Сутність фінансів підприємств, принципи їх організації та зміст

  Сутність  фінансів підприємств, принципи їх організації  та зміст.

  У фінансовій системі держави головною, визначальною її ланкою є фінанси підприємств, оскільки вони функціонують у сфері  суспільного виробництва, в якій створюються матеріальні блага, валовий внутрішній продукт (ВВП) і національний дохід суспільства, а також формується основна частина фінансових ресурсів держави.    

    Розподіл  і перерозподіл створюваних матеріальних  і духовних благ у грошовій  формі    відповідних галузях  народного господарства.

  Використання  фінансів дає можливість підприємствам  сфери матеріального виробництва  забезпечити безперервність процесу  відтворення, вирішення виробничих, економічних та соціальних завдань, формування централізованих і децентралізованих  фондів грошових коштів на рівні як держави, так і суб'єктів господарювання.

  Економічну  сутність фінансів підприємств розкриває  сукупність грошових відносин, які  виникають у суб'єктів господарювання у процесі їх створення і здійснення ними виробничо-фінансової діяльності. Це грошові відносини:

  між підприємствами та їх засновниками, які виникають  при формуванні статутного фонду (капіталу) — одержання грошей з державного бюджету, надходження пайових внесків  та ін. Сума статутного капіталу державного (муніципального) підприємства відображає розмір статутного фонду, а акціонерного товариства — суму випущених ним акцій;

  між підприємствами та іншими суб'єктами господарювання (постачальниками, покупцями, будівельними та іншими організаціями), що виникають у процесі купівлі-продажу  продукції, надання послуг тощо;

  між підприємствами та різноманітними ланками фінансово-кредитної  системи щодо внесків у ці ланки (бюджет, централізовані фонди тощо) різних видів податків та платежів і отримання з них коштів на різні цілі. До них належать також фінансові відносини підприємств з установами банків, які виникають у процесі отримання і погашення кредитів, безготівкових розрахунків, а також відносини з органами майнового і особистого страхування з приводу сплати в них підприємствами страхових внесків і отримання від них відповідних страхових відшкодувань. У цю групу включаються також відносини підприємств з фондовим ринком та інвестиційними фондами;

  між підприємством  і зайнятими на ньому працівниками з приводу формування фонду оплати праці, її виплати, матеріального заохочення; виплати дивідендів за акціями, а також стягнення грошей за завдані збитки і утримання податків;

  у межах  підприємств, які виникають при  розподілі отримуваних доходів  і накопичень, формуванні різноманітних  фондів грошових коштів. Так, при розподілі отримуваного виторгу частину його підприємства спрямовують передусім на відшкодування вартості спожитих у виробництві основних і оборотних фондів, потім — на відшкодування витрат живої праці, а з частини, яка залишилась, формують чистий дохід (прибуток), з якого створюються і поповнюються відповідні резерви і фонди: резервний, статутний, розвитку виробництва, дивідендів (в акціонерних товариствах) тощо.

  Іншими  словами, створення і функціонування підприємств, їх господарська діяльність пов'язані з грошовими відносинами, які опосередковують процеси виробництва і продажу продукції, отримання доходів і накопичень та їх розподіл за відповідними каналами (фондами). У цьому зв'язку об'єктом фінансів підприємств є грошові відносини, пов'язані з отриманням доходів і накопичень, їх розподілом, формуванням і використанням відповідних фондів грошових коштів. Суб'єктами є підприємства і організації, установи (банківські та бюджетні), позабюджетні фонди та інші суб'єкти господарювання.

  Матеріальною  умовою появи і функціонування фінансів є гроші, покладені в основу існування відповідних видів грошових відносин підприємств.

  Виникають фінансові відносини на підприємствах у процесі їх створення, здійснення ними виробничо-фінансової діяльності, розподілу доходів і накопичень, формування відповідних грошових фондів.

  Таким чином, фінанси підприємств є системою грошових відносин, що виникають у  процесі отримання і розподілу  грошових доходів і накопичень, формування і використання відповідних фондів грошових коштів.

  Матеріальною  базою фінансів підприємств є  виробництво, тобто у процесі  виробництва продукції, її продажу  формуються відповідні доходи підприємств, фонди грошових коштів. Фінанси підприємств  і виробництво взаємопов'язані  і впливають один на одного. Що стабільніше економіка підприємств, то стійкіше їх фінансове становище. Іншими словами, стійкість фінансового становища підприємств забезпечується зростанням виробництва і підвищенням його ефективності.

  Матеріальним  змістом фінансів підприємств є  фонди грошових коштів, які створюються на підприємствах у процесі розподілу їх доходів і накопичень.

  Фінанси підприємств слід відрізняти від  грошей, грошових коштів, фінансових ресурсів. Гроші, грошові кошти, фінансові ресурси — це специфічні, самостійні економічні категорії, які можна змінювати кількісно (збільшувати, зменшувати). Фінанси ж підприємств — це грошові відносини, які функціонують на основі грошей, їх не можна змінювати кількісно.

  Призначення фінансів підприємств — забезпечувати  фінансовими ресурсами безперервність процесу виробництва суб'єктів  господарювання, розширювати їх виробничі  фонди (основні й оборотні), активно  впливати на підвищення продуктивності праці, зниження собівартості продукції, збільшення накопичень і підвищення ефективності виробництва.

  До основних принципів організації фінансів належать такі:

  • демократичний  централізм;

  • плановість;

  • господарський (комерційний) розрахунок;

  • самофінансування.

  Демократичний централізм у галузі фінансів виявляється в централізації державою частини доходів підприємств у централізовані фонди (державний бюджет) шляхом стягнення різних податків і платежів, які встановлюються державою, а розраховуються і сплачуються безпосередньо платниками під контролем держави; у проведенні єдиної політики оподаткування, фінансування, кредитування і розрахунків, з одного боку, і в господарській самостійності здійснення підприємствами виробничо-фінансової діяльності, розподілу і використання отримуваних доходів і накопичень — з іншого.

  Плановість  у галузі фінансів виявляється в  розробці на основі виробничих показників фінансових планів з визначенням  у них фінансових ресурсів в обсягах, необхідних для виконання планів економічного і соціального розвитку підприємств.

  Господарський (комерційний) розрахунок — основний метод господарювання підприємств, який базується на порівнянні витрат з результатами діяльності, що передбачає відшкодування витрат за рахунок  власних доходів, а також забезпечення рентабельності виробництва.

  Господарський (комерційний) розрахунок на підприємствах  упроваджується шляхом реалізації його принципів:

  • господарсько-оперативної  самостійності;

  • самоокупності;

  • матеріального  зацікавлення і матеріальної відповідальності;

  • контролю гривнею за результатами діяльності. Найважливішим принципом госпрозрахунку є самоокупність. Він

  передбачає  покриття витрат підприємства власними доходами і отримання накопичень, необхідних для сплати відповідних  податків у бюджет, вирішення соціальних питань і матеріального стимулювання працівників підприємства за результатами їхньої праці. Мінімальний рівень рентабельності, який забезпечує підприємствам отримання накопичень (прибутку), необхідних для їх роботи на принципі самоокупності, за розрахунками економістів, має становити 8-15 % собівартості проданої продукції, наданих послуг. Це означає, що на кожні 100 грн витрат підприємство має отримати 815 грн прибутку.

  Важливим  принципом організації фінансів підприємств є також самофінансування, яке виявляється в забезпеченні розширеного відтворення, матеріального стимулювання працівників і вирішенні соціальних питань підприємств за рахунок власних фінансових ресурсів (прибутку, амортизаційних відрахувань тощо). При самофінансуванні не лише відшкодовуються витрати на виробництво і продаж продукції, вносяться платежі до бюджету, вирішуються питання соціального розвитку підприємства і матеріального стимулювання працівників, як при самоокупності, а й фінансуються капітальні вкладення, приріст власних оборотних активів та інші витрати з розширення виробництва за рахунок власних фінансових ресурсів. Водночас самофінансування не виключає (в разі нестачі власних фінансових ресурсів на фінансування розширення виробництва) залучення довгострокових кредитів банку на основі поворотності й платності. Фінансування ж з бюджету цих підприємств на розширення виробництва не практикується. Для функціонування на умовах самофінансування підприємства, за розрахунками економістів, мають забезпечувати рівень прибутковості, який відповідає рентабельності 30-35 % собівартості реалізованої продукції, наданих послуг. Такий рівень рентабельності — величина відносна і залежить від віку й ступеня зносу основних фондів підприємства, що підлягають заміні. Зі збільшенням обсягів заміщуваних основних фондів і їх розширенням підприємствам необхідно збільшувати обсяги накопичень (прибутку) як основного джерела фінансових ресурсів для їх фінансування, що спричинюється, як правило, до підвищення рівня рентабельності, і навпаки.

  У навчальній літературі та підручниках з економіки і фінансів при розкритті сутності фінансів підприємств взагалі не наводяться принципи їх організації або розглядаються інші. Наприклад, у навчальному посібнику за редакцією Є. І. Бородіної наводяться такі принципи організації фінансів підприємств:

  • самостійність  у сфері фінансової діяльності;

  • зацікавленість у підсумках фінансово-господарської  діяльності;

  • відповідальність за результати фінансово-господарської  діяльності;

  • контроль за фінансово-господарською діяльністю;

  • самофінансування.

  На наш  погляд, перші чотири принципи —  це принципи реалізації госпрозрахунку, а не організації фінансів підприємств. Проте у згаданому посібнику  госпрозрахунок не виокремлюється як принцип організації фінансів підприємств, як і принципи демократичного централізму і плановості. Нами виокремлено ці принципи і розкрито їх зміст у сучасних умовах господарювання підприємств.