Суть та форми міжнародної підприємницької діяльності

ЗМІСТ

 Вступ 

1.Суть та форми міжнародної  підприємницької діяльності.

1.1 Визначення поняття  “ міжнародна підприємницька  діяльність

 ”………………………… 

3;……………………………&#

133;4

1.2 Суб’ єкти та види  міжнародної підприємницької

 діяльності…………………………

 …………………………… 

3;….4

1.3 Рівні та форми інтернаціоналізації  міжнародного бізнесу…

 …………………………… 

3;……………………………&#

133;.6

2.Спільні підприємства  як основна форма міжнародного  підприємництва.

2.1 Поняття “ міжнародне  спільне підприємство

 ”………………………… 

3;………………………….9

2.2 Класифікація міжнародних  спільних підприємств…

 …………………………… 

3;………………………10

2.3 Спільні підприємства  в Україні…

 …………………………… 

3;………….………………….

..11

3. Регулювання міжнародного  бізнесу.

3.1 Мета та рівні регулювання  міжнародного підприємництва…

 …………………………… 

3;…………………13

3.2 Регулювання міжнародного  бізнесу в Україні…

 ……………………….……

33;…………………………….

.15

 Висновки

 Розрахунковопрактична  частина.

 Список використаної  літератури.

 Вступ

 Підприємницька діяльність  є основою економіки будьякої  розвиненої

 ринкової країни. В  процесі розвитку виробництва  підприємство може

 досягти того рівня,  на якому воно здатне виробляти  більше, ніж того

 потребує внутрішній  ринок. На цьому етапі для  даного підприємства

 доцільним є вихід  на зовнішні ринки товарів  та послуг, тобто включення

 в міжнародну підприємницьку  діяльність.

 На сучасному етапі  розвитку світового господарства, на якому воно

 характеризується процесами  інтеграції та глобалізації, міжнародна

 підприємницька діяльність  набуває все більшого і більшого  розмаху.

 Тому проблема розвитку  та регулювання міжнародної підприємницької

 діяльності набула  зараз крайньої актуальності.

 Особливо гостро ця  проблема стоїть перед постсоціалістичними  країнами

 з перехідною економікою, в тому числі і перед Україною.

 Ефективна участь цих  країн в світових економічних  процесах

 безпосередньо пов'язана  з нормальним розвитком їхньої

 зовнішньоекономічної  діяльності.

 Тож головною метою  даної курсової роботи є осягнення  суті міжнародної

 підприємницької діяльності. Дана мета має бути досягнена  через

 виконання конкретних  завдань, а саме:

1. Визначення поняття міжнародної підприємницької діяльності;

2. Виокремлення форм міжнародної  підприємницької діяльності;

3. Аналіз основної форми  міжнародної підприємницької діяльності

 спільних підприємств;

4. Аналіз рівнів регулювання  міжнародної підприємницької діяльності.

1.Суть та форми міжнародної  підприємницької діяльності.

1.1 Визначення поняття  “ міжнародна підприємницька  діяльність

 ” 

 Міжнародна підприємницька  діяльність (міжнародний бізнес, міжнародне

 підприємництво) стала  в останній час об’ єктом  багатьох

 досліджень. С.Ф. Покропивний  визначає її як діяльність, що

 здійснюється через  науковотехнічну, виробничу, торговельну,  сервісну

 та іншу взаємокорисну  співпрацю суб'єктів господарювання  двох чи

 більше країн (міжнародних  партнерів)[4]. В іншому джерелі  міжнародна

 підприємницька діяльність  визначається як сфера виробничогосподарської

 діяльності, пов’ язаної  з міжнародною виробничою і

 науковотехнічною кооперацією,  з експортом та імпортом товарів  та

 послуг[19]. Ще в іншому  джерелі міжнародна підприємницька  діяльність

 вважається науковотехнічним, виробничим, торговельним, сервісним  та

 іншим співробітництвом  господарських суб’ єктів двох  або більше

 країн, що в сучасних  умовах пов’ язано з міжнародною  торгівлею

 товарами і послугами  та міжнародним рухом і використанням  факторів

 виробництва[8].

1.2 Суб’ єкти та види  міжнародної підприємницької діяльності.

 Суб'єктами міжнародної  підприємницької діяльності є  її учасники, які

 спроможні ефективно  працювати задля реалізації власних  бізнесових

 інтересів. Законом  України «Про зовнішньоекономічну  діяльність»

 суб'єктами такої діяльності  визнаються [5] :

v фізичні особи громадяни  України, іноземні громадяни та  особи без

 громадянства, які мають  цивільну правоздатність і дієздатність  згідно

 з законами України  і постійно проживають на території  України;

v юридичні особи зареєстровані  як такі в Україні і які  мають

 постійне місцезнаходження  на території України (підприємства

 організації та об'єднання  всіх видів, включаючи акціонерні  та інші

 види господарських  товариств, асоціації, спілки, концерни,

 консорціуми, торговельні  доми, посередницькі та консультаційні  фірми,

 кооперативи, кредитнофінансові  установи, міжнародні об'єднання,

 організації та інші), в тому числі юридичні особи,  майно та/або

 капітал яких є повністю  у власності іноземних суб'єктів  господарської

 діяльності;

v об'єднання фізичних, юридичних,  фізичних і юридичних осіб, які  не

 є юридичними особами  згідно з законами України,  але які мають постійне

 місцезнаходження на  території України і яким цивільноправовими

 законами України не  заборонено здійснювати господарську  діяльність;

v структурні одиниці іноземних  суб'єктів господарської діяльності,

 які не є юридичними  особами згідно з законами  України (філії,

 відділення, тощо), але  мають постійне місцезнаходження  на території

 України;

v спільні підприємства  за участю суб'єктів господарської  діяльності

 України та іноземних  суб'єктів господарськоїдіяльності, зареєстровані як такі в Україні і які мають постійне

 місцезнаходження на  території України;

v інші суб'єкти господарської  діяльності, передбачені законами

 України.

 До видів зовнішньоекономічної  діяльності, які здійснюють в  Україні

 суб'єкти цієї діяльності, належать[5]:

 Ш експорт та імпорт  товарів, капіталів та робочої  сили;

 Ш надання суб'єктами  зовнішньоекономічної діяльності  України послуг

 іноземним суб'єктам  господарської діяльності, в тому  числі:

 виробничих, транспортноекспедиційних, страхових, консультаційних,

 маркетингових, експортних, посередницьких, брокерських, агентських,

 консигнаційних, управлінських,  облікових, аудиторських, юридичних,

 туристичних та інших,  що прямо і виключно не заборонені  законами

 України; надання вищезазначених  послуг іноземними суб'єктами

 господарської діяльності  суб'єктам зовнішньоекономічної  діяльності

 України;

 Ш наукова, науковотехнічна,  наукововиробнича, виробнича, навчальна  та

 інша кооперація з  іноземними суб'єктами господарської  діяльності;

 навчання та підготовка  спеціалістів на комерційній  основі;

 Ш міжнародні фінансові  операції та операції з цінними  паперами у

 випадках, передбачених  законами України;

 Ш кредитні та розрахункові  операції між суб'єктами

 зовнішньоекономічної  діяльності та іноземними суб'єктами  господарської

 діяльності; створення  суб'єктами зовнішньоекономічної  діяльності

 банківських, кредитних  та страхових установ за межами  України;

 створення іноземними  суб'єктами господарської діяльності  зазначених

 установ на території  України у випадках, передбачених  законами

 України;

 Ш спільна підприємницька  діяльність між суб'єктами

 зовнішньоекономічної  діяльності та іноземними суб'єктами  господарської

 діяльності, що включає  створення спільних підприємств  різних видів і

 форм, проведення спільних  господарських операцій та спільне  володіння

 майном як на території  України, так і за її межами;

 Ш підприємницька діяльність  на території України, пов'язана  з

 наданням ліцензій, патентів, ноухау, торговельних марок та  інших

 нематеріальних об'єктів  власності з боку іноземних  суб'єктів

 господарської діяльності;

 Ш аналогічна діяльність  суб'єктів зовнішньоекономічної  діяльності за

 межами України;

 Ш організація та  здійснення діяльності в галузі  проведення виставок,

 аукціонів, торгів, конференцій,  симпозіумів, семінарів та інших

 подібних заходів, що  здійснюються на комерційній  основі, за участю

 суб'єктів зовнішньоекономічної  діяльності; організація та здійснення

 оптової, консигнаційної  та роздрібної торгівлі на  території України за

 іноземну валюту у  передбачених законами України  випадках;

 Ш товарообмінні (бартерні) операції та інша діяльність, побудована на

 формах зустрічної  торгівлі між суб'єктами зовнішньоекономічної

 діяльності та іноземними  суб'єктами господарської діяльності;

 Ш орендні, в тому  числі лізингові, операції між  суб'єктами

 зовнішньоекономічної  діяльності та іноземними суб'єктами  господарської

 діяльності;

 Ш операції по придбанню,  продажу та обміну валюти на  валютних

 аукціонах, валютних біржах та на міжбанківському валютному ринку;

 Ш роботи на контрактній  основі фізичних осіб України  з іноземними

 суб'єктами господарської  діяльності як на території  України, так і за

 її межами; роботи іноземних  фізичних осіб на контрактній  сплатній

 основі з суб'єктами  зовнішньоекономічної діяльності  як на території

 України, так і за  її межами;

 Ш інші види зовнішньоекономічної  діяльності, не заборонені прямо  і у

 виключній формі законами  України. 

 Посередницькі операції, при здійсненні яких право  власності на товар

 не переходить до  посередника (на підставі комісійних, агентських

 договорів, договорів  доручення та інших), здійснюються  без обмежень.

1.3 Рівні та форми інтернаціоналізації  міжнародного бізнесу.

 Теорія і практика  міжнародного бізнесу передбачають  певні рівні та

 форми інтернаціоналізації  різних суб'єктів зовнішньоекономічної

 діяльності.

 До першої і найнижчої  за рівнем інтернаціоналізації  форми

 підприємницької діяльності  належить виконання окремих

 зовнішньоекономічних  операцій — експортноімпортних, лізингових,

 посередницьких, а також  консультаційних і маркетингових  послуг.

 Друга форма підприємницької  діяльності міжнародного характеру  охоплює

 різноманітну промислову  кооперацію — науковотехнічну

(науководослідні, проектноконструкторські  й випробувальні роботи),

 виробничу, збутову,  сервісну (післяпродажне технічне  обслуговування і

 ремонт виробів тривалого  користування). Вона також характеризується

 порівняно невисоким  рівнем інтернаціоналізації підприємств  та

 організацій.

 Відносно високий рівень  інтернаціоналізації суб'єктів господарювання

 репрезентує спільне  підприємництво, що здійснюється  через створення і

 функціонування спільних  підприємств, ліцензування та  управління за

 контрактом.

 Четвертою формою міжнародної  підприємницької діяльності з  найвищим

 рівнем інтернаціоналізації  суб'єктів господарювання є комплекси

 територіальновиробничих  і багатосторонніх економічних  зв'язків

(прикордонна та прибережна  торгівля, формування консорціумів,

 реалізація концесійних  договорів тощо).

 Практична реалізація  окремих форм міжнародної підприємницької

 діяльності досягається  двома способами: перший —  без створення

 нової юридичної особи  — тільки на підставі економічної  угоди

(контракту); другий —  із заснуванням нового спільного

 підприємства чи зарубіжної  філії (представництва) як суб'єкта

 міжнародного бізнесу.

 На підставі розмежування  суб'єктів господарювання за ознакою  форм

 власності розрізняють  два типи міжнародного бізнесу:  приватний і

 державний. Приватний  бізнес здійснюють фізичні та  приватні юридичні

 особи. Державний бізнес  здійснює держава та її представники.

 За галузевотехнологічною  і функціональною ознаками виокремлюють  такі

 основні види міжнародного  бізнесу: промисловий, аграрний, будівельний,

 торговельний, транспортнокомунікаційний,  фінансовий.

 В сучасних умовах  найбільш швидко розвиваються  такі види міжнародного

 бізнесу як промисловий,  торговий і фінансовий.

 Головною рушійною  силою розвиткуміжнародного бізнесу є економічні інтереси суб'єктів міжнародних

 відносин, які можна  об'єднати у такі три групи:  економічні інтереси

 окремих держав та  їх підприємств, економічні інтереси  міжнародних

 економічних організацій,  економічні інтереси інтеграційних  об'єднань.

 Економічні інтереси  спонукають названих суб'єктів  міжнародних

 економічних відносин  до розвитку міжнародного бізнесу,  оскільки він

 дає можливість розширювати  продаж товарів, отримувати доступ  до нових

 технологій, джерел сировини  та робочої сили і, як наслідок, одержувати

 більш високі прибутки.

 Розрізняють два механізми  здійснення економічних інтересів  суб'єктів

 міжнародних економічних  відносин: механізм погодження і  механізм

 реалізації. Механізм  погодження полягає у виробленні  конкретних

 стратегічних принципів,  форм та методів здійснення  економічних

 інтересів. Він знаходить  своє виявлення у політичних, економічних та

 правових документах, які регламентують процес погодження  економічних

 інтересів суб'єктів  міжнародних економічних відносин. Механізм

 реалізації полягає  у впровадженні тих чи інших  погоджених рішень у

 практику міжнародних  економічних відносин.

 На реалізацію економічних  інтересів суб'єктів міжнародного  бізнесу

 роблять вплив дві  групи факторів: загальні, до яких  відносяться

 географічні, історичні,  політичні, економічні, правові,  соціальні і

 культурні умови; конкретні,  до яких відносяться швидкість

 пристосування виробництва  до зміни попиту, розмір виробництва,

 кількість покупців, обсяг  закупівлі продукті, рівень конкуренції,

 транспортні виграти.  Зрозуміло, що всі ці фактори  є різними в різних

 країнах та регіонах  і можуть діяти в протилежних  напрямках.

 Розвиток міжнародного  бізнесу здійснюється на мета-, мета-, макроі

 мікрорівні. На мегарівні,  тобто на рівні співтовариства, об'єднаного в

 систему 00Н, формуються  найбільш загальні положення  щодо суті та

 змісту міжнародного  бізнесу. На метарівні (тобто  на регіональному і

 міждержавному) загальні  положення 00Н пристосовуються  до особливостей

 регіонального й міждержавного  співробітництва, адже не секрет, що,

 скажімо у країн  Західної Європи проблеми розвитку  міжнародних

 економічних зв'язків  інші в порівнянні проблемами  постсоціалістичних

 країн Східної Європи. Це ж саме можна сказати  й про країни Африки,

 Азії, Америки.

 На макрорівні (тобто  на рівні економіки окремо  взятої країни)

 міжнародний бізнес  відображає особливість організаційноекономічних

 правових відносин  тієї чи іншої країни, її суспільноекономічний  і

 політичний устрій, традиції, географічні та природнокліматичні  умови.

2.Спільні підприємства  як основна форма міжнародного  підприємництва.

2.1 Поняття “міжнародне  спільне підприємство”

 Міжнародним спільним  підприємством (МСП) вважається

 організаційноправова  форма поєднання зусиль різнонаціональних

 партнерів у сферах  інвестування, управління, виробництва  продукції чи

 надання послуг, торгівлі, використання доходів, розподілу

 підприємницьких ризиків  тощо[4]. Мотиваційний механізм заснування  МСП

 створюється намакрота мікрорівні національної системи господарювання. Мотивація

 формування і функціонування  МСП як форми реалізації стратегії  виходу

 на внутрішній та  зовнішній ринки обумовлюється:1) зниженням питомих

 інвестиційних ресурсів  і підприємницького ризику; 2) розвитком

 підприємницького потенціалу  конкретного суб'єкта господарювання; 3)

 реалізацією переваг  меншої вартості основних чинників  виробництва і

 насамперед можливістю  активізації маркетингу та започаткування  нових

 каналів збуту товарів,  можливістю проникнення на новий  територіальний

 сегмент вітчизняного  і світового ринків. Мотивація  безпосередніх

 партнерів базується  на узгодженні їхніх виробничоекономічних,

 маркетингових, екологічних  та іміджевих інтересів.

 Попередні переговори  щодо створення МСП, як правило,  завершуються

 підписанням партнерами  протоколу про наміри, в якому  мають бути

 зазначені: а) загальні  обсяги виробництва і поставок  продукції на

 внутрішній та зовнішній  ринки; б) розмір статутного  фонду з

 виокремленням часток  партнерів у ньому; співвідношення  між власними й

 позиченими коштами;  можливий банккредитор; в) наявність  місцевої

 кваліфікованої робочої  сили та потреба в залученні  іноземного

 персоналу; г) організація  продажу виробів, післяпродажного  технічного

 обслуговування та  тривалість останнього; д) трансферт  (репатріація)

 прибутку іноземного  партнера.

 Домовленість партнерів  про заснування МСП обов'язково  деталізується в

 процесі складання  технікоекономічного обґрунтування.  Основним

 установчим документом  для створення МСП служить  його статут, що має

 визначати: предмет  і цілі діяльності, місцезнаходження, склад

 засновників; розмір  статутного фонду і часток  партнерів у ньому,

 порядок його формування; склад і компетенцію органів  управління,

 порядок прийняття  рішень;

 процедуру припинення  діяльності (ліквідації).

 Після завершення переговорів  і підписання установчих документів

 здійснюється реєстрація  МСП у відповідному органі  загальнодержавного

 управління. Для реєстрації  МСП подаються такі документи: 1) письмова

 заява встановленого  зразка; 2) згода обласної (міської)

 держадміністрації і  керівного органу вітчизняного  учасника на

 створення МСП; 3) нотаріально  засвідчені копії установчих  документів;

4) обґрунтування ефективності  й валютної окупності діяльності  нового

 МСП; 5) документи, що  підтверджують реєстрацію іноземного  партнера як

 юридичної особи.

1.2 Класифікація міжнародних  спільних підприємств.

 Міжнародні спільні  підприємства класифікуються в  залежності від форм

 організації і структури  безпосередніх учасників, джерел  та способів

 вкладання коштів у  статутний фонд, виду діяльності. За формою

 організації розрізняють  спільні підприємства, що створені  на

 контрактних засадах,  і підприємства, що створені на

 організаційноправовій  базі країни, що приймає. За  структурою

 безпосередніх учасників  розрізняють спільні підприємства, де

 засновниками є тільки  фізичні особи, тільки юридичні  особи, фізичні та

 юридичні особи. За  джерелами і способами вкладання  коштів у статутний

 фонд спільніпідприємства поділяються на[8]:

 Ш ті, що засновані  на рівних частках партнерів;

 Ш ті, в яких переважає  частка іноземного партнера;

 Ш ті, в яких частка  іноземного партнера менша;

 Ш ті, що створені  за участю лише приватного  капіталу;

 Ш ті, що створені  за участю приватного і державного  капіталу;

 Ш ті, що створені  за участю національних і міжнародних  організацій;

 Ш ті, що створені  на власні кошти;

 Ш ті, що створені  на позичені кошти.

 За видом діяльності  прийнято розрізняти спільні  підприємства:

 інноваційні, виробничі,  закупівельнозбутові, комплексні.

 Спільні підприємства  можуть функціонувати у кількох  формах, а саме у

 формі:

1. акціонерного товариства;

2. змішаного товариства;

3. товариства з обмеженою  відповідальністю;

4. повного товариства.

 Акціонерне товариство (англ. public чи joint – stock company )

 відрізняється від  інших видів господарських товариств  тим, що його

 капітал розбитий на  деяку кількість рівних і неподільних  частин

(паївакцій). акціонерним  товариством визнається товариством,  статутний

 фонд якого розділений  на визначене число акцій рівне  номінальній

 вартості, що несе відповідальність  за своїми обов'язками тільки

 власним майном.

 СП у формі змішаного  (командитного) товариства являє  собою об'єднання

 декількох фізичних  і (чи) юридичних осіб, створене  на підставі

 договору між ними  для спільної господарської діяльності. Спільне

 підприємство у формі  товариства з обмеженою відповідальністю (англ.

corporation) також найбільш  часто застосовувана при створенні  СП

 організаційноправова  форма. Воно являє собою об'єднання  громадян і

(чи) юридичних осіб для  спільної господарської діяльності. Воно є

 юридичною особою, діє  на підставі статуту, затверджуваного  його

 учасниками, має власне  найменування з вказівкою організаційноправової

 форми.

 Розходження між змішаним  товариством і ТОО полягає  у відсутності

 розподілу засновників  на повних товаришів і командитистів  і в

 обумовленому цією  однорідністю характером їхньої  відповідальності

 перед кредиторами  підприємства.

 СП у формі повного  чи товариства суспільства з  необмеженою

 відповідальністю (англ. – general partnership ) це об'єднання

 декількох громадян  і (чи) юридичних осіб для спільної  господарської

 діяльності на підставі  договору між ними.

1.2 Спільні підприємства  в Україні.

 Спільне підприємництво  як форма міжнародного бізнесу

 характеризується порівняно  високим рівнем інтернаціоналізації

 відносин. Однак в нашій  державі воно поки що не  одержало широкого

 розвитку. Так, в другій  половині 90-х років на території  України діяло

 понад 3 тисячі спільних  підприємств різної галузевофункціональної

 спрямованості. Причому  переважна частина з них функціонує  у

 промисловості і створена  на двосторонній основі. У створенні

 міжнародних підприємств  на території України взяли  участь понад 40

 країн світу. Найбільшу  кількість спільних підприємств  створили США,

 Німеччина, Швейцарія,  Австрія, Польща, Угорщина, Болгарія, Італія,

 Канада. Створені за  їх участю підприємства є підприємствамипрямого інвестування, тобто такими, в яких іноземному інвестору

 належить не менше  10% загального обсягу статутного  фонду. Як свідчить

 статистика, саме в  таких підприємствах задіяно  понад 60% загального

 обсягу прямих іноземних  інвестицій в Україну.

 Щодо створення спільних  підприємств за кордоном, то Україна  знову ж

 таки робить лише  перші кроки. В кінці 90-х  років із 100 млн. дол.

 загального обсягу  прямих інвестицій з України  приблизно 25 млн. дол.

 були задіяні у спільних  підприємствах . Зрозуміло, що  за таких

 обставин частка українського  капіталу в статутному фонді  кожного

 такого підприємства  є незначною, а тому й вітчизняні  учасники

 міжнародного бізнесу  не можуть суттєво впливати  на політику

 підприємстварезидента.

 Хоча в Україні вже  намітилися певні тенденції щодо  розвитку МСП.

 Основними з них  треба вважати[4];

 • активізацію, що  постійно зростає, кількісного  розвитку

 різнопрофільних спільних  підприємств з частковим чи  повним іноземним

 капіталом;

 • переважання партнерів  із промислове розвинених країн,  що

 пояснюється передовсім  стратегічною орієнтацією таких  держав, а також

 достатністю й мобільністю  їхнього капіталу експортного  спрямування;

 • створення МСП  переважно на двосторонній основі  та для

 здійснення промислової  діяльності;

 • надто обережне  ставлення іноземних партнерів  до вкладання

 великих за обсягом  інвестицій у спільне підприємництво  за браком

 надійних гарантій  їхнього правового захисту;

 • відносно активніша  участь у заснуванні МСП малих  зарубіжних

 фірм (компаній), що віддають  перевагу швидкій віддачі невеликих

 інвестицій або комерційному  зиску від разових операцій;

 • зосередження МСП  передовсім у науковотехнічних  і

 виробничопромислових  центрах (регіонах) України.

 Від експорту, що виступає  в якості однієї з форм зовнішньоекономічної

 діяльності, спільне підприємництво  відрізняється тим, що воно  формує

 партнерство іноземної  і місцевої фірми, у результаті  якого створюються

 виробничі потужності. Якщо зовнішня торгівля є експорт  товару, то

 спільне підприємництво  являє собою експорт за рубіж  національного

 капіталу.

 Необхідність створення  СП в Україні обумовлена тим,  що спільне

 підприємництво сприяє  входженню країни в систему  світового

 економічного господарства, а також відіграє значну роль  у формуванні

 ринкової інфраструктури. Для СП характерні більш передова  технологія,

 висока продуктивність  праці, висока фондовіддача і  високий рівень

 заробітної плати, що  впливає на українську економіку.

 Діяльність міжнародних  спільних підприємств приносить  певну користь

 як безпосереднім партнерам,  так і їх країнам. Для країн  базування

 головного підприємства, які беруть участь у створенні  спільного

 підприємства шляхом  застосування підприємницького  капіталу за

 кордоном, а ними є  головним чином промислове розвинуті  країни,