Ирина Эланс

Автор который поможет с любыми образовательными и учебными заданиями

Витрати туристичного підприємства

План:

Введення............................................................................................................................................................3

1.Загальна характеристика витрат..................................................................................................................4

2. Кошторис виробництва та калькуляція собівартості турпродукту...........................7

3. Планування витрат туристичних підприємств.......................................................12

Висновок.................................................................................................................15

Перелік використаної літератури.............................................................................16

Введення

Формування витрат виробництва та обігу, їх облік мають важливе значення для підприємницької діяльності організацій. Основою для розробки та реалізації управлінських рішень є відповідна інформація про стан справ у тій чи іншій галузі діяльності організації в конкретний момент часу. Так, дані обліку витрат виробництва (обігу) і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) є важливим засобом виявлення виробничих резервів, постійного контролю за використанням матеріальних, трудових і фінансових ресурсів з метою підвищення рентабельності виробництва. Це визначає, що ділянка витрат виробництва (обігу) і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) займає найбільш важливе місце в системі організації.

Побудова обліку виробничих витрат і вибір методів калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) в значній мірі залежать від особливості галузі, типу і виду виробництва, характеру його організації та технологічного процесу, розмаїття вироблюваної продукції, виконуваних робіт і послуг, що надаються, масовості випуску, об'єктів калькулювання, структури організації та інших умов.

У процесі безпосереднього виконання підприємством своєї основної функції утворюються витрати, пов'язані зі створенням та використанням туристичного продукту та наданням послуг. Витрати мають натуральну та грошову форми. Планування і облік витрат у натуральній формі (кількість, маса, об'єм, довжина тощо) мають важливе значення для організації діяльності підприємства. Однак для оцінки результатів цієї діяльності вирішальною є грошова оцінка витрат, оскільки вона виражає вартість туристичного продукту (послуг).

1.Загальна характеристика витрат

Метою будь-якого комерційного підприємства, що виробляє продукцію або послуги, є здобуття прибули, і чим більше прибуток отримує підприємство, тим краще воно працює.Прибуток підприємства залежить від 2-х чинників: виручки, яку воно отримує в результаті свого функціонування, і витрат, які воно при цьому несе.Іншими словами прибуток залежить від ціни продукції і витрат на її виробництво.

У ринковій економіці ціна продукції формується згідно із законом вартості і відповідає сумі суспільно необхідних витрат виробництва і середнього прибутку, тобто виступає у вигляді суспільного нормативу, визначуваного ринком. Але якщо ціна продукції залежить від ситуації, яка складається на ринку, то витрати на виробництво безпосередньо залежать від фінансово-господарської діяльності самого підприємства.

Під витратами розуміється сукупність всіх витрат підприємства, необхідних для виробництва і реалізації продукції(робіт, послуг).

Витрати турфірми мають натуральну і грошову форму. Планування і облік витрат чинників виробництва в натуральній формі(кількість турів або туруслуг) мають важливе значення для організації діяльності турпідприємства. Проте для оцінювання результатів цієї діяльності вирішальною є грошова оцінка витрат, оскільки вона виражає вартість туристичного продукту.

Слід відрізняти витрати, які формують вартість турпродукту в певному періоді виробництва і реалізації та реальні грошові витрати. Перші витрати пов'язані з формуванням турпродукта незалежно від того, коли будуть зроблені розрахунки з постачальниками туруслуг або найнятий персонал турфірми. Інші-це виплати за придбані чинники виробництва туруслуг без врахування часу їх використання.Реальні грошові виплати обслуговують зовнішній зворот турфірми і оплату праці менеджерів і іншого персоналу.

Собівартість турпродукта-це грошова форма витрат турфірми на підготовку виробництва, формування і організації збуту туруслуг або турпродукта. Собівартість турпродукта має тісний зв'язок з його ціною.Це виявляється в тому, що собівартість є базою ціни турпродукта і одночасно обмеженням для виробництва. Для обчислення собівартість турпродукта важливе значення має визначення складу витрат, які в нього входять.

Як відомо, витрати турфірми відшкодовуються за рахунок двох власних джерел: собівартості й прибутку. Загальний принцип цього розподілу полягає в тім, що через собівартість відшкодовуються ті витрати турфірми, які забезпечують просте виробництва: предметів, засобів праці,робочої сили та природних ресурсів.Слід мати на увазі,що у діяльності турфірми мають місце непродуктивні витрати,пов’язані з виробничою діяльністю міжсезонного характеру(втрати з холостим простоєм,неукомплектованості чартерних рейсів тощо),які у межах встановлених норм включаються у фактичну собівартість турпродукту, а витрати від порушення вимог(умов) договорів з постачальниками турпослуг(штрафні санкції) відшкодовуються за рахунок прибутку.В практиці господарської діяльності турфірми прийнято розрізняти витрати загальні(сукупні) та витрати на одиницю турпродукту(турпослуги).

Загальні витрати — це витрати турфірми на весь обсяг турпослуг за певний період. Їхня сума залежить від тривалості періоду програми виробництва турмаршрутів та кількості вироблених турпакетів.

Витрати на одиницю турпослуг обчислюються як середні за певний період, якщо турпакети виробляються постійно або серіями під чартери. В індивідуальних турах витрати на виріб формуються як індивідуальні.

Оскільки витрати є функцією обсягу виробництва турпослуг з певною еластичністю, то існує поняття граничних витрат. Граничні витрати характеризують їхній приріст на одиницю приросту обсягу виробництва турпродукту, тобто

С_г=∆С/∆N

Де, С_г –граничні витрати,

∆С –приріст загальних витрат,

∆N –приріст обсягу турпродукту на одиницю його натурального виміру

За способом обчислення на окремі різновиди турпослуг витрати поділяються на прямі й непрямі.

Прямі витрати безпосередньо зв'язані з формуванням комплексу турпослуг і виробництвом турпродукту і можуть бути прямо обчислені на його одиницю. Якщо виготовляється один різновид турпродукту, усі витрати прямі.

Непрямі витрати не можна безпосередньо обчислити для окремих різновидів турпослуг, бо вони зв'язані не з виготовленням конкретних турпакетів, а з процесом виробництва в цілому: зарплатня обслуговуючого й управлінського персоналу, утримання та експлуатація будівель, машин тощо.

Поділ витрат на прямі та непрямі залежить від рівня спеціалізації турфірми, її організаційної структури, методів нормування й обліку.

На підставі зв'язку з обсягом виробництва витрати поділяються на постійні та змінні.

Постійні витрати є функцією часу, а не обсягу турпродукту. На практиці до групи постійних відносять також витрати, які хоч і змінюються внаслідок зміни обсягу виробництва турпослуг, але неістотно. Їх називають умовно-постійними.

Змінні витрати — це витрати, загальна сума яких за певний час залежить від обсягу виготовлених турпослуг. У свою чергу їх можна розділити на пропорційні та непропорційні.

Управління витратами — це процес цілеспрямованого формування витрат щодо їхніх видів, місця та носіїв, контролю рівня витрат і стимулювання їхнього зниження. Вони є важливою функцією економічного механізму турфірми.

Система управління витратами має функціональний та організаційний аспекти. На рівні турфірми вона включає такі організаційні підсистеми: пошук і виявлення чинників економії ресурсів; нормування витрат на рекламні заходи та організацію збуту турпослуг; планування витрат за їх видами; облік та аналіз витрат; стимулювання економії ресурсів і зниження витрат. Такими підсистемами керують відповідні структурні одиниці турфірми.

Якщо у турфірмі існує поділ витрат на змінні (пропорційні) та постійні, тоді визначається їхня загальна сума за певний період за формулою:

С = С_зв*N + С_пв,

де С — загальні (сукупні) витрати,

С_зв — змінні витрати ка одиницю турпослуги,

N — обсяг виробництва турпакетів у натуральному вираженні,

С_пв — постійні витрати за даний період.

Таким чином, загальні витрати продукції (С_оп) становитимуть:

Соп = С_зв+ С_пв/ N

З даної формули видно,що зі зростанням обсягу виробництва турпослуг їх собівартість знижується за рахунок постійних витрат турфірми. Цю закономірність покладено в основу аналізу залежності витрат і прибутку від обсягу виробництва,коли турфірма вибирає комерційні варіанти проектів турів і планових рішень.

В графічному вигляді(рис.3.1.) зображені лінійні функції динаміки витрат і виручки від продажу турів.

У зв'язку з наявністю постійних витрат виробництво турпослуг до певного критичного обсягу (N_кр) є збитковим — площа 1. Критичний обсяг виробництва турпослуг називається точкою беззбитковості. При зростанні обсягу виробництва частка постійних витрат в їхній загальній (сукупній) величині знижується, зменшуються збитки, і після досягнення критичного обсягу N_кр виробництво турпродукту стає рентабельним — площа 2.

Якщо критичний обсяг виробництва турпродукту в натуральному вимірі, починаючи з якого виробництво стає для турфірми рентабельним, обчислити аналогічно, то:

С_зв* N_кр+ С_пв=Ц* N_кр,

звідси:

N_кр= С_пв/ Ц- С_зв

де Ц — ціна одиниці турпродукту.

Критичний обсяг виробництва (точку беззбитковості) можна визначити і в грошовому вимірі, що є більш прийнятним для туроператора. У такому разі:

В _кр⁼ С _зм⁺ С_пв

де В _кр — критичний обсяг виробництва у грошовому вимірі,

С _зм — загальна (сукупна) величина змінних витрат. Змінну величину С_зм в економічної теорії зображують як функцію обсягу виробництва за допомогою коефіцієнта маржинального прибутку — К_м (2.1)

К_м=В- С_зм/В

Отже,

С _зм=В-В* К_м,

А звідси:

В _кр =В _кр - В _кр*К_м +С_пв

В _кр = С_пв/ К_м

Таким чином, чим більшим є обсяг виробництва на критичну його величину (точку беззбитковості), тим вищою є економічна безпека турфірми, яка вимірюється відповідним коефіцієнтом (К₆), обчислюваним за допомогою формули:

К₆=N-N_кр/N,

де К_б — коефіцієнт безпеки виробництва;

N — фактичний або плановий обсяг турпослуг у натуральному вираженні.

Цей показник можна розрахувати і на підставі вартісного виміру обсягу виробництва турпослуг. Наприклад, турфірма «Південь-тур» реалізує за квартал турпакетів на 300 тис. грн. Витрати на їх виготовлення і продаж: становлять 280 тис. грн., у тому числі змінні витрати — 220 тис. грн., постійні — 60 тис. грн. Обчислимо розглянуті вище три показники: коефіцієнт маржинального прибутку, критичну програму виробництва туроператора, коефіцієнт безпеки виробництва.

Вони становлять:

коефіцієнт маржинального прибутку туроператора

К_м=300-200/300=0,27;

критична програма виробництва турпакетів (точка беззбитковості)

В_кр=60/0,27=222 тис.грн.;

3) коефіцієнт безпеки виробництва

К₆=300-222/300=0,26

Останній показник означає: якщо турфірма зменшить обсяг виробництва на 26%, то вона зрівняє його з критичною величиною. Подальше зменшення обсягу виробництва призведе до прямих збитків турфірми.

2. Кошторис виробництва та калькуляція собівартості турпродукту.

Сукупні витрати турфірми залежно від їх призначення виражаються такими показниками, як кошторис виробництва, собівартість товарної та реалізованої продукції.

У межах витрат виробництва є таке поняття, як кошторис виробництва. Кошторисом виробництва називають усі витрати

турфірми, пов'язані з її основною діяльністю за певний період часу. Він складається за економічним принципом і необхідний для того, щоб мати реальне уявлення про ресурсну структуру витрат формування турпакетів та турпослуг та для подальшого аналізу чинників зниження собівартості турпродукту.

Загальна поелементна структура кошторису виробництва турпродукту може бути згрупована у такому вигляді:

Матеріальні витрати. Всі витрати, що йдуть на придбання турпослуг у постачальників для формування певного турпродукту, як основних, так і додаткових витрат на комунальні послуги, арендні платежі та інш.
Заробітна плата. Включає всі форми оплати праці штатного та позаштатного персоналу турфірми, крім працівників, що фінансуються з прибутку турпідприємства.
Амортизація основних фондів та нематеріальних активів.
Відрахування на соціальні потреби.
Інші витрати, тобто ті, що не ввійшли до попередніх, наприклад, витрати на відрядження в ознайомчий тур, страхування майна, участь у турбіржах тощо.
Всього витрат.
Витрати, що не включені до виробничої собівартості турпослуг (наприклад, витрати на рекламу, презентації, оформлення офісу).
Зміна залишків витрат майбутніх періодів (приріст віднімається, зменшення додається).
Зміна залишків резервів майбутніх періодів (приріст додається, зменшення віднімається).
Зміна залишків незавершеного виробництва (приріст віднімається, зменшення додається).

11.Виробнича собівартість товарної продукції — турпродукту

12.Зміна залишків нереалізований турпакетів за виробничою собівартістю(приріст віднімається,зменшення додоється).

13.Виробнича собівартість нереалізованих турпакетів.

До виробничої собівартості турпослуг (турпродукту) включаються:

прямі матеріальні витрати;
прямі витрати на оплату праці;
інші прямі витрати;
змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості турпродукту (турпослуг) встановлюються турфірмою.

Методи визначення собівартості турпродукту умовно можна поділити на такі групи:

Кошторисні. Виробнича собівартість турпродукту визначається у такій послідовності:

із кошторису вираховуються витрати, які не зв'язані з формуванням турпродукту і в собівартість туру не включаються (адміністративні, витрати на збут, деякі інші);

вираховується приріст, додається зменшення залишків майбутніх періодів;
додається приріст, вираховується зменшення залишків майбутніх платежів (відпускних, винагород за стаж роботи, витрати на підготовчі роботи перед початком сезону, витрати на участь у турмарках тощо);
вираховується приріст, додається зменшення залишків незвершеного виробництва турпакетів.

Отримана сума буде дорівнювати виробничій собівартості турпродукту.

Підсумовування попередньо визначеної собівартості турпослуг постачальників, які ввійшли до турпродукту:

S_t=∑ⁿ_i=1 S_i Qi

де S_t — загальна собівартість турпродукту; ,

n — кількість найменувань турпослуг;

S_i. — собівартість одиниці турпакету;

Qi— загальний обсяг виробництва турпродукту і-го виду.

Пофакторний метод, за яким визначають собівартість турпродукту з урахуванням вимог різноманітних чинників на її формування:

S_{T
=}S m_.б. ⁺_-∑_j=1^m∆S_j

S m_.б. — собівартість планового обсягу турпродуку за рівнем витрат базового (минулого) періоду. Така собівартість називається розрахунковою;

т — кількість факторів, які впливають на собівартість турпродукту в плановому періоді;

∆S_j — зміна собівартості під впливом різноманітних факторів.

Зміна собівартості під впливом організаційно-технічних факторів обчислюється на плановий обсяг виробництва турпослуг як різниця витрат до і після впровадження цих заходів у турфірмі:

∆S=(S₂-S₁)*Q₂

де ∆S —- зміна собівартості внаслідок організаційно-технічних заходів;

S₂,S₁— витрати на одиницю продукції відповідно після і до впровадження заходів;

Q₂ — обсяг виробництва турпослуг після впровадження заходів у плановому періоді.

У розрахунковій собівартості (S m_.б. ) умовно-постійні витрати обчислені на рівні базового періоду, а в плановому періоді обсяг виробництва може змінитися, що відповідно вплине на собівартість турпослуг. Цю обставину треба враховувати як окремий фактор, тобто:

∆S_y.n=S_y.n.б *P_y.n.-Pв/100

де ∆S_y.n — відносна зміна умовно-постійних витрат у плановому періоді;

S_y.n.б — абсолютна сума умовно-постійних витрат у базовому періоді;

P_y.n.Pв — зміна в плановому періоді відповідно до обсягу виробництва і умовно-постійних витрат, %

Собівартість реалізованого турпродукту обчислюється коригуванням собівартості турпродукту на зміну залішків нереалізованних турпакетів,чи турпослуг:

Sp.n =St+(Sc.n.-Sc.k.)+(Sb.n.-Sb.k.)

S_p.n-собівартість реалізованного турпродукту;

S_p.n,S _p.k.— собівартість реалізованих тупакетів на початок та кінець розрахункового періоду, які ще не перейшли у власність покупців (туристів, турагентств).

Розглянемо умовний приклад.

Обсяг вироблених турпослуг турфірмою «Південь-тур» у звітному році становив 10500 тис. грн., а витрати на 1 гри. вироблених послуг склали — 0,92 гри. У плановому році передбачено збільшити обсяг виробництва турпослуг на 10%. Унаслідок запровадження новітніх технологій електронної комерції турфірмою буде зекономлено 230 тис. грн. Умовно-постійні витрати у звітному році досягли 2500 тис. гри., а у зв'язку зі зростанням обсягу виробництва вони збільшаться в плановому році на 4%.

За таких вихідних умов розрахункові показники становитимуть:

плановий обсяг виробленого турпродукту:

Q_т = 10500 Х1,1 = 11550 тис. грн.;

собівартість туриродукту за рівнем витрат звітного року:

S_T3= 11550 х 0,92 -10020 тис. грн.;

відносна економія умовно-постійних витрат унаслідок зростання обсягу виробництва туриродукту становитиме:

∆S_y.n. = 2500x(4-10)/100 = 150 тис. грн.;

100

собівартість виробленого турпродукту:

S_T= 10620 - (260 +150) = 10216 тис. грн.

У практиці господарювання визначають і регулюють також загальний рівень витрат на одиницю обсягу турпослуг. У наведеному прикладі планові витрати на 1 грн. виробленого турпродукту становлять 0,88 грн. (10216 : 11550) і зменшаться порівняно зі звітним роком на

4,35%((0,88-0,92)/0,92)*100%

але треба враховувати, що цей показник об'єктивно характеризує динаміку витрат лише за умови незмінних цін і структури випуску турпродукту.

У системі техніко-економічних розрахунків турфірми важливе місце займає калькулювання — обчислення собівартості окремих турпослуг, чи турпродукту. Калькулювання потрібне для вирішення низки економічних завдань:обґрунтування цін на турпослуги,обчислення рентабельності виробництва,аналізу витрат на виробництво тощо.

На турфірмах, як правило, складають (обчислюють) планові та фактичні калькуляції. Перші обчислюються нормами витрат, другі — за їхнім фактичним рівнем.Незалежно від конкретних особливостей виробництва і продукції калькулювання передбачає розв'язування таких методичних завдань: визначення об'єкта калькуляційних статей витрат та методики їхнього обчислення.

Об'єкт калькулювання — це та продукція чи турпослуги, собівартість яких обчислюється. До об’єктів калькулювання у турфірмі належать: основні та додаткові турпослуги, послуги туристичного супроводження; фінансові та послуги страхування, туристичні товари, паснортно-візові послуги і т. п. Головний об'єкт калькулювання — готові вироби (турпакети, екскурсії), які поставляються за межі підприємства на турринок.

Калькулювання інших додаткових турпослуг має допоміжне значення, це зумовлено з тим, що сфера туризму безпосередньо пов'язана з наданням ряду видів послуг, які характеризуються нестійким чи сезонним попитом клієнтів турфірм.

Для кожного об'єкта калькулювання вибирається калькуляційна одиниця його кількісного виміру (кількість у штуках, кількість туристів у тургрупі, кількість туроднів). Наприклад, об'єкт калькулювання — закордонні тури, калькуляційна одиниця — один певний турпакет, туристична група — один турист чи туродень і т. д. У світовій практиці господарювання в туризмі найчастіше застосовуються 2 методи калькулювання за повними й неповними витратами.

У сучасній вітчизняній практиці турбізнесу широко застосовується метод калькулювання за неповними витратами, тобто в калькуляції турів включають не всі витрати на виробництво та збут турпродукту. Частину непрямих витрат не відносять на собівартість окремих турпослуг, а безпосередньо віднімають від виручки за певний період під мас визначення прибутку. Класичним методом калькулювання за неповними витратами с так званий метод «direct-cost», коли на собівартість окремих турпослуг відносять лише прямі витрати, а непрямі — па певний період виробництва чи формування турпакетів (літній чи зимовий сезон).

Істотно впливають на методи калькування широта номенклатури турпослуг турфірми та специфіка турів. Найбільш точним і методично простим є калькулювання в однопродуктовому виробництві.

Собівартість одиниці турпакету тут обчислюється діленням сукупних витрат за певний період на кількість сформованих турів.

Конкретний склад і структура витрат туроператорів і турагентів регулюються законодавчими актами та положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку. До основних положень бухгалтерського обліку, за якими визначається собівартість, відносяться: Положення 3 «Звіт про фінансові результати» і Положення 16 «Витрати».

Під час калькулювання турів витрати групують за калькуляційними статтями, номенклатура яких залежить від форми організації подорожі, складу основних та додаткових послуг і т. інше. Установлюючи статті витрат, турфірмі необхідно дотримуватись таких вимог:

Витрати туристичного підприємства 📙 Реферат → 🆔 52848