Ирина Эланс

Автор который поможет с любыми образовательными и учебными заданиями

Транснаціональні корпорації. 2

Реферат

на тему:

« Транснаціональні корпорації »

Зміст

Вступ……………………………………………………………………………- 3 -

1. Суть, поняття, історія розвитку транснаціональних корпорацій………...- 4 -

2. Структура і типи транснаціональних корпорацій…………………………- 8 -

3. Міжнародне регулювання діяльності транснаціональних корпорацій….- 11 -

Висновок……………………………………………………………………….- 15 -

Список використаної літератури……………………………………..............- 17 -

Вступ

Міжнародні корпорації останньої чверті XX століття є найважливішим елементом розвитку світової економіки і міжнародних економічних відносин. Їхній бурхливий розвиток в останні десятиліття відбиває загострення міжнародної конкуренції, поглиблення міжнародного розподілу праці. .

Під визначенням ТНК розуміються підприємства (фінансово-промислові об'єднання), яким належать комплекси чи виробництва, які контролюють обслуговування, що знаходяться за межами тієї країни, у якій ці корпорації базуються, що мають велику мережу філій і відділень у різних країнах і що займають ведуче положення у виробництві і реалізації того чи іншого товару.

ТНК перетворили світову економіку в міжнародне виробництво, забезпечили розвиток НТП у всіх його напрямках: технічного рівня і якості продукції; ефективності виробництва; удосконалювання форм менеджменту, керування підприємствами. Вони діють через свої дочірні підприємства і філії в десятках країн світу по єдиній науково-виробничій і фінансовій стратегії, формованої в їхній «мозкових трестах», мають величезний науково-виробничий і ринковий потенціал, що забезпечуєвисокий динамізм розвитку.

З 500 самих могутніх міжнародних компаній 85 контролюють 70% усіх закордонних інвестицій. Ці 500 гігантів реалізують 80% усієї виготовленої електроніки і хімії, 95 % фармацевтики, 76% продукції машинобудування. Основна частина міжнародних корпорацій зосереджена в США, країнах ЄС і Японії. Обсяг зробленої продукції на підприємствах цих корпорацій щорічно перевищує 1 трлн. дол., на них працює 73 млн. співробітників.

Найбільш загальною причиною виникнення ТНК є інтернаціоналізація виробництва і капіталу на основі розвитку продуктивних сил, що переростають національно-державні кордони. Інтернаціоналізація виробництва і капіталу здобуває характер експансії господарських зв'язків за допомогою створення найбільшими компаніями численних відділень за кордоном і перетворення національних корпорацій у транснаціональні. Вивіз капіталу стає найважливішим фактором у формуванні і розвитку міжнародних корпорацій.

1. Суть, поняття, історія розвитку транснаціональних корпорацій

Транснаціональними корпораціями (ТНК) вважаються суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють її за межами однієї країни. В економічній літературі також можна зустріти думку, що транснаціональною є корпорація, капітал якої мононаціональний, а сфера діяльності — міжнародна. Термін "багатонаціональні корпорації" іноді застосовується до корпорацій, які багатонаціональні і за природою свого капіталу, і за сферою діяльності. Усі ці визначення можна застосувати до поняття транснаціональна корпорація".

Найголовнішими ознаками транснаціональних корпорацій вважаються такі:

• компанія реалізує продукції більш як в одній країні;

• підприємства і філіали компанії розташовані у двох і більше країнах;

• власники компанії є резидентами різних країн.

Окремі компанії, що мають ознаки транснаціональних, з'явилися досить давно. Для прикладу можна навести Ост-Індську компанію (East India Company), створену в 1600 році. Масового характеру це явище набуває у 60-х роках XXст., коли великі компанії почали інтенсивно експортувати капітал.

Інвестиції спрямовувалися передусім у сировинні галузі промисловості та у створення розподільчих і збутових підрозділів. Нині основна частина активів ТНК зосереджена у чотирьох галузях: нафтовій, автомобільній, хімічній та фармацевтичній. Ділова активність транснаціональних корпорацій у первинному секторі економіки (тобто видобувних галузях) різко знизилася.

У 1970 р. у 15 найрозвиненіших країнах світу розміщувалися штаб-квартири 7,5 тис. транснаціональних корпорацій. За станом на 1994 р. їх кількість збільшилася до 25 тис. У 1997 р. у світі налічувалося 50 тис. ТНК, які контролювали 40 % приватних капіталовкладень і забезпечували виробництво третини товарів у країнах з ринковою економікою. Безпосередньо на підприємствах ТНК працюють понад 100 млн чол. Транснаціональні корпорації забезпечували зайнятість населення у розвинених країнах на 4 %, а у країнах, що розвиваються, — на 12 %.

На нинішньому етапі саме ТНК, а не країни як такі, вважаються основними учасниками міжнародної торгівлі, переважний обсяг якої стосується торгівлі у межах ТНК напівфабрикатами та компонентами.

Конкурентні переваги ТНК:

• інформаційна обізнаність з економічними і політичними особливостями різних країн;

• володіння значними ресурсами капіталу, технологіями, управлінською майстерністю та здатність до їх оперативного переміщення;

• масштабність економіки.

Вирізняють чотири стадії зовнішньоторговельної експансії ТНК:

• попит певного зарубіжного ринку на товари корпорацій задовольняється за рахунок експорту таких товарів на зазначений ринок;

• ТНК утворює на відповідних зарубіжних ринках виробничі потужності для постачання товарів на ці нові ринки, при цьому експорт товарів з материнської компанії скорочується або взагалі припиняється;

• утворені компанії, продовжуючи постачати товари на місцеві ринки, починають освоювати ринки інших країн;

• утворені компанії починають експортувати до країни материнської компанії товари, виготовлені ними економічно ефективніше, ніж на освоєному ринку материнської компанії.

Стадії експансії ТНК уперше було помічено у сфері так званих первинних матеріалів (зокрема, нафти та міді), потім — в обробних галузях економіки, а нині — в третинному секторі.

Основними типами транснаціональних корпорацій є такі:

• горизонтально інтегровані;

• вертикально інтегровані;

• диверсифіковані.

Для більшості транснаціональних корпорацій їх зростання та розмір пояснюються диверсифікацією. Великі багатопродук-тові компанії, як правило, водночас є багатозаводськими підприємствами. Певний час після закінчення Другої світової війни великі корпорації були мононаціональними. На початку 70-х років ситуація почала різко змінюватися. Великі корпорації, які упродовж десятиліть експортувати товари на іноземні ринки, утворили там свої дочірні компанії і перетворилися з мононаціональних на транснаціональні.

Транснаціональні компанії сприяють розвитку виробництва й експорту країн, у яких відбувається їхня діяльність. Наприклад, наприкінці XX ст. іноземні компанії працевлаштували 45 % робочої сили Сінгапуру, забезпечували 63 % обсягу виробництва обробної промисловості та 90 % експорту її продукції. У Зімбабве ТНК забезпечували 71 % обсягу промислового виробництва, а в Аргентині — 35 % продукції обробної промисловості.

Загалом на частку транснаціональних корпорацій припадає:

• 50 % виробництва (не враховуючи країн з перехідною еко

номікою);

• 60 % зовнішньої торгівлі;

• 90 % прямих зарубіжних інвестицій;

• 80 % технологічних розробок.

Підприємства ТНК формально не залежать одне від одного, у межах корпорацій вони торгують за трансфертними цінами, які не завжди відображають ціни світового ринку.

Найбільш інтернаціональною серед провідних транснаціональних корпорацій є "Nestle", штаб-квартира якої розташована у Швейцарії. Обсяг її зарубіжних продажів становить 98 % від їх загального обсягу. Такий показник для відомої голландської компанії "Philips" становить 88 %, а для "British Petroleum" — 75 %. Основна частина міжнародних корпорацій зосереджена в США, країнах ЄС і Японії. Обсяг зробленої продукції на підприємствах цих корпорацій щорічно перевищує 1 трлн. дол., на них працює 73 млн. співробітників.

До числа конкретних причин виникнення ТНК варто віднести їхню економічну ефективність, обумовлену великими масштабами виробництва в багатьох галузях. Необхідність вистояти в конкурентній боротьбі сприяє концентрації виробництва і капіталу в міжнародному масштабі. У результаті стає виправданої діяльність у глобальних масштабах. відповідно з'являється можливість знизити витрати виробництва й одержати надприбуток.

Немаловажну роль у становленні національних міжнародних корпорацій відіграє держава. Вона заохочує їхню діяльність на світовій арені і забезпечує їм ринки збуту шляхом встановлення різних політичних, економічних і торгівельних союзів і міжнародних договорів.

2. Структура і типи транснаціональних корпорацій

За організаційною структурою транснаціональні корпорації, як правило, являють собою багатогалузеві концерни. Головна материнська компанія виступає оперативним штабом корпорації. На базі широкомасштабної спеціалізації і кооперування вона здійснює техніко-економічну політику і контроль над діяльністю іноземних компаній і філій.

Останнім часом у структурі транснаціональних корпорацій відбуваються істотні зміни, головні з яких пов'язані із здійсненням так званої комплексної стратегії.

Стратегія транснаціональних корпорацій заснована на глобальному підході, що передбачає оптимізацію результату не для кожної окремої ланки, а для об'єднання в цілому.

Регіональні системи управління розділяються на три основні види:

- головне регіональне управління , відповідальне за усі види діяльності ТНК у відповідному регіоні. Вони наділені всіма правами по координації і контролю діяльності усіх філій у відповідному регіоні (наприклад, головне регіональне управління американського концерна «General motors» по координації діяльності філій в Азії й Океанії розташоване в Сінгапурі);

- регіональне виробниче управління , що координує діяльність підприємств по лінії направлення продукту, тобто по відповідному виробничому ланцюжку. Таке управління відповідає за забезпечення ефективної діяльності відповідних підприємств, безперебійне функціонування всього технологічного ланцюжка, підпорядковане безпосередньо головному регіональному керуванню ТНК. Вони націлені на розвиток ефективних видів виробництва, нових моделей і товарів (наприклад, корпорація «Hewlett-Packard» на початку 90-х рр. із цієї причини перемістила свої виробничі управління лідируючих продуктів із США в Європу);

- функціональне регіональне управління забезпечуює специфічні види діяльності ТНК: збут, постачання, обслуговування споживачів після продажу їм товару, науково-дослідні і дослідно-конструкторські роботи і т.д. Це управління відповідальне за результати діяльності усіх відповідних структур у регіональному або глобальному плані.

Виділяють такі типи транснаціональних корпорацій:

- горизонтально інтегровані корпорації з підприємствами, що випускають велику частину продукції. Наприклад, виробництво автомобілів у США або мережа підприємств «Fast Food».

- вертикально інтегровані корпорації, що об'єднують при однім власнику і під єдиним контролем найважливіші сфери у виробництві кінцевого продукту. Зокрема, у нафтовій промисловості видобуток сирої нафти часто здійснюється в одній країні, рафінування - в інший, а продаж кінцевих нафтопродуктів - у третіх країнах.

- диверсифіковані транснаціональні корпорації, що містять у собі національні підприємства з вертикальною і горизонтальною інтеграцією. Типовим прикладом корпорації такого типу є шведська корпорації Nestle, що має 95% свого виробництва за рубежем і зайнята ресторанним бізнесом, виробництвом продуктів харчування, реалізацією косметики, вин і т.д. Число таких компаній в останні роки швидко росте.

Проводити успішну стратегію глобальних операцій, бути лідером у багатьох галузях виробництва, сфері послуг, носієм передових технологій багато в чому дозволяє й організаційна структура ТНК. Для ТНК характерна трьохрівнева організація:

• головна компанія;

• підконтрольні філії;

• конкретні підприємства.

Головна компанія, як правило складається з холдингової й оперативної компанії. Холдиногова компанія - компанія власниця контрольного пакета акцій дочірніх товариств THK. Оперативна компанія - компанія, що здійснює загальностратегічне керівництво, фінансове, бухгалтерське планування, наукові дослідження, розробки, ведення статистичного урахування, зв'язку з громадськістю.

Підконтрольні підрозділи тісно прив'язані до головної компанії у виробничому і технологічному спектах - це:

1. філії і відділення, що не мають юридичної і фінансової самостійності;

2. дочірні акціонерні товариства, що є юридичними особами, що зберігають певну незалежність у фінансово-господарській і дослідницькій діяльності.

Третій рівень - це конкретні підприємства - первинні ланки організаційної структури ТНК, що займаються виробничою, збутовою, обслуговуючою, фінансово-кредитною, науково-дослідною діяльністю.

3. Міжнародне регулювання діяльності транснаціональних корпорацій

ТНК все частіше стають розглядатися в якості суб’єктів міжнародного економічного права. ТНК з їхньою інвестиційною мобільністю, широкою системою зв’язків, в тому ж числі і з урядами, з великими можливостями організації наукоємкого , високотехнологічного виробництва є важливим фактором розвитку світової економіки. Особливість ТНК проявляється в тому, що вони володіють економічною єдністю при юридичній множинності. Це- група компаній створених за законами різних держав, які є самостійними юридичними особами і які здійснюють діяльність на території різних держав але які знаходяться у взаємозалежних відносинах, при яких одна з них (головна корпорація) займає домінуюче положення і здійснює контроль над всіма остальними.

Значить ТНК – це не юридичне ,а економічне чи навіть політичне поняття. Суб’єктами права є ті компанії, які об’єднуються в єдину систему. Суб’єктом права можуть бути і об’єднання компаній. В любому випадку, як окремі компанії, так і їх об’єднання є суб’єктами національного права , а не міжнародного . При цьому використовуються два підходи: вони є суб’єктами права чи держави, в яіій вони зареєстровані; чи держави, на території якої вони знаходяться (місцезнаходження адміністративного центру чи місце основної господарської діяльності).Звідси випливає ,що діяльність ТНК регулюється національним правом .

Держава, з якої походить ТНК,намагається контролювати експорт важливих технологій через ТНК, які пов’язані з нею. Вчиняючи таким чином, держава часто ухвалює рішення, які мають поза територіальну дію, що спричиняє міжнародні юридичні проблеми. Наприклад, держава походження може мати претензії до ТНК, що стосуються створення робочих місць за межами її території, натомість сама держава бореться проти безробіття серед своїх громадян.Держаиа може звинувачувати ТНК у порушенні платіжного балансу або у передачі за кордон технологій, що становлять національний інтерес.

З іншого боку, держава може бути схильною до творення норм у галузі контролю над валютним курсом, але вона повинна тоді враховувати зобов’язання, взяті нею у галузі перед Організацією економічного співробітництва та розвитку, Міжнародним валютним фондом (або перед регіональними економічними організаціями, до яких вона належить).

У податковій сфері держава походження може намагатися сама оподатковувати ТНК, включаючи також її закордонну діяльність. У такому разі їй доведеться вести переговори і укладати конвенції про неподвійне оподаткування з державами, де розміщуються підприємства ТНК.

При діяльності ТНК на території держави, яка її приймає ТНК є причиною створення специфічних норм , маються на увазі важливі проблеми ціни трансферів, цін, що застосовуються всередині ТНК або між її філіями за надані послуги та куплене майно між головним підприємством та філією або поміж філіями та які штучно занижуються, щоб зменшити податкові виплати компанії. Державам важко боротися в індивідуальному порядку проти цієї практики, яка відбувається у міжнародному масштабі. Покласти цьому край можуть договори, але вони рідко укладаються, оскільки одна з цих держав сама має прибуток з такої практики.

Принцип підкорення ТНК національному праву зафіксований в Хартії економічних прав і обов’зків держави: кожна держава має право “регулювати і контролювати діяльність ТНК в межах дії своєї національної юрисдикції і приймати міри для того, щоб така діяльність не протирічила її законам , нормам і постамовам і відповідала її економічній і соціальній політиці. ТНК не повинні втручатися у внутрішні справи приймаючої держави “.

В зв’язку з регламентацією діяльності ТНК у рамках Європейського економічного співтовариства у 1977 році був розроблений керівний кодекс для регламентації окремих питань: діяльність ТНК , яка походить із співтовариства і має інтереси в Південній Африці. Набагато важливішими є “Директивні ринципи для транснаціональних компаній”, проголошені Радою Організації економічного співробітництва та розвитку у 1976 році, переглянуті у 1984 році; навіть при тому, що ці принципи позбавлені зобов’язувального юридичного значення, вони впливають на діяльність ТНК. Вони досить точно сформульовані і стосуються, зокрема, публікації інформації ТНК, правил конкуренції, яких вони повинні дотримуватись, їхньої податкової практики, їхньої політики стосовно робочих місць та професійних відносин, їхньої практики в галузі науки та технології. Процедури контролю за застосуванням цих принципів, що набули чинності всередині Організації економічного співтовариства та розвитку, виявилися корисними, зокрема в галузі соціального права.

У листопаді 1977 року Міжнародна організація праці прийняла Декларацію про принципи щодо мультинаціоналізаційних підприємств та соціальної політики. Процедура контролю з боку МОП дозволила надати цій Декларції певної ефективності. У рамках ООН у 1978 році була розроблена конвенція про попередження та усунення незаконних платежів, але вона була ратифікована лише невеликою кількістю держав. Проект кодексу законів стосовно транснаціональних компаній, підготовлений під егідою економічної та соціальної Ради (а точніше, в рамках центрів у справах компаній, які їй належать), був набагато амбітніший. Йдеться про ініціативу країн, які розвиваються, що у 1975 році вважали за необхідне і можливе підпорядкувати діяльність ТНК режиму міждержавної регламентації. Переговори, які не були офіційно перерваними, не дали жодних результатів; вони мали повчальні наслідки, які дозволили краще пізнати феномен ТНК в усій його складності та краще оцінити його сьогоднішнє значення, але вони зовсім не привели до сподіваних результатів. В ході цих переговорів країни, які розвиваються, що були ініціаторами у цій справі, переконалися, що їхні інтереси (у цій сфері так само, як і в багатьох інших) мають частіше антагоністичний, ніж спільний характер.В кінцевому підсумку переговори спіткнулися не лише на питаннях суті справи (визначення ТНК, регламентація їхньої діяльності,умови їх перебування у країнах, які приймають їх на своїй території: загальні умови, національні умови тощо),але й також на двох питаннях, що мають ґрунтовне значення: питання права, яке може застосовуватись щодо ТНК, та питання правового значення кодексу (кодекс для загального керівництва чи договір вищої юридичної сили стосовно національного права, яке може застосовуватися).

Враховуючи , що діяльність ТНК носить транскордонний характер, що вони здатні наносити шкоду національній економіці приймаючій державі навіть не порушуючи її законів, бажане є міжнародно-правове регулювання їх діяльності.

Але можна константувати, що таке регулювання поки відсутнє . В міжнародних документах є лише деякі загальні положення , які носять в основному декларативний характер. Хоча спроби регулювання застосовувалися. Так в рамках ЕКОСОС були створені Центр по ТНК і Комісія по ТНК на яку була покладена задача розробки кодексу поведінки ТНК.Пороєкт Кодекса був підготовлений16 , але в кінцевому варіанті він не був прийнятий державами . Держави , громадяни яких контролюють більшість ТНК , рахують, що Кодекс повинен носити рекомендаційний , а не юридично обов’язковий ханактер.

Разом з тим роль ТНК як в здійсненні міжнародних економічних зв’язків так і в розвитку міжнародно–економічного права продовжує зростати.Використовуючи свій вплив вони добиваються підвищення свого статусу у міжнародних відносинах. Так, у доповіді Генерального секретаря ЮНКТАД IX конференції (1996 р.)говориться про необхідність надання корпораціям можливості участі у роботі цієї організації.Але це не означає , що їм надається міжнародно-правовий статус.Вони можуть приймати участь в роботі ЮНКТАД в якості приватних осіб, тобто суб’єктів національного права.

У доповіді сказано, що корпораціям повинна бути надана можливість брати участь у багатосторонніх міжнародних форумах, поскільки вони “перетворяють в життя рішення про виробництво і споживання, які формально приймаються урядами ”. Далі підкреслювалося, що, не дивлячись на виключну складність проблеми, необхідно “почати інтеграцію приватного сектора та інший нових діючих осіб у щоденну діяльність ЮНКТАД”.

Висновок

Хоча сам феномен ТНК порівняно молодий (масове поширення цієї форми міжнародної монополії почалося лише з кінця 50-х рр.), наслідки їхньої діяльності не дозволяють обходити стороною цю тему. Незважаючи на значні досягнення, ріст ТНК вширину практично не сповільнюється. Вони проникають в усі галузі економіки.

Існують різноманітні і суперечливі оцінки діяльності цих гігантських економічних корпорацій, які не приймають до уваги національні кордони. Проведений аналіз економічних і політичних наслідків інтернаціоналізації економік показує, що не можна оцінювати ТНК тільки негативно чи позитивно. У зв"язку з цим феномен ТНК має потребу в подальшому дослідженні. Глибокого вивчення також вимагають проблеми, пов"язані з ТНК. Це і проблема взаємозв"язку діяльності ТНК із національним інтересом, національною стратегією і волею, і проблема міжнародного права, і проблема глобальної картини світу, у якій діяльність ТНК розвертається на тлі розподілу глобальних ресурсів і глобальних проблем (експлуатації, ресурсів і т.д.).

Дотепер ми не можемо дати однозначної відповіді на цілий ряд питань міжнародного розвитку. Однак, на мою думку, реалії що виникли останнім часом дозволяють дати відповідь на деякі з них. Одне з основних питань, що стоїть перед сучасним світом у плані субєкт-обєктних відносин, - це проблеми ліквідації відсталості" бідності, відчуження, забезпечення свобод, прав громадян і т.п. На нинішньому етапі при дослідженні субєкт-обєктних відносин необхідно звернути серйозну увагу на те, посилюється чи послабляється проблема суперечливості, конфліктності, суперництва в сучасному світі? Чи, навпаки, складаються відносини гармонійної рівноваги, стійкості, стабільності у світі? Перед усім світом стоїть проблема керованості, погодженості, вироблення певних норм і принципів взаємин суб"єктів на світовій арені. Або світ може бути втягнутий у безодню катастроф і потрясінь, або він може стати втіленням порядку, стабільності. Людство стоїть перед складним вибором. Різні сили діють у різному напрямку.

Список використаної літератури

1. Авдокушин Е.Ф. Международные экономические отношения: Учебник. – М.: .Юристъ, 1999

2. Голубева С. Актуальные аспекты теории транснациональной кооперации предприятий//Росс. эк. журн. М"199б,№10.

3. Мировая экономика: Учебник/ Под. ред. проф. А. С. Булатова. – М.: Юристъ, 1999.

4. http://ua.textreferat.com/referat-6268.html

5. http://osvita.ua/vnz/reports/gov_reg/18566

6. http://referatus.com.ua/pravoznavstvo-rizne/transnacionalni-korporaciyi-referat/

Транснаціональні корпорації. 2 📙 Реферат → 🆔 282795