Внутрішньогосподарський землеустрій

Вступ

В основі внутрішньогосподарського землеустрою лежить науково обгрунтований проект, без якого не можна раціонально організувати виробництво і територію. Він орієнтований на максимальне задоволення економічних інтересів землевласників і землекористувачів і спрямований на охорону та організацію раціонального використання земель.

Основною метою внутрішньогосподарського землеустрою, є організація раціонального  використання, охорони і поліпшення земель і пов'язаних з нею засобів  виробництва, що забезпечує максимальну  економічну ефективність сільськогосподарського виробництва та його природоохоронну  спрямованість.

У зв'язку з цим при внутрішньогосподарському землеустрої сільськогосподарських підприємств, з одного боку, проводять територіальну організацію і розміщення сільськогосподарського виробництва з урахуванням якості та місця розташування окремих ділянок його земель, а з іншого - намічають систему заходів щодо підвищення ефективності використання, охорони і устрою території кожної ділянки землі господарства .

Таким чином внутрігосподарське землевпорядкування - це соціально-економічний процес організації раціонального використання та охорони землі та пов'язаних з нею засобів виробництва в конкретних сільськогосподарських підприємствах, що включає систему заходів щодо організації виробництва і території, що здійснюються на основі проекту.

Основні завдання внутрішньогосподарського землеустрою:

- Визначення  призначення і організація раціонального  використання та охорони кожної  ділянки землі господарства відповідно  до його агроекологічними властивостями  і місцем розташування, сучасним  розвитком продуктивних сил, досягненнями  науково-технічного прогресу, земельними  відносинами, що забезпечують  високу врожайність сільськогосподарських  культур і продуктивність угідь,  підвищення родючості грунтів і припинення процесів їх деградації;

- Забезпечення збалансованості,  кількісної і якісної пропорційності  між основними елементами і  умовами виробництва в господарстві: землею, робочою силою, засобами виробництва, їх взаємозв^,язок;

- Встановлення структури, розмірів  і розміщення галузей сільськогосподарського  виробництва з урахуванням природних  особливостей окремих частин  землеволодіння та землекористування,  економічних умов господарювання, продуктивних та територіальних властивостей землі, що дозволяє виконати намічену виробничу програму з максимальною ефективністю, створити міцну кормову базу, підвищити ефективність капітальних вкладень, трудових ресурсів, грошово-матеріальних засобів, а в цілому поліпшити конкурентоспроможність і рентабельність сільськогосподарського виробництва підприємства;

- Створення організаційно-територіальних  умов, що сприяють підвищенню  культури землеробства, високопродуктивній  використання сільськогосподарської  техніки, впровадження прогресивних  систем ведення господарства, технологій  обробітку культур, наукової організації  праці і управління сільськогосподарським  виробництвом, правильному здійсненню  робочих процесів у землеробстві;

- Розробка та впровадження комплексу  заходів по меліорації земель, охорони навколишнього середовища, підтримання екологічної рівноваги  в природі, створення культурних  ландшафтів;

- Розробка системи земельно-оціночних  нормативів, необхідних для регулювання  внутрішньогосподарських земельних  відносин, внутрішньогосподарського  планування і управління, вирішення  інших завдань з урахуванням  площі, якості та місця розташування  кожної земельної ділянки. 

Мета і завдання внутрішньогосподарського землеустрою визначають його зміст  і порядок розробки проекту.

Проект внутрішньогосподарського землеустрою являє собою сукупність документів (розрахунків, креслень) щодо організації раціонального використання та охорони земель і пов'язаних з  нею засобів виробництва в  конкретному сільськогосподарському підприємстві.

1. Загальні відомості про господарство
1. Місце розташування господарства

           ТОВ «Колос» розташоване в Голопристанському районі Херсонської області, в 30 кілометрах від міста Гола Пристань і підпорядковується Голопристанській районній раді народних депутатів.

            За господарством закріплено 702,03 га угідь, з яких 644,277га ріллі.  Транспортні зв’язки з обласними,  районними та іншими адміністративними  центрами здійснюються по шляхам  місцевого значення, які проходять  біля території даного господарства.

2. Розміщення населених пунктів

ТОВ «Колос» знаходиться в північно-західній частині відносно міста Гола Пристань. Адміністративним центром є село Нове, розташоване в центральній частині ТОВ «Колос» Голопристанського району Херсонської області.

ТОВ «Колос» має зручний транспортний зв'язок із населеним пунктом та пунктами збуту сільськогосподарської продукції за допомогою магістральних шляхів розташованих на території господарства, а також шляхів місцевого та районного значення.

3. Природні умови
1. Клімат

Зона де розміщується господарство характеризується  помірно-континентальним  та посушливим кліматом. Середньорічна температура: влітку +25, 4 °C, взимку −2, 1 °C. Максимальна температура літа +50 °C, взимку −31, 5 °C. Нижче представлена річна характеристика кількості опадів даної зони.

Таблиця 1

Середня кількість опадів, (мм)

         Мінімальна річна кількість опадів (174 мм), максимальна (627 мм) . 
Максимальну добову кількість опадів (86 мм). 
У середньому за рік спостерігається 115 днів з опадами; найменше їх (6) у серпні, найбільше (14) – у грудні.  
Щороку в цілому, по області утворюється сніговий покрив, проте його висота незначна.

Відносна вологість повітря  становить в середньому 74%, найменша вона в серпні (62%), найбільша –  у грудні (88%). Характеристика вологості в (%) показана в таблиці 2.

Таблиця 2

Відносна вологість повітря, (%)

Найменша хмарність спостерігається  в серпні, найбільша – у грудні. Дані приведені в таблиці 3.

Таблиця 3

Загальна хмарність, (бали)

• 0 балів - ясно.
• Менше 5 балів нижнього ярусу, або хмар середнього ярусу, що просвічують, або будь-яка кількість хмар верхнього ярусу - невелика хмарність.
• Від 1-3 до 6-9 балів або 3-8 балів хмар нижнього ярусу або щільних хмар середнього ярусу - мінлива хмарність.
• Від 8-10 до 0-3 балів хмар нижнього ярусу - хмарно з проясненнями.
• 7-10 балів хмар нижнього ярусу - хмарно.
• 10 балів хмар нижнього ярусу - похмуро.

Найбільшу повторюваність у  місті мають вітри з північного сходу, найменшу – південного сходу  і півдня. В таблиці 3 відображається повторюваність вітру різних напрямків у (%).

Таблиця 3

Повторюваність вітру різних напрямків, (%)

Найбільша швидкість вітру  – у січні–березні, найменша –  у вересні. У січні вона в середньому становить 4,3 м/с, у липні – 3,1 м/с. Дані приведені в таблиці 4.

Таблиця 4

Швидкість вітру по місяцях, (м/с)

Тривалість  безморозного періоду 179 днів на рік.

2. Рельєф

Геоморфологічна будова території  склалась під впливом ендогенних та екзогенних факторів, які діяли в кайнозої. В загальному плані геоморфологічна будова являє собою слабохолмисту рівнину. Характер розтину якої обумовлений геологічною будовою та тектонікою. Між геоструктурою та рельєфом на всій територіі області існує прямий зв^,язок. Територія області має спільний ухил з північного заходу на південний схід. В тектонічному відношенні області, вцілому, поділена на три частини. Перша – зона нижньопротерозойської складчастості: Український кристалічний щит (південні схили його середньо придніпровського блоку). Границя цієї частини проходить по лінії Калинінське – Каховка – Іванівка. Друга частина – Причорноморська впадина, яка являється зануреним південним схилом Східно-Європейської платформи. За геофизичними даними глибина залягання архейсько-протерозойськой платформи складає тут від 1000 до 3000 м. Південний кордон докембрійського фундаменту проходіт по акваторії північно-західної частини Чорного моря, середині Сивашу, на північ від півострова Чонгар і Генічеська. Тут на крайньому південному сході у фундаменті виділяється причорноморська западина герцинськой Скіфської плити, яка складає третю тектонічну структуру Херсонської області. Глибина залягання цієї частини фундаменту - 3000-3600 м. У рельєфі Херсонської області виділяють такі складові частини: Бугсько-Дніпровська, Токмацкая, Асканійсько-Мелітопольська, Ніжнеднепровськая рівнини і Прісивашська низовина.

3. Грунти

       На території господарства є три агровиробничі групи грунтів: ( 215г ) – виходи рихлих лесовидних легкосуглинкових порід, (76г)- чорноземи південні сильно змиті легкосуглинкові та (211е) – рекультивовані важко суглинкові грунти з насипним гумусовим шаром.

      Характеристика  видів грунтів.

      215г – виходи рихлих лесовидних легкосуглинкових порід. Ці грунти розташовані як правило на схилах ярів. Грунти виникли під впливом ерозії. Вони представлені сильно змитими грунтами легкосуглинкового механічного складу. Це землі меліоративного фонду і в існуючому стані не придатні для ведення сільського господарства. Для припинення подальшого розмиву, необхідно застосовувати комплекс гідротехнічних та лісомеліоративних заходів.

      76г- чорноземи  південні сильно змиті легкосуглинкові.  Грунтоутворююча порода – ліси. Грунти дещо сухі, тому що значна частина атмосферних опадів стікає невстигаючи поглинатись в грунт. Ці грунти характеризуються гумусовим профілем невеликої потужності 48 см., невеликим вмістом гумусу 0,94%, легкосуглинковим механічним складом, вскипання від соляної кислоти помічається з глибини 40см., відсутністю засолення легкорозчинними солями, благо приємними водно-фізичними властивостями, підвищеною та високою забезпеченістю рухомим фосфором та середньо-обмінним калієм. Землі агрогрупи придатні під усі районовані сільськогосподарські культури та багаторічні насадження, за умови використання протиерозійних міроприємств. Усі види обробітку повинні проводитись поперек напрямку схилу. Оранка на цих грунтах рекомендується – безвідвальна.

        211е  – рекультивовані важко суглинкові  грунти з насипним гумусовим шаром. Грунти залягають на ділянках які порушені при будівництві чи меліоративних роботах. Грунтоутворююча порода – змішані лесовидні породи. Утворилися грунти агрогрупи в результаті рекультивації земель в придатний для сільськогосподарського використання стан після закінчення будівництва.

         Грунти Характеризуються значною потужністю насипного гумусового шару 50-84 см., вмістом гумусу 2,1-2,9%, вскипанням від соляної кислоти з глибини 50-60 см., важко суглинистим механічним складом, нейтральною та лужною реакцією, високою забезпеченістю рухомим фосфором та розчинним калієм, відсутністю засолення.

          Грунти агрогрупи придатні під усі районовані польові та кормові культури.

Нижче приведена експлікація  агровиробничих груп грунтів

Таблиця 5

 Експлікація агровиробничих груп грунтів

4. Рослинність

Територія Херсонської області  за ботанічним районуванням розташована  в трьох ботаніко-географічних районах  степової зони, а саме: в Правобережному Злаковому степу Лівобережному  злаковому степу. За геоботанічним  районуванням територія області  відноситься до 9 геоботанічних районів  смуги Типчаково-ковилових степів та смуги Полиново-Злакових

(Пустельних половино-типчаково-ковилових)  степів Приазовсько-Чорноморської  степової під провінції причорноморської (Понтичної) степової провінції Європейсько Азіатської степової зони (області).

Рослинний  світ  можна  охарактеризувати як єдність флори і рослинності.

У зв'язку з різноманітністю природних  умов території області тут зростає  велика кількість видів рослин і  грибів. Вищих судинних рослин (папоротеподібні,хвощеподібні плауноподібні голонасінні, покритонасінні) за попередніми даними відмічено близько 1500 видів, вищих несудинних (мохоподібних) – 120 видів, водоростей діатомових, жовто-зелених, харових, золотистих, динофітових, евгленових,червоних,зелених, а також синьо - зелених(прокаріотів) більше 500 видів, грибів близько 850 видів, в т.ч. 150 видів лишайників.

Рослинність Херсонської області  складають ценози зонального, екстра зонального та інтразонального типів. В зв'язку з цим рослинність області дуже різноманітна, складена різними типами ценозів, що сформувались в умовах строкатості материнської породи, ґрунтів,клімату та вологозабезпеченості.

Нижньодніпровські плавні знаходяться  у долині річки Дніпро, а також  Інгульця, де сформувався своєрідний комплекс різних типів рослинності: лісової та чагарникової, лучної, водно  – болотної.

Лісова рослинності приставлена  вербовими лісами з верби білої, які приурочені до найбільш підвищених ділянок заплави. Деревостан розріджений, верби суховершиннять у зв’язку з нагінними явищами, проникненням солоної морської води під дією вітру до річища Дніпра та проток. В домішці трапляється верба ламка і осокір, в трав’янистому ярусі зростають : розхідник звичайний, гірчак перцевий, півники болотні тощо.

Осокорові ліси з осокора – тополі чорної займають дещо підвищені місцезростання порівняно з вербовими лісами. В підліску зростають аморфа кущова, ожина сиза, крушина ламка, бузина чорна, у трав’яному ярусі переважають куничник наземний, пирій повзучий, стоколос безостий та інші. На найбільш піднятих місцях в осокорових лісах різко зростає ценотична роль в’яза гладенького та ясеня високого.

Вільхові ліси зустрічаються в  дельтовій та перед дельтовій  області Дніпра. Це лісові болота, в  більшості випадків обводнені, мають  торф та мул. Домінує вільха звичайна, зрідка зустрічається верба біла, тополя чорна та біла, дуб звичайний, береза дніпровська.

Чагарникова рослинність значно поширена у плавнях, її складають чагарникові  види верб. Чагарники вкрапляються в інші типи рослинності, особливо їх багато серед заростей очерету південного. Лучна рослинність виникла на місці заплавних лісів, з чагарникових угрупувань та замулених боліт. Розрізняють  три типи лук: остепнені, справжні та болотисті. Болотисті луки зустрічаються частіше ніж інші.

4. Характеристика землеволодіння

                     Загальна площа землеволодіння ТОВ «Колос» становить 702,03га.             

 Для оцінки  території даного  господарства з точки зору  компактності було використано  формулу 1:

К =П/4√Р

                                                                 (1)

Де К- коефіцієнт компактності;

      П- площа землеволодіння, м²;

          Р- периметр землеволодіння, м.

            Компактним вважається таке землеволодіння та землекористування, яке при заданій площі, май найменьший периметр (квадрат). Згідно з розрахунками, коефіцієнт компактності становить 1.6. Таке значення свідчить про те, що територія господарства є досить компактно.      

Територія господарства має неправильну девятикутну форму, при цьому сільська адміністрація розташована в центральній частині землекористування. Площа, яку займає рілля в господарстві становить 91,77% від загальної площі господарства, сіножаття становлять 0,64%, шляхи – 0,46%, чагарник – 0,78%, пасовища – 3,7%, під лісосмугами – 0,5%, територія населеного пункту – 2,15%.                      

З даним господарством межують  з півночі на захід СПК "Миколаївське", з півдня СПК "МИР", зі сходу  СПК "Промінь".

        Детальна характеристика площ  фермерського господарства по  угіддям приведена в таблиці 6.

         Таблиця 6 Склад земельних угідь

          Чагарник та сіножаття являються вкрапленням в ріллю, вони не являються ґрунтозахисними, тому в подальшому в проекті вони будуть трансформовані в ріллю, для покращення просторових умов. Також в подальшому буде передбачено трансформація ріллі в пасовище, так як, існуюча конфігурація пасовища, не правильної форми і на ний дуже складно буде запроектувати гуртові ділянки та загони чергового стравлення.

2   Підготовчі роботи, їх зміст та методика виконання

2.1 Виготовлення планової основи

Підготовчі роботи є першим етапом розроблення проекту землеустрою. Для складання проекту внутрішньогосподарського землеустрою необхідно планово-картографічні  матеріали, земельно-облікові та економічні матеріали, які характеризують землекористування  або землеволодіння господарства та сучасний стан і перспективи розвитку господарства. Плановою картографічною основою для складання проекту внутрішньогосподарського землеустрою є відкоректовані плани аерофотозйомки або наземної зйомки масштабу 1:5000; 1:10000; 1:25000.

  Для створення планової основи  нам знадобиться аркуші паперу, кількість яких визначається  в залежності від координат  точок полігону. Для визначення  протяжності ділянки по осі  Х їх значення координат вибирають  найбільшу абсцису Х_макс і найменшу Х_мін і беруть їх різницю. Аналогічно визначають протяжність його по осі Y.

Крім цього, зверху для розміщення картушу та рамки треба додати приблизно 10 см, а в нижній частині  для масштабу, штампу і рамки – 8 см. Для розміщення експлікації, опису  суміжників, рамки зліва і з  права треба залишити по 10 см. Тоді розмір аркушу по осі Х буде 57 + 18 = 75см, а по осі Y 86 +20 = 106 см. Це і будуть кінцеві розміри.

 Визначившись з розмірами  аркушу для складання плану,  починають будувати координатну  сітку. Її будують у вигляді  сітки квадратів зі стороною 10 см, за допомогою лінійки Дробишева. Лінійка Дробишева – це металева лінійка з шістю віконцями, розташованими на відстані 10 см одне від одного. Кути вікон зрізані та представляють собою дуги, проведені радіусом з початкового штриха 0. Кінець лінійки також зрізаний та представляє собою дугу радіусом 70,71 см, так як для квадрату 50*50 см діагональ дорівнює √50²+50²=70,71 см.

При побудові координатної сітки лінійку  Дробишева кладуть паралельно нижньому краю аркуша на відстані 10 см від нього і в довжину його зрізаного краю прокреслюють карандашом пряму лінію. Поклавши лінійку на прокреслену лінію, щоб початковий штрих співпав з початковою точкою, вдоль зрізаних вікон прокреслюють дуги. Далі, робимо так паралельно верхнього краю. Після цього з’єднуємо протилежні штрихи та отримуємо координатну сітку. Після цього наносимо координатні точки та ситуацію і отримуємо план.

2.2 Вирахування площ, складання  експлікацій

         Способи визначення площ вибирають  в залежності від розмірів  та форми контурів, наявності  планів та карт, геодезичних даних  та потребуємої точності при вирішенні інженерно-технічних та планово-економічних задач. Існує три способи які використовуються на практиці, це, аналітичний, графічний та механічний.

          В даному випадку для розрахунку  площі використовувались два  способи, аналітичний, за допомогою математичних формул (Додаток Г) та графічний, при якому землекористування ділились на найпростіші геометричні фігури (трикутник, трапеція, прямокутник) та виконувались вимірювання їх основи, висоти та середньої лінії (Додаток Д).   

            Спочатку була вирахувана загальна  площа господарства, також були розраховані площі вкраплених контурів, вони представлені в по контурній експлікації Додаток Е.

3.    Складання картограми крутизни схилів, еродованості та технологічних груп земель

На основі розглянутих планово-картографічних матеріалів складається картограма крутизни схилів, яка представлена в графічних матеріалах проекту, з визначенням контурів за крутизною  схилів за наступною градацією: 0⁰-1⁰, 1⁰-3⁰, 3⁰-5⁰, 5⁰-7⁰, 7⁰-10⁰, 10⁰-12⁰, більше 12⁰. Відносно грунтових обстежень – картограма агровиробничих груп грунтів.

 За допомогою картограми  ми отримали дані які характеризують  грунтовий покрив, території на якій розташоване ТОВ «Колос». А саме: характеристика за агровиробничими групами грунтів, основні властивості грунтів за механічним складом, розташування грунтів щодо крутизни схилів і за ступенем еродованості, а також за придатністю, для вирощування сільськогосподарських культур.

Картограма крутизни схилів, еродованості та технологічних груп грунтів представлена в графічній частині проекту.

3. Організація виробничих підрозділів і розміщення господарських центрів. Розміщення магістральних шляхів.

           Кількість, розміри і територіальне  розміщення виробничих підрозділів  та їх спеціалізація визначається  з урахуванням рекомендованих  для даної агрокліматичної зони розмірів (за площею орних земель, багаторічних насаджень) і спеціалізації господарства, обсягу виробництва, складу, якості та розміщення сільськогосподарських угідь, рельєфу, грунтів, наявних трудових ресурсів господарства, існуючої системи розселення.

           За виробничими підрозділами  господарства закріплюються орні  землі,кормові угіддя, багаторічні  насадження та інші землі залежно  від спеціалізації виробничих  підрозділів, територіального розміщення  угідь та інших факторів, які  обумовлюють ефективність використання  земель.

           Розміри виробничих підрозділів  за площею та склад земель  за вгіддями повинні забезпечувати  виконання завдань по виробництву  валової продукції, впровадження визначеної внутрігосподарської спеціалізації та здійснення передбачених проектом заходів з поліпшення земель і підвищення їх продуктивності. При цьому повинне забезпечуватись високопродуктивне використання всіх угідь, закріплених за виробничими підрозділами, ефективне використання сільськогосподарської техніки і машин, виробничих приміщень та інших засобів виробництва.

           Господарський центр відносно населеного пункта розміщують нижче і з підвітряного боку. При розміщені господарського центру було враховано потребу і забезпеченість робочою силою. Також було створено найкращі умови для виробництва і життя людей.

           З цією метою ділянки землі  для розміщення господарських  дворів, особливо – тваринницьких  ферм, були вибрані з урахуванням  організаційно-господарських, санітарно-гігієнічних,  будівельних та зооветеринарних  вимог.

          Між господарським центром та населеним пунктом, було запроектовано санітарно-захисну зону 100м, яка в подальшому буде використовуватися як огород.

         В залежності від спеціалізації фермерського господарства уточнюють показники кількості голів худоби.

         Поголівя тварин на перспективу проведено з урахуванням щільності голів на 100 га відповідних угідь. Розрахунок поголів’я ВРХ проведено на 100 га с.г угідь, свинопоголів’я – на 100 га ріллі. Структура статево-вікових груп худоби приймається в залежності від виробничого напрямку господарської діяльності фермерського господарства. Розрахунок проектного поголів’я худоби для фермерського господарства «Колос» приведено в таблиці 7.

          Таблиця 7

                            Поголівя і структура статево-вікових груп худоби на перспективу