Внутрішній контрольі системі управління

     План

     Вступ

1. Економічна суть, функції та завдання внутрішнього контролю
2. Класифікація внутрішнього контролю, його об’єкти та суб’єкти
3. Роль внутрішнього контролю в управлінні підприємством

Висновки

Список  використаних джерел

Вступ

1. Економічна  суть, функції та завдання внутрішнього контролю

     Внутрішній  контроль є одним із важливих інструментів для прийняття управлінських рішень щодо подальшої діяльності підприємства. У теперішній час керівники великих підприємств України починають розуміти значення внутрішнього контролю в підвищенні ефективної діяльності підприємства, тому потреба у внутрішньому контролі зростає.

     Будь-який економічний суб'єкт має свою цільову функцію, яка реалізується та досягається за допомогою ефективного  управління.

     Однією  з функцій управління окремим  суб'єктом є внутрішній контроль, суб'єкти якого здійснюють порівняння планових і фактичних значень  параметрів, проводять аналогію із зовнішнім економіко-правовим середовищем, виявляють відхилення в параметрах, роблять оцінку небезпечності розміру  відхилень для суб'єкта господарювання, виявляють фактори, що викликали  відхилення, а також визначають ступінь  їх впливу, проводять підготовку інформаційної  бази для прийняття управлінських  рішень.

     Внутрішній контроль, як функція управління, є засобом  зворотного зв'язку між об'єктом  управління й органом управління, інформуючи про дійсний стан об'єкта і фактичне виконання управлінських  рішень. Внутрішній контроль — це процес, який забезпечує відповідність функціонування конкретного об'єкта прийнятим управлінським  рішенням і спрямований на успішне  досягнення поставленої мети. Основною його метою є об'єктивне вивчення фактичного стану справ у суб'єкта господарювання, виявлення та попередження тих факторів і умов, які негативно  впливають на виконання прийнятих  рішень і досягнення поставленої  мети, та доведення цієї інформації до органу управління. Внутрішній контроль за діяльністю цехів, бригад, ділянок  та інших внутрішньогосподарських  формувань проводиться в суб'єктах  господарювання їх керівниками і  спеціалістами при виконанні  ними своїх функціональних обов'язків, а також штатними контролерами, ревізорами та аудиторами.

     Належне функціонування системи внутрішнього контролю залежить також від працівників, яким доручена відповідна діяльність. Система відбору, найму, просування по службі, навчання та підготовки кадрів повинна забезпечувати високу кваліфікацію і чесність відповідного персоналу.

     Відповідальність  за розробку і практичне ведення  системи внутрішнього контролю покладається на керівництво економічного суб'єкта. Від нього залежить, щоб система  внутрішнього контролю відповідала  розмірам і специфіці діяльності економічного суб'єкта, функціонувала  регулярно та ефективно.

     Ефективна організаційна структура суб'єкта господарювання передбачає виправданий  розподіл відповідальності й повноважень  працівників. Вона повинна, по можливості, перешкоджати спробам окремих осіб порушувати вимоги контролю і забезпечувати  розподіл несумісних функцій. Аудитор  повинен знати, що функції працівника є несумісними, якщо їх зосередження в руках однієї особи може сприяти  здійсненню випадкових або навмисних  помилок і порушень, а також  перешкоджати виявленню таких помилок  і порушень. Зазвичай підлягають розподілу  між різними особами такі функції, як:

     · безпосередній доступ до активів  економічного суб'єкта;

     · дозвіл на здійснення операцій з активами;

     · безпосереднє здійснення господарських  операцій;

     · відображення господарських операцій у бухгалтерському обліку.

     Як функція управління, внутрішній контроль виконує такі завдання:

     - дає інформацію щодо процесів, які відбуваються в суб'єкта  господарювання;

     - допомагає приймати найдоцільніші  рішення із загальних і спеціальних  питань розвитку підприємства;

     - дає можливість судити про  правильність прийнятих рішень, своєчасність і результативність їх виконання;

     - дає змогу своєчасно виявити  й усунути ті умови і фактори,  які не сприяють ефективному веденню виробництва і досягненню поставленої мети;

     - дає змогу скоригувати діяльність  суб'єкта господарювання або окремих  його виробничих підрозділів;

     - дає можливість установити, які  саме служби і підрозділи підприємства, а також напрями його діяльності  сприяють досягненню поставленої  мети і підвищенню результативності  діяльності підприємства.

     Перевагою внутрішнього контролю є те, що він  здійснюється як попередній, поточний (оперативний) і подальший, може бути документальним, фактичним і комбінованим; може проводитись у вигляді: ревізії, тематичної перевірки, розслідування  та службового розслідування.

     У зв'язку з цим внутрішній контроль є одним із найефективніших при  вмілому використанні функцій контролю органами управління.

2. Класифікація  внутрішнього контролю, його об’єкти та суб’єкти

     Для кращого усвідомлення внутрішнього контролю розглянемо його класифікацію (див. рис. 2.1).

     Як  функція управління, внутрішній контроль, залежно від часу проведення поділяється  на попередній, поточний (оперативний) і подальший.

     Попередній  контроль здійснюється до прийняття  управлінських рішень і здійснення господарських операцій. Управлінський  персонал та головний бухгалтер здійснюють попередній контроль шляхом візування  договорів і угод на отримання  і відпуск матеріальних цінностей, виконання робіт і надання  послуг; підготовки наказів про встановлення працівникам посадових окладів, надбавок до заробітної плати і про  преміювання працівників підприємства тощо. Попередній контроль необхідний на всіх рівнях управління. Об'єктами попереднього контролю можуть бути внутрішньогосподарські плани, проектно-кошторисна документація, документи на відпуск товарно-матеріальних цінностей і готової продукції, на видачу грошових коштів, договори і  т. ін. Мета попереднього контролю —  попередити протизаконні дії посадових  осіб, протизаконні та економічно недоцільні господарські операції; забезпечити  економне й ефективне витрачання господарських ресурсів; не допустити  невиробничих витрат.

Внутрішній  контроль

За  часом проведення

За  джерелами інформації

За  метою, цільовим призначенням та методом організації

Поточний 

Попередній

Подальший

Фактичний

Документальний

Комбінований

Тематична перевірка

Ревізія

Службове  розслідування

Внутрішній  аудит

     Рис. 2.1. Класифікація внутрішнього контролю

     Поточний (оперативний) контроль. Мета його —  виявити в процесі господарських  операцій негативні відхилення в  господарській діяльності, які під  час попереднього або наступного контролю можуть бути не виявлені, знайти внутрішньогосподарські резерви подальшого зростання ефективності виробництва. У зв'язку з цим поточному контролю необхідно приділяти особливу увагу  з боку персоналу суб'єкта господарювання, безпосередньо зацікавленого в  покращанні результатів господарсько-фінансової діяльності.

     При поточному (оперативному) контролі аналізуються показники оперативної звітності, спеціалістами підприємств, а також  внутрішніми аудиторами та ревізорами здійснюються тематичні перевірки. Особливо ефективним є поєднання  поточного контролю з попереднім, що має важливе значення для попередження невиробничих витрат, запобігання можливим розкраданням і втратам матеріальних ресурсів та грошових коштів.

     Подальший контроль здійснюється після господарських  операцій на підставі даних, зафіксованих у первинних документах, регістрах  бухгалтерського обліку і в бухгалтерській звітності. Мета такого контролю —  перевірка доцільності й законності господарських операцій за певний період, виявлення недоліків у роботі, порушень і зловживань, якщо вони були допущені. Він допомагає виявити  і мобілізувати резерви для подальшого покращання всіх виробничих та економічних  показників.

     Найвища дієвість і ефективність контролю досягається  послідовним поєднанням попереднього, поточного (оперативного) і подальшого контролю.

     Залежно від джерел інформації, яка використовується при здійсненні контрольних функцій, внутрішній контроль поділяється на документальний і фактичний.

     Документальний  контроль полягає у встановленні достовірності й законності господарських  операцій за даними первинної документації, облікових регістрів і звітності, в яких вони знайшли відображення.

     Фактичним називається контроль, при якому  кількісний і якісний стан об'єктів, які перевіряються, встановлюється шляхом обстеження, огляду, обмірювання, перерахунку, зважування, лабораторного аналізу та інших способів перевірки фактичного їх стану. До об'єктів контролю належать засоби підприємства, які включають у себе всі необоротні та оборотні активи.

     Документальний  і фактичний контроль тісно взаємопов'язані, тому що тільки їх спільне проведення дає змогу встановити дійсний  стан об'єкта перевірки. Поєднання документального  і фактичного контролю називають  комбінованим контролем.

     Залежно від мети, цільового призначення  та методу організації розрізняють  ревізію, аудит, тематичну перевірку, розслідування і службове розслідування.

     Ревізія — це система контрольних дій, які здійснюються за дорученням керівника суб'єкта господарювання аудиторською або ревізійною групою за діяльністю структурних підрозділів. При ревізії встановлюється законність, достовірність та економічна доцільність здійснення господарських операцій, а також правомірність дій посадових осіб, які брали участь у їх здійсненні. Основна мета ревізії — виявлення фактів господарських і фінансових порушень, розкрадань, безгосподарності й марнування; встановлення причин і умов, що сприяли виявленим господарським порушенням і зловживанням, та винних у цьому осіб; ужиття заходів щодо відшкодування завданих збитків як у процесі ревізії, так і після неї; внесення пропозицій щодо усунення недоліків і порушень; притягнення до відповідальності осіб, які допустили порушення або зловживання.

     За  повнотою охоплення ревізованого матеріалу  розрізняють повні й часткові ревізії. Повними називаються ревізії, які охоплюють усю діяльність ревізованого об'єкта за певний період часу. Часткові ревізії охоплюють  тільки окремі ділянки роботи структурного підрозділу або підприємства.

     За  обсягом ревізованих документів розрізняють суцільні й вибіркові. При суцільній ревізії перевіряються  всі документи, пов'язані з даним  видом операцій. При вибірковій ревізії  перевіряються тільки деякі з  документів на вибір.

     У разі необхідності у більш глибокій перевірці підрозділу проводяться  комплексні ревізії, які передбачають участь у перевірці спеціалістів-експертів  за різними напрямами діяльності ревізованого об'єкта — технологів, товарознавців, економістів, спеціалістів із кадрів, будівельників, механіків  тощо. Характерна особливість такої  ревізії — комплексне вивчення діяльності підрозділу із застосуванням економічних  методів аналізу в поєднанні  з документальною і фактичною  перевірками, зі всебічним вивченням  звітних і облікових даних  про результати роботи.

     Мета комплексної ревізії—оцінка спеціалістами фактично здійснених господарських операцій, їх відображення в бухгалтерському обліку, пошук резервів для підвищення ефективності господарської діяльності підрозділу.

     Тематична перевірка — це система контрольних дій, спрямованих на вивчення однієї чи декількох сторін виробничої або господарсько-фінансової діяльності підприємств. Наприклад, перевірка збереженості матеріальних ресурсів і раціонального їх використання; забезпечення збереженості й раціонального використання обладнання; правильності розрахунків із робітниками і службовцями тощо.

     Службове розслідування — це перевірка дотримання робітниками підприємства посадових обов'язків" а також нормативно-правових актів, що регулюють виробничі відносини. Вона проводиться спеціальною комісією, яка створюється наказом керівника суб'єкта господарювання, у разі виявлення розкрадань, нестач, втрат і псування матеріальних цінностей, виготовлення браковано? продукції та в інших випадках.

     Внутрішній  контроль має свій предмет, об'єкт  і суб'єктів здійснення.

     До  предмета внутрішнього контролю належать усі процеси і явища, пов'язані  з господарською діяльністю підприємств, при цьому межі внутрішнього контролю сягають від прийняття управлінського рішення до визначення його результативності.

     Під терміном "об'єкт" слід розглядати кожен окремий елемент предмета внутрішнього контролю. Об'єктами внутрішнього контролю є господарські процеси, які в сукупності становлять господарську діяльність суб'єкта, що перевіряється. Об'єкти внутрішнього контролю досить різноманітні, тому дати їх вичерпний перелік неможливо. Сукупним об'єктом аудиту можна назвати наявність і рух засобів підприємства та джерела їх формування.

     Суб'єктами внутрішнього контролю є:

     · управлінський персонал та спеціалісти, до функцій яких входить попередній, поточний та подальший контроль;

     · обліковий персонал на чолі з головним бухгалтером, якому належать функції  контролю на всіх етапах відображення господарських процесів;

     · спеціальні внутрішні контролюючі  служби, створені на підприємстві з  метою проведення того чи іншого контролю (наглядові ради; ревізійні комісії; інвентаризаційні комісії; комісії з розслідування незвичайних подій; внутрішні аудиторські служби.

     Посадові  особи здійснюють контрольні функції  при виконанні своїх функціональних обов'язків. Нормативно вони зафіксовані  в посадових інструкціях. Наприклад, економіст з оплати праці, підписуючи наряд на відрядну роботу, перевіряє  достовірність та правильність таких  реквізитів первинного документа: обсяг  виконаної роботи, норми і розцінки.

     Обліковий персонал при виконанні своїх професійних  обов'язків виконує відповідні контрольні функції, які забезпечують надання  користувачам фінансової звітності  для прийняття відповідних рішень повної, правдивої та неупередженої  інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. За Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" відповідальність за організацію бухгалтерського  обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і  звітності протягом установленого  терміну, але не менше як три роки, несе власник (власники) або уповноважений  орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

     Забезпечення  інформацією керівництва здійснюється за допомогою системи бухгалтерського  обліку — другого елементу структури  внутрішнього контролю. До її складу відносять: облікову політику, форму обліку та спосіб обробки облікової інформації.

3. Роль внутрішнього контролю в управлінні підприємством

     Останнім  часом в Україні та світі зростає  усвідомлення важливості внутрішнього контролю як ключового елементу управління підприємством. Науковці та практики акцентуємо увагу на тому, що продумана та правильно  організована система внутрішнього контролю сприяє безпеці активів  підприємства та інвестицій акціонерів.

     Розвиток  ринкових форм і методів господарювання загострює проблему обліку економічних  інтересів її учасників, внутрішнього контролю, стратегічного обліку, що є одними з пріоритетних напрямів вдосконалення вітчизняної бухгалтерської системи. Виникнення нових економічних  відносин спонукає до переосмислення всіх функцій управління, у томі числі і облікової і контрольної, обумовлюючи пріоритетний управлінський  напрям в розвитку інформаційних  систем. Управлінський напрям розвитку бухгалтерського обліку, що є сьогодні прерогатив ним, додає нові якості обліку, внутрішнього контролю, економічному аналізу, плануванню і прогнозуванню.

     Дослідженнями місця та ролі контролю в системі  управління підприємством присвячували свої публікації, такі автори Б. О. Акєнтьєва [1], А. Аренс [2], В. В. Благой [3], Т. А. Бутинець [4], Ф. Ф. Бутинець [5], Н. Г. Виговська, Л. В. Дікань [6], Р. О. Костирко, С. М. Петренко, А. М. Ткаченко, М. Г. Чумаченко, А. Д. Шеремет, Г. М. Яровенко.

     Вважаємо, що на сучасному етапі розвитку України, особливої уваги потребують питання вдосконалення управління, однією з найважливіших функцій якого є контроль. Будь-який вид управління неможливий без чіткої організованої системи контролю, тому що не можна ефективно управляти, не перевіряючи виконання встановлених вимог і не виявляючи фактичного стану справ на керованих об’єктах.

     У цьому сенсі контроль виступає засобом  організації зворотних зв’язків, завдяки якому орган (суб’єкт  управління), що управляє, отримує інформацію про стан керованого об’єкту і  про хід виконання ухвалених  рішень. Це дає можливість своєчасно реагувати на відхилення, що відбуваються в діяльності керованого об’єкту і вносити відповідні корективи. Будучи самостійною функцією управління, контроль тісно пов'язаний з іншими сторонами управлінської діяльності прогнозуванням, плануванням, обліком, аналізом і регулюванням [3, с. 153].

     Досліджуючи місце контролю в системі управління підприємством варто наголосити на тому, що контроль як функція управління займає особливе положення, бо це насамперед засіб зворотного зв’язку між  об’єктом і системою управління, який інформує про дійсний стан керованого об’єкта.

     Передумовами  виникнення контролю як функції управління Л. В. Дікань вважає невизначеність, попередження виникнення кризових явищ та підтримання успіху [6, с. 76].

     Автор виділяє лише три передумови виникнення контролю, як функції управління, хоча на нашу думку даний перелік слід розширити, наприклад передумовою  виникнення внутрішнього контролю може бути прагнення власників підвищити  свою інвестиційну привабливість та конкурентоспроможність на ринку.

     Основними цілями внутрішнього контролю на підприємстві є забезпечення:

• планового здійснення виробничого процесу;
• ефективності діяльності підприємства;
• фінансової конкурентоспроможності підприємства;
• гарантій належного виконання управлінського рішення;
• встановлення зворотного зв’язку в процесі управління.

     Тому  контроль в управлінні об’єктивно необхідний для успішного функціонування системи, а його відсутність приводить  до непередбачених соціально-економічних  наслідків.

     Підсистему  контролю в управлінні за прийнятим  рішенням можна поділити на кілька видів контролю: попередній, поточний, заключний, зі зворотним зв’язком, за стандартами, за показниками результативності, за показниками припустимих відхилень [6, с. 77].

     Мета  й завдання внутрішнього контролю визначаються на півні підприємств, виходячи з  його конкретних об’єктів, організаційної структури підприємства, структури  виробничої діяльності та галузевих  особливостей.

     Важливість  внутрішнього контролю в системі  управління підприємством неодноразово підкреслюється і в працях іноземних  авторів, так А. Аренс зазначає, що необхідність внутрішнього контролю проявляється в забезпеченні керівництва надійною інформацією, збереженні активів та документів компанії, ефективності господарської діяльності та відповідності встановленим обліковим принципам [2].

     Основним  джерелом інформаційного забезпечення для внутрішнього контролю слугує бухгалтерський облік. Використовуючи дані системи  бухгалтерського обліку, внутрішній контроль дозволяє своєчасно виявити  та усунути ті умови і фактори, які не забезпечують ефективного  ведення виробництва і досягнення поставлених цілей. За результатами внутрішнього контролю підприємство може прийняти рішення про реорганізацію  чи припинення окремих видів діяльності, розширення прибуткових і ефективних видів діяльності, припинення діяльності підприємства в цілому при виявленні  неможливості його подальшого функціонування.

     Відповідальним  за створення системи внутрішнього контролю є управлінський персонал, який у відповідності з національними  стандартами самостійно вибирає  методи і прийоми контролю.

     В результаті проведеного дослідження  нам вдалось з’ясувати, що внутрішній контроль є невід’ємним елементом  системи управління та взаємодіє  з усіма структурними підрозділами.   

     Список  використаної літератури 

     1. Акєнтьєва О. Б. Підвищення економічної ефективності системи внутрішнього контролю підприємства: автореф. дис.. канд.. екон. наук: 08.06.01/ НАН України; Інститут економіки промисловості/ О. Б. Акєнтьєва – Донецьк, 2006. – 20 с.

     2. Аренс А. Аудит: [пер. с англ..] / А. Аренс, Дж. Лоббек; гл. редактор серии проф.. Я. В. Соколов – М.: Финансы и статистика, 2000. – 560 с.

     3. Благой В. В. Роль контролю в системі управління. Проблеми і перспективи розвитку підприємництва/ В. В. Благой. – Збірник матеріалів міжнародної науково-практичної конференції. Харків: Вид-во ХНАДУ, Ч. 2. – 2007. – 260 с.

     4. Бутинець Т. А. Внутрішній контроль виробничої діяльності підприємства: управлінський підхід / Т. А. Бутинець. – Вісник ЖДТУ. – 2008. - № 1(43). – с. 28-32.

     5. Бутинець Ф.Ф. Бухгалтерський управлінський облік [навчальний посібник для студентів спеціальності 7.050106 «Облік і аудит»] / Бутинець Ф.Ф., Чижевська Л.В., Герасимчук Н.В. – Житомир: ЖІТІ, 2000. – 448 с.

     6. Дікань Л. В. Контроль і ревізія: Навч. посіб. – 2-ге вид., перероб. і доп./ Л. В. Дікань. – К.: Знання, 2007. – 327 с.

     7. Кузик Н.  П.  Організація внутрішнього контролю в акціонерному товаристві /  Н.  П.  Кузик // Економіка АПК. – 2004. – № 6. – С. 97-10