Цільові фонди

 

ЗМІСТ

 

 

ВСТУП………………………………………………………………………………3

 

РОЗДІЛ 1. ТЕОРИТИЧНА СУТНІСТЬ ЦІЛЬОВИХ ФОНДІВ УКРАЇНИ……..4

 

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ЧИ ОЦІНКА ЦІЛЬОВИХ ФОНДІВ УКРАЇНИ…………..10

 

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ЦІЛЬОВИХ ФОНДІВ УКРАЇНИ………………………………………………………………………….14

 

ВИСНОВОК………………………………………………………………………16

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…..…………………………………...17

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Актуальність  теми дослідження. Як відомо, державні фінанси - це регульовані у визначеному правовому полі потоки коштів, які циркулюють у національній економіці через створювану на макрорівні систему централізованих грошових фондів. До сфери державних фінансів відносять зокрема державні цільові фонди. їх головною особливістю є те, що вони мають чітко виражені джерела формування і чітко виражені напрями використання. Ці фонди формуються для соціальної підтримки малозабезпечених верств населення, для забезпечення необхідного рівня життя у випадку тимчасової втрати працездатності, випадку настання безробіття, для розв'язання пріоритетних завдань, які потребують особливої уваги з боку держави і стосуються забезпечення фінансовими ресурсами заходів щодо прискорення науково-технічного прогресу, впровадження інноваційних технологій, виробництва нових видів продукції тощо. Рахунки цільових фондів Державного бюджету створюють у відповідності до законів. Передача коштів з рахунка загального фонду на рахунки цільових фондів бюджету дозволяється тільки у відповідності до бюджетних призначень. Управління коштами державних цільових фондів є автономним відносно бюджетів.

Цільові фонди  певною мірою доповнюють Державний бюджет, мають строго цільове призначення і на інші цілі не використовуються. По суті перелічені фонди є новою складовою частиною фінансів України, яка перебуває на стадії становлення.

Об'єктом дослідження роботи є теоретичні засади централізованих цільових фондів.

Предметом дослідження  – аналіз цільових фондів України.

Метою роботи є дослідження та аналіз цільових фондів України.

Мета роботи зумовлює виконання таких завдань:

- дослідити теоретично-методичну сутність цільових фондів;

- здійснити аналіз централізованих цільових фондів;

           - визначити  шляхі вдосконалення діяльності цільових фондів України.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРИТИЧНА СУТНІСТЬ ЦІЛЬОВИХ ФОНДІВ УКРАЇНИ

 

Державні цільові  фонди — це сукупність фондів грошових коштів, які знаходяться в розпорядженні центральних та місцевих органів влади. Фонди мають цільове призначення, яке втілюється як у чітко визначених джерелах їх утворення, так і в напрямках можливого використання коштів. Державні цільові фонди є однією з ланок загальнодержавних фінансів, порядок їх формування та витрачання регламентується законодавчими актами.

За допомогою цiльових державних фондiв можливо:

·        впливати на процес виробництва через фiнансування, субсидування i кредитування пiдприємств;

·        надавати соцiальнi послуги населенню через виплату пенсiй, соцiальну допомогу, субсидування соцiальної iнфраструктури в цiлому.

Джерела формування цiльових державних фондiв визначаються характером i масштабнiстю завдань, для реалiзації яких вони створенi. На їх величину впливає економiчний i фiнансовий стан держави на тому чи iншому етапi розвитку. Отже, джерела формування коштiв державних цiльових фондiв можуть мати як вiдносно стабiльний, так i тимчасовий характер.

Напрями використання коштiв  залежать вiд призначення фондiв, конкретних економiчних умов i змiсту  розроблених програм, що реалiзуються. Деякi державнi цiльовi фонди можуть бути iнвесторами i учасниками фiнансового  ринку у зв’язку з тим, що, по-перше, нерiдко використання грошових коштiв не збiгається у часi з їх надходженням, а по-друге, доходи вiд iнвестицiй є додатковим джерелом фiнансування витрат вiдповiдного фонду.

Правом створення цiльових фондiв надiленi як органи центральної, так i мiсцевої влади. На регiональному рiвнi формуються свої цiльовi фонди за рахунок мiсцевих джерел. Загальнодержавнi цiльовi фонди мають свої територiальнi вiддiлення i передають частину коштiв у розпорядження територiальних владних структур.

Утворення державних цiльових фондiв вiдбувається або шляхом вiдокремлення видаткiв державного бюджету на певнi цiлi, що мають першочергове значення для країни в даний момент, або через формування спецiальних фондiв, якi мають самостiйнi джерела доходiв.

Принципи органiзацiї централiзованих фондiв фiнансових ресурсiв можна сформулювати так:

·        вiдрахування до фондiв централiзовано визначаються державою вiдповiдними законами i є власнiстю держави;

·        вiдрахування до фондiв є обов’язковими платежами й можуть стягуватися примусово;

·        витрати з фондiв здiйснюються лише на певнi потреби, якi передбаченi законом.

Фонди можуть класифікуватись  за різними ознаками. Подамо їх у  вигляді схеми (рис 1.1)

рис. 1.1

 

Залежно від  передбачуваного періоду функціонування програми або умовно наміченого часу для здійснення конкретних цілей фонди можуть бути безстрокової, довгострокової або короткострокової дії.

Згідно з  класифікацією за критерієм джерел фінансування подамо окремі з них  на схемі (рис. 1.2)

рис 1.2

 

По охопленню  проблем цільові фонди можуть бути загального і конкретнішого характеру

Державні цільові  фонди:

- Пенсійний  фонд України;

- Фонд соціального  страхування України;

- Фонд сприяння  зайнятості населення України;

- Державний  інноваційний фонд України;

- Фонд соціального  захисту інвалідів;

- Фонд охорони  навколишнього природного середовища;

- Державний  дорожній фонд, територіальні дорожні  фонди;

- Фонд сприяння  місцевому самоврядуванню України;

- Фонд охорони  праці;

- Фонд розвитку  та захисту конкуренції;

На сьогоднiшнiй  день в Українi дiють чотири передбачених Основами законодавства «Про загальнообов’язкове державне соцiальне страхування» цiльові страховi фонди:

1.     Пенсiйний фонд України.

2.     Фонд загальнообов’язкового державного  соцiального страхування України  на випадок безробіття.

3.     Фонд соціального страхування  з тимчасової втрати працездатності.

4.    Фонд соцiального страхування від нещасних випадкiв на виробництві та професiйних захворювань.

Пенсiйний фонд України надає страховi послуги у випадку постiйної втрати працездатностi. Формою страхового вiдшкодування с пенсiї.

Основними завданнями Пенсiйного фонду Украни є:

·        забезпечення фiнансування витрат на виплату пенсiй вiдповiдно до законiв України;

·        збирання i акумуляцiя внескiв, призначених для пенсiйного забезпечення i виплати допомоги;

·        контроль за своєчасним надходженням страхових внескiв до цього фонду;

·        контроль за правильним витрачанням коштiв фонду;

·        участь у пiдготовцi нормативних актiв, спрямованих на удосконалення системи пенсiйного забезпечення та пiдвищення розмiру пенсiй.

Фонд  соцiального страхування з тимчасової втрати працездатностi є некомерцiйною самоврядною органiзацiєю, що здiйснює захист прав громадян на отримання матерiального забезпечення та соцiальних послуг у разi тимчасової непрацездатностi (включаючи догляд за хворою дитиною, дитиною-iнвалiдом, хворим членом сiм’i), вагiтностi та пологiв, народження дитини, необхiдностi догляду за малолiтньою дитиною, смертi громадянина або члена його сiм’ї. Гарантом його дiяльностi є держава.

Кошти загальнообов’язкового  державного соцiального страхування  у зв’язку з тимчасовою втратою  працездатностi та витратами, зумовленими  народженням та похованням, спрямовуються  на:

1.     Виплату застрахованим особам допомоги у зв’язку з тимчасовою непрацездатнiстю, вагiтнiстю та пологами, у разi народжешя дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирiчного вiку, на поховання;

2.     Фiнансування санаторно-курортного лiкування та оздоровлення застрахованих осiб i членiв їх сiмей;

3.     Утворення резерву страхових коштiв у розрахунку на мiсяць для фiнансування матерiального забезпечення застрахованих осiб;

4.     Забезпечення поточної дiяльностi та утримання органiв Фонду, розвиток його матерiалъно-технiчної бази.

Фонд  соцiального страхування на винадок безробiття є самостiйною фiнансовою системою, яка має сприяти забезпеченню ефективної зайнятостi, створенню нових робочих мiсць, надавати матерiальну допомогу та соцiальнi послуги на випадок безробiття.

На державному рiвнi основними напрямами використання фонду є:

·        розвиток центрiв пiдготовки, навчання та профорiєнтацiї вивiльнюваних працiвникiв;

·        надання допомоги державним та мiсцевим центрам зайнятостi;

·        вiдшкодування Пенсiйному фонду України витрат, пов’язаних iз достроковим виходом на пенсiю осiб вiдповiдно до Закону України «Про зайнятiсть населення»;

·        фiнансування витрат на утримання та забезпечення дiяльностi виконанчої дирекцiї Фонду та її робочих органiв, управлiння Фондом;

·        створення резерву коштiв Фонду;

На мiсцевому  рiвнi кошти Фонду використовуються для:

·        професiйної орiєнтацiї населення, професiйного навчання працiвникiв i безробiтних, сприяння їх працевлаштуванню;

·        виплати допомоги по безробiттю, матерiальної допомоги по безробiттю;

·        надання безпроцентної позики безробiтним для заняття пiдприємницькою дiяльнiстю;

·        виплати дотацiї роботодавцю на створення додаткових робочих мiсць для працевлаштування безробiтних.

Фонд соцiального  страхування вiд нещасних випадкiв створений з метою проведення профiлактичних заходiв з охорони працi, вiдновлення здоров’я та працездатностi потерпiлих на виробництвi вiд нещасних випадкiв, вiдшкодування їм завданої матерiальної та моральної шкоди. Страхування вiд нещасного випадку може бути обов’язковим i добровiлъним.

Використовуються кошти  Фонду страхування вiд нещасних випадкiв на:

·        виплату пенсiї по iнвалiдностi;

·        виплату пенсiї у зв’язку з втратою годувальника;

·        виплати втраченого заробiтку;

·        виплати одноразової допомоги потерпiлому i членам сiм’ї потерпiлого;

·        фiнансування витрат на медичну i соцiальну допомогу потерпілим.

Таким чином, необхіднiсть  створення цiльових фондiв викликана  об’єктивною закономірністю існування  та розвитку суспільства, що пов’язано в першу чергу з необхiднiстю перерозподiлу фiнансових ресурсiв для вирiшення найбільш важливих соцiально-економiчних завдань, не передбачених бюджетом.

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ТА ОЦІНКА ЦІЛЬОВИХ ФОНДІВ УКРАЇНИ

Перехід до ринкової економіки супроводжувався формуванням принципово нової фінансової системи, важливою ланкою якої були і є в нинішній час цільові фонди держави - сукупність фінансових ресурсів, котрі знаходяться в розпорядженні державних, регіональних органів влади або місцевих органів самоврядування, і що мають цільове призначення.

З початку цільові  фонди з'являлися у вигляді спеціальних  фондів або особливих рахунків задовго  до виникнення бюджету. Державна влада  з розширенням своєї діяльності потребувала нових видатків, вимогавших коштів для свого покриття. Ці кошти концентрувалися в особливих фондах, призначених для спеціальних цілей. Такі фонди носили, як правило, тимчасовий характер. З виконанням державою намічених заходів фонди закінчували своє існування. В зв'язку з цим кількість фондів постійно мінялася.

Зі зміцненням централізованої держави починався  період уніфікації спеціальних фондів. На основі об'єднання різноманітних  фондів був створений державний  бюджет. В сучасних умовах поряд з бюджетом існують і позабюджетні цільові фонди.

Цільові фонди  в фінансовій системі України  створені в відповідності з Законом  України "Про основи бюджетного влаштування  і бюджетного процесу в Україні. Головна причина їхнього створення - необхідність виділення надзвичайно важливих для суспільства видатків і забезпечення їх самостійними джерелами прибутку.

Аналіз напрямків  і результатів діяльності цільових фондів є актуальною задачею. Її значення в нинішній час суттєве в зв'язку з дефіцитом бюджету країни і необхідністю цілеспрямованого рішення соціальних проблем, що фінансуються за рахунок цих фондів.

Оскільки платниками внесків в цільові фонди є  юридичні і фізичні (підприємці) особи, тобто споживачі соціальних гарантій, то питання сплати та розподілу грошових коштів фондів стосуються всіх громадян України, і тому виявляється їхня зацікавленість в оптимальному функціонуванні системи цільових фондів.

Політика цільових фондів не може бути абсолютно незалежною до податково-бюджетних (фіскальних) заходів. Вагання державного бюджету від його дефіциту до утворення надлишків і назад на довгострокових тимчасових інтервалах впливають на обсяг виробництва, зайнятість населення, рівень прибутків, а, отже, на поповнювання цільових фондів. В свою чергу грошові кошти фондів виконують стабілізуючу роль при різких ваганнях в прибутковій частині державного бюджету, основаної на податкових зборах.

Звісно це має  велике значення і для нашої країни. У перші роки незалежності ми отримали майже всі економічні негаразди, які можуть бути: це і катастрофічна інфляція, і девальвація курсу національної валюти, і пов'язане з цим зростання внутрішнього і зовнішнього боргу. І виною всіх цих негараздів можна показати лише одне - недбале та невміле керівництво над процесом формування та використання фінансових ресурсів. Політики та економісти тих часів не мали головного у своєму активі - необхідної економічно-аналітичної інформації за минулі роки (саме для Незалежної України, для її специфіки у розвитку та економічній структурі). А спроби налагодити економіку та фінансову діяльність країни призводили лише до погіршення життєвої ситуації громадян України.

Згідно з  чинним законодавством України кошти  Фонду формуються за рахунок насамперед обов'язкових страхових внесків, які платять роботодавці (підприємства, установи, організації всіх форм власності) і наймані працівники; відрахувань з державного і місцевих бюджетів; сум, які відшкодовуються за регресійними вимогами; сум фінансових санкцій. Структуру доходів Пенсійного фонду наведено на рис. 2.2.

Нині спостерігається  велике навантаження на Пенсійний фонд, оскільки в Україні налічується  понад 14 млн пенсіонерів, а також  понад 1,3 млн отримувачів допомоги на дітей.

Кошти Пенсійного фонду спрямовуються на такі основні  цілі:

• фінансування виплат державних пенсій, соціальних виплат, які згідно з чинним законодавством України здійснюються за рахунок його коштів, у тому числі громадянам, що виїхали на постійне місце проживання за кордон;

• реалізацію державних, регіональних і міських, районних програм  соціального захисту населення.

У функціонуванні Пенсійного фонду, як і фінансової системи  України загалом, існують проблеми. Основна з них — недостатність  реального фінансування. Внаслідок  економічної ситуації, що склалася, втратило стабільність основне джерело фонду — нарахування на фонд заробітної плати. Причини цього криються, по-перше, у високому ступені бартеризації і натуральної оплати, по-друге, в осіданні значної частини заробітної плати в "тіньовій" економіці. У таких умовах Міністерству економіки України важко встановити прогнозний показник фонду оплати праці, на базі якого формується бюджет Пенсійного фонду.

Фонд соціального  страхування від нещасного випадку  на виробництві також належить до цільових позабюджетних страхових  фондів. Цей фонд є некомерційною самоврядною організацією, управління ним здійснюється на паритетній основі державою, представниками застрахованих осіб і роботодавців. Страхування від нещасного випадку на виробництві є самостійним видом загальнообов’язкового державного соціального страхування, за допомогою якого здійснюється соціальний захист, охорона життя і здоров’я громадян у процесі їх трудової діяльності. Фінансування Фонду здійснюється за рахунок внесків роботодавців; прибутку, одержаного від розміщення тимчасово вільних коштів Фонду на депозитних рахунках; добровільних внесків; капіталізованих платежів, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників; коштів, одержаних від стягнення штра-фів і пені з винних у порушенні вимог нормативних актів з охорони праці юридичних і фізичних осіб.

 

 

 

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ЦІЛЬОВИХ ФОНДІВ УКРАЇНИ

Слід зазначити, що світового досвіду існування  саме єдиного соціального внеску на сьогодні немає. В цих умовах особливо небезпечними є ініціативи, що руйнують фінансову стабільність системи соціального страхування та призводять до погіршення системи соціального захисту застрахованих осіб.

Актуальними питаннями  вдосконалення функціонування державних  цільових фондів є удосконалення актуальних розрахунків. Їх доопрацювання, прийняття та реалізація зумовлюють потребу вирішення комплексу методичних, правових і організаційних завдань щодо оцінки страхових ризиків.

Виникнення  пенсійного страхування особливо пов'язане  з необхідністю проведення актуальних розрахунків, задачі яких пов'язані з оцінюванням частот випадкових подій і тому ґрунтуються на математичних моделях теорії ймовірностей і статистики. Досвід розвинутих країн показує, що для актуального забезпечення пенсійних схем зазвичай потрібне проведення спеціалізованих досліджень.

В тематику актуальних досліджень для пенсійних схем входить збір та аналіз статистичної інформації, включаючи дані про смертність та інвалідність; фінансові та інвестиційні дослідження для пенсійних схем; математичне моделювання пенсійних схем (актуальна математика). В Україні дослідження в області актуальної математики мають фрагментарний та епізодичний характер, що пояснюється дефіцитом інформаційного забезпечення та кваліфікованих кадрів.

Уряд досить широко залучає досвід розвинутих держав при вирішенні ряду проблем державних цільових фондів, що не завжди є виправданим. В Україні поки що недостатні власний досвід управління і належні механізми суспільного контролю за діяльністю органів, які розпоряджаються коштами соціального страхування. Наслідками запровадження зарубіжного досвіду в даній сфері є неефективне адміністрування при невиправданому зростанні адміністративних витрат. Тому використання апробованих в інших державах систем соціального страхування необхідно здійснювати з урахуванням національних особливостей шляхом проведення серйозних експериментів з ґрунтовним аналізом їх результатів.

Отже, з метою  стабільного функціонування державних  цільових фондів потрібно вжити таких першочергових заходів: забезпечити стабільне, стійке фінансування прийнятих програм соціального захисту населення відповідно до затверджених показників бюджетів усіх рівнів, бюджетів фондів державного соціального страхування, бюджетів недержавних фондів, які здійснюють різні види соціального страхування громадян; активніше залучати кошти населення через розвиток і стимулювання обов'язкового і добровільного страхування; забезпечити стійкість і надійність страхових систем у виконанні страхових зобов'язань за рахунок підвищення вимог до розміру статутного капіталу, розвитку інституту перестрахування, резервування тощо.

Таким чином, очевидна доцільність і необхідність вивчення та вдосконалення засобів утворення, поповнення і перерозподілу коштів державних цільових фондів України.

 Взагалі,  тема формування та використання  цільових фондів є дуже актуальною, адже розподіл отриманих коштів і визначає яке першечергове завдання ставить країна на поточний період. Буде це період покращення соціального стану в країні чи період направлений на майбутню економічну досконалість держави? Треба дуже уважно аналізувати отриману за останні роки інформацію і на її базі робити висновки: що потребує більшого залучення коштів, а на що можна зробити меншу акцентовану увагу. Цей процес дуже важкий, треба брати до уваги багато різних речей; а іноді можуть виникати ні ким не спрогнозовані ситуації, які потребують негайного вирішення (війна, катастрофа, стихійне лихо тощо).

 

 

 

 

ВИСНОВОК

 

Державні цільові  фонди — це сукупність фондів грошових коштів, які знаходяться в розпорядженні  центральних та місцевих органів  влади.

За допомогою  цiльових державних фондiв можливо:

·        впливати на процес виробництва через фiнансування, субсидування i кредитування пiдприємств;

·        надавати соцiальнi послуги населенню через виплату пенсiй, соцiальну допомогу, субсидування соцiальної iнфраструктури в цiлому.

В залежності від  рівня, на якому утворюються спеціальні фонди, вони можуть бути:

— державними;

— місцевими.

В залежності від  напрямків використання існують  фонди:

— економічні;

— соціальні;

— науково-дослідні;

— страхові;

— міждержавні та інші

За критерієм  відносин з державним бюджетом: бюджетні та позабюджетні.

Залежно від  передбачуваного періоду функціонування програми або умовно наміченого часу для здійснення конкретних цілей  фонди можуть бути безстрокової, довгострокової або короткострокової дії.

По охопленню  проблем цільові фонди можуть бути загального і конкретнішого  характеру.

 

 

 

 

СПИСОК  ВИКОРИСТАННИХ ДЖЕРЕЛ

 

1. Конституція України
2. Кирієнко Н.  Загальнообов'язкові державні соціальні фонди// Вісник податкової служби України.- 2007.- №1-2.- С.31-36
3. Онищенко Т. Внески до соціальних фондів. Ставки внесків до соціальних фондів// Податки та бухгалтерський облік. – 2009. - № 15 (1199). – С. 22-24
4. Шевчук Л. П. Механізм наповнення соціальних фондів коштами // Актуальні проблеми економіки. – 2009. - № 11 (77). – С. 184-188
5. Мазур Т.  Державні цільові позабюджетні фонди: поняття, ознаки та правова природа// Підприємництво, господарство і право.- 2006.- №12.- С.36-38
6. Євсєєва Т. А. Відрахування в загальнообов’язкові державні соціальні фонди и 2007 році// Аудитор України. – 2007. - № 16 (122). – С. 27-28
7. Кременчук І. Накопичувальний Пенсійний Фонд як одна із складових пенсійного забезпечення в Україні// Право соціального забезпечення. – 2007. - № 5. – С. 100-103