Сутність, функції та об’єкти лізингу

1. Сутність, функції та об’єкти  лізингу

За економічної кризи більшість підприємств України неспроможна власними коштами здійснювати технічне оновлення виробництва. Відтак виникає об'єктивна необхідність розвитку лізингового бізнесу, що уможливлює залучення приватних інвестицій для фінансової підтримки підприємств, особливо у сфері малого та середнього бізнесу. 
Термін "лізинг" походить від англійського дієслова "to lease", що означає "брати в оренду". Будь-яка лізингова операція має фінансовий (кредитний) характер. Власник майна (лізингодавець) надає користувачу (лізингоодержувачу) фінансову послугу: він купує майно у власність і за рахунок періодичних внесків лізингоодержувача покриває його повну вартість та отримує певний прибуток у вигляді лізингової маржі. 
В економічному розумінні лізинг - це кредит, який надається в товарній формі лізингодавцем лізингоодержувачу. Суб'єктами кредитних відносин тут виступають: у ролі кредитора - лізингодавець, позичальника - лізингоодержувач.

З економічного погляду лізинг має певну схожість з банківським кредитом, який надається на придбання основних фондів. Кредитні та лізингові відносини між позичальником (лізингоодержувачем) та кредитором (лізингодавцем) будуються на умовах терміновості, оплати, повернення, матеріального забезпечення (застави).

Разом з тим між банківським кредитом та лізингом є певні відмінності 
Сутність лізингу проявляється у його функціях: - фінансовій; - виробничій; -збутовій.

Фінансова функція полягає: - у звільненні підприємства від одномоментної повної оплати придбаних основних фондів та наданні їх на умовах довгострокового кредиту; - у використанні підприємством податкових та амортизаційних пільг.

Оскільки орендну плату зараховують до складу валових витрат, то відповідним чином зменшується оподатковуваний прибуток підприємства. 
Застосування механізму прискореної амортизації сприяє не тільки зменшенню оподатковуваного прибутку в лізингоодержувача, а й прискоренню технічного оновлення виробництва. 
Виробнича функція полягає в оперативному вирішенні проблеми переоснащення виробництва не через купівлю машин та обладнання, а через їх тимчасове використання на умовах лізингу. Це ефективний засіб для забезпечення доступу підприємств до нових технологій та техніки.

Збутова функція полягає в розширенні кола споживачів та освоєнні нових сегментів ринку за рахунок залучення насамперед тих підприємств, що неспроможні відразу придбати те чи інше майно. 
Об'єктом лізингу може бути будь-яке нерухоме майно, що його можна віднести до основних фондів, яке не заборонене до вільного обігу на ринку і щодо якого немає обмежень на передачу в лізинг (оренду).

До об'єктів лізингу належать: - машини та обладнання; - засоби обчислювальної техніки; - транспортні засоби; - виробничі будівлі та споруди; - інші основні фонди.

Не можуть бути об'єктами лізингу: - об'єкти оренди державного майна, крім окремого, індивідуально визначеного майна державних підприємств; - земельні ділянки та інші природні об'єкти. [1]

2. Учасники лізингового кредитування

Класичному лізингу притаманний тристоронній характер взаємовідносин: лізингодавець, лізингоодержувач, постачальник.

Лізингодавець — суб’єкт підприємницької діяльності, у тім числі банківська (небанківська) фінансова установа, яка передає в користування об’єкти лізингу згідно з договором.

Лізингоодержувач — суб’єкт підприємницької діяльності, який отримує в користування об’єкти лізингу за договором.

Постачальник лізингового майна — суб’єкт підприємницької діяльності, який виготовляє машини, обладнання тощо і (або) передає власне майно, яке є об’єктом лізингу.

Лізингодавцями можуть бути:

• лізингові компанії;
• комерційні банки;
• філії, підрозділи підприємств—виробників обладнання;
• державні й місцеві органи (комітети з управління майном; відділи постачання).

Лізингоодержувачі — це:

• юридичні особи, зайняті виробництвом тієї чи іншої продукції;
• фізичні особи, що займаються підприємницькою діяльністю.

До категорії продавців майна належать:

• виробники машин та обладнання;
• оптово-збутові організації;
• торгові фірми;
• власники майна та інші учасники угоди.

Крім основних учасників, у лізинговому бізнесі беруть участь посередники, тобто особи, що репрезентують економічні інтереси як продавців, так і покупців об’єктів лізингу. До таких належать:

• страхові компанії;
• брокерсько-дилерські фірми;
• сервісні центри з обслуговування машин та устаткування;
• інші посередники.

Залучення посередників у лізинговий бізнес приводить до скорочення терміну оборотності капіталу, унаслідок чого підвищується дохідність виробництва.

Взаємодію між учасниками лізингового бізнесу показано на рис. 1.1.

Для кожного із учасників лізингової діяльності цей вид підприємницької діяльності має певні переваги. [2]

Для продавця майна лізинг є зручним засобом вирішення не тільки виробничо-технічних, а й фінансових проблем.

Рис. 1.1. Взаємодія між учасниками лізингового бізнесу

1.Ініціація отримання  замовлення на лізинг. 2. Заявка  на лізинг. 3. Розгляд заявки. 4. Заявка  на проведення маркетингового  дослідження основних постачальників  обладнання. 5. Вибір найпридатнішого  постачальника. 6. Пакет документів  на вимогу лізингодавця. 7. Оцінка  фінансового стану клієнта та  ефективності лізингового проекту. 8. Замовлення-наряд на устаткування. 9. Вибір банку-кредитора. 10. Вибір страхової компанії. 11. Домовленість щодо продажу майна за залишковою вартістю.

Таким чином, скорочується можливість «заморожування» капіталу підприємства у вигляді залишку готової продукції на складі. Більше того, підприємство-постачальник позбавлене необхідності використовувати комерційний кредит.

Підприємство, що прагне отримати основні фонди на умовах кредиту-оренди, має пройти лізинговий процес, який складається з таких етапів:

• підготовка та обгрунтування лізингового проекту;
• юридичне оформлення лізингової угоди;
• виплата лізингових платежів;
• повернення об’єкта лізингу або викуп його за залишковою вартістю.

Механізм укладання та реалізації лізингової угоди зображено на рис. 1.2.

Підприємство подає до лізингової компанії чи банку: заяву, економічне обгрунтування лізингової угоди (бізнес-план), нотаріально засвідчені копії установчих документів, бухгалтерський баланс за останній рік або квартал та інші документи на вимогу лізингодавця. Лізингодавець здійснює оцінку платоспроможності підприємства (лізингоодержувача) за схемою, що її прийнято для аналізу банком кредитоспроможності своїх клієнтів. У зв’язку з тим, що лізингова операція має довгостроковий характер, лізингодавця цікавить, насамперед, не поточний, а перспективний фінансовий стан підприємства-лізингоодержувача. Після позитивного висновку щодо платоспроможності лізингоодержувача й ефективності лізингового проекту лізингодавець направляє постачальнику замовлення-наряд на придбання об’єкта лізингу. Між підприємством-постачальником та лізинговою компанією укладається договір купівлі-продажу основних фондів, які передаються в лізинг підприємству-лізингоодержувачу. Ці операції оформлюються такими документами:

• Акт приймання-передачі об’єкта лізингу в експлуатацію.
• Лізинговий договір між лізингодавцем та лізингоодержувачем.
• Договір на технічне обслуговування майна, що передається в лізинг, коли обслуговування здійснюватиме лізингодавець.

Рис. 1.2. Механізм укладання і реалізації лізингової угоди

1. Надходження замовлення  на лізинг обладнання. 2. Аналіз  замовлення, замовника (як потенційного  лізингоотримувача). 3. Вивчення та  обговорення умов постачання  обладнання. 4. Прийняття рішення  щодо участі в угоді. 5. Укладання  лізингової угоди. 6. Укладання кредитної  угоди, отримання кредиту для  виплати авансу та сплати митних  зборів. 7. Укладання кредитної угоди, отримання кредиту для придбання  обладнання. 8. Укладання договору  купівлі-продажу, оплата вартості  майна. 9. Постачання обладнання. 10. Укладання  приймально-передавального акта  щодо обладнання. 11. Страхування  майна на користь лізингодавця  за рахунок лізингоодержувача. 12. Сплата лізингових платежів. 13. Погашення кредиту лізинго-одержувачем. 14. Погашення кредиту лізингодавцем.

Майно передається в лізинг тільки після укладання лізингоодержувачем договору страхування об’єкта лізингу на користь лізингодавця.

Лізингоодержувач зобов’язаний забезпечити підтримування в належному стані лізингового майна, а також здійснювати виплати відповідних лізингових платежів.

До складу лізингових платежів включають:

• суму відшкодування вартості об’єкта лізингу, що амортизується, на строк, за який вноситься лізинговий платіж;
• суму, що сплачується лізингодавцю як відсоток для придбання майна згідно з договором лізингу;
• платіж-винагорода лізингодавцю за отримане в лізинг майно;
• відшкодування страхових платежів за договором страхування об’єкта лізингу, якщо об’єкт застрахований лізингодавцем;
• інші витрати лізингодавця, передбачені договором лізингу. [3]

  3. Переваги та недоліки лізингового кредитування в Україні

Недостатньо розуміють переваги лізингу вітчизняні підприємства, що є однією із причин гальмування розвитку лізингу. Різноспрямовано бачать вітчизняні дослідники переваги та недоліки застосування лізингу, а це приводить до потреби їхнього узагальнення і систематизації. Лізинг є інноваційним для України інструментом залучення капіталу, має чимале значення у період економічної кризи. Під час економічних потрясінь, обмеженій купівельній спроможності, значному безробітті цей вид діяльності, завдяки своїй винятковій економічній природі спроможний зробити великий вклад у піднесення і розвиток національної економіки.

Як свідчить зарубіжний досвід, найпривабливішим майном у сфері лізингу є автотранспорт, машини, обладнання, на які припадає 85 % всіх лізингових операцій. На сьогодні загальний річний обсяг лізинговий угод у світі становить приблизно 512 млрд дол. США. Лізинг посідає важливе місце в економіці багатьох країн і є ознакою їхнього прогресивного розвитку. На багатьох розвинених ринках, таких як Сполучені Штати, лізинг є найбільшим джерелом зовнішнього фінансування, за допомогою якого придбаваються близько 50 % техніки. У країнах Чехії, Естонії, Угорщини оновлення основних фондів підприємства на 30-40 % відбувається за рахунок лізингу .

Світова практика довела ефективність надання лізингових послуг як одного зі способів фінансування капіталовкладень під час збереження фінансової незалежності підприємствами. За прогнозами фахівців, до кінця цього тисячоліття майже 1/3 всієї виробленої продукції надходитиме у сферу міжнародного обміну за лізингом.

Через відсутність власних фінансових ресурсів на підприємствах та високої вартості банківського кредиту українські підприємства повинно розглядати лізинг як спосіб залучення капіталу, який дає змогу модернізувати виробництво й адаптувати його до вимог ринку. Під час застосування лізингу для оновлення основних засобів відбудеться збільшення виробничих потужностей суб'єктів господарювання і виникає змога виготовлення якісної конкурентоспроможної продукції, збільшення прибутку та податкових надходжень до бюджетів різних рівнів.

Оскільки лізингові операції є дієвим і реальним капіталозберігаючим способом фінансування виробництва, то на сьогодні лізинг можна вважати найперспективнішим фінансовим інструментом, що здатний активізувати інвестиційний процес в Україні. Активне запровадження лізингу може дати відчутний поштовх структурній перебудові реального сектора економіки, оновленню основних фондів, розвиткові малого та середнього видів бізнесу індустріалізації виробництва. Однак малі та середні підприємства все ще не усвідомлюють переваги лізингу. Великі підприємства на сьогодні залишаються головними споживачами лізингових продуктів.

Іноземні експерти оцінюють щорічний обсяг лізингових послуг в Україні в 300 млн дол. США. Аналіз нинішнього стану лізингового ринку показує, що в більшості випадків предметом лізингу є: транспортні засоби; сільгосптехніка; офісне та банківське обладнання; обладнання для харчової промисловості, яке досить швидко окупається .

Отже, нинішня економічна ситуація в Україні, на думку експертів, сприяє лізингу. Форма лізингу примиряє суперечності між підприємством, у якого немає засобів на модернізацію, і кредитор, який неохоче надасть цьому підприємству фінансові кошти, через те, що не має достатніх гарантій їх повернення. Жоден з видів діяльності не знайде широкого застосування, якщо він не буде приносити вигоди всім учасникам договірних відносин.

Значне поширення у світовій практиці лізинг отримав завдяки перевагам, які надаються суб'єктам угоди. У вітчизняних дослідженнях виділяють такі основні переваги лізингу.

До перелічених переваг вважаємо за потрібне віднести ще такі:

• мінімальний пакет документів для укладання лізингової угоди;
• лізинг дає змогу спочатку випробувати машини, а потім закупити їх, а обладнання в сезонних галузях орендувати лише на час його фактичної експлуатації;
• доступний малим і середнім підприємствам;
• лізинг не вимагає поручительства;
• на цьому етапі розвитку лізинговий договір можна оформити протягом одного дня;
• лізинг не має обмежень за територіальним розміщенням лізингоотримувача або за формою власності;
• лізінгоотримувач має змогу прив'язки обсягу лізингового платежу до вибраної ним валюти і при цьому не зобов'язаний проводити конвертацію валюти;
• страхування, реєстрацію предмета лізингу і сплату інших обов'язкових платежів бере на себе лізингодавець;
• лізинг посилює конкуренцію між банками та лізинговими компаніями, знижує вплив на позичковий відсоток, що стимулює приплив капіталів у виробничу сферу. [5]

Підприємству-виробнику лізинг вигідний тим, що за його допомогою підтримується тісний зв'язок між виробниками і споживачами техніки. Вся інформація про недоліки використовуваного устаткування надходить до підприємства-виробника, яке вилучає їх, посилюючи конкурентоспроможність своєї продукції та розширюючи можливості її збуту. Збуваючи продукцію за лізингом, виробник вирішує проблему отримання плати за неї, що зміцнює його фінансове становище.

Недолікам лізингу приділяють значно менше уваги, ніж перевагам. До недоліків лізингу відносять:

• складну організацію лізингової угоди через значну кількість учасників;
• на підготовку фінансової лізингової угоди може знадобитися більше часу, ніж на підготовку контракту на купівлю; вищі можуть бути і адміністративні витрати, тому вважають, що ціна лізингу може бути нижчою або дорівнювати ціні позики тільки за наявності певних податкових пільг;
• процедуру для укладення договору лізингу потребує стати на облік у Державній комісії з регулювання ринків фінансових послуг, що особливо складно для підприємств, які насамперед виготовляють основні фонди для власних потреб й не передбачають, що надалі вони будуть передані у фінансову оренду;
• науково-технічний прогрес робить об'єкт лізингу застарілим, під час фінансового лізингу орендні платежі не припиняють до завершення угоди;
• лізингові операції є досить ризиковою справою і мають специфічні ризики: фінансові ризики; ризик несплати лізингових платежів; проектні ризики; майновий ризик, пов'язаний з утратою, пошкодженням предмета лізингу; ризик неповернення предмета лізингу. Лізингодавець має ризик морального старіння майна й отримання лізингових платежів, а вартість лізингу є вищою, ніж позики, оскільки ризики зносу устаткування лягають на лізингодавця; відповідно останній закладає це у вартість лізингу. Але мінімізувати ризики, або повністю їх виключити можливо, для цього потрібно ретельно обдумати згоду на надання лізингу, провести комплексний аналіз лізингоот- римувача, розробити графік грошових надходжень. Багато з науковців вважають, що лізингові схеми мають понижений ступінь ризику. Потрібно пам'ятати, що застосовуючи один з обраних методів зниження одного з ризиків, варто простежити, як це позначиться на інших ризиках.[6]

ВИСНОВКИ

Таким чином, у сучаснихекономічних умовах лізинговий кредит має значні переваги порівняно з банківським кредитуванням. Він вигідний для українських товаровиробників як зручне джерело фінансування, засіб економії коштів, метод зменшення ступеня інвестиційного ризику та інструмент технічного оновлення виробництва. Лізинг можна розглядати як одну із найперспективніших форм виробничого інвестування, здатну суттєво пожвавити процес технологічного онов- лення виробництва в Україні.

Але, незважаючи на ці переваги, світова криза, нестабільність вітчизняної економіки, недосконале законодавство та скорочення обсягів внутрішнього й зовнішньогофінансування негативно позначилися на стані й розвитку лізингового ринку. Через відсутність джерел фінансування, девальвацію української валюти відбулося різке падіння платоспроможного попиту, значно скоротилась загальна вартість лізингових угод.

У зв'язку зі скороченням обсягівфінансування й підвищенням ризикованості інвестицій зросли відсоткові ставки. Також скоротились терміни лізингового кредитування. Крім об'єктивних кризових причин, можна також назвати несприятливий податковий клімат, недостатню фінансову стійкість лізингодавців, недостатній розвиток та обмежене використання інфраструктури ринку лізингу.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Лізингове кредитування підприємства [Електронний ресурс] : Українська електронна бібліотека. – Режим доступу : http://libr.org.ua/book/97/2810.html– Назва з екрана.
2. Лізингове кредитування підприємств [Електронний ресурс] : Українські книжки. – Режим доступу : http://ukrkniga.org.ua/ukrkniga-text/73/72/. – Назва з екрана.
3. Небанківське кредитування підприємств [Електронний ресурс] : Бібліотека онлайн. – Режим доступу : http://lib.studentu.org.ua/index.php?newsid=35. – Назва з екрана.
4. Види об’єднань підприємств [Електронний ресурс] : Бібліотека українських підручників. – Режим доступу : http://pidruchniki.ws/15970122/ekonomika/vidi_obyednannya_pidpriyemstv. – Назва з екрана.
5. Переваги та недоліки лізингу для підприємств [Електронний ресурс] : Економіка для студентів. – Режим доступу : http://gufer.net/ekconomic/133-perevagi-ta-nedolki-lzingu-dlya-pdpriyemstv.html. – Назва з екрана.
6. Переваги та недоліки лізингу як виду кредитування в Україні [Електронний ресурс] : Національна бібліотека імені В. І. Вернадського. – Режим доступу : http://www.nbuv.gov.ua/portal/chem_biol/nvnltu/19_5/241_Jaroszewycz_19_5.pdf. – Назва з екрана.