Ирина Эланс

Автор который поможет с любыми образовательными и учебными заданиями

Українська мова в засобах масової інформації

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника

Кафедра української мови

УКРАЇНСЬКА МОВА В ЗАСОЮАХ МАСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ

Реферат

студентки групи А-33 факультету іноземних мов

Поперечної Уляни Ігорівни

ННауковий керівник:

к.ф.н., доц. Ципердюк Оксана Дмитрівна

Івано-Франківськ - 2011

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………….…………….3

ФУНКЦІОНУВАННЯ СЛОВНИКОВГО СКЛАДУ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ………………………………………………………………………...4
НЕОЛОГІЗМИ У ЗАСОБАХ МАСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ ТА ЇХ ГРУПИ……………………………………………………...........……….…5

Новотвори
Запозичення
Перерозподіл значень у жанрах і видах мовлення
Відродження слів і висловів з минулого

МОВА В ЗАСОБАХ МАСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ НЕЗАЛЕЖНОЇ УКРАЇНИ НА ПРИКЛАДІ ТЕЛЕБАЧЕННЯ…………………

ВИСНОВКИ ………………..………………………………………11

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ……………..………12

ВСТУП

Мовне питання в Україні стоїть надзвичайно гостро. Українську мову проголошено державною, але за 20 років незалежності владні чинники не спромоглися забезпечити відповідне її статусові функціонування. У державних установах документація ведеться переважно українською, проте службовці далеко не завжди говорять нею, не кажучи вже про бізнесовців, військовиків, спортсменів, працівників багатьох інших сфер, де її використання й далі залишається обмеженим.

Одним із елементів громадського життя, який активно реагує на суспільні процеси й віддзеркалює їх, є засоби масової інформації. Їх вплив дуже великий на громадську свідомість. Здатність швидко й майже тотально охоплювати найширші аудиторії дає їм змогу формувати суспільну думку, визначати духовні цінності. Ось чому мова засобів масової інформації, а зокрема неологізми та їх функціонування у ЗМІ, - важлива й актуальна проблема сучасних досліджень.

З кінця 90-х років минулого століття в Україні поряд із пресою, радіо й телебаченням з’явився четвертий вид медіа — Інтернет-ЗМІ. Хоча у світі серед правників і журналістів і досі тривають суперечки щодо того, чи справді Інтернет-ЗМІ можна вважати окремим видом медіа. Для лінгвістів Інтернет — “особливе комунікативне середовище, особливе місце реалізації мови, яке раніше не існувало, таке інформаційно-комунікативне середовище, у якому успішно співіснують усний і письмовий варіанти мови з різною жанрово-стилістичною спрямованістю”. З погляду філологічного, завдяки децентралізованості Інтернету, відсутності цензури, можливості висловити свою думку на безмежну аудиторію, Інтернет здобуває характеристику “поля найменшої текстуальної уніфікації та найбільшого словесного “демократизму”.

ФУНКЦІОНУВАННЯ СЛОВНИКОВГО СКЛАДУ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

Розвиток і вдосконалення мови як засобу спілкування відбувається насамперед у сфері одиниць лексико-семантичного рівня - слів, які становлять відкриту, динамічну систему. Функціонування словникового складу української мови постійно супроводжують такі процеси, як:

1) поява нових лексичних одиниць, покликаних до життя потребами називання тих або інших конкретних предметів у найширшому розумінні цього поняття, суспільних процесів і явищ, абстрактних понять різноманітних галузей науки, духовної та матеріальної культури тощо;

2) віддалення на периферію лексичного складу частини слів у зв’язку з втратою ними номінативної актуальності, спричиненої частковою або повною втратою суспільної ваги відповідними конкретними реаліями, соціально-політичними процесами, абстрактними поняттями. Тому в мові завжди наявна пасивна й активна лексика.

Пасивну лексику словникового складу становлять лексичні одиниці, обмежене вживання яких зумовлюється особливостями позначуваних ними явищ. До цієї категорії належать архаїзми, історизми й неологізми.

Вивченням цього питання займались видатні вчені, дослідники, зокрема: А. Грищенко, І. Ющук, О. Тараненко, В. Горпинич. Стилістичні функції неологізмів досліджували І. Білодід, А. Коваль, О. Пономарів, Л. Кравець. Неологізми української мови останніх десятиліть, зокрема суспільно-політична лексика, вивчалися здебільшого в плані загальних словотвірних, лексико-семантичних та стилістичних тенденцій розвитку (А. Москаленко, І. Шашкін, К. Ленець, О. Сербенська та інші). Об'єктом даного дослідження є неологізми в мові засобів масової інформації.

НЕОЛОГІЗМИ У ЗАСОБАХ МАСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ ТА ЇХ ГРУПИ

Неологізми (гр. neos “новий” і logos “слово”) - слова, а також їх окремі значення, вислови, які з’явилися в мові на даному етапі її розвитку й новизна яких усвідомлюється мовцями (загальномовні) або були вжиті тільки в якомусь акті мовлення, тексті чи мові певного автора (стилістичні, або індивідуально-авторські неологізми).

Неологізми називають лексичними інноваціями. На думку О. Сербенської, інновації - це “новотвори, запозичення, а також включення і входження в мову, зумовлені перерозподілом значень у видах і жанрах мовлення; це і відродження слів і висловів з минулих епох”.

Фактори, які спричиняють утворення неологізмів, можна поділити на такі групи:

1) позамовний - потреба дати назви новим предметам і явищам: дисплей, принтер, йогурт, гіпсокартон, клонування;

2) інтралінгвальний - для заміни попередніх найменувань новими, зумовленої різними чинниками - тенденцією до мовної економії, уніфікації номінативних моделей, виразнішого, точнішого найменування, експресивно-стилістичного оновлення, з причин соціально-політичного, пуристичного, евфемістичного характеру та інше, напр.: компакт замість компакт-диск, теракт замість терористичний акт, літак замість аероплан, мобільник замість мобільний телефон.

Неологізми поділяються на лексичні й семантичні. Новизна лексичних новотворів виявляється у формі (євро, сайт, ксерокопії, дизайнер, дисплей, принтер). Семантичні неологізми - це нові значення, які розвиваються в словах, уже наявних у мові (меню, фанера, піратство).

Загалом неологізми виникають декількома шляхами: вони творяться з наявного в мові матеріалу властивими для даної мови словотвірними способами, інколи штучно, часто запозичуються літературною мовою з діалектів і з інших мов. Іншомовні запозичення становлять найчисельнішу групу серед неологізмів.

Авторські неологізми, які називають стилістичними, індивідуально-авторськими, оказіоналізмами, становлять окрему групу.

Деякі авторські неологізми ввійшли до літературної мови. Так, зокрема, створені М. Старицьким лексеми байдужість, мрія, майбутнє, незагойний, нестяма, страдниця, чарівливий, І. Верхратським звіт, І. Франком чинник, Т. Шевченком високочолий, І. Нечуєм-Левицьким світогляд, самосвідомість, Л. Українкою провесна, промінь міцно прижилися у нашій мові, навіть увійшли до активного словника.

Лексична система мови засобів масової інформації - найдинамічніша система сучасної української літературної мови. Загальновідомо, що у сфері ЗМІ найрізноманітніше та найсильніше виявляються процеси, які характеризують саме життя мовного організму; тут найбільше зосереджені інновації. І це природно, адже однією з основних функцій засобів масової інформації є інформативність, новизна.

Мова сучасних українських засобів масової інформації привертає до себе увагу багатьох лінгвістів. Це - багатюще джерело для дослідження новітніх тенденцій у розвитку сучасної літературної мови. Одним із найпомітніших процесів, що відбуваються у нашій мові сьогодні, є процес активного поповнення лексики української мови.

Неологізми сучасної української мови можна поділити на такі групи: новотвори, запозичення, перерозподіл значень у жанрах і видах мовлення, відродження слів і висловів з минулого.

Новотвори

Збурення політичного життя, яке настає в передвиборний період, позначається на мові ЗМІ. Із одного боку, творяться ситуативні лексеми-оказіоналізми на зразок кравчукізм, кучмізм, кучмісти, кучмономіка, ЗМІшники, ющенківці, а з другого - творяться оказіональні словосполучення у функції номенів: усе це збільшує протестний електорат; силовий тиск на виборчий загал через виконавчу вертикаль; ліві розтягнуть голоси свого електорату; визначити прохідного кандидата (“Вечірній Київ”); всенародна любов до чинного і безрезультативного; ніхто, крім Гаранта, не мав можливості… (“День”). Сюди ж можна віднести й неологізми, що їх створюють журналісти, піарівці, рекламісти: депутати тузляться (про події навколо острова Тузла) (“Урядовий кур’єр”).

У сучасному суспільстві стрімко розвивається рекламна індустрія, а це, у свою чергу, формує мову реклами, яка має великий вплив на суспільство - рекламні гасла й заклики, репліки героїв рекламних роликів широко цитуються. Реклама сприяє ознайомленню широкого кола українців із новими реаліями, напр. адаптер, аудіокарта, вібромасажер, жалюзі, ролети, чіпсмейкер. Молодь часто спілкується рекламними слоганами: Не гальмуй - снікерсуй; Шейканемо, бейбі. Всі ці неологізми творяться за допомогою різних словотвірних афіксів і змінюються за граматичними законами української мови; порівняйте: дієслова наказового способу: малюй, працюй і снікерсуй; дієслова майбутнього часу: напишемо, скажемо і шейканемо.

Запозичення

На відкритість сучасного українського суспільства, розвиток економічних і культурних зв’язків України із західними країнами українські засоби інформації відреагували масовим запозиченням чужих слів: арт-салон, брифінг, ваучер, відеокліп, діджей, екстрадиція, імідж, імейлик, креативний, мас-медіа, піцца, попса, рімейк, топ-модель, фанта, хіт, шоу-бізнес. Наприклад: “Безробітна сумчанка на ярмарку вакансій сказала, що втрата роботи - це зміна іміджу"; “Журі, до складу якого увійшло кілька значних представників дорослого міс - та шоу-бізнесу, оцінювало маленьких конкурсантів” (“Урядовий кур’єр”).

Англомовні інтелектуальні “збагачення" часто викликають огиду й несприйняття. Кількість англіцизмів в одній фразі часом сягає такого числа, що глядач (слухач) уже не здатен сприймати інформацію: “Генеральний директор холдингової, консалтингової чи трастової компанії організовує тренінгові курси, наділяє бізнес-планами, складає лістинг котирувань відповідно до маржі, встановленої Нацбанком, укладає ф’ючерсні контракти, які набувають сили при в’їзді до офшорних зон”. Чи не зрозуміліше й простіше було б сказати: “Генеральний директор розпорядчого, дорадчого чи довірчого товариства організовує навчання, складає список вартісності відповідно до допуску, встановленого Нацбанком, укладає майбутні угоди, які набувають чинності при виїзді до непідлеглих зон”? Іноді людям, які вже звикли до таких запозичень, здається, що неможливо дібрати українських відповідників. Та це далеко не так. Скажімо, популярне слово консалтинг має в українській мові сім відповідників (деякі з них - синоніми): порадництво, дорадець, порадник, радний, дорадчий, порадний, порадчий.

Завдяки ЗМІ частина запозиченої лексики досить швидко освоюється, збагачується похідними утвореннями, граматикалізується: національний хіт-парад, хітова пісня, хітова програма, хітова дівчина, офшорна гра (телевізія), фостерна сім’я.

Перерозподіл значень у жанрах і видах мовлення

Оновлення й поповнення лексичного складу української мови відбувається і в результаті лексико-семантичної деривації слів. У нових умовах функціонування слова набувають і нових семантичних навантажень. Це дає їм можливість розширювати семантику похідної основи й функціональне поле: крутий, крутизна, круто, крутіше, крутіший (багатий), тінь, тіньовик, тіньова економіка, більшовики (більшість у парламенті). Реальність породжує для мови нові й нові об’єкти називання (предмети, поняття, ознаки, явища, відношення) й формує потребу в новотвореннях та запозиченнях лексем. Кожна мова більш стала, традиційна з

боку номінативно-комунікативних одиниць. В. Чапленко пропонував “пучковий підхід” до розуміння природи мовного знака. Він вважав, що природа мовного знака характеризується переплетінням кількох ознак, що формують пучок асоціацій за суміжністю. Поява нового значення - це ще одна ниточка в семантичному пучку лексеми .

Такі лексичні новації поповнюють загальний жаргон сучасної української мови: засвітитися (виявити себе), загнутися (зазнати поразки), зависнути на чомусь (звернути увагу), наварювати (одержувати швидко прибутки), наїжджати (мати претензії), прокручувати (одержувати прибутки), прикид (одяг), бабки (гроші), прикол (щось особливе), шлангувати (прикидатися) та ін.

Відродження слів і висловів з минулого

Важливою лексикологічною проблемою є поповнення термінології сучасної української літературної мови, зокрема, профільних терміносистем, бо при цьому треба розумно поєднувати національні та інтернаціональні елементи.

У період утвердження державності країни й мови природним є прагнення до термінотворення на основі власної мови. Ця орієнтація виконує позитивну роль, консолідуючи членів мовної спільноти.

Повернена, реабілітована лексика поповнила собою терміносистеми багатьох сфер гуманітарних наук, особливо суспільних, культури, освіти, виробництва.

Так, наприклад, в освітню систему України повернулись окремі колись традиційні форми навчання й відповідно слова, похідні від них утворення й словосполучення: гімназія, гімназист, гімназистка, гімназійний (клас); ліцей, ліцейний, ліцеїст, ліцеїстка, ліцейна (програма); бакалавр, магістр.

Якщо подивитися на профільні підтерміносистеми сучасної української мови під кутом зору реабілітації слів, то найбільш реабілітованою є підсистема “фінанси": акція, акціонер, акціонерний, аукціон, гривня, комерція, комерсант, комерційний, комерціоналізація, оренда, орендний, орендатор.

Поповнення української мови реабілітованими лексемами, новотворами, запозиченнями, елементами розмовного, професійного мовлення певною мірою порушує вже усталену кодифікацію української літературної мови, актуалізує питання про функціонування літературної норми та її варіантів. Виникають лексичні паралелі як перехідні ланки до нової норми або семантико-конотативної синонімії: баскетбол - кошиківка, бачення - візія, виставочний - виставковий, відпочиваючий - відпочивальник, винятковий - ексклюзивний, гімнастика - рухавка, зноска - посилання, журнал - часопис, казначейство - скарбниця, сучасний - модерний, фотографія - знімок - світлина та інші.

МОВА В ЗАСОБАХ МАСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ НЕЗАЛЕЖНОЇ УКРАЇНИ НА ПРИКЛАДІ ТЕЛЕБАЧЕННЯ

Однією з найскладніших проблем в Україні залишається законодавче

врегулювання щодо мови у засобах масової інформації. Зважаючи на зовсім

юний вік українського незалежного телебачення треба відмітити, що йому

вдалося багато чого зробити задля покращення своєї творчої та технічної

бази, але, на жаль, хоча це схоже на парадокс, "мовна ситуація в ЗМІ

значно погіршилась, ніж вона була за радянських часів" .

Досліджуючи матеріали становлення та розвитку засобів масової інформації

незалежної України, можна дійти висновку, що український телеефір сповнений програмами, які транслюються іноземною мовою, точніше – ми спостерігаємо на українському телебаченні домінування російської мови: "засилля російських "Грамофонів", "Голубих вогників" на українських приватних каналах". Цікавим є і той факт, що державна телекомпанія України, яка має бути взірцем щодо відродження українських засад на телебаченні, теж вдалася до практики запрошувати ведучих із ближнього зарубіжжя, а саме з Росії, тим самим принижуючи українських журналістів щодо їх професійної відповідності.

Потрібно зазначити, що мовне питання в Україні завжди було досить делікатним для України, оскільки, з одного боку, існувало прагнення до широкого використання української мови, а з іншого – завжди слід було враховувати права російськомовного населення на збереження свого мовного середовища, яке закріплено у законодавстві. До того ж зрозумілість обох мов для всіх чи для переважної більшості українських громадян тлумачилася як загальна прийнятність цих мов, тому наполягати на якійсь одній із них, як припускалося, немає потреби, а отже, й права. Ця байдужість до медіуму насправді становила – незалежно від того, була вона щирою чи вдаваною – потужний ідеологічний меседж. Ідеологія двомовності, що суперечить і переконанням великої частини громадян, і задекларованим у Конституції засадам державної політики, стала –

передусім завдяки тому, що не артикулювалася, – своєрідним здоровим

глуздом, який українські медійники поділяли, підтримували своїми практиками й, варто наголосити, накидали, робили безальтернативним. Відтак питання про вибір мови поставало хіба що з огляду на вимоги ліцензії, про які зрідка нагадувала Нацрада або недобиті націоналісти.

Довільне змішування мов у телеефірі стало єдиною нормальною практикою, яка відбивала той спільний для всіх українців здоровий глузд прийнятності двох мов і неважливості вибору поміж ними, що його – великою мірою під впливом цієї практики – дедалі рідше проблематизували навіть "націонал-демократи".

ВИСНОВКИ

Кількість неологізмів тільки в періодиці (вона переважно і є матеріалом для їх фіксації) у розвинених мовах досягає протягом року десятків тисяч (не всі, звичайно, лишаються у мові). Переважна більшість неологізмів (до 90%) - це терміни. Неологізми ряду мов (англійської, російської, французької, японської) фіксуються й досліджуються в центрах неології. Існують словники нових слів і значень.

Сфера сучасних українських засобів масової інформації засвідчує: мова живе, еволюціонує, і завдання небайдужих до її долі журналістів-інтелігентів - вони ж бо належать до основних творців найрізноманітніших текстів - дбати, щоб мова за цих складних обставин залишалася собою, зберігала свої генетико-типологічні риси. Тому журналіст мусить мати тонке мовне чуття, знати, що треба, а чого не варто пускати в обіг.

Українська мова, на жаль, не стала ще справжнім господарем в Україні. Дехто й досі вважає, що мовної проблеми в Україні не існує, і продовжує практику минулого десятиліття, від спадщини якого ми ніяк не відмовимось. Але й тоді (власне, й дотепер) можна було хоч трохи мовити (у новинах, фільмах, ток-шоу, рекламі) українською мовою, а трохи – чи не зовсім трохи – російською, спочатку привчати глядача до української мови американських серіалів, а потім наповнити прайм-тайм російською мовою російських "1+1", почасти перевести новини з російської на українську ("Інтер") або в україномовні новини запросити російського ведучого, який (ясна річ, не в Америку приїхав!) почав вести їх

російською мовою (ІСТV). І все це без декларування засад, на яких ці

практики, їхня тяглість чи зміна ґрунтується, в ім'я чого вони здійснюються, чиїм інтересам відповідають. Припускалося, що в ім'я стабільності, яка у дискурсі Кучмівського режиму, що його активно транслювали й розвивали провладні медіа, стояла, безперечно, вище від прав. Власне, про мовні права в цьому дискурсі – і політичному, й медійному – взагалі не йшлося.

І поки мовна політика, під якою розуміємо комплекс поглядів і принципів

утілення творчим колективом телеканалу мовних норм сучасної української

мови, може бути чітко окресленою керівним редакторським складом і обов'язковою до втілення, а може бути "демократично розмитою", коли варіативність допускається, а помилки не караються (інакше б вони не

повторювалися), говорити про докорінне перевтілення українського телебачення в бік українізації, задля популяризації української мови у суспільстві, найближчим часом нам не доведеться.

Список використаної літератури

Ажнюк Б. М. Мовні зміни на тлі деколонізації та глобалізації / Б. М. Ажнюк // Мовознавство. – 2001. – № 3. – С. 48-54.

Архіпова Л. Д. Якою мовою громадське телебачення задовольнятиме

потреби громадян / Л. Д. Архіпова // Записки “Перекладацької майстерні : у 3 т. – Т. 2. – Львів : Світ, 2003. – С. 5-7.

Балабін В. В. Сучасні неологізми та проблеми його перекладу / В. В. Балабін. – К. : Логос, 2002. – С. 210-213.

Береговская Е. М. Молодіжний неологізми : формування і функціонування / Е. М. Береговська // Питання мовознавства. – 1996. – № 3. – С. 32–41.

Вилюман В. Г. О способах образования слов сленга в современном языке / В. Г. Вилюман // Вопросы языкознания. – 1989. – №6. – С. 102-104.

Гальперін І. Р. Функціонування інформаційного простору України / І. Р. Гальнерін // Питання мовознавства. – № 6. – 1996. – С. 107-114.

Грачев М. А. Механизм перехода арготизмов в общенародный язик / М. А. Грачев // Русский язык в школе. – 1996. – № 5. – С. 34-37.

Лапова Е. В. О молодежном сленге / Е. В. Лапова // Русский язык. – 1990. – №10. – С. 37.

Маковский М. М. Языковая сущность современного язика на телевидение / М. М. Маковский // Языки в школе. – 1962. – №4. – С. 104.

Сучасний тлумачний словник української мови: 65 000 слів / [за заг. ред. д-ра філолог. наук, проф. В. В. Дубічинського]. – Х. : ВД «ШКОЛА», 2006. – 1008 с.

Partridge English Slang Today and Yesterday. – London : Routledge and Kegan Paul. – 1979. – 1508 с.

Spears Richard A. Slang and Euphemism. – N.Y. : New American Library. – 1982. – 557 с.

Українська мова в засобах масової інформації 📙 Реферат → 🆔 285689