Виды наркотиков

Опиаты - собирательное название для наркотиков, производимых из опия. Они оказывают  расслабляющее действие на нервную  систему, притупляют ощущение боли. Опий-сырец - это высушенный млечный сок, который получают из недозрелых маковых головок - плодов растения мак снотворный (Papaver somniferum). Греческое слово опион как раз и означает 'млечный сок'. Четверть веса опия-сырца составляют алкалоиды - около двадцати веществ, которые оказывают определенное действие на человеческий организм. Среди них самыми важными являются морфин и кодеин. Остальные три части веса - это вода, каучук, жиры, воск, масла, белки, сахара, минеральные и органические соли. Во многих странах опий применяли в народной медицине как обезболивающее, успокаивающее и снотворное, как средство от кашля и поноса. Различные производные опия сырца - например, курительный опиум, морфин и полусинтетическое вещество героин - используются также как опьяняющие средства. Эти вещества формируют у человека зависимость и поэтому причислены к наркотикам. 
   Героин - это химическое вещество, получаемое из опийного мака. Этот красивый, цвета крови цветок растет обычно в жарком и сухом климате (бывает так же фиолетового, белого цвета). Цветоложе - маковая коробочка, которая остается после того, как опадут лепестки, - содержит сироп - белую патоку, которую и собирают те, кто выращивает опийный мак. Когда патока высыхает, она превращается в коричневую массу, которую мы и называем опием-сырцом. 
Из опия фармацевты получают большое количество обычных лекарственных веществ. Многие из них официально используются в медицине. Наиболее распространены производные морфина и кодеина, которые применяются в качестве обезболивающих препаратов. Интересно, что героин синтезируется фактически из отходов (остатка) производства этих лекарственных веществ. 
Как появился героин? 
   Морфин, открытый в 1803 году, в XIX веке был широко распространен как обезболивающий препарат. Довольно быстро врачи, в первую очередь военные, столкнулись с зависимостью от морфия у раненых солдат, которые им лечились. В эпоху Гражданской войны в США морфий даже называли 'солдатским лекарством'. В 1874 году известный британский химик Олдер Райт получил из отходов производства морфина новое химическое вещество - диацетилморфин для того, чтобы помочь больным, постоянно употребляющим морфин в качестве обезболивающего лекарства, постепенно отвыкнуть от него. Но открытие Райта, как это часто бывает, не заметили. Только в 1898 году великий немецкий фармаколог Генрих Дрейзер, синтезировавший ранее аспирин, заново открыл это соединение и заметил, что по обезболивающему действию оно во много раз сильнее самого морфия. С той поры героин стали применять как обезболивающее лекарство и... как средство от кашля. 
   В начале XX века он заменил морфин. Во время Первой мировой и Гражданской войн уже его стали называть 'солдатским лекарством'. Однако вскоре врачи начали осознавать, что пристрастие к героину гораздо страшнее пристрастия к морфину (героиновая зависимость гораздо сильнее морфиновой). Первой страной, полностью запретившей прием героина, были США. В 1914 году там вышел знаменитый пакт Гаррисона, запрещающий героин. За США последовали европейские страны и Россия. В России героин запрещен законом с 1924 года. 
     

Как наркоманы  употребляют героин? 
   Существует несколько способов употребления героина. Его можно нюхать, 'курить' или жевать, причем в нашей стране большинство ребят начинает с вдыхания героина через нос, такой прием почему-то кажется им наиболее безопасным. 'Курят' героин, сжигая порошок на кусочке фольги и вдыхая дым через свернутую бумажку или какую-нибудь другую трубочку. Но все эти способы быстро начинают казаться наркоману малоэффективными. Чаще всего многоопытные 'друзья' объясняют, что таким путем переводить дорогостоящий товар бессмысленно, пора 'ширнуться' и 'почувствовать разницу'. Наиболее распространенный способ употребления - это внутривенная инъекция. Прямое внутривенное введение опасно само по себе. От частых уколов героина и попадания на стенки сосудов токсических веществ, которыми торговцы разбавляли, 'бодяжили' порошок, вены слипаются, покрываются бляшками из соединительной ткани. Постепенно в них прекращается кровоток, и вена превращается в сплошной склерозированный жгут - 'дорожку'. Приходится искать на теле новые места для внутривенных уколов по всему телу. Надо сказать, что иногда их ищут и с другой целью. Большинство родителей знает о существовании в организме только одной вены - локтевой (на внутренней поверхности локтевого сустава). Наркоманы обычно называют ее 'центр'. Родители проверяют только ее и успокаиваются, а сыночек спокойно колется в вены на голеностопном или лучезапястном суставе. Одна беда - эти вены более тонкие и хрупкие. Попасть в них иглой труднее, а 'зарастают' они гораздо быстрее. Можно промахнуться и попасть иглой не в вену, а под кожу. Это опасно, так как может начаться гнойное воспаление, которое на фоне сниженного у всех наркоманов иммунитета легко переходит в заражение крови. 
 
   Еще одна деталь. В последнее время в моду вошло использование красивых одноразовых инсулиновых шприцев. Но инсулиновый шприц используется для подкожных инъекций инсулина, а не для внутривенных уколов! Использовать подкожную тоненькую иглу для таких уколов опасно! Грубый 'домашний' раствор при прохождении через тоненькую иголку может вспениться, и пузырьки воздуха, попав в сердце, вызовут мгновенную смерть. Но это тоже не главная проблема внутривенного введения героина. Самая страшная беда - это смертельно опасные вирусы, которые передаются только через кровь. 
 
   Представления о санитарии и инфекционных заболеваниях у наших детей самые смутные. Еще год назад нам приходилось объяснять всем и каждому необходимость использования одноразовых шприцев. На сегодняшний день ими пользуются практически все, но... Во-первых, в моду вошел прямо-таки первобытный обряд 'братания кровью': 'Если ты мне друг, то колись со мной одной машинкой, ты ведь мне доверяешь?!' А во-вторых, врачи сами долго не могли этого понять, не укладывалось в голове, - пользуясь каждый отдельным одноразовым шприцем, компания наркоманов разводит порошок героина... в одной на всех ложке. В эту общую ложку, естественно, попадает и кровь вместе с вирусами... 
 
     Какое влияние оказывает героин на организм человека? 
 
   Итак, героин - это наркотическое вещество из группы опиатов. Один из самых страшных наркотиков, известных человечеству. Слово 'наркотик' происходит от греческого 'narkosis' - наркоз. Оно означает - 'приводить в оцепенение', 'притуплять', 'парализовать', 'забываться сном'. На физическом уровне героин парализует ваши обычные, человеческие чувства.

Героин      

Физическое  действие героина. 
 
В медицине главным свойством героина считается его мощный обезболивающий эффект. По своему обезболивающему действию он в четыре раза сильнее морфия. Силой действия лекарственного вещества называется его количество, требующееся для достижения необходимого эффекта. Так, если для облегчения боли требуется 10 миллиграммов морфия, то героина потребуется 2,5 миллиграмма. Ощущение, к которому стремятся наркоманы, для медицины - лишь побочный эффект героина. Этот 'побочный эффект' выражается в приподнятом настроении - эйфории, сопровождающейся приятным ощущением безразличия к окружающему, сонливостью, ощущением теплоты, тяжести и расслабленности в теле и конечностях. 
 
   'Героин - это тепло, сладкое тепло, которое как будто прорастает изнутри твоего тела. Сначала, кажется, что ты беременна этой теплотой, она как будто ласковая чужая жизнь, забравшаяся тебе под кожу. Эта 'живая теплота' наливает тело тяжестью, пропадает желание двигаться, да и вообще любые желания пропадают. Хочется лежать и слушать теплоту...' Знаменитый и странный американский писатель 60-х годов Уильям Берроуз так описал это состояние в своем романе 'Наркоман', материалом для которого послужил собственный опыт приема наркотика: 
'Героин сначала ударяет по ногам сзади, потом точно так же бьет сзади по шее, от шеи раскатывается волна расслабления. Она отрывает мышцы от костей так, что, кажется, будто ты весь расплываешься, расползаешься в теплой соленой воде'. Быстрое и сильное, 'героическое' воздействие героина на нервную систему (быстрый приход - говорят наркоманы) связано с тем, что он легче, чем большинство других наркотиков, включая сюда и другие опиаты, проникает в нервную систему. Дело в том, что для защиты изнутри самого главного органа человеческого организма - мозга природа придумала специальный барьер, который пропускает к нервным клеткам далеко не всякие вещества (в медицине эта форма защиты мозга называется гематоэнцефалическим барьером). Структура молекулы героина позволяет ей крайне легко проникать через гематоэнцефалический барьер и быстро накапливаться в мозге. Как только героин попадает в мозг, он как бы 'сбрасывает оболочку' и превращается в морфий. Получается, что героин отличается от морфия только 'транспортной оболочкой', которая позволяет ему мгновенно попадать в нервную систему, вызывая избыток электромагнитных возбуждений. Особенностью героина, как и ряда других наркотиков, является то, что он как бы не вызывает некоторой отдельной болезни, но приводит к стремительному истощению - старению нервной системы, а следом за ней и всего организма. Дело в том, что некоторые части молекул героина и морфина очень похожи на фрагменты молекул естественных веществ, вырабатываемых нервной системой, так называемых эндогенных морфинов или эндорфинов. В нормально работающем мозге такие вещества исполняют роль тонких регуляторов эмоциональной и интеллектуальной деятельности человека. 
 
   В наркотике содержится, конечно, гораздо больше вещества-регулятора, чем нужно нервной системе для нормальной работы. И главное - получить их из инъекции или понюшки организму гораздо проще, чем синтезировать самому. Употребление героина как бы переводит наш мозг на другое, более высокое, не свойственное его природе, 'напряжение'. (Как в современном транзисторном приемнике - есть грубая ручная настройка на волну, а есть точная автоматическая настройка под передающую станцию. Только в нервной системе роль передающей станции играет нервная клетка.) Надо сказать, что человеческий мозг в состоянии сам выработать резко повышенное количество эндорфинов. Он может создавать свое собственное, как бы наркотическое состояние. Именно резкое повышение количества определенных форм эндогенных морфинов в нервной системе вызывает у здоровых людей чувство максимального удовольствия. 
 
   Такие 'выбросы' эндорфинов происходят при постоянных занятиях спортом, в моменты оргазма, при религиозном экстазе, при получении эстетического удовольствия: слушании любимой музыки, чтении любимых книг и т. д. Но все это сложно. Для того чтобы здоровый молодой человек испытал чувство удовлетворенности, он должен потратить усилия. Этот труд, направленный на занятия спортом, познание, религиозное подвижничество, даже на ухаживание за любимой девушкой, всегда менее приятен, чем его плоды - миг наивысшего удовольствия. Вместе с тем, если мы с вами не тратим этих усилий, то и удовольствия, скорее всего, получить не сможем. В нормальной жизни полученное удовольствие прямо пропорционально усилиям, затраченным на достижение цели. Наркотики - это удовольствие без усилий, удовлетворение без труда... Нормальному человеку это понять сложно, однако запомним этот факт, он нам пригодится в дальнейшем. 
 
   Героиновое опьянение, 'кайф', представляет собой, с точки зрения электромагнитной активности нервной системы, дикий хаос разнородных напряжений, в котором бессмысленная и непонятная организму стимуляция всех видов деятельности нервных клеток заменяет планомерное и осмысленное течение нервных 'токов'. Столь чрезмерная глобальная стимуляция мозга приводит точно так же, как в телефонной трубке, к 'перегоранию' нервных проводников и преждевременному отмиранию нервных клеток. Естественно, мозг должен защищаться от таких ударов. Навстречу напряжению встает защитная волна расслабления. Эту волну мощного неестественного расслабления нервной системы наркоманы и называют 'приходом'. Борьба хаотического возбуждения и защитного торможения вызывает фактически ступор нервной системы. Она как бы отключается и перестает воспринимать и перерабатывать сигналы из внешнего мира, замыкается на внутренних ощущениях. Пациенты говорят: 'Под кайфом на все плевать... ну вааще на все'. Необходимо понимать и некоторые другие стороны действия героина на организм. Так же быстро, как в мозге, героин накапливается в других органах человеческого тела, вызывая их постепенное отравление. Это отравление имеет свои характерные симптомы. Человек, впервые или недавно употребляющий героин, часто испытывает острое недомогание с рвотой и сильной головной болью. Друзья или распространители говорят, что в следующий раз будет легче. Однако это далеко не всегда так и зависит от индивидуальной переносимости. Те, кто употребляет героин лишь время от времени, часто жалуются на понос, желудочные боли, мелкие судороги мышц и потерю аппетита. У всех наркоманов снижается иммунитет - они чаще болеют простудными и любыми другими инфекционными заболеваниями. Ежедневное употребление героина вызывает сильные запоры и потерю аппетита. Многие наркоманы страдают дистрофией по двум причинам. Во-первых, они не испытывают чувства голода. Во-вторых, что случается гораздо чаще, боль от запоров настолько сильна, что они отказываются от приема пищи. Абсолютно типичный признак героинового опьянения - суженные зрачки, размер которых не меняется в зависимости от освещения. Прием любого количества героина вызывает понижение температуры тела, задержку дыхания и перебои сердечного ритма. 
 
     Что такое физическая зависимость от героина? 
 
   Человек испытывает желание вновь принять героин для того, чтобы повторно испытать приятные ощущения, вызванные первым приемом. С точки зрения биохимии, лицо, неоднократно потребляющее героин, постоянно 'посылает' в нервную систему заменители эндорфинов, резко облегчая мозгу синтез этих веществ. Мозг, как достаточно гибкая адаптивная система, начинает приспосабливаться к постоянному притоку регулирующих веществ. Это приспособление заключается в том, что нервная клетка как бы убивает сама в себе тонкие структуры, отвечающие за регуляцию ее деятельности. Она 'привыкает' существовать в условиях более высокого 'напряжения', не реагирует на него. Для наркомана такое 'привыкание' обмена веществ к избыточному напряжению выражается в постепенном исчезновении приятных ощущений 'прихода' от привычной дозы наркотика. Для того чтобы вернуть приятные ощущения, дозу приходится увеличивать. 
 
   'Плотно севшие на иглу' наркоманы довольно быстро замечают, что наркотик даже близко не приносит никакого удовольствия, как раньше. Они продолжают его употреблять для того, чтобы не испытывать страшных ощущений, связанных с отменой наркотика. В медицине такое состояние называется 'абстинентным синдромом' или синдромом отмены. Наркоман же называет его простым и точным словом 'ломка'. Дело в том, что нервная клетка, привыкшая работать в условиях избыточного напряжения и 'отучившаяся' самостоятельно синтезировать нужные ей количества эндорфинов, начинает категорическим образом требовать наркотик и как бы отказывается работать без него. Вместо гармонических сигналов она начинает посылать внутренним органам человеческого тела хаотические сигналы тревоги - сигналы болевых импульсов. Первые симптомы зависимости от героина, так же как и рост дозы, появляются после одной-двух недель употребления героина. А у некоторых людей, нервная система которых в силу врожденных изменений особенно чувствительна к героину, симптомы 'ломки' могут появляться после второго-третьего приема героина. 
 
   Естественно, чем дольше продолжается систематический прием наркотика, тем тяжелее симптомы его отмены. Первые симптомы начинают проявляться через 8-12 часов после принятия последней дозы. Они включают в себя насморк, слезо- и слюнотечение, сильную потливость, дрожь всего тела и крайнюю раздражительность, доходящую до полной невозможности сдержать эмоции. Через некоторое время к ним присоединяются расширение зрачков со снижением зрения, полное отсутствие аппетита, рвота. При попытке приема пищи насильно могут появляться отеки и опухоли. Эти симптомы продолжают усиливаться и достигают почти нестерпимого максимума к концу вторых - началу третьих суток с момента принятия последней дозы. 
 
   В это время поднимается кровяное давление, сердцебиение учащается, появляется тошнота и рвота, присоединяется понос, чихание и боль в костях и суставах. Наркоманы считают эту боль абсолютно невыносимой, появляется ощущение, что какая-то сила вместе с болью выкручивает суставы, как бы выдирая их из суставной сумки. Мышцы рук иногда начинают спастически подергиваться и сокращаться. Причем эти подергивания и сокращения сопровождаются дикой болью в этих мышцах. Сознание все это время абсолютно ясное, и спасительный обморок не наступает никогда. Кроме того, у мужчин на пике абстинентных переживаний случается непроизвольная эрекция и семяизвержение. Ночь не приносит никакого облегчения, весь период 'ломки' наркоман без снотворных не может спать ни минуты. Невозможность пить жидкость и принимать пищу истощает организм окончательно. Как это ни странно, крайне тяжелый психологически для самого наркомана синдром отмены не представляет собой особой объективной опасности для его жизни в первые несколько лет приема героина. Все болевые ощущения являются фантомными, то есть представляют собой своего рода болевые галлюцинации мозга, не желающего самостоятельно производить вещества-регуляторы. 
 
   Как правило, реальную угрозу для жизни 'ломка' начинает представлять на пятом-шестом году систематического приема героина, когда организм 22-летнего наркомана начинает походить на организм 82-летнего старика. Сосуды становятся хрупкими и ломкими и не хотят удерживать нужный уровень кровяного давления. На этом этапе (3-я стадия героиновой наркомании) давление может упасть практически до нуля, тогда развивается кома и при несвоевременном оказании помощи сердце может остановиться. Однако это еще далеко не все. Симптомы 'ломки' начинают утихать примерно с седьмого дня отмены. К концу второй недели наркоман может есть, хотя аппетит возвратится еще не скоро. Сон постепенно восстанавливается только к концу первого месяца отмены героина. Но синдром отмены в подлинном смысле этого слова будет продолжаться до шести месяцев! После прекращения 'ломок' начнется период специфической депрессии, которую пациенты называют 'депресняк'. 'Депресняк' - это не депрессия в полном смысле этого слова, это отсутствие энергии - анэргезия. Нервная клетка, которая привыкла жить в условиях повышенного 'электрического напряжения', теперь не может привыкнуть к нормальным условиям. Вот как описывает ее сам наркоман: 
   'Торможу... Как будто весь состою из ваты, ходить, стоять, есть могу, но не хочу. Сил и желания нет ни на что. Понимаю, что мать больна, и нужно сходить в магазин. Ее жалко... понимаю, но не иду! В 'ломке' все раздражало. Теперь все противно - рожи, улицы, слова кажутся бессмысленными и тупыми. Ничего не хочется, и. ничто не интересно, ни-че-го. Девушки безразличны, есть не хочется. Героина хочется, конечно, но тоже как-то вяло... Есть в мозгах постоянная мыслишка о 'белом'. Если дадут, не откажусь, конечно, но мутить желания нет никакого. Зачем жить - непонятно совершенно, но кончать с собой - тоже непонятно зачем. Да и силы на это нужны... Единственное, что могу, это лежать и смотреть, как по стене ползет муха. Понимаю, что надо что-то делать, про работу мама права, но третий месяц откладываю на завтра... Мыслишки в голове движутся вяло, по цепочке, сначала одна: 'хочу писать', потом другая: 'надо сходить в туалет'... Сложнее мыслей не бывает. Звуки слышны как-то издалека; когда к тебе обращаются, половина 'не доходит', как будто погружен в какие-то свои мысли. Но на самом деле мыслей нет никаких'. 
 
   Состояние это, то нарастая, то ослабевая, может продолжаться до полугода. Естественно, к концу этого срока симптомы равнодушия, апатии и отсутствия энергии ослабевают, но подспудно сохраняются как постоянный фон настроения. Кроме того, в этот период могут случаться прямые физические обострения влечения к героину. Такие обострения проявляют себя приступами неясного беспокойства, неусидчивости, необъяснимой тревоги. Эти приступы сопровождаются вегетативными нарушениями, очень похожими на начало синдрома отмены. Может появляться звон в ушах, вернуться бессонница, дрожание рук, потливость. Конечно, резко обостряется желание принять героин. 
 
   У наркоманов, длительное время принимающих героин инъекционным путем, может возникать острое желание просто уколоть себя в вену. Все равно чем, лишь бы испытать само ощущение внутривенного укола. Сами наркоманы в таких случаях говорят: 'Веревки чешутся'. Такие обострения, которые врачи называют 'сухой абстиненцией', чаще всего возникают на фоне тех или иных электромагнитных влияний: электромагнитных бурь, резких перепадов погоды и атмосферного давления, вспышек солнечной активности. Дело в том, что старческий мозг наркомана реагирует на электромагнитную обстановку точно так же, как мозг пожилого человека. И при изменениях среды, стрессах он начинает 'требовать' облегчения своей деятельности, естественно, с помощью того же привычного для него вещества - героина. Так что, если вы употребляете героин с целью, чтобы лучше себя чувствовать, то вам предстоит большое разочарование. Героин порождает депрессию, а иногда даже приводит к самоубийству. В конце концов, во время 'ломок' наркоманы сами осознают, что не могут жить без героина, и начинают ненавидеть себя за это. Но остановиться они уже не могут. Они - рабы этого наркотика, и нет ничего на свете, что могло бы принести большую боль. Весь полугодовой абстинентный период - это период, требующий наблюдения врача. Во-первых, самому наркоману трудно справиться с описанными переживаниями: он не привык к плохому самочувствию, не знает, что это такое. Во-вторых, среди наркоманов существует масса мифов и легенд о том, какие лекарства нужно принимать в этот период, а какие не нужно. Естественно, что при самолечении никакого контроля за дозировками и степенью полезности того или иного лекарства нет. Такое самолечение через некоторое время может стать не менее опасным, чем сам героин. 
 
     Что такое 'тяга' к героину? 
 
Во время 'ломок' это навязчивое, заполняющее все сознание желание принять героин. В этот период бороться с ним без лекарств человеку крайне трудно. Никакие уговоры не помогают, желание укола или понюшки сильнее любых других человеческих желаний. Влечение к героину просто 'не пропускает' в сознание никаких импульсов из внешнего мира. Когда острый период отмены заканчивается, 'тяга' приглушается. С ней уже может справиться сам наркоман. Но весь период 'депресняка' - в районе полугода - мысль о героине все время сохраняется где-то близко, на заднем плане сознания: 'Я хожу, живу, вышел на работу, даже разговариваю с кем-то... но живешь, как будто лишившись внутреннего 'автомата'. Живешь и за каждым своим шагом приходится следить, как будто все время боишься выпустить из себя какого-то зверя. Как только чуть-чуть, отвлекся, сразу вспоминаешь шприц, приход, ну и все остальное. Вчера был легкий день - летал, ни разу не вспомнил 'большого', но лег спать и целую ночь, во сне, мутил и ширялся...' Месяца через три такое состояние ослабевает - мысль о героине отодвигается еще глубже, в область предсознания, она выскакивает наружу в основном только в стрессовых ситуациях: 'Свободен! О 'герыче' практически не вспоминаю, и сниться он мне перестал. Вчера уронил на работе гаечный ключ... Мастер орал двадцать минут, и, сами понимаете, самым слабым его выражением было: 'Поганых наркоманов я на работу больше брать не буду'. Нет, я понимаю, конечно, что это ерунда, но с этой ерунды я всю ночь не спал и весь вечер ходил злой как собака, и только одна мысль в голове - сбегать замутить... ничего, удержался'. Приблизительно через полгода, по мере исчезновения депрессии, влечение к наркотику передвигается еще глубже - в сферу бессознательного. Для человека это обозначает, что патологическое влечение превратилось в... воспоминание. 
 
   'Тяга' стала памятью. Память - это та часть человеческой психики, которая поддается контролю (хотя и приносит порой много боли). Конечно, очередная неприятность, оскорбление, неудача могут вызвать воспоминание о существовании героина как универсального 'лекарства' от всех проблем, но человек всегда в состоянии справиться с образами своей памяти (вспомните хотя бы 'ломку' или депрессию и воспоминание о 'кайфе' сразу поблекнет и исчезнет). Ваша встреча с героином через некоторое время становится просто частью вашего жизненного опыта. Невозможно и не нужно лечить человека от его воспоминаний. После того как депрессия отмены окончилась, никакой болезненной 'тяги' не существует. Не надо бывшей болезнью оправдывать собственную слабость и привычку убегать от трудностей! Вы вполне в состоянии справиться с собой!

Как прием  героина влияет на человеческую психику. 
 
   Подросток не может изменить внешний мир, среду своего обитания и общения. Внутренняя система ценностей, позволяющая отгородиться от внешнего мира, сбежать в себя, в свой внутренний смысл, у него еще не сформировалась. В результате игнорировать действительность оказывается очень сложно, особенно если все окружающее отвратительно, лживо и провоцирует депрессию и одиночество. 
 
   Вам, нашим детям, осознанно или неосознанно, хочется убежать от гнусной реальности. Лучшим способом такого 'химического бегства' от окружающего и от самого себя, парализующим восприятие внешнего мира, и являются наркотики. Однако это бегство оказывается ложным. Героин не в состоянии изменить внешнего мира, и, приходя в себя, Вы понимаете, что вокруг не изменилось ничего... кроме вас. Ваша нервная система истощилась и состарилась. Вам стало еще труднее жить вместе с людьми, чем было до встречи с наркотиком. Не только в живом организме, но и в любом механизме при вредном внешнем воздействии, например избыточного электрического напряжения, в первую очередь будут страдать и портиться самые тонкие и сложные части устройства. Например, если Вы подадите избыточный ток на видеомагнитофон, у него испортится самая интеллектуальная часть - процессор. 
 
   Самой сложной частью человеческого мозга, его процессором, является так называемый неокортекс - новая кора. Это - именно та часть, развитие которой отличает мозг человека от мозга обезьяны. Животные, в сущности, не так уж сильно отличаются от нас. Они едят, занимаются сексом, чувствуют, любят, по-своему думают. Главное, что отличает человека от животного, - это способность к самовосприятию. Собака не способна понять, что она собака. Она не способна к формированию абстрактных понятий, относящихся к ней самой. Именно человек, и только человек, является иллюстрацией великого философского парадокса: 'Человек - это материя, которая способна познать себя сама'. По современным представлениям нейрофизиологов, передние, лобные отделы мозга и есть тот самый тончайший и сложнейший механизм, который позволяет человеку осознавать себя, контролировать свои поступки, выделять себя из окружающей среды. Именно этот механизм и страдает в первую очередь при попадании в нервную систему 'избыточного напряжения' в виде героина. В первую очередь будет страдать способность человека, злоупотребляющего наркотиком, к самооценке и самоконтролю. Человек постепенно перестает оценивать правильность своего поведения в общении с окружающими. 
 
   Чаще всего утрата адекватной самооценки начинается с переоценки самого себя. Юноша, употребляющий героин, на первом этапе чувствует себя выше окружающих его людей. Ему кажется, что он нашел высший источник удовольствия и за счет этого знает и понимает больше, чем его друзья и родные. Его поведение становится вызывающим. Он перестает тратить усилия даже на то, чтобы врать убедительно. Его отговорки по поводу вечерних и ночных исчезновений из дома или по поводу мутных глаз и качающейся походки становятся примитивными и однообразными. Причем сам наркоман считает, что врет он настолько замечательно, что никто ни о чем не догадывается. Потеря способности видеть себя со стороны приводит к потере чувства дистанции при общении с другими людьми. Молодой человек ведет себя фамильярно, вызывающе и с родителями, и с совершенно незнакомыми ему людьми на улице, что приводит к многочисленным конфликтам и даже дракам. Причем в любом конфликте, независимо от его исхода, наркоман будет чувствовать себя всегда абсолютно правым. Незаметно для самого себя он превращается в законченного эгоиста. Чувство 'собственной правоты' становится тотальным. Окружающие его люди становятся для него средством, инструментом нахождения денег для покупки очередной дозы героина. Все остальные стороны их жизни перестают его интересовать. При этом нарастает непонятная со стороны обидчивость. Еще бы! Ведь большинство окружающих не хочет играть по правилам наркомана. Поэтому все близкие становятся тотально 'не правы', 'не понимают', 'не любят', 'не доверяют', 'притесняют'. Молодой человек искренне считает, что все окружающие ему чем-то обязаны. Они должны выполнять все его прихоти, а он взамен может не делать ничего. У него нет обязанностей, есть одни только права. При этом самому наркоману кажется, что все окружающие ничего не видят, относятся к нему по-прежнему, любят и боготворят его. Те исповеди наркоманов, которые приведены выше, могут быть рассказаны ими только после того, как они прекратили употреблять героин. Пока же человек принимает героин систематически, ему кажется, что его отношения с внешним миром абсолютно нормальны и что сам он - добрый, хороший и внимательный к семье человек. Поэтому наркомана вне 'ломок' так трудно уговорить лечиться. Он не чувствует себя больным. Ему живется просто, хорошо и весело. А мы - врачи, семья, друзья - пытаемся его уговорить, что надо жить 'скучно': учиться, работать, думать, создавать семью, то есть так же, как живут окружающие его люди. Задумываться о том, что за всякое удовольствие в жизни надо расплачиваться, он не в состоянии. Это происходит из-за полной неспособности к самооценке. 
 
   Раскаяние, способность осознать беду приходят только тогда, когда начинается синдром отмены. Но при длительном употреблении героина эта способность оказывается лишь частичной. Врачи, больницы, помощь родных начинают использоваться наркоманом только для того, чтобы 'омолодиться'. Обратите внимание, насколько точный термин. Этот термин определяет цель обращения наркоманов к врачам - только для того, чтобы снять 'ломки', понизить требуемую дозу и, выйдя из больницы, начать употребление героина снова. Грань между способностью человека осознать, что прием героина надо прекращать навсегда, и неспособностью понять даже это очень тонка и хрупка. Она зависит от индивидуальной способности мозга к сопротивлению героину. Подходит эта грань незаметно. И у каждого наркомана наступает на своих сроках злоупотребления наркотиком. 
 
   Самая главная характеристика этой грани - ложь самому себе. Когда человек начинает врать самому себе, он теряет последнюю нить, связывающую его с действительностью. Это начало 'дороги смерти'. Вторым по значимости изменением психики у больного наркоманией является его неспособность контролировать собственные эмоции. 'Эмоциональная болтанка' также нарастает постепенно. Сначала она дает о себе знать только в периоды отмены героина, но постепенно превращается в свойство личности, почти не изменяясь во время употребления героина. Молодой человек становится не по возрасту раздражительным, гневливым. Он начинает кричать и размахивать руками по поводу любой мелочи, которая, казалось бы, не имеет к нему никакого отношения. Точно так же и смеяться он начинает по каким-то абсолютно непонятным для окружающих поводам. Вообще смена настроения происходит мгновенно и без всяких видимых причин. Он становится то замкнутым и нелюдимым, без всякого повода обижается, и целый день не выходит из своей комнаты, то, наоборот, до неприличия весел и пристает ко всем с плоскими шуточками. Периодов угнетенности и плохого настроения с каждым месяцем приема героина становится все больше, а хорошее настроение приходит реже и реже. В эмоциональных реакциях подростка исчезает середина. Он или плачет, или через секунду радостно смеется. Его ярость становится безудержной. На людей, которые не могут дать ему сдачи, в том числе на близких, он может полезть с кулаками без всякого видимого повода. Такая эмоциональная неустойчивость в психиатрии называется слабодушием, и свойственно оно только людям преклонного возраста, страдающим заболеваниями сосудов головного мозга... 
 
   Одновременно с нарастанием слабодушия, в среднем на втором-четвертом году приема героина, возрастает вероятность более серьезных изменений психики: галлюцинаций и других обманов восприятия, бреда, эпилептических припадков. С точки зрения психического состояния человека, героиновая наркомания заканчивается деменцией - глубоким слабоумием. Это период, в котором нервная система вообще не способна выполнять свои функции без героина. Только дожить до этого периода удается единицам. Большинство умирает гораздо раньше от уже описанных нами причин.

   Одночасно з наростанням слабодухості, в середньому на втором-четвертом році прийому героїну, зростає вірогідність серйозніших змін психіки: галюцинацій і інших обманів сприйняття, марення, епілептичних припадків. З погляду психічного стану людини, героїнова наркоманія закінчується деменцією - глибоким недоумством. Це період, в якому нервова система взагалі не здатна виконувати свої функції без героїну. Тільки дожити до цього періоду вдається одиницям. Більшість вмирає набагато раніше від вже описаних нами причин.

Опіати - збірна назва для наркотиків, вироблюваних з опію. Вони надають розслабляючу дію на нервову систему, притупляють  відчуття болю. Опій-сирець - це висушений  молочний сік, який отримують з недостиглих  макових головок - плодів рослини  мак снодійний (Papaver somniferum). Грецьке слово опіон якраз і означає 'молочний сік'. Чверть ваги опію-сирцю складають алкалоїди - близько двадцяти речовин, які надають певну дію на людський організм. Серед них найважливішими є морфін і кодеїн. Решта трьох частини ваги - це вода, каучук, жири, віск, масла, білки, цукру, мінеральні і органічні солі. У багатьох країнах опій застосовували в народній медицині як знеболююче, заспокійливе і снодійне, як засіб від кашлю і проносу. Різні похідні опію сирцю - наприклад, курильний опіум, морфін і напівсинтетична речовина героїн - використовуються також як п'янкі засоби. Ці речовини формують у людини залежність і тому зараховані до наркотиків. 
   Героїн - це хімічна речовина, що отримується з опійного маку. Цей красивий, кольори крові квітка росте зазвичай в печені і сухому кліматі (буває так само фіолетового, білого кольору). Квітколоже - макова коробочка, яка залишається після того, як обпадуть пелюстки, - містить сироп - білу патоку, яку і збирають ті, хто вирощує опійний мак. Коли патока висихає, вона перетворюється на коричневу масу, яку ми і називаємо опієм-сирцем. 
З опію фармацевти отримують велику кількість звичайних лікарських речовин. Багато хто з них офіційно використовується в медицині. Найбільш поширені похідні морфіну і кодеїну, які застосовуються як знеболюючі препарати. Цікаво, що героїн синтезується фактично з відходів (залишку) виробництва цих лікарських речовин. 
Як з'явився героїн? 
   Морфін, відкритий в 1803 році, в XIX столітті був широко поширений як знеболюючий препарат. Досить швидко лікарі, насамперед військові, зіткнулися із залежністю від морфію у поранених солдатів, які їм лікувалися. У епоху Громадянської війни в США морфій навіть називали 'солдатськими ліками'. У 1874 році відомий британський хімік Олдер Райт отримав з відходів виробництва морфіну нова хімічна речовина - діацетілморфін для того, щоб допомогти хворим, що постійно вживають морфін як знеболюючі ліки, поступово відвикати від нього. Але відкриття Райта, як це часто буває, не відмітили. Тільки у 1898 році великий німецький фармаколог Генріх Дрейзер, аспірин, що синтезував раніше, наново відкрив це з'єднання і відмітив, що по знеболюючій дії воно у багато разів сильніше за сам морфій. З тієї пори героїн почали застосовувати як знеболюючі ліки і... як засіб від кашлю. 
   На початку XX століття він замінив морфін. Під час Першої світової і Цивільної воєн вже його сталі називати 'солдатськими ліками'. Проте незабаром лікарі почали усвідомлювати, що пристрасть до героїну набагато страшніше за пристрасть до морфіну (героїнова залежність набагато сильніше морфінової). Першою країною, що повністю заборонила прийом героїну, були США. У 1914 році там вийшов знаменитий пакт Гаррісона, що забороняє героїн. За США послідували європейські країни і Росія. У Росії героїн заборонений законом з 1924 року. 
     Як наркомани вживають героїн? 
   Існує декілька способів вживання героїну. Його можна нюхати, 'палити' або жувати, причому в нашій країні більшість хлоп'ят починають з вдихання героїну через ніс, такий прийом чомусь здається їм найбільш безпечним. 'Палять' героїн, спалюючи порошок на шматочку фольги і вдихаючи дим через згорнутий папірець або яку-небудь іншу трубочку. Але всі ці способи швидко починають здаватися наркоманові малоефективними. Найчастіше великодосвідчені 'друзі' пояснюють, що таким шляхом переводити дорогий товар безглуздо, пора 'ширнуться' і 'відчути різницю'. Найбільш поширений спосіб вживання - це внутрішньовенна ін'єкція. Пряме внутрішньовенне введення небезпечне само по собі. Від частих уколів героїну і попадання на стінки судин токсичних речовин, якими торговці розбавляли, 'бодяжілі' порошок, вени злипаються, покриваються бляшками із сполучної тканини. Поступово в них припиняється кровотік, і вена перетворюється на суцільний склерозований джгут - 'доріжку'. Доводиться шукати на тілі нові місця для внутрішньовенних уколів по всьому тілу. Треба сказати, що іноді їх шукають і з іншою метою. Більшість батьків знають про існування в організмі тільки одній вени - ліктьовий (на внутрішній поверхні ліктьового суглоба). Наркомани зазвичай називають її 'центр'. Батьки перевіряють тільки її і заспокоюються, а синочок спокійно колеться у вени на гомілковостопному або променезап'ястковому суглобі. Одна біда - ці вени тонші і крихкіші. Потрапити в них голкою важче, а 'заростають' вони набагато швидше. Можна промахнутися і потрапити голкою не у вену, а під шкіру. Це небезпечно, оскільки може початися гнійне запалення, яке на тлі пониженого у всіх наркоманів імунітету легко переходить в зараження крові. 

    Ще одна деталь. Останнім часом  до моди увійшло використання  красивих одноразових інсулінових  шприців. Але інсуліновий шприц  використовується для підшкірних  ін'єкцій інсуліну, а не для  внутрішньовенних уколів! Використовувати  підшкірну тоненьку голку для  таких уколів небезпечно! Грубий 'домашній' розчин при проходженні  через тоненьку голку може  вспеніться, і бульбашки повітря, потрапивши в серці, викличуть миттєву смерть. Але це теж не головна проблема внутрішньовенного введення героїну. Найстрашніша біда - це смертельно небезпечні віруси, які передаються тільки через кров. 
   Уявлення про санітарію і інфекційні захворювання у наших дітей найсмутніші. Ще рік тому нам доводилося пояснювати всім і кожному необхідність використання одноразових шприців. На сьогоднішній день ними користуються практично всі, але... По-перше, в моду увійшов прямо-таки первісний обряд 'братання кров'ю': 'Якщо ти мені друг, то колися зі мною однією машинкою, адже ти мені довіряєш?!' А по-друге, лікарі самі довго не могли цього зрозуміти, не укладалося в голові, - користуючись кожен окремим одноразовим шприцом, компанія наркоманів розводить порошок героїну... у одній на всіх ложці. У цю загальну ложку, природно, потрапляє і кров разом з вірусами... 
     Який вплив робить героїн на організм людини? 
   Отже, героїн - це наркотична речовина з групи опіатов. Одін з найстрашніших наркотиків, відомих людству. Слово 'наркотик' походить від грецького 'narkosis' - наркоз. Воно означає - 'заклякнути', 'притупляти', 'паралізувати', 'забуватися сном'. На фізичному рівні героїн паралізує ваші звичайні, людські відчуття.Героїн

     Фізична дія героїну. 

 У  медицині за головну властивість  героїну вважається його могутній  знеболюючий ефект. По своїй  знеболюючій дії він в чотири  рази сильніше за морфій. Силою  дії лікарської речовини називається  його кількість, потрібна для  досягнення необхідного ефекту. Так, якщо для полегшення болю  потрібно 10 міліграм морфію, то героїну  буде потрібно 2,5 міліграма. Відчуття, до якого прагнуть наркомани,  для медицини - лише побічний ефект  героїну. Цей 'побічний ефект'  виражається у піднесеному настрої  - ейфорії, що супроводиться приємним  відчуттям байдужості до того, що оточує, сонливістю, відчуттям  теплоти, тяжкості і розслабленню  в тілі і кінцівках. 
   'Героїн - це тепло, солодке тепло, яке неначе проростає зсередини твого тіла. Спочатку, здається, що ти вагітна цією теплотою, вона неначе ласкаве чуже життя, що забралося тобі під шкіру. Ета 'жива теплота' наливає тіло тяжкістю, пропадає бажання рухатися, та і взагалі будь-які бажання пропадають. Хочеться лежати і слухати теплоту...' Знаменитий і дивний американський письменник 60-х років Уїльям Берроуз так описав це полягання в своєму романі 'Наркоман', матеріалом для якого послужив власний досвід прийому наркотика: 
'Героїн спочатку ударяє по ногах ззаду, потім так само б'є ззаду по шиї, від шиї розкочується хвиля розслаблення. Вона відриває м'язи від кісток так, що, здається, ніби ти весь розпливаєшся, розповзаєшся в теплій солоній воді'. Швидка і сильна, 'героїчна' дія героїну на нервову систему (швидкий прихід - говорять наркомани) пов'язана з тим, що він легший, ніж більшість інших наркотиків, включаючи сюди і інші опіати, проникають в нервову систему. Річ у тому, що для захисту зсередини найголовнішого органу людського організму - мозку природа придумала спеціальний бар'єр, який пропускає до нервових клітин далеко не всякі речовини (у медицині ця форма захисту мозку називається гематоенцефалічеським бар'єром). Структура молекули героїну дозволяє їй украй легко проникати через гематоенцефалічеський бар'єр і швидко накопичуватися в мозку. Як тільки героїн потрапляє в мозок, він як би 'скидає оболонку' і перетворюється на морфій. Виходить, що героїн відрізняється від морфію тільки 'транспортною оболонкою', яка дозволяє йому миттєво потрапляти в нервову систему, викликаючи надлишок електромагнітних збуджень. Особливістю героїну, як і ряду інших наркотиків, є те, що він як би не викликає деякої окремої хвороби, але приводить до стрімкого виснаження - старіння нервової системи, а слідом за нею і всього організму. Річ у тому, що деякі частини молекул героїну і морфіну дуже схожі на фрагменти молекул природних речовин, що виробляються нервовою системою, так званого ендогенного морфіну або ендорфінів. У нормально працюючому мозку такі речовини виконують роль тонких регуляторів емоційної і інтелектуальної діяльності людини. 
   У наркотику міститься, звичайно, значно більше речовини-регулятора, чим потрібно нервовій системі для нормальної роботи. І головне - отримати їх з ін'єкції або понюшки організму набагато простіше, ніж синтезувати самому. Вживання героїну як би перекладає наш мозок на інше, вище, не властивіше його природі, 'напруга'. (Як в сучасному транзисторному приймачі - є грубе ручне настроювання на хвилю, а є точне автоматичне налаштування під передавальну станцію. Тільки у нервовій системі роль передавальної станції грає нервова клітина.) Треба сказати, що людський мозок в змозі сам виробити різко підвищену кількість ендорфінів. Він може створювати своє власне, як би наркотичний стан. Саме різке підвищення кількості певних форм ендогенного морфіну в нервовій системі викликає у здорових людей відчуття максимального задоволення. 
   Такі 'викиди' ендорфінів відбуваються при постійних заняттях спортом, в моменти оргазму, при релігійному екстазі, при отриманні естетичного задоволення: слуханні улюбленої музики, читанні улюблених книг і так далі Але все це складно. Для того, щоб здорова молода людина випробувала відчуття задоволеності, він повинен витратити зусилля. Ця праця, направлена на заняття спортом, пізнання, релігійне подвижництво, навіть на догляд улюбленої дівчини, завжди менш приємна, чим його плоди - мить найвищого задоволення. Разом з тим, якщо ми з вами не витрачаємо цих зусиль, то і задоволення, швидше за все, отримати не зможемо. У нормальному житті отримане задоволення прямо пропорціонально зусиллям, витраченим на досягнення мети. Наркотики - це задоволення без зусиль, задоволення без зусиль... Нормальній людині це зрозуміти складно, проте запам'ятаємо цей факт, він нам стане в нагоді надалі. 
   Героїнове сп'яніння, 'кайф', є, з погляду електромагнітної активності нервової системи, дикий хаос різнорідної напруги, в якому безглузда і незрозуміла організму стимуляція всіх видів діяльності нервових клітин замінює планомірний і осмислений перебіг нервових 'струмів'. Така надмірна глобальна стимуляція мозку приводить точно так, як і в телефонній трубці, до 'перегорання' нервових провідників і передчасного відмирання нервових клітин. Природно, мозок повинен захищатися від таких ударів. Назустріч напрузі встає захисна хвиля розслаблення. Цю хвилю могутнього неприродного розслаблення нервової системи наркомани і називають 'приходом'. Боротьба хаотичного збудження і захисного гальмування викликає фактично ступор нервової системи. Вона як би відключається і перестає сприймати і переробляти сигнали із зовнішнього світу, замикається на внутрішніх відчуттях. Пацієнти говорять: 'Під кайфом на все плювати... ну вааще на все'. Необхідно розуміти і деякі інші сторони дії героїну на організм. Так само швидко, як в мозку, героїн накопичується в інших органах людського тіла, викликаючи їх поступове отруєння. Це отруєння має свої характерні симптоми. Людина, вперше або героїн, що недавно вживає, часто випробовує гостре нездужання з блювотою і сильним головним болем. Друзі або розповсюджувачі говорять, що наступного разу буде легко. Проте це далеко не завжди так і залежить від індивідуальної переносимості. Ті, хто вживає героїн лише час від часу, часто скаржаться на пронос, шлункові болі, дрібні судоми м'язів і втрату апетиту. У всіх наркоманів знижується імунітет - вони частіше хворіють на простудних і будь-якими іншими інфекційними захворюваннями. Щоденне вживання героїну викликає сильні замки і втрату апетиту. Багато наркоманів страждають дистрофією по двох причинах. По-перше, вони не переживають почуття голоду. По-друге, що трапляється набагато частіше, біль від замків настільки сильний, що вони відмовляються від їди. Абсолютно типова ознака героїнового сп'яніння - звужені зіниці, розмір яких не міняється залежно від освітлення. Прийом будь-якої кількості героїну викликає пониження температури тіла, затримку дихання і перебої серцевого ритму. 
     Що таке фізична залежність від героїну? 
   Чоловік випробовує бажання знов прийняти героїн для того, щоб повторно випробувати приємні відчуття, викликані першим прийомом. З погляду біохімії, особа, неодноразово споживаюча героїн, постійно 'посилає' в нервову систему замінники ендорфінів, різко полегшуючи мозку синтез цих речовин. Мозок, як достатньо гнучка адаптивна система, починає пристосовуватися до постійної притоки регулюючих речовин. Це пристосування полягає в тому, що нервова клітина як би вбиває сама в собі тонкі структури, що відповідають за регуляцію її діяльності. Вона 'звикає' існувати в умовах вищої 'напруги', не реагує на нього. Для наркомана таке 'звикання' обміну речовин до надмірної напруги виражається в поступовому зникненні приємних відчуттів 'приходу' від звичної дози наркотика. Для того, щоб повернути приємні відчуття, дозу доводиться збільшувати. 
   Наркомани, що 'щільно сіли на голку', досить швидко помічають, що наркотик навіть близько не приносить ніякого задоволення, як раніше. Вони продовжують його вживати для того, щоб не переживати страшних відчуттів, пов'язаних з відміною наркотика. У медицині такий стан називається 'Синдромом абстинента' або синдромом відміни. Наркоман же називає його простим і точним словом 'лому'. Річ у тому, що нервова клітина, звикла працювати в умовах надмірної напруги і що 'відучилася' самостійно синтезувати потрібні нею кількості ендорфінів, починає категоричним чином вимагати наркотик і як би відмовляється працювати без нього. Замість гармонійних сигналів вона починає посилати внутрішнім органам людського тіла хаотичні сигнали тривоги - сигнали больових імпульсів. Перші симптоми залежності від героїну, так само як і зростання дози, з'являються після одной-двух тижнів вживання героїну. А у деяких людей, нервова система яких через природжені зміни особливо чутлива до героїну, симптоми 'ломки' можуть з'являтися після второго-третьего прийому героїну. 
   Природно, чим довше продовжується систематичний прийом наркотика, тим важче симптоми його відміни. Перші симптоми починають виявлятися через 8-12 годин після ухвалення останньої дози. Вони включають нежить, слезо- і слинотеча, сильну пітливість, тремтіння всього тіла і крайню дратівливість, що доходить до повної неможливості стримати емоції. Через деякий час до них приєднуються розширення зіниць із зниженням зору, повна відсутність апетиту, блювота. При спробі їди насильно можуть з'являтися набряки і пухлини. Ці симптоми продовжують посилюватися і досягають майже нестерпимого максимуму до кінця других - початку третьої доби з моменту ухвалення останньої дози. 
   В цей час піднімається кров'яний тиск, серцебиття частішає, з'являється нудота і блювота, приєднується пронос, чхання і біль в кістках і суглобах. Наркомани вважають цей біль за абсолютно нестерпний, з'являється відчуття, що якась сила разом з болем викручує суглоби, як би видираючи їх з суглобової сумки. М'язи рук іноді починають спастічеськи сіпатися і скорочуватися. Причому ці сіпання і скорочення супроводяться диким болем в цих м'язах. Свідомість весь цей час абсолютно ясна, і рятівна непритомність не наступає ніколи. Крім того, у чоловіків на піке переживань абстинентів трапляється мимовільна ерекція і сім'явипорскування. Ніч не приносить ніякого полегшення, весь період 'ломкі' наркоман без снодійних не може спати ні хвилини. Неможливість пити рідину і приймати їжу виснажує організм остаточно. Як це не дивно, украй важкий психологічно для самого наркомана синдром відміни не є особливою об'єктивною небезпекою для його життя в перші декілька років прийому героїну. Всі больові відчуття є фантомними, тобто є свого роду больовими галюцинаціями мозку, не охочого самостійно проводити речовини-регулятори. 
   Як правило, реальну загрозу для життя 'лому' починає представляти на пятом-шестом році систематичного прийому героїну, коли організм 22-річного наркомана починає бути схожим на організм 82-річного старого. Судини стають крихкими і ломкими і не хочуть утримувати потрібний рівень кров'яного тиску. На цьому етапі (3-а стадія героїнової наркоманії) тиск може впасти практично до нуля, тоді розвивається кома і при невчасному наданні допомоги серце може зупинитися. Проте це ще далеко не все. Симптоми 'ломки' починають утихати приблизно з сьомого дня відміни. До кінця другого тижня наркоман може є, хоча апетит повернеться ще не скоро. Сон поступово відновлюється тільки до кінця першого місяця відміни героїну. Але синдром відміни в справжньому сенсі цього слова продовжуватиметься до шести місяців! Після припинення 'ломок' почнеться період специфічної депресії, яку пацієнти називають 'депресняк'. 'Депресняк' - це не депресія в повному розумінні цього слова, це відсутність енергії - анергезія. Нервова клітина, яка звикла жити в умовах підвищеної 'електричної напруги', тепер не може звикнути до нормальних умов. От як описує її сам наркоман: 
   'Гальмую... Неначе весь складаюся з вати, ходити, стояти, є можу, але не хочу. Сил і бажання немає ні на що. Розумію, що мати хвора, і потрібно сходити в магазин. Вона жалко... розумію, але не йду! У 'ломці' все дратувало. Тепер все осоружно - пики, вулиці, слова здаються безглуздими і тупими. Нічого не хоче, і. ніщо не цікаве, ні-че-го. Дівчата байдужі, є не хочеться. Героїн хоче, звичайно, але теж якось мляво... Є в мізках постійна нікчемна думка про 'білий'. Якщо дадуть, не відмовлюся, звичайно, але мутити бажання немає ніякого. Навіщо жити - незрозуміло абсолютно, але кінчати з собою - теж незрозуміло навіщо. Та і сили на це потрібні... Єдине, що можу, це лежати і дивитися, як по стіні повзе муха. Розумію, що треба щось робити, про роботу мама має рацію, але третій місяць відкладаю на завтра... Нікчемні думки в голові рухаються мляво, по ланцюжку, спочатку одна: 'хочу писати', потім інша: 'треба сходити в туалет'... Складніше за думки не буває. Звуки чутні якось здалеку; коли до тебе звертаються, половина 'не доходить', неначе занурений в якихось свої думки. Але насправді думок немає ніяких'. 
   Стан це, то наростаючи, то слабшаючи, може продовжуватися до напівроку. Природно, до кінця цього терміну симптоми байдужості, апатія і відсутність енергії слабшають, але приховано зберігаються як постійний фон настрою. Крім того, в цей період можуть траплятися прямі фізичні загострення потягу до героїну. Такі загострення проявляють себе нападами неясного неспокою, непосидючості, нез'ясовної тривоги. Ці напади супроводяться вегетативними порушеннями, дуже схожими на початок синдрому відміни. Може з'являтися дзвін у вухах, повернутися безсоння, тремтіння рук, пітливість. Звичайно, різко загострюється бажання прийняти героїн. 
   У наркоманів, що тривалий час приймають героїн ін'єкційним шляхом, може виникати гостре бажання просто вколоти себе у вену. Все одно чим, аби випробувати само відчуття внутрішньовенного уколу. Самі наркомани в таких випадках говорять: 'Вірьовки сверблять'. Такі загострення, які лікарі називають 'сухою абстиненцією', найчастіше виникають на тлі тих або інших електромагнітних впливів: електромагнітних бурь, різких перепадів погоди і атмосферного тиску, спалахів сонячної активності. Річ у тому, що старечий мозок наркомана реагує на електромагнітну обстановку точно так, як і мозок літньої людини. І при змінах середовища, стресах він починає 'вимагати' полегшення своїй діяльності, природно, за допомогою тієї ж звичної для нього речовини - героїну. Отже, якщо ви вживаєте героїн з метою, щоб краще за себе відчувати, то вас чекає велике розчарування. Героїн породжує депресію, а іноді навіть приводить до самогубства. Врешті-решт, під час 'ломок' наркомани самі усвідомлюють, що не можуть жити без героїну, і починають ненавидіти себе за це. Але зупинитися вони вже не можуть. Вони - раби цього наркотика, і немає нічого на світі, що могло б принести великий біль. Весь піврічний період абстинента - це період, що вимагає спостереження лікаря. По-перше, самому наркоманові важко справитися з описаними переживаннями: він не звик до поганого самопочуття, не знає, що це таке. По-друге, серед наркоманів існує маса міфів і легенд про те, які ліки потрібно вживати в цей період, а які не потрібно. Природно, що при самолікуванні ніякого контролю за дозуваннями і ступенем корисності тих або інших ліків не немає. Таке самолікування через деякий час може стати не менш небезпечним, чим сам героїн. 
     Що таке 'тяга' до героїну? 
Під час 'ломок' це нав'язливе, заповнююче всю свідомість бажання прийняти героїн. У цей період боротися з ним без ліків людині украй важко. Ніякі домовленості не допомагають, бажання уколу або понюшки сильніше за будь-які інші людські бажання. Потяг до героїну просто 'не пропускає' в свідомість ніяких імпульсів із зовнішнього світу. Коли гострий період відміни закінчується, 'тяга' приглушається. З нею вже може справитися сам наркоман. Але весь період 'депресняка' - в районі напівроку - думка про героїню весь час зберігається десь близько, на задньому плані свідомості: 'Я ходжу, живу, вийшов на роботу, навіть розмовляю з кимось... але живеш, неначе позбувшись внутрішнього 'автомата'. Живеш і за кожним своїм кроком доводиться стежити, неначе весь час боїшся випустити з себе якогось звіра. Як тільки трохи, відвернувся, відразу згадуєш шприц, прихід, ну і все останнє. Вчора був легкий день - літав, жодного разу не пригадав 'великого', але ліг спати і цілу ніч, уві сні, мутив і ширяв...' Місяця через три такий стан слабшає - думка про героїню відсовується ще глибше, в область передсвідомості, вона вискакує назовні в основному тільки в стресових ситуаціях: 'Вільний! Про 'гериче' практично не згадую, і снитися він мені перестав. Вчора упустив на роботі гайковий ключ... Майстер кричав двадцять хвилин, і, самі розумієте, найслабкішим його виразом було: 'Поганих наркоманів я на роботу більше брати не буду'. Ні, я розумію, звичайно, що це нісенітниця, але з цієї нісенітниці я всю ніч не спав і весь вечір ходив злий як собака, і лише одна думка в голові - збігати замутити... нічого, утримався'. Приблизно через полгода, у міру зникнення депресії, потяг до наркотика пересувається ще глибше - в сферу несвідомого. Для людини це означає, що патологічний потяг перетворився ст... спогад. 
   'Тяга' стала пам'яттю. Пам'ять - це та частина людської психіки, яка піддається контролю (хоча і приносить деколи багато болю). Звичайно, чергова неприємність, образа, невдача можуть викликати спогад про існування героїну як універсальних 'ліків' від всіх проблем, але людина завжди в змозі справитися з образами своєї пам'яті (пригадаєте хоч би 'ломку' або депресію і спогад про 'кайф' відразу зблякне і зникне). Ваша зустріч з героїном через деякий час стає просто частиною вашого життєвого досвіду. Неможливо і не потрібно лікувати людини від його спогадів. Після того, як депресія відміни закінчилася, ніякої хворобливої 'тяги' не існує. Не треба колишньою хворобою виправдовувати власну слабкість і звичку тікати від труднощів! Ви цілком в змозі справитися з собою! Як прийом героїну впливає на людську психіку. 

    Підліток не може змінити зовнішній  світ, місце свого існування і  спілкування. Внутрішня система  цінностей, що дозволяє відгородитися  від зовнішнього світу, втекти  в себе, в свій внутрішній сенс, у нього ще не сформувалася. В результаті ігнорувати дійсність  виявляється дуже складно, особливо  якщо що все оточує огидно, брехливо і провокує депресію  і самоту. 
   Вам, нашим дітям, усвідомлено або неусвідомлено, хочеться втекти від мерзотної реальності. Кращим способом такої 'хімічної втечі' від того, що оточує і від самого себе, паралізуючим сприйняття зовнішнього світу, і є наркотики. Проте ця втеча виявляється помилковою. Героїн не в змозі змінити зовнішнього світу, і, опам'ятовувавшись, Ви розумієте, що навколо не змінилося нічого... окрім вас. Ваша нервова система виснажилася і постаріла. Вам почало ще важче жити разом з людьми, чим було до зустрічі з наркотиком. Не тільки у живому організмі, але і в будь-якому механізмі при шкідливій зовнішній дії, наприклад надмірної електричної напруги, насамперед страждатимуть і псуватимуться найтонші і складніші частини пристрою. Наприклад, якщо Ви подасте надмірний струм на відеомагнітофон, у нього зіпсується сама інтелектуальна частина - процесор. 
   Найскладнішою частиною людського мозку, його процесором, є так званий неокортекс - нова кора. Це - саме та частина, розвиток якої відрізняє мозок людини від мозку мавпи. Тварини, по суті, не так вже сильно відрізняються від нас. Вони їдять, займаються сексом, відчувають, люблять, по-своєму думають. Головне, що відрізняє людину від тварини, - це здібність до самовоспріятію. Собака не здатний зрозуміти, що вона собака. Вона не здібна до формування абстрактних понять, що відносяться до неї самої. Саме людина, і лише людина, є ілюстрацією великого філософського парадоксу: 'Людина - це матерія, яка здатна пізнати себе сама'. По сучасних представленнях нейрофізіологів, передні, лобові відділи мозку і є той самий якнайтонший і складний механізм, який дозволяє людині усвідомлювати себе, контролювати свої вчинки, виділяти себе з навколишнього середовища. Саме цей механізм і страждає насамперед при попаданні в нервову систему 'надмірної напруги' у вигляді героїну. Насамперед страждатиме здатність людини, що зловживає наркотиком, до самооцінки і самоконтролю. Людина поступово перестає оцінювати правильність своєї поведінки в спілкуванні з тими, що оточують. 
   Найчастіше втрата адекватної самооцінки починається з переоцінки самого себе. Хлопець, що вживає героїн, на першому етапі відчуває себе людей, що вище оточують його. Йому здається, що він знайшов вище джерело задоволення і за рахунок цього знає і розуміє більше, ніж його друзі і рідні. Його поведінка стає таким, що викликає. Він перестає витрачати зусилля навіть на те, щоб брехати переконливо. Його відмовки з приводу вечірніх і нічних зникнень з будинку або з приводу каламутних очей і ходи, що коливається, стають примітивними і одноманітними. Причому сам наркоман вважає, що бреше він настільки чудово, що ніхто ні про що не здогадується. Втрата здатності бачити себе з боку приводить до втрати відчуття дистанції при спілкуванні з іншими людьми. Молода людина поводиться фамільярно, зухвало і з батьками, і з абсолютно незнайомими йому людьми на вулиці, що приводить до численних конфліктів і навіть бійок. Причому в будь-якому конфлікті, незалежно від його результату, наркоман відчуватиме себе завжди абсолютно правим. Непомітно для самого себе він перетворюється на закінченого егоїста. Відчуття 'власної правоти' стає тотальним. Люди, що оточують його, стають для нього засобом, інструментом знаходження грошей для покупки чергової дози героїну. Решта всіх сторін їх життя перестає його цікавити. При цьому наростає незрозуміла з боку образливість. Ще б! Адже більшість тих, що оточують не хоче грати по правилах наркомана. Тому всі близькі стають тотально 'не мають' рації, 'не розуміють', 'не люблять', 'не довіряють', 'гноблять'. Молода людина щиро вважає, що що всі оточують йому чимось зобов'язані. Вони повинні виконувати всі його витребеньки, а він взамен може не робити нічого. У нього немає обов'язків, є одні тільки має рацію. При цьому самому наркоманові здається, що що всі оточують нічого не бачать, відносяться до нього як і раніше, люблять і обожнюють його. Ті сповіді наркоманів, які приведені вище, можуть бути розказані ними тільки після того, як вони припинили вживати героїн. Поки ж чоловік приймає героїн систематично, йому здається, що його стосунки із зовнішнім світом абсолютно нормальні і що сам він - добра, хороша і уважна до сім'ї людина. Тому наркомана зовні 'лом' так важко умовити лікуватися. Він не відчуває себе хворим. Йому живеться просто, добре і весело. А ми - лікарі, сім'я, друзі - намагаємося його умовити, що треба жити 'нудно': вчитися, працювати, думати, створювати сім'ю, тобто так само, як живуть люди, що оточують його. Замислюватися про те, що за всяке задоволення в житті треба розплачуватися, він не в змозі. Це відбувається із-за повної нездатності до самооцінки. 
   Розкаяння, здатність усвідомити біду приходять тільки тоді, коли починається синдром відміни. Але при тривалому вживанні героїну ця здатність виявляється лише частковою. Лікарі, лікарні, допомога рідних починають використовуватися наркоманом тільки для того, щоб 'омолодитися'. Звернете увагу, наскільки точний термін. Цей термін визначає мета звернення наркоманів до лікарів - тільки для того, щоб зняти 'ломки', знизити необхідну дозу і, вийшовши з лікарні, почати вживання героїну знову. Грань між здатністю людини усвідомити, що прийом героїну треба припиняти назавжди, і нездатністю зрозуміти навіть це дуже тонка і крихка. Вона залежить від індивідуальної здібності мозку до опору героїну. Підходить ця грань непомітно. І у кожного наркомана наступає на своїх термінах зловживання наркотиком. 
   Найголовніша характеристика цієї грані - брехня самому собі. Коли людина починає брехати самому собі, він втрачає останню нитку, що пов'язує його з дійсністю. Це почало 'дороги смерті'. Другою по значущості зміною психіки у хворого наркоманією є його нездатність контролювати власні емоції. 'Емоційна бовтанка' також наростає поступово. Спочатку вона дає про себе знати тільки в періоди відміни героїну, але поступово перетворюється на властивість особи, майже не змінюючись під час вживання героїну. Молода людина стає не за віком дратівливою, гнівливою. Він починає кричати і розмахувати руками з приводу будь-якої дрібниці, яка, здавалося б, не має до нього ніякого відношення. Так само і сміятися він починає по якихось абсолютно незрозумілим для тих, що оточують приводам. Взагалі зміна настрою відбувається миттєво і без всяких видимих причин. Він стає те замкнутим і нелюдимим, без жодного приводу ображається, і цілий день не виходить зі своєї кімнати, то, навпаки, до непристойності веселий і пристає до всіх з плоскими жартиками. Періодів угнетенності і поганого настрою з кожним місяцем прийому героїну стає все більше, а гарний настрій приходить рідше і рідше. У емоційних реакціях підлітка зникає середина. Він або плаче, або через секунду радісно сміється. Його лють стає нестримною. На людей, які не можуть дати йому здачі, зокрема на близьких, він може полізти з кулаками без жодного видимого приводу. Така емоційна нестійкість в психіатрії називається слабодухістю, і властиве воно тільки людям похилого віку, страждаючим захворюваннями судин головного мозку...