Цілі та завдання внутрішнього контролю

ВСТУП

     Актуальність  теми. Ринкові відносини, що розвиваються в Україні, передбачають якісно нові зміни в реалізації контрольної  функції як з боку зовнішніх контролюючих органів, так і всередині підприємств  різних організаційно-правових форм. Внутрішній контроль присутній на всіх стадіях і протягом усього часу реалізації управлінських рішень.

     Система внутрішнього контролю є важливим елементом  загальної структури управління акціонерним товариством. Вона дозволяє керівництву шляхом здійснення нагляду, перевірок і стеження за його фінансово-господарською  діяльністю переконатись, що остання  проходить у відповідності до розробленої стратегії розвитку, прийнятої керівництвом маркетингової  політики, інструкцій, інших нормативних  документів та вимог діючого законодавства. Для акціонерів та потенційних інвесторів внутрішній контроль виступає гарантією  збереження та ефективного використання інвестованих коштів.

     Мета  внутрішнього контролю полягає у  своєчасному виявленні та запобіганні  невиправданим відхиленням, які  перешкоджають раціональному використанню майна та коштів товариства, ідентифікації  і усуненні „слабких місць” в системі  управління, пошуку шляхів оптимізації  господарських рішень структурними підрозділами та на рівні товариства в цілому, оцінці виконання управлінських  рішень тощо.

     Аналіз  роботи діючих служб внутрішнього контролю окремих товариств показує, що використовувані  ними методи і процедури не забезпечують належний контроль за діяльністю осіб, які розпоряджаються отриманими товариством інвестиціями, та надійний захист майнових інтересів інвесторів. Отже, на даному етапі розвитку економіки  потребують перегляду і уточнення  питання теоретичного, методичного  та організаційного характеру внутрішнього контролю. Зокрема, потребують уточнення  поняття сутності й завдань, місця  і його ролі в управлінській інформаційній  системі; основних його форм і видів, принципів та умов, що визначають ефективність функціонування системи контролю в підприємстві. Потребують уточнення також організаційна структура служб внутрішнього контролю, методи оптимізації їх діяльності, порядок проведення контролю підприємства, організація інформаційного забезпечення, автоматизація контрольних процедур тощо.

     Значний внесок у наукове та практичне дослідження проблем внутрішнього контролю зробили вітчизняні вчені та практики, зокрема: М.Т.Білуха, О.С.Бородкін, Ф.Ф.Бутинець, П.І.Гайдуцький, В.А.Дерій, Н.І.Дорош, Л.С.Шатковська, А.М.Герасимович, З.В.Гуцайлюк, В.П.Завгородній, С.Я.Зубілевич, А.М.Кузьмінсь-кий, Л.О.Сухарєва, Є.В.Мних, Л.В.Нападовська, В.С.Рудницький, В.О.Шевчук. Дослідження різноманітних аспектів теорії і практики внутрішнього контролю провели зарубіжні вчені: В.Д.Андрєєв, Е.А.Аренс, Ю.О.Данилевський, Л.М.Крамаровський, Дж.К.Робертсон, Я.В.Соколов, В.П.Суйц, А.Д.Шеремет та інші вчені. В той же час багато питань залишаються недостатньо розкритими, зокрема, питання методології, методики і організації внутрішнього контролю як підсистеми в системі управління підприємством.

     Аналіз  праць вчених-економістів показує, що раціональна організація внутрішнього контролю потребує системного підходу  з урахуванням особливостей впровадження ринкових механізмів в управління підприємницькою  діяльністю.

     Таким чином, практична значимість вказаних проблем і необхідність їх теоретичного дослідження та практичного вирішення  визначили вибір теми роботи, мету і завдання науково-досліднлї роботи.

     Мета  і задачі дослідження. Метою цієї роботи є обґрунтування теоретичних аспектів і розробка практичних рекомендацій щодо удосконалення системи внутрішнього контролю в товариствах для підвищення ефективності управління їхньою діяльністю.

     Реалізація  поставленої мети визначає зміст  досліджень, які зводяться до вирішення  завдань теоретико-методологічного  та практичного характеру, зокрема:

• узагальнити методологічні основи, з’ясувати суть та визначити місце і роль внутрішнього контролю в системі управління підприємством;
• визначити концептуальні засади створення системи внутрішнього контролю в підприємстві та розробити практичні рекомендації щодо оцінки якості і ефективності впровадження системи контролю на підприємстві;
• дослідити стан бухгалтерського контролю в акціонерних товариствах, виявити недоліки його організації і методики здійснення, встановити причини їх виникнення;
• проаналізувати формування інформаційного забезпечення внутрішнього контролю та внести пропозиції по його покращенню;
• виділити особливості організації внутрішнього контролю із застосуванням комп’ютерних технологій, дати сучасну оцінку щодо їх використання в середовищі, що контролюється;

     Об’єктом  дослідження є система внутрішнього контролю господарської діяльності в товариствах України.

     Предметом дослідження є теоретичні, методологічні, методичні і організаційні аспекти  вдосконалення внутрішнього контролю господарської діяльності товариств.

     Методи  дослідження. Індивідуальне дослідження  базується на використанні комплексного і системного підходів, за допомогою  яких здійснювалось поєднання складних економічних явищ в єдиному процесі. 
 
 
 

1. СУЧАСНІ ТЕНДЕНЦІЇ ПОБУДОВИ ТА РОЗВИТКУ СИСТЕМИ  ВНУТРІШНЬОГО КОНТРОЛЮ ПІДПРИЄМСТВ В  УКРАЇНІ

     Реалізація  стратегічного курсу України  на побудову соціально орієнтованої економіки європейського типу і  забезпечення її сталого розвитку потребує суттєвого підвищення ефективності системи управління промислового підприємства і однієї з її основних ланок - системи  внутрішнього контролю (СВК). Вітчизняні підприємства, як правило, не мають  достатнього досвіду розробки і  реалізації систем, які дозволяють своєчасно сигналізувати про  відповідність прийнятих управлінських  рішень місії та стратегічним цілям  розвитку. Внаслідок цього зменшуються  можливості розвитку як внутрішнього так зовнішнього ринків промислової  продукції, ускладнюється процес прогресивної структурної перебудови економіки.[5, 256]

     Під СВК зазвичай розуміють всі внутрішні  правила та процедури контролю, запроваджувані керівництвом підприємства для досягнення поставленої мети - забезпечення (в  межах можливого) стабільного і  ефективного функціонування підприємства, дотримання внутрішньої господарської  політики, збереження та раціонального  використання активів підприємства, запобігання та викриття фальсифікацій, помилок, точність і повноту бухгалтерських записів, своєчасну підготовку фінансової інформації.

     Загальна  теорія контролю, починаючи з часу свого відокремлення в окрему галузь економічного знання, висунула багато різних концепцій внутрішнього контролю. Однак традиційні дослідження  страждають на істотний недолік, пов'язаний з тим, що в процесі обґрунтування  концепцій внутрішнього контролю, як правило, не вказують чітко всі ті вихідні посилки й обмеження, у межах яких вони зберігають свою справедливість.

     Як  свідчать результати аналізу зарубіжних джерел, основоположні концепції  аудиту передбачають, що саме керівництво, а не аудитор, повинно встановити належну систему контролю і забезпечити  її функціонування. Тому не має і не може бути ідеальної СВК, бо створення її має певні обмеження. Так, керівництво підприємством часто не хоче вдаватися до ідеальної системи контролю, оскільки її вартість може перевищити її зиск. У цьому зв'язку підкреслюється, що СВК не може розглядатись як повністю ефективна, якщо при її створенні не були враховані умови її розробки і особливості майбутнього функціонування.

     Таке  становище пояснюється також  тим, що в теорії економічного контролю чітко не визначені принципи, на яких повинна будуватися СВК вітчизняних  підприємств при їх реорганізації  та спрямованості України на європейську  інтеґрацію. У зв'язку з цим автором запропоновані принципи та вимоги щодо організації ефективної СВК на підприємстві [9]. А саме: надійність (керівництво підприємства повинно встановити належну СВК і забезпечити її функціонування); динамічність (динамічне приведення у відповідність мети та спонукальних мотивів контрольної діяльності); адаптивність (прагнення до підтримки певного балансу внутрішніх можливостей розвитку СВК та зовнішніх, котрі генеруються зовнішнім середовищем); саморегуляція (корегування СВК та підтримання її оптимальних параметрів, відповідно до змін функціонування на мікро - і макрорівнях); постійність (постійне та ефективне функціонування СВК дозволяє своєчасно виявляти випадки шахрайства, господарських порушень та інших відхилень від норм, регулюючих фінансово-господарську підприємства); безперервність розвитку та удосконалення СВК (СВК на підприємстві повинна функціонувати безперервно і при її створенні слід ураховувати умови її розробки і особливості майбутнього функціонування, розвитку і удосконалення, оскільки її відповідність реальності і ефективності залежать від рівня компетентності та відповідальності виконавців).[4, 456]

     Застосування  комплексного підходу дозволило  обґрунтувати основні вимоги, які  висуваються до організації ефективної СВК підприємства: адекватність організаційної структури СВК (організаційна структура СВК повинна відповідати розмірам та ступеню складності підприємства); реґламентація внутрішнього контролю (ефективність функціонування СВК знаходиться у прямій залежності від дотримання регламенту внутрішнього контролю); інформаційна безпека та захист інформації (особиста відповідальність суб'єктів внутрішнього контролю щодо забезпечення збереженості носія та конфіденційності інформації).

     Отже, побудова належної СВК підприємства повинна ґрунтуватися на певних методологічних конструкціях - принципах та вимогах.

     Потрібно  розуміти, що мета впровадження і підтримки  на належному рівні ефективної СВК  підприємства повинна: відповідати "концепції  діючого підприємства", конкретним питанням стратегічного управління, які змінюються під впливом факторів зовнішнього середовища. В процесі  подальшого дослідження системи  контролю слід враховувати склад  і структуру зовнішнього середовища, яка впливає на формування СВК  підприємства. У зв'язку з цим  виникає необхідність у формуванні концептуальної моделі СВК підприємства та постійної її адаптації до мінливих умов її зовнішнього оточення, що є  важливим стратегічним завданням сьогодення.[8, 125]

     На  наш погляд, в умовах транзитивної економіки в Україні необхідність посилення внутрішнього контролю за діяльністю промислових підприємств  обумовлена наступними причинами: посиленням загальної макроекономічної нестабільності; формування ризикованої господарської  політики; посиленням конкурентної боротьби між підприємствами; ускладненням організаційної структури підприємств; ускладненням характеру активних операцій підприємств; бажанням підприємства зберегти комерційну таємницю; необхідністю реагування на ризики, притаманні господарській діяльності підприємств; зростанням кількості  порушень, шахрайств у фінансово-господарській  діяльності підприємств; потребою підвищення ступеня довіри до підприємства з  боку ділових партнерів; частою відсутністю  у різних категорій користувачів доступу до інформації для оцінки її якості.

     Безперечно, внутрішній контроль забезпечує впевненість  керівництва промислових підприємств  в тому, що всі керуючі впливи досягли своєї мети і всі вказівки виконуються. Виходячи з цих міркувань, внутрішній контроль має певні особливості: здійснення функцій контролю особами, які представляють інтереси підприємств  і є членами цього колективу; охоплення всіх видів контролю, який здійснюють суб'єкти внутрішнього контролю підприємства; забезпечення не лише зворотного, а й прямого зв'язку між структурними підрозділами підприємства, між керованою  і керуючою системами.[2, 127]

     У зв'язку з цим виникає нагальна потреба у побудові та розвитку належної СВК. Вирішення протиріч, які виникають  під час виконання управлінських  рішень в промислових підприємствах, здійснюється шляхом реалізації функцій  контролю (інформаційна, функція планування, діагностична, координаційна, організаційно-розподільча, нагляд). На думку автора мета внутрішнього контролю визначає його основні функції: інформаційну (забезпечення власника, керівництва підприємства достовірною інформацією для прийняття управлінських рішень); функцію планування (дозволяє отримати достатню кількість доказів; сприяє раціоналізації витрат на проведення перевірки; забезпечує добрі взаємовідносини з керівництвом, робітниками у процесі перевірки та сприяє якісному виконанню робіт), діагностичну (дозволяє виявляти та систематизувати (за рівнями впливу на розвиток підприємства) основні причини негативних явищ: кризи, банкротства); координаційну (забезпечення безперервності процесу внутрішнього контролю шляхом досягнення погодження в роботі всіх суб'єктів внутрішнього контролю і персоналу підприємства через механізм налагодження раціональних зв'язків (комунікацій) між ними); організаційно-розподільчу (полягає у організації взаємодії та розподілу обов'язків або повноважень між суб'єктами внутрішнього контролю; нагляд (забезпечує визначення головних моментів при перевірці якості проведення внутрішнього контролю). Крім того, особливості СВК, застосовуваних у тих чи інших умовах, визначаються функціональним аспектом внутрішнього контролю.

     Відповідно  до наших переконань та на основі тих  функцій, що властиві внутрішньому контролю, доцільно утворити окрему функціональну  службу-відділ внутрішнього контролю на основі Положення. Головним аргументом такого висновку слід вважати те, що внутрішній контроль є важливою складовою частиною господарського механізму і використовує найновіші знання з теорії і практики планування, обліку, контролю, інформаційних систем з метою прийняття виважених управлінських рішень. Здійснити таку координацію різних систем, що забезпечують виконання вищенаведених різновидів господарювання спроможний лише структурно відокремлений підрозділ підприємства - відділ внутрішнього контролю. До сьогодні немає єдиного рецепту організації відділу внутрішнього контролю.[8, 45]

     Важливого значення безперечно набувають вимоги, що висуваються до працівника відділу  внутрішнього контролю (контролера), серед  яких слід відокремити найважливіші: кваліфікацію, знання та особистісні  риси. Надзвичайно важливо усвідомити вислів Ельмара Майєра щодо контролера: "Контролером є або стає той, хто більше, ніж інші, вчиться, бачить і в усіх ситуаціях думає та діє цілеспрямовано, з думками про майбутнє, з бажанням краще управляти підприємством". Виходячи з цих міркувань, найкраще вести пошук кандидатури особи, відповідальної за внутрішній контроль, на самому підприємстві, оскільки це зменшує ризик.

     Відповідно  до наших переконань особливості  СВК, застосовуваних у тих чи інших  умовах, визначаються функціональним аспектом внутрішнього контролю. Ці функції  має виконувати відділ внутрішнього контролю на підприємстві, якому відведено  особливу роль в організації контролю і наданні необхідної інформації і допомоги керівництву в контролі за діяльністю підприємства і досягненні загальної мети. Для цього співробітник відділу внутрішнього контролю використовує різноманітні технологічні прийоми  й методи, які в цілому складають  методологію контролю [2-13].

     Для того, щоб контролер міг виконувати надані йому функції, внутрішній контроль має бути закріпленим у структурі  й організації підприємства. Результати проведених досліджень щодо побудови і сталого розвитку належної СВК  на промислових підприємствах дозволяють стверджувати, що СВК можна впроваджувати  і розвивати за будь-якої організаційної структури управління (функціональної, дивізіональної). Створення відділу  внутрішнього контролю виправдовує  себе на великих підприємствах. Відділ внутрішнього контролю рекомендується формувати з 4-5 співробітників, у  кожного з яких будуть свої посадові обов'язки. Безперечно, для вітчизняного малого бізнесу не може бути й мови про створення відокремленого підрозділу чи навіть введення у штатний розклад посади контролера. Найкраще для виконання функціональних обов'язків контролера на невеликих підприємствах, командних товариствах підходить головний бухгалтер або ж керівник підприємства, який має необхідну вищу економічну освіту з напрямків підготовки "Облік і аудит", "Економіка підприємств", "Менеджмент" і обов'язково багаторічний професійний досвід у сфері обліку, податків, фінансів, інформаційних систем та організації виробництва.[10, 104]

     Побудова  належної СВК має здійснюватися  на засадах системності, що передбачає визначення об'єктів, суб'єктів, які  виконують контрольні дії, та методичний інструментарій реалізації внутрішнього контролю. Доцільно розглядати контроль системи об'єктів у цілому (підприємства), контроль її підсистем і контроль елементів (окремих об'єктів). Головними  об'єктами внутрішнього контролю виступають склад і структура активів  підприємства, здійснені витрати, їх склад та розмір, отримані доходи тощо.

     Суб'єкти внутрішнього контролю - це працівники підприємства, які здійснюють контрольні дії при виконанні покладених на нього обов'язків або тільки на основі відповідних прав (наприклад, працівники відділу внутрішнього контролю). Суб'єктами внутрішнього контролю виступають спеціалісти, що приймають рішення  про активи підприємства (превентивний контроль), спеціалісти бухгалтерського підрозділу на етапі оформлення та здійснення операції (превентивний та поточний контроль) та спеціалісти, які здійснюватимуть ретроспективний контроль операцій та системи бухгалтерського обліку у розрізі аналітичних показників.

     Зупинимося  дещо детальніше на характеристиці структури  СВК, яка включає в себе методику і процедури трьох основних категорій, які розробляє і використовує керівництво, щоб забезпечити достатню гарантію відповідності завданням  контролю. Їх називають елементами СВК: середовище контролю; облікова система: контрольні моменти (процедури).

     Середовище  контролю - це процедури, дії і заходи, які відображають загальне ставлення  керівництва підприємства до організації  ефективної СВК. Щоб зрозуміти і  оцінити середовище контролю, контролеру необхідно розглянути його найважливіші складові елементи (стиль та основні  принципи управління; організаційна  структура; розподіл повноважень і  відповідальності; управлінські методи контролю; внутрішній аудит; кадрова  політика і практика).

     Ефективна облікова система дає можливість керівництву належним чином виконувати свої обов'язки з контролю, забезпечення збереженості активів, представлення  звітності й задоволення потреб чинного законодавства. Бухгалтерський контроль здійснює відділ внутрішнього контролю, охоплюючи роботу з метою  перевірки, - щодо легальності, старанності  та вірогідності господарських операцій до їх здійснення або перед їх завершенням  на підставі бухгалтерських документів, а також з метою перевірки  правильності ведення бухгалтерського  обліку. На нашу думку, розв'язання проблеми контролю облікових записів є  можливим завдяки створенню паралельних  інформаційних потоків, які контролюють  один одного і забезпечують вірогідність облікових даних.

     Потрібно  розуміти, що засоби контролю (процедури) досить різноманітні і визначаються специфікою діяльності підприємства. З погляду контролера, який оцінює заходи внутрішнього контролю підприємства, засоби контролю можна класифікувати таким чином: контроль запобігання використовується для попередження або перешкоджання небажаним діям; контроль невиявлення спрямований на виявлення або розкриття небажаної дії; контроль виправлення призначений для усунення (запобігання) помилок або небажаних дій.

     До  найбільш поширених засобів контролю можна віднести: адекватний розподіл обов'язків; компетентність персоналу; наявність ефективного порядку  санкціонування (розпорядливі підписи  на документах керівника чи інших  уповноважених осіб); ведення документації та системних бухгалтерських записів; зустрічні взаємоперевірки бухгалтерських записів; перевірка правильності здійснення документообігу, у тому числі суцільна нумерація створених документів, реєстрація документів у спеціальних  журналах, брошуровка документів, перевірка  порядку їх зберігання і архівування  та ін.; контроль облікових записів  та реалізації заходів, спрямованих  на обмеження доступу неуповноважених  осіб до системи документообігу і  ведення бухгалтерського обліку; контроль з боку головного бухгалтера за якістю роботи підпорядкованих їм співробітників та не залежні контрольні процедури; виявлення причин суттєвих розбіжностей.[11, 145]

     Побудова  належної СВК в промислових підприємствах  сьогодні неможлива без застосування інформаційних технологій ("Помічник аудитора", Abacus Professional, Abacus Designer та ін.). Поширення інформаційних технологій у аудиті принесло із собою масштабні  революційні зміни. Безумовно, застосування комп'ютерів значно впливає на якість проведення контролю та ефективність аудиторських процедур. Однак, слід мати на увазі, що контрольні функції автоматизуються найважче. На нашу думку, основні напрямки побудови і розвитку системи внутрішнього контролю промислових підприємств при застосуванні комп'ютерних інформаційних систем такими як: трансформація елементів методу бухгалтерського обліку при використанні комп'ютерних інформаційних систем; контроль якості електронного документообігу; удосконалення комп'ютерних форм та системи бухгалтерського обліку; розробка методологічного забезпечення внутрішнього контролю підприємств; налагодження комп'ютеризованих процедур внутрішнього контролю; нагляд щодо якості внутрішнього контролю.

     Результати  проведеного дослідження, дозволяють зробити наступні висновки:

     -чільне  місце у забезпеченні функціонування  господарського механізму промислового  підприємства посідає внутрішній  контроль, який забезпечує реалізацію  місії і мети створення підприємства, збереження власності, суттєво  впливає на виявлення та мобілізацію  наявних резервів виробництва,  сприяє підвищенню ефективності  та якості роботи, посиленню економії, виявленню причин та умов, які  сприяли виникненню шахрайства, нестач та здійсненню крадіжок.

     - універсальний характер розроблених  принципів ефективності СВК спрямований  на постійне удосконалення господарських  процесів, що є необхідним для  належного функціонування та  розвитку сучасного промислового  підприємства.

     -призначення  технології внутрішнього контролю  полягає у безперервному спостереженні  за керованими процесами і  об'єктами, їх вивченні, вимірюванні  і порівнянні. Внутрішній контроль  забезпечує зворотний зв'язок, який  сигналізує про хід і стан  реалізації управлінських рішень.

     - необхідність посилення сталого  розвитку внутрішнього контролю  на різних рівнях управління  сучасним промисловим підприємством  в умовах транзитивної економіки,  викликана посиленням конкурентної  боротьби та зростанням кількості  проблемних підприємств і пов'язана  не лише із загальною макроекономічною  нестабільністю, а й з дією  негативних факторів, що виникають  внаслідок ризикованої господарської  політики, відсутності стратегічного  планування, некваліфікованого управління.

     - використання різних форм внутрішнього  контролю (внутрішньої ревізії, структурно-функціональної  форми контролю, внутрішнього аудиту) створює умови для об'єднання  ефективної структури і реалізації  контрольного механізму підприємства  будь-якого розміру і форми  власності.

     - об'єднання загальних та специфічних  прийомів та методів організації  внутрішнього контролю слід реалізувати  на практиці в формі наказу  про контрольну політику, в якому  окремим розділом слід визначити:  форму організації та тип організаційної  структури апарату внутрішнього  контролю; форму ведення внутрішнього  контролю; організацію та ступінь  деталізації внутрішнього контролю; формування системи захисту конфіденційної  інформації в СВК; організацію  контролю якості перевірок в  СВК.

     Таким чином, в сучасних умовах ведення  господарської діяльності внутрішній контроль стає центральною ланкою управління промислового підприємства. Особливістю  розвитку українського внутрішнього контролю у сучасних умовах є його модифікація  у складні системи управління підприємством. СВК - це важлива складова управління сучасним промисловим підприємством, яка є основою безперебійного його функціонування та розвитку.[2, 129]

     Практичне значення одержаних результатів  полягає в тому, що основні положення  щодо побудови раціонально сконструйованої  належної СВК з ретельно визначеними  об'єктами контролю, суб'єктами, взаємозв'язками, спрямована на запобігання негативних подій і сприяє ефективності функціонування і сталого розвитку окремого підприємства, а через це - й всієї галузі промисловості.

     Врахування  при впровадженні в практику діяльності вітчизняних промислових підприємств  висловлених пропозицій і рекомендацій дасть змогу набагато оперативніше та з меншими витратами здійснити  реальні процеси побудови і розвитку належної СВК, що, безперечно, вплине на підвищення ефективності господарювання. Подальше дослідження має бути зосереджене на проблемі формування концептуальних основ стратегічного планування внутрішнього контролю на промислових підприємствах. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     2. ЕФЕКТИВНІСТЬ СИСТЕМИ ВНУТРІШНЬОГО КОНТРОЛЮ ТА ЇЇ ВИЗНАЧЕННЯ

     Ефективна система внутрішнього контролю суттєво  знижує аудиторський ризик і зменшує  обсяг незалежної аудиторської перевірки. Оцінка внутрішнього контролю – одне з першочергових завдань аудитора.

     Аудитор повинен сформувати попередню думку  про стан внутрішнього контролю, ступінь  дотримання інструкцій, розпоряджень менеджера підприємства та облікової  політики. Ефективність системи внутрішнього контролю в значній мірі залежить від розміру підприємства. На малих підприємствах ризик неефективності системи внутрішнього контролю значно вищий, ніж на великих. Вивчення системи внутрішнього контролю під час перевірок великих підприємств обов'язкове, тому що можливості тестування операцій з боку аудитора обмежуються значним їх обсягом, а це потребує багато часу. Менший контрольний ризик аудитора на великих підприємствах забезпечується достатньо розвинутою тут системою внутрішнього контролю.

     Перевіряючи систему внутрішнього контролю, аудитор  повинен встановити:

     - реальність операцій (відображення  у бухгалтерських записах операцій, які дійсно мали місце);

     - санкціонування (наявність дозволу  на проведення господарських  операцій уповноваженою на це  особою);

     - повноту записів у бухгалтерських  документах (всі проведені господарські  операції необхідно відображати  в обліку);

     - правильність визначення вартісної  оцінки майна;

     - правильність класифікації господарських  операцій;

     - дотримання періодичності господарських  операцій (вони повинні бути віднесені  до періоду, в якому були  проведені);

     - правильність підсумків та перенесення  їх у регістри бухгалтерського  обліку даних.

     Вивчаючи  організацію системи внутрішнього контролю клієнта, аудитор накопичує  інформацію про недоліки з метою  їх усунення, а також для визначення методики та обсягу зовнішнього аудиту.

     Система внутрішнього контролю вважається ефективною, якщо, по-перше, вона дає можливість вчасно попередити виникнення недостовірної  інформації, а по-друге, своєчасно  виправити виявлену недостовірну інформацію.