Види банківського кредиту

Міністерство освіти і науки України

Державний вищий навчальний заклад

Київський національний економічний університет

ім. Вадима Гетьмана

Криворізький економічний  інститут

Кафедра банківської  справи

Реферат

з дисципліни „Гроші та кредит” 

на тему:

«Види банківського кредиту»

                                                                                                   Студента ІІІ курсу

                                                                              ФМ та ЕК

                                                                                     групи 6.502-2

                                                                                                 Акімова Олександра

                                                                               Викладач:

                                                                                              Чорнокнижна Т.В.

Кривий Ріг

2011

План

Вступ            2

1. Сутність і особливості  банківського кредиту     3

2. Види банківського кредиту        6

3. Принципи банківського кредитування      13

Висновки            16 

Список використаних джерел        18

Вступ

Кредит   відноситься   до   числа   найважливіших   категорій економічної  науки.  Його  вивченню  присвячені  численні   роботи вітчизняних,  а також закордонних економістів. Однак  ця  тема  не вивчена   цілком,  має  потребу  в  додатковій  доробці,  оскільки кредитні відносини в сучасних умовах досягли найбільшого розвитку. В  даний  час  мова  вже  йде не про постійне збільшення  обсягів грошових  капіталів,  наданих  у позичку,  але  і  про розширення суб'єктів  кредитних  відносин, а також  зростаючому  різноманітті самих операцій.

     В  даний   час  кредит  має величезне   значення.  Він  вирішує проблеми,  що  стоять перед всією економічною  системою.  Так,  за допомогою кредиту можна перебороти труднощі, зв'язані з тим, що на одній  ділянці вивільняються тимчасово незатребувані грошові суми, а  на  інших  виникає потреба в них. Кредит акумулює  капітал,  що вивільнився, тим самим, обслуговує приплив капіталу, що забезпечує нормальний  відтворювальний процес. Також кредит прискорює процес грошового   обігу,  забезпечує  виконання цілого  ряду відносин: страхових,  інвестиційних,  відіграє  велику  роль  у регулюванні ринкових відносин.

     Банківський   кредит  переборює границі комерційного  кредиту, тому  що  він не  обмежений напрямком, термінами  і сумами кредитних угод. Сфера  його використання ширше: комерційний  кредит обслуговує лише  обертання  товарів,  банківський кредит  – і нагромадження капіталу,  перетворюючи  в капітал частину грошових  доходів і заощаджень усіх шарів суспільства.

Банківський кредит — це кредитні відносини, в яких однією із сторін (в ролі позичальника чи кредитора) виступає банк.

Банківський кредит — найбільш розповсюджена форма кредиту. Саме банки частіше всього надають позики суб'єктам, які потребують тимчасової фінансової допомоги. За обсягом банківська позика значно більша від позик, що видаються при інших формах кредитування.

1. Сутність і особливості банківського кредиту

Банківський кредит — це форма  кредиту, за якою грошові кошти надаються  в позику банками. Комерційні банки, що мають ліцензію НБУ, є головною ланкою кредитної системи; вони одночасно  виступають у ролі покупця і продавця наявних у суспільства тимчасово вільних коштів. Позики надаються банками суб'єктам господарювання всіх форм власності у тимчасове користування на умовах, передбачених кредитним договором. Фінансовою основою банківського кредиту є позичковий банківський капітал.

Банківський капітал  значно меншою мірою обмежений щодо напряму, строків і величини кредитних  угод порівняно з комерційним  кредитом.

Кредитором в умовах банківського кредиту є банк, позичальником  — юридичні та фізичні особи. При  переході до ринкової економіки принципово змінюється об'єктно-суб'єктний механізм організації банківського кредитування. Відбувся перехід від пооб'єктного до прямого кредитування господарських суб'єктів. Головне значення в механізмі банківського кредиту має вже не вибір об'єкта, а оцінка суб'єкта кредитної угоди.

У нормально функціонуючій  економіці має місце досить жорстка  міжбанківська конкуренція за кредитне обслуговування клієнтів. Позичальник  самостійно вільно вибирає той банк, в якому б він хотів отримати позику. Господарський суб'єкт має право одночасно брати позики в різних банках.

Основними джерелами  формування банківських кредитних  ресурсів є власні кошти банків, залишки на розрахункових і поточних рахунках, залучені на депозитні рахунки  кошти юридичних і фізичних осіб, міжбанківські кредити та кошти, одержані від випуску цінних паперів. Кредитні операції здійснюються банками у межах власних кредитних ресурсів. Величина кредитних ресурсів банків залежить від рівня обов'язкових економічних нормативів регулювання діяльності комерційних банків, що встановлюються НБУ.

Ліцензуванню НБУ підлягають такі активні операції комерційних  банків: надання кредитів банкам; надання  кредитів юридичним особам; надання  кредитів фізичним особам; придбання  права вимоги щодо поставки товарів і надання послуг, прийняття ризику виконання таких вимог та інкасація цих вимог (факторинг); вкладення коштів у статутні фонди інших юридичних осіб.

З метою захисту інтересів  кредиторів і вкладників банків кредитування позичальників здійснюється згідно з чинним законодавством України з дотриманням встановлених НБУ нормативів і вимог щодо формування обов'язкових, страхових і резервних фондів.

Банківський кредит носить комерційний  характер. Мета діяльності банку в  процесі кредитування — отримання  максимального прибутку. Спрямованістю на прибутки визначається головна лінія економічної поведінки комерційних банків як при купівлі кредитних ресурсів, так і при їх продажу клієнтам.

Кожний комерційний банк ставить  за мету — забезпечити високу якість власного кредитного портфеля. Кредитний портфель — це сукупність кредитів, наданих банком на певну дату; він характеризує величину капіталу, вкладеного банком у кредитні операції. Кредитний портфель включає агреговану балансову вартість усіх кредитів, у тому числі прострочених, пролонгованих і сумнівних щодо повернення.

У звіті про кредитний портфель комерційного банку, який щомісячно  подається у регіональні управління НБУ, зазначаються такі параметри кредитного портфеля: міжбанків-ський ринок  — кредити та фінансовий лізинг, надані банкам; кредити та фінансовий лізинг, отримані від банків; небанківський ринок — кредити, надані органом загального державного управління; кредити, надані за рахунок бюджетних і позабюджетних коштів; кредити, надані за овердрафтом; кредити, надані за операціями РЕПО; кредити, надані за врахованими векселями; кредити, надані за факторинговими операціями; кредити, надані за внутрішніми торговими операціями; кредити, надані за експортно-імпортними операціями; інші кредити, надані в поточну діяльність; кредити, надані в інвестиційну діяльність; наданий фінансовий лізинг; кредити, надані фізичним особам.

Банківський кредит надається при  укладенні кредитного договору. Всі  питання, що виникають з приводу  кредитування, вирішуються на договірній основі безпосередньо між банком і позичальником. Згідно з договором кожний із суб'єктів кредитних відносин бере на себе певні зобов'язання. Кредитний договір укладається банком для кожного позичальника індивідуально.

Позики господарським суб'єктам  надають комерційні банки. НБУ як банк останньої інстанції надає кредити комерційним банкам через кредитні тендери, ломбардні операції, переоблік векселів на умовах двосторонніх договорів.

Комерційні банки надають кредити  як у національній, так і в іноземній  валюті.

При проведенні кредитної політики комерційні банки виходять із необхідності забезпечити поєднання інтересів банку, його акціонерів і вкладників та господарських суб'єктів із врахуванням загальнодержавних інтересів. Комерційні банки самостійно визначають порядок залучення та використання коштів, проведення кредитних операцій, встановлення рівня відсоткових ставок і комісійних винагород. Вони відповідають за своїми зобов'язаннями перед клієнтами всім належним їм майном і коштами.

З метою активізації участі комерційних банків у процесах структурної перебудови вітчизняної економіки важливе значення має запровадження механізму передачі в управління банкам на тривалий період контрольних пакетів акцій підприємств, яким вони надають довгострокові кредити.

Рішення щодо надання кредитів позичальникам, незалежно від запрошуваного розміру кредиту, приймається колегіально (Правлінням банку, Кредитним комітетом, Комісією тощо) більшістю голосів і оформляється протоколом.

Значну загрозу стабільності фінансового  стану комерційних банків несе занадто ризикована кредитна політика з метою отримання надмірно високих прибутків.

2. Види банківського кредиту

Кредити, які надаються  банками, можна класифікувати за різними ознаками. Лише комплексний  підхід до виділення видів банківського кредиту дозволяє найповніше охарактеризувати кредитні операції комерційних банків.

Схема видів банківського кредиту  представлена на рис. 1.

Рис. 1 Схема видів банківського кредиту

За строками користування банківські кредити поділяють на:

—  короткострокові (до 1 року);

—  середньострокові (до 3 років);

—  довгострокові (понад 3 роки).

Кожному з цих видів  банківського кредиту притаманні конкретні  ознаки, організаційні способи надання позик та їх погашення.

Короткострокові кредити  надаються банками позичальникам  на цілі поточної господарської діяльності у разі виникнення у них тимчасових фінансових труднощів у зв'язку із витратами, які не забезпечені надходженнями  коштів у відповідному періоді.

Середньострокові кредити  надаються на оплату обладнання, на поточні витрати, фінансування капітальних  вкладень. Довгострокові кредити  надаються банками позичальникам  для формування основних фондів. Об'єктами кредитування при цьому є капітальні витрати на реконструкцію, модернізацію та розширення вже діючих основних фондів, на нове будівництво, приватизацію та інше.

У західній банківській  практиці виділяють позики до запитання (онкольний кредит), що повертаються позичальниками на першу вимогу банку (з попередженням). Ставки відсотка за онкольним кредитом нижчі, ніж за строковими позичками. Онкольний кредит розглядається як різновид короткострокового кредиту.

За забезпеченням виділяють  такі види банківського кредиту:

— забезпечені заставою (майном, майновими правами, цінними паперами); вартість застави звичайно перевищує суму кредиту;

-  гарантовані (банками, фінансами чи майном третьої особи);

- з іншим забезпеченням  (поручительство, свідоцтво страхової  організації);

—  незабезпечені (бланкові кредити).

Банківський кредит під  заставу цінних паперів називається  ломбардним кредитом.

За ступенем ризику банківські позики поділяються на: стандартні кредити та кредити з підвищеним ризиком.

В умовах наявності кризової ситуації в національній економіці  України закономірно підвищується ризик кредитних операцій комерційних банків. Кредити з підвищеним ризиком посідають у таких умовах провідне місце в кредитному портфелі банків.

У ринковій економіці  в умовах економічної невизначеності будь-якій позиції властивий певний ризик несплати відсотків чи неповернення внаслідок непередбачених обставин. У стратегічному плані для комерційних банків важливо нарощувати обсяги кредитних операцій, в тому числі й за рахунок тих позик, яким притаманний підвищений ризик. Адже саме для таких кредитів характерна більша доходність у порівнянні з малоризикованими.

Відповідно до Положення  НБУ "Про порядок формування і  використання резерву для відшкодування  можливих втрат за позиками комерційних  банків" банківські позики поділяють  на п'ять груп: стандартні, під контролем, субстандартні, сумнівні, безнадійні.

Стандартні позики характеризуються мінімальним ступенем ризику (2%), що відповідає умовам стабільного фінансового  стану позичальника. Для позик  під контролем ступінь ризику дорівнює 5%. Робота з цими позиками не створює проблем для фінансової діяльності комерційних банків. Субстандартні позики — це позики з підвищеним ризиком (ступінь ризику — 20%). Фінансовий стан позичальника на момент оцінки при такому виді банківського кредиту викликає серйозні побоювання.

Сумнівними є кредити, повернення яких викликає сумнів у  банку. Для сумнівних позик характерний  ступінь ризику в 50%. До цих позик  відносять пролонговані і прострочені  кредити. Пролонгація означає продовження  терміну погашення позики після настання договірних строків погашення через фінансову неспроможність позичальника. Простроченими є позики, не повернені банкові у встановлений строк. У разі прострочення терміну повернення позики банк може відповідно до чинного законодавства використати своє заставне право, тобто спрямувати виручку від реалізації заставного майна безпосередньо на погашення позички.

Безнадійними (до погашення) є позики, які не можуть бути повернені  і збереження яких на балансі банку  як активу не має сенсу (ступінь ризику — 100%). Безнадійні позики списуються у встановленому порядку. В банківській практиці сумнівні, незабезпечені та безнадійні позики відносять до категорії проблемних кредитів.

За методами надання  виділяють такі види банківських  кредитів:

—  у разовому порядку;

—  відповідно до відкритої кредитної лінії;

— гарантійні (із заздалегідь  обумовленою датою надання, за потребою).

У сучасних умовах комерційні банки пропонують клієнтам різноманітні схеми кредитування (надання позик).

У світовій банківській  практиці найпоширенішими схемами надання позик є кредитна лінія, револьверний (автоматично поновлюваний) кредит, контокорентний рахунок, овердрафт.

Кредитка лінія —  це оформлена договором згода  банку надавати позичальникові кредити  протягом певного часу до певної заздалегідь визначеної максимальної величини — ліміту кредитування. Кредитна лінія — це перспективний вид банківської позики. Протягом дії кредитної лінії клієнт може у будь-який момент отримати позику без оформлення кредитних документів. Позики надаються в межах попередньо встановленого ліміту кредитування. Розмір заборгованості може коливатися залежно від зміни реальних потреб клієнта, але сукупний залишок за кредитною лінією не повинен перевищувати встановленого ліміту.

Револьверний кредит — це позика, що надається банком клієнту в межах встановленого ліміту заборгованості, який використовується повністю або частинами і відновлюється в міру погашення раніше виданого кредиту. Револьверний кредит це багаторазово поновлюваний кредит. Постійне відновлення позики в умовах тривалих відносин банку і клієнта — характерна особливість револьверного кредиту. Протягом періоду дії револьверного кредиту клієнт неодноразово позичає і повертає борг. Револьверний кредит часто-густо надається на умовах бланкової позики.

До категорії револьверних кредитів, як правило, включаються позики, що надаються фізичним особам за кредитними картками.

Класичним методом надання  позик в умовах ринкової економіки  вважається контокорентний кредит. Цей  вид банківського кредиту надається  клієнтам, що мають у даному банку поточний рахунок. Контокорентний кредит органічно поєднує кредитне і розрахунково-касове обслуговування клієнта на основі відкриття єдиного активно-пасивного контокорентного рахунка. Банк бере на себе всі операції клієнта за поточними вимогами та зобов'язаннями.

Обсяг і строки контокорентного  кредиту визначаються господарськими потребами клієнта, але в межах встановленого в кредитному договорі ліміту. Ліміт кредитування для кожного позичальника встановлюється індивідуально залежно від його фінансового стану і репутації. У межах ліміту кредитування позичальник отримує широкі можливості для маневрування обіговими коштами. Клієнт на основі контокорентного кредиту може оперативно без узгодження з банком поповнювати свій поточний рахунок відповідною сумою грошей.

Овердрафт (англ, overdraft —  перевищення кредиту) є специфічним  різновидом контокорентного кредиту; це сума, в межах якої банк кредитує власника поточного рахунку. При овердрафт! банк у межах узгодженого ліміту проводить платежі за клієнта на суму, що перевищує залишок коштів на його поточному рахунку. В результаті на рахунку позичальника виникає дебетове сальдо, яке й виражає суму його заборгованості перед банком. Із від'ємного залишку на рахунку банк стягує відсоток, як за звичайний кредит. Правом на отримання овердрафтного кредиту користуються особливо надійні клієнти банку. Овердрафт, як правило, використовується в сучасній західній банківській практиці для кредитування приватних осіб на поточні потреби.

У вітчизняних банках майже абсолютно переважають  одноразові кредити, які надаються  з простих позичкових рахунків для обслуговування конкретних комерційних операцій.

За методами погашення  банківські кредити поділяються  на такі, що погашаються:

—  водночас;

—  у розстрочку;

— достроково (за вимогою  кредитора або за заявою позичальника);

—  з регресією платежів;

—  після закінчення обумовленого періоду (місяця, кварталу).

Ту банківську позику, яка погашається водночас, часто  називають прямою; вся основна  заборгованість за цією позикою має  бути погашена на одну кінцеву дату. Відсотки ж можуть сплачуватися через  певні проміжки часу або по закінченні строку позики. Позички в розстрочку передбачають періодичне погашення основної суми заборгованості, як правило, рівними частинами. У цьому випадку погашення позики не є таким обтяжливим для позичальника, як при погашенні водночас.

За формою залучення (організації) банківський кредит поділяється  на:

—  двосторонній (комерційний банк — позичальник);

—  консорціумний;

—  "дзеркальний";

—  багатосторонній (паралельний).

Банківський консорціум — тимчасове добровільне об'єднання  комерційних банків для розв'язання конкретних господарських завдань. Банки — учасники консорціуму зберігають свою господарську самостійність і можуть брати участь у діяльності інших об'єднань.

Банківський консорціум надає кредит позичальникові в такі способи: шляхом акумулювання кредитних ресурсів у визначеному банку з подальшим наданням кредитів суб'єктам господарської діяльності; шляхом гарантування загальної суми кредиту провідним банком або групою банків — кредитування здійснюється при цьому залежно від потреби у кредиті; шляхом зміни гарантованих банками-учасника-ми квот кредитних ресурсів за рпхунок залучення інших банків для участі в консорціумнііі операції (див. Положення НБУ "Про порядок здійснення консорціумного кредитування" від 21 лютого 1996 p.).

Банківські консорціуми створюються з метою акумуляції кредитних ресурсів як в національній, так і в іноземній валюті, для здійснення кредитування господарських програм із значними обсягами фінансування, зменшення кредитних ризиків, дотримання нормативного показника максимального розміру ризику на одного позичальника. Консорціумний кредит може надаватися банками різних країн для кредитування зовнішньоекономічної діяльності.

Різновидом консорціумного кредиту є паралельний кредит. При паралельному кредитуванні в  угоді беруть участь два або більше банків, які самостійно ведуть переговори з позичальником. Банки-кредитори узгоджують між собою умови кредитування, щоб у підсумку укласти кредитний договір із загальними для всіх учасників умовами. Кожний банк самостійно надає позичальникові визначену частку кредиту, дотримуючись загальних, узгоджених з іншими банками-кредиторами, умов кредитування.

На основі багатосторонніх  банківських кредитів з'являється  можливість здійснювати великі довгострокові  кредитні проекти для задоволення, насамперед, потреб інвестиційної сфери.

При класифікації банківських  кредитів використовуються й інші критерії виділення тих чи інших видів  позик. Це джерела залучення (внутрішні  позики, в межах своєї країни; зовнішні, тобто міжнародні позики); економічне призначення (зв'язані позички і незв'язані позички, в яких не зазначається об'єкт кредитування); вид відсоткової ставки (позички з фіксованою ставкою; позички з плаваючою ставкою; позички із змішаною ставкою) тощо.

3. Принципи  банківського кредитування

Принципи банківського кредитування (в широкому розумінні  — принципи кредитування взагалі, що є єдиними для всіх форм кредиту) — це основні вихідні положення, на які спирається теорія і практика кредитного процесу. Ці вихідні положення  обумовлені цілями та завданнями, що стоять перед банками, а також об'єктивними закономірностями розвитку і функціонування кредитних відносин. Кредитний процес вимагає від банків і всіх господарських суб'єктів чіткого дотримання принципів кредитування.

Необхідно розрізняти принципи і правила кредитування. Правила випливають з принципів і відображають лише окремі положення і моменти того чи іншого принципу, механізми використання принципів у конкретній практичній діяльності банку.

У науковому плані  єдино правильним є системний підхід до дослідження принципів кредитування. В системному підході реалізується і конкретизується наукове розуміння принципів кредитування як взаємозв'язаної цілісної сукупності певних положень (понять).

Можна виділити три основні  рівні системи принципів банківського кредитування:

1)  загальноекономічні принципи кредитування (відповідність ринковим відносинам, раціональності і ефективності, комплексності, розвиткові);

2)   особливі принципи кредитування, поза якими кредит втрачає свій специфічний економічний зміст (поверненості, забезпеченості, строковості, платності, цільової спрямованості);

3) часткові, одиничні  принципи кредитування, або правила  кредитування, які випливають з  кожного особливого принципу  й можуть по-різному проявлятися  в конкретних кредитних операціях.

Загальноекономічні та особливі принципи кредитування, а  також правила кредитування взаємозв'язані, певним чином вони взаємопереходять одне в одне.

У запропонованій вище системі  принципів банківського кредитування на першому місці стоїть загальноекономічний принцип відповідності змісту банківського кредиту ринковим відносинам, умовам ринкової економіки. Кредитний механізм має відображати умови конкуренції, суперництва комерційних банків за позичальника, комерціалізації кредитної угоди, прагнення забезпечити максимально можливу вигоду (прибуток) від позики, самостійність і автономність у прийнятті управлінських рішень тощо.

Принцип раціональності та ефективності банківського кредитування характеризує економічність використання позики як з позицій інтересів банку, так і з позицій позичальників — господарських суб'єктів. Кредитний механізм не може не ґрунтуватися на здоровому практицизмі, спрямованості на збільшення доходів. Принцип раціональності кредитування здійснюється на основі оцінки кредитоспроможності позичальника, що забезпечуватиме впевненість банку у здатності й готовності боржника повернути позичку в обумовлений договором строк.

Принцип комплексності  банківського кредитування передбачає побудову кредитного механізму на основі врахування всього комплексу чинників, що впливають на реалізацію кредитної операції. Безумовно, що насамперед слід брати до уваги економічні чинники та умови.

Принцип розвитку банківського кредитування відображає постійний  рух і динаміку кредитного механізму. Зміна економічних відносин призводить і до зміни кредитних відносин, підходів до їх практичної організації. Принцип розвитку вимагає від комерційних банків використовувати гнучкі методи кредитування, оперативно змінювати порядок практичної роботи з позиками, методи контролю за використанням та поверненням кредиту, засоби регулювання заборгованості тощо.

Центральне місце в  системі принципів банківського кредитування посідають особливі принципи кредиту. Саме вони відображають економічну сутність банківського кредиту.

Принцип поверненості означає, що кредит має бути повернений позичальником  банкові. Установи банків можуть надавати відстрочку повернення позички, стягуючи за це підвищений відсоток. Цей принцип  вважається вихідним у системі банківського кредитування. Він випливає із суті кредитних відносин, адже якщо позичка не повертається, втрачається економічний зміст кредиту.

Принцип забезпеченості кредиту означає наявність у  банку права для захисту своїх  інтересів, недопущення збитків  від неповернення боргу через неплатоспроможність позичальника. Мета реалізації цього принципу — зменшити ризик кредитної операції. Майнові інтереси кредитора мають бути повною мірою захищені у разі можливого порушення позичальником узятих на себе зобов'язань. Кредит надається під певне реальне забезпечення — заставу, гарантію, поручительство, страхове свідоцтво та ін. Банківський кредит, не забезпечений реальними цінностями, надається як виняток окремим позичальникам, які мають давні ділові зв'язки з банком та високу платоспроможність.

Принцип строковості  означає, що позичка має бути повернена  позичальником банкові у визначений в кредитному договорі строк. Кредит обов'язково має бути повернений у  певний заздалегідь обумовлений  час. У разі порушення принципу строковості  банк пред'являє до позичальника фінансові вимоги.

Принцип платності означає, що кредит має бути повернений позичальником  банкові з відповідною оплатою  за його користування. Кредит як комерційна операція обов'язково має приносити  кредиторові певний доход у формі відсотків. Відсоток — плата позичальника у кредитних відносинах. Банк вимагає від позичальника не тільки повернення одержаної позики, а й сплати відсотка за її використання.

Принцип цільової спрямованості  кредиту передбачає вкладення позичкових коштів на конкретні цілі, обумовлені кредитним договором. Позичальник не може витрачати кредит на інші цілі. Цільовий характер кредитування означає спрямованість позички на певний господарський об'єкт.