Ирина Эланс

Автор который поможет с любыми образовательными и учебными заданиями

Цілі фінансової діяльності

РОЗДІЛ 1. ЦІЛІ, ЗМІСТ ТА ОРГАНІЗАЦІЯ ФІНАНСОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

1.1. Цілі та сутність фінансової діяльності підприємства

Використання виробничих ресурсів підприємства - матеріальних, фінансових, трудових, природних - здійснюється в системах управління кожним з перелічених видів ресурсів, і які окремий суб'єкт господарювання створює таким чином, щоб економічна віддача від спожитих ресурсів була найбільшою. Фінансовими ресурсами підприємства є грошові фонди цільового призначення, утворені в процесі розподілу і перерозподілу національного доходу, і які використовуються у статутних цілях підприємства.

Фінансова діяльність суб'єкта господарювання - це дії з формування і використання його фінансових ресурсів, які мають форму економічно обґрунтованих управлінських рішень. Таке визначення фінансової діяльності вказує на застосування терміну "фінансування" як до залучення капіталу (пасив балансу), так і до розміщення капіталу в активи, якими володіє підприємство (актив балансу), тобто термін "фінансування застосовується нами в найбільш широкому його розумінні.

З огляду на те, що в підприємницькій діяльності частина фінансових ресурсів перетворюється в різні матеріальні цінності, а з погляду менеджменту будь-яка діяльність людини є розробкою і реалізацією конкретних рішень щодо певного ресурсу, існує інше визначення фінансової діяльності.

Фінансова діяльність суб'єкта господарювання - це діяльність всередині підприємства з розробки та реалізації фінансових рішень з володіння чотирма типами цінностей, між якими можна зробити вибір: майном, матеріальними і нематеріальними цінностями; фінансовими цінностями; грішми; боргами у формі дебіторської і кредиторської заборгованості.

Наведені визначення сутності фінансової діяльності вказують на те, що вона завжди зв'язана з варіантними розрахунками з джерел фінансування і зі сферам використання фінансових ресурсів у пошуках оптимального рішення стосовно конкретних умов підприємницької діяльності. Ця варіантність ще підсилюється невизначеністю як зовнішнього, так і внутрішнього середовища підприємництва, що впливає на можливість точного прорахунку результату від прийнятого фінансового рішення. Таким чином, для фінансової діяльності органічно притаманна варіантність розроблених рішень та рекомендацій, кожне з яких лише до певної міри буде вирішувати стратегічні завдання підприємства на ринку.

Побудова системи цілей фінансової діяльності суб 'єкта господарювання ґрунтується на визначені їх місця між стратегічними і тактичними цілями всього підприємства на ринку. Зв'язок цілей фінансової діяльності і стратегічних цілей підприємства обумовлюється тим, що стратегічні цілі підприємства на ринку реальні тільки при наявності відповідних фінансових ресурсів. Тобто фінансова діяльність, як створення і розподіл фінансових ресурсів, забезпечує суб'єктові господарювання реалізацію його стратегічних цілей.

Суб'єкти господарювання поза залежністю від їхньої організаційно-правової основи мають, як правило, одночасно три стратегічні цілі на ринку - виживання на ринку, одержання прибутку та економічний ріст. У конкретний період часу для підприємства головною стає одна і вказаних цілей, але для фінансової діяльності головною метою завжди залишається підвищення ціни підприємства в інтересах мак-симізації добробуту власників. До того ж підвищення добробуту власників може виступати в двох формах:

- максимізація доходу на інвестиції і тоді метою фінансової діяльності є максимізація прибутку;

- максимізація ціни акції, тобто ціни підприємства.

"оловна мета - добробут власників підприємства

Фінансова рентабельність

Збільшення майна

1 нучктсть фінансів

Часткові цілі, які є по суті фінансовими завданням, що розподілені між відділами (філіалами) підприємства

економічна рентабельність; фінансовий ліверидж

рівень оборотного капіталу; фінансовий ліверидж

темп

збільшення

активів;

темп

збільшення обороту

Фінансова рівновага

■ норма заооргова-ності;

■ рівень самофінансування;

■ розмір фінансових резервів; структура змінних та постійних витрат

Основні кількісні критерії оцінки досягнення окремої цілі

Рис. 1. Система цілей фінансової діяльності підприємства.

Цілі фінансової діяльності разом із критеріями, за якими ці цілі оцінюються, як і в цілому у сфері менеджменту організацій, утворюють систему, структуровану у формі "дерева цілей", коли головна мета (добробут власників підприємства) уточнюється рядом основних (укрупнених кінцевих цілей), з яких у свою чергу виділяються локальні цілі (рис. 1.).

Основні кінцеві цілі фінансової діяльності формулюються керівництвом підприємства (генеральним директором, радою директорів) з огляду на із загальні стратегічні цілі підприємства на ринку. До них належать:

- фінансова рівновага підприємства;

- фінансова рентабельність підприємства (рентабельність власного капіталу);

- збільшення майна підприємства (темп росту активів, темп зростання обороту);

- гнучкість (маневреність) фінансів.

Під гнучкістю фінансів підприємства розуміється можливість швидкої мобілізації коштів для вирішення потреб як поточної діяльності, так і стратегічного розвитку. Тобто гнучкість фінансів дозволяє підприємству пристосовуватись до несприятливих поганих економічних умов і не втратити своїх позицій на ринку

Під час виконання поставлених цілей фінансова діяльність вирішує такі основні завданням:

- вибір оптимальних форм фінансування;

- вибір структури капіталу підприємства і напрямки його використання;

- підтримка необхідного рівня ліквідності та платоспроможності підприємства;

- регулювання грошових потоків (балансування надходжень і витрат платіжних засобів підприємства у часі);

- забезпечення своєчасності розрахунків тощо.

Зміст фінансової діяльності як системи з розробки фінансових рішень із метою досягнення вказаних вище цілей, визначається функціями фінансової діяльності, які охоплюють весь комплекс проблем по залученню фінансового капіталу підприємства і його розміщенню у майно підприємства, тобто формування активів (рис. 2).

Формування капіталу (фінансування)

Формування активів (майна)

Антикризовий фінансовий менеджмент

Зміст фінансової діяльності

- управління структурою капіталу підприємства;

- залучення капіталу власного і позикового;

- управління фінансовими резервами;

- управління кредиторською заборгованістю;

- управління розподілом прибутку;

- формування дивідендної політики;

- формування амортизаційної політики

Операційна діяльність підприємства:

- управління матеріальними запасами;

- управління дебіторською заборгованістю;

- управління грошовими коштами;

- управління формуванням прибутку (планування доходів та витрат);

- вибір форм і інструментів розрахунків

Інвестиційна діяльність підприємства:

- планування інвестиційного розвитку

- оцінка ефективності інвестиційного проекту;

- моніторинг ефективності проекту; управління ризиками інвестиційної діяльності;

- вибір схеми фінансування проекту

Фінансова діяльність підприємства:

- обґрунтування об'єкта інвестування;

- формування портфеля цінних паперів;

- інвестування за методом участі в капіталі;

- управління формуванням прибутку (планування доходів та витрат)

- Фінансовий контроль грошових потоків;

- внутрішній аудит;

- аналіз фінансового стану підприємства;

- розробка антикризових заходів;

- добровільна фінансова санація;

- створення системи фінансового контролінгу;

- управління фінансовими ризиками

- фінансування антикризових заходів

Рис. 2. Зміст фінансової діяльності за функціями.

Фінансові рішення, що їх формулює фінансовий менеджмент підприємства, стосуються двох блоків проблем: формування фінансових ресурсів підприємства та формування активів підприємства операційної, інвестиційної та фінансової діяльності підприємства. Прийняття фінансових рішень здійснюється в умовах об'єктивно існуючих обмежені, іа критеріїв оцінки рішення, основними з яких є обмеження у ро імірах залученого капіталу, законодавчі обмеження фінансової діяльності, дивідендна політика тощо.

Критеріями прийняття і, відповідно, оцінки фінансових рішень, які задовольняють фінансові цілі, найчастіше відносяться: обсяг отриманого прибутку, підвищення ліквідності підприємства, підвищення фінансової стійкості за рахунок покращання структури капіталу, тобто покращання показників фінансового стану підприємства.

Операційна діяльність підприємства - це основна діяльність підприємства, пов'язана з виробництвом або реалізацією продукції, що є визначальною метою створення підприємства і забезпечує основну частку його доходу. До операційної діяльності фінансовою звітністю відносяться усі види діяльності, які не є інвестиційною чи фінансовою діяльністю. Для підприємств різних галузей операційною діяльністю являється:

- для виробничих підприємств - придбання матеріалів і сировини, виготовлення продукції та її реалізація;

- для торговельних підприємств - це операції з придбання та реалізації товарів;

- для фінансових інститутів - це операції із залучення та розміщення

капіталу, формування портфелю інвестицій тощо.

Інвестиційна діяльність підприємства - це операції з інвестиціями, якими є кошти, цільові банківські вклади, цінні папери, обладнання, ліцензії та інтелектуальні цінності, з метою отримання прибутків. Інвестиційна діяльність, що розглядається в цьому випадку паралельно з операційною діяльністю, має змістом вкладення капіталу поза поточною виробничою діяльністю, тобто в активи, які не відносяться до класу оборотних активів, що використовуються у виробничо-комерційному циклі. В цьому випадку поняття інвестиційної діяльності обмежено необоротними активами - це реальні інвестиції в основні фонди і портфельні інвестиції в цінні папери.

Водночас слід відзначити, що термін "інвестування капіталу" за своєю економічною сутністю означає вкладення капіталу підприємства в усі види активів як під час операційної, так і під час суто інвесі иційної діяльності, тобто і у поточну діяльність і у розвиток підпри-і мства. Інвестиційна діяльність залежно від виду інвестицій, поділя-• гься на реальне інвестування в основні засоби та фінансове (порт-

-. іьне) інвестування в цінні папери, та капітал інших підприємств.

Фінансова діяльність підприємства (в частині лише фінансування підприємницької діяльності) відповідно до П(С)БО - це діяльність із фінансовими ресурсами підприємства, що має результатом зміну с і руктури власного та позикового капіталу підприємства. Завданням фінансування є мобілізація коштів для здійснення операційної та інвестиційної діяльності. Таким чином, термін "фінансова діяльність"

іастосовується як для позначення всієї роботи з фінансами підприємства, так і для позначення тільки дій з мобілізації коштів (пасив балансу).

У межах фінансової діяльності підприємства операційна, інвестиційна і фінансова (фінансування) діяльності підприємства регулюється фінансовою політикою суб'єкта господарювання, яка розробляється власниками підприємства, узгоджується з загальною соціально-економічною політикою підприємства і є планом дій щодо реалізації •.агальної стратегії підприємства по розвитку виробничих потужнос-ісй, поточної діяльності, маркетингу. В цьому контексті під розробкою власниками фінансової політики мається на увазі, що вищим керівництвом підприємства (безпосередньо власниками або їх представниками) затверджується документ, підготовлений фінансовими менеджерами, і який визначає політику фінансування підприємства на перспективу та критерії, якими повинно керуватись підприємство при мобілізації коштів для поточної діяльності.

Фінансова політика - це сукупність заходів, що їх розробляє власник підприємства з метою вишукування і використання фінансів для ідійснєння основних функцій і завдань підприємства. Документ, який відбиває зміст фінансової політики суб'єкта господарювання, містить прогнозні показники обсягу діяльності, фінансового стану підприємс-іва та вказує на прийнятні для даного підприємства джерела фінансування. Відповідно до сутності рішень з управлінню фінансами, фінансова політика складається з фінансової стратегії і тактики.

Фінансова стратегія є довгостроковою фінансовою політикою і розробляється відповідно до глобальних цілей соціально-скономічної с і ратегії підприємства. Фінансова стратегія вибирається залежно від життєвого циклу підприємства, тому що кожна стадія життєвого цик-іу підприємства має свої закономірності розвитку фінансів.

із

Фінансова тактика конкретизує стратегію на короткому інтервалі часу. Вона розглядає способи нагромадження і використання фінансових ресурсів у рамках коротких інтервалів часу. Поняття довжини часового інтервалу залежить від галузевої специфіки. Для кожної галузі це своя характеристика, що залежить від довжини виробничого й інвестиційного циклу. Так, для будівництва і експлуатації металургійного заводу тактичним періодом є період у 1-2 роки, а для торговельного підприємства в умовах ринкової кризи тактичний період може становити 1 місяць.

Фінансова політика визначає чисельне значення показників роботи підприємства, зокрема прогнозні значення вартості кредитування. Ці показники для фінансової діяльності є кількісними цілями, з якими порівнюються фактичні показники звітних періодів для отримання висновку про ефективність фінансового менеджменту підприємства.

Фінансовий механізм підприємницької діяльності. Фінансова діяльність суб'єкта господарювання здійснюється методами і інструментами фінансового механізму підприємницької діяльності.

Фінансовий механізм - це сукупність економіко-організаційних і правових форм і методів управління фінансовою системою за видами фінансів. Як випливає з визначення, у фінансовий механізм входять:

- методи планування і прогнозування фінансів різних рівнів;

- фінансові важелі (показники величини фінансів і ефективності їх використання);

- нормативне забезпечення (встановлення нормативів лімітів, резервів тощо);

- законодавча основа функціонування фінансів;

- інформаційна основа фінансового механізму, яка включає економічну, комерційну, фінансову і іншу інформацію.

1.2. Роль фінансової діяльності в забезпеченні конкурентоспроможності суб'єкта господарювання

Успішність діяльності підприємства на ринку, досягнення ним високої прибутковості забезпечується постійною підтримкою його кон-. рентоспроможності зусиллями всього менеджменту.

Конкурентоспроможність підприємства - це властивий йому ступінь здатності реально або потенційно задовольняти потреби споживачів порівняно з іншими виробниками аналогічних товарів. Конкурентоспроможність підприємства (товару, послуги) визначає його ідатність витримувати конкуренцію порівняно з аналогічними об'єк-іами на конкретному ринку. Забезпечення конкурентоспроможності - це створення системи менеджменту, орієнтованого на досягнен-ня конкурентоспроможності і який базується на економічних законах функціонування ринкових відносин. Менеджменту фінансів у цьому процесі відводиться роль підтримки конкурентоспроможності в питаннях використання капіталу виробника. У загальному випадку конкурентоспроможність підприємства створюється:

- високими техніко-економічними параметрами продукції, які сприяють її привабливості для споживачів і збільшенню обсягів продажу ("стратегія диференціації");

- перевагами витрат виробництва, тобто нижчою, ніж у конкурентів собівартістю продукції, чим досягається більша ніж у них рентабельність капіталу і забезпечується отримання маси прибутку, достатнього для розвитку діяльності ("стратегія переваги по низьких витратах").

Диференціація (спеціалізація) - це здатність забезпечити покупця унікальною новою якістю товару, особливих споживчих властивостей або якістю післяпродажного обслуговування. Інакше кажучи, для забезпечення конкурентних переваг такого типу потрібно вирізнятись з поміж конкурентів товаром, що помітно вирізняється або високим рівнем якості, або нестандартним набором властивостей, що реально цікавлять покупців.

Під «більш низькими витратами» розуміється не просто менша сума витрат на виробництво, ніж у конкурентів, але й здатність підприємства розробляти, виготовляти і збувати товар більш ефективно, ніж конкуренти. Отже, щоб досягти конкурентної переваги цього типу, потрібно вміти організувати з меншими витратами й у коротший термін повний цикл операцій із товаром від його конструкторської розробки до продажу кінцевому споживачеві.

Як засвідчує теорія конкуренції, у кожний конкретний момент підприємство може успішно будувати власну стратегію забезпечення конкурентоспроможності, спираючись лише на один із виглядів конкурентних переваг - або на нижчі витрати, залучаючи покупців відносною дешевиною своїх товарів, або на спеціалізацію, залучаючи покупців товаром високої якості. До того ж поєднати ці обидва види конкурентних переваг, як правило, неможливо, тому що висока якість товару потребує підвищених витрат.

Фінансова діяльність сприяє створенню конкурентних переваг підприємства за обома напрямками, тому що безпосередньо має відношення до чинників, що утворюють конкурентні переваги. Фактори, що створюють конкурентні переваги поділяються на дві групи (рис. 3).

Конкурентні переваги низького рівня дуже нестійкі й не здатні надовго забезпечити лідерство серед конкурентів. Вони легко здатні бути втрачені або через зростання цін і заробітної плати, або через те, що ці дешеві виробничі ресурси точно так само здатні використати або перекупити конкуренти. Фактори виробництва, що утворюють конкурентні переваги високого порядку, важко відтворити за браком матеріальних або фінансових ресурсів або через приналежність інтелектуальної власності. Якщо конкурентна перевага досягнута за рахунок випуску на ринок унікальної продукції, заснованої на власних конструкторських розробках, то для знищення такої переваги конкурентам треба або розробити аналогічну продукцію, або придумати кращу.

Фактори, що утворюють конкурентні переваги підприємства

Переваги низького порядку

Більш дешеві:

- матеріали, сировина;

- енергія;

- робоча сила

Переваги високого порядку

- унікальна продукція;

- прогресивна технологія;

- висока кваліфікація працівників; хороша репутація підприємства

Рис. 3. Типи факторів, що утворюють конкурентні переваги виробника.

і ісобливо цінною конкурентною перевагою є надійна, висока репу-іація фірми, що сприяє можливості та умовам залучення фінансових ібо юварних кредитів. Позичальник із надійною діловою репутацією

оже розраховувати на отримання кредитів потрібного йому розміру ;.і найнижчою з усіх можливих варіантів ціною. Конкурентна перева-

і іа чиннику ділової репутації досягається доволі повільно, великими зусиллями, і потребує значних витрат на власну підтримку: витра-і и на рекламу, пунктуальність у платежах за кредитами та в розраху-

ках з партнерами, виплата дивідендів тощо. Випуск високоякісного товару починається або з його створення існими розробками виробника, або з купівлі ліцензії (патенту). Для

нюх варіантів необхідно на найвигідніших умовах залучити інвести-і йний капітал і обґрунтувати межу, до якої приріст витрат на якість ювару буде менший, ніж приріст прибутку від продажу товару.

Переваги виробника за витратами виробництва створюються фінансовою діяльністю у сфері фінансування оборотного капіталу та фінансуванням реального інвестування у проекти зі зниження собівартості продукції. У межах фінансової діяльності нижчі від конкурентів поточні витрати на одиницю товару утворюються як результат наступного:

1. Економії на збільшенні масштабів виробництва, що здешевлює
одиницю продукції за рахунок:

- зменшення умовно-постійних витрат, що припадають на одиницю продукції при збільшенні обсягів виробництва;

- зниження ціни сировини і матеріалів за рахунок цінових знижок за придбання у постачальників одноразово великих партій товару або за стабільність обсягів закупівель упродовж року.

2. Оптимізації джерел фінансування оборотних коштів: отримання дешевих короткострокових кредитів; поповнення власних оборотних коштів з чистого прибутку; оптимізація схем розрахунку з постачальниками і споживачами.

3. Моніторингу фінансового стану підприємства з метою забезпечення його кредитоспроможності та своєчасного виявлення негативних тенденцій у стані фінансів і розробки антикризових заходів.

4. Контролю грошових потоків підприємства з метою попередження
втрат:

- коштів (штрафи та пені) за несвоєчасне здійснення платежів постачальникам та в бюджет (податки);

- через неефективне управління дебіторською заборгованістю (несвоєчасне та неповне отримання платежів).

5. Обгрунтування обсягів довгострокового кредитування, визначення форми та джерел залучення "довгих коштів", здешевлення вартості кредиту по інвестиційних проектах, призначених для зниження поточних витрат виробництва або збільшення обсягів продажу. До таких проектів належать:

- модернізація технології з метою зниження витрат на одиницю продукції при існуючому або збільшеному обсязі виробництва;

- створення (розробка) специфічної технології або суміжних виробництв, що зробить високими витрати у споживача у випадку його переходу на продукцію конкурента (високі перехідні витрати). Це означає, що споживач при переході на продукцію конкурента повинен докорінно змінити власну технологію, що дорожче, ніж збереження старого постачальника. Наприклад, виробник медичної техніки створює власну серію медичних апаратів і замінити окремий апарат в комплекті обладнанні неможливо, потрібно змінювати одразу всю апаратуру.

- наукові розробки з метою створення високого економічного бар'єра входження до галузі потенційних конкурентів. Підприємство створює такі умови роботи в галузі, що не завжди доступні конкурентам: значні фінансові ресурси витрачаються на науково-конструкторські роботи зі створення нового товару, на рекламу, створення збутової мережі, складські запаси в широкій збутовій мережі тощо. Забезпечення конкурентоспроможності підприємства за розглянутими вище стратегіями конкуренції потребує ефективної фінансової роботи із залучення капіталу для реалізації заходів у межах вибраної стратегії.

1.3. Вплив організаційно-правової форми і галузевої належності на фінансову діяльність підприємства

Вибір правової форми бізнесу відноситься до довгострокових підприємницьких рішень і питання щодо цього виникає кожний раз як при утворенні нового підприємства, так і при його реорганізації з метою якнайліпшого пристосування до змін господарських, правових або податкових умов діяльності. До того ж вибір грунтується на порівнюванні між собою різних організаційних форм підприємництва за наступними їхніми характеристиками: - правове оформлення та гарантії бізнесу від держави;

повноваження керівництва (представництво підприємства, участь в прийнятті рішень та веденні справи);

участь власників в прибутках або збитках, а також право вилучення майна підприємства в особистих цілях; можливості фінансування власним та позиковим капіталом; можливості зміни чисельності власників при вступі або виході з бі-шесу;

особливості оподаткування кожної форми підприємництва; законодавчі межі обов'язкового обсягу відкритості фінансової інформації (річного звіту);

витрати на правову форму (витрати на заснування підприємства, витрати на збільшення власного капіталу, особливі витрати на звітність тощо).

Наведені критерії вибору організаційно-правової форми підприємництва свідчать, що цей вибір перебувають під впливом не тільки фінансових факторів, а також існуючих обмежень законодавства, яке регулює бізнес у кожній країні, обмежень на види діяльності, обмеження правами власності, які прямо обумовлюють форму підприємс-і ва (наприклад, підприємство засноване на комунальній власності може бути лише колективним).

Фінансова діяльність суб'єкта господарювання здійснюється в правовому полі, яке окреслено Конституцією України. В сфері загальних майнових відносин правовою базою фінансової діяльності в Україні є І Іпвільний кодекс. У фінансовій діяльності суб'єкти господарювання керуються фінансово-правовими актами, які відносяться одночасно і до цивільного права і до господарського права. Відповідно до сфери регулювання фінансова діяльність забезпечена юридичними актами іа такими окремими видами: фінансовим правом, господарським правом, банківським правом, податковим правом, страховим правом. Ці акти регулюють фінансову діяльність у порядку ієрархічності права:

- Конституція України;

- закони України;

- укази Президента України;

- декрети Кабінету Міністрів України;

- накази, інструкції або положення Міністерства фінансів України і Державної податкової адміністрації;

- методичні вказівки, листи, телеграми НБУ і ін.

До основних законів, що регулюють фінансову діяльність, належать: 1. Закони, що регулюють підприємницьку діяльність та її організацію.

їх

Цілі фінансової діяльності 📙 Реферат → 🆔 304835