Міністерство  освіти і науки, молоді та спорту України

Національний  університет “Львівська політехніка”

Інститут  економіки і менеджменту   

Кафедра обліку та аналізу

з дисципліни:

«Фінансовий менеджмент»

на тему:

                                                                                                     Виконала:

                                                                                                        ст.гр. ЕОАм-11

Мишанич Т.І.                                                                                                           

                                                                                                     Перевірила:

Нашкерська  М.М.

Львів – 2011

ЗМІСТ

     Вступ

     Детерміновані ситуації, коли відсутній ризик, зустрічаються  в людській діяльності та, зокрема, в економіці досить рідко. Більшість невизначених подій, що спричиняють ризик, є неповністю прогнозованими та контрольованими, їх неможливо усунути, а тому навіть на перший погляд досить ефективні рішення можуть призвести до значних збитків. Неможливо повністю звільнитися від ризику: намагаючись позбутися однієї ризикованої ситуації, можна потрапити у іншу. Навіть абсолютна бездіяльність у економічному житті спряжена з ризиком невикористаних можливостей.

     Невизначеність  призводить до ризику через відсутність  повної інформації та неможливість точного  передбачення. Суттєво впливати на його виникнення можуть такі чинники  як погодні умови, науково-технічний  прогрес, ринковий попит і ціни на товари тощо. Ризик виникає тоді, коли приймається рішення з кількох  можливих, і є непевність в тому, що воно, це рішення, призведе до найефективніших  наслідків.

     На  рівні теорії проблема ризику почала розроблятися у рамках класичних  ідей Мілля і Сеніора. Вони визначали  в структурі прибутку відсоток ризику як частку на вкладений капітал, заробітну  плату капіталіста і плату  за ризик як відшкодування можливих збитків, що пов'язані з підприємницькою  діяльністю.

     Подальшого  розвитку теорія ризиків набула у  неокласиків. Альфред Маршалл розклав  прибуток, подібно до класиків, на заробітну  плату, відсоток на капітал і плату  за ризик У його розумінні ризик – підприємницька заслуга, він не розглядається лише як імовірність втрат.

     На  відміну від неокласиків, Джон Мейнард  Кейнс стверджував, що ризиком є  частина вартості, пов'язана з  можливими витратами, викликаними  непередбаченими змінами ринкових цін, надмірною спрацьованістю обладнання або ризиком унаслідок катастроф. Особливістю теорії Кейнса є те, що він виділяє саме фінансові  ризики.

     Принципово  нове трактування ризику запропонував американський економіст Френк  Найт. На його думку, ризик – не просто матеріальні збитки, а наслідок невизначеності прибутку. Концепція Френка Найта стала першим кроком до розроблення сучасної теорії фінансового ризику, головна мета якої оптимізація функції ризику.

     Сучасна теорія ризику була запропонована відомими західними економістами Г. Марковіцем і В. Шарпом. Ідея Г. Марковіца полягає  у тому, що учасники фінансового  ринку мають дві мети: по-перше, підвищення рівня очікуваного доходу; по-друге, зниження рівня ризику ступенем невизначеності доходу. Розв'язання цих  двох завдань можливе лише за умови  створення ефективного інвестиційного портфеля для даного фондового ринку  у єдиному варіанті. Саме Г. Марковіц запропонував вважати показником рівня  ризику відхилення очікуваного значення випадкової змінної (прибутку) від її середнього значення — варіацію і  стандартне відхилення.

     За  останні два-три роки з'явилася  низка робіт вітчизняних і  зарубіжних економістів із теорії ризику. Найгрунтовніший доробок тут  мають О. Альгін, І. Балабанов, І. Бланк, Б. Гардінер, П. Грабовий, А. Мазаракі, М. Рогов, В. Успаленко. Практичні аспекти  теорії ризику розглянуто у працях В. Альничева, М. Білухи, Г. Клейнера, Г. Шарової, О. Ширінської, О. Ястремського та ін. Проте однозначного визначення змісту економічного ризику немає, що приводить до різноманітних рекомендацій стосовно управління ризиками, попередження їх виникнення. [2; 120]

     Ринкова економіка існує на засадах рівності попиту і пропозиції та конкуренції. Реалізація виробленої продукції як і послуг віддзеркалює сутність виробничої діяльності. І попит, і конкуренція  впливають на фінансовий результат. Отже, сама суть ринку породжує певні  ризики: попит, ціна, доходи, прибуток. До ризику потрібно віднести і категорію  часу.

     Особливістю ризиків і їх страхування в  умовах України є кризові явища  в цілому, створення нових виробництв, банкрутство підприємств з застарілою технологією, поява нових форм і  методів управління. Не можна обминути питання, що правове поле на фінансовому  ринку України є неоднозначне, що гальмує інвестиційні процеси  особливо з боку іноземних інвесторів, не дає умов нормальному накопиченню  власних коштів через надмірний  податковий тиск.

     З ризиком ми зустрічаємося щоденно: і на побутовому рівні, і при здійсненні будь-якої господарської діяльності. Саме тому оцінка та шляхи нейтралізації  ризиків є актуальною темою сьогодення. За останні декілька років з’явилося багато робіт з теорії ризику вітчизняних і зарубіжних економістів. Проте однозначного визначення змісту фінансового ризику немає, що призводить до різноманітних рекомендацій щодо управління ризиками, попередження їхнього виникнення.

     Зростання ступеня впливу фінансових ризиків  на результати фінансової діяльності підприємства пов’язано зі швидкою  зміною економічної ситуації в країні і кон’юнктури фінансового ринку, розширенням сфери фінансових відносин, появою нових для нашої господарської  практики фінансових технологій і інструментів та інших факторів.

     На  сучасному етапі до числа основних видів фінансових ризиків підприємства відносяться наступні: ризик зниження фінансової стійкості підприємства, ризик неплатоспроможності, інвестиційний, інфляційний, процентний, валютний, депозитний, кредитний, податковий, структурний, криміногенний, та багато інших ризиків.

     Для оцінки фінансових ризиків використовують сукупність методів якісного і кількісного  аналізу. Якісний аналіз передбачає ідентифікацію ризиків, виявлення  джерел і причин їх виникнення, встановлення потенційних зон ризику, виявлення  можливих вигод та негативних наслідків  від реалізації ризикового рішення.

     Кількісний  аналіз полягає у визначенні конкретного  розміру грошових збитків від  окремих видів фінансових ризиків. Для цього можна використовувати  економіко-статистичні методи, розрахунково-аналітичні, експертні, аналогові та багато інших.

     Ризик є невід’ємною складовою будь-яких економічних процесів. Це пов’язано з тим, що у загальному ризик може бути і як ознакою невизначеної ситуації у навколишньому середовищі, так і необхідністю вибору певного напрямку щодо досягнення поставлених цілей деякого економічного агента. Тож функціонування будь-якого суб’єкта господарювання в економічному житті суспільства є об’єктивною умовою щодо застосування відповідних методів ризик-менеджменту в його повсякденній діяльності.  

     1. Економічний зміст фінансових ризиків підприємства, сутність та їх класифікація

     Ризики  виникають у зв'язку з рухом  фінансових потоків і виявляються  на ринках фінансових ресурсів в основному  у вигляді процентних, валютних, кредитних, комерційних, інвестиційних  ризиків.

     Ризик як економічна категорія  — це подія, що може відбутися або ні. У разі настання такої події можливі три економічних результати: негативний (програш, збиток), нульовий і позитивний (виграш, вигода, прибуток).

     Призначення аналізу ризику – дати потенційним партнерам необхідні дані, переконавшись у цьому самому, для прийняття рішень стосовно доцільності участі у певній економічній діяльності (проекті) і передбачити заходи захисту від можливих збитків.

     У літературі з економіки та теорії бізнесу, а також у практиці приватного підприємництва часто можна зустрітися з термінами «високий ризик» або  «низький ризик», коли йдеться про  різні рівні ризику. Рівень ризику залежить від співвідношення масштабу очікуваних втрат (збитків) до обсягу майна підприємця чи фірми, а також від імовірності настання збитків. Під вільними від ризику інвестиціями розуміють такі інвестиції, коли ймовірність настання збитків близька до нуля, а розмір збитків по відношенню до наявного майна невеликий.

     Посилення впливу ризику – це насправді зворотний бік свободи підприємництва, своєрідна плата за неї. Під час розвитку ринкових відносин в Україні безумовно буде посилюватися конкуренція. Щоб вижити за цих умов, необхідно впроваджувати нові технології і технічні новинки, йти на сміливі, нетрадиційні дії, які, в свою чергу, підвищують ризик. Отже, необхідно навчитися прогнозувати події, оцінювати економічний ризик, йти на нього, але не переходити допустимих меж. Слід підкреслити, що підприємницька діяльність завжди обтяжена ризиком.

     Джерелом  невизначеності, що призводить до ризику, є всі стадії виробничого процесу – від купівлі і доставлення сировини, матеріалів, комплектуючих виробів до продажу продукції. Взаємозв'язок між ризиком і прибутком має фундаментальне значення для глибокого розуміння підприємництва та розробки ефективних методів менеджменту.

     Так, зокрема, провідним принципом у  діяльності комерційних банків є  прагнення отримати найбільші прибутки. Але це прагнення зіштовхується  з можливістю зазнати збитків. Ризик  є вартісним виразом імовірної  події, що призведе до збитків. Ризик  виникає через відхилення фактичних  даних від оціночних щодо сьогоднішнього стану і майбутнього розвитку. Ці відхилення можуть бути як сприятливими так і несприятливими, бо кожному  шансу щодо одержання прибутку протистоїть  можливість зазнати збитків. Отже, отримати прибуток можна лише в тому випадку, якщо можливості зазнати збитків (втрат), тобто ризик, будуть передбачені  заздалегідь (зважені) та підстраховані.

     Виправданий ризик – необхідний атрибут у стратегії та практиці ефективного менеджменту. Прогностичний та індикативний сенс планів та економічних рішень, що містять ідею ризику, може бути виявлений лише розробкою та застосуванням методів його врахування та вимірювання.

     Щоб розумно використовувати закони ринку, і не бути його жертвою, слід застосовувати найпередовіші форми  аналізу функціонування складових  процесу відтворення.

     У ринковій економіці існують два  види господарського ризику—глобальний (наприклад, на рівні держави, регіону) та локальний (на рівні компанії, підприємства). Вони взаємообумовлені, впливають один на одного і в той же час дещо автономні, через що можуть стати  носіями протилежних тенденцій. Це проявляється, зокрема, у випадках, коли економічне середовище створює  приблизно рівні можливості щодо прояву обох видів ризику.

     У ринковій економіці допускається наявність  у підприємців (менеджерів) прав самостійно обирати, яку саме продукцію виробляти, встановлювати ціни на неї, а у  торгівлі з урахуванням собівартості (реалізації) та ринкової кон'юнктури  формувати структуру товарів  з метою одержання максимального  прибутку. Для цього можна використовувати  систему узгодження перспектив щодо збуту продукції з можливостями ресурсозабезпечення та прибутковості  за товарними групами, що ґрунтується  на «балансі виживання». Його найдоцільніше  застосовувати у комерційній діяльності, якщо при оцінюванні (ран-жуванні) товарів за їх прибутковістю для його складання використовувати аналіз рентабельності за товарними групами, а при оцінюванні (ранжуванні) продукції щодо перспектив Її реалізації звернутися до методу екстраполяції за середнім темпом зростання. Користуючись цим методом, можна також доповнити розрахунок прибутковості, якщо необхідний більш точний результат при оцінюванні (ранжуванні) товарів за їх прибутковістю на майбутній період.

     Підприємницький ризик — це ризик, що виникає в  результаті будь-яких видів діяльності, пов'язаних з виробництвом продукції, товарів, послуг, їх реалізацією, товарно-грошовими  і фінансовими операціями, комерцією, здійсненням соціально-економічних  і науково-технічних проектів.

     У цих видах діяльності мають справу з використанням і оборотом матеріальних, трудових, фінансових, інформаційних (інтелектуальних) ресурсів, тобто ризик пов'язаний з повною чи частковою загрозою втрати цих ресурсів.

     Визначають  ризик як загрозу зазнати збитків  у вигляді додаткових затрат, непередбачених у прогнозах, проектах, планах, програмах, або ж одержати доходи, менші за очікувані. Причому, якщо затрати необхідні  у будь-якому випадку, то збитки є  наслідком невизначеності. Кожен вид ризику повинен бути детально проаналізований, змодельований, розкладений на елементи, що дозволить у певній мірі зменшити невизначеність ситуації.

     Ризик, як правило, поділяють на два типи – динамічний та статичний. Динамічний ризик – це, зокрема, ризик непередбачуваних (недетермінованих) змін вартості основного капіталу внаслідок прийняття управлінських рішень чи непередбачуваних обставин. Такі зміни можуть призвести як до збитків, так і до додаткових доходів.

     Статичний ризик – це ризик втрат реальних активів внаслідок нанесення збитків власності, а також втрат доходу через недієздатність організації. Цей ризик може призвести лише до збитків.

     Розрізняють також такі основні види ризиків:

• виробничий ризик, пов'язаний з можливістю невиконання суб'єктом економічної діяльності своїх зобов'язань відносно контракту чи договору з іншим суб'єктом економічної діяльності;
• фінансовий (кредитний) ризик, пов'язаний з можливістю невиконання суб'єктом економічної діяльності своїх фінансових зобов'язань перед інвестором внаслідок використання для фінансування діяльності кредиту;
• інвестиційний ризик, пов'язаний з можливістю знецінювання інвестиційно-фінансового портфеля, який складається як з власних цінних паперів, так і з позичених;
• ринковий ризик, пов'язаний з можливим коливанням ринкових відсоткових ставок, як національної грошової одиниці, так і закордонних курсів валют;
• портфельний ризик полягає у ймовірності втрати за окремими типами цінних паперів, а також за всіма категоріями кредитів. Портфельні ризики підрозділяються на фінансові, ризики ліквідності, систематичні та несистематичні.

2. Методи управління фінансовими ризиками та їх страхування

     Одним із найважливіших функціональних завдань  управління фінансами суб'єкта господарювання являється управління фінансовими  ризиками, що забезпечується створенням та реалізацією певної моделі управління ризиками як відокремленого функціонально-організаційного  блоку фінансового менеджменту. Слід відмітити, що у сучасній фінансовій літературі такий функціонально-організаційний блок фінансового менеджменту часто  називають як ризик-менеджмент (Risk Management), однак надалі ми будемо використовувати  переважно термін управління фінансовими ризиками.

     Управління фінансовими ризиками це специфічний функціонально - організаційний блок у структурі моделі фінансового менеджменту на підприємстві, що відповідає за виявлення, ідентифікацію, оцінку та нейтралізацію фінансових ризиків при здійсненні операційної, інвестиційної та фінансової діяльності, а також сукупного ризику фінансове - господарської діяльності суб'єкта господарювання в ринковому середовищі.

     Виходячи  з наведеного вище визначення управління фінансовими ризиками суб'єкта господарювання можна обґрунтувати основні положення  формування моделі управління фінансовими  ризиками, так, на основі новітніх теорій корпоративних фінансів та сучасної практиці управління фінансами суб'єктів  господарювання прийнято виділяти наступні фактори формування моделі управління фінансовими ризиками, у тому числі:

• структурування моделі управління фінансовими ризиками суб'єкта здійснюється виключно на основі особливостей фінансово-господарської діяльності конкретного підприємства, його статутних цілей із відповідних врахуванням теоретико-методологічних основ (у тому числі тих, що викладені у даній темі);
• управління ризиками суб'єкта господарювання здійснюється на основі системоутворюючій сукупності кількісних показників (коефіцієнтів) відповідно до системи цілей та завдань моделі управління грошовими потоками суб'єкта господарювання;
• вхідна первинна інформація, необхідна для управління ризиками, має бути повною та достовірною і включати, зокрема, якісні параметрів та кількісні показники, що характеризують основні фактори формування ризиків;
• цільові показники управління фінансовими ризиками (як і вхідна первинна інформація) повинні бути приведені до співставних одиниць виміру, що забезпечує можливість їх адекватної фінансове - математичної та аналітичної обробки, а також формування тренду їх зміни;
• кожен із сукупності фінансових показників та коефіцієнтів, яка використовується моделлю фінансовими ризиками суб'єкта господарювання з метою фінансово-математичного моделювання цільових параметрів, має бути максимально інформативним;
• обов'язкове обґрунтування вибору методів статистичного, математичного та аналітичного моделювання з метою забезпечення адекватності виявлення, ідентифікації, оцінки та нейтралізації фінансових ризиків;
• формування якісних та кількісних параметрів виявлення,ідентифікації та оцінки ризиків суб'єкта господарювання у плановому періоді в рамках здійснення операційної, Інвестиційної та фінансової діяльності відповідно до усталеної сукупності визначених напрямків спостереження, а також обґрунтування на їх основі узагальнюючих показників моделі управління фінансовими ризиками;
• обґрунтування, затвердження, реалізація та контроль за реалізацією методів, форм та технологій нейтралізації виявлених ризиків в рамках здійснення операційної, інвестиційної та фінансової діяльності.

     Таким чином, формування адекватної та ефективної моделі управління ризиками суб'єкта господарювання передбачає вирішення наступної  сукупності теоретико-методологічних та функціонально-організаційних проблемних питань, які можна розподілити  за наступними напрямками: (1) структура  моделі управління ризиком суб'єкта господарювання; (2) характеристика основних факторів, що визначають параметри  моделі управління ризиками суб'єкта господарювання; (3) основні кількісні показники, що використовуються в моделі управління ризиками суб'єкта господарювання; (4) особливості  використання портфельного аналізу  в моделі управління ризиками.

     Структурування  моделі управління фінансовими ризиками суб'єкта господарювання здійснюється, як правило, відповідно до основних функціонально-організаційних завдань, що ставляться перед такою  моделлю, так, модель управління фінансовими  ризиками спрямована на реалізацію наступних  завдань, які, у свою чергу, являються  взаємоузгодженими послідовними ітераціями в системі управління фінансовими  ризиками:

• виявлення ризиків - реалізується у формі детального аналізу кожної окремої господарської операції в межах операційної, інвестиційної та фінансової діяльності суб'єкта господарювання, виявлення альтернативних сценаріїв її розвитку та обґрунтування ймовірності відхилення від планового сценарії із формування відповідних наслідків для підприємства;
• ідентифікація ризику - передбачає дослідження сукупності якісних параметрів виявленого ризику, зокрема, джерела його формування, форми, виду і т.д., та факторів їх формування;
• оцінка ризиків - здійснюється у формі фінансове - математичного дослідження ідентифікованих ризиків суб'єкта господарювання із використанням відповідних кількісних методів з метою встановлення абсолютних та відносних величин, що характеризують базові кількісні параметри такого ризику на основі усталеної сукупності відповідних показників;
• нейтралізація ризиків - здійснюється шляхом прийняття управлінських фінансових рішень щодо реалізації превентивних заходів фінансового, організаційного або правового характеру з метою забезпечення ефективності господарської операції суб'єкта господарювання, і може включати, зокрема, уникнення ризику, страхування, диверсифікація та хеджування.

     Як  вже згадувалося раніше, сукупний ризик суб'єкта господарювання включає  в себе сукупність різних ризиків, які  можна об'єднати у наступні групи: операційні ризики; інвестиційні ризики; фінансові ризики.

     У свою чергу, інвестиційні ризики суб'єкта господарювання визначаються рівнем та особливостями впливу таких факторів як (1) зміна реальної (ринкової) вартості капітальних активів; (2) резерв ліквідності  суб'єкта господарювання; (3) платоспроможність; (4) окупність довгострокових інвестицій (як капітальних, так і фінансових); (5) втрата контрою над аффілійованими та асоційованими підприємствами та ряд інших, врахування інвестиційних  ризиків передбачає аналіз впливу на фінансове положення суб'єкта господарювання та його фінансові результати (прибуток) особливостей фінансування основних фондів, здійснення портфельного та прямого  фінансового інвестування, а також  формування нематеріальних активів (фінансування розробки новітніх технологій, їх впровадження та інші).

     Фінансові ризики підприємства включають вплив  сукупності фінансових показників, що визначають особливості здійснення фінансової діяльності, зокрема: (1) фінансовий ліверидж, (2) зміна кредитних ставок, (3) особливості залучення, (4) обслуговування та (5) погашення зобов'язань суб'єкта господарювання, що визначає абсолютний рівень та структурування вихідних грошових потоків по фінансовій діяльності та їх вплив на формування фінансових результатів суб’єкта господарювання, добробуту акціонерів (власників) та ринкової вартості підприємства, крім того, у структурі фінансових ризиків можна виокремити ризик, пов'язаний із (6) загрозою втрати контролю над підприємством (загроза ворожого поглинання), отже, втратою контролю за його грошовими потоками. 

     1.3 Механізми нейтралізації фінансових ризиків

     В системі методів управління фінансовими  ризиками підприємства основна роль належить внутрішнім механізмам їх нейтралізації.

     Внутрішні механізми нейтралізації фінансових ризиків являють собою систему  методів мінімізації їх негативних наслідків, які обираються і здійснюються в рамках самого підприємства.

     Основним  об’єктом використання внутрішніх механізмів нейтралізації являються, як правило  всі види допустимих фінансових ризиків, значна частина ризиків критичної  групи, а також не страховані катастрофічні  ризики, якщо вони приймаються підприємством  в силу об’єктивної необхідності. В сучасних умовах внутрішні механізми  нейтралізації охоплюють переважно  частину фінансових ризиків підприємства.

     Перевагою використання внутрішніх механізмів нейтралізації  фінансових ризиків є високий  ступінь альтернативності управлінських  рішень, що приймаються, не залежних, як правило, від інших суб’єктів  господарювання. Вони виходять із конкретних умов здійснення фінансової діяльності підприємства і його фінансових можливостей, дозволяють в найбільшому степені  врахувати вплив внутрішніх факторів на рівень фінансових ризиків в процесі  нейтралізації їх негативних наслідків.

     Система внутрішніх механізмів нейтралізації  фінансових ризиків передбачає використання наступних основних методів (рис. 1.2.).

     Рис.1.2. Система внутрішніх механізмів нейтралізації фінансових ризиків підприємства.

     1. Уникнення ризику цей напрям нейтралізації фінансових ризиків є найрадикальнішим. Воно полягає в розробці таких міроприємств внутрішнього характеру, які повністю виключають конкретний вид фінансового ризику. До числа основних із таких міроприємств відносяться:

     ● відмова від здійснення фінансових операцій, рівень ризику по яким надмірно високий. Не дивлячись на високу ефективність цього способу, його використання носить обмежений характер, так як більшість  фінансових операцій пов’язані із здійсненням основної виробничо-комерційної  діяльності підприємства, забезпечуючи регулярні надходження доходів  і формування прибутку;

     ● відмова від використання в високих  об’ємах позичкового капіталу. Зниження частки позичкових фінансових засобів  в господарському обороті дозволяє уникнути одного із найсуттєвіших фінансових ризиків – втрати фінансової стійкості  підприємства. Разом з тим таке уникнення ризику веде за собою зниження ефекту фінансового левериджу, тобто  можливості отримання додаткової суми прибутку на вкладений капітал;

     ● відмова від надмірного використання оборотних активів в низько ліквідних  формах. Підвищення рівня ліквідності  активів дозволяє уникнути ризику неплатоспроможності  підприємства в майбутньому періоді. Проте таке уникнення ризику не лишає  підприємству додаткових доходів від  розширення об’єму продаж продукції  в кредит і частково породжує нові ризики, пов’язані з порушенням ритмічності операційного процесу через зниження розміру страхових запасів сировини, матеріалів, готової продукції;

     ● відмова від використання тимчасово  вільних грошових активів в короткострокових фінансових вкладеннях. Цей спосіб дозволяє уникнути депозитного і  процентного ризику, але породжує інфляційний ризик, а також ризик  упущеної вигоди.

     Перелічені  та інші форми уникнення фінансового  ризику не дивлячись на свій радикалізм лишають підприємство додаткових джерел формування прибутку, і відповідно негативно впливає на темпи його економічного розвитку і ефективність використання власного капіталу. Тому в системі внутрішніх механізмів нейтралізації ризиків їх уникнення  повинно здійснюватись дуже зважено  при наступних основних умовах: