Суть та форми кредитування підприємств

Міністерство  освіти і науки, молоді та спорту України

Національний  університет водного господарства та природокористування 

Технічний коледж 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Реферат

на  тему: " Суть та форми кредитування підприємств " 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Виконав:

Студент  2 курсу

спец. 5.03050802

"Оціночна  діяльність"

групи 9О-2

Горбалюк  М.С.

Перевірив:

в. Пашечко  О. А. 
 
 
 

Рівне 2011р. 

Зміст

Зміст

Вступ

Розділ 1. Необхідність та сутність кредитування підприємств

1.1 Кругооборот  коштів підприємств та необхідність  залучення кредитів

1.2 Класифікація  кредитів ,що надаються підприємствам

Розділ 2. Кредитування підприємств. Види.

2.1 Комерційне  кредитування підприємств

2.2 Лізингове  кредитування підприємств

2.3 Державне  кредитування підприємств

2.4 Кредитування підприємств за рахунок коштів міжнародних фінансово-кредитних інститутів

Висновки

Список  використаної літератури 
 
 
 
 
 
 
 

     Вступ 

     Кредит  сприяє зміцненню господарської  діяльності підприємств, так як він  є необхідною умовою кругообігу виробничих фондів і фондів обігу. В умовах розширеного відтворення, дає можливість безперервно здійснювати процес обігу і, отже сприяє виробництву і реалізації продукції.

     Завдяки кредитним відносинам відпадає необхідність обов'язкового накопичення власних  коштів і відбувається більш швидке залучення ресурсів в господарський оборот за рахунок економії часу при закупівлі сировини, матеріалів, таке інше. Таким чином сприяючи безперервності відтворювального процесу на підприємстві, кредит поряд з тим є фактором його прискорення. Звісно, кредит не може прямо вплинути на скорочення часу виробництва товарів, так як він має свої об'єктивні межі, обумовлені факторами неекономічного характеру, зокрема технологією виробництва. Його вплив на прискорення процесу відтворення реалізується за рахунок скорочення часу, що витрачається на зміну функціональних форм продукту, що в кінцевому випадку збільшує швидкість обороту фондів.

     Крім  того кредит, в силу своїх стимуляційних  характеристик виступає в якості фактора прискорення відтворювального процесу. Необхідність повернення взятих в тимчасове користування коштів примушує підприємство приймати заходи до підвищення ефективності виробництва і, отже, прискорення відтворювального процесу.

     Ступінь впливу кредиту на швидкість обороту  фондів більш помітна в сфері  обігу, де залучення в оборот кредитних ресурсів дозволяє прискорити платежі і тим самим прямо впливає на скорочення часу обороту.

     Діяльність  підприємства в системі ринкової економіки неможлива без періодичного використання різноманітних форм залучення  кредитів.

     За  допомогою кредитів підприємство, коли йому тимчасово бракує власних коштів, може розрахуватись зі своїми постачальниками.

     Кредити, що їх можуть отримати підприємства, класифікуються за такими ознаками:

     - за кредиторами;

     - за формами та видами;

     - за метою використання;

     - за терміном надання;

     -за  забезпеченням;

     - за порядком надання.

     Кредиторами підприємств можуть бути:

     * банки та спеціалізовані фінансово-кредитні  Інститути (банківський, лізинговий  кредити);

     * підприємства (комерційний кредит);

     * держава (державний кредит, який надається через уповноважені банки);

     * міжнародні фінансово-кредитні установи (відкриття кредитних ліній через  уповноважені банки).

     Використання  різноманітних форм кредитування підприємства прискорює рух грошових і матеріальних ресурсів та сприяє підвищенню ефективності фінансово-господарської діяльності. 

     Розділ 1. Необхідність та сутність кредитування підприємств 

     1.1 Кругооборот  коштів підприємств та необхідність  залучення кредитів 

     Кредит - це форма позичкового капіталу (в грошовій або товарній формах), що надається на умовах повернення і обумовлює виникнення кредитних відносин між тим, хто надає кредит, і тим, хто його отримує.

     Загальноекономічною причиною появи кредитних відносин є товарне виробництво. Основою  функціонування кредиту є рух  вартості у сфері товарного обміну, в процесі якого виникає розрив у часі між рухом товару і його грошовим еквівалентом, відбувається відокремлення грошової форми вартості від товарної. Якщо рух товарних потоків випереджає грошовий, то підприємства - споживачі товарів із настанням моменту плати за них не завжди мають достатні кошти, що може зупинити нормальний процес відтворення. Коли рух грошових потоків випереджає товарні, то на підприємствах нагромаджуються тимчасово вільні кошти.

     Виникає суперечність між безперервним вивільненням грошей у кругообороті оборотних коштів і потребою в постійному використанні матеріальних і грошових ресурсів.

     Таким чином, виникнення і функціонування кредиту пов'язане з необхідністю забезпечення безперервного процесу  відтворення, із тимчасовим вивільненням коштів у одних підприємствах І появою потреби в них у інших. При цьому виникнення кредитних відносин зумовлюється не самим фактом незбігу в часі відвантаження товару і його оплати, а узгодженням між суб'єктами кредитних відносин умови щодо відстрочки платежу шляхом укладання кредитної угоди. Але оборот товарів є не єдиною причиною появи кредитних взаємовідносин. Нині кредитні відносини виникають за будь-якої економічної чи фінансової операції, що пов'язана із заборгованістю одного з учасників такої операції.

     Поряд з об'єктивною основою існують  специфічні причини виникнення і  функціонування кредитних відносин, що пов'язані з необхідністю забезпечення безперервності процесу відновлення.

     Для розвитку кредитних відносин необхідні  певні умови. По-перше, учасники кредитної угоди - кредитор і позичальник, мають бути юридичне самостійними суб'єктами, які матеріально гарантують виконання зобов'язань. По-друге, інтереси суб'єктів кредитної угоди повинні збігатися.

     Для забезпечення всього процесу відтворення необхідно, щоб підприємства мали необхідні оборотні кошти, які вони використовують для придбання оборотних виробничих фондів. Із стадії виробничих запасів оборотні кошти переходять у незавершене виробництво, а потім у готову продукцію. У свою чергу, готова продукція, призначена для продажу, стає товаром і реалізується. Виручка від реалізації поступає на рахунок підприємства.

     За  браком власних оборотних коштів підприємства залучають банківські кредити, кошти інших кредиторів та комерційний (товарний) кредит. Кредит дає змогу доцільніше організувати оборот коштів підприємств, не витрачати значних фінансових ресурсів на створення зайвих запасів сировини й матеріалів.

     У процесі кредитування підприємств  насамперед ураховуються індивідуальні  особливості кругообороту їхніх оборотних коштів. Особливості індивідуального кругообороту коштів підприємств проявляються у розбіжності в часі між вивільненням з обороту вартості в грошовій формі та авансуванням коштів у новий оборот. Такі розбіжності відбуваються, передусім, через сезонність виробництва. Сезонність виробництва зумовлює в одні періоди випереджаюче зростання виробничих витрат порівняно з надходженням коштів і спричиняє додаткову потребу в коштах понад ті, що є в розпорядженні підприємства. В інші періоди витрати виробництва зменшуються або зовсім припиняються, збільшується вихід готової продукції та надходження грошової виручки, частина якої виявляється тимчасово вільною.

     Таке  чергування зростання додаткових потреб у коштах і створення тимчасово  вільних залишків їх на тому самому підприємстві створюють реальну економічну основу для використання кредитів на формування виробничих і оборотних фондів та погашення їх через певний час.

     Взагалі особливості індивідуального обороту  коштів підприємства зумовлюються багатьма об'єктивними і суб'єктивними факторами. До об'єктивних факторів належать:

• галузева належність підприємства;
• характер виробничого процесу;
• сезонність виробництва.

     До  суб 'єктивних факторів належать:

• рівень організації виробництва;
• рівень організації збуту й постачання;
• інші фактори.

     Розрізняють два види кругообороту коштів підприємства: відносно рівномірний і переважно  нерівномірний.

     Перший  вид властивий підприємствам  нафтової, вугільної, металургійної  та інших галузей промисловості. Для підприємств цієї групи характерна відсутність тривалого лагу (періоду) між надходженням і витрачанням коштів.

     Другий  вид характерний для підприємств  легкої, харчової, лісової промисловості, сільськогосподарських підприємств. У них завжди виникає певна  невідповідність між витратами коштів і надходженням коштів від реалізації продукції. У підприємств з нерівномірним кругооборотом коштів додаткова потреба в кредиті пояснюється сезонністю виробництва, значною тривалістю обороту оборотних коштів. Тривалість виробничого циклу може коливатися від кількох днів (виробництво деяких харчових продуктів) до кількох місяців і років (виробництво сільськогосподарської продукції, суднобудування).

     Суб'єктами кредитних відносин можуть бути будь-які  самостійні підприємства. Кредитні відносини характеризуються тим, що їх суб'єктами є дві сторони: одна з них у рамках конкретної кредитної угоди називається кредитором, інша - позичальником. Грошові чи товарно-матеріальні цінності, витрати або виконана робота та надані послуги, щодо яких укладається кредитний договір, є об'єктом кредиту.

     Основними об'єктами короткострокового кредитування в оборотні кошти є:

     - виробничі запаси (сировина, основні  й допоміжні матеріали, запасні  частини, паливо, інструмент);

     - незавершене виробництво та напівфабрикати власного виробництва;

     - витрати майбутніх періодів (сезонні  витрати, витрати на освоєння  випуску нових виробів тощо);

     - готова продукція і товари;

     - платіжні та розрахункові операції  з постачальниками й покупцями.

     На  підприємствах виникає потреба в кредитах під виробничі запаси, якщо їх розміри перевищують власні кошти, тобто якщо створюються наднормативні запаси. Причиною таких можуть бути сезонність завезення, нерівномірна або дострокова поставка матеріальних ресурсів постачальниками та ін.

     Об'єктами довгострокового та середньострокового кредитування є капітальні вкладення, пов'язані з реконструкцією підприємства, його технічним переозброєнням, упровадженням нової техніки, удосконаленням технології виробництва, та інші витрати, що приводять до збільшення вартості основних засобів. До таких кредитів підприємства вдаються, якщо відчувають брак власних коштів, призначених на ці цілі, а саме: прибутку й амортизаційних відрахувань.

     Використання  різноманітних форм кредитування підприємства прискорює рух грошових і матеріальних ресурсів та сприяє підвищенню ефективності фінансово-господарської діяльності.

     Визначаючи  потреби в кредитах, підприємства виходять із загальної потреби у  коштах і наявності таких.

     Потреба підприємства в кредитах під інвестиційні проекти визначається на основі інвестиційної програми за окремими етапами її реалізації та з урахуванням власних джерел фінансування.

     Власні  кошти для фінансування інвестиційних  програм складаються з амортизаційних відрахувань, частини прибутку, яка  спрямовується на реконструкцію, технічне переоснащення, нове будівництво.

     Після проведення розрахунків потреби  підприємства в кредитних ресурсах визначають період їх залучення. Період залучення кредитів - це час з  моменту надання банківського кредиту  до моменту його повного погашення та виплати відсотків за користування. Період залучення кредиту визначається банком. Практика свідчить, що нині в Україні у зв'язку з високою інфляцією цей строк не перевищує З місяців.

     У банківській практиці для визначення розмірів кредиту використовується метод, коли позика видається не в повному обсязі, а за мінусом визначеної частини у відсотках до заявленої величини кредиту. Ця величина для кожного підприємства може бути різною, виходячи з його кредитоспроможності і ступеня ризику кредитування. 

     1.2 Класифікація кредитів, що надаються підприємствам

     Кредити, що їх можуть отримати підприємства, класифікуються за такими ознаками:

     - за кредиторами;

     - за формами та видами;

     - за метою використання;

     - за терміном надання;

     -за  забезпеченням;

     - за порядком надання.

     Кредиторами підприємств можуть бути:

• банки та спеціалізовані фінансово-кредитні Інститути (банківський, лізинговий кредити);
• підприємства (комерційний кредит);
• держава (державний кредит, який надається через уповноважені банки);
• міжнародні фінансово-кредитні установи (відкриття кредитних ліній через уповноважені банки).

     До  видів кредитів належать:

• банківський;
• комерційний;
• державний;
• лізинговий.

     Банківський кредит - це економічні відносини між  кредитором та позичальником з приводу надання коштів банком підприємству на умовах терміновості, платності, повернення, матеріального забезпечення. Банківський кредит надається суб'єктам господарювання всіх форм власності на умовах, передбачених кредитним договором.

     Комерційний кредит - це економічні, кредитні відносини, які виникають між окремими підприємствами.

     Державний кредит - це економічні, кредитні відносини  між державою та суб'єктами господарювання.

     Лізинговий  кредит - це стосунки між суб'єктами господарювання, які виникають за орендування майна (майновий кредит або лізинг-кредит).

     Банківський та державний кредити надаються  підприємствам у грошовій формі, лізинговий та комерційний - у товарній. Банківський та державний кредити  погашаються у грошовій формі  Комерційний кредит також повертається переважно в грошовій формі. У період становлення ринкових відносин можлива його сплата як у товарній, так і у змішаній формах (товарній і грошовій одночасно). Лізинговий кредит може погашатися в грошовій, товарній та змішаній формах.

     Слід  зазначити, що традиційно в країнах  з розвинутою ринковою економікою факторингові та лізингові кредитні послуги підприємствам  надаються переважно спеціалізованими фінансово-кредитними інститутами - факторинговими та лізинговими компаніями.

     В Україні кредитні послуги у вигляді  факторингу надають тільки комерційні банки. Лізингові послуги надають  переважно лізингові компанії. У  зв'язку з цим лізинговий кредит умовно віднесений до групи небанківських  кредитів. 

     Розділ 2. Кредитування підприємств. Види. 

     2.1 Комерційне кредитування підприємств

 
Комерційний кредит - це відповідна кредитна угода між двома підприємствами - продавцем (кредитором) і покупцем (позичальником). Інструментом комерційного кредиту традиційно є вексель, що визначає фінансові зобов 'язання позичальника стосовно кредитора.

     Відсоток  за комерційний кредит входить у  ціну товару та суму векселя і, як правило, є меншим, ніж за кредит банківський. Погашення кредиту може здійснюватися:

     - оплатою векселя;

     - передаванням векселя відповідно до чинного законодавства іншій юридичній особі;

     - переоформленням комерційного кредиту  на банківський.

     В операціях з комерційним кредитом виникають певні ризики:

     - ризик можливої зміни ціни  товарів;

     - ризик недотримання покупцем  строків оплати;

     - ризик банкрутства покупця;

     - ризик можливого подорожчання  кредиту.

     Комерційний кредит має свої переваги і недоліки. До переваг належать:

     - оперативність надання коштів  у товарній формі;

     - технічна нескладність оформлення  угоди;

     - надання підприємству ширших можливостей маневрування оборотними коштами;

     - сприяння розвитку кредиткого  ринку.

     Недоліками  комерційного кредиту є: обмежені можливості в часі та розмірах; наявність помітного  ризику для кредитора; можливість небажаного впливу банків, що дисконтують векселі.

     Нині  на практиці застосовуються переважно  три різновиди комерційного кредиту:

     - кредит із фіксованим терміном  погашення;

     - кредит із погашенням після  фактичної реалізації позичальником  одержаних товарів;

     - кредитування за відкритим рахунком, коли постачання наступної партії  товарів на умовах комерційного  кредиту здійснюється до моменту  погашення попередньої заборгованості. 
 
 
 
 
 

     2.2 Лізингове кредитування підприємств 

     Термін "лізинг" походить від англійського дієслова "to lease", що означає "брати в оренду".

     Будь-яка  лізингова операція має фінансовий (кредитний) характер. Власник майна (лізингодавець) надає користувачу (лізингоодержувачу) фінансову послугу: він купує майно у власність і за рахунок періодичних внесків лізингоодержувача покриває його повну вартість та отримує певний прибуток у вигляді лізингової маржі.

     В економічному розумінні лізинг - це кредит, який надається в товарній формі лізингодавцем лізингоодержувачу. Суб'єктами кредитних відносин тут виступають: у ролі кредитора - лізингодавець, позичальника - лізингоодержувач.

     З економічного погляду лізинг має  певну схожість з банківським  кредитом, який надається на придбання основних фондів. Кредитні та лізингові відносини між позичальником (лізингоодержувачем) та кредитором (лізингодавцем) будуються на умовах терміновості, оплати, повернення, матеріального забезпечення (застави). 

     Сутність  лізингу проявляється у його функціях:

• фінансовій;
• виробничій;
• збутовій.

     Об'єктом  лізингу може бути будь-яке нерухоме майно, що його можна віднести до основних фондів, яке не заборонене до вільного обігу на ринку і щодо якого  немає обмежень на передачу в лізинг (оренду).

     До  об'єктів лізингу належать

• машини та обладнання;
• засоби обчислювальної техніки;
• транспортні засоби;
• виробничі будівлі та споруди;
• інші основні фонди.

     Не  можуть бути об'єктами лізингу:

• об'єкти оренди державного майна, крім окремого, індивідуально визначеного майна державних підприємств;
• земельні ділянки та інші природні об'єкти.

     Лізингодавець - суб'єкт підприємницької діяльності, у тім числі банківська (небанківська) фінансова установа, яка передає  в користування об'єкти лізингу згідно з договором.

     Лізингоодержувач - суб'єкт підприємницької діяльності, який отримує в користування об'єкти лізингу за договором.

Лізингоодержувачі – це юридичні особи, зайняті виробництвом тієї чи іншої продукції;

фізичні особи, що займаються підприємницькою  діяльністю.

     Лізинг-кредит сприяє активізації інвестицій приватного капіталу у сферу виробництва, поліпшенню фінансового стану товаровиробників, а також підвищенню конкурентоспроможності вітчизняних підприємств. 
 

     2.3 Державне кредитування підприємств 

     Державний кредит - це економічні відносини, які виникають між; підприємством і державою внаслідок купівлі першим державних цінних паперів (підприємство стає кредитором держави), а також унаслідок одержання бюджетних і позабюджетних кредитів (підприємство стає позичальником).

     Державне  кредитування здійснюється наданням бюджетних позик безпосередньо міністерствам, відомствам, іншим центральним органам державної виконавчої влади для фінансування через банківські установи:

     * пускових об'єктів;

     * раніше розпочатих новобудов  виробничого призначення;

     * технічного переозброєння і реконструкції  діючих підприємств незалежно  від форм власності.

     Фінансування  інвестиційних потреб підприємств  буває цільовим, прямим, поворотним, терміновим, забезпеченим заставою чи гарантією (поручительством).

     Бюджетні  позики надаються на таких умовах:

     * обсяги бюджетних кредитів на  відповідний рік доводяться до  міністерств, відомств, інших центральних  органів державної влади, які  фінансуються Міністерством економіки,  після затвердження Державної  програми економічного й соціального розвитку України;

     * перелік будов і об'єктів виробничого  призначення, які фінансуються  за рахунок коштів державного  бюджету, визначає Міністерство  економіки за погодженням з  Міністерством фінансів і подає  його на затвердження Кабінету  Міністрів України у складі Державної програми економічного й соціального розвитку України на рік, що планується;

     * терміни погашення бюджетних  кредитів не перевищують трьох  років, а в окремих випадках - п'яти років;

     Організація роботи з обслуговування бюджетних  кредитів, їх обліку і проведення розрахунків з позичальниками покладається на вповноважені комерційні банки України.

     Уповноважені  банки використовують бюджетні кредити  відповідно до цільового призначення.

     Контроль  за цільовим використанням і своєчасним погашенням кредиту і відсотків за користування ним здійснює комерційний банк.

     У разі несплати підприємством суми кредиту, відсотків за користування ним чи відповідних комісійних переказ  належних сум на рахунок Фонду  здійснюється в межах вартості заставного майна, яке реалізується з доручення банку. 

     2.4 Кредитування підприємств за рахунок коштів міжнародних фінансово-кредитних інститутів 

     Нині  комерційні банки України дуже рідко  надають підприємствам довготермінові кредити. Можливість отримати такий кредит є реальнішою через кредитні лінії Світового банку і Європейського банку реконструкції та розвитку (ЄБРР), що надаються уповноваженими банками.