Суспільна свідомість, її рівні та форми

РЕФЕРАТ

на тему: Суспільна свідомість, її рівні та форми

ЗМІСТ

ВСТУП

Суспільна свідомість це дуже багатогранний і динамічний процес, що підтримується активністю кожної індивідуальної свідомості. Суспільна свідомість містить у собі стійкі уявлення, пов’язані з певною системою норм і принципів, теорії, що намагаються підсумувати та своєрідно поєднати особливості різних сторін громадського життя. Необхідно мати на увазі, що суспільна свідомість утворилася не через деякий час після виникнення громадського буття, а одночасно і в єднанні з ним. Без суспільної свідомості суспільство просто не могло б виникнути і повноцінно розвиватися.

У той же час з виникненням суспільства відбувається не тільки помітне ускладнення системи почуттів та емоцій, але і їх піднесення на якісно нову ступінь розвитку. У людини природні емоції, від початку успадковані від тварин, набувають олюдненого характеру. Така якісна зміна емоцій і почуттів у людини пов’язана з утворенням нових соціальних умов життя і нового, діяльно-перетворюючого ставлення людини до дійсності. Таким чином виникає суспільна свідомість.

З’ясування  особливостей і структури суспільної свідомості в умовах становлення сучасного інформаційного суспільства є необхідною передумовою формування цілісного уявлення про буття соціуму в нових реаліях сьогодення.

Основною властивістю суспільної свідомості є те, що вона у своєму впливі на буття оцінює його, розкриває його потаємну суть, прогнозує, через практичну діяльність людей перетворює його тощо. А тому суспільна свідомість певної ери може не тільки відбивати буття, але й активно сприяти його перетворенню. Саме в цьому і полягає та історично сформована функція суспільної свідомості, яка робить її необхідним і реально існуючим елементом будь-якого суспільного устрою.

1. Поняття суспільної свідомості. Структура і типологія

У сучасній науці  існують різноманітні точки зору на сутність, функції та особливості прояву суспільної свідомості, що дозволить нам повноцінно показати її роль у функціонуванні правового суспільства.

Так відповідно до Філософського енциклопедичний  словника, свідомість суспільна - термін, що означає сукупність всіх свідомих актів і зміст свідомості, що притаманні кожному члену людської групи (коли мова йде про групову свідомість) або взагалі всім людям (коли мова йде про «свідомість взагалі» - або «надіндивідуальну свідомість»). [1, с. 337]

Дещо інше розуміння суспільної свідомості пропонує Ю.В. Осічнюк. На його думку, суспільна свідомість — це виражене в логічній, понятійній формі і закріплене в мові усвідомлення людиною сутності світу свого буття і своєї сутності, свого місця у світі, ставлення до нього і до себе, можливостей його пізнання і перетворення. Свідомість як усвідомлення буття є, з однієї сторони, відображенням об'єктивної дійсності в голові людини і є об'єктивною за своїй змістом, а з другої сторони - містить у собі момент суб'єктивного ставлення людини до світу, оцінку людиною тих чи інших явищ дійсності. Усвідомлення, отже, виступає як виявлення активного відношення людини до дійсності. [2, с. 112]

Більшість фахівців, що працюють з таким поняттям як суспільна свідомість, представляє її у вигляді сукупності ідеальних образів, а саме: понять, ідей, поглядів, уявлень, почуттів, переживань, настроїв, що виникають у процесі відображення соціальним суб’єктом навколишнього світу, зокрема суспільної свідомості. Інакше кажучи, суспільна свідомість – це розуміння дійсності відповідними соціальними групами або суспільством у цілому на даному етапі їх розвитку.

На переконання  О.Г. Данильяна суспільна свідомість є самостійним духовним утворенням, що існує не емпірично, а як філософська категорія, що позначає особливість соціальних суб’єктів відображати суспільне буття як реальний процес життя людей. Суспільна свідомість і суспільне буття – найбільш загальні категорії, які використовують для виявлення того, що є переважно визначальним, таким, яке визначається в суспільному житті, за цими межами їх протиставлення не має сенсу. Ідеальні, духовні компоненти невідривно вплетені, пронизують суспільне життя. Суспільна свідомість – частка суспільного буття, а саме буття є суспільним, оскільки в ньому функціонує суспільна свідомість. [2, с. 263-264]

Інакше кажучи, спрямованість і характер ставлення особистості до умов свого буття зумовлено передусім спрямованістю і характером її потреб і інтересів. Потреби, що виникають як стан, що виражає протиріччя між необхідністю існування, функціонування і обмеженістю внутрішніх можливостей її забезпечення, віддзеркалюються в голові особистості в почутті незадоволеності, що у свою чергу зумовлює необхідність пошуку об’єкта, засобів, умов для вирішення цієї розбіжності.

Натомість вияв і здійснення, задоволення життєвих потреб людини, їх відтворення реалізується в її безпосередньому взаємозв’язку з умовами існування. Притому, цей зв’язок виражається як щодо природи, так і щодо суспільного життя. Поряд з тим, задоволення всіх потреб зумовлюється не тільки безпосереднім зв’язком особи з дійсністю, але й опосередкуванням їх задоволення у процесі матеріального виробництва і системою складних суспільних відносин. Отже, можна сказати, що саме потреби й інтереси визначають характер і спрямованість ставлення особи до навколишнього світу, і саме той кут зору, під яким людина сприймає його. Тому усвідомлення людиною цього взаємозв’язку виявляється, з одного боку, як усвідомлення своїх потреб і інтересів, а з іншого - як усвідомлення самої дійсності, її суті, умов задоволення своїх потреб та умов забезпечення життєдіяльності.

Підсумовуючі  викладене, суспільна свідомість виникає як результат залежності життєдіяльності людини від соціальних умов життя, як реалізація потреби в новому виді орієнтації. Або інакше, свідомість – це результат, продукт суспільного буття.

Суспільна свідомість складається з надзвичайно динамічної структури, що, у свою чергу, зумовлена структурою суспільного буття.

Дуже помітне місце у структурі суспільної свідомості припадає носіям суспільної свідомості. Розділяють масову, колективну та індивідуальну свідомість. Масова свідомість — це рівень суспільної свідомості, суб’єктами якої виступають великі людські спільноти, що становлять більшість населення. Масова свідомість виникає на ґрунті єдності соціально-економічних, ідейно-політичних і культурно-етнічних умов життя багатьох людей і включає найпоширеніші, типові уявлення, погляди, прагнення, ідеали, настрої та емоції, звичаї і традиції, що формуються в процесі духовно-практичного освоєння світу і безпосередньо вплетені в повсякденну практичну діяльність. Масова свідомість є інтегруючим виявом взаємодії індивідуального і групового рівнів суспільної свідомості. Вона формується під впливом науково-теоретичної і буденної свідомості, ідеології й соціальної психології. Масова свідомість виступає безпосередньо спонукальною силою соціальних дій мас, їхньої соціально перетворюючої діяльності.

Аналізувати структуру суспільної свідомості необхідно за двома аспектами: гносеологічний (пізнавальний) та соціологічний. За гносеологічними (пізнавальними) атрибутами і властивостями відображення суспільного буття можна виокремити два рівні суспільної свідомості: буденний і теоретичний.

Соціологічний аспект розкриває момент діяльності суспільної свідомості, що не відокремлений від тієї системи відношень, у якій ця діяльність здійснюється. У цьому плані суспільна свідомість підрозділяється за сферами і представлена соціальною психологією та ідеологією. Крім цих елементів, особливо виділяють форми суспільної свідомості, які є формами пізнання дійсності і разом з тим духовно-практичними формами усвідомлення світу і людини.

Розглянемо  ці елементи суспільної свідомості детальніше у наступних розділах реферату.

2. Рівні суспільної свідомості

Як вже було зазначено, у сучасній філософії  вирізняють два рівні суспільної свідомості: буденний і теоретичний.

Буденний рівень суспільної свідомості являє собою відображення дійсності в межах повсякденного життя. Часто буденну свідомість називають здоровим глуздом. Буденна свідомість формується стихійно, в процесі безпосереднього життя. Вона включає накопичені впродовж віків емпіричні знання, норми й зразки поведінки, уявлення, традиції. Це є розрізнені і несистематизовані уявлення і знання про явища, що лежать на поверхні життя і тому не потребують обґрунтування і доведення.

Теоретичний же рівень суспільної свідомості виходить за межі емпіричних умов буття людей і виступає у вигляді певної системи поглядів. Він прагне проникнути в суть явищ об’єктивної дійсності, розкрити закономірності їхнього розвитку функціонування. Тільки теоретична свідомість може виявляти закономірні тенденції і складну діалектику розвитку суспільного життя у всій його складності і багатогранності. Творцем теоретичних знань є відносно незначна професійно підготовлена частина суспільства – так звана наукова інтелігенція.

Аналізуючи вплив суспільної свідомості на розвиток сучасного правового  суспільства, слушно відповісти на питання: чи потрібна буденна свідомість при наявності теоретичної? Так, я вважаю, що потрібна. Теоретична свідомість здатна видозмінювати, модифікувати, окультурювати повсякденну свідомість. Але хоч як би не розвивалися знання, наука, буденна свідомість завжди буде необхідна. Проте абсолютизація буденної свідомості веде до виникнення ілюзій і помилок у суспільній свідомості. Важливо, щоб науки, зокрема суспільні, залишалися на теоретичному рівні, щоб наукові поняття не підмінювались буденними, спрощеними поняттями і уявленнями, оскільки в цьому разі система знань втрачає свій науковий статус.

3. Форми суспільної свідомості

Розглянемо  тепер соціологічний аспект структури  суспільної свідомості. За цим аспектом у структурі суспільної свідомості визначають дві сфери – суспільну  психологію і ідеологію. Суспільна психологія – це сукупність соціальних настроїв і почуттів, звичаїв, традицій і громадської думки, які складаються стихійно, у процесі повсякденного життя суспільства. Суспільна психологія здійснює регулятивну функцію безпосереднього життя людей. У ній відбиваються психологічні риси і почуттєві стани соціальних груп і суспільства взагалі. Можна говорити про особливості національної, класової психології, психології релігійних груп тощо.

Суспільна психологія з її емоційною забарвленістю відіграє важливу роль у суспільних рухах, спонукаючи їх до різноманітного роду дій. Тому державним діячам, політичним партіям, політикам важливо вивчати настрої людей, прогнозувати їхню реакцію на ті чи інші події.

Ідеологія – це система  поглядів, ідей, теорій, принципів, що відображають суспільне буття крізь призму інтересів, ідеалів, мети соціальних груп, класів, нації, суспільства. Ідеологія так само, як і суспільна психологія, спрямована на регулювання суспільних відносин. [3, с. 265]

Необхідно вміти відрізняти ці поняття, між ними існує єдність і взаємодоповнення. Слід зазначити, що механізм взаємодії суспільної психології та ідеології функціонує на основі закономірностей, що виявляються в якості стійких взаємозв’язків між елементами цього механізму.

У структурі суспільної свідомості провідне місце належить її формам. Форми суспільної свідомості – це відносно самостійні, більш або менш систематизовані за рівнем духовні утворення, що відображають певні сторони об’єктивного світу та суспільного буття.

Будь-яка з форм суспільної свідомості відображає світ у всій його цілісності, але відповідно до своєї специфіки і свого призначення. Виокремлюють такі форми суспільної свідомості, як: політична, правова, моральна, естетична, релігійна, філософська, наукова тощо.

Певної ознаки, за якою можна було б відрізняти одну форму суспільної свідомості від інших, не існує. В той же час формам суспільної свідомості властиві не тільки відмінності, їм притаманні і спільні риси. Усі форми мають один об’єкт відображення – матеріальне життя суспільства, суспільне буття; всі вони виступають як окремі види єдиного духовного комплексу – суспільної свідомості; всі складаються і функціонують на обох рівнях(за винятком наукової свідомості): і буденному, і теоретичному(на теоретичному рівні вони виявляються більш виразно). Всі форми перебувають у взаємозв’язку, взаємопроникають і взаємозбагачуються. [5, с. 347-348]

У кожному сучасному  суспільстві надзвичайно важливою формою суспільної свідомості є політична свідомість. Політична свідомість – це сукупність ідей, поглядів, вчень, політичних установок, що відображають соціально-групові, класові відносини в суспільстві, центром яких є певне ставлення до влади. Саме поняття влади є ключовим для політичної свідомості. Політична свідомість включає ідеологічний та психологічний аспекти. Ідеологічний аспект пов’язаний з ідеологією як системою поглядів, ідей, що відображають корінні інтереси певних соціальних спільностей, верств, груп тощо. Психологічний аспект пов’язаний з психологією, що ґрунтується на несистематизованих поглядах, почуттях, настроях певних суб’єктів політичних відносин.

О.Г. Данильян з політичною свідомістю тісно пов’язує правову свідомість. Правосвідомість – це сукупність ідей і поглядів відносно правомірності чи неправомірності дій, прав і обов’язків членів суспільства, справедливості чи несправедливості юридичних законів. Правова свідомість забезпечує громадський порядок, регулює суспільні відносини, виходячи із сформульованих і утверджених правовими установами і закладами вимог належної, з точки зору закону, поведінки. Правосвідомість на рівні індивіда є усвідомленням і відстоюванням своїх прав шляхом визначення і дотримання відповідних обов’язків. [3, с. 267]

Право не може регулювати всі без винятку суспільні  відносини, воно регулює лише найважливіші, з точки зору держави, стосунки. Решта суспільних відносин регулюється мораллю (а також звичками, традиціями, ритуалами, громадською думкою, які частково входять у мораль). Моральна свідомість є сумою правил суспільно схваленої поведінки індивідів. Вона охоплює дійсність у формі моральних норм – вимог, яких повинна дотримуватися людина згідно із суспільством і власним уявленням добра і зла. Вимоги моралі не мають підтвердження в певних установах чи закладах. Вони підтримуються громадською думкою, владою звичаїв, установленими нормами, оцінками суспільства і соціальних груп. Моральна свідомість на рівні суспільства – це ті вимоги, які приписуються індивіду і які він повинен виконувати в силу соціального обов’язку.

Потреби людей  у сприйнятті і створенні досконалого, піднесеного, що давало б їм духовну насолоду, викликали до життя мистецтво і естетичну свідомість. Вони виникли, як і інші відносини та форми свідомості, що їм відповідають, на основі суспільно-історичної, передусім виробничої практики людей. Специфіка естетичної свідомості визначається її предметом, художньо-образним способом відображення дійсності і функціями. Естетична свідомість включає смаки, уявлення, думки, ідеали, погляди і теорії, які відображають естетичну цінність предметів і явищ об’єктивної дійсності, а також предметів і явищ, створених самою людиною. Відображення дійсності в естетичній свідомості здійснюється через поняття прекрасного і потворного, піднесеного і підлого, комічного і трагічного. Це відображення здійснюється на ідеологічному і буденно-психологічному рівнях.

Важливу роль у  духовному житті суспільства відіграє релігія і, відповідно, релігійна свідомість. Вона охоплює релігійну ідеологію і релігійну психологію. Релігійна ідеологія являє собою більш чи менш струнку систему релігійних ідей, поглядів на світ. Релігійна ідеологія, як правило, розробляється і розвивається теологами. Суттєве місце в побутовій релігійній свідомості посідає процес релігійного поклоніння або культ, що являє собою найбільш консервативний елемент будь-якої релігії. У ході здійснення такого поклоніння людина зазнає значного і різнобічного духовно-емоційного, психологічного впливу.

Наука як форма  суспільної свідомості спрямована на відображення об’єктивних закономірностей і зв’язків природного і соціального світу. Вона систематизує об’єктивні знання про дійсність інтелектуально-понятійним (раціональним) способом. Результатом і основною її цінністю є істина. Наука має теоретичний і емпіричний (експериментально-дослідний) рівні дослідження і організації знання, спирається на спеціально розроблену систему наукових методів пізнання і доведення знань для людей. [4, с. 391]

4. Маніпулювання суспільною свідомістю

Вочевидь, що у  будь-якій державі, за існування будь-якого  типу політичного режиму є одвічне  і незмінне прагнення правлячої еліти — забезпечити такі думки і поведінку підданих, які вигідні і зручні для неї самої. Хоча засоби досягнення цієї мети змінюються залежно від типу політичного режиму і стратегічного напряму його трансформації, міфологічна складова присутня постійно.

У тоталітарних системах контрольованість поведінки  досягається шляхом відкритого імперативного  впливу, що охоплює всі можливі  засоби — від насильства і прямого  примушення до нав’язування. За таких  умов політичні міфи виступають фундаментом панівної ідеології, сприймаються як єдино правильні суспільні орієнтири, в які суспільство «свято» вірить, тому потреба у маніпулюванні відсутня. У демократичних суспільствах способи впливу на маси є принципово відмінними. Тут збереження чи набуття владних статусів визначається вмінням не примусово, а засобами цивілізованого впливу спрямовувати в потрібне русло людські почуття, думки і бажання, не лише впровадити у масову свідомість певну сукупність політичних міфів, а й виграти своєрідну «міфологічну війну» в інформаційному полі, тому маніпуляція і виступає як домінуючий інструмент та головний засіб соціального впливу і соціального контролю. [7, с. 165]

Актуальність  проблеми зумовлена тими обставинами, що в Україні  паралельно із трансформацією політичного режиму відбувається перехід до нових технологій впливу і контролю за політичною поведінкою мас. Різні модифікації псевдодемократичного режиму, які маємо упродовж періоду незалежності, характеризуються різними поєднаннями прямого і прихованого примушення із чітко вираженою тенденцією до зростання частки останнього.

Основними засоби маніпуляції суспільною свідомістю на думку Ходаківського Є.І. є:

1. Мовні - використання  певних штампів, термінів, ідеологічних  та політичних кліше.

2. Немовні - блокування чи затримання "невигідної" інформації, викладання інформації у сприятливому для себе контексті.

3. Активні - насадження  стереотипів і цінностей.

4. Пасивні - фрагментарність  інформації.

Особливого  значення маніпуляція набуває з  удосконаленням інформаційних технологій, які суттєво розширюють спектр застосування маніпулятивних стратегій і тактик. [6, с. 458]

Сприйняття  повідомлень залежить від номінативного  аспекту подання інформації, оскільки процес номінації є одним із видів  психологічного програмування масової свідомості.

Графічні засоби організації тексту сприяють його чіткій візуалізації та розставляють акценти  повідомлення, підсилюючи його певні  частини. Ці засоби можуть використовуватись  окремо або в поєднанні з іконічними засобами, підсилюючи маніпулятивний потенціал вербальної частини повідомлення. Зображення, що супроводжують текст, посилюють вплив вербальної аргументації завдяки добору іконічних елементів, що відповідає загальній маніпулятивній інтенції адресанта. Цьому також сприяють кольорові виокремлення, які привертають увагу до повідомлення та через властивості кольорів певним чином впливати на психіку людини налаштовують її на конкретне емоційне сприйняття інформації.

Так, ЗМІ використовують мову жестів як засіб маніпулювання  свідомістю адресата, розміщуючи фотографії, яким притаманне певне оцінне значення невербальної поведінки об’єкта (наприклад, усмішка, відкриті долоні, стиснуті кулаки). Як правило, невербальні елементи підтверджують оцінку, що міститься у вербальній частині повідомлення, роблячи її більш ефективною.

ВИСНОВКИ

Проблема суспільної свідомості є однією з найскладніших  і найзагадковіших у сучасній філософії. Найперші складнощі її розуміння та вивчення пов’язані значною мірою з тим, що ми не можемо спостерігати явище суспільної свідомості безпосередньо, чуттєво, не можемо його вимірювати, досліджувати за допомогою різних приладів. Тому впродовж багатьох століть свідомість лишалася таємницею.

На сьогодні стан вивченості проблем визначення та структури суспільної свідомості неоднозначний. Вищенаведені у рефераті компоненти суспільної свідомості становлять підґрунтя для сприйняття й засвоєння основоположних понять та знань про суспільну свідомість.

Вирізняють  два рівні суспільної свідомості – буденний і теоретичний. Буденний рівень - це є розрізнені і несистематизовані уявлення і знання про явища, що лежать на поверхні життя і тому не потребують обґрунтування і доведення. Теоретичний рівень проникає в саму суть явищ об’єктивної дійсності, розкрити закономірності їхнього розвитку функціонування.

У подальшому аналізі  означеної проблеми були розкриті форми  суспільної свідомості – політична, правова, моральна, естетична, релігійна, філософська, наукова.

Ми також  з’ясували, що у сучасному світі маніпулювання суспільною свідомістю стає головним способом підкорення мас правлячою верхівкою. З цього приводу цілком адекватний висновок формулює А. Кольєв: «Зберігається міф усім суспільством, а використовується лише спеціалізованою елітою, яка знає метод його розкодування, що формує міфологічну реальність». [8, с. 49]. За допомогою маніпулювання суспільною свідомістю влада і політики можуть забезпечувати суспільну підтримку навіть таким проектам і намірам, які прямо протилежні інтересам більшості членів суспільства, відволікати увагу від реальних і гострих проблем.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Філософський енциклопедичний словник / ред. кол : В.І. Шинкарук та ін. — К.: Абрис, 2010. — 800 с.
2. Філософія: Навчальний посібник для студентів вузів/ Авторський колектив під керівництвом д-ра філ. наук, проф. Ю. В. Осічнюка, д-ра соціології, проф. В. С. Зубова. — К.: Фірма «Фіта», 1994. — 384 с.
3. Данильян О.Г. Філософія : підручник / О. Г. Данильян, В. М. Тараненко. — Х. : Право, 2010. — 312 с
4. Причепій Є.М. Філософія: підруч. для студ. вищих навч. закл. / СМ. Причепім, A.M. Черюй, Л.А. Чекань. — К. : Академвидав, 2006. — 592 с.
5. Філософія: навч. посіб. / Л.В. Губерський. І.Ф. Надольний, В.П. Андрущенко та ін. ; за ред. І.Ф. Надольного. - 6-те вид., виправл. і доповн. — К.: Вікар, 2006. — 466 с.
6. Ходаківський Є.І., Богоявленська Ю.В., Грабар Т.П. Психологія управління. Навч. посіб. – К.: Центр учбової літератури, 2008. – 608 с.
7. Топалова С.О. «Маніпулювання свідомістю як технологія впровадження політичних міфів» // Вісник Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого. Серія: Філософія, філософія права, політологія, соціологія/ редкол. : А. П. Гетьман та ін. – Х. : Право, 2011. – Вип. 7. – 256 с.
8. Кольев, А. Политическая мифология: реализиция социального опыта/ А. Кольев. — М. : Логос, 2003. — 384 с.