інститут цивільного процесуального права – це система норм, що регулюють суспільні відносини між судом та іншими учасниками процесу і діяльність суду та інших учасників процесу, спрямовану на розгляд і вирішення цивільно-правових спорів, справ з адміністративних правовідносин, справ, пов’язаних зі здійсненням виборчих прав громадян, і справ окремого провадження.

Судовий розгляд, як стадія цивільного процесу, на думку Чорнооченко, це система процесуальних дій суду та інших учасників процесу, спрямована на розгляд і вирішення цивільно-правового спору, справ, що виникають з адміністративних правовідносин, справ, пов’язаних зі здійсненням виборчих прав громадян, і справ окремого провадження.²

Не зважаючи на таке широке тлумачення судового розгляду С.В.Васильєв визнає судовий розгляд лише як одну із основних стадій цивільного процесу, у ході якої відбувається розгляд і вирішення справи по суті.³

Цієї ж думки притримується і С.Я.Фура, вказуючи, що це стадія цивільного процесу, яка являє собою сукупність процесуальних дій та інших учасників процесу щодо розгляду справи по суті та ухвалення судом законного та обґрунтованого рішення.⁴

М.К.Треушніков взагалі розглядає судовий розгляд як «основную стадию граджданского процесса, где с наибольшей полнотой проявляются все принципы гражданского судопроизводства ».⁵

2. Порядок судового розгляду.

У відповідності зі встановленою законом процедурою розгляду і вирішення цивільної справи стадія судового розгляду цивільної справи складається з кількох відносно самостійних етапів процесуальної діяльності (частин, підстадій), що поступово змінюють одне одного. Кожен етап судового розгляду має своє призначення, що повинно враховуватись всіма учасниками процесу.

Всього виділяють чотири етапи-частини: підготовча частина; розгляд справи по суті (дослідження обставин справи); судові дебати: ухвалення і проголошення рішення.

2.1.Підготовча частина

Специфічну роль відіграє підготовча частина судового засідання, де нібито підводиться попередній підсумок процесуальної діяльності в стадії підготовки справи і створюються необхідні умови для належного здійснення наступної діяльності з вирішення справи по суті. Як зазначає С.В.Васильєв «У даній, допоміжній стосовно розгляду справи по суті, частині судового засідання необхідно виділяти як мінімум два відносно самостійні процесуальні завдання:

з'ясування наявності або відсутності умов, необхідних для забезпечення правильного вирішення справи в даному судовому засіданні. Саме на це безпосередньо спрямовані вимоги закону, що передбачають здійснення процесуальних дій: по перевірці явки учасників процесу і вирішення питання про розгляд справи при неявці кого-небудь із них; по з'ясуванню наявності згоди на розгляд справи суддею одноособово; з вирішення питання про відводи; про відкладення розгляду справи і правила такого відкладення (ст. 160, 162, 166, 169, 170 ЦПК).
створення необхідних умов для всебічного, повного та об'єктивного дослідження доказів у справі в даному судовому засіданні для здійснення судочинства на основі змагальності і рівноправності сторін. На це насамперед спрямовані вимоги закону, що регламентують процесуальні дії: по видаленню свідків, що з'явилися, із залу засідання суду; по роз'ясненню учасникам розгляду справи їхніх процесуальних прав і обов'язків; з розгляду судом заяв і клопотань осіб, які беруть участь у справі (ст. 164,165, 167, 168, 171, 172 ЦПК).»⁶

Невиконання кожного із цих завдань може привести до порушення прав і законних інтересів суб'єктів процесу, вплинути на результат вирішення справи, відстрочити винесення законного та обґрунтованого рішення. Сказане означає, що виконання вказаних завдань необхідно для забезпечення правильного та своєчасного вирішення справи. Саме в цьому полягає мета всієї сукупності процесуальних норм і суть сформульованих у них вимог, що встановлюють права та обов'язки учасників розгляду і вирішення справи в підготовчій частині судового засідання.⁷

Справи в суді першої інстанції, як правило, розглядаються одноособово суддями. Під час одноособового розгляду справи в суді першої інстанції головуючим є суддя, який розглядає справу. Головуючий керує ходом судового засідання, забезпечує дотримання послідовності і порядку вчинення процесуальних дій, здійснення учасниками цивільного процесу їх процесуальних прав і виконання ними обов'язків, спрямовує судовий розгляд на забезпечення повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин справи, усуваючи із судового розгляду все, що не має істотного значення для вирішення справи (ч. 2 ст.160 ЦПК).

Сторони, які не бажають взяти особисту участь у судовому засіданні, вправі просити суд про розгляд справи за їх відсутності. Заяву про це як позивач, так і відповідач можуть подати до суду у письмовому виді або заявити про це в судовому засіданні, коли справа відкладається або провадження по ній припиняється. Усна заява сторони заноситься в журнал судового засідання.

Цивільний процесуальний кодекс (ч.4 ст. 169, ст. 224 ЦПК) встановлює, що розгляд справи за відсутності відповідача, належним чином повідомленого про дату судового засідання, можливо у випадках, коли: 1) суд не має повідомлень про причину неявки відповідача; 2) суд визнає причини неявки відповідача неповажними; 3) наявність у справі достатніх матеріалів про права і взаємовідносини сторін; 4) на думку суду, відповідач навмисно затягує розгляд справи (наприклад, ухиляється від одержання повісток; повідомляє суду причини неявки, які не відповідають дійсності; знищує наявні у нього докази, що приводить до зупинення провадження у справі); 5) згода позивача.

У разі зміни позивачем предмета або підстави позову, зміни розміру позовних вимог суд відкладає судовий розгляд для повідомлення про це відповідача (ч.З ст. 224 ЦПК).

Можна виділити основні процесуальні дії, які припустимі в підготовчій частині судового розгляду:

— головуючий відкриває судове засідання і оголошує, яка справа підлягає розгляду (ч.1 ст.163 ЦПК);

— суд встановлює особи тих, хто з'явився, а також перевіряє повноваження представників (ч.3 ст.163 ЦПК);

— перекладачеві, якщо він залучається до розгляду по справі, роз'яснюються його права та обов'язки; крім того, його попереджають про кримінальну відповідальність за завідомо неправильний переклад і за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків. Головуючий приводить перекладача до присяги (ст.164 ЦПК);

— свідки видаляються із залу судового засідання у відведені для цього приміщення (ч.1 ст.165 ЦПК);

— головуючий оголошує склад суду, а також прізвища експерта, перекладача, спеціаліста, секретаря судового засідання і роз'яснює особам, які беруть участь у справі, право заявляти відводи (ч.1 ст.166 ЦПК);

— головуючий роз'яснює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, про що зазначається в журналі судового засідання (ст.167 ЦПК);

— розгляд судом заяв і клопотань осіб, які беруть участь у справі (ст. 168 ЦПК);

— за наявності підстав розглядається питання про відкладення розгляду справи (ст.169 ЦПК);

— головуючий роз'яснює експертові його права та обов'язки і попереджає експерта під розписку про кримінальну відповідальність за завідомо неправильний висновок і за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків. Головуючий приводить експерта до присяги (ст.171 ЦПК).

Розгляд справи по суті.

Наступним етапом стадії розгляду цивільної справи в суді першої інстанції, що у законі названий розглядом справи по суті, є дослідження обставин справи. Ця частина судового засідання, безсумнівно, є основною, оскільки саме тут за участю всіх суб'єктів процесу в умовах змагальності і рівноправності сторін досліджуються і аналізуються фактичні обставини справи. Помітно виділяється вона і за обсягом, а також характером процесуальних дій, які вчиняє суд і інші учасники розгляду та вирішення справи. "Найбільш наочно і повно проявляють свою дію в цій основній частині судового розгляду і всі принципи цивільного судочинства .⁸

При розгляді справи по суті суд виконує три основні завдання:

визначення обсягу і меж дослідження обставин справи в судовому засіданні. На його виконання спрямовані вимоги процесуального закону: про обов'язок суду почати розгляд справи доповіддю головуючого; про здійснення ним дій по з'ясуванню даних про те, чи підтримує позивач свої вимоги, чи визнає відповідач вимоги позивача (ст. 173 ЦПК);
виявлення наявності або відсутності підстав для припинення провадження по справі в стадії судового розгляду, пов'язаних диспозитивними розпорядницькими діями суб'єктів спірних правовідносин. На його виконання спрямовані положення закону, що зобов'язують головуючого зробити процесуальні дії по з'ясуванню, чи не має наміру позивач відмовитися від своїх вимог і чи не бажають сторони закінчити справу мировою угодою (ст. 173,174 ЦПК).

Визнання позову відповідачем і мирова угода сторін дозволяє найбільш економічним і безконфліктним способом вирішити існуючий у суді спір і найбільш повно реалізувати цільові настанови цивільного судочинства, тому роз'ясненню прав на здійснення таких розпорядницьких дій необхідно приділяти серйозну увагу, і доцільно це робити саме при з'ясуванні наявності в сторін відповідного волевиявлення. Іноді позивач не бажає закінчити справу мировою угодою через побоювання бути обманутим відповідачем, суддя ж при роз'ясненні процесуальних прав не завжди акцентує увагу сторін, що умови затвердженої судом угоди фіксуються в ухвалі, яка, як і рішення, при необхідності може бути виконана примусово.

3) дослідження доказів у справі, що входить у структуру цивільного процесуального доказування. У його структуру також включаються дії по визначенню предмета доказування, збиранню, поданню, оцінці доказів. При нормальному розвитку процесу перші три елементи доказування повинні здійснюватися при підготовці справи до судового розгляду, дослідження доказів здійснюється в стадії судового розгляду при розгляді справи по суті, остаточну оцінку доказам суд дає в нарадчій кімнаті при винесенні рішення.

Однак у такій послідовності процесуальних дій по доказуванню є певна умовність. Прогалини в стадії підготовки по визначенню предмета доказування, збиранню і поданню доказів заповнюють у стадії судового розгляду, а попередня їх оцінка здійснюється не тільки в нарадчій кімнаті, але і в стадії підготовки, а також протягом усього судового засідання.

Всі названі елементи перебувають у тісному взаємозв'язку і характеризуються внутрішньою єдністю, оскільки вся діяльність по судовому доказуванню спрямована на досягнення однієї процесуальної мети. Такою метою є правильне встановлення фактичних обставин справи. Саме на це спрямовані всі процесуальні дії і правовідносини, що складаються при судовому доказуванні в стадії підготовки справи до судового розгляду і при розгляді та вирішенні справи по суті.

Суди також напрацьовують практику і мають право у необхідних випадках «наштовхнути» сторону в процесі на вибір тієї або іншої позиції в справі. Тому незважаючи на те, що в цивільному процесуальному законодавстві відсутня пряма вказівка на обов'язок суду активно діяти в доказовій діяльності, не можна розглядати роль суду в процесі як пасивного спостерігача за змаганням сторін .

Суд може відкласти розгляд справи у випадках, передбачених у ЦПК, а також у разі неможливості розгляду справи у зв'язку з необхідністю заміни відведеного судді або залучення до участі в справі інших осіб (ст. 191 ЦПК). При цьому варто враховувати, що у разі відкладення розгляду справи свідки, які з'явилися, допитуються, якщо в судовому засіданні присутні всі особи, які беруть участь у справі. Повторний виклик свідків у такому випадку допускається лише за мотивованим рішенням суду .

Розгляд справи по суті може складатися з наступних послідовно вчинених процесуальних дій:

розгляд починається доповіддю головуючого, після чого з'ясовується, чи підтримує позивач свої вимоги, чи визнає відповідач вимоги позивача та чи не бажають сторони укласти мирову угоду або звернутися для вирішення спору до третейського суду (ч.1 ст.173 ЦПК);
після доповіді у справі суд заслуховує пояснення позивача та третьої особи, яка бере участь на його стороні, відповідача та третьої особи, яка бере участь на його стороні, а також інших осіб, які беруть участь у справі (ч.1 ст.176 ЦПК);
суд установлює порядок з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, і порядок дослідження доказів, якими вони обґрунтовуються. Порядок дослідження доказів визначається судом залежно від змісту спірних правовідносин і в разі потреби може бути змінений (ст.177 ЦПК);
суд допитує свідків, оголошує показання свідків (ст. 180-184 ЦПК);
досліджуються письмові докази (ст.185 ЦПК);
оголошується і досліджується зміст особистих паперів, листів , записів телефонних розмов, телеграм та інших видів кореспонденції (ст.186 ЦПК);
досліджуються речові докази (ст.187 ЦПК);
відтворюються звукозаписи, демонструються відеозаписи і провадиться їх дослідження (ст. 188 ЦПК);
досліджуються висновки експерта (ст.189 ЦПК);
під час дослідження доказів суд може скористатися усними консультаціями або письмовими роз'ясненнями (висновками) експертів (ст. 190 ЦПК).

Судові дебати.

Після закінчення розгляду справи по суті суд переходить до заслуховування судових дебатів. Як зазначає Шакитько Р.В судові дебати – це один із проявів принципу змагальності судового розгляду, оскільки вони дають можливість його учасникам активно відстоювати свої законні інтереси, сприяють формуванню внутрішнього переконання суддів на основі всебічного аналізу всіх обставин справи.

У судових дебатах особи, які беруть участь у справі , викладають свої власні міркування стосовно оцінки доказів, дають особисту правову оцінку обставин і правовідносин сторін, обґрунтовують свою позицію у справі та висловлюють думки щодо можливості задоволення заявлених вимог, тобто підбивається підсумок дослідження фактичних обставин справи і доказів.-вказує Д.Луспеник.⁹

У свою чергу Фурса С.Я визнає судові дебати – як одну з під стадій судового розгляду, яка складається з промов сторін та інших осіб, які беруть участь у судовому засіданні.¹⁰

Процедура судових дебатів допомагає суду з різних позицій проаналізувати досліджені обставини справи, зіставити різні точки зору щодо оцінки доказів, прав та обов'язків учасників спірних правовідносин, а також закону, що підлягає застосуванню, сформувати своє внутрішнє переконання із цих питань. Отже, завданням даної частини судового розгляду є надання допомоги суду щодо правильного встановлення фактичних обставин справи і вірної юридичної кваліфікації спірних правовідносин.¹¹

У судових дебатах виступають з промовами особи, які беруть участь у справі. У цих промовах можна посилатися лише на обставини і докази, досліджені в судовому засіданні.

У судових дебатах спочатку надається слово позивачеві та його представникові. Треті особи без самостійних вимог виступають у судових дебатах після особи, на стороні якої вони беруть участь. Третя особа, яка заявила самостійні позовні вимоги щодо предмета спору, та її представник у судових дебатах виступають після сторін. За клопотанням сторін і третіх осіб у судових дебатах можуть виступати лише їхні представники.

Органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, виступають у судових дебатах першими. За ними виступають особи, в інтересах яких відкрито провадження у справі.

Суд не може обмежувати тривалість судових дебатів певним часом. Головуючий може зупинити промовця лише тоді, коли він виходить за межі справи, що розглядається судом, або повторюється. З дозволу суду промовці можуть обмінюватися репліками. Право останньої репліки завжди належить відповідачеві та його представникові (ст.193 ЦПК).

Якщо під час судових дебатів виникає необхідність з'ясування нових обставин, що мають значення для справи, або дослідження нових доказів, суд постановляє ухвалу про повернення до з'ясування обставин у справі. Після закінчення з'ясування обставин у справі та перевірки їх доказами судові дебати провадяться в загальному порядку (ст. 194 ЦПК).

Ухвалення судового рішення.

Це завершальна частина судового розгляду, у якій остаточно підводяться підсумки судового розгляду, вирішується цивільно-правовий спір між сторонами.

Як зазначає Ю.С.Червоний ухвалення судового рішення - найвідповідальніший момент у діяльності суду, який розглядає справу: у цій частині судового засідання підбивається підсумок всього судового розгляду.¹²

Завдання суду на даному етапі судочинства будуть полягати в правильному встановленні фактичних обставин справи на основі оцінки досліджених у судовому засіданні доказів, вірної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, ухвалення рішення по суті спору із приведенням вичерпних мотивів його прийняття, доведення рішення до відомості присутніх у залі судового засідання. Виконання цих завдань є засобом досягнення цілей правильного та своєчасного вирішення справи, і ці цілі будуть спеціальним об'єктом групи процесуальних правовідносин, які складаються при винесенні і оголошенні рішення.¹³

У відповідності зі ст.195 ЦПК після судових дебатів суд виходить до нарадчої кімнати (спеціально обладнаного для прийняття судових рішень приміщення) для ухвалення рішення, оголосивши орієнтовний час його проголошення.

Якщо під час ухвалення рішення виникає потреба з'ясувати будь-яку обставину шляхом повторного допиту свідків або вчинення іншої процесуальної дії, суд, не ухвалюючи рішення, постановляє ухвалу про поновлення судового розгляду. У цьому випадку розгляд справи проводиться виключно в межах з'ясування обставин, що потребують додаткової перевірки.

Після закінчення поновлення розгляду справи суд залежно від його результатів відкриває судові дебати з приводу додатково досліджених обставин і виходить до нарадчої кімнати для ухвалення рішення або, якщо вчинення необхідних процесуальних дій у даному судовому засіданні виявилося неможливим, постановляє ухвалу про відкладення розгляду справи чи оголошує перерву.

Під час ухвалення судового рішення ніхто не має права перебувати в нарадчій кімнаті, крім складу суду, який розглядає справу. Під час перебування в нарадчій кімнаті суддя не має права розглядати інші судові справи. Судді не мають права розголошувати хід обговорення та ухвалення рішення у нарадчій кімнаті (ст.196 ЦПК).

1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані (пропущений строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;

3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;

4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин;

5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити;

6) як розподілити між сторонами судові витрати;

7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;

8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову

(ст.214 ЦПК).

Суди ухвалюють рішення іменем України негайно після закінчення судового розгляду.

Рішення суду ухвалюється, оформлюється і підписується в нарадчій кімнаті суддею, а в разі колегіального розгляду — суддями, які розглядали справу.

У виняткових випадках, залежно від складності справи складання повного рішення може бути відкладене на строк не більше ніж п'ять днів з дня закінчення розгляду справи, але вступну і резолютивну частини суд повинен проголосити в тому самому засіданні, в якому закінчився розгляд справи. Проголошені вступна і резолютивна частини рішення мають бути підписані всім складом суду і залучені до справи.

Ухвали суду, які оформлюються окремим процесуальним документом, постановляються в нарадчій кімнаті, інші ухвали суд може постановити, не виходячи до нарадчої кімнати (ст.209 ЦПК).

Рішення суду або його вступна та резолютивна частини проголошуються негайно після закінчення судового розгляду і прилюдно, крім випадків, установлених ЦПК. Головуючий роз'яснює зміст рішення, порядок і строк його оскарження. У разі проголошення у судовому засіданні тільки вступної та резолютивної частин судового рішення суд повідомляє, коли особи, які беруть участь у справі, зможуть ознайомитися з повним рішенням суду.

Судовий розгляд цивільних справ 📙 Реферат → 🆔 270000