Визначення радіоактивних відходів за законодавством України

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Стрімкий науково-технічний прогрес призвів до швидкого споживання природних ресурсів, сприяв швидкому розвиткові виробничих сил. Наслідком цього стало забруднення навколишнього природного середовища відходами. Вирішення проблеми знешкодження й утилізації відходів є однією з центральних у забезпеченні охорони довкілля, раціонального використання природних ресурсів. Відходи забруднюють ґрунт, води, повітря, займають під звалищами, відвалами значні площі. Іх утворення є наслідком переробки природної сировини у процесі матеріального виробництва, та споживання продуктів цього виробництва населенням. Щороку на підприємствах України утворюється близько 100 міль-йонів тонн токсичних відходів. 3 них до найбільш не-безпечних за європейськими стандартами (І-ІІІ класи небезпеки) належить 2, 5 - 3, 5 мільйона тонн.

Відходи та їх захоронення, переробка, транспортування справедливо вважаються однією з найважливіших проблем людства. Проблема перероблення радіоактивних відходів виникла вже 40 років тому, коли розпочали вивчати атомну енергетику, але ще досі не знайдено досконалих промислових методів, які позбавили б людство від впливу небезпечних радіоактивних відходів (РВ).

Значущість знешкодження і перероблення радіоактивних відходів сьогодні очевидна, враховуючи їхню особливу небезпеку для біосфери і в першу чергу для людини. Крім цього, способи й методи перероблення РВ можуть застосовуватись і для перероблення інших небезпечних відходів, що містять токсичні метали або пестициди.

В Україні в результаті утворення великих обсягів відходів проблема екологічної безпеки набула особливої гостроти. Більшість виробничих і побутових відходів утворюється у великих містах країни, що може призвести до забруднення навколишнього природного середовища. Крім того, певні види відходів належать до категорії небезпечних для життя і здоров'я людини. Особливу небезпеку для життя і здоров'я людини становлять радіоактивні відходи.

Сьогодні дуже гостро стоїть питання захисту населення від наслідків радіоактивного забруднення. Особливо це питання потребує негайного вирішення в нашій країні, бо в наслідок Чорнобильської катастрофи територія України була заражена великою кількістю радіоактивних відходів, а складна економічна ситуація останніх років не дозволяє максимально втілювати програми по захисту населення.

Дуже гостро стоїть питання правового регулювання поводження з радіоактивними відходами. Для регулювання даного питання в Україні було прийнято низку нормативно-правових актів, які б повинні в повній мірі регулювати дане питання. Але наявні проблеми у відповідній сфері свідчать про те, що деякі положення чинного законодавства суперечать один одному, недостатнє фінансування не дозволяє в повній мірі реалізувати державні програми. Актуальність теми дослідження полягає в необхідності вдосконалення правового регулювання поводження з радіоактивними відходами.

Метою написання даної роботи є оцінка та аналіз чинного законодавства України направленого на регулювання поводження з радіоактивними відходами, а також порівняння особливостей регулювання даного питання в міжнародному законодавстві.

Завдання які ставляться перед даною роботою :

1. Визначити особливості утворення  радіоактивних відходів, їх визначення  у законодавстві та класифікацію.

2. Проаналізувати нормативно правові акти направленні на організаційно-правове забезпечення поводження з радіоактивними відходами.

3. Розкрити особливості перевезення , зберігання , перевезення радіоактивних  відходів.

Об'єктом дослідження роботи є чинне законодавство України , міжнародне законодавство , наукові дослідження направленні на регулювання поводження з радіоактивними відходами.

Предметом дослідження є правовідносини які виникають у сфері поводження з радіоактивними відходами.

Під час роботи над даною темою застосовуються методи діалектики , порівняльно-правовий, метод системного аналізу . Метод системного аналізу застосовувався при дослідженні правовідносин у сфері поводження з радіоактивними відходами в Україні. Метод порівняння застосовувався при дослідженні законодавства національного та законодавства деяких зарубіжних країн у сфері поводження з радіоактивними відходами.

Наукова новизна полягає в тому що на основі аналізу міжнародного та українського законодавства, спеціальної літератури здійснено дослідження правового регулювання поводження з радіоактивними відходами.

Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості їхнього застосування для вдосконалення організаційно-правового забезпечення поводження з відходами, в тому числі і зраді активними.

РОЗДІЛ 1. ПОНЯТТЯ ТА КЛАСИФІКАЦІЯ РАДІОАКТИВНИХ ВІДХОДІВ ЯК ОБЄКТА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВННЯ

1.1. Визначення радіоактивних відходів за законодавством України

Законодавство України про відходи регулює процес поводження з відходами на всіх стадіях - від їх утворення до знешкодження, захоронення і утилізації. Основними нормативно-правовими актами в даній галузі є: Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища" від 19 червня 1991 року, Закон України "Про відходи" від 5 березня 1998 року, Закон України "Про поводження з радіоактивними відходами" від 30 червня 1995 року, Закон України "Про загальнодержавну програму поводження з токсичними відходами" від 14 вересня 2000 року, Закон України "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку" від 8 лютого 1995 року, Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження Програми поводження із твердими побутовими відходами" від 4 березня 2004 року, розпорядження Уряду України "Про схвалення Концепції Загальнодержавної цільової екологічної програми поводження з радіоактивними відходами" від 1 серпня 2007 року та ін.1

Закон України "Про відходи" від 5 березня 1998 року є базовим у регулюванні правовідносин з відходами. Ним визначаються правові, організаційні та економічні засади діяльності, пов'язаної із запобіганням або зменшенням обсягів утворення відходів, їх збиранням, перевезенням, зберіганням, обробленням, утилізацією та видаленням, знешкодженням та захороненням, а також з відверненням негативного впливу відходів на навколишнє природне середовище та здоров'я людини на території України.

До основних завдань з реалізації Закону належать: визначення основних принципів державної політики у сфері поводження з відходами; правове регулювання відносин щодо діяльності у сфері поводження з відходами; визначення основних умов, вимог і правил щодо екологічно безпечного поводження з відходами, а також системи заходів, спрямованих на організаційно-економічне стимулювання ресурсозбереження; забезпечення мінімального утворення відходів, розширення їх використання в господарській діяльності, запобігання шкідливому впливу відходів на навколишнє природне середовище та здоров'я людини.

Поняття відходів як правової категорії обґрунтовується в юридичній літературі та передбачається у нормативно-правових актах національного законодавства України про відходи, а також у правових актах Європейського Союзу. Так, згідно із Законом України "Про відходи" від 5 березня 1998 року із змінами від 2012 року відходи - це будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення. Між тим Державний класифікатор відходів ДК 005-1996' розширює їх поняття, включає відходи, які утворені внаслідок природних та техногенних катастроф.

Важливими наслідками науково-технічного прогресу і швидкого розвитку виробничих сил стало стрімке збільшення споживання природних ресурсів, накопичення радіоактивних відходів і пов’язане з ними збільшення забруднення навколишнього природного середовища. Тому охорона навколишнього природного середовища і захист людини від забруднення радіоактивними відходами розглядається сьогодні як найважливіше комплексне завдання, яке стоїть перед людством і потребує вирішення, перш за все, шляхом запровадження ефективного та досконалого правового механізму поводження з ними.2

Серед учених, які займалися дослідженням проблем правового регулювання поводження з радіоактивними відходами, варто назвати А.І.Іойриша, О.Б. Чопорняка, Г.І. Балюк, А.Л.Деркача, О.А. Супотаєву, Н.О. Максімцеву, В.М. Мішаріна, Т.О. Тітову, А.Ю. Кукличева та інших.

Однак питання визначення юридичної природи, а саме поняття, ознак та класифікації радіоактивних відходів залишаються недостатньо дослідженими в Україні.

Чорнобильська катастрофа стала підтвердженням того, що право в сучасному суспільстві не може відставати від науково-технічного прогресу. Воно повинно своєчасно реагувати на ті відносини, які виникають між державою і суспільством при використанні досягнень науки й техніки, і сприяти усуненню (обмеженню) шкоди, яку можуть завдати людині і довкіллю недостатньо продумані експерименти. Перш за все, мова йде про потенційні небезпечні виробництва, технології, процеси тощо, які загрожують самому існуванню цивілізації.3

Тому саме у 90-х роках XX століття відбувався найбільш активний розвиток вітчизняного законодавства щодо поводження з радіоактивними відходами. Серед нормативно-правових актів варто відзначити такі Закони України: «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» від 08.02.1995 р., «Про поводження з радіоактивними відходами» від 30.06.1995р., «Про порядок прийняття рішень про розміщення, проектування, будівництво ядерних установок і об'єктів, призначених для поводження з радіоактивними відходами, які мають загальнодержавне значення» від 08.09.2005 р. та інші. 
Для визначення поняття "радіоактивні відходи", на нашу думку, необхідно чітко розмежовувати поняття " радіоактивні відходи" та " радіоактивні матеріали". Дане розмежування необхідне для розуміння правової природи радіоактивних відходів саме як об'єкта правового регулювання. На жаль, доволі часто припускається підміна цих понять одне одним.4

Відповідно до п.1 ст. 1 “Міжнародної конвенції про боротьбу з актами ядерного тероризму”, ратифікованої 15 березня 2006 року Законом України “Про ратифікацію міжнародної конвенції про боротьбу з актами ядерного тероризму”, радіоактивний матеріал означає ядерний матеріал та інші радіоактивні речовини, які містять нукліди, що самостійно розпадаються (процес, який супроводжується виділенням іонізуючого випромінювання одного або кількох видів, наприклад альфа-випромінювання, бета-випроміню- вання, нейтронне випромінювання та гама- випромінювання), та які можуть унаслідок своїх радіологічних властивостей або властивостей свого поділу спричинити смерть, серйозне каліцтво або суттєву шкоду власності чи навколишньому середовищу.

Окрім уже наведеного вище, визначення цього ж поняття міститься у Законі України "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку" від 8 лютого 1995 р., де поняття радіоактивний матеріал тлумачиться як джерело іонізуючого випромінювання, ядерні матеріали та радіоактивні відходи. 
У Законі України " Про дозвільну діяльність у сфері використання ядерної енергії" від 11 січня 2000 р. радіоактивні матеріали визначаються як будь-які матеріали, які містять радіонукліди і для яких питома активність і сумарна активність вантажу перевищують межі, встановлені нормами, правилами та стандартами з ядерної та радіаційної безпеки (таке ж визначення міститься у п. 1.8 Правил забезпечення збереження ядерних матеріалів, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючого випромінювання, затверджених наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 14 грудня 2000 р. № 241).

В Угоді про співробітництво між Україною та Сполученими Штатами Америки стосовно мирного використання ядерної енергії, ратифікованій Законом України від 19.03.99 р., (ст. 1), зазначається, що радіоактивним матеріалом є матеріал, який виготовлено або який став радіоактивним під впливом радіаційної події у процесі виробництва чи використання спеціального ядерного матеріалу.5

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про поводження з радіоактивними відходами» від 30.06.1995 р., радіоактивні відходи - це матеріальні об'єкти та субстанції, активність радіонуклідів або радіоактивне забруднення яких перевищує межі, встановлені діючими нормами, за умови, що використання цих об'єктів та субстанцій не передбачається.

Щодо міжнародних актів, то Об'єднана Конвенція про безпеку поводження з відпрацьованим ядерним паливом і про безпеку поводження з радіоактивними відходами від 5 вересня 1997 р., яка стала частиною національного законодавства після її ратифікації Україною у 2000 році, то в ній "радіоактивні відходи" означають радіоактивний матеріал у газоподібному, рідкому чи твердому стані, подальше використання якого не передбачається Стороною, що домовляється, чи фізичною або юридичною особою, чиє рішення визнає Сторона, що домовляється, і який контролюється в якості радіоактивних відходів в рамках положень законодавчого та регулюючого поля Сторони, що домовляється.6

1.2.   Класифікація радіоактивних відходів

Необхідність здійснення класифікації передбачається Законом України "Про відходи", який встановлює вимоги до класифікації відходів та їх паспортизації (ст. 6). У нормативно-правових актах розрізняють такі види відходів: за сферою їх утворення: відходи виробництва, споживання та побутові відходи; за агрегатним станом: тверді, рідкі, газоподібні; залежно від фізичного стану, в якому вони перебувають: газоподібні, рідинні, тверді, сумішеві; за ступенем (рівнем) небезпеки і характером впливу на навколишнє природне середовище і здоров'я людини: безпечні і небезпечні відходи (токсичні, біологічні, вибухонебезпечні, вогненебезпечні, радіоактивні тощо); за їх приналежністю: відходи, що перебувають у власності відповідних суб'єктів, та безхазяйні відходи; за суспільною корисністю; залежно від засобу подальшого поводження тощо.

Номенклатура відходів закріплена в Державному класифікаторі України "Класифікатор відходів", ДК 005-96, затвердженому Держстандартом України 29 лютого 1996 року, що ведеться з метою надання різнобічної та обґрунтованої інформації про утворення, накопичення, оброблення (перероблення), знешкодження та видалення відходів. Державний класифікатор відходів дозволяє уніфіковано описати відходи, які утворилися в різних регіонах та за різними видами економічної діяльності. З метою гармонізації української законодавчо-нормативної бази з європейською здійснюється робота по його вдосконаленню стосовно європейських стандартів і європейського каталогу відходів.

Залежно від сфери утворення відходи поділяються на відходи виробництва та споживання і побутові відходи. Найпоширенішими є відходи виробництва. Відповідно до "Класифікатора відходів" до них належать: залишки сировини, матеріалів, напівфабрикатів тощо, які утворені в процесі виробництва продукції і втратили свої споживчі властивості; супутні гірничі породи та залишкові продукти (шлам, пил, відсіви тощо); новоутворені речовини і їх суміші, що не є метою даного виробництва (шлак, зола, кубові залишки, інші тверді утворення); залишкові продукти сільськогосподарського виробництва (у тому числі тваринництва), лісівництва; бракована, некондиційна продукція чи забруднена небезпечними речовинами і не придатна до використання.7

До відходів споживання належить непридатна до експлуатації продукція, вироби, медичні препарати, які втратили свої споживчі властивості і в яких містяться певні хімічні та біологічні компоненти, що потребують небезпечного видалення. Серед них особливе місце займають побутові відходи. Це відходи, що утворюються в процесі життя і діяльності людини в житлових та нежитлових будинках (тверді, великогабаритні, ремонтні, рідкі, крім відходів, пов'язаних з виробничою діяльністю підприємств) і не використовуються за місцем їх накопичення. Вони можуть бути твердими та рідкими.

Тверді побутові відходи-це відходи, які утворюються в процесі життя і діяльності людини і накопичуються у житлових будинках, громадських, навчальних, лікувальних, торговельних та інших закладах (це харчові відходи, предмети дорожнього вжитку, сміття, опале листя, відходи від прибирання і поточного ремонту квартир, макулатура, скло, метал, полімерні матеріали тощо) і не мають подальшого використання за місцем їх утворення.

Рідкі побутові відходи-господарчо-побутові (від миття, прання тощо) та каналізаційні стоки (за винятком промислових) за відсутності централізованого водовід ведення.

Особлива увага в законодавстві приділяється небезпечним відходам, тому що вони самостійно або при вступі в контакт із іншими речовинами можуть заподіяти шкоду навколишньому природному середовищу і здоров'ю людини. Небезпечними є відходи, що мають фізичні, хімічні, біологічні чи інші небезпечні властивості, які створюють або можуть створити значну небезпеку для навколишнього природного середовища і здоров'я людини та потребують спеціальних методів і засобів поводження з ними. Залежно від шкідливості їх властивостей вони поділяються на токсичні, біологічні, вибухонебезпечні, вогненебезпечні і радіоактивні відходи.8

Токсичними (отрутними) є відходи, які при влученні всередину організму через органи дихання, травлення або через шкіру здатні викликати смерть людини або робити на нього сильний негативний вплив. Питання управління токсичними відходами знайшли відображення у Загальнодержавній програмі поводження з токсичними відходами, затвердженій Законом України від 14 вересня 2000 року "Про Загальнодержавну програму поводження з токсичними відходами". З метою визначення основних напрямів діяльності держави у сфері поводження з токсичними відходами передбачається прийняття Загальнодержавної програми поводження з небезпечними відходами до 2015 року.

Під вибухонебезпечними відходами розуміються тверді або рідкі відходи, які самі по собі здатні до хімічної реакції з виділенням газів такої температури і тиску і з такою швидкістю, що викликає ушкодження навколишніх предметів.

Найнебезпечнішими є радіоактивні відходи. Поняття радіоактивних відходів закріплюється в Законі України "Про поводження з радіоактивними відходами" від 30 червня 1995 року. До них належать матеріальні об'єкти та субстанції, активність радіонуклідів або радіоактивне забруднення яких перевищує межі, встановлені діючими нормами, за умови, що використання цих об'єктів та субстанцій не передбачається. V свою чергу такі відходи, залежно від рівня звільнення яких від контролю органу державного регулювання ядерної та радіаційної безпеки, підрозділяються на довгоіснуючі і короткоіснуючі. Закон України "Про відходи" додатково виділяє групу відходів - відходи як вторинна сировина. До цієї групи належать відходи, для утилізації та переробки яких в Україні існують відповідні технології та виробничо-технологічні й/або економічні передумови.

Відповідно до наказу Міністерства охорони здоров'я України «Про затвердження державних санітарних правил «Основні санітарні правила забезпечення радіаційної безпеки України» від 02.02.2005 року встановлена така класифікація радіоактивних відходів:

1. За критерієм допустимості (недопустимості) їх захоронень у сховищах різних типів: короткоіснуючі радіоактивні відходи та довгоіс- нуючі радіоактивні відходи.
2. За критерієм «рівень вилучення»: 1 - трансуранові альфа-випромінюючі радіонукліди; 2 - альфа-випромінюючі радіонукліди (за винятком трансура-нових); 3 - бета-, гамма-випромінюючі радіонукліди (за винятком віднесених до групи 4); 4 - Н-3, С-14, С1-36, Са-45, Мп-53, Бе-55, N1-59, N1-63, №>-93т, Тс-99, С<і- 109, С8-135, Рт-147, Бт-151, Тт-171, Т1-204.

За даною класифікацією всі РАВ поділяються на чотири групи, належність до яких визначається в залежності від значення рівня вилучення, встановленого для тієї чи іншої групи радіонуклідів, що містяться в РАВ. Класифікація категорій твердих і рідких РАВ за критерієм питомої активності: низькоак- тивні радіоактивні відходи; середньоактивні радіоактивні відходи; високоактивні радіоактивні відходи.

Класифікація РАВ з невідомим радіонуклідним складом (НРС) та невідомою питомою активністю за критерієм потужності поглиненої в повітрі дози на відстані 0,1 м від поверхні об'єкта: низькоактивні НРС; середньоактивні НРС; високоактивні НРС.

Можна говорити і про інші підходи до класифікації радіоактивних відходів, наприклад, за фізичним станом: рідкі, тверді та газоподібні; за походженням: природні та техногенні.

Під час розробки норм безпеки при поводженні з радіоактивними відходами МАГАТЕ класифікувала радіоактивні відходи на такі категорії: високоактивні відходи; середньоактивні відходи; та низькоактивні відходи. 
Проте останнім часом запропонована ще одна категорія радіоактивних відходів, а саме: відходи дуже низької активності. Такі радіоактивні відходи мають настільки низький рівень радіонуклідів, що за певних умов вони можуть бути виведені з-під контролю регулюючих органів і подальше їх використання може бути обмежене на майданчиках підприємств атомної промисловості. Але в жодній країні (окрім Франції) немає нормативних документів, які б регулювали процедуру поводження з даною категорією відходів, що дозволяє відокремити їх від низькоактивних відходів.9

Не викликає сумніву той факт, що класифікація радіоактивних відходів необхідна при розробленні правил поводження з радіоактивними відходами, санітарних правил, норм радіаційної безпеки. На нашу думку, законодавство України потребує внесення змін, доповнень та уточнень щодо класифікації радіоактивних відходів спрямованих на його вдосконалення, так і критеріїв віднесення тих чи інших матеріалів до радіоактивних відходів, їх носіїв. 
Так, у Законах України «Про поводження з радіоактивними відходами» та «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» класифікації радіоактивних відходів не приділяється достатня увага, законодавець просто в Законі України «Про поводження з радіоактивними відходами» дублює в ст.1 класифікацію РАВ за критерієм допустимості (недопустимості) їх захоро- нень у сховищах різних типів.

Відповідно, довгоіснуючі РАВ - радіоактивні відходи, рівень звільнення яких від контролю органу державного регулювання ядерної та радіаційної безпеки досягається через 300 років і більше. Короткоіснуючі РАВ - радіоактивні відходи, рівень звільнення яких від контролю органу державного регулювання ядерної та радіаційної безпеки досягається раніше ніж через 300 років.10

Існують і певні проблеми з термінологією. Так, на нашу думку, невиправдане введення термінів «довгоіснуючі» і «короткоіснуючі» радіоактивні відходи замість прийнятих у світі «довгоживучих» і «короткоживучих» радіоактивних відходів. Зазначимо, що юридичною наукою і практикою уже давно застосовуються загальновизнані терміни «довгоживучі» і «короткоживучі» радіонукліди. В Україні реалізується ряд міжнародних проектів, звіти про які перекладаються англійською мовою. У цих випадках, як і при публікаціях англійською мовою, і при наукових обмінах, виникають проблеми з перекладом, а потім із трактуванням класифікації радіоактивних відходів.11

У багатьох країнах, де присутні РАВ, існує своя класифікація цих відходів, що в більшості випадків базується на рекомендаціях МАГАТЕ та побудована за джерелами утворення, агрегатним станом та рівням радіоактивності.12

Так, рекомендації МАГАТЕ визначають 4 категорії, які прийняті відповідно до Стратегії поводження з РАВ (питома активність, період напіврозпаду та тепловиділення). Для порівняння, в Росії визначено 3 категорії за питомою активністю та виду випромінювання радіонуклідів. В Італії також виділено 3 категорії, проте, за часом розпаду радіонуклідів до природного рівня. Наприклад, у Німеччині створена якісна система класифікації, що виходить з виробничих потреб і прийнятності до способів захоронення. Відповідно до цього виділяють 2 категорії РАВ: тепловиділяючі; та з незначним тепловиділенням.13

Прийнята у Франції класифікація РАВ заснована на різних варіантах поводження з РАВ. Кожній категорії з РАВ відповідають критерії прийнятності, що засновані на рівні питомої активності та періоду напіврозпаду.

РОЗДІЛ 2. ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ БЕЗПЕКИ У СФЕРІ ПОВОДЖЕННЯ З РАДІОАКТИВНИМИ ВІДХОДАМИ

2.1 Ведення державного обліку радіоактивних відходів

Відповідно до статті 9 закону України "Про праове регулювання поводження з радіоактивними відходами" Державному регулюванню безпеки у сфері поводження з радіоактивними відходами підлягають такі види діяльності:

ведення державного обліку радіоактивних відходів, Державного кадастру сховищ радіоактивних відходів, місць їх захоронення, а також місць їх тимчасового зберігання; проектно-пошукові роботи по вибору майданчиків для розміщення об'єктів, призначених для поводження з радіоактивними відходами;

проектування об'єктів та транспортних засобів, призначених для поводження з радіоактивними відходами, їх випробування, виготовлення або будівництво;

введення в експлуатацію, експлуатація, зняття з експлуатації об'єктів, призначених для поводження з радіоактивними відходами, закриття сховищ для захоронення та проведення регламентних робіт по забезпеченню безпеки на сховищах для захоронення після їх закриття; перевезення та складування радіоактивних відходів.

Державне регулювання безпеки під час поводження з радіоактивними відходами здійснюють: 

• Міністерство охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України;
• Міністерство охорони здоров'я України;
• Міністерство внутрішніх справ України;
• інші органи державної виконавчої влади згідно з законодавством.

На здійснення діяльності у сфері поводження з радіоактивними відходами видаються дозволи (ліцензії) в порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до статті чотирнадцятої данного закону :

• Державний облік радіоактивних відходів ведеться з метою уникнення можливості неконтрольованого накопичення радіоактивних відходів та забезпечення оперативного контролю за місцезнаходженням і переміщенням радіоактивних відходів, умовами їх зберігання та захоронення. 

Державний облік радіоактивних відходів включає:

• ведення Державного реєстру радіоактивних відходів;
• ведення Державного кадастру сховищ радіоактивних відходів та переліку місць тимчасового зберігання радіоактивних відходів.

Для забезпечення постійного поновлення та своєчасного внесення змін до Державного реєстру радіоактивних відходів та Державного кадастру сховищ радіоактивних відходів здійснюються регулярні державні інвентаризації радіоактивних відходів і сховищ радіоактивних відходів, включаючи сховища для зберігання радіоактивних відходів на території виробників цих відходів.

Порядок обліку радіоактивних відходів, зокрема порядок проведення державних інвентаризацій, встановлюється органом державного регулювання ядерної та радіаційної безпеки, який здійснює також нагляд за їх виконанням. 

Організація проведення державних інвентаризацій покладається на орган державної виконавчої влади у сфері поводження з радіоактивними відходами.

Відповідно до статті п'ятнадцятої данного закону: створення та організація ведення Державного реєстру радіоактивних відходів покладається на орган державного управління у сфері поводження з радіоактивними відходами.14

Положення про Державний реєстр радіоактивних відходів затверджується Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті шістнадцятої данного закону: Державний кадастр сховищ радіоактивних відходів повинен містити систематизований банк даних щодо місцезнаходження, кількісних та якісних характеристик, умов зберігання або захоронення радіоактивних відходів, систем контролю та моніторингу. 

Створення і організація ведення Державного кадастру сховищ радіоактивних відходів покладається на орган державного управління у сфері поводження з радіоактивними відходами.

Державний кадастр сховищ радіоактивних відходів підлягає безстроковому зберіганню.

Положення про Державний кадастр сховищ радіоактивних відходів затверджується Кабінетом Міністрів України.