Відпустки

План

Вступ

1. Поняття та  основні юридичні ознаки відпусток.

2. Види відпусток

2.1 Щорічні основні  відпустки та порядок їх надання. 

2.2 Щорічні додаткові  відпустки.

2.3 Порядок   надання щорічних відпусток

3. Інші види  відпусток

3.1Відпустки у зв'язку з навчанням  
3.2Творчі відпустки  
3.3 Соціальні відпустки  
3.4 Відпустки без збереження заробітної плати 

Список використаної літератури.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

1. з листочка, перші 3 абзаци. 

Відпочинок поряд з  працею є основними соціальними  становищами, у яких людина перебуває все своє життя, за винятком дитячого віку. Праця обов'язково повинна чергуватись з відпочинком. Адже без відпочинку людина втрачає здатність плідно працювати. Тривала безперервна праця виснажує людину. Саме тому у законодавстві України суттєву уваги приділено врегулюванню питання щодо реалізації права людини на відпочинок. 

Трудове законодавство - дзеркало, яке відображає становище людини і праці в суспільстві, відношення суспільства до людини. Велике значення в цьому аспекті має забезпечення реальної реалізації прав і свобод людини та громадянина, що є однією з найважливіших ознак демократичної, правової держави. Для досягнення даного результату необхідно пріоритетним завданням діяльності держави визначити вдосконалення правових норм, які забезпечують реалізацію громадянами своїх трудових прав та прав на щорічну відпустку. 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Поняття та  основні юридичні ознаки відпусток.

Відпустки надаються  з різною метою. Наприклад, для відновлення  працездатності та відпочинку працівникам надаються щорічні відпустки, які у свою чергу поділяються на основні та додаткові. Працівникам можуть надаватися соціальні відпустки, у зв'язку з навчанням у вищих закладах освіти чи аспірантурі, можуть надаватися творчі відпустки та відпустки без збереження заробітної плати за сімейними обставинами та з інших причин.

Для того, щоб правильно  сформулювати поняття "відпустка" та її види, необхідно з'ясувати, які  елементи входять до змісту поняття  взагалі. При формуванні наукових понять в якості ознак, які складають основу узагальнення відповідних предметів, необхідно виділити найсуттєвіші риси і співвідношення предметів, знання яких дає змогу пояснити інші суттєві риси і прояву цих предметів. Тому до змісту самого поняття ввійде саме сукупність тих ознак предметів, які є основою для узагальнення цих предметів у даному понятті. Тому відпустки - це такі календарні періоди працюючих громадян, протягом яких вони вільні від виконання основних трудових обов'язків і мають право використовувати їх на власний розсуд або за призначенням. Право на відпустки мають всі громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої приналежності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи. Нарівні з громадянами України право на відпустки мають іноземні громадяни та особи без громадянства, які працюють в Україні.

2 з листочка  один абзац до слів "Тривалість  стажу, як і тривалість ..."

 

Відносини, пов'язані правовим регулюванням відпусток, регулюються Конституцією України, Законом України "Про відпустки" (надалі — Закон), КЗпП, іншими законами та нормативно-правовими актами України.

Право на відпустки мають  громадяни України, які перебувають  у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи.

 Право на відпустку мають працівники, які уклали безстрокові трудові договори, трудові договори на визначений строк, на час виконання певної роботи, сезонні, тимчасові працівники, працівники, які працюють на умовах сумісництва та неповного робочого часу.

Не користуються правом на відпустку, наприклад, особи, які працюють за цивільно-правовими угодами, засуджені до виправних робіт без позбавлення волі. Право на відпустку забезпечується:

• гарантованим наданням відпустки  визначеної тривалості із збереженням  на її період місця роботи (посади), заробітної плати (допомоги) у випадках, передбачених Законом України "Про відпустки";

• забороною заміни відпустки  грошовою компенсацією, крім випадків, передбачених Законом.

За бажанням працівника у  разі його звільнення (крім звільнення за порушення трудової дисципліни) йому має бути надана невикористана відпустка з подальшим звільненням. Датою звільнення в цьому разі є останній день відпустки.

Вперше в національному законодавстві  у ст. З Закону "Про відпустки" передбачено право працівника у  разі його звільнення (крім звільнення за порушення трудової дисципліни) на невикористану відпустку з наступним звільненням. Датою звільнення в цьому разі є останній день відпустки. Згідно зч.2 цієї статті у разі звільнення працівника у зв'язку з закінченням строку трудового договору невикористана відпустка може за його бажанням надаватися й тоді, коли час відпустки повністю або частково перевищує строк трудового договору. У цьому випадку чинність трудового договору продовжується до закінчення відпустки. Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Закону "Про відпустки" час хвороби працівника у період відпустки, засвідчений у встановленому порядку, продовжує її, а тому днем звільнення є останній день хвороби.

 

2. Види відпусток

2.1 Щорічні основні відпустки.

Щорічна основна  відпустка надається працівникам  тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, відлік якого ведеться з дня укладення трудового договору. Святкові та неробочі дні (ст. 73 КЗпП) не враховуються при визначенні тривалості відпусток. При умові відпрацювання працівником повного робочого року його відпустка не може бути менше за встановлену законом мінімальну відпустку. Щодо відпустки сезонним і тимчасовим працівникам, то вона надається їм тривалістю, пропорційною відпрацьованому часу, тобто така відпустка може бути меншою ніж 24 календарні дні. 

Право працівників  на щорічну основну відпустку  не залежить від місця роботи, від  виконуваної ними трудової функції, а також від умов праці. Для  надання щорічної основної відпустки  необхідний лише один юридичний факт — перебування з роботодавцем у трудових відносинах протягом передбаченого законодавством часу. За цими ознаками, власне, і відрізняється щорічна основна відпустка від усіх інших видів відпусток.  
Щорічна основна відпустка залежно від її тривалості поділяється на мінімальну і подовжену. 

Для деяких категорій  працівників законом встановлені  щорічні основні відпустки подовженої тривалості. Зокрема, для неповнолітніх  передбачено надання відпустки  тривалістю 31 календарний день, інвалідам  І і II груп незалежно від причин інвалідності — 30 календарних днів, інвалідам III групи — 28 календарних днів. Працівникам вугільної, сланцевої, металургійної, електроенергетичної промисловості, а також особам, зайнятим на відкритих гірничих роботах, на роботах на поверхні шахт, розрізів, кар'єрів і рудників, на будівельно-монтажних роботах у шахтному будівництві, на транспортуванні та збагаченні корисних копалин, надається щорічна основна відпустка тривалістю 24 календарні дні, але при цьому за кожних два відпрацьованих роки на зазначених роботах відпустка їм збільшується на 2 календарні дні. Максимальна тривалість відпустки для цих працівників не може перевищувати 28 календарних днів. Закон передбачає також надання відпустки більшої тривалості працівникам, зайнятим на підземних гірничих роботах та в розрізах, кар'єрах і рудниках глибиною 150 м і нижче, тривалістю не менше 28 календарних днів незалежно від стажу роботи. Якщо ж працівники зайняті на роботах в розрізах, кар'єрах і рудниках глибиною до 150 м, то відпустка надається їм тривалістю 24 календарних дні. При наявності стажу на цих роботах 2 роки і більше відпустка збільшується на 4 календарні дні. 

Тривалість  такої відпустки диференціюється  залежно від посади, яку займає працівник, від 28 до 56 календарних днів. Право на таку відпустку мають  працівники дошкільних закладів освіти, позашкільних закладів освіти, середніх закладів освіти, закладів освіти для громадян, які потребують соціальної допомоги та реабілітації, вищих закладів освіти, закладів післядипломної освіти, навчально-методичних центрів і кабінетів, науково-дослідних та інших наукових установ і організацій, науково-дослідних та наукових підрозділів установ, організацій, підприємств, якщо їхня посада передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 14 квітня 1997 р. № 346.

 

2.2 Щорічні додаткові відпустки.

У деяких випадках у зв’язку з умовами праці  чи особливим характером праці, станом здоров’я працівники мають право  на додаткові відпустки.

Додаткова відпустка — це час відпочинку, що надається додатково до щорічної основної відпустки тривалістю та на умовах, установлених законодавством, галузевими угодами, колективним та трудовим договором.

У зв'язку з умовами  праці законом встановлено кілька додаткових щорічних відпусток:

• додаткова  відпустка за роботу в шкідливих  та важких умовах праці (ст. 7 Закону);

• додаткова  відпустка за особливий характер праці (ст. 8 Закону);

• інші додаткові  відпустки, передбачені законодавством. Щорічна додаткова відпустка  за роботу в шкідливих та важких умовах праці тривалістю до 35 календарних  днів надається працівникам, зайнятим на роботах, пов'язаних із негативним впливом на здоров'я шкідливих виробничих факторів¹.

Конкретна тривалість щорічної додаткової відпустки за роботу в шкідливих та важких умовах праці  встановлюється колективним чи трудовим договором залежно від результатів атестації робочих місць з урахуванням умов праці та часу зайнятості працівника в цих умовах.

Щорічна додаткова  відпустка за особливий характер праці надається:

• окремим категоріям працівників, робота яких пов'язана  з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров'я, — тривалістю до 35 календарних днів. Особливі природні географічні та в геологічні умови праці властиві гірським населеним пунктам;

• працівникам  з ненормованим робочим днем —  тривалістю до 7 календарних днів згідно зі списками посад, робіт та в професій, визначених колективним договором, угодою. Така відпустка надається  як компенсація за виконаний обсяг робіт, ступінь напруженості, складність і самостійність у роботі, необхідність періодично виконувати службові завдання понад встановлену тривалість робочого часу.

Конкретна тривалість щорічної додаткової відпустки за особливий  характер праці встановлюється колективним чи трудовим договором залежно від часу зайнятості працівника в цих умовах.

Зазначимо, що нині ліквідовано  додаткові відпустки, що надава-лися раніше як заохочення за виконання  державних або громадських обов’язків. Скажімо, громадським вихователям неповнолітніх тощо.

До стажу роботи, що дає  право на щорічну основну відпустку, зараховуються періоди роботи, встановлені ст. 9 Закону та передбачені законодавством (рис. 9.10).

Наприклад, згідно зі ст. 12 Закону України “Про колективні договори і угоди” особи, які беруть участь у переговорах як представники сторін, а також спеціалісти, запрошені для участі в роботі комісій, на період переговорів та підготовки проекту звільняються від основної роботи зі збереженням середнього заробітку та зарахуванням цього часу до трудового стажу.

До стажу роботи, що дає  право на щорічні додаткові відпустки, зараховуються періоди роботи, передбачені  ст. 9 Закону (рис. 9.11):

• час фактичної роботи в шкідливих, важких умовах або з  особливим характером праці, якщо працівник зайнятий в цих умовах не менше половини тривалості робочого дня, встановленої для працівників певного виробництва, цеху, професії або посади;

• час щорічних основної та додаткових відпусток за роботу в шкідливих, важких умовах та за особливий характер праці;

• час роботи вагітних жінок, переведених на підставі медичного  висновку на легшу роботу, на якій вони не зазнають впливу несприятливих виробничих факторів.

2.3 Порядок надання щорічних  відпусток.

Щорічні додаткові відпустки  за бажанням працівника можуть надаватись одночасно з щорічною основною відпусткою або окремо від неї.  
Загальна тривалість щорічних основної та додаткових відпусток не може перевищувати 59 календарних днів, а для працівників, зайнятих на підземних гірничих роботах, - 69 календарних днів.  
Щорічні основна та додаткові відпустки надаються працівникові з таким розрахунком, щоб вони були використані, як правило, до закінчення робочого року.  
 Право працівника на щорічні основну та додаткові відпустки повної тривалості у перший рік роботи настає після закінчення шести місяців безперервної роботи на даному підприємстві.  
 У разі надання працівникові зазначених щорічних відпусток до закінчення шестимісячного терміну безперервної роботи їх тривалість визначається пропорційно до відпрацьованого часу, за винятком випадків, передбачених частиною сьомою цієї статті.  
 Щорічні відпустки повної тривалості до настання шестимісячного терміну безперервної роботи у перший рік роботи на даному підприємстві за бажанням працівника надаються: 

1) жінкам - перед відпусткою у зв'язку з вагітністю та пологами або після неї, а також жінкам, які мають двох і більше дітей віком до 15 років або дитину-інваліда; 

2)інвалідам; 

3) особам віком до вісімнадцяти  років; 

4) чоловікам, дружини яких  перебувають у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами; 

5) особам, звільненим після  проходження строкової військової  або альтернативної (невійськової) служби, якщо після звільнення  із служби вони були прийняті  на роботу протягом трьох місяців,  не враховуючи часу переїзду на постійне місце проживання; 

6) сумісникам - одночасно  з відпусткою за основним місцем  роботи; 

7) працівникам, які успішно  навчаються в навчальних закладах  та бажають приєднати відпустку  до часу складання іспитів,  заліків, написання дипломних,  курсових, лабораторних та інших робіт, передбачених навчальною програмою; 

8) працівникам, які не  використали за попереднім місцем  роботи повністю або частково  щорічну основну відпустку і  не одержали за неї грошової  компенсації; 

9) працівникам, які мають  путівку (курсівку) для санаторно-курортного (амбулаторно-курортного) лікування; 

10) батькам - вихователям  дитячих будинків сімейного типу; 

11) в інших  випадках, передбачених законодавством, колективним або трудовим договором.  
 Працівникам, діти яких у віці до 18 років вступають до навчальних закладів, розташованих в іншій місцевості, за їхнім бажанням надається щорічна відпустка або її частина (не менш як 12 календарних днів) для супроводження дитини до місця розташування навчального закладу та у зворотному напрямі. За наявності двох або більше дітей зазначеного віку така відпустка надається окремо для супроводження кожної дитини.  
Щорічні відпустки за другий та наступні роки роботи можуть бути надані працівникові в будь-який час відповідного робочого року.  
 Черговість надання відпусток визначається графіками, які затверджуються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, і доводиться до відома всіх працівників. При складанні графіків ураховуються інтереси виробництва, особисті інтереси працівників та можливості для їх відпочинку.  
 Конкретний період надання щорічних відпусток у межах, установлених графіком, узгоджується між працівником і власником або уповноваженим ним органом, який зобов'язаний письмово повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніш як за два тижні до встановленого графіком терміну. Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний вести облік відпусток, що надаються працівникам.  
 Щорічні відпустки за бажанням працівника в зручний для нього час надаються: 

1) особам віком  до вісімнадцяти років; 

2)інвалідам; 

3) жінкам перед  відпусткою у зв'язку з вагітністю  та пологами або після неї; 

4) жінкам, які  мають двох і більше дітей  віком до 15 років або дитину-інваліда; 

5) одинокій матері (батьку), які виховують дитину без батька (матері); опікунам, піклувальникам  або іншим самотнім особам, які  фактично виховують одного або більше дітей віком до 15 років за відсутності батьків; 

6) дружинам (чоловікам) військовослужбовців; 

7) ветеранам праці та  особам, які мають особливі трудові  заслуги перед Батьківщиною; 

8) ветеранам війни, особам, які мають особливі заслуги  перед Батьківщиною, а також особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; 

9) батькам - вихователям  дитячих будинків сімейного типу; 

10) в інших випадках, передбачених  законодавством, колективним або трудовим договором. 

3. Інші види  відпусток

3.1Відпустки  у зв'язку з навчанням

Відповідно до Закону України  «Про освіту» вiд 23.05.1991 № 1060-XII [27,451] працівники, що поєднують роботу з  навчанням, користуються правом на додаткову  відпустку за місцем роботи. 

Працівникам, що здобувають загальну середню освіту в середніх загальноосвітніх вечірніх (змінних) школах, класах, групах з очною, заочною формами навчання при загальноосвітніх школах, надається додаткова оплачувана відпустка на період складання:  
1) випускних іспитів в основній школі — тривалістю 10 календарних днів;  
2) випускних іспитів у старшій школі — тривалістю 23 календарні дні; 

3) перевідних  іспитів в основній та старшій  школах — від 4 до 6 календарних  днів без урахування вихідних. 

Особам, які складають  іспити екстерном за основну або  старшу школу, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю відповідно 21 чи 28 календарних днів. Тим працівникам, які успішно навчаються на вечірніх відділеннях професійно-технічних закладів освіти, надається додаткова оплачувана відпустка для підготовки та складання іспитів загальною тривалістю 35 календарних днів протягом року. Окремо виділяються відпустки працівникам, які навчаються у вищих закладах освіти різних рівнів акредитації, згідно із Законом України «Про освіту». 

Особам, які успішно навчаються без відриву від виробництва у вищих закладах освіти з вечірньою та заочною формами навчання, надаються додаткові оплачувані відпустки: 

1) на період  настановчих занять, виконання лабораторних  робіт, складання заліків та  іспитів для тих, хто навчається  на першому та другому курсах у вищих закладах освіти:  
першого та другого рівнів акредитації з вечірньою формою навчання — 10 календарних днів щорічно; 

третього та четвертого рівнів акредитації з  вечірньою формою навчання — 20 календарних  днів щорічно; 

незалежно від  рівня акредитації з заочною  формою навчання — 30 календарних днів щорічно; 

2) на період  настановчих занять, виконання лабораторних  робіт, складання заліків та  іспитів для тих, хто навчається  на третьому і наступних курсах  у вищих закладах освіти:  
першого та другого рівнів акредитації з вечірньою формою навчання — 20 календарних днів щорічно; 

третього та четвертого рівнів акредитації з  вечірньою формою навчання — 30 календарних  днів щорічно; 

незалежно від  рівня акредитації з заочною  формою навчання — 40 календарних днів щорічно; 

3) на період  складання державних іспитів  у вищих закладах освіти незалежно  від рівня акредитації — 30 календарних днів; 

4) на період  підготовки та захисту дипломного  проекту (роботи) студентам, які  навчаються у вищих закладах освіти з вечірньою та заочною формами навчання першого та другого рівнів акредитації — два місяці, а у вищих закладах освіти третього і четвертого рівнів акредитації — чотири місяці. 

Працівникам, допущеним  до складання вступних іспитів до аспірантури з відривом або без відриву від виробництва, для підготовки та складання іспитів надається один раз на рік додаткова оплачувана відпустка з розрахунку 10 календарних днів на кожний іспит. Працівникам, які навчаються без відриву від виробництва в аспірантурі та успішно виконують індивідуальний план підготовки, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю 30 календарних днів та за їх бажанням протягом чотирьох років навчання — один вільний від роботи день на тиждень з оплатою його в розмірі 50 відсотків середньої заробітної плати працівника. Для працівників, які навчаються у вищих закладах освіти з вечірньою та заочною формами навчання, де навчальний процес має свої особливості, законодавством встановлені інші правила надання відпусток у зв'язку з навчанням.  
На час профспілкового навчання працівникам, які обрані до складу виборних профспілкових органів, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю до шести календарних днів.

3.2Творчі відпустки 

Творчі відпустки  надаються працівникам підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності за основним місцем їх роботи для закінчення дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата або доктора наук, для написання підручника, а також монографії, довідника тощо. Творча відпустка для закінчення дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата наук тривалістю до трьох місяців та на здобуття наукового ступеня доктора наук — до шести місяців надається працівнику, який успішно поєднує основну діяльність із науковою роботою. Ця творча відпустка надається на підставі заяви працівника та рекомендації наукової (науково-технічної) ради центрального органу виконавчої влади або вченої ради вищого навчального закладу III—IV рівня акредитації чи науково-дослідного інституту відповідного профілю (далі — вчена рада) про доцільність надання творчої відпустки. Для отримання рекомендації про доцільність надання творчої відпустки здобувач наукового ступеня повинен зробити наукову доповідь на засіданні кафедри, відділу або лабораторії, де проводиться наукова робота. За результатами доповіді кафедра, відділ, лабораторія подають вченій раді мотивований висновок з обґрунтуванням тривалості творчої відпустки. Творча відпустка не надається для закінчення дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата і доктора наук особам, які закінчили відповідно аспірантуру чи докторантуру, а також здобувачу одного й того ж наукового ступеня повторно. Творча відпустка для написання підручника чи наукової праці тривалістю до трьох місяців надається працівнику, який успішно поєднує основну діяльність із творчою роботою. Ця творча відпустка надається на підставі заяви працівника та довідки видавництва про включення підручника чи наукової праці до плану випуску видань на поточний рік. Якщо підручник чи наукова праця створюється авторським колективом, творча відпустка надається одному з його членів за письмовою заявою, підписаною всіма членами авторського колективу. Творчі відпустки надаються працівникам поряд з іншими відпустками, передбаченими законодавством, і оформлюються наказом власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації. На час творчих відпусток за працівниками зберігається місце роботи (посада) та заробітна плата.

3.3 Соціальні  відпустки 

Відповідно  до Розділу 4 Закону України «Про відпустки» соціальні відпустки надаються: 

а) у зв'язку з вагітністю та пологами (стаття 17 Закону); 

б)для догляду  за дитиною до досягнення нею трирічного віку (стаття 18 Закону); 

в) працівникам, які мають дітей (стаття 19 Закону);. 

На підставі медичного висновку жінкам надається відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами тривалістю 70 календарних днів до пологів і 56 календарних днів після пологів. У разі народження двох і більше дітей, а також при ускладнених пологах тривалість післяпологової відпустки становить 70 календарних днів. Працюючим жінкам, які віднесені до 1—4 категорії осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, соціальна відпустка надається тривалістю по 90 календарних днів до і після пологів. 

Підставою для  надання зазначеної відпустки є виданий в установленому порядку листок непрацездатності. 

Тривалість  відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами обчислюється сумарно від  кількості днів, фактично використаних до пологів. Жінкам, які народили двох і більше дітей та в разі ускладнення пологів, тривалість відпустки становить 140 календарних днів, а жінкам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, — 180 календарних днів незалежно від кількості днів, фактично використаних до пологів. 

До відпусток  у зв'язку з вагітністю та пологами роботодавець зобов'язаний за заявою жінки приєднати щорічну відпустку незалежно від тривалості її роботи в поточному робочому році. 

Жінці, яка перебуває  у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами, виплачується соціальна  допомога у розмірі 100 відсотків заробітку незалежно від стажу її роботи.  
За бажанням жінки після закінчення відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами їй надається відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Якщо дитина потребує домашнього догляду і після досягнення нею трирічного віку, жінці за її бажанням надається відпустка без збереження заробітної плати, тривалістю, що визначена у медичному висновку, але не більше, як до досягнення дитиною 6-річного віку. Закон надає право підприємству за рахунок власних коштів у колективному договорі передбачати надання частково оплачуваної відпустки та відпустки без збереження заробітної плати для догляду за дитиною більшої тривалості. Зазначена відпустка надається за заявою жінки та оформляється наказом. 

Перебуваючи у цій відпустці, жінка може працювати на умовах неповного робочого часу або вдома. 

Відпустку по догляду  за дитиною до досягнення нею трирічного віку можуть використовувати батько дитини, дідусь, бабуся чи інші родичі, які фактично здійснюють догляд за дитиною. Підставою для надання відпустки зазначеним особам, крім їхньої заяви, є довідка з місця роботи або навчання матері дитини про те, що вона вийшла на роботу до закінчення терміну цієї відпустки і виплату допомоги по догляду за дитиною їй припинено. Якщо дитина до досягнення трирічного віку перебуває на державному утриманні, то зазначена відпустка не надається. 

Перебуваючи у  цій відпустці, жінка відповідно до чинного законодавства має  право на отримання допомоги по державному соціальному страхуванню.  
Право на додаткову відпустку надається матерям, які мають двох або більше дітей віком до 15 років або дитину-інваліда. Право на цю відпустку мають також одинока мати, жінка, яка усиновила дитину, а також особа, яка взяла дитину під опіку. Тривалість цієї відпустки — 7 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів, передбачених чинним Кодексу законів про працю України України. Отримати цю відпустку може і батько, якщо він виховує дитину без матері, у тому числі й у разі тривалого перебування матері у лікувальному закладі. У тому випадку, коли у працівника є декілька підстав для надання такої відпустки її загальна тривалість не може перевищувати 14 календарних днів. 

Зазначена відпустка  оплачується у розмірі 100 % заробітної плати незалежно від стажу роботи. При цьому оплачуються і вихідні дні, які припадають на цю відпустку.  
3.4 Відпустки без збереження заробітної плати 

Розділом 6 Закону України «Про відпустки» передбачено  два види відпусток без збереження заробітної плати. На практиці вони більше відомі як «відпустки за власний рахунок». Це відпустки, які надаються працівникам за їхнім бажанням в обов'язковому порядку внаслідок суб'єктивного права, що належить їм за законом, та відпустки без збереження заробітної плати, які надаються за погодженням сторін трудового договору, за сімейними обставинами та з інших причин. 

Відповідно  до статті 25 Закону України «Про відпустки» відпустка без збереження заробітної плати за бажанням працівника надається  в обов'язковому порядку: 

1) матері або  батьку, який виховує дітей без матері (в тому числі й у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), що має двох і більше дітей віком до 15 років або дитину-інваліда, — тривалістю до 14 календарних днів щорічно; 

2) чоловікові, дружина  якого перебуває у післяпологовій відпустці, — тривалістю до 14 календарних днів;