Учёт расчётов по оплате труда

                     МІНІСТЕРСТВО   ОСВІТИ   І   НАУКИ   УКРАЇНИ

           ОДЕСЬКИЙ   ДЕРЖАВНИЙ   ЕКОНОМІЧНИЙ   УНІВЕРСИТЕТ  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

                                         Реферат

з теми: «Облік розрахунків з оплати праці» 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

                                             м.Одеса, 2010

                      План реферату 

1. Зміст,  форми та системи оплати праці 

2. Порядок  нарахування заробітної плати  працівникам 

3. Утримання  та відрахування із заробітної  плати 

1. За законом  України «Про оплату праці»  від 24.03.95, заробітна плата –  це винагорода, обчислена, як правило,  у грошовому виразі, яку власник  або уповноважений ним орган  сплачує працівникові за виконану  ним роботу відповідно до трудового договору. Економічні, правові та організаційні засади оплати праці на підприємствах, установах та організаціях усіх форм власності на Україні визначаються цим Законом.

    Закон включає загальні положення,  заключні положення та 3 розділи:

• Державне регулювання оплати праці;
• Договірне регулювання оплати праці;
• Права працівника на оплату праці та їх захист.

     Отже, заробітна плата – це  грошовий вираз вартості робочої  сили, яка є товаром, її ціна. В сучасних умовах ціна робочої  сили визначається попитом і пропозицією, але в основі ціни лежить її вартість.

   Від з/п слід відрізняти доходи  працівників. До доходів відносять  на підприємствах разові виплати  чи премії, сплату дивідендів.

   З точки зору Закону, все на  що проводяться нарахування у Пенсійний фонд, фонди соціального страхування відноситься до з/п. На доходи ці нарахування не робляться і вони не входять у суми зарплати при визначенні розміру пенсій.

     У бухгалтерському обліку промислових  підприємств при визначенні належності виплат працівнику до з/п чи інших доходів, керуються Методичними рекомендаціями з формування собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості, ПСБО 16, ПСБО 27, а також Інструкцією зі статистики з/п при віднесенні зарплати до основної, додаткової або ін..

       Розрізняють дві основні системи оплати праці:

• погодинна – залежить від кількості відпрацьованого часу:

а) погодинна  проста

б) погодинно-преміальна

-    відрядна – залежить від кількості виготовленої продукції:

а) відрядна проста

б) відрядно-преміальна

в) відрядно-прогресивна

г) акордна

д) акордно-прогресивна.

   Законом визначено також поняття  мінімальної з/п як розміру плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може проводитись оплата за виконану працівником місячну, годинну норму праці. До мінімальної з/п не включаються доплати за роботу в надурочний час, у важких, шкідливих, особливо шкідливих умовах праці, на роботах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров’я, а також премії до ювілейних дат, за винаходи та раціоналізаторські пропозиції, матеріальна допомога.

     Згідно Закону України «Про  оплату праці» встановлюється  також прожитковий мінімум – набір продовольчих і непродовольчих товарів та послуг у натуральному і вартісному вираженні, що забезпечує задоволення основних фізіологічних і соціально-культурних потреб людини.

2. Порядок  нарахування заробітної плати,  належної працівникам підприємства, залежить від форм оплати праці,  що застосовуються на підприємстві, і організації виконання самих робіт (в індивідуальному порядку чи бригадою).

   При погодинній оплаті праці основним документом, який служить підставою для нарахування заробітної плати є табель використання робочого часу (ф. № П-12 і № П-13).

   У цьому разі для розрахунку погодинного заробітку працівника достатньо знати його розряд, погодинну тарифну ставку даного розряду і кількість відпрацьованих годин за табелем. При розрахунку заробітної плати за посадовим окладом останній зберігається при відпрацюванні всіх робочих днів місяця. Якщо відпрацьована неповна кількість робочих днів, середньоденний заробіток перемножається на кількість відпрацьованих днів. 
   Приклад. Посадовий оклад працівника - 200 гри. Робочих днів у звітному місяці - 25, фактично відпрацьовано працівником - 21 день. Середньоденний заробіток - 8 грн. (200 грн. : 25). Сума погодинного заробітку -168 грн. (8 грн.-21).

   При відрядній оплаті праці та індивідуальному виконанні робіт, заробіток робітника визначається множенням кількості виготовленої продукції (виконаних робіт, послуг), зазначених у відповідних первинних документах, на встановлену розцінку за одиницю роботи. При бригадній 
формі організації праці заробітна плата і премії за виконану роботу нараховуються всій бригаді, а потім розподіляються між членами бригади пропорційно до відпрацьованих кожним робітником годин з урахуванням їх кваліфікації (розряду). Для цього роблять розрахунок у такій послідовності: 1) спочатку множенням відпрацьованої кількості годин кожним робітником на їх погодинні тарифні ставки і підсумком цих добутків знаходять заробіток бригади за тарифними ставками; 2) потім визначають відношення відрядного заробітку бригади до заробітної плати її членів за тарифними ставками (коефіцієнт приробітку); 3) множенням заробітку за тарифною ставкою кожного члена бригади за фактично відпрацьований час на коефіцієнт приробітку визначають відрядний заробіток окремих членів бригади.

   Оплата праці за понадурочний час здійснюється відповідно до ст. 106 КЗпП України в подвійному розмірі погодинної ставки (при погодинній оплаті праці); при відрядній оплаті праці нараховується доплата в розмірі 100% тарифної ставки робітника відповідної кваліфікації, оплата праці якого здійснюється за погодинною формою, - за всі відпрацьовані понадурочні години.

   Оплата праці в нічні години (з 10 годин вечора до 6 годин ранку) відповідно до ст. 108 КЗпП України здійснюється в підвищеному розмірі, який встановлюється генеральними, галузевими (регіональними) угодами, але не нижче 20% тарифної ставки (окладу) за кожну годину роботи в нічний час. 
   Оплата праці у святкові і неробочі дні згідно зі ст. 103 КЗпП України здійснюється в подвійному розмірі.

   Порядок оплати за час простою не з вини робітника оплачується з розрахунку не нижче 2/3 тарифної ставки встановленого йому розряду (окладу). Час простою з вини робітника не оплачується. 
Доплати за сумісництво професій (посад) встановлюються на певний строк і визначаються за наказом керівника у розмірі, який залежить від характеру і складності виконуваних робіт.

   Оплата праці по середньому заробітку. Кабінет Міністрів України затвердив Порядок визначення за робітної плати, дія якого поширюється на підприємства, установи й організації всіх форм власності. Зазначений Порядок застосовується у випадках:

- надання працівникам щорічної відпустки, додаткової відпустки у зв'язку з навчанням, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей (або виплати компенсацій за не використану відпустку);

- надання працівникам творчої відпустки,

- виконання працівниками державних і громадське обов'язків;

- переведення працівників на іншу легшу нижчеоплачувану роботу за станом здоров'я;

- переведення вагітних жінок, які мають дітей віком до трьох років, на іншу легшу роботу;

- надання жінкам, які мають немовлят, додаткових перерв для годування дитини;

- виплати вихідної допомоги, збереження середньої заробітної плати звільненим працівникам на встановлений чинним законодавством період їх працевлаштування;

- службових відряджень; вимушеного простою; виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності, вагітності і пологах та в інших випадках, коли за чинним законодавством виплати здійснюються виходячи з середнього заробітку.

   Виходячи із затвердженого Порядку, визначення середньої заробітної плати, при нарахуванні оплати за час чергової і додаткової відпустки в календарних днях або за час відпустки у зв'язку з навчанням без відриву від виробництва, які надаються в календарних днях, виходять з сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців (або менший фактично відпрацьований період). У підрахунок середнього заробітку включаються всі види основної і додаткової заробітної плати, преміальні виплати (у тому числі одноразові заохочення працівникам за виконання важливих виробничих завдань, винагорода за результатами роботи підприємства за підсумками року), а також допомога по тимчасовій непрацездатності. Шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед настанням відпустки 12 місяців (або менший фактично відпрацьований період) на відповідну кількість календарних днів року (або менший відпрацьований період), за винятком святкових і неробочих днів, встановлених законодавством, і множенням на кількість календарних днів відпустки визначають заробітну плату працівникові за час відпустки. 
   Якщо визначена за таким розрахунком сума заробітної плати за час відпустки виявиться нижче тарифної ставки або посадового окладу працівника на день відпустки, то підприємствам згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 21.03.92 № 140 «Про додаткові заходи у зв'язку з підвищенням заробітної плати» дозволено брати до розрахунку заробітну плату, встановлену з дня її останньої зміни, починаючи з якої здійснюється виплата по середньому заробітку.

   У випадках, коли частина відпустки переходить на наступний місяць, заробітна плата за ці дні відпустки обліковується у звітному місяці як виданий аванс і при складанні балансу відображається в складі статті активу «Розрахунки з різними дебіторами». Зазначені суми відносяться 
на витрати виробництва або обігу в наступному місяці (в кореспонденції з кредитом рахунка 66 «Розрахунки з оплати праці»).

   В інших випадках збереження середньої заробітної плати (оплата часу при виконанні державних і громадських обов'язків, перерв у роботі матерів, які годують немовлят, пільгових годин підлітків тощо), а також при нарахуванні допомоги по тимчасовій непрацездатності, оплаті відпусток по вагітності і пологах середньомісячна заробітна плата визначається виходячи з виплат за останні два календарних місяці. 
   Працівникам, які відпрацювали на підприємстві менше двох місяців, середня заробітна плата визначається виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

   Якщо протягом останніх двох місяців працівник не працював, заробітна плата визначається виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Час, протягом якого відповідно з чинним законодавством або з інших поважних причин працівник не працював і за ним не зберігався 
заробіток або зберігався частково, з розрахункового періоду виключається. 
   Крім того, не враховуються виплати за час, протягом якого зберігався середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обов'язків, щорічної і додаткової відпустки тощо), а також допомога по тимчасовій непрацездатності.

   Нарахування виплат, визначених за два останніх місяці, здійснюється множенням середньоденного заробітку на кількість робочих днів. Середньоденний заробіток визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні на кількість робочих днів (годин) за цей період.

    У разі підвищення тарифних ставок (посадових окладів) згідно із законодавчими актами в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, робиться коригування заробітку на коефіцієнт його підвищення.

   Час виконання державних і громадських обов'язків оформляється табелем обліку робочого часу і засвідчується довідкою організації і установи, де вони виконувались. Він оплачується за середньоденним (або середньогодинним) заробітком з розрахунку двох календарних місяців роботи. 
   Додаткові перерви в роботі матерів, які годують немовлят, оформляються довідками медичних установ. Перерви мають бути не раніше ніж через три години і тривалістю не менше 30 хвилин кожна. Середньогодинний заробіток визначається виходячи з середньої заробітної плати за останніх два календарних місяці.

   Чинним законодавством для працівників-підлітків встановлена тривалість робочого часу на тиждень: віком від 16 до 18 років - 36 годин, віком від 15 до 16 років – 24 години. Пільгові години оплачуються: робітникам-відрядникам - за тарифною ставкою робітника-відрядника відповідного розряду; робітникам-погодинникам - за тарифною ставкою робітника-погодинника відповідного розряду.

   При звільненні працівника або виході на пенсію з ним здійснюється остаточний розрахунок як позаробітній платі за відпрацьований час у звітному місяці, так і за час відпустки, яка до звільнення не була використана.

   При звільненні працівника у зв'язку із змінами в організації виробництва (у тому числі ліквідації, реорганізації або перепрофілюванню, скорочення чисельності працівників) за звільненим працівником згідно з п. І ст. 40 КЗпП України зберігається середня заробітна плата на період 
працевлаштування) але не більше ніж за три місяці з дня звільнення з урахуванням вихідної допомоги, а також безперервний стаж роботи, якщо перерва в роботі після звільнення не перевищує 3 місяці. 
Вихідна допомога визначається виходячи з виплат за останні два календарних місяця, що передували звільненню. Якщо протягом останніх двох календарних місяців перед звільненням працівник не працював, середня заробітна плата визначається виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. У разі, якщо працівник не мав заробітку і в ці два календарних місяці, то розрахунок вихідної допомоги здійснюється виходячи зі встановлених йому в трудовому договорі тарифної ставки або посадового окладу.

   При призові працівника до військової служби (або направленні до альтернативної служби) вихідна допомога виплачується у розмірі не менше 2-місячного середнього заробітку (п. З ст. 39 КЗпП). 
Вихідна допомога не оподатковується прибутковим податком і ніякі інші утримання з неї не робляться.

   При розрахунку середньомісячної заробітної плати для призначення пенсій згідно зі ст. 65 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за вибором особи, яка звернулась за пенсією, вибірка заробітної плати може здійснюватися за 24 останніх календарних місяці роботи підряд перед 
звертанням за пенсією, або 60 календарних місяців роботи підряд протягом всієї трудової діяльності перед звертанням за пенсією, незалежно від наявності перерв у роботі.

3. Із заробітної плати робітників і службовців можуть здійснюватись тільки дозволені законом утримання: прибутковий податок (з суми понад неоподатковуваний мінімум доходів громадян); утримання збору до Пенсійного фонду (в розмірі 1% заробітку, якщо сукупний оподатковуваний доход не перевищує 150 грн., і 2 %, - якщо такий доход перевищує 150 грн.), до Фонду соціального страхування на випадок тимчасової втрати працездатності - в розмірі 0,5 % заробітку); До Фонду соціального страхування на випадок безробіття – 0,6 %; податок з доходів фізичних осіб – 15 %.

    Відповідно до Закону України «Про оплату праці» загальна сума утримань не повинна перевищувати 20% (а в окремих випадках, передбачених законодавством, - 50%) суми заробітку, який залишається після вирахування прибуткового податку, збору до Пенсійного фонду і Фонду соціального страхування на випадок безробіття. Ці обмеження не поширюються на утримання із заробітної плати при відбуванні покарання у вигляді виправних робіт, а також при стягненні аліментів на неповнолітніх дітей.

   Утримання із заробітної плати  представляють наступні проводки:

Д66 К641

Д66 К651, 652, 653, 656.

Відрахування із заробітної плати проводяться підприємством:

• у Пенсійний фонд – 33,2 %;
• у Фонд соціального страхування на випадок тимчасової втрати працездатності – 1,4 %;
• у Фонд соціального страхування на випадок безробіття – 1,6;
• у Фонд соціального страхвання від нещасних випадків – 1 % відповідно до класів професійного ризику виробництва та окремих галузей економіки.

  Відрахування із заробітної плати представляють наступні проводки:

Д 23, 91, 92, 93 К 651, 652, 653, 656.