Виды операций с валютой

УКРАЇНСЬКА ДЕРЖАВНА АКАДЕМІЯ ЗАЛІЗНИЧНОГО ТРАНСПОРТУ

Кафедра «Фінанси»

ВИДИ ОПЕРАЦІЙ З ВАЛЮТОЮ

                                                                                   Підготувала

ст. групи 3-4-Ф

Григорян А.П.

                                                                              Перевірила

доц. кафедри

Бормотова М.В.

Харьків 2012

Зміст

1    Сутність, види та класифікація конверсійних операцій

2     Валютна операція «Спот»

      Валютні операції на умовах «спот»

      Котирування валют

3       Валютна операція «Форвард»

      Сутність форвардної валютної угоди

      Розрахунок теоретичного форвардного курсу

      Валютування форвардних контрактів. Форвардні контракти на ламану дату і з правом вибору дати. Форвардні крос-курси

      Закриття та продовження форвардного контракту

      Ефективність форвардного контракту

   Висновок

1. Сутність, види та класифікація конверсійних операцій

Конверсійні операції – це угоди агентів валютного ринку з купівлі-продажу обумовлених сум готівкової та безготівкової валюти однієї країни на валюту іншої країни за узгодженим курсом на визначену дату.

Можна виділити кілька цілей конверсійних операцій:

                  обмін валют при міжнародній торгівлі, здійсненні туризму, інвестицій;

                  спекулятивні операції;

                  хеджування валютних ризиків.

Одна з цілей конверсійних операцій в усьому світі – це одержання прибутку від зміни курсу валют, тобто звичайна спекуляція. Наприклад, долар США за день може змінитися стосовно євро на кілька центів, якщо вгадати цей рух і зробити кілька конверсійних операцій, то можна одержати значний прибуток.

Валютний ринок (з точки зору операцій) – це сукупність усіх конверсійних операцій, а також валютних розрахунків та операцій позикового характеру з іноземною валютою. Поточні конверсійні операції становлять основну частину валютних операцій, в англійській мові щодо них вживається термін Foreign Exchange Operations, скорочено Forex або FX. Конверсійні операції поділяються на:

                  операції з негайною поставкою валюти або поточні конверсійні операції;

                  термінові (строкові) валютні конверсійні операції.

У свою чергу, операції з негайною поставкою можуть поділятися на операції з датою валютування сьогодні (today або скорочено tod), завтра (tomorrow або скорочено tom) і датою валютування через два робочі банківські дні – операції на умовах спот (spot). Термінові валютні операції поділяються на форварди, свопи, ф'ючерси, опціони.

Рис. 1. Класифікація конверсійних операцій

Учасниками ринку Forex насамперед є банки, що здійснюють основні операції за заявкою своїх клієнтів – експортерів та імпортерів, інвестиційних фондів, страхових компаній, хеджерів та спекулянтів. У комерційних банках акумулюються кошти клієнтів, якими вони можуть управляти, до того ж вони виконують операції й у своїх інтересах за рахунок власних коштів.

На ринку Forex також активно беруть участь валютні біржі, центральні банки. Останні управляють рівнем валютного курсу, виходячи на ринок із валютними резервами країни, тобто проводять інтервенції для підтримки валютної стратегії. Найбільший вплив на світовий валютний ринок справляють такі центральні банки як Федеральна Резервна система США, Європейський центральний банк, Банк Японії, Банк Англії. В Україні найбільший вплив на курс національної валюти здійснює Національний банк України (НБУ).

Крім банків, активну роль на ринку відіграють брокерські компанії або брокерські доми. Вони є посередниками між величезною кількістю учасників ринку – комерційними банками, інвестиційними фондами, страховими компаніями, дилінговими центрами і приватними інвесторами.

Головними валютами ринку Forex є: USD – долар США; GBP – англійський фунт стерлінгів; EUR – євро (міжнародна європейська валюта); CHF – швейцарський франк; JPY – японська єна; CAD – канадський долар; AUD – австралійський долар.

2 Валютна операція "спот"

      Валютні операції на умовах «спот»

Для банків та їх клієнтів – міжнародних торговців, експортерів та імпортерів дуже важливо знати не тільки курс конвертації валют, а й дату, коли на їх рахунок зарахують придбані валютні кошти. При значних обсягах грошових оборотів необхідно чітко контролювати свою ліквідність і платоспроможність. Тому в банківській практиці важливого значення набуває «дата валютування» (value date) – дата виконання умов угоди, тобто фактичного переміщення коштів. Датами валютування певної валюти можуть бути тільки робочі дні, крім вихідних і святкових.

У світовій практиці заведено проводити конверсійні операції між банками на другий робочий банківський день, тобто на умовах спот (spot). Умови розрахунків спот необхідні для контрагентів угоди для того, щоб протягом поточного і наступного днів ретельно опрацювати необхідну документацію, оформити платіжні документи для виконання умов угоди.

Дата операції – це дата укладення угоди, коли продавець погоджується продати, а покупець придбати іноземну валюту. На цю дату операції відображаються в бухгалтерському обліку.

Усі головні валюти торгуються на умовах спот. Але так само існує практика проведення конверсійних операцій із датою валютування до споту – «сьогодні» (today) і «завтра» (tomorrow). Це може бути пов’язано з інтересами клієнтів або з особливостями торгівлі національними валютами різних країн.

Іноді на валютному ринку виникають відхилення від прийнятих правил визначення дати спот з різних причин. Це – святкові дні в країні однієї з валют, технічні моменти, коли неможливо розрахуватися у певний день. Тоді банки визначають дату спот на перший робочий день, котрий є реальним розрахунковим днем для даної пари валют.

Також бувають ситуації, коли банки не можуть провести конверсійну операцію один з одним на одну дату валютування (наприклад, немає прямих відкритих кредитних ліній). Тоді угоду проводять із рознесеними датами валютування (split value date).

Наприклад, банк А продав швейцарські франки банку Б за євро, але у нього немає на банк Б кредитної лінії, тобто банк А ризикує тим, що, відправивши швейцарські франки, він не отримує євро. Тому сторони домовляються, що банк Б розрахується в євро на умовах спот, а банк А – швейцарськими франками з датою валютування спот плюс один день.

      Котирування валют

Валютний курс – це ціна грошової одиниці однієї країни, виражена в грошових одиницях іншої країни, колективних валютах чи міжнародних платіжних засобах. Ціни на вільному міжнародному валютному ринку визначаються, виходячи з попиту і пропозиції на певну валюту, у країнах з обмеженим ступенем конвертації курс національної валюти формується, здебільшого, під впливом центрального банку.

Поточним конверсійним операціям відповідає обмінний курс спот. Курси валют на спот-ринку є базовими для розрахунку курсу всіх термінових угод – форвардів, свопів, ф'ючерсів, опціонів.

На екранах моніторів при укладенні угод по телефону дилери звичайно вказують дві валюти: базову валюту і валюту котирування.

1 USD =93,56 JPY або l EUR = 1,4979 USD;

або USD/JPY= 93,56, EUR/USD = 1,4979.

Ліва частина котирування – це базова валюта (USD, EUR), права частина – валюта котирування (JPY, USD). Курси валют встановлюють до базової валюти, тобто яка кількість валюти котирування відповідає одиниці базової валюти. Якщо мова йде про купівлю USD/JPY, то це значить, що купуються долари США і продаються японські єни (долар США – базова валюта). Коли в новинах передають, що почав дорожчати GBP/JPY, то це означає, що англійський фунт стерлінгів подорожчав відносно японської єни. Якщо учасник торгів бажає укласти угоду в сумі валюти котирування, то в процесі переговорів він обов’язково про це вказує.

У більшості країн курси іноземних валют виражаються в національній валюті. Пряме котирування визначає певну кількість національної валюти за одиницю іноземної.

У вигляді прямого котирування офіційно встановлюються курси більшості валют світу – USD/CHF, USD/EUR, USD/JPY тощо. Котирування «USD/EUR 0,6676» означає, що 1 дол. США дорівнює 0,6676 євро (1USD = 0,6676 EUR). На ринку Forex курси основних валют розглядають як котирування валют до долара США, тобто долар США є базовою валютою практично для всіх валют. Це свідчить про роль американської валюти як загальновизнаної і найпривабливішої розрахункової одиниці, використовуваної у міжнародній торгівлі.

Непряме (зворотне) котирування визначає певну кількість іноземної валюти за одиницю національної валюти. При використанні непрямого котирування курс долара до швейцарського франка буде таким: CHF/USD = 0,9537 з округленням до четвертого знака після коми.

При непрямому котируванні долар є валютою котирування, а інша валюта (у нашому прикладі це CHF) – базою котирування. Курс низки валют офіційно установлюються до долара США у вигляді непрямого котирування. Це курс долара до європейської валютної одиниці євро, англійського фунта стерлінгів, а також до грошових одиниць країн – колишніх колоній Великобританії – EUR/USD, GBP/USD тощо.

Причини котирування фунта стерлінгів у вигляді базової валюти криються у ролі англійського фунта як найпоширенішої у світі валюти часів Британської імперії, що обслуговувала величезну частину світового торговельного обороту. З фунтом стерлінгів співвідносили свої валюти інші країни на початку XX ст., у тому числі й США.

Найменший можливий розмір зміни курсу валюти називається пунктом (point), або піпом (pip). Це – останні цифри при написанні валютного курсу. Для фунта стерлінгів, євро, долара США, української гривні й більшості інших валют – це 0,0001, для японської єни – 0,01. Сто пунктів складають велику фігуру (big figure).

На валютному ринку валютні курси котируються з використанням двох сторін – bid та offer (ask).

Bid – це курс купівлі базової валюти (курс продажу валюти котирування) маркет-мейкером.

Offer – це курс продажу базової валюти (курс купівлі валюти котирування) маркет-мейкером.

Як правило, котирування має такий вигляд:

Котирування маркет-мейкера = bid/offer

EUR/USD – 1,4590 (bid)/1,4595 (offer)

або EUR/USD – 1,4590/95

На ринку завжди є два типи учасників – маркет-мейкери (market-maker) і маркет-тейкери (market-taker) або маркет-юзери (market-users).

Маркет-мейкер – активний учасник ринку, який зв’язує покупців та продавців, виставляє курси валют і диктує свої умови.

Маркет-тейкер (маркет-юзер) – пасивний учасник ринку, що запитує котирування і слабко впливає на ситуацію на ринку, його діяльність залежить від маркет-мейкерів. Проте якщо маркет-тейкери володіють значними капіталами і виходять із ними на ринок, то маркет-мейкерам доводиться коректувати свої котирування. Зазвичай, це дрібні комерційні банки, клієнти банків – різні фонди, компанії, спекулянти, хеджери, фізичні особи. Слід зауважити, що і великий банк може бути маркет-тейкером, якщо він запитує валютний курс в іншого банку.

Різниця між правою і лівою сторонами котирування називається спредом. Спред є прибутком банку маркет-мейкера від проведених операцій із клієнтами або іншими банками. Спред може розглядатися як «плата за послуги», маркет-мейкер купує завжди дешевше, а продає дорожче.

На розмір спреду впливає кілька чинників:

Статус контрагента і характер відносин між контрагентами. Розмір спреду більший для клієнтів банку, ніж для інших банків на міжбанківському ринку. Якщо між банками-контрагентами протягом ряду років склалися стійкі партнерські відносини, відсутні випадки невиконання умов угод і дилери банків добре знають один одного, то розмір спреду більш вузький.

Ринкова кон'юнктура. В умовах, коли курс швидко змінюється, розмір спреду звичайно більший. Наприклад, в умовах різкої зміни курсу долара багато банків буде котирувати за угодами не менше 10 пунктів, а не 3-5 як звичайно.

Котирувана валюта та ліквідність ринку. Розмір спреду більший при котируванні банком рідкісних, «екзотичних» валют або за угодами на менш ліквідному ринку.

Сума угоди. Чим більша сума угоди, тим менший спред, тому що маркет-мейкеру вигідно робити угоди з великими сумами – у нього більший прибуток, а витрати ті ж самі. Тому для залучення клієнтів при угодах на великі суми маркет-майкер котирує меншим спредом.

3 Валютна операція «Форвард»

      Сутність форвардної валютної угоди.

форвардна валютна операція

Міжнародна торгівля завжди пов’язана з валютним ризиком, адже в кожній угоді беруть участь контрагенти з різних країн і принаймні одна зі сторін змушена проводити розрахунки в іноземній валюті. Тому будь-яка зовнішньоторговельна угода є джерелом валютного ризику для експортера або імпортера (або для обох сторін, якщо валюта контракту не є національною валютою жодного з партнерів). Для того щоб захистити себе від валютного ризику, експортер або імпортер може укласти з банком форвардний контракт.

Форвардний валютний контракт – це угода між банком та клієнтом про купівлю або продаж певної кількості іноземної валюти в установлений термін (або протягом встановленого періоду) за курсом, який визначається в момент укладення угоди.

Уперше такі угоди почали використовувати лондонські банки в міжбанківських операціях із євровалютами. У серпні 1985 року Асоціація британських банків (ВВА) вже видала правила щодо регулювання угод на міжбанківському валютному ринку (FRABBA terms), якими дотепер керуються банки при укладенні форвардних контрактів.

Форвардні угоди є угодами типу ОТС (over-the-counter), тобто позабіржовими угодами, які не мають чіткої стандартизації щодо суми, строків виконання тощо. Вони можуть укладатися на будь-який термін – від одного тижня до п’яти років, але найбільш ліквідними є контракти терміном дії до одного року. Зазвичай банк дає котирування форвардних курсів на так звані стандартні (прямі) дати: один місяць; два місяці; три місяці; шість місяців; дванадцять місяців. Проте більшість угод укладається на один, три або шість місяців. Оскільки форвардний ринок є міжбанківським, останнім часом банки, крім стандартних термінів, самостійно використовують так звані короткі дати – short dates (до одного місяця) та ламані дати – broken dates (понад місяць), що не збігаються зі стандартними термінами.

Хоча форвардний контракт є обов’язковим для виконання, на відміну від біржових угод, де виконання контрактів гарантується системою маржевих внесків, банк не має твердої гарантії виконання клієнтом своїх зобов’язань, тому форвардні контракти пов’язані з певним ризиком. Для банку – це ризик, що клієнт може відмовитися або буде не в змозі виконати форвардний контракт. Для клієнта ризик полягає в тому, що він не матиме достатньо коштів для виконання угоди (адже форвардні угоди є обов’язковими для виконання).

Як правило, банк вимагає від клієнта підтримувати на своєму поточному рахунку в банку постійний залишок коштів у обсязі не менше 5-20% від суми контракту, що дає змогу у разі неможливості виконання клієнтом зобов’язань за форвардною угодою закрити її за допомогою ринку спот.

Особливості форвардних валютних операцій полягають у наступному:

                  це договір, який має форму зобов’язання купити або продати певну кількість однієї валюти в обмін на іншу;

                  валютний курс фіксується в момент укладання контракту;

                  цей курс не буде збігатися з курсом за угодою спот (за винятком окремих випадків);

                  виконання контракту (поставка валюти) здійснюється в узгоджений час у майбутньому, тобто або на певну дату або між двома певними датами, залежно від умов контракту;

                  не існує стандартизації форвардних контрактів.

Порівнюючи форвардні угоди з іншими строковими операціями, потрібно підкреслити, що вони є твердими, тобто обов’язковими для виконання (на відміну від ф’ючерсів та опціонів) і укладаються, переважно, з метою реальної купівлі або продажу валюти. Найбільш поширеним є використання таких угод для страхування незабезпечених відкритих валютних позицій, але в світовій практиці вони часто застосовуються банками зі спекулятивною метою.

      Розрахунок теоретичного форвардного курсу

Форвардний курс не є прогнозованим курсом спот, а лише відображенням валютних курсів та процентних ставок на ринку на дату укладення форвардної угоди.

Форвардні контракти є похідними інструментами ринку депозитів. В основі форвардного валютного курсу, який фіксується при укладенні контракту, лежить валютний курс спот на дату укладення угоди, скоригований на форвардні пункти, що називаються «премія» (рт) чи «дисконт» (dis). Отже, форвардний валютний курс розраховується на момент укладення угоди і складається з поточного курсу (спот-курсу) і форвардної маржі, яка може виступати у вигляді премії або знижки (дисконту).

Форвардний курс встановлюється шляхом додавання до курсу спот премії (репорту) або вирахування із нього дисконту (депорту).

Премія/дисконт розраховується за формулою:

,

де S – курс спот;

∆R – різниця процентних ставок (процентна ставка валюти котирування мінус процентна ставка бази котирування);

D – кількість днів періоду;

В – базова кількість днів у році (360 або 365);

Rb – процентна ставка бази котирування.

Якщо процентна ставка за валютою, яка є базою котирування, вища за процентну ставку за валютою котирування, то курс форвард буде нижчим за курс спот, відповідно форвардні пункти будуть відніматися від курсу спот (валюта буде котируватися на форвардному ринку з дисконтом).

Якщо процентна ставка за валютою, яка є базою котирування, нижча за процентну ставку за валютою котирування, то курс форвард буде вищим за курс спот (валюта буде котируватися на форвардному ринку з премією).

Якщо процентні ставки валюти бази і валюти котирування збігаються, то форвардний курс дорівнюватиме курсу спот на дату укладення угоди.

Клієнт банку – імпортер може захистити себе від валютного ризику, використавши ринок депозитів: у день укладення зовнішньоторговельної угоди клієнт купує валюту на ринку спот і розміщує її в депозит, термін закінчення якого збігається з датою платежу. Якщо клієнт-експортер за умовами контракту одержує іноземну валюту, він може захиститися від валютного ризику у такий спосіб: узяти позику в іноземній валюті та конвертувати її в національну валюту, яку розмістити в депозит. По закінченні терміну дії кредитної угоди клієнт повертає позику за рахунок іноземної валюти, одержаної за експорт продукції. Доходи або втрати від такого хеджування залежать від різниці процентних ставок за валютами. Але слід зазначити, що для експортера або імпортера першочерговим є захист від валютного ризику, а не одержання спекулятивного прибутку за рахунок різниці процентних ставок на різних ринках.

Альтернативою хеджування, розглянутого вище, є форвардна угода. Форвардний курс складається з курсу спот та процентної різниці. Ця різниця, по суті, є різницею між доходом від валюти, що купується за курсом спот та вкладається на депозит на певний термін, та процентними витратами за валютою, що взято в позику та продано за курсом спот.

Як валютні курси, так і процентні ставки мають дві сторони котирування – bid та offer, отже, зрозуміло, що розраховувати двостороннє котирування форвардного курсу необхідно із застосуванням відповідних сторін котирування валютного курсу та процентних ставок:

,

,

де S – курс спот (відповідно bid та offer);

RC – процентна ставка валюти котирування (відповідно bid та offer);

RB – процентна ставка бази котирування (відповідно bid та offer);

D – кількість днів періоду;

В – базова кількість днів у році (360 або 365).

      Валютування форвардних контрактів. Форвардні контракти на ламану дату і з правом вибору дати. Форвардні крос-курси

Для форвардних контрактів, так само, як і для операцій спот, вживаються такі терміни:

Дата укладення – це дата укладення угоди між клієнтом та банком, саме на цю дату фіксуються всі умови: сума, курс, термін.

Дата валютування – дата зарахування коштів на кореспондентський чи поточний рахунок банку (дата виконання угоди).

Дата валютування віддалена від дати укладення на дату спот плюс термін дії форвардної угоди. Наприклад, якщо у вівторок 15-го серпня укладається тримісячна форвардна угода, то датою валютування буде п’ятниця 17-го листопада (15-те серпня + 2 робочі дні + 3 місяці).

Якщо при укладенні угоди на стандартний строк дата спот припадає на останній день місяця, то і дата валютування припадає також на останній день місяця.

У випадку, коли дата валютування припадає на вихідний або святковий день, то валютування відбувається так само, як і валютування угоди на умовах спот (тобто датою валютування є наступний робочий день). Винятком є лише ті випадки, коли цей вихідний або святковий день є останнім днем місяця або року: тоді датою валютування форвардної угоди вважається не наступний робочий день, а останній перед датою валютування. Наприклад, якщо дата валютування припадає на неділю 31 грудня, то вона переноситься на п’ятницю 29 грудня.

Контракти на ламану дату.

В міжнародній торгівлі часто трапляється так, що дата платежу віддалена від дати укладення угоди на строк, що не збігається зі стандартними термінами укладання форвардних угод, наприклад на 45 або 98 днів. Такі угоди мають назву угод на ламану дату (broken date). Термін виконання такої угоди лежить між двома стандартними термінами (так званими «коротким» та «довгим» періодами). Саме на базі форвардних пунктів двох найближчих стандартних дат і розраховується премія/дисконт на ламану дату. У таких випадках курсова різниця двох найближчих дат ділиться на кількість днів між ними, а результат помножується на кількість днів між ламаною датою та довгим періодом. Одержане число віднімається від форвардних пунктів довгого періоду. Якщо викласти цей розрахунок у вигляді формули, то вона матиме такий вигляд:

,

де fwdBD – форвардні пункти на ламану дату;

fwdD – форвардні пункти довгого періоду;

fwdd – форвардні пункти короткого періоду;

D – кількість днів довгого періоду;

d – кількість днів короткого періоду;

BD – кількість днів до ламаної дати.

Форвардні контракти з правом вибору дати.

Залежно від умов виконання форвардні контракти бувають двох видів: фіксовані та з правом вибору дати.

Фіксовані форвардні угоди (fixed forward) “аутрайт” – це контракти, в яких дата виконання твердо обумовлена між банком та клієнтом і не може бути змінена (крім випадків, коли дата валютування припадає на вихідний або святковий день). Такі контракти укладаються, коли клієнту відома точна дата платежу за експортною чи імпортною угодою.

Але буває й так, що клієнт не може точно знати дату платежу. Тоді банк пропонує своїм клієнтам послугу, яка називається форвардний контракт з правом вибору дати, або форвардний опціон.

Угода з правом вибору, або форвардний опціон (option forward) – це контракт, який дає клієнту право купити або продати іноземну валюту у будь-який день між двома датами, що зазначені в контракті. Проте клієнт не може уникнути виконання контракту: операція щодо здійснення купівлі/продажу валюти обов’язково має бути здійснена не пізніше дня закінчення контракту.

Для того, щоб визначити форвардний курс за контрактом з правом вибору дати, розраховуються форвардні курси на початок та кінець контрактного періоду і з них вибирається той, що є більш вигідним для банку (якщо за контрактом банк купує валюту котирування, то курсом контракту буде вищий з двох курсів, якщо продає – нижчий, при купівлі банком базової валюти курсом контракту буде нижчий, при продажу – вищий курс).

Форвардні крос-курси.

Може статися так, що клієнту необхідно покрити форвардним контрактом конверсійну операцію, але ринок форвардних угод на ці дві валюти є неліквідним, або зовсім відсутній. У такому разі проблему можна вирішити шляхом укладення двох окремих угод (але з однаковою датою валютування) із застосуванням третьої валюти, зазвичай долара США. Для розрахунку форвардних крос-курсів застосовуються ті самі правила, що й для крос-курсів спот: необхідно перемножити або розділити доларові форвардні курси валют.

      Ефективність форвардного контракту

Форвардний курс завжди вищий або нижчий за курс спот. Це свідчить про можливі витрати або дохід від форвардного покриття. Клієнт банку, котрий укладає угоду на купівлю валюти, що котирується на форвардному ринку з дисконтом, одержує дохід, а при купівлі валюти, що котирується з премією, – зазнає витрат. І навпаки: продаючи валюту, що котирується з дисконтом, клієнт зазнає витрат, а валюту, яка котирується з премією, – одержує дохід. Зрозуміло, що поняття витрат/доходів від форвардного покриття є лише умовним, адже в основі розрахунку форвардних пунктів лежить різниця процентних ставок, проте ці витрати/дохід можуть бути розраховані за такою формулою:

Саме такими будуть витрати або дохід і при застосуванні для хеджування валютного ризику ринку депозитів безпосередньо. Якщо з метою використання різниці процентних ставок розмістити депозит у валюті з вищою процентною ставкою, а валютний ризик хеджувати форвардним контрактом, то дохід від цієї операції буде нульовим (дохід від депозитної операції буде компенсований витратами форвардного покриття).

Форвардний валютний курс використовується у валютних свопах та валютних ф’ючерсах, які будуть розглянуті у наступних темах.

Размещено на Allbest.ru

Висновок

Отже Валютні операції — це угоди, що укладаються суб'єктами валютного ринку по купівлі-продажу, розрахунках і наданню в кредит іноземної валюти на конкретних умовах. Серед валютних операцій не тільки обмінні, розрахункові та кредитно-депозитні операції, а й операції з інвестування коштів у цінні папери, пономіновані в іноземній валюті. Операції здійснюються між контрагентами — учасниками валютного ринку за ринковим курсом або процентною ставкою.

Обмінні операції відбуваються на основі принципу компенсованої вартості, який гарантує, що ні одна із сторін, які беруть участь в обмінній операції, не надає кредит іншій стороні. Такі операції здійснюються за поточним ринковим або форвардним курсами. Обмінні операції, розрахунки за якими здійснюються протягом двох робочих днів за поточним ринковим курсом, що фіксується в момент укладання угоди, називають касовими угодами або угодами, виконаними на споті. Операції, що полягають в обміні визначеної суми в одній валюті на відповідну суму в іншій валюті за якимсь попередньо визначеним форвардним курсом, називають форвардними операціями (див. розд. 9).

При здійсненні будь-якої угоди з валютою розрізняють такі дати: дату укладання угоди, дату валютування та дату виконання угоди. Датою валютування (value date) називають дату виконання умов угоди, або дату фізичного переміщення коштів. Для безготівкових конверсійних операцій дата валютування збігається з датою виконання угоди і означає календарне число, коли проводиться реальний обмін грошових коштів: отримання купленої валюти і поставка проданої валюти контрагенту угоди. Для поточних конверсійних операцій дата валютування віддалена від дати укладання угоди не більш як на два робочі дні. Для депозитних операцій датою валютування є дата початку депозиту, тобто дата надходження коштів на рахунок позичальника. Датою закінчення депозиту (maturity date) є дата повернення основної суми на рахунок кредитора. Датами валютування і датами виконання угоди можуть бути тільки робочі дні, виключаючи вихідні та святкові для даної валюти дні.