Ирина Эланс

Автор который поможет с любыми образовательными и учебными заданиями

Суть та види ризиків платіжних систем

Зміст

Вступ

1. Суть та види ризиків платіжних систем………………………………………4

2. Сучасні аспекти управління ризиком платіжних систем банків……...……12

3. Методи зниження ступеня ризиків в платіжних системах…………………16

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Платіжні системи відіграють важливу роль у фінансовому механізмі будь-якої країни. Вони привертають дедалі більшу увагу, що зумовлено, перш за все, потребою в обмеженні ризиків при паралельній фінансовій лібералізації та швидкому зростанні фінансових ринків. Платіжна система забезпечує функціонування усіх інших підсистем, тому навіть незначне нераціональне втручання або збій у розрахункових потоках можуть призвести до колапсу економіки країни.

Платіжна система – це платіжна організація, члени платіжної системи і сукупність відносин, що виникають між ними під час переказу грошей, яка характеризується наявністю доволі значного рівня ризику у кількох сферах, що пояснюється обсягом та розміром виконуваних у цих системах операцій. Платіжні системи характеризуються наявністю досить значного рівня ризику в декількох сферах, що пояснюється обсягом та розміром виконуваних у цих системах операцій.

Розвиток міжбанківських та інших фінансових ринків породжує потребу внесення коректив у практику здійснення платежів, у національні платіжні системи, а відтак і дослідження ризиків, що пов’язані саме з платіжною частиною будь-якої операції. Правильне формування політики стосовно ризиків платіжних систем має важливе значення для стабілізації платіжних систем, довіри до фінансових ринків. Сьогодні є надзвичайно актуальним обгрунтування заходів щодо стабілізації ризиків у сфері діяльності як наявної платіжної системи України.

1. Суть та види ризиків платіжних систем

Становлення ринкової економіки, виникнення нових форм власності та пов’язаних із ними комерційних структур, зародження і швидкий розвиток грошового, фондового, валютного ринків, конкуренція, що постійно посилюється упродовж останніх років, різкий спад фінансової стійкості традиційних клієнтів, погіршення загальноекономічної ситуації докорінно змінили середовище функціонування платіжної системи. Найхарактернішою її рисою стала невизначеність, неоднозначність ситуацій, які вимагають прийняття рішень щодо допустимого рівня ризику та захисту від нього.

Змінились і самі платіжні системи: розширився і став більш ризикованим спектр їхніх послуг, оскільки з’явились нові технології розрахунків на базі сучасної техніки та засобів зв’язку, а отже, ускладнилася внутрішня структура цих систем. Однак, попри зміни, що відбулись, у більшості платіжних систем механізми управління ризиками недостатньо розроблені і, як наслідок, виникає велика кількість нових факторів ризику, що погіршують умови стабільної роботи платіжних систем. Тому управління ризиками набуває дедалі більшої ваги і стає однією з найважливіших умов економічної безпеки фінансової системи. У такій ситуації важливого значення набуває запровадження ефективних систем управління ризиками [8].

Отже, платіжна система – це платіжна організація, члени платіжної системи і сукупність відносин, що виникають між ними під час переказу грошей, яка характеризується наявністю доволі значного рівня ризику у кількох сферах, що пояснюється обсягом та розміром виконуваних у цих системах операцій [1].

Платіжні системи характеризуються наявністю досить значного рівня ризику в декількох сферах, що пояснюється обсягом та розміром виконуваних у цих системах операцій. Користувачі платіжних систем наражені на ризик втрат через такі основні причини:

— помилки;

— надзвичайні події (порушення енергопостачання, порушення зв'язку, стихійні лиха);

— шахрайства;

— банкрутство одного чи кількох постачальників платіжних послуг;

— невизначеність щодо остаточного виконання платіжних зобов'язань.

Під ризиком розуміють можливість настання деякої несприятливої події, що тягне за собою виникнення різного роду втрат. Економічний ризик – це невизначеність, імовірність настання подій (сприятливих, несприятливих), що можуть спричинити як втрати, так і доходи при реалізації вибраних рішень [2].

Сучасна економічна теорія пропонує досить багато класифікацій економічних ризиків. На основі наукових праць вчених-економістів зробимо аналіз ризиків за окремими класифікаційними групами (Рис.1).

Рис.1. Класифікація економічних ризиків за рівнем прийняття

рішень та джерелом їх виникнення

Ризики у платіжних системах поділяють на фінансові та нефінансові.

Фінансові ризикиє основним об’єктомувагиу платіжній системі. Під платіжною системою розуміють систему механізмів, які використовуються для переказу грошових коштів між суб’єктами господарювання та для розрахунку за платіжними зобов’язаннями, що виникають між ними. Платіжна система є спеціалізованим елементом практично всіх економічних операцій, що відбуваються в ринковій економіці, тобто тим елементом, який стосується передачі грошової вартості в обмін на якийсь товар, послугу абофінансовий актив. Так як банківські та платіжні системи дуже тісно пов’язані, то платоспроможність і ліквідність окремих банків та їх клієнтів залежать від політики та практичного досвіду використання платіжної системи фінансовими установами. Оскільки фінансові ризики є результатом виконання зобов’язань у процесі переказу грошових коштів, особливо стосовно зобов’язань банків, які виконують роль фінансових посередників, найчастіше саме ці ризики є ризиками платіжної системи [7].

Існують різні тлумачення поняття фінансового ризику. У найзагальнішому вигляді під фінансовим ризиком розуміють ймовірність виникнення збитків або недоотримання доходів порівняно з прогнозованим варіантом. Можна сформулювати також більш конкретизовані підходи до визначення цього поняття. Так фінансовий ризик можна визначити як рівень певної фінансової втрати, яка має вияв, по-перше, у можливості не досягти поставленої мети; по-друге, у невизначеності очікуваного результату; по-третє, у суб’єктивності оцінки прогнозованого результату.

Банком міжнародних розрахунків визначаються такі види ризиків, що виникають у платіжних системах:

— кредитний ризик;

— ризик нестачі ліквідності;

— системний ризик;

— правовий ризик;

— операційний ризик (Рис. 2).

Рис.2. Ризик платіжних систем

Кредитний ризик — ризик того, що учасник операції, який має виплатити кошти, виявиться не в змозі виконати розрахунок за своїми зобов'язаннями у визначений термін унаслідок своєї повної чи часткової неплатоспроможності.

Ризик нестачі ліквідності виникає внаслідок небезпеки того, що учасник операції або посередник, який має виплатити кошти, може зіткнутися з труднощами при покритті своєї від'ємної позиції і не виконати повністю свої зобов'язання у визначений термін. Ризик ліквідності не означає, що посередник або учасник є неплатоспроможним, бо він, можливо, зуміє розрахуватися за своїми дебіторськими зобов'язаннями пізніше, у не визначений точно час у майбутньому. Ризик ліквідності суттєво відрізняється від кредитного ризику, оскільки останній пов'язаний з можливістю збитків, які зрештою мають бути якось розподілені між тими, хто вступав у відносини з учасником платіжної системи, котрий не виконує своїх зобов'язань. Кредитний ризик може стати причиною втрати основної суми та викликати супутній ризик ліквідності. Ризик ліквідності переважно означає відсутність достатніх коштів. Ризики як кредитного, так і ліквідного характеру можуть виникати і через запізнення розрахунків, їх несинхронність або невиконання зобов'язань емітентом розрахункових коштів.

Системний ризик. Цей вид ризику визначається тим, що, коли один учасник системи виявиться неспроможним своєчасно виконати розрахунок за своїми зобов'язаннями, то наслідком цього може стати невиконання зобов'язань іншими учасниками, спричиняючи тим самим ланцюгову реакцію, що іноді також називають "ефектом доміно". У результаті невиконання зобов'язань він набуває настільки широких масштабів, що виникає загроза для всієї фінансової системи.

Системний ризик може виникнути як з фінансових причин, так і внаслідок збоїв у енергопостачанні, мережах зв'язку або відмов обладнання чи недоліків програмного забезпечення [4].

Правовий ризик. До таких нефінансових ризиків, пов'язаних із платіжною системою, належать: недосконала правова база, підробка фінансових документів, крадіжка, шахрайство та помилки. У будь-який момент процесу виконання платежу можуть виникнути помилки, до платіжної інформації можуть бути внесені зміни з метою шахрайства, будь-який учасник, крім центрального банку, може зазнати банкрутства.

Операційний ризик виникає через можливість порушень систем обробки даних, оскільки діяльність централізованих платіжних систем усе більше залежить від захищеності, безпеки та безперебійності функціонування систем обробки та передачі даних. Зростання автоматизації операцій призводить до зростання залежності від технологічного забезпечення та більш високого ступеня вразливості у випадках технічних порушень.

Технічні системи можуть вийти з ладу в будь-який момент процесу здійснення платежу. Готовності системи особливо загрожує вихід з ладу складових прикладної системи та системи зв'язку (апаратних засобів, програмного забезпечення, а також каналів зв'язку) або умисні дії, що порушують безпеку операцій. Інша проблема може виникнути через особливості передачі повідомлень між відправником, центральним банком та отримувачем. Якщо ця передача організована таким чином, що інформація надходить до отримувача перш, ніж виконується остаточний розрахунок, то виникає проблема неправильного розуміння статусу платіжної інструкції. Адже отримувач може вважати платіж остаточним або практично остаточним і планувати використання відповідних коштів, виходячи з цього припущення.

На платіжні операції можуть також впливати стихійні лиха — повені, пожежі, землетруси тощо, які можуть порушити різним чином інфраструктуру платіжної системи, включаючи будівлі, обладнання, шляхи і, що має особливе значення, лінії електропередач та телекомунікацій [2].

Ризики в системі чистих розрахунків. У країнах з ринковою економікою платіжні системи традиційно функціонували таким чином, щоб забезпечити на кінець дня виконання розрахунків за чистими позиціями учасників, що утворилися протягом дня в результаті обміну платіжними документами. При такому порядку розрахунків ризики у платіжній системі виходять на перший план.

Відповідне визначення витрат платіжних систем на чистій основі, пов'язаних із ризиком, обумовленим непрямим кредитуванням з боку учасників системи, а також втрат, викликаних невиконанням розрахунків, досить ускладнене. Отже, в системі існують приховані витрати.

У системах багатостороннього взаємозаліку загальні потреби учасників у ліквідних коштах скорочуються, але натомість зростає концентрація попиту на ці кошти наприкінці циклу обробки платежів, коли всі учасники системи, що є чистими боржниками, мають одночасно сплатити свої від'ємні позиції. Це збільшує ризик ліквідності.

Кредитний ризик, притаманний таким системам, випливає з наявності інтервалу в часі між моментом обміну платіжними документами й остаточним розрахунком у кінці циклу.

Ризики у системах валових розрахунків. Завдяки своїй організації системи на валовій основі забезпечують одержувачу більш надійний захист від ризику. Однак ризик присутній і в цих системах, хоча й в інших проявах.

Зокрема, у системах валових розрахунків у режимі реального часу, на відміну від систем чистих розрахунків, кошти, що надходять, не використовуються для взаємозаліку за вихідними платежами. Тому учасники переважно мають більшу потребу в ліквідності, ніж у системі чистих розрахунків, оскільки кожен з них мусить мати достатньо коштів на рахунку в установі, що виконує роль агента з розрахунків (здебільшого ним є центральний банк) перш, ніж надіслати платіжну інструкцію до системи.

Отже, при дефіциті ліквідності деякі учасники можуть відкладати свої платіжні доручення, що може дозволити їм, кожному окремо, заощадити втрати, але це не пошириться на систему загалом. Така практика ускладнює нормальне функціонування системи і може, врешті, призвести до тих ризиків, яких намагалися уникнути. Цю проблему часто називають ризиком блокування системи.

Відповідає за кредитний ризик у таких системах агент з розрахунків, якщо він допускає утворення незабезпечених дебетових сальдо на рахунках протягом дня, як це робиться у системах з денним овердрафтом.

Правила та процедури платіжних систем мають бути прозорими, аби її учасники краще розуміли причини виникнення та наслідки кожного з фінансових ризиків, що у свою чергу має забезпечити їх уникнення. Вони повинні відповідати визнаним стандартам безпеки, адекватним вартості операцій, підтримувати високий рівень своєї операційної стійкості, що досягається завдяки не лише висококласному технічному обладнанню, програмному забезпеченню, а й кваліфікованому персоналу.

Оскільки потенційно платіжні системи можуть впливати на фінансово-економічний розвиток країни, вона потребує ефективного, підзвітного та прозорого управління. Для управління кредитним ризиком і ризиком ліквідності та їхнього обмеження платіжні системи мають чітко визначати необхідні правила та процедури щодо відповідних обов’язків системного оператора та учасників платіжних систем. Такі правила та процедури передбачають відповідальність за управління ризиками та їх обмеження і повинні гарантувати, що всі учасники матимуть як стимули, так і можливості для управління та обмеження кожного з породжених ними ризиків [6] .

2. Сучасні аспекти управління ризиком платіжних систем банків

Управління безпекою платіжної системи у банку є актуальним завданням кожного банку. Для створення захисту платіжних систем треба використовувати комплексний підхід, а саме: створення захищеного середовища для обробки платіжної та службової інформації в системі, яке об’єднує різноманітні (правові, організаційні, програмно-технічні) засоби для

протидії будь-яким загрозам.

Поділ на чинники фінансових і чинники нефінансових ризиків дає змогу оцінювати стан платіжної системи з двох сторін: внутрішньої – щодо технології розрахункових операцій, які повністю залежать від діяльності учасників системи платежів, і зовнішньої, яка не залежить від поведінки контрагентів платіжної системи. Це має надзвичайно важливе значення для розробки методів і механізмів управління ризиками. Аналіз ризиків платіжних систем також доцільно проводити виходячи з розширеної класифікації ризиків за сферами їх виникнення, механізмами розрахунків, розподілом їх у часі, що дає можливість оцінювати ступінь кожного з видів фінансового ризику і, відповідно, здійснювати вибір методів управління ними.

Вочевидь, типи ризиків платіжних систем, їх ступінь і, відповідно, заходи управління повинні розглядатися під сукупним впливом питань: чи здійснюються розрахунки на валовій основі або через систему багатостороннього заліку взаємних вимог; хто керує системою (центральний

банк чи приватна організація); чи надає система денний кредит. Такий підхід

до класифікації платіжних систем є оптимальним, оскільки дозволяє максимально акцентувати увагу на ключових відмінностях типів ризиків, притаманних цим системам, і, відповідно, механізмів ризик-менеджменту.

Важливе значення має управління ризиками. Процес менеджменту ризиків передбачає ідентифікацію нараженості на ризик, оцінку ризиків, вибір методів управління ризиком та їх застосування, кінцевою метою чого є досягнення оптимального для підприємця співвідношення прибутку і ризику. Оцінка ризиків визначає обсяг і структуру методів управління ними [9].

Серед способів управління ризиками, залежно від спеціальних прийомів, можна виділити дві групи:

організаційно-технічні способи управління, які охоплюють заходи (прийоми) уникнення ризику, зниження його рівня;
фінансово-договірні способи самостійного протистояння ризикові, передачі ризику, страхування ризиків.

Запропоновано загальну методику тактичного ризик-менеджменту платіжної системи на основі взаємозаліку (Рис.3 ).

Загальна методика тактичного ризик-менеджменту платіжної системи на основі взаємозаліку охоплює такі процедури: зниження ймовірності настання ризику – уникнення ризику; управління масштабами ризику –зниження ступеня ризику; передача ризику. Уникнення ризику в кліринговій системі передбачає відмову від ненадійних за фінансовим станом учасників, від розширення їх кола, а також контролювання за якісним складом членів системи.

Рис.3. Загальні методи тактичного ризик-менеджменту платіжної системи на основі взаємозаліку

Помітний внесок у узагальнення міжнародного досвіду в даній сфері вносить доповідь Європейського центрального банку «Рекомендації з контролю механізмів для відновлення працездатності для системно значимих платіжних систем» 4. У цьому документі визначаються стратегія відновлення бізнесу у разі пригод,відповідне планування і тестування, а також антикризове управління. Дана доповідь був опублікований після завершення розпочатих у травні 2005 року публічних консультацій з цього питання. Ці рекомендації стосуються не лише учасників і операторів платіжних систем, але і третіх сторін, які забезпечують роботу систем.

Європейський центральний банк визначив ключові елементи управління кризовими ситуаціями в разі пригод з платіжними системами.

1. Системи повинні мати чітко виписану стратегію бізнесу і механізм моніторингу. При цьому повинні бути визначені критично важливі функції, а процесам в рамках цих функцій слід присвоїти пріоритети за рівнем критичності. Завдання з підтримки працездатності платіжної системи повинні бути спрямовані на відновлення найважливіших функцій в межах одного дня розрахунків.

2. Плани заходів з підтримки працездатності повинні передбачати різноманітність ймовірних сценаріїв, включаючи значні природні катастрофи, відключення електрики, терористичні акти, які мають вплив на велику площу. Системи повинні мати вторинні офіси, залежність яких від життєво важливих компонентів інфраструктури, використовуваних в первинному офісі, повинна бути зведена до мінімуму, щоб вирішувати успішно завдання щодо відновлення роботи при різних сценаріях.

3. Операторам систем слід створити групи з управління кризами і ретельно структуровані процедури дляуправління ризиком та комунікації на внутрішньому та зовнішньому рівнях.

4. Ефективність плану на випадок надзвичайних подій повинна забезпечуватися регулярним тестуванням з кожного аспекту такого плану. Операторам систем необхідно враховувати, що вторинні офіси повинні здійснювати операції повний робочий день, при цьому періодично тестуватися з підключенням резервних (аварійних) систем забезпечення учасників. Системи повинні брати участь у тестуванні, організовуваний для всього фінансового сектору під егідою фінансового регулятора. Плани платіжних систем на випадок надзвичайних подій повинні регулярно переглядатися, аналізуватися і проходити аудит, щоб гарантувати їх прийнятність і дієвість. Операторам слід передбачати часткове розкриття змісту планів для зовнішніх зацікавлених сторін, таких як інші платіжні системи, органи нагляду і регулювання [3].

Платіжні системи - ключовий компонент фінансової інфраструктури. Тому, як справедливо зазначає канадський дослідник Кім Макфаллом, ці системи повинні бути безпечними, надійними і еффективними. Вони повинні працювати надійно в критичний час дня і без істотних періодів збоїв, за винятком сценаріїв найгіршого результату подій. Серйозні наслідки можуть виникнути через значні неполадок в будь-якому компоненті системи - оператора, учасника або розрахунковому агента.

Наприклад, серйозні збої в роботі основного офісу можуть перешкодити оператору системи або учаснику проведення операцій. Невиконання плану дій на випадок надзвичайних подій, розрахованого на відновлення роботи в альтернативному приміщенні, може призвести до драматичних наслідків. Проблеми в роботі платіжної системи можуть утруднити контроль над іншими видами ризику або загострити їх до такої міри, що виникне системний ризик. Проблеми в роботі окремого учасника системи здатні привести до збою в платіжних і розрахункових операціях інших фінансових установ в даній системі. Це призведе до кризи внутрішньоденної ліквідності або до затримок у розрахунках в кінці дня.

Збої в роботі можуть викликати навіть підвищення процентних ставок на грошовому ринку овернайт. Затяжні перебої в проведенні розрахунків і платежів призводять до переривання операцій з цінними паперами або перекладами коштів. У кінцевому рахунку операційні збої в національній системі здатні викликати наслідки міжнародного масштабу. Виникає загроза ланцюгової реакції. Практичні приклади значних операційних збоїв

Досить навести кілька прикладів операційних збоїв, що мають відношення до платіжних і розрахункових систем тільки в новому тисячолітті [8].

3. Методи зниження ступеня ризиків в платіжних системах

На сьогодні платіжні організації застосовують різноманітні засоби для захисту від ризиків (Рис. 4 ).

Рис.4. Засоби захисту від ризиків платіжних систем

Однією з основних причин фінансової кризи став саме кредитний ризик, зумовлений значним зростанням незабезпечених позик на довгий період та дисбаланс розміщених активів порівняно з пасивами за терміном. Українські банки також необґрунтовано надавали позики клієнтам. Кредитування було практично припинене, а якщо банки й продовжували надавати позики, процентні ставки за ними надто високі, і ці продукти не мали попиту.

Водночас міжнародні платіжні організації Visa Inc. та MasterCard обмежили ліміти для карток, емітованих українськими банками, зокрема для VisaElectron, CirrusMaestro з 5 тис. грн до 2–3 тис. грн; VisaClassic, MasterCard із 7–10 тис. грн до 4–5 тис. грн.Узагалі кількість платіжних карток, емітованих українськими банками в період фінансової кризи, скоротилася (табл. 1). Причому питома вага кредитних карток у загальній кількості також зменшилася.

На початку фінансової кризи банки відчували значний дефіцит ресурсів, і для їх залучення вони значно підвищили ставки за депозитами. Відплив депозитів на нинішній день призупинився, більшість банків декларують зростання пасивів, що позитивно позначається на їхній ліквідності.

Наприкінці 2008 року в Україні спостерігався, практично, неконтрольований процес рефінансування банків, його активними учасниками були як НБУ, так і державні Ощадбанк та Укрексімбанк. Якщо в листопаді 2008 року надано позик на 21,1 млрд. грн.. (без кредитів овернайт), а в грудні – 24,6 млрд. грн, то в січні – лише на 2,5 млрд. грн. Скорочення рефінансування з початку 2009 року відбулося у зв’язку з уведенням обов’язкового узгодження цієї процедури з Кабміном. У лютому 2009 року сума виданих Нацбанком позик становила 11,7 млрд. грн. (без кредитів овернайт), що майже вдвічі менше від середнього обсягу листопада – грудня.

Шляхом введення тимчасових адміністрацій та кураторів у комерційних банках НБУ виконує функцію остаточного гаранта розрахунку, покликаного не лише забезпечити цей процес, а й контролювати обсяги та напрями платежів. Для цього в зазначених фінансових установах упроваджується АРМ-Ю (автоматизоване робоче місце юридичної особи), яке забезпечує приймання до СЕП у файловому режимі лише тих платіжних документів, які схвалені НБУ.

У свою чергу, міжнародні платіжні системи також зменшують обсяг ризику, обмежуючи доступ до рахунків клієнтів цих банків. Системи Visa Inc. та MasterCard зменшили ліміти на одноразове зняття готівки для Трансбанку, Західінкомбанку – до 300 грн; Родовід банку, БІГ-Енегрія, банку «Надра» – до 100 грн. Винятки надаються тільки клієнтам, які пред’являють трудову книжку з відмітками про звільнення чи довідку про взяття на облік у Державній службі зайнятості. А 20 березня 2009 року Родовід банк узагалі був відключений від системи Visa. Віктор Кравець, тимчасовий адміністратор банку, вважає, що передумовою такого кроку стала неспроможність банку внести підвищений депозит до платіжної організації, який виступав би гарантією та забезпеченням спроможності здійснювати розрахунки .

Незважаючи на заходи, ужиті НБУ та банками для стабілізації становища, припинення неплатежів, значно зростає моральний ризик безвідповідальності фінансових установ, які виявилися неплатоспроможними унаслідок власної ризикової політики.

Це стало одним із основних чинників, які змусили рейтингові агентства знизити як загальний рейтинг країни, так і окремих банків. Подальші неплатежі та затримки в розрахунках можуть призвести до колапсу платіжної системи й різкого поглиблення економічної кризи. Теперішня фінансова криза, як і її попередники, стала не лише випробовуванням для банківської та платіжної систем України, а й стимулом до вдосконалення заходів захисту від ризиків [6].

Зменшити ймовірність виникнення ризиків платіжних систем може:

1. «Лояльне» ставлення до кредитора, який не став банкрутом.

2. Удосконалення законодавства стосовно відповідальності кредиторів за своєчасне погашення власних зобов’язань.

3. Збільшення забезпечення майбутніх (імовірних) зобов’язань зі збільшенням обсягів платежів.

4. Зменшення обсягів рефінансування банків з боку НБУ та впровадження взаємного кредитування в межах платіжної системи.

5. Поліпшення регулювання та нагляду за діяльністю учасників розрахунків.

6. Застосування економіко-математичних методів у процесі прогнозування фінансового стану учасників та ймовірності виникнення ризиків платіжних систем [5].

Найбільш розповсюджені у платіжних системах розвинених країн два підходи до проблеми обмеження фінансового ризику: перший – спрямований на обмеження обсягу розрахунків, другий – на забезпечення надійності розрахунку. Чинник ліквідності тісно пов’язаний з управлінням ризиком у платіжній системі.

Системний ризик може бути знижений за рахунок створення ефективних механізмів міжбанківських позик, який дає змогу банку, що відчуває дефіцит грошових коштів, отримати позику від іншого банку.

Важливе значення має розвиток позикових механізмів центрального банку, за допомогою яких банк, що відчуває дефіцит грошових коштів, може автоматично стримати позику центрального банку за умови надання відповідно їм застави. Система має бути раціональною, передбачуваною та захищеною від зазіхань. Є чотири сфери, де мають вживатися заходи щодо зміцнення системи : керівний склад; персонал, що діє у платіжній системі; процедури платіжної системи; програмно-технічне забезпечення.

Стандартизація платіжної інформації та технології також є важливим засобом зменшення ризику, пов’язаного з помилками та шахрайством, за одночасного прискорення платіжного процесу. Стандартизація означає, що платіжна інформація не повинна набувати іншої інтелектуальної форми або не потрібно приймати рішення в процесі її оброблення. У процесі розроблення та реалізації заходів боротьби з ризиком у платіжних системах бажано керуватися деякими загальними принципами . До них належать, зокрема, такі: рішення мають відповідати ринковим вимогам; ризиком повинні управляти ті, хто має найкращі можливості робити це з мінімальними витратами; слід виявляти гнучкість у визначенні шляхів досягнення поставленої мети; вирішення технічних питань, за винятком визначення стандартів та стосунків з ЦБ, краще залишити на розсуд учасників. Технічні стандарти не можна нав’язувати; використані заходи повинні стимулювати найбільш економічні рішення проблеми управління ризиком; бажане оприлюднення частоти помилок, їх характерних особливостей, випадків шахрайства, а також централізований аналіз параметрів та причин помилок; жодна окрема особа не повинна мати повноважень затверджувати (вводити) і надсилати платіжні інструкції; слід звести до мінімуму можливості вносити зміни в платіжні інструкції та платіжну інформацію; необхідна періодична перевірка заходів протидії шахрайству із внесенням необхідних змін у платіжний процес. Ніколи не можна повністю виключити ризик помилок операторів, виходу з ладу комп’ютерів та інших збоїв. Ці чинники ризику можна зменшити за допомогою підвищення якості виконання операцій та жорсткого контролю. Відповідні заходи мають бути універсальними за характером і придатними для будь-яких форм зберігання та передачі цінностей. Слід забезпечити ретельний підбір кадрів, а керівництво мусить чітко визначити обов’язки та сферу компетенції осіб, котрі обслуговують платіжну систему [4].

Суть та види ризиків платіжних систем 📙 Реферат → 🆔 270551