Сутність та функції страхування життя

ВСТУП

       Сучасний етап розвитку світової економіки та міжнародних відносин, процеси ринкової трансформації національної економіки, входження України до системи світових господарських зв’язків зумовлюють необхідність розвитку страхового ринку з урахуванням світового досвіду та національних особливостей.

     Особливо  актуальною є проблема формування та подальшого розвитку ринку страхування  життя для країн із перехідною економікою, зокрема для України, де відбуваються кардинальні зміни  в економічній системі. Процеси ринкової трансформації національної економіки зумовлюють необхідність проведення дослідження міжнародного ринку страхування та розробки шляхів ефективного використання світового досвіду у страхуванні життя для подальшого розвитку цієї послуги в Україні, що забезпечить всебічне здійснення економічних реформ, стабільний розвиток національної економіки, її подальшу інтеграцію у світове господарство.

     В усіх країнах з ринковою економікою страхування життя є найважливішим  елементом соціальної системи держави, що дозволяє успішно вирішувати багато суспільних проблем, а також задовольняти потреби юридичних та фізичних осіб в забезпеченні стійких гарантій захисту їх економічних інтересів, пов’язаних зі здійсненням різних видів господарської діяльності, збереженням визначеного рівня добробуту і здоров’я. Страхування — це найбільш доступний спосіб забезпечення подібних гарантій, воно здатне стимулювати ріст заощаджень населення, відшкодувати втрати в доходах. Україна поступово відмовляється від непосильних соціальних гарантій та неефективної і економічно обтяжливої системи соціального забезпечення, яка дісталася їй у спадок від радянських часів. Таким чином, у зв’язку з існуючими недоліками в організаційній системі державного соціального забезпечення потенціал розвитку страхування життя зростає, оскільки метою страхування життя є доповнення системи соціального забезпечення.

1. Розвиток страхування життя в Україні у пострадянський період; сутність страхування життя

   В першу  чергу, хотілося б почати з роздумів щодо проблем розвитку страхування життя в Україні Кухтика Т.В. та Цвентуха Ю.Є. які, описують розвиток страхового ринку в Україні наприкінці XX століття – на початку XXI століття.

     Загальна  картина дещо покращилась з прийняттям у 1996 році Закону України «Про страхування», який фактично констатував наявність страхування життя та ввів нові правила гри на ринку ризикового страхування, проте певного перелому ситуації було досягнуто лише у 2000 році, коли галузь продемонструвала перші позитивні показники зростання. За наступні півтора роки позитивні тенденції почали поступово, але досить систематично закріплятися. Так на ринку чітко виділилось кілька лідируючих

компаній, які  надають високоякісні послуги з  класичного страхування життя, постійно збільшують власну клієнтську базу і обсяги залучених платежів та мають серйозну зацікавленість у розвитку галузі. Разом з ЛСОУ ці компанії у минулому році провели серйозну роботу по створенню в Україні законодавчої бази європейського зразка, в першу чергу щодо регламентування страхування життя, як окремої галузі, що знайшло своє відображення у прийнятій новій редакції Закону України «Про страхування».

     В результаті вже сьогодні ми можемо стверджувати, що Україна знаходиться  на порозі докорінних реформ у галузі страхування життя. У зв’язку з цим особливої уваги заслуговують такі положення. По-перше, питання відродження галузі не може вважатися вирішеним і набуває все більшої актуальності. По-друге, з прийняттям Закону «Про страхування» було створено плацдарм для подальшого реформування та зроблено перший крок у напрямку відродження страхування життя як важливої соціально орієнтованої галузі в економіці України. По-третє, результатом роботи стало й те, що про галузь страхування життя в Україні почали серйозно говорити з найвищих владних трибун, повсякчас підкреслюючи її соціальне значення та великий інвестиційний потенціал, що особливо актуально на фоні пенсійної реформи, яка наближається, проблем з зовнішнім кредитуванням та інвестиціями в економіку країни. Компанії, які займаються страхуванням життя розробили абсолютно прозору та чітку концепцію реформування галузі, яка уже підтримана урядом по більшості позицій та знаходиться на розгляді у Верховній Раді, і тепер лише від законодавців залежить як швидко і наскільки рішуче буде реалізована реформа страхування життя та чи здійсняться при цьому основні очікування. [1]

     Реформування  галузі страхування життя відповідно до пропонованої концепції матиме за результат цілу низку як соціальних так і економічних

наслідків. Головним результатом реформи буде звичайно стрімкий розвиток страхування життя та, як наслідок, зростання страхових платежів, в першу чергу за рахунок розвитку корпоративного страхування, широке охоплення населення договорами страхування життя з відповідним рівнем соціального захисту. Досвід країн колишнього соцтабору показує, що подібні реформи призводять до вибухоподібного становлення ринку.

     Страхування життя взагалі, а особливо корпоративне страхування життя є одним з основних інструментів системи соціального захисту та соціального забезпечення населення. Слід зазначити, що в більшості країн світу держава ще сторіччя тому відмовилася від ідеї тотального соціального забезпечення населення за рахунок суттєвого перерозподілу національного продукту через державний бюджет. Соціальна роль держави в цих країнах обмежувалася гарантуванням мінімального життєвого рівня певним верствам населення, які за об’єктивними причинами не могли самостійно забезпечити своє існування. Слід підкреслити, що державою гарантувався певний мінімальний соціальний стандарт. Решту соціального забезпечення держава переклала на плечі самого населення та недержавної соціальної інфраструктури, ключовими складовими якої були страхові компанії, пенсійні фонди тощо.

     Подібна ситуація відбувається сьогодні і в Україні. Держава поступово відмовляється від непосильних соціальних гарантій та неефективної і

економічно обтяжливої системи соціального забезпечення, яка дісталася їй у спадок з радянських часів, часто не пропонуючи на заміну адекватних

альтернативних  інструментів. Розвиток страхування життя та корпоративного страхування життя зокрема повинен закрити частину прогалин в соціальній політиці держави, в першу чергу в системі соціального захисту населення та його пенсійного забезпечення. Таким чином в Україні буде зроблено перші кроки в напрямку перенесення частини соціального навантаження держави на страхові компанії. Кошти, які будуть виділятися підприємствами на створення соціальних гарантій для своїх працівників та

додаткового пенсійного забезпечення, через недержавну соціальну інфраструктуру на базі страхових компаній повинні зробити свій внесок у вирішення проблеми подолання бідності зростання добробуту населення. [1]

2. Зміст страхування життя через прояв у функціях

   На  думку Осадця, зміст страхування, розкривається в його функціях,

до яких належать:

• Ризикова, яка полягає в переданні за певну плату страховикові матеріальної

відповідальності  за наслідки ризику, зумовленого подіями, перелік яких передбачено чинним законодавством або договором;

• Функція створення та використання страхових резервів (фондів) виявляється у перерозподілі коштів між страхувальниками на користь тих, які зазнали серйозних збитків від страхового випадку;

• Функція заощадження коштів. З огляду на цю функцію страхова система є

альтернативною  банківській, оскільки особисте страхування (на дожиття,

пенсій, ренти) дає  змогу заощадити кошти (навіть примножити їх у випадку

виплати інвестиційного доходу) та отримати страховий захист;

• Превентивна функція спирається на те, що страховики та страхувальники

зацікавленні у зменшенні наслідків страхових подій. Вона має виховний характер, що формує свідомість власника, який бажає зберегти своє майно.[2]

     Такі  ж функції страхування з деякими  відмінностями в назвах наводять й інші автори. Так, О.Д. Заруба, В.А. Борисова та О.В. Огаренко до функцій страхування відносять ризикову, функцію збереження (відповідає функції заощадження коштів), попереджувальну (відповідає превентивній функції) та контрольну (відповідає функції створення та використання страхових

резервів). [3]

     Своєю чергою науковці намагаються розширити  функції страхування

розглядаючи їх на мікро- та макрорівнях. Так, на рівні  індивідуального виробництва виявляються  такі функції страхування:

• ризикова (компенсація страховиком ризиків, що їх йому передає страхувальник);

• зростання можливостей кредитування (наявність договору страхування забезпечує страхувальнику доступ до додаткових фінансових ресурсів: наприклад, договір страхування майна необхідний для одержання кредиту);

• концентрація на зовнішніх ризиках ринкового середовища – ризиках конкуренції;

• попереджувальна (забезпечує контроль і превенцію ризиків на підприємствах та в домогосподарствах).

     На  рівні національної економіки страхування  здійснює такі функції:

• забезпечує безперервність суспільного виробництва шляхом попередження

страхових випадків і своєчасної компенсації збитків  внаслідок їх настання;

• зменшує витрати державних фінансів, зокрема на соціальні потреби;

• стимулює науково-технічний прогрес, зокрема завдяки наданню інвестиційних ресурсів для соціально важливих напрямів розвитку суспільства;

• захищає інтереси потерпілих у системі відносин цивільної відповідальності

шляхом своєчасної компенсації заподіяної шкоди, зокрема  за допомогою

страхування цивільної  відповідальності власників автотранспортних засобів [2].

     Однак особливий зміст страхування  життя не повною мірою розкривається  у перерахованих функціях страхування. У зв'язку з цим є необхідність визначити функції, які виконує  страхування життя. Так, на думку  О.М. Залєтова, страхуванню життя в умовах ринкової економіки притаманні такі функції:

• Формування соціально-орієнтованого суспільства з убезпеченим майбутнім. Від наявності страхування життя для громадян розвинених країн залежить соціальний статус, навчання, кредит у банку, пенсія тощо. Вважається, що рівень розвитку страхування життя відображає рівень розвитку суспільства в цілому та впевненості громадян у стабільності в державі зокрема.

• Соціального страхування. Страхування життя багато в чому доповнює систему соціального страхування та забезпечення. Зокрема, довгострокове страхування життя пов'язане з реалізацією пенсійних гарантій населенню.

• Сприяння поліпшенню демографічної ситуації. Страхування життя економічними методами стимулює громадян до дбайливого ставлення до свого здоров'я. Зокрема, у більшості країн світу ще до укладання договору страхування життя страховики вивчають історію хвороби клієнта, враховують масу його тіла, наявність шкідливих звичок тощо, які істотно впливають на розмір страхових внесків та умови страхування.

• Інвестиційна. Оскільки страхові компанії залучають "довгі" гроші, вони є тим локомотивом, який може досить ефективно тягти за собою систему інституціональних інвестицій, що особливо важливо для економіки. Вміле та

розумне використання коштів страхових резервів допомагає вирішувати завдання фінансування багатьох витратних державних проектів без залучення зовнішніх інвесторів.

• Кредитна. Законодавство більшості розвинених держав передбачає право

страховиків кредитувати  страхувальників за договорами страхування життя в межах викупної суми на момент видачі кредиту та на строк, що не перевищує період, який залишився до закінчення дії договору страхування життя.

• Мотивації персоналу суб'єктів господарювання. Довгострокове нагромаджувальне страхування життя є невід'ємним елементом сучасного управління кадрами. Такі програми не тільки допомагають керівнику з мінімальними витратами вирішити "кадрове питання", але й дають змогу створити ефективне управління фінансовими потоками підприємства [3].

     В перелічених категоріях переплітаються функції страхування життя, його завдання та роль, яку воно виконує в суспільстві. Тому перелік функцій страхування життя потребує деяких уточнень. Водночас, враховуючи особливий економічний сенс страхування життя, розглядаючи функції, які воно виконує, необхідно виділити загальні функції – характерні для галузі страхування в цілому та спеціальні функції – характерні лише для страхування життя. В такому випадку до загальних функцій страхування

життя слід віднести:

     Ризикову, що здійснюється шляхом передачі страхувальником за певну плату страховій компанії матеріальної відповідальності за наслідки прояву

таких страхових  ризиків, як смерть застрахованої особи та повна або часткова втрата працездатності.

     Створення та використання страхових  резервів, яка полягає у формуванні страховиками страхових фондів для їх подальшого перерозподілу на користь осіб, які постраждали внаслідок страхових випадків.

     Превентивну, яка забезпечує зниження страхового ризику за рахунок

обмеження в  договорі щодо виплат у випадку самогубства та зі страхових

випадків, які  відбулися в стані алкогольного і наркотичного сп'яніння. Водночас превентивна функція страхування життя виявляється на етапі укладення договору страхування життя шляхом проведення медичного андерайтингу.

     Інвестиційну, яка реалізується шляхом інвестування сформованих

страхових резервів в економіку країни.

     До  спеціальних функцій страхування  життя слід віднести такі:

     Функцію заощадження, яка проявляє себе в тому, що компанії зі страхування життя здійснюють зберігання та повернення коштів своїх клієнтів. Завдяки цій функції особа за рахунок щорічних посильних внесків може заощадити значну суму коштів, необхідну для реалізації планів у чітко визначений час в майбутньому – пенсія, навчання дитини, придбання будинку і т.д.

     Функцію створення доходу, яка відображається у виплаті страхувальникам доходу, отриманого страховиком за результатами його інвестиційної діяльності.

     Кредитну, яка полягає у тому, що страхова компанія, з коштів сформованих страхових резервів, здійснює кредитування страхувальників в межах викупної суми за договором страхування життя, а також іпотечне кредитування.

     Функцію збереження, яка забезпечує збереження коштів страхувальника, необхідних для внеску страхових премій, шляхом скорочення нераціональних витрат та сприяє довгостроковому фінансовому плануванню.

     Серед перелічених функцій страхування  життя доцільно виділити основні – притаманні лише страхуванню та без яких воно втрачає свій економічний зміст. До них можна віднести ризикову функцію та функцію створення і використання страхових резервів. Решта функцій страхування життя є допоміжні та характерні для деяких інших фінансових інструментів.

     До  головних відносить ризикову функцію також Борисова: "бо страховий ризик, як ймовірність настання збитку, безпосередньо пов'язаний з основним призначенням страхування – наданням грошової допомоги потерпілим" [2]. До того ж, в англійському словнику страхових термінів страхування визначається як "система передання ризику і його комбінування". Тобто у країні, де виникла більшість класичних видів страхування, зміст останнього пов'язують, насамперед, із переданням ризику від страхувальника до страховика [3].

     За  допомогою основних функцій виконується головне завдання страхування життя – захист від фінансових наслідків такого ризику життя, як передчасна смерть, а для змішаного страхування життя – захист від фінансових наслідків ризику втрати особою працездатності внаслідок хвороби або нещасного випадку.

3. Особливості категорії  страхування життя

     Розглядаючи економічну сутність страхування життя, слід відзначити її особливість, яка полягає у поєднанні властивостей страхового захисту та заощадження коштів. У зв'язку з цим для страхування життя змінюють своє значення поняття страхового ризику та страхового випадку. Так, страховий ризик має у своїй основі непередбачуваність настання події. Таке поняття страхового ризику прийнятне для таких ризиків страхування життя, як ризик смерті або втрати працездатності внаслідок нещасного випадку. Проте закінчення терміну дії договору страхування, повноліття застрахованої особи не мають ознак страхового ризику. Водночас ці події не підпадають під визначення страхового випадку, для якого характерним є заподіяння шкоди об'єкту страхування.

     Такої думки дотримується О.І. Худяков, який зазначає, що при страхуванні життя страховим випадком може бути подія досить приємна, радісна і навіть бажана (наприклад, одруження, повноліття). Такого роду події, як правило, передбачувані, а часом і просто неминучі (як, наприклад, закінчення строку дії договору страхування життя). Внаслідок страхування життя не має на меті відшкодування збитків, заподіяних страховим випадком, що суперечить самій концепції страхування як економічній категорії.

     Своєю чергою, П.В. Заруба наголошує, що в основі особистого страхування, як і страхування майна, також лежить замкнений перерозподіл страхових платежів між учасниками особистого страхування через спеціальний страховий фонд. Разом з тим, очевидні й розбіжності між ними, тому що об'єктами страхових відносин в особистому страхуванні є працездатність, здоров'я, життя людей, тобто воно пов'язане із специфічною особливістю виробництва – відтворенням робочої сили. На відміну від страхування майна особисте страхування не забезпечує відшкодування матеріальних збитків, а дає змогу одержати грошову допомогу застрахованим громадянам або їхнім сім'ям [2].

     Ще  однією особливістю страхування  життя є те, що за договором,

який передбачає виплату страхової суми у випадку передчасної смерті застрахованої особи або у випадку дожиття її до закінчення терміну дії договору, страховик бере на себе зобов'язання гарантовано виплатити страхову суму. Так, укладаючи такий договір страхування життя та вчасно сплачуючи страхові премії, страхувальник точно знає, що страховик виплатить страхову суму йому або третій особі, він не знає лише чи станеться це в кінці строку дії договору чи раніше. В цьому полягає важливий економічний сенс страхування життя, оскільки маючи такі гарантії, страхувальник здійснює довгострокове планування своїх фінансів. З іншого боку, таких гарантій особі не може забезпечити більше жодний фінансовий інструмент. На відміну від договорів страхування життя, за договорами страхування майна страховик не виплачує страхову суму, якщо об'єкт страхування не зазнав шкоди внаслідок страхового випадку до кінця строку дії договору страхування. Такі високі зобов'язання страховика за договорами страхування життя формують високу вартість страхування. Так, для того, щоб забезпечити ефективне функціонування страхової компанії, страхова премія, яку сплачує страхувальник за договором страхування життя, має перевищувати страхову суму. На практиці страхова сума розраховується з врахуванням гарантованого доходу, визначеного в договорі страхування життя, а тому вона деколи перевищує розмір страхової премії. Водночас розмір страхової премії залежить від віку, статі та стану здоров'я застрахованої особи, а також терміну дії договору, тому для молодих людей з хорошим станом здоров'я, які укладають договір страхування життя на довший термін, умови страхування є значно вигіднішими. Перевищення розміру страхової премії над розміром страхової суми та наявність інвестиційного доходу за договорами страхування нехарактерними

для майнового  страхування.

     Враховуючи  таку велику кількість відмінностей страхування життя

від майнового  страхування, Є.П. Андрієвський наголошує, що страхування

життя – це видозмінений фактор народного заощадження у вузькому значенні цього слова, але в жодному разі не може підходити під визначення "майнове страхування" [3].

     Водночас  В.І. Серебровський висловлює думку, що страхування життя охоплює ті види страхових операцій, у яких момент ризику полягає в невизначеності строку людського життя [1]. Такої ж думки дотримується

Залєтов, який зазначає, що основним страховим ризиком за договорами страхування життя є тривалість людського життя, тобто не сама смерть, а час її настання, тобто:

• ймовірність померти в молодому віці або раніше від середньої тривалості

життя;

• ймовірність померти або вижити протягом певного періоду часу;

• ймовірність жити у старості, маючи більшу тривалість життя, що потребує

одержання регулярних доходів без продовження трудової діяльності [2].

     Автор роботи погоджується з цією думкою, однак хотіла би її уточнити, зазначивши, що основних ризиків життя є два. Перший з них пов'язаний з ймовірністю передчасної смерті особи, що може призвести до негативних фінансових наслідків для людей, які були на утриманні застрахованої особи (літніх батьків, малолітніх дітей, непрацездатних членів сім'ї). В такому випадку застрахована особа не відчує на собі негативних наслідків страхового випадку, а її бажання застрахуватися від цього ризику життя продиктоване почуттям любові до близьких людей та турботою про їх благополуччя. Страхування життя в цьому випадку можна розглядати як високоетичний, безкорисливий і навіть зворушливий вчинок.

     Другий  ризик життя пов'язаний з ймовірністю  пережити працездатний вік та не мати засобів до існування у зв'язку з втратою працездатності на старості. В цьому випадку особа, яка страхується на випадок дожиття, виходить зі своїх власних інтересів, а також інтересів своїх близьких людей, яких вона не хоче обтяжувати турботою про неї на старості. Мотивацією для укладання договору страхування на дожиття є відчуття страху перед злиденним життям без засобів до існування або мрії, які особа планує реалізувати на пенсії та для яких вона заощаджує кошти.

     Отже, на думку О.М. Залєтова, сутністю убезпечення життя є економічні відносини, які виникають за договором убезпечення життя, передбачають обов'язок страховика здійснити страхову виплату у разі смерті убезпеченого на користь вигодонабувача (член сім'ї, підприємство чи інша особа), за вирахуванням не повернених убезпеченим кредитів за таким договором та передбачених відсотків, а також, якщо це передбачено договором, у разі дожиття убезпеченого до закінчення строку дії договору та (або) досягнення убезпеченим визначеного договором віку. Умови договору убезпечення життя можуть також передбачати як доповнення до основного ризику обов'язок страховика здійснити страхову виплату в разі нещасного випадку, що стався з убезпеченим, та (або) його хвороби. Водночас під убезпеченням життя слід розуміти управління соціальними ризиками за рахунок організації централізованого страхового фонду з децентралізованих джерел [2].

     Особливість категорії страхування життя полягає в тому, що це складні економічні відносини між страховою компанією та страхувальником, застрахованою особою, вигодонабувачами і спадкоємцями, в процесі реалізації яких поєднуються ризикова та заощаджувальна функції. Доцільність поєднання цих функцій в одному фінансовому інструменті полягає в тому, що тільки за допомогою страхування життя можна одночасно захиститися від фінансових наслідків настання обох ризиків життя – ймовірності передчасно померти та ймовірність пережити працездатний вік. Проте реалізацію цього захисту здійснюють різні функції страхування життя – ризикова та заощаджувальна. Тому для кращого розуміння основних економічних властивостей страхування життя необхідно розглянути функції, які воно виконує. [2]

      ВИСНОВОК

     Отже, підбиваючи підсумки, слід зазначити, що в основі страхування життя, як і страхування майна, також лежить замкнутий перерозподіл страхових платежів між учасниками страхування через спеціальний страховий фонд. Разом з тим, очевидні й розбіжності між ними, які полягають у тому, що: страхування життя не забезпечує відшкодування матеріальних збитків, а дає змогу одержати грошову допомогу застрахованим громадянам або їхнім сім'ям; страховим ризик за договорами страхування життя не завжди має в своїй основі непередбачуваність настання страхового випадку; водночас страховим випадком можуть бути досить приємні і навіть довгоочікувані події; за договорами на дожиття страховик бере на себе зобов'язання гарантовано виплатити страхувальнику або вигодонабувачам страхову суму; страхова премія за цими договорами може перевищувати страхову суму.

     Такі  особливості категорії страхування  життя полягають в тому, що

вона поєднує  у собі ризикову та заощаджувальну функції. Доцільність поєднання цих функцій в одному фінансовому інструменті є доцільним, оскільки за допомогою страхування життя можна одночасно захиститися від фінансових наслідків настання обох ризиків життя – ймовірність передчасно померти та ймовірність пережити працездатний вік.

     Водночас, враховуючи особливий економічний  сенс страхування життя, розглядаючи  функції, які воно виконує, необхідно  виділити загальні функції – характерні для галузі страхування в цілому та спеціальні функції – характерні лише для страхування життя. В такому випадку до загальних функцій страхування життя слід віднести: ризикову, створення та використання страхових резервів, превентивну та інвестиційну. До спеціальних функцій страхування життя належать: функція заощадження, функція створення доходу, функція збереження та кредитна функція.

     Вищевикладене свідчить про важливість і необхідність розвитку страхування життя в  Україні, а також те, що тільки комплексні заходи з боку держави та самих  страхових компаній допоможуть постійно розвивати цей сегмент ринку фінансових послуг, передумовами якого є:

— поступове  зростання доходів населення  з тенденцією до подолання низького рівня платоспроможності;

— підвищення заінтересованості  юридичних та фізичних осіб у захисті  своїх майнових інтересів;

— збільшення кількості  прибуткових підприємств;

— розвиток ринків фінансових послуг (у тому числі  фондового ринку) та формування національної системи іпотечного кредитування;

— розвиток системи  недержавного пенсійного забезпечення. 

      СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Вісник МНТУ, Серія економіка № 2 (5), 2010,  Кухтик Т.В., Цвентух Ю. Є., «Ринок страхування життя в Україні: тенденції розвитку та напрями реформування»
2. Збірник науково-технічних праць, Науковий вісник НЛТУ України. – 2009, вип. 18.4, О.І.Фарат «Сутність страхування життя та його функції»
3. Науковий журнал ТНЕУ «Світ фінансів», 3/2010, Валентина Комадовська «Особливості управління портфелем договорів страхування життя»
4. Управление персоналом – Украина №11, (206), 2010, Татьяна Заворотько «Накопительное страхование: чем моложе, тем эффективнее»