Суспільний лад західноукраїнських земель
1. Суспільний лад західноукраїнських земель
На початку 19 ст. посилився процес обезземелення селян. На підставі нового інвентаря 1819 р. у 1821 р. було уведено новий земельний податок, притому при визначенні приналежності лісів і пасовищ більшість з них були закріплені за поміщиками, що призвело до затяжних судових процесів між селянськими громадами і поміщиками. У 1845 р. панщина становила близько 83%усіх феодальних повинностей, натуральна данина – близько 11%, а чинш - 6%;повинностіпоглинали майже 85%чистого прибутку селянських господарств, що викликало масові селянські заворушення у Галичині у 1846 р., внаслідок чого австрійський уряд був змушений скоротити панщину на 27%, ліквідувати літні допоміжні дні, скасувати возову повинність, розширити права селян на їх земельні наділи.
Для врегулювання повинностей селян, певного обмеження сваволі місцевих феодалів і регламентування відносин між поміщиками і селянами на території Закарпаття імператриця Марія-Терезія (1764-1772) здійснила урбаріальну реформу – було взято на облік усі селянські землі, встановлено розміри земельних наділів, які за якістю поділялись на 5 розрядів. Розмір селянського наділу (телек) становив 8-30 зольдів ріллі і 6-12 зольдів сінокосів чи пасовищ; фактично більшість селян мали 1/2 чи 1/4 телеку. Володільці повних наділів зобов`язувались відпрацювати 52 дні на рік зі своїм тяглом або 104 дні “пішої” панщини; відповідно пропорційно встановлювалась панщина для користувачів частини наділу. Желяри, які мали своє господарство, відпрацьовували 18, а безхатні – 12 днів панщини на рік. Селяни віддавали поміщику 1/9 частину врожаю і несли інші натуральні і грошові повинності. Поза тим, селяни сплачували державні податки і виконували повинності на користь держави, зокрема відбували рекрутчину;у середині 19 ст. військова служба у Закарпатті (Угорщині) була довічною. У 40-х рр. 19 ст. селяни-кріпаки латифундій Закарпаття виконували понад 20 видів панських робіт, притому розміри панщини та інших повинностей значно перевищували передбачені урбаріальною реформою норми.
2. Розвиток права, суди і процес у Галичині, Північній Буковині і Закарпатті
Так, з 1 січня 1812 року в Австрії
був введений у дію новий Цивільний кодекс
(попередній був введений 1792 р.). В його
основу було покладено цивільне право
Пруссії й австрійських земель. Кодекс
складався з 1502 статей і поділявся на три
частини та вступ. Перша частина — про
особисті права; друга — про речові докази;
третя вміщувала постанови, що стосуються
особистих і речових прав. 1904 року була
створена комісія для перегляду кодексу,
але новий кодекс так і не з’явився.
З розвитком капіталістичних відносин
виникла потреба у появі торгового кодексу,
який було прийнято 1862 року (у 1763 р. з’явився
Кодекс вексельного права).
1781 року було прийнято цивільно-процесуальний
кодекс (чинний у Галичині з 1784 р.), доповнення
до якого були поширені 1796 р. на Західну,
а 1807 року — на Східну Галичину. Були введені
в дію окремі положення: адвокатська ординація
1849 року, закон про компетенцію судів 1852
року та ін.
1898 року було введено в дію новий цивільно-процесуальний
кодекс. Він складався з 6 частин і 607 статей.
Головні його ідеї: усність, гласність
і змагальність процесу. Доповненням до
кодексу було “Положення про екзекуції”
1896 року, де йдеться про порядок виконання
судових рішень у цивільних справах.
1768 року — приймається кримінальний кодекс,
який вміщував норми матеріального і процесуального
права (так званий Терезіанський). Процес
з кримінальних справ мав інквізиційний
характер, а система покарань була дуже
жорстокою.
1787 року приймається новий кримінальний
кодекс. За ним смертну кару могли застосовувати
лише надзвичайні суди. Окремо виділялися
політичні злочини, які розглядали адміністративні
органи.
В 1790—1797 рр. у Галичині запроваджується
кримінальний кодекс, підготовлений австрійським
юристом Зонненфельдом. Цікаво, що цей
кодекс проголошується чинним для всієї
Австрії (1808 р.).
1852 року з’являється нова редакція цього
кодексу з новим розподілом: на злочини
і проступки. Запроваджувалася смертна
кара, використовувалося тюремне ув’язнення.
1855 року кодекс був доповнений військовим
кримінальним кодексом.
В Угорщині 1879 року приймається власний
кримінальний кодекс, який поширив свою
дію на Закарпаття.
1912 року був введений у дію військовий
Кримінально-процесуальний кодекс. Військові
суди розглядали, окрім цього, справи на
підставі застарілого Терезіанського
кодексу 1768 р.
У І пол. ХІХ ст. в судоустрої західноукраїнських
земель змін не простежувалося.
У відповідності з Положенням про суд
1649 р. судова влада відокремлювалась і
оголошувалася незалежною. Замість станових
судів, з’являються загальні судові установи:
повітові, повітові колегіальні, окружні
суди і Вищий крайовий суд (у Львові). Вищою
судовою інстанцією в державі були Верховний
суд і касаційний трибунал.
Існували шляхетські суди І-ої інстанції
— земські й міські. Для духовенства —
єпископські суди. Для городян — магістратські.
Для селян — домініальні суди. Судом другої
інстанції для домініальних судів був
комітатський суд.
Спеціальні суди — військові, промислові
і комерційні.
Утворювалися суди присяжних, а для розгляду
дрібних цивільних справ — мирові суди.
За австрійським законодавством суд підпорядковувався
прокуратурі (з 1850 р.), існував інститут
адвокатури (з 1781 р.).
- Суспільний продукт
- Суспільний устрій та державний лад Київської Русі
- Суспільні блага
- Суспільні блага
- Суспільні фінанси
- Суспільні фонди
- Суспільно історичні передумови розвитку культури України в ІІ половині XVII – XVIII ст
- Суррогатные деньги
- Сурс Воины-белорусы на фронтах Великой Отечественной и Второй мировой войн
- Су сапасына қойылатын талаптар
- Су сапасының негізгі көрсеткіштері
- Сусловарочные аппараты в пивоваренном производстве
- Суспільна свідомість, її рівні та форми
- Суспільне виробництво