Тарифне регулювання міжнародної торгівлі в Україні

 

Міністерство освіти і науки України 
Тернопільський національний економічний університет

Кафедра міжнародної економіки

 

 

 

КПІЗ

 

Тарифне регулювання міжнародної торгівлі в Україні

 

 

 

 

 

Виконав:

студент групи МЕЄЕ – 22

Труліч В. М.

Перевірила:

викладач, Пазізіна С. М.

 

 

 

Тернопіль - 2014

 

Зміст

Вступ……………………………………………………………………………….…3

1. Поняття та сутність митно-тарифного регулювання………………………5
2. Мито як інструмент регулювання експортно-імпортних операцій……………………………………………………………………….9
3. Тарифна політика України на сучасному етапі…………………..……….14

Висновок…………………………………………………………………………….21

Список використаної літератури………………………………………………..…22

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

Міжнародна торгівля є формою зв'язку між товаровиробниками різних країн, що виникає на основі міжнародного поділу праці, і виражає їхню взаємну економічну залежність. У літературі часто дається наступне визначення: “Міжнародна торгівля являє собою процес купівлі і продажі, здійснюваний між покупцями, продавцями і посередниками в різних країнах”. Міжнародна торгівля включає експорт і імпорт товарів, співвідношення між якими називають торговельним балансом. У статистичних довідниках ООН наводяться дані про обсяг і динаміку світової торгівлі як сум вартості експорту всіх країн світу.

У загальному виді міжнародна торгівля є засобом, за допомогою якого країни можуть розвивати спеціалізацію, підвищувати продуктивність своїх ресурсів і в такий спосіб збільшувати загальний обсяг виробництва. Суверенні держави, як і окремі особи і регіони країни, можуть виграти за рахунок спеціалізації на виробах, що вони можуть робити з найбільшою відносною ефективністю, і наступного обміну на товари, що вони не в змозі самі ефективно робити.

Структурні зрушення, що відбуваються в економіці країн під впливом НТР, спеціалізація і кооперування промислового виробництва підсилюють взаємодію національних господарств. Це сприяє активізації міжнародної торгівлі. Міжнародна торгівля опосередуючі рух усіх міжкраїнових товарних потоків, росте швидше виробництва. Відповідно до досліджень зовнішньоторговельного обороту, на кожні 10% росту світового виробництва приходиться 16% збільшення обсягу світової торгівлі. Тим самим створюються більш сприятливі умови для його розвитку. Коли ж у торгівлі відбуваються збої, сповільнюється і розвиток виробництва.

Під терміном “зовнішня торгівля” розуміється торгівля якої-небудь країни з іншими країнами, що складається з оплачуваного ввозу (імпорту) і оплачуваного вивозу (експорту) товарів.

Різноманітна зовнішньоторговельна діяльність підрозділяється по товарній спеціалізації на торгівлю готовою продукцією, торгівлю машинами й устаткуванням, торгівлю сировиною і торгівлю послугами.

Розвиток зовнішньої торгівлі, зокрема нарощування експорту країни на світовому ринку, збільшення або, принаймні, збереження його питомої ваги у світовій торгівлі є надзвичайно важливим чинником функціонування національної економіки будь-якої держави.

Зовнішня торгівля є одним із головних стабілізуючих факторів національної економіки. Протягом останніх років, внаслідок зростання експорту, його питома вага у ВВП збільшилася від 17,9 % до понад 40 %, що забезпечило зростання кількості робочих місць і значною мірою сприяло виведенню економіки України з кризи. 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Поняття та сутність митно-тарифного регулювання

 

Одним із найбільш поширених регуляторів ЗЕД є митний тариф. Практично всі країни світу за його допомогою вирішують найрізноманітніші завдання: від захисту вітчизняного виробника до поповнення державного бюджету за рахунок коштів, вилучених на кордоні.

Після прийняття Декларації про державний суверенітет Україна самостійно визначає митну політику, створює власну митну систему та здійснює митне регулювання на своїй території.

Регулювання митною справою здійснюють найвищі органи влади та управління України. Спеціально уповноваженим органом державного управління в галузі митної справи є Державний митний комітет України, який приймає нормативні акти, що регулюють дану сферу діяльності.

Митне регулювання здійснюється відповідно до Митного кодексу, законів України та міжнародних договорів. Україна може вступати в митні союзи з іншими державами.

Територія України, в тому числі території штучних островів, установок та споруд, що створюються в економічній (морській) зоні , над якими Україна має виняткову юрисдикцію щодо митної справи, становить єдину митну територію. Митний кордон України співпадає з державним кордоном, за винятком меж спеціальних митних зон, які є складовою митного кордону України. Митний кордон України становить 7190 кілометрів. На території України діє 65 митниць, 260 митних постів, 8 територіальних управлінь. Кордон з Росією складає 2063 км., з Молдовою -П91 км., з Білорусією - 975 км, з Румунією - 625,4 км, з Польщею - 543 км, з Угорщиною - 135,1 км, з Словаччиною - 98,5.

Товари та інші предмети перемішуються через митний кордон України під митним контролем, який здійснюється з метою забезпечення дотримання державними органами, підприємствами та їх службовими особами законодавчого порядку.

Контроль здійснюється під час:

• ввезення на митну територію України товарів з метою їх вільного використання з моменту ввезення і до пропуску через митний кордон;

• вивезення за межі території України товарів з метою вільного використання - з моменту ввезення товарів у зону митного контролю і подання необхідних для митного контролю документів на дані товари і до вивезення їх за межі митної території;

• тимчасового ввезення товарів на митну територію України - з моменту ввезення і до вивезення за межі митної території;

• тимчасового вивезення товарів за межі митної території України - з моменту пред’явлення митниці товарів та інших предметів і необхідних для митного контролю документів на такі товари та інші предмети і до пропуску через митний кордон України під час зворотного ввезення через територію України;

• транзиту через територію України - ввезення в Україну і до вивезення з України.

Митний контроль здійснюється митними службами, які виконують такі функції:

• фіскальну (справляють мито, митні збори, акциз, податок на добавлену вартість при імпорті товарів);

• правову (проводять самостійно слідство у справах контрабанди);

• економічну (є органом економічної політики держави);

• статистичну (облік і контроль за товарами, капіталами, послугами, що перетинають кордон);

• виконують функцію валютного регулювання (контроль за поверненням валютної виручки).

У пунктах пропуску через державний кордон України митниці за погодженням з прикордонними військами встановлюють зони митного контролю. Зоною митного контролю вважається частина пункту пропускання на митному кордоні України або в інших місцях території, у межах якої митниця здійснює митний контроль. Порядок доступу та перебування у таких зонах (за винятком посадових осіб, які безпосередньо забезпечують процес митного контролю, і громадян, які проходять митний контроль або уповноважені пред‘явити такому контролю товари та інші предмети), а також порядок переміщення товарів за межі зони митного контролю називають режимом зони митного контролю. Зони митного контролю створюються з метою уникнення намагань з боку юридичних та фізичних осіб перемістити через митний кордон товари та інші предмети з порушенням законодавства України.

Межі зони митного контролю встановлюються відповідними положеннями для кожного пункту пропускання у місцях митного контролю пасажирів, транспортних засобів, вантажів, а саме:

• в автомобільних пунктах пропускання - на смугах легкового та вантажного автотранспорту, у залах митного огляду та інших приміщеннях митних органів;

• у залізничних пунктах пропускання:

а) пасажирських - у залах митного огляду, на перонах та в пасажирських поїздах зарубіжного прямування;

б) вантажних - на оглядових майданчиках, контейнерних терміналах та в інших місцях, які відведено на території залізничних станцій для оформлення вантажів;

• у авіаційних пунктах пропускання - у залах митного огляду, на стоянках і у літаках з початком митного оформлення до відправлення , та в інших місцях, передбачених в аеропортах для оформлення вантажів і багажу;

• у морських і річкових пунктах пропускання - у залах митного огляду, на суднах під час їх контролю, на контейнерних терміналах та в інших місцях, які визначено у портах для оформлення вантажів та пасажирів.

У пунктах на митному кордоні, які є кордонами спеціальних митних зон, митниця самостійно визначає території зон митного контролю. За умов здійснення контролю на об‘єктах можуть встановлюватися тимчасові зони митного контролю. Такі зони встановлюються на строк, необхідний для проведення митного контролю в повному обсязі. При організації спільного митного контролю з митними органами сусідніх країн зони митного контролю можуть бути розташовані у пунктах пропускання на території суміжних держав відповідно до укладених угод.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Мито як інструмент регулювання експортно-імпортних операцій

 

Мито – це непрямий податок, який справляється з товарів (інших предметів), що переміщуються через митну територію (ввозяться, вивозяться або слідують транзитом), включається до ціни товарів і сплачується за рахунок кінцевого споживача .

Мито, що стягується митницею, являє собою податок на товари та інші предмети, які переміщуються через митний кордон України. Мито, що стягується митницею, являє собою податок на товари та інші предмети, які переміщуються через митний кордон. За способом нарахування застосовується такі види мита:

• адвалерне, що нараховується у відсотках до митної вартості товарів та інших предметів, які обкладаються митом;

• специфічне, що нараховується у встановленому грошовому розмірі на одиницю товарів та інших предметів, що обкладаються митом;

• комбіноване, що поєднує обидва ці види митного обкладення. Відносно товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосовують три види ставок мита:

• преференційні;

• пільгові;

• повні.

Преференційні - це особливі пільгові ставки, які включають звільнення від сплати мита і застосовуються до товарів, які походять з держав, що разом з Україною входять до митних союзів або створюють з нею спеціальні митні зони, а також при встановленні якогось спеціального преференційного рішення відповідно до міжнародних договорів за участю України, їх застосовують в основному до товарів країн, що розвиваються (за винятком товарів, які входять у товарні групи від 25 до 97 позиції).

Особливість України стосовно Загальної системи преференцій полягає в тому, що вона виступає і як країна-донор. За резолюціями 21 та 24 другої сесії ЮНКТАД, а також резолюцією 96 четвертої сесії цієї Конференції, Україна надає тарифні преференції країнам, що розвиваються. Тарифний преференційний режим встановлено щодо 149 країн. Преференції застосовуються до товарів від 1-ї до 24-ї товарної групи.

Преференції - це встановлення преференційних ставок, розмір яких для зазначених товарів - нульовий, за винятком товарів товарних груп 22 та 24 на пиво (код за ТН ЗEД 22.03), різноманітні вина (22.04-22.06), на які встановлено преференційну ставку в розмірі 10 % від митної вартості, а на спирт етиловий (22.07-22.08), тютюн (22.01), сигарети (24.02) та тютюн оброблений (24.03)-ЗО %. По товарних групах 22 та 24 преференційні ставки встановлено на рівні,

Пільгові ставки застосовуються до товарів, які мають походження з держав або, економічних союзів, що користуються в Україні режимом найбільшого сприяння, а також до товарів з країн, які розвиваються (у межах товарних груп позицій 25-97).

Повні ставки - по інших товарах. Повним митом оподатковуються товари із,Тайваню, ЮАР, Сербії, Хорватії, Словенії.

Мито варто відрізняти від митних зборів, що представляють собою плату за послуги митниці. Мито має всі необхідні основні податкові характеристики:

1.сплата мита носить обов'язковий  характер;

2.мито є безоплатним платежем;

3.мито використовується для  цілей фінансового забезпечення  діяльності держави і/чи муніципальних  утворень.

На відміну від мита, митні збори представляють собою плату за надання різного роду послуг (перевезення, збереження), виконання різних заходів у процесі митного оформлення і, отже, не є податками у власному змісті слова. Таким чином, мито представляє собою платіж, що сплачується в обов'язковому порядку, стягнутий митними органами з товарів, переміщуваних через митний кордон, і яких присутні усі риси податку, головним чином, безплатність його сплати, під якою розуміється однобічний характер податкового зобов'язання, без еквівалентність і безповоротність податку, у той час як збір завжди возміздний. Платник збору одержує за плату визначені права .

Імпорт товарів супроводжується стягненням мита. Ставки ввізного мита і перелік товарів, у відношенні до яких вони застосовуються, визначені "Єдиним митним тарифом України" та змінами і доповненнями до нього. Ставки ввізного мита встановлюються ї змінюються Законами ВР України. Ставки ввізного мита, які слід використовувати у роботі, надані у підготовленому Держмитслужбою систематизованому зводі ставок ввізного мита (лист ДМК України від 30.08.96 р. N 11/2-6451) враховуючи наступні зміни і доповнення.

При ввезенні товарів з країн у відношеннях з якими діють угоди про вільну торгівлю, мито не стягується. Діючий порядок при цьому передбачає підтвердження походження товарів з наданням документів за встановленою формою.

Преференції з ввізного мита поширюються також на товари, походженням з митних територій країн СНД які поставляються в рамках Угоди про загальні умови і механізм підтримки розвитку виробничої кооперації підприємств і галузей держав-учасниць СНД від 23 грудня 1993 року. На окремі товари та інші предмети може встановлюватися сезонне ввізне і вивізне мито на строк не більше чотирьох місяців з моменту їх встановлення.

З метою захисту економічних інтересів України, українських виробників та у випадках, передбачених законами України, у разі ввезення на митну територію України і вивезення за межі цієї території товарів незалежно від інших видів мита можуть застосовуватися особливі види мита:

спеціальне мито;

антидемпінгове мито;

компенсаційне мито.

Спеціальне мито застосовується:

1) як засіб захисту українських  виробників;

2) як засіб захисту національного  товаровиробника у разі коли  товари ввозяться на митну  територію України у обсягах  та (або) за таких умов, що заподіюють  значну шкоду або створюють  загрозу заподіяння значної шкоди  національному товаровиробнику;

3) як запобіжний засіб щодо  учасників зовнішньоекономічної  діяльності, які порушують національні  інтереси у сфері зовнішньоекономічної  діяльності;

4) як заходи у відповідь на  дискримінаційні та (або) недружні  дії інших держав, митних союзів  та економічних угруповань, які  обмежують здійснення законних  прав та інтересів суб'єктів  зовнішньоекономічної діяльності  та (або) ущемляють інтереси України.

Антидемпінгове мито застосовується:

1)відповідно до Закону України "Про захист національного  товаровиробника від демпінгового  імпорту" у разі ввезення на  митну територію України товарів, які є об'єктом демпінгу, яку  заподіює шкоду національному  товаровиробнику;

2)у разі вивезення за межі  митної території України товарів  за ціною, істотно нижчою за  ціни інших експортерів подібних  або безпосередньо конкуруючих  товарів на момент цього вивезення, якщо таке вивезення заподіює  шкоду.

Компенсаційне мито застосовується:

1)відповідно до Закону України "Про захист національного  товаровиробника від субсидованого  імпорту" у разі ввезення на  митну територію України товарів, які є об'єктом субсидованого  імпорту, яке заподіює шкоду національному  товаровиробнику; 2)у разі вивезення  за межі митної території України  товарів, для виробництва, переробки, продажу, транспортування, експорту  або споживання яких безпосередньо  або опосередковано надавалася  субсидія, якщо таке вивезення  заподіює шкоду.

Особливі види мита справляються на підставі рішень про застосування антидемпінгових, компенсаційних або спеціальних заходів, прийнятих відповідно до законів України "Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту", "Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту", "Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну".

У разі, якщо імпорт товару є об'єктом антидемпінгових, компенсаційних або спеціальних заходів, преференції не встановлюються або зупиняються чи припиняються органом, який їх установив.

Нарахування мита на товари та інші предмети, що підлягають митному обкладенню, провадиться на базі їх митної вартості, тобто ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за них на момент перетину митного кордону України. Мито сплачується митним органам України, а стосовно товарів та інших предметів, що пересилаються в міжнародних поштових відправленнях - підприємствам зв'язку. Порядок надання відстрочки та розстрочки оплати мита встановлюється Державною митною службою України.

 

 

 

 

 

 

 

3. Тарифна політика України на сучасному етапі

 

У 1993 році Україна подала заявку на членство в СОТ і Робоча група завершила переговори 25 січня 2008 року. Генеральна Рада СОТ затвердила доповідь Робочої групи, Графік доступу до ринку  товарів та послуг, рішення Генеральної Ради і Протокол про Приєднання. 16 травня 2008 Україна стала 152 членом СОТ.

Зобов'язання України в межах СОТ включають в себе:

Доступ до ринку товарів

Як зазначено у Графіку доступу до ринку товарів та послуг, Україна повинна обмежити свої мита за ставками в діапазоні від нуля до 50% (зв'язаних ставок). Деякі зобов’язання включають поетапні скорочення протягом періоду до п'яти років, тобто до 2013 року.

В Україні середня тарифна прив'язка становить 10,66% для сільськогосподарської продукції та 4,95% для промислових товарів.

Найвищі тарифи, які Україна може впроваджувати стосуються таких продуктів як цукор (50%) і соняшникову олію (30%). Інші товари з граничним рівнем тарифів у 25% включають в себе деякі радіоприймачі, кетгут, і деякі конвеєрні / трансмісійні ремені.

Категорії продукції з більш низькими тарифами, які будуть спочатку або в підсумку будуть усунені включають цивільну авіацію, будівельне устаткування, міцні алкогольні нопої, деякі види риби, лікарські засоби, деякі хімічні речовини та нафтопродукти, медичне обладнання, деревину, целюлозу і папір, деякі пряжі і тканини, певні неблагородні метали, сталь, продукти інформаційних технологій, меблі та іграшки.

Україна погодилася не застосовувати, будь-які інші податки та зборів за межами звичайних митних зборів.

У сільському господарстві Україна погодилася не субсидувати експорт. Україна має обмежувати внутрішню підтримку, що має спотворюючий ефект на торгівлю, яка надається фермерам у розмірі 3.04 млрд грн або близько 613 мільонів доларів США, а також допомогу в розмірі 5% від вартості сільськогосподарської продукції внутрішнього виробництва. Як і інші члени СОТ, Україна не матиме лімітів на внутрішні програми підтримки, які не мають або мають мінімальний вплив на торгівлю, за умови, якщо ці програми відповідають критеріям, викладеним в Угоді по сільському господарству.

Доступ на ринок послуг

Україна прийняла конкретні зобов'язання у всіх 11 основних секторах послуг: бізнес-послуги, послуги зв'язку, будівництва та пов'язані з ним інженерні послуги, роздрібна торгівля, освітні та фінансові послуги (страхування і банківська справа), охорона здоров'я та соціальні послуги, туризм і подорожі, рекреаційні, культурні та спортивні послуги, транспортні послуги, а також послуги в інших областях, в тому числі салонів краси, перукарень, спа-центрів та масажних кабінетів.

Вимоги щодо імпорту

Імпортні ліцензії потрібні для: хімічних речовин для захисту рослин; оптичних полікарбонатів для виробництва лазерних дисків, поштових та аналогічних за типом марок і офіційно гербового паперу, чорнил для принтерів, паперу з водяними знаками, сульфату міді, озоноруйнівних речовин і продукції, яка може містити озоноруйнівні речовини.

Обов'язкова процедура сертифікації була введена в 1993 році для того, щоб імпортні товари відповідали вітчизняним стандартам. Український сертифікат відповідності видається УкрСЕПРО, українським органом з сертифікації, для широкого кола імпортних товарів.

Вимоги щодо експорту

Експортні контракти для певних категорій продуктів, зокрема таких, на які поширюються антидемпінгові правила, мають бути зареєстровані в Міністерстві економіки України. Серед товарів, що підлягають ліцензуванню та / або квотуванню, які можна експортувати з України є: дорогоцінні метали і камені; сталева продукція, що експортується до США,  оптичний полікарбонат для виготовлення лазерних дисків, текстильна продукція, яка експортується в США; озоноруйні речовини і продукти, які можуть містити озоноруйнівні речовини; певні товари, що експортуються до Македонії, Литви, Латвії та Польщі, м'ясо та деякі металеві вироби, експортовані до ЄС, а також певні товари, що експортуються в Росію, деякі кольорові і леговані метали, чорнила для принтерів, папір з водяними знаками і кам'яновугільні смоли.

Товари, що перетинають кордон України повинні бути задекларовані в митних органах імпортером або ліцензованим митним брокером від імені імпортера.

Імпортні товари повинні супроводжуватися всіма необхідними документами. Відсутність будь-якого документа або його невідповідність законодавству може призвести до затримок при митному оформленні.

Митні класифікації товарів

УКТ ЗЕД Український класифікатор товарів зовнішньоекономічної діяльності грунтується на Гармонізованій системі опису та кодування товарів (1996) і Комбінованої номенклатури ЄС (2000) і є ефективною системою митної класифікації. УКТ ЗЕД  служить основою для визначення митного тарифу. Україна є членом Міжнародної конвенції про Гармонізовану систему опису та кодування товарів.

Торгові угоди

Україна уклала угоди про вільну торгівлю з 11 країнами: Азербайджан, Вірменія, Білорусь, Грузія, Казахстан, Киргизстан, Македонія, Молдова, Росія, Туркменістан і Узбекистан. До інших країн, в яких діють сприятливі режими торгівлі з Україною входять: Австрія, Алжир, Аргентина, Бельгія, Боснія і Герцеговина, Болгарія, Бразилія, Канада, Китай, Хорватія, Чеська Республіка, Куба, Кіпр, Данія, Єгипет, Естонія, Фінляндія, Франція, Німеччина, Великобританія, Гвінея, Греція, Угорщина, Індія, Індонезія, Іран, Ірландія, Ізраїль, Італія, Японія, Йорданія, Корейська Народно-Демократична Республіка, Латвія, Ліван, Лівія, Литва, Ліхтенштейн, Люксембург, Малайзія, Мальта, Монголія, Нідерланди, Норвегія, Польща, Португалія, Румунія, Сербія і Чорногорія, Словаччина, Словенія, ПАР, Південна Корея, Іспанія, Швейцарія, Швеція, Туніс, Туреччина, Об'єднані Арабські Емірати, США, і В'єтнам.

Так як Україна вступила до СОТ, тривають переговори про зону вільної торгівлі між ЄС та Україною.

Тимчасове звільнення товарів від сплати імпортних/експортних мит

Дозвіл на тимчасове ввезення (вивезення) з повним звільненням від сплати імпортних (експортних) мит може бути видано на ряд товарів:

Товари, призначені для демонстрації або використання на виставках, ярмарках, конференціях та інших подібних заходах.

Професійне обладнання, використовувані в засобах масової інформації або необхідних для створення фільмів.

Контейнери, піддони, упаковки або будь-які інші товари, що ввозяться в зв'язку з комерційними операціями.

Зразки товарів і рекламних фільмів для некомерційного використання, за умови, що вони залишаються у власності юридичної чи фізичної особи, створеної за межами України.

Товари, що ввозяться для освітніх, наукових чи культурних цілей.

Особисті речі пасажирів та товари, що ввозяться для спортивних цілей.

Матеріали для туризму і реклами.

Транспортні засоби, що використовуються для переміщення пасажирів і товарів через український кордон.

Морські і повітряні судна, які ввозяться для ремонту.

Обладнання та матеріали необхідні нерезидентам для будівництва та ремонту морських і повітряних суден.

Стимулювання за допомогою митних зборів

Внески в статутний капітал

Будь-яка власнысть, крім товарів для продажу, що вносяться іноземним інвестором до статутного капіталу українські компанії можуть бути ввезені без сплати мита, але все одно будуть обкладатися ПДВ. Мито має бути сплачене, якщо майно продається протягом трьох років з моменту його ввезення.

Давальницька сировина

Сировина, яка імпортується в Україну для переробки за договором толінгу звільнення від сплати імпортних податків і зборів, за умови, що готову продукцію буде вивезено з України протягом 90-денного періоду. Переробка повинна відповідати п'ятьма критеріям:

Сировина і готова продукція повинні належати іноземному замовнику.

Тарифний код повинен змінитися в результаті переробки.

Вартість сировини має бути не менше 20% від вартості готової продукції.

Ввезена сировина повинна бути головною складовою на кожному етапі виробництва.

Готова продукція, крім сільськогосподарської продукції, може бути продана в Україні після толінгу. Тим не менш, для її продажу, нерезидент-власник готової продукції повинен зареєструвати постійне представництво в Україні і заплатити податки імпортні податки та збори.