Цінності та «дерево цілей» публічного адміністрування

Київська державна академія водного транспортного

Ім. гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного

 

 

 

 

 

 

Реферат

 

На тему: «Цінності та «дерево цілей» публічного адміністрування»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Київ - 2012

Цінності державного управління 

Проблема цінностей Українського суспільства належить до найважливіших і дискусійних проблем. Це пов’язано з тим, що Україна проходить дуже складний етап історичного розвитку, коли йде перехід від традиційного суспільства з елементами авторитаризму, від держави, хворої корупцією, до соціально орієнтованого суспільства і демократичної та відкритої держави. Тому йде зміна кількох ціннісних  систем, які складали основу суспільства і держави. На зміну радянській системі декларації сурогатно–колективних, патерналістських цінностей, яка існувала кілька  десятиліть,  формується нова система цінностей, яка передбачає чітку орієнтацію українців  на європейські цінності, на значні ціннісні досягнення українського народу, на моральне оздоровлення суспільства, зростання значення цінностей та культури громадянського суспільства в загальному розвитку української політичної нації порівняно з цінностями держави. Нормальний розвиток держави передбачає акцентування на розвитку, насамперед, цінностей суспільства і громадського життя людини. Це пов’язано з тим, що тільки контроль за державою з боку громадянського суспільства може забезпечити оздоровлення держави і державного управління. На нашу думку, в сучасній українській державі потрібні зміни в акцентах виховання людини. Нині слід формувати не стільки сентиментального патріота, скільки діяльного громадянина, який любить свою Батьківщину й бере активну участь  у модернізації суспільства і держави.   

Науковий аналіз цінностей має не тільки сугубо науково-пізнавальне  значення. Він дозволяє виробляти політику і моделі державного управління, які адекватні сучасній ціннісній ситуації та глобальним викликам цивілізації.  Можна погодитися з Г.П.Дашутіним і М.І.Міхальченком у тому, що “для Україні пошук нової системи ідеалів і орієнтирів є сьогодні складним, але важливим завданням. Без цього етапу пізнавального і світоглядного пошуку неможливо розробити програми економічних, політичних, освітянських та інших реформ,подолати системну кризу, яка розхитує суспільну будівлю” [2, с. 12].

Значно загострила проблему цінностей “помаранчева революція”, яка сама базувалася на загостреній потребі мільйонів громадян України в гуманізмі, олюдненні  держави та державного управління. “Помаранчева революція”  є тим ключовим моментом в розвитку України, яка  перервала   моральну деградаційну держави, мобілізувала й підштовхнула суспільство  на оволодіння сучасною європейською моральною системою. Вона є своєрідною ціннісною закваскою  майбутнього України.

Актуальність вивчення проблеми цінностей зумовлена: по–перше, тим, що  цінності грають виключно важливу роль  в житті держави; по–друге, українське суспільство живе в умовах ціннісних змін: переходу від авторитарної системи цінностей  до демократичної, посилення орієнтації на європейські цінності.

Цінності виконують найважливіші регулятивні функції в суспільстві. Важливість цих функцій важко переоцінити, оскільки ціннісна предметність є засобом  існування людини, адже вона живе в середовищі, яке ми своєю практичною діяльністю наділяємо властивістю бути цінністю, і тільки в цьому середовищі людина здатна жити саме як людина [2, с. 201]. Власне, за великим рахунком, суспільство і культура в самому узагальненому вигляді можна розглядати як саморегулюючу систему цінностей. Вони повідомляють індивіду про оптимальні способи поведінки та засоби досягнення цілей, сприяють його соціалізації, орієнтують у суспільному житті, оцінюють його дії, забезпечують заохочення або покарання людини тощо. Основні функції цінностей подано в табл. 1.

 

                                                                                       Таблиця 1

Функції цінностей

Назва функції	Їх характеристика, особливість реалізації в державному управлінні
Сенсоутворююча  функція	Цінності додають смислову значущість явищам і предметам навколишнього світу. Формують сенс держави та державного управління
Критеріальна  функція	Цінності виступають у вигляді деякого критерію, мірила всього сущого. Головне призначення їх в тому, що під їх впливом йде оцінка людьми самих себе і навколишнього світу. Цінності виступають критеріями істини, добра, краси і т.п. Формують критерії визначення державної політики
Орієнтаційна  функція	Настроюють людей, спрямовують їх поведінку. Досягнення цінності додає цінніснезначення вчинків і навіть життя. Забезпечують орієнтацію людей  в державному управлінні
Соціалізаторська  функція	Впливають на розвиток особистості, групи суспільства, визначають їх соціалізацію, формування громадянської позиції людини
Функція оцінювання	Цінності являють собою своєрідну  систему оцінювання, допомагають  оцінювати явища суспільного, політичного життя, управлінські дії та рішення
Контролююча функція	Виступають засобом м’якого контролю за діяльністю людей, забезпечують контроль державної влади та її інститутів
Функція зразка	Цінності являють собою деякі  зразки, точки відліку, від яких вимірюється значущість сущого для людини, формують зразки моделей роботі органів державної влади, місцевого самоврядування
Функція ціліпокладання	Активізують цілі, формують їх зміст, розгортають цілі  діяльності громадян, органів державної влади та місцевого самоврядування, держави
Регулятивна  функція	Регулюють життєдіяльність людей  і суспільства, відносин між громадянами, з одного боку, і органами державної влади і місцевого самоврядування – з іншого
Комунікативна  функція	Цінності виступають засобом і предметом комунікацій,  забезпечують обмін і взаємодію учасників комунікаційних процесів з питань вирішення проблем громадян
Інтеграційна функція	Об’єднують людей в їх діяльності, забезпечують єдність громадян у  складі політичних партій, громадських організацій, територіальних громад, держави
Конфліктна функція	Коли цінності різко  не збігаються, вони виступають причиною конфліктів всередині груп і між ними
Прогностична функція	Дозволяють індивіду або групі  передбачувати наслідки своїх дій

 

 

У вивченні цінностей сучасної України  великий інтерес являють дві проблеми: по–перше, характеристика реального стану ціннісної системи суспільства; по–друге, вплив його ціннісних змін на державне управління.

Що стосується першої проблеми, то при її розв’язанні Інститутом проблем державного управління та місцевого самоврядування Національної академії державного управління при Президентові України зроблена спроба експертної оцінки значущості тих або інших цінностей для розвитку суспільства. Результати цього опитування подані в табл. 2.

Висновки

1. Нині зростає роль цінностей  в державному управлінні, які виконують функції соціалізації, оцінювання, контролю, зразка, цілепокладання, регулювання, комунікації, інтеграції, прогнозу і конфлікту.

2. Спостерігається стійке посилення різноманіття цінностей і ціннісних систем у державному управлінні; йде стрімкий розвиток ліберальних, національно–патріотичних, корпоративних та інших ціннісних систем.

3. Виникає необхідність формування  цілого пласта культури ціннісної культури суспільства та його найважливішої складової ціннісної системи влади.

Істотною проблемою поки залишається оздоровлення ціннісних аспектів державного управління, боротьби з корупцією, а також розробки і реалізацій технологій ціннісної трансформації державного управління в аспекті європейської  інтеграції.  

 

Поняття цінностей та їх роль у суспільстві.

 

Цінності в житті суспільства  виступають соціально-значимими орієнтирами  діяльності суб’єктів, одним із факторів розгортання політичної історії. Вони є чимось більш високим, ніж звичайна зацікавленість людини.

Саме через культурні цінності людина задовольняє свої потреби, і  саме існування цінностей відрізняє  людину від тварини. Цінності становлять фундамент культури, і предметним полем формування цінностей є культура. Ці категорії невіддільні одна від одної. Культура є цементом будівлі суспільного життя, а цінності — осередком духовного життя суспільства. Культура встановлює, що таке цінність, що — антицінність. Люди, що поділяють однакові цінності, становлять соціальні групи, об’єднуючись у політичній, економічній боротьбі, спрямовуючи, таким чином, історію в певному напрямі. Цінності скріплюють громадську єдність, цілісність соціуму, перешкоджаючи руйнівному впливу ззовні. Роль особливих ідейних скріп в суспільстві виконують соціальні цінності, що виступають у формі соціально-політичних ідеалів, ідей, ціннісних настанов, орієнтацій, надцінних ідей, на зразок національної ідеї. Виконуючи важливу роль інтегруючих, соціалізуючих, комунікативних засад у житті суспільства, цінності забезпечують духовно-вольову єдність суспільства, високий рівень самосвідомості й організованості його членів.

Суспільні цінності формуються поступово, через відбір певних видів поведінки  і досвіду людей. Спочатку вони з’являються  як сукупність звичок, прийомів людського  побуту, специфічні форми поведінки, що передаються від покоління до покоління як ознаки власне людського способу життя, відмінні від тваринних, інстинктоподібних. З часом ці прийоми побуту закріплюються, схематизуються в таких нормативних утвореннях, як традиції, обряди, звичаї, ритуали. В подальшому вартісні взірці транслюються, зберігаються і передаються через соціальні інститути: установи освіти, виховання, масової інформації, релігії, політики, права тощо. Підсумком і метою тривалого прищеплювання ціннісних якостей є формування людської психології, ментальності, способу життя членів у погрібному, характерному для даного типу суспільства напрямі.

Об’єднані в єдиний комплекс потреби, інтереси й емоційні переживання утворюють єдиний феномен цінності. Можна визначити цінність як об’єктивну значимість явищ, ідей, речей, зумовлену потребами й інтересами соціального суб’єкта. Але цінністю є не тільки наше ставлення до об’єктивних речей, а й предмет, який знаходить потреба для свого задоволення, отже, це — функція предмета задовольняти наші потреби. Маючи таку складну будову, цінності в процесі діяльності виконують роль останньої підстави вибору цілей і засобів реалізації діяльності.

І ціль, і цінність виступають регуляторами діяльності, проте між ними є відмінність. Ціль також має важливе значення в процесі діяльності. Вона ідеально містить у собі майбутній результат діяльності, таким чином спрямовуючи й організуючи весь діяльний процес. Як така спонукальна сила, ціль є складним інтегральним об’єднанням знань, волі, емоцій, цінностей, а на відміну від цінності вона є технологічним утворенням, елементом проективної свідомості і завжди викликає доцільну дію. Цінність же зберігає елемент нездійсненності, недосяжності і завдяки цьому духовної піднесеності.

Важливе значення проблема формування цінностей має для розвитку України в умовах формування її державності, в атмосфері руйнування колишніх пріоритетів у політиці, економіці, особливо в духовному житті нації; віднайти чіткі методологічні підстави до формування нової духовності народу, гуманістичних засад образу України в XXI ст.

«ДЕРЕВО ЦІЛЕЙ» ПІДПРИЄМСТВА

 

Залежно від концепції підприємства встановлюється генеральна мета, мі-сія  організації — суто економічна або  соціально-економічного характеру. Головним етапом формування цілей є постановка генеральної мети.

В основі цього етапу визначення місії організації та результатів аналізу факторів, які впливають на постановку цілей. У формулюванні генеральної мети необхідно дотримуватись усіх вимог, висунутих до її якості, звернувши особливу увагу на конкретність і значущість.

Генеральна мета широкомасштабна й комплексна, вона охоплює всі аспекти діяльності організації. Тому для її реалізації потрібно розбиття на цілі нижчого рівня. Іншими словами, необхідна структуризація генеральної мети, її декомпозиція. Найчастіше вона здійснюється за допомогою методу "дерева цілей" (рис.1).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 1. Побудова "дерева цілей" (процес декомпозиції цілей)

 

Для досягнення генеральної мети потрібно довести її зміст до кожного рі-вня  та виконавця на підприємстві, визначити  внесок кожного з працівників у стратегічний успіх підприємства взагалі. Це можна забезпечити за допомогою декомпозиції цілей та задач, тобто побудовою «дерева цілей», де встановлюються конкретні, виміряні задачі, що лежать в основі конкретних видів робіт.

 «Дерево цілей» — це наочне графічне зображення підпорядкованості та взаємозв’язку цілей, що демонструє розподіл загальної (генеральної) мети або місії на підцілі, завдання та окремі дії.

Мета — це ідеальне уявлення про  характер діяльності та можливості об’єкта, відносно якого вона встановлена й має відбивати об’єктивні умови його існування, а також коригування структури об’єкта, структури та динамі-ки процесу досягнення мети, тому мова має йти про сукупність цілей.

Основна ідея щодо побудови «дерева цілей» — декомпозиція.

Декомпозиція (розукрупнювання) — це метод розкриття структури систе-ми, при якому за однією ознакою її поділяють на окремі складові.

Декомпозиція використовується для  побудови «дерева цілей», щоб пов’язати  генеральну мету зі способами її досягнення, сформульованими у вигляді завдань окремим виконавцям.

Розглянемо технологічні засади побудови «дерева цілей».

Не існує універсальних методів  побудови «дерева цілей». Способи  його побудови залежать від характеру  мети, обраного методологічного підходу, а також від того, хто розробляє «дерево цілей», як він уявляє собі поставлені перед ним завдання, як він бачить їхній взаємозв’язок.

Основне правило побудови «дерева цілей» — це «повнота редукції».

Повнота редукції — процес зведення складного явища, процесу або сис-теми до більш простих складових. Для реалізації цього правила використо-вують такий системний підхід:

а) мета вищого рівня є орієнтиром, основою для розробки (декомпозиції) цілей нижчого рівня;

б) цілі нижчого рівня є способами  досягнення мети вищого рівня і мають бути представлені так, щоб їхня сукупність зумовлювала досягнення почат-кової мети.

Вимоги до побудови «дерева  цілей» такі:

-повнота відображення процесу або явища;

-на кожному рівні сукупність підцілей має бути достатньою для опису цілі вищого рівня;

-несуперечливість цілей нижчого та верхнього рівнів;

-декомпозиція мети на підцілі на кожному рівні має виконуватися за одним методологічним підходом;

-усі цілі мають бути сформульовані в термінах робіт.

-«Дерево цілей» будується на основі координації цілей.

Вертикальна координація цілей дає змогу узгоджувати непов’язані між собою напрямки діяльності та формувати конкурентні переваги всього під-приємства.

Горизонтальна координація забезпечує більш ефективне використання виробничого потенціалу та його частин (наприклад, кваліфікованих кад-рів, що працюють у різних підрозділах, різних видів ресурсів, типізації «know-how» для їх використання в різних напрямках діяльності, виробни-чих потужностей для більшого їх завантаження з метою створення умов для скорочення витрат тощо).

Треба зазначити також, що при декомпозиції цілей недоцільно використо-вувати одночасно в тому самому «дереві  цілей» різні методи навіть тоді, коли характеристика цілей це дозволяє. Можна побудувати два «дерева  цілей» двома різними методами (якщо мета це дозволяє), а потім порівняти одержані результати.

Варто зазначити, що другий та нижчі  рівні «дерева цілей» мають містити  основні та альтернативні елементи досягнення цілей вищого рівня. Перший рівень цілей не містить альтернативні  варіанти, а являє собою узагальнені взаємопов’язані підсистеми.

Метод забезпечення необхідних умов при побудові «дерева цілей» можна  використати для декомпозиції мети будь-якого типу. Автором цього  підходу є В. Глушков, який застосував його вперше при побудові графів прогнозування роз-витку науково-технічного прогресу; потім було доведено, що метод спрацьовує і в більшому числі випадків.

Метод забезпечення необхідних умов передбачає, що сформульована ге-неральна мета пропонується експертам для  аналізу та побудови «дерева ці-лей». Незалежні експерти висувають вимоги щодо форми та умов, необхід-них для досягнення мети, пропонують перелік оцінок структури цілей, а також заходи для досягнення цілей.

Декомпозиція цілей методом, що розглядається, дає змогу довести  на ни-жчих рівнях (на 4-му або 7-му, залежно від складності мети та системи, від-носно якої вона сформульована) окремі цілі до виконавців — підрозділів або посадових осіб. Масштаби робіт для досягнення окремих цілей дають змогу визначити кількість і кваліфікацію виконавців, а взаємозв’язок між окремими гілками — встановити ефективну кооперацію між виконавцями.

Розрізняють нормативні та фактичні «дерева цілей» організації. Перше — має плановий характер, друге — характеризує поточний стан підприємства з точки зору діяльності, яку воно тепер виконує. Перехід від фактичного до нормативного «дерева цілей» є завданням, яке розв’язує стратегічне управ-ління.

Цілі визначають у кількісно-якісних  показниках внесок до загальних ре-зультатів, очікуваних від діяльності окремої виробничої чи управлінської ланки, окремого менеджера чи виконавця-робітника (залежно від змісту кон-кретної мети та діяльності, яка пов’язана з її досягненням).

Цілі мають бути встановлені  для кожного напрямку діяльності підприємс-тва, для кожного виробничого підрозділу, який бере участь у досягненні ре-зультатів.